Постанова

від 09.12.2024 по справі 640/6785/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/6785/22 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про скасування рішення про звільнення, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в якому просив:

- скасувати наказ Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2022 №20-д «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- стягнути з Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.03.2022 до дня винесення судового рішення про поновлення позивача на роботі;

- стягнути з Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.) завданої моральної шкоди.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року адміністративний позов задоволено частково, скасовано наказ Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2022 №20-д «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); стягнуто з Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.03.2022 до дня винесення судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі у розмірі 2 019 939,20 грн (два мільйони дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять гривень 20 копійок). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, за змістом якого зазначено, що відповідачем не було спростовано висновки суду першої інстанції, не надано будь-яких інших або нових обґрунтувань, а тому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Департаменту від 24.09.2018 №438-к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника директора Департаменту з 25.09.2018 в порядку переведення з Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій ВО КМР (КМДА).

Наказом Департаменту від 01.03.2022 №6-д позивачу оголошено догану за вчинення дисциплінарних проступків, а саме:

- відсутність державного службовця на робочому місці (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин та недотримання вимоги щодо перебування за місцем обліку як військовозобов`язаного для своєчасного оповіщення як особи, яка призивається на військову службу відповідно до Указу Президента України «Про загальнообов`язкову мобілізацію» №69/2022;

- невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Підстава: подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Департаменту від 01.03.2022.

Наказом Департаменту від 12.03.2022 №15-д позивачу оголошено догану за вчинення дисциплінарних проступків, а саме:

- відсутність державного службовця на робочому місці (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин та недотримання вимоги щодо перебування за місцем обліку як військовозобов`язаного для своєчасного оповіщення як особи, яка призивається на військову службу відповідно до Указу Президента України «Про загальнообов`язкову мобілізацію» №69/2022;

- невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Підстава: подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Департаменту від 12.03.2022.

Актом Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відсутність надання пояснень від 18.03.2022 було встановлено про те, що заступник директора Департаменту ОСОБА_1 на пропозицію надати пояснення щодо його відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня без повідомлення поважних причин пояснень не надав.

Протоколом №7 засідання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2022 вирішено надати директору Департаменту ОСОБА_2 подання щодо заступника директора Департаменту ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків відповідно до п. 5 та 12 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу, а саме через систематичну відсутність державного службовця на робочому місці (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин з урахуванням також недотримання ОСОБА_1 вимоги щодо перебування за місцем обліку як військовозобов`язаного для своєчасного оповіщення як особи, яка призначається на військову службу відповідно до Указу Президента України» Про загальнообов`язкову мобілізацію» №69/2022 та невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Відповідно до подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 було встановлено що в діях позивача вбачається наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 12 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу». З огляду на що дисциплінарна комісія рекомендувала застосувати до заступника директора Департаменту ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Наказом Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №20-д від 18.03.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 21 березня 2022 року.

Відділу фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 25.09.2020 по 24.09.2021 за 01 календарний день, невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 25.09.2021 по 21.03.2022 за 15 календарних днів та невикористану додаткову відпустку як державному службовцю за 03 календарних дні, всього за 19 календарних днів.

Підстава: подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем наказу про звільнення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України «Про державну службу» (далі - Закон №889).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 3 Закону №889 дія цього Закону поширюється на державних службовців місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Рішенням Київської міської ради від 23.12.2002 №18/18 «Про питання управління земельними ресурсами в м. Києві» у складі виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) створено Головне управління земельних ресурсів.

Рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 №182/342 затверджено Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

На підставі рішення Київської міської ради від 25.12.2012 №717/9001 Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) перейменовано у Департамент.

Згідно з приписами статті 8 Закону №889 державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону №889 за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

В силу частини 1 статті 65 Закону №889 підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Частиною 2 статті 65 Закону №889 дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення;

15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Відповідно до частини першої, третьої статті 66 Закону №889 до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Водночас, положеннями статті 67 Закону №889 визначено обставини, що пом`якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність, відповідно до якої дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Приписами частин першої, другої статті 68 Закону №889 передбачено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Дисциплінарні стягнення, окрім зауважень, накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Відповідно до частин першої, десятої, одинадцятої статті 69 цього ж Закону для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Статтею 71 Закону №889 визначено, що Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема:

1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії;

2) порядок формування дисциплінарної комісії;

3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.

Відповідно до частин першої та другої статті 73 Закону №889 з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Положення ч. 1 ст. 73 Закону №889 вказують, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Зокрема, дисциплінарна справа повинна містити:

1) дату і місце її формування;

2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;

3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;

4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;

6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень;

7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності);

9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 73 Закону №889 Порядок обліку та роботи з дисциплінарними справами встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Положеннями статті 74 Закону №889 визначені гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення, зокрема дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

Державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Пояснення державного службовця визначені статтею 75 Закону №889, де зокрема зазначено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Статтею 77 цього ж Закону передбачено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб`єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).

Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, законодавство передбачає необхідність встановлення вини такої особи за результатами проведення службового розслідування/дисциплінарного провадження.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, Верховним Судом у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 200/8522/19-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 97976488).

Зі змісту норм Закону №889 можна визначити наступні стадії дисциплінарного провадження: ініціювання дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної справи; проведення службового розслідування (за наявності підстав); розгляд дисциплінарною комісією дисциплінарної справи державного службовця; подання дисциплінарної комісії суб`єкту призначення; прийняття рішення суб`єктом призначення; накладення дисциплінарного стягнення (закриття дисциплінарного провадження).

При цьому, під час дисциплінарного провадження дисциплінарна комісія повинна об`єктивно, повно та всебічно дослідити всі обставини, які стали підставою для ініціювання дисциплінарного стягнення.

Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 (далі по тексту - Порядок №1039).

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.

Дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Згідно з пунктами 24, 25 Порядку №1039 з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Відповідно до пункту 31 Порядку №1039 комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді.

Державний службовець має право: бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії; надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Державний службовець користується іншими правами, встановленими Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 32 Порядку №1039 про дату, час і місце засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Таке повідомлення здійснюється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.

У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень.

Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.

Відповідно до пункту 33 Порядку №1039 комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Пунктом 34 Порядку №1039 визначено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії.

Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.

Члени Комісії, дисциплінарної комісії мають право викласти свою окрему думку, яка додається до пропозиції (подання).

Пропозиція (подання) складається із вступної, мотивувальної та резолютивної частини.

У вступній частині зазначаються: дата складення; відомості щодо підстав для порушення дисциплінарного провадження; прізвище, ім`я, по батькові державного службовця, його посада, інші відомості, що мають значення для здійснення дисциплінарного провадження.

У мотивувальній частині зазначаються:

у разі відсутності у діях державного службовця дисциплінарного проступку:

- факти, що підтверджують відсутність вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку із відповідним обґрунтуванням;

- заяви, клопотання, пояснення державного службовця та рішення, прийняті Комісією, дисциплінарною комісією за результатами їх розгляду;

у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку:

- факти, що підтверджують вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів;

- обставини, що призвели до вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку;

- ступінь вини державного службовця;

- характер дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості, настання тяжких наслідків;

- відомості, що характеризують державного службовця, обставини, що пом`якшують чи обтяжують дисциплінарну відповідальність державного службовця, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та ставлення державного службовця до державної служби;

- заяви, клопотання, пояснення державного службовця та рішення, прийняті Комісією, дисциплінарною комісією за результатами їх розгляду.

У резолютивній частині зазначаються:

у разі відсутності у діях державного службовця дисциплінарного проступку:

- прізвище, ім`я, по батькові державного службовця, висновок про відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку;

- пропозиція про закриття дисциплінарного провадження;

у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку:

- висновок про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку, передбаченого відповідним пунктом частини другої статті 65 Закону, та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

- вид дисциплінарного стягнення, рекомендованого до застосування, передбачений відповідною частиною статті 66 Закону, або обставини, що виключають можливість накладення дисциплінарного стягнення.

В силу положень пункту 35 Порядку №1039 комісія, дисциплінарна комісія вносить суб`єкту призначення (керівникові державної служби) пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання.

Одночасно із внесенням суб`єкту призначення (керівникові державної служби) пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб`єкту призначення (керівнику державної служби) такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб`єкту призначення (керівнику державної служби) відповідно до статті 75 Закону.

Таке повідомлення державного службовця здійснюється шляхом вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у встановленому порядку. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Державний службовець надає письмове пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу.

У разі ненадання державним службовцем письмового пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу не пізніше ніж як за два календарних дні до закінчення строку прийняття суб`єктом призначення (керівником державної служби) рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження державний службовець вважається таким, що відмовився від надання письмового пояснення.

Відповідно до пункту 36 Порядку №1039 за результатами розгляду дисциплінарного провадження суб`єкт призначення (керівник державної служби) протягом десяти календарних днів з дня отримання пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Рішення оформляється наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення (керівника державної служби).

Як було вказано вище, положеннями частини першої статті 65 Закону №889 передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Частиною другою цієї статті дисциплінарним проступком визнається прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Судом встановлено, що позивача було звільнено наказом директора Департаменту земельних ресурсів №20-д від 18.03.2022 на підставі подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Разом з тим, відповідно до подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , на виконання наказу директора Департаменту від 18.03.2022 №18-д Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було здійснено дисциплінарне провадження відносно заступника директора Департаменту ОСОБА_3 .

У ході проведення дисциплінарного провадження було встановлено, що ОСОБА_1 , порушивши Правила внутрішнього службового (трудового) розпорядку, затверджені наказом директора Департаменту від 13.09.2019 №56 та наказом від 22.06.2020 №59 «Про встановлення режиму роботи в екстремальному режимі у період з 14.03.2022 по 18.03.2022 не з`являвся на робочому місці на протязі робочого часу та не повідомляв про поважність причин відсутності на робочому місці будь - якими засобами комунікаційного зв`язку.

Факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці було зафіксовано у відповідному акті та відображено у табелі обліку робочого часу як неявка з нез`ясованих причин.

Посадові обов`язки, визначені Посадовою інструкцією заступника директора Департаменту, затвердженою директором Департаменту від 18.10.2021 та Розподілом повноважень між директором, першим заступником директора, заступником директора Департаменту, затвердженим наказом Департаменту від 17.11.2021 №318-к ОСОБА_1 у період з 14.03.2022 по 18.03.2022 не виконував.

З Правилами внутрішнього службового (трудового) розпорядку ОСОБА_1 ознайомлений, що підтверджено його підписом у листі - ознайомленні державних службовців.

У зв`язку із зазначеним, вбачається порушення ОСОБА_1 Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку та нез`явлення на робочому місці без повідомлення про поважність причин відсутності та посадових обов`язків, визначених Посадовою інструкцією заступника директора Департаменту, затвердженою директором Департаменту від 18.10.2021, а також Розподілом повноважень між директором, першим заступником директора, заступником директора Департаменту, затвердженим наказом Департаменту від 17.11.2021 №318-к.

Крім того, у діях ОСОБА_1 вбачається недотримання вимоги щодо перебування за місцем обліку як військовозобов`язаного для своєчасного оповіщення як особи, яка призивається на військову службу відповідно до Указу Президента України «Про загальнообов`язкову мобілізацію» №69/2022.

Причинами, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку є ігнорування ОСОБА_1 . Закону України «Про державну службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», трудового законодавства та Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку.

Дисциплінарна комісія зазначила про виявлення обставин, що обтяжують дисциплінарну відповідальність ОСОБА_1 , а саме систематичне нез`явлення особою на роботу, через що виносились дисциплінарні стягнення. Тобто, це є систематичним порушенням.

Обставин, що пом`якшують дисциплінарну відповідальність ОСОБА_1 дисциплінарна комісія не вбачала.

Враховуючи вищевказане, у діях ОСОБА_1 комісія вбачає наявність підставі для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 та 12 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу».

З огляду на що Дисциплінарна комісія рекомендувала застосувати до заступника директора Департаменту ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Тобто, як зазначено в поданні вказує на наявність обтяжуючих обставин, а саме систематичне нез`явлення особою на роботу про що виносились дисциплінарні стягнення.

Водночас, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі №640/7508/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №6-д від 01.03.2022 «Про оголошення догани ОСОБА_1 »; визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №15-д від 12.03.2022 «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2024 апеляційну скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 66 Закону України «Про державну службу» у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

При цьому частиною 5 ст. 66 Закону України «Про державну службу» передбачено звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Тобто, звільнення може бути застосовано до державного службовця, крім іншого за вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону. Оскільки рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2023, яке набрало законної сили 29.03.2024 було визнано протиправними та скасовано накази Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №6-д від 01.03.2022 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » та №15-д від 12.03.2022 «Про оголошення догани ОСОБА_1 », у ОСОБА_1 відсутня систематичність ((повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону, з огляду на що до нього не може бути застосовано винятковий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби, який передбачений п. 4 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу».

Крім того, частиною 6 статті 77 Закону України «Про державну службу» державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.

При цьому ч. 7 ст. 77 Закону №899 визначено, що у разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження такий документ не пізніш як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до наданого протоколу про доведення інформації або документів до відома державного службовця ОСОБА_1 18.03.2022 о 21:00 за допомогою засобу телекомунікаційного зв`язку за номером 0678500033 надіслано повідомлення про звільнення відповідно до наказу Департаменту від 18.03.2022 №20-д «Про звільнення ОСОБА_1 ». Протокол підписаний головним спеціалістом сектору управління персоналом Я. Коваленко.

Таким чином, відповідачем було порушено законодавчо встановлені вимоги щодо надання під розписку належним чином завіреної копії наказу (розпорядження) про накладення на позивача дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Що стосується складеного відповідачем 18.03.2022 протоколу про доведення інформації або документів до відома державного службовця, то, враховуючи вищевказані положення статті 9-1 Закону №889, інформація про звільнення позивача з посади державної служби, вважається доведеною до його відома на п`ятий календарний день, однак наведене не може вважатися таким що прирівнюється до видання під розписку належним чином завіреної копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Оскільки саме з моменту отримання належним чином завіреної копії наказу встановлена процедура оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Зокрема, положеннями ч. 2 ст. 78 Закону України «Про державну службу» визначено, що скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.

З огляду, на наведене протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 13.03.2022 не може вважатися виконанням частини 6 статті 77 Закону України «Про державну службу».

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту від 18.03.2022 №20-д «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлення позивача на посаді.

Приписами частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) у всіх інших випадках (до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу), середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації) ОСОБА_4 нарахована заробітна плата за січень 2022 у розмірі 57 219, 37 грн за фактично відпрацьовані 16 робочих днів, за лютий 2022 - 67 153, 50 грн за фактично відпрацьовані 20 робочих днів, загальна сума фактично відпрацьованих робочих днів за два місяці становить 36 днів, заробітна плата за два місяці становить 124 372, 87 грн. Отже, середній заробіток становить 3 454, 80 грн (124 372, 87*36 робочих днів).

Роз`яснення з питань обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження надаються Міністерством економіки (п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, з урахуванням змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №410).

Згідно повідомлення Міністерства економіки України Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2022 рік, що знаходиться за посиланням (https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UAid=00e9e1b4-5537-42f3-8fe3-9d6b600e956etitle=ProRozrakhunokNormiTrivalostiRobochogoChasuNa2022-Rik), норма тривалості робочого часу визначена у січні 2022 - 19 днів, лютому 2022 - 20 днів, березні 2022 - 22 дні, квітні 2022 - 20 днів, травні 2022 - 20 днів, червні 2022 - 20 днів, липні 2022 - 21 день, серпні - 22, вересні - 22, жовтні 2022 - 20, листопаді 2022 - 22, грудні 2022 - 21.

Водночас, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.

Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14.03.2022 №133/2022, затвердженого Законом України №7168 від 16.03.2022, воєнний стан продовжений до 25.04.2022.

Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України №2212-IX від 21.04.2022, воєнний стан продовжений до 25.05.2022.

Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України №2263-IX від 22.05.2022, воєнний стан продовжений з 05 годин 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України №2500-IX від 15.08.2022, воєнний стан продовжений з 05 годин 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.

Згідно із ч.2,3 ст.1 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, від 15 березня 2022 року № 2136-IX, який набрав чинності 24.03.2022, на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України (ч.2). У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом (ч.3).

Відповідно до ч.6 ст.6 вказаного Закону, у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67 та статей 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

З урахуванням вищевказаних приписів, норма тривалості робочого часу у березні 2022 складає - 22 дні, у квітні 2022 - 21 день, у травні 2022 - 22 дні, у червні 2022 - 22 дні, у липні - 21 день, у серпні - 23 дні, у вересні - 22 дні, у жовтні 2022 - 21 день, у листопаді 2022 - 22 дні, у грудні 2022 - 21 день. Норма тривалості робочого часу протягом 2023 року складала 259 днів.

Норма тривалості робочого часу складає у січні 2024 - 23 дні, у лютому 2024 - 21 день, у березні 2024 - 21 день, у квітні 2024 - 22 дні, у травні 2024 - 23 дні.

Виходячи з наведеного, розрахункова кількість робочих днів за час вимушеного прогулу позивача, починаючи з наступного робочого дня після дня звільнення 21.03.2022 по 12.06.2024 становить 585 днів.

Таким чином, сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу становить 2 023 394 грн (584 *3 454,80 грн).

Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди суд зазначає таке.

Згідно частин першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, за змістом яких, суд зазначив, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті3,19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

В силу статті 1173 Цивільного кодексу України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частини друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а та від 20.09.2022 у справі № 803/2375/14.

Втім, позивачем не доведено, що зазначеними вище діями та рішенням відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, а саме не надано жодних належних доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіянням їй шкоди, з яких міркувань вона виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

Водночас, з врахуванням викладеного, суд зазначає, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 804/6922/16.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк