Постанова

від 03.12.2024 по справі 420/20843/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/20843/24

Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар Афанасенко Ю.М.,

за участю: представника позивача адвоката Босонченко О.М.

представника відповідача Косовської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 420/20843/24 за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма " Україна " до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2024 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма " Україна " звернулось до суду з вищевказаним адміністративним позовом , у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області № 3668659/03764353 від 18.01.2022;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 1 від 13.12.2021 датою її подання.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивачем було складено податкову накладну № 1 від 13.12.2021 на загальну суму 6 239 516,40 грн з ПДВ. 23.03.2023 реєстрація податкової накладної була зупинена після подання її на реєстрацію. Однак, контролюючим органом доводи позивача та надані документи були проігноровані та було прийнято Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 3668659/03764353 від 18.01.2022. Так, у Листі-поясненні №14-01/2022 від 14.01.2022 позивач зазначив, що основним напрямком діяльності підприємства є вирощування зернових, бобових та насіння олійних культур. 22.01.2022, не погодившись із оскаржуваним рішенням, позивач скористався досудовим порядком врегулювання виниклого спору, направивши до контролюючого органу центрального рівня скаргу щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 3668659/03764353 від 18.01.2022 від 22.01.2022. Однак, ДПС України надані позивачем документи не було взято до уваги та прийнято Рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 4716/03764353/2 від 28.01.2022, яким скаргу було залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Одночасно із позовною заявою позивач просив поновити йому строк звернення до суду. В обґрунтування позивач зазначив, що Рішення за результатом розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято 28.01.2022. Отже, встановлений тримісячний строк сплив 29.04.2022. Так, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі воєнний стан продовжено. Разом з цим, позивач до 07.05.2024 здійснював свою діяльність за такою юридичною/податковою адресою: Україна, 56301, Миколаївська обл., Врадіївський район, сел. Врадіївка, вул. Героїв Врадіївщини, буд. 59 Важливо зазначити, що Миколаївська область з початку повномасштабного вторгнення фактично є прифронтовою територією, що знаходиться в радіусі ураження вогневих засобів збройних сил російської федерації. Не дивлячись на це, Позивач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк. Разом з цим позивач також зазначає, що всі дії врегулювання спору у досудовому порядку вчинялися у відведений законодавством строк. Однак, у зв`язку з військовою агресією проти України та регулярними обстрілами Миколаївської області, господарську діяльність СТОВ АГРОФІРМА УКРАЇНА було значно ускладнено. Так, в період з лютого 2022 року по квітень 2024 року відповідно до сервісу статистики повітряних тривог (посилання на загальнодоступне онлайн-джерело: https://air-alarms.in.ua/region/mykolaiv?from=2023-03-01to=2023-10-16#statistic) у Миколаївській області: - кількість повітряних тривог склала: 2237; - тривалість тривог (у годинах) склала: 2263,3 год; - кількість повідомлень про вибухи у Миколаєві склала: 226; - кількість повідомлень про вибухи у Миколаївській області склала 56. Також, Миколаївська область неодноразово потерпала від обстрілів російської армії. В результаті обстрілів є значні руйнування, пораненні та загиблі особи. Про це також неодноразово повідомляли засоби масової інформації.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивач, заявляючи, що він є виробником реалізованих ТМЦ, не надав первинних документів, як от договорів та відповідних видаткових накладних про придбання насіння, добрив; договорів та актів про оренду сільськогосподарських угідь; документів, які підтверджують право власності на такі ділянки; договорів та актів про виконання сільськогосподарських робіт та інших первинних документів, які підтверджують факт придбання насіння соняшнику або факт його виготовлення. Таких документів не було надано ані на розгляд Комісії регіонального рівня, ані Комісії центрального рівня до скарги, ані до суду. У той же час, обов`язковою умовою віднесення господарських правовідносин до таких, що дійсно мали місце, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку, що не відбулось в спірних правовідносинах. Наявність формально складених первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для врахування господарських правовідносин, як таких, що відбулись, за відсутності самого факту придбання/поставки товару. Отже, сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про наявність господарської операції, якщо з інших даних не вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Як зазначено у відзиві, ігнорування позивачем приписів Порядку № 1165 та Порядку №520, а також інформації, зазначеній у Квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, призвело до ненадання копій документів щодо придбання товарів, які в подальшому було поставлено на адресу покупця. Отже, на думку представника відповідачів, позивач не надав обґрунтованих доводів щодо порушення його прав та законних інтересів з боку відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 14 серпня 2024 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області № 3668659/03764353 від 18.01.2022.

Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми УКРАЇНА № 1 від 13.12.2021 датою її подання.

Стягнув з Головного управління ДПС у Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми УКРАЇНА суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Україна» залишити без розгляду .

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не дослідив питання поважності пропуску позивачем строку звернення до суду, а саме те, що питання поновлення строку звернення до суду з позовною заявою ТОВ агрофірма «Україна» до тих самих відповідачів з однаковими позовними вимогами та підставами позову було розглянуто, досліджено та вирішено у справах 400/13939/23 та 400/3628/24;

- суд першої інстанції не дослідив перелік документів, які були надані до суду, але не надавалися позивачем на розгляд Комісії, а також зміст квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної та рішення про відмову в реєстрації податкової накладної у їх сукупності.

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю агрофірми УКРАЇНА зареєстровано як юридична особа 18.01.2000 ( Дата запису: 04.10.2005, Номер запису: 15091200000000093) та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів 01.46 Розведення свиней 01.50 Змішане сільське господарство 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві 01.63 Післяурожайна діяльність 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Позивачем до суду надано звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2021 року, звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року згідно яких посівна площа кукурудзи складає 107,10 га, а обсяг виробництва 10067,40 ц.

Також позивачем надано до суду податкову декларацію платника єдиного податку четвертної групи з додатками згідно яких у позивача в наявності є земельні ділянки, а саме: рілля.

13.12.2021 між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірми УКРАЇНА (продавець) та ТОВ Явкино Холдинг (код ЄДРПОУ 43877851) (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №13-12-21-к-в.

Відповідно п. 1.1. договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію .

Пунктом 1.2 вказаного договору визначено характеристики товару, а саме: кукурудза 3 класу у кількості 780 тон на загальну суму 6 239 516,40 грн (ПДВ 766256,40 грн).

13.12.2021 сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірми УКРАЇНА (продавець) та ТОВ Явкино Холдинг (код ЄДРПОУ 43877851) (Покупець) складено видаткову накладну № 31 на загальну суму 6 239 516,40 грн, в тому числі, ПДВ - 766 256,40 грн. га товар кукурудза.

На підтвердження здійснення оплати за вказаний товар позивачем надано до суду копію платіжної інструкції № 581 від 17.12.2021 згідно якої ТОВ Явкино Холдинг сплатило сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю агрофірми УКРАЇНА 6 239 516,40 грн.

За правилом першої події (постачання) сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірми УКРАЇНА складено податкову накладну від 13.12.2021 №1 на загальну суму 6 239 516,40 грн, в тому числі, ПДВ - 766 256,40 грн.

Податкову накладну від 13.12.2021 №1 позивачем 14.12.2021 скеровано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, згідно квитанції від 14.12.2021 реєстрація вказаної податкової накладної від 13.12.2021 №1 була зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1005, , відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач скористався своїм правом та на адресу контролюючого органу ним 15.01.2021 було направлено повідомлення про надання пояснень та копій документів у кількості 6 додатків щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено №1.

Комісією Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за розглядом наданого повідомлення та документів, 18.01.2022 прийнято рішення №3668659/03764353 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 13.12.2021 року №1.

При цьому підставою для відмови у реєстрації податкової накладної від 13.12.2021 №1 у вказаному рішенні визначено ненадання платником податків копій документів:

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити).

У вказаному рішенні зазначено, що воно може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Позивачем було подано скаргу на вищевказане рішення за результатами розгляду якої контролюючим органом прийнято рішення № 4716/03764353/2 від 28.01.2022, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення без змін.

Підставою для прийняття даного рішення визначено ненадання платником податку копiй первинних документiв щодо постачання/придбання товарiв/послуг, зберiгання i транспортування, навантаження, розвантаження продукцiї, складських документiв (iнвентаризацiйнi описи), у тому числi рахунки-фактури/iнвойси.

Не погодившись із рішенням № 3668659/03764353 від 18.01.2022, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ключовим питанням, що підлягає вирішенню, у контексті розгляду даної справи, є дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку вказаним доводам апелянта про пропуск позивачем строку звернення позивачем до суду із цим позовом, а також зловживання процесуальними правами, колегія суддів виходить з такого.

Згідно із пунктом 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, що позивач скористався правом оскарження рішень про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується рішенням № 4716/03764353/2 від 28.01.2022.

Отже, граничний строк оскарження рішення податкового органу від 18.01.2022 № 3668659/03764353 про відмову в реєстрації податкової накладної закінчився 28.04.2022. При цьому, позовна заява у справі №420/20843/24 подана 01.07.2024, тобто зі значним пропуском строку, що становить 2 роки, 2 міс. і 3 дні.

Водночас, позивач звертаючись до суду першої інстанції із позовною заявою просив поновити строк звернення до суду посилаючись на введення воєнного стану.

Зокрема позивач зазначив, що сукупність таких факторів як: відсутність електропостачання, відсутність інтернет-зв`язку, тривалі технічні проблеми, переміщення документів підприємства, наявність постійної загрози обстрілів, тривалість повітряних тривог, відсутність директора призвели до того, що своєчасне звернення до суду було не можливим.

Разом з цим, позивач наголосив, що до 07.05.2024 здійснював свою діяльність за такою юридичною/податковою адресою: Україна, 56301, Миколаївська обл., Врадіївський район, сел. Врадіївка, вул. Героїв Врадіївщини, буд. 59.

Суд першої інстанції ухвалою від 08.07.2024 заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми УКРАЇНА про поновлення пропущеного строку на звернення до суду задовольнив.

Поновив Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю агрофірмі УКРАЇНА пропущений строк на звернення до суду з даною позовною заявою

Одеський окружний адміністративний суд поновлюючи строк звернення зазначив, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Відтак вважав за доцільне заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задовольнити, визнати поважною причину пропуску строку .

Колегія суддів уважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовно судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.

Такий правий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі №460/626/19, від 10 листопада 2022 року у справі №320/11921/20, від 23 серпня 2023 року у справі № 420/4959/20 та багатьох інших.

Вирішуючи спірне питання колегія суддів зазначає про таке.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Приписами частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Апеляційний суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таке правозастосування не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, а є дотриманням принципу Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, в світлі якого і запроваджено обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками ( див. постанову Верховного Суд від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19).

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" 19 червня 2001 року (Kreuz v. Poland) (заява № 28249/95), "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

З уваги на вже висловлені мотиви, суд апеляційної інстанції звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини, в якому суд висловив свою позицію, зокрема, в справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11 остаточне рішення від 27 травня 2013 року, §137), вказавши, що «строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними ... Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.».

Статтею 123 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.

Вказана норма за своєю правовою природою є нормою процесуального права.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного суду України від 15.10.2013 у справі № 21-240а13.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом оскарження у даній справі є визнання протиправним та скасування Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області № 3668659/03764353 від 18.01.2022 та зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 13.12.2021 №1.

ГУ ДПС у Миколаївській області у апеляційній скарзі зазначило, що позивач неодноразово ініціював розгляд питання про поновлення строку на оскарження рішення від 18.01.2022 №3668659/03764353, зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 13.12.2021 №1, що підтверджується рішеннями у справах Миколаївського окружного адміністративного суду № 400/13939/23, № 400/3628/24 .

Колегія суддів дослідила рішення Миколаївського окружного адміністративного суду на які послався апелянт і встановила, що відповідно до ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі № 400/13939/23 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальність Агрофірма "Україна" 15.11.2023 звернулося до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, у т.ч. рішення від 18.01.2022 №3668659/03764353.

Так, відповідно до ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі № 400/13939/23 у заяві про поновлення процесуального строку позивач узагальнено вказав про те, що строк звернення до суду розпочав свій перебіг у період дії карантину.

Також як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду позивач додатково посилався на введення в Україні воєнного стану.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.11.2023 у справі № 400/13939/23 за результатами аналізу доводів та доказів позивача позовну заяву залишив без руху з підстав недотримання процесуальних строків на звернення до суду та визнання неповажними підстав, наведених позивачем. Позивач не скористався своїм правом на подання клопотання про поновлення строку, внаслідок чого ухвалою від Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 позов було повернуто.

Також відповідно до доводів апеляційної скарги, які підтверджуються відомостями з ЄДРСР та не заперечуються сторонами, позивач повторно 19.04.2024 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення від 18.01.2022 №3668659/03764353.

У позовній заяві позивач порушив питання про поновлення строку звернення до суду, мотивоване тими самими підставами, що у справі № 420/20843/24, що наразі розглядається, а саме, що строк звернення до суду з позовом пропущено у зв`язку з введенням воєнного стану на території. Також позивач зазначив, що директор ТОВ змінив місце проживання та тимчасового переселився до м. Києва.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 24.04.2024 по справі № 400/3628/24 за результатами аналізу доводів та доказів позивача позовну заяву залишив без руху з підстав недотримання процесуальних строків на звернення до суду та визнання неповажними підстав, наведених позивачем. Позивач подав клопотання, в якому наголосив на тих самих підставах та на необхідності їх врахування.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.05.2024 № 400/3628/24 суд визнав неповажними причини пропуску строку на звернення до адміністративного суду та повернув позовну заяву.

Отже доводи апелянта, що позивач двічі ініціював розгляд питання про поновлення строку на оскарження рішення від 18.01.2022 №3668659/03764353, зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 13.12.2021 №1 знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та не заперечуються сторонами.

Водночас представник позивача надаючи пояснення щодо поважності причин пропуску звернення до суду із позовною заявою по цій справі зазначив, що право позивача на повторну подачу позовних заяв прямо передбачено нормами КАС України. Отже, повторне звернення до суду із позовною заявою не є поведінкою, яка заборонена адміністративним процесуальним законодавством. Навпаки, таке право передбачено положеннями КАС України

Колегія суддів вважає слушними такі доводи представника позивача, проте зауважує, що під час повторного звернення до суду сторона повинна навести інші підстави для поновлення строку, оскільки обставини, які на переконання позивача стали причиною пропуску строку були визнані судом неповажними.

Щодо додаткових обставин на які послався представник позивача як на підставу поновлення строку, а саме перебування на лікарняному керівника товариства колегія суддів зазначає , що вони є недостатніми, оскільки як вбачається із медичних виписок наданих до суду директор ТОВ агрофірма «Україна» був ще і директором ТОВ «Трейд ла грейн», тобто був керівником двох підприємств.

У ситуації, коли особа виступає як керівник двох підприємств, вона має велику відповідальність та як керівник, він повинен усвідомлювати важливі аспекти та наслідки своїх рішень і дій для обох підприємств, включаючи фінансові, виробничі, кадрові та правові питання.

До того ж попередні звернення позивача до Миколаївського окружного адміністративного суду спростовують посилання його представника на не можливість звернення до суду до 01.07.2024 (дата звернення із цією позовною заявою) через хворобу керівника та його вимушений переїзд до міста Києва та нівелюють доводи щодо неможливості звернення до суду у строки визначені КАС України.

Варто зауважити, що, Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 по справі № 340/7858/23 наголосив, що суди попередніх інстанцій слушно зауважили, що зупинення роботи підприємства (простій) та перебування директора у відпустці у період з 26.12.2022 по 26.03.2023 за власним рішенням позивача є суб`єктивними обставинами та не доводять існування об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами/труднощами для своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк або у максимально короткий термін після закінчення цього строку.

Окрім того, факти попереднього звернення до суду із тими самими позовними вимогами до тих самих відповідачів спростовують посилання позивача на непрацюючу техніку та вихід із ладу сервера.

Так, позивач не навів доказів того, що не працюючі сервери перешкоджали здійсненню господарської діяльності, проте на переконання позивача така обставина перешкоджало зверненню саме із цим позовом, хоча податковий орган під час розгляду справи зазначав, що у спірний період позивач неодноразово звертався із позовами до суду.

Також, у супереч пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС, в адміністративному позові у даній справі ТОВ агрофірма «Україна» зазначило, що ним не подано іншого позову до цього відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав (а.с.32).

Вказане, на переконання колегії суддів, дає підстави розцінити як спосіб штучного утворення підстав для поновлення строку звернення до суду.

Принагідно слід зазначити, що жодна із зазначених ухвал по справам № 400/3628/24 , № 400/13939/23 не була оскаржена позивачем до суду апеляційної інстанції.

Підсумовуючи наведене, враховуючи дату звернення позивача до суду першої інстанції з адміністративним позовом 01.07.2024, та наявність попередніх рішень Миколаївського окружного адміністративного суду № 400/13939/23, № 400/3628/24 про які позивач звертаючись до суду не вказав, колегія суддів констатує, що, позовна заява у справі №420/20843/24 подана 01.07.2024, тобто зі значним пропуском строку, що становить 2 роки, 2 міс. і 3 дні.

Наведені ж позивачем додаткові обставини, а саме: технічні проблеми, переміщення документів підприємства, відсутність директора не є поважними та спростовуються обставинами справи.

Слід зазначити, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як вже зазначалось вище, про обставини попереднього звернення до суду позивач у позовній заяві не зазначив.

Так, не зазначення у позові інформації про подання аналогічних позовів, на переконання колегії суддів, може свідчити про наявність ознак про зловживання процесуальними правами в розумінні п. 2 ч. 2 ст. 45 КАС України.

Разом з тим, апеляційний суд, вважає за доцільне означити, що згідно з ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Положеннями п. 1, 2, 4 ч. 5 ст. 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, при поданні декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 КАС України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасниками судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначенні цим Кодексом.

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання процесуальними правами віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №826/12191/18 та від 15.07.2021 у справі № 420/698/21.

Як зазначив Верховний Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 640/11396/19, подання двох однакових за змістом позовів породжує обґрунтовані сумніви у добросовісності позивача, за змістом статті 45 КАС України такі дії відповідають поняттю зловживання процесуальними правами, відтак дискредитує дії позивача в цілому - як щодо другого, так і щодо першого позову.

Про заборону зловживання процесуальними правами йдеться і в нормах міжнародних актів, і в рішеннях Європейського суду з прав людини. У ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» регламентується, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 є живим інструментом, який комплексно застосовується під час захисту прав свобод та інтересів людини. Конвенційне положення ст. 17 окреслює заборону зловживання правами. Відповідно до ст. 46 Конвенції суди при розгляді адміністративних справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ.

Між тим, добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)., 28 липня 2021 року у справі № 380/744/20 (адміністративне провадження № К/9901/19704/21).

Отже, як підсумок наведене свідчить про наявність додаткових підстав для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки звертаючись до Одеського окружного адміністративного суду позивач не зазначив про свою попередню поведінку, а саме, що він вже звертався до Миколаївського окружного адміністративного суду із аналогічними позовними вимогами до тих самих відповідачів.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування підстав для поновлення строку звернення до суду .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Принагідно колегія суддів наголошує, що позивач у цій справі просить зареєструвати податкову накладну за фактом першої події, водночас, він не позбавлений права звернутись до податкового органу задля можливості реєстрації податкової накладної за фактом другої події - поставки товару, відповідно приписів статті 200 ПК України.

Оскільки при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми УКРАЇНА до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області № 3668659/03764353 від 18.01.2022 та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну № 1 від 13.12.2021 датою її подання слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 у справі № 420/10110/24 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми УКРАЇНА до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області № 3668659/03764353 від 18.01.2022 та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну № 1 від 13.12.2021 залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 09 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк