Постанова

від 09.12.2024 по справі 580/12524/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/12524/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Черпака Ю.К., Штульман І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентерпрайз Оіл" про застосування арешту коштів на рахунках платника податку,

ВСТАНОВИВ :

Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентерпрайз Оіл" в якій просило застосувати арешт коштів на рахунках платника податків - товариства з обмеженою відповідальністю «Ентерпрайз Оіл» (вул. Святотроїцька 55 -А, м. Черкаси, 18001, ЄДРПОУ 43976954).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Беручи до уваги неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Ентерпрайз Оіл» зареєстроване як юридична особа з 09.02.2021 (код ЄДРПОУ 43976954) . Основним видом діяльності ТОВ «Ентерпрайз Оіл» є: 47.30 Роздрібна торгівля пальним.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 75, 77, 82, пп. 69.35. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнятий наказ від 09.11.2023 № 1978-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ентерпрайз Оіл».

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 09.11.2023 № 1978-п призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ентерпрайз Оіл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.02.2021 до 30.09.2023 через 10 календарних днів з дати отримання відомостей про вручення наказу, але не раніше 12.12.2023. Копію наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 09.11.2023 № 1978-п та повідомлення про проведення документальної планової виїзної перевірки від 09.11.2023 №295/23-00-07-01-01 направлено ТОВ «Ентерпрайз Оіл» 10.11.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення Р 0600060237074, що 11.12.2023 вручений уповноваженій особі товариства.

На підставі направлень на перевірку Головного управлінням ДПС у Черкаській області від 19.12.2023 № 4021/23-00-07-01-01, № 4022/23-00-07-01-01 та від 20.12.2023 № 4026/23-00-07-01-01 працівники Головного управління ДПС у Черкаській області, з метою проведення документальної планової виїзної перевірки, 21.12.2023 здійснили вихід на податкову адресу ТОВ «Ентерпрайз Оіл»: м. Черкаси, вул. Святотроїцька, буд. 55-А. Уповноважена особа ТОВ «Ентерпрайз Оіл» Довгенко Володимир Олексійович, що діє на підставі довіреності від 04.07.2023, відмовився від ознайомлення з направленнями на перевірку та не допустив посадових осіб ГУ ДПС до проведення документальної планової виїзної перевірки товариства у зв`язку з оскарженням правомірності наказу від 09.11.2023 №1978-п до адміністративного суду. Про відмову від ознайомлення з направленнями на перевірку посадовими особами заявника складений акт від 21.12.2023 №1925/23-00-07-02-02/43976954. Працівники Головного управління ДПС у Черкаській області не були допущені до перевірки, про що складений акт від 21.12.2023 №1924/23-00-07-02-02/43976954 про відмову в допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ентерпрайз Оіл».

21.12.2023 Головне управління ДПС у Черкаській області прийняло рішення №22933/6/23-00-07-02-04 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким застосований умовний адміністративний арешт майна (всього рухомого та нерухомого) платника податків ТОВ «Ентерпрайз Оіл». Час прийняття рішення 16 год 30 хв.

Звернувшись до суду 25.12.2023 заявник просить суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Ентерпрайз Оіл», застосованого на підставі рішення в. о. начальника Головного управління ДПС у Черкаській області від 21.10.2023 №22933/6/23-00-07-02-04. 23 та 24 грудня 2023 року припали на вихідні дні - заявником дотриманий строк звернення до суду, передбачений п.2 ч. 1 ст. 283 КАС України, а саме 24 години, перебіг якого починається саме 21 грудня 2023 року з 16 год. 30 хв.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в установлені строки.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедури митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.77.3 ст.77 ПК України забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Згідно з п.77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки. Згідно з п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Відповідно до п.82.1 ст.82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Відповідно до п.п. 16.1.13 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосований, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладений рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Відповідно до пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Арешт майна може бути повним або умовним (п. 94.5 ст. 94 ПК України): повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону; умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, що полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків» від 14.07.2017 № 632, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2017 р. за № 948/30816 визнаний таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 568 «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків» (далі - наказ № 632 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів № 716 від 19.11.2020, № 330 від 08.06.2021 - на час звернення до суду щодо спірних правовідносин).

Арешт майна може бути повним або умовним та полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 статті 94 глави 9 розділу II Кодексу (пункт 2 розділу II наказу № 632).

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу (пункт 3 ч.1 розділу IIІ наказу № 632).

За наявності однієї з наведених обставин керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу приймає рішення про застосування арешту майна платника податків (ч.2 розділу IIІ наказу № 632).

Функції виконавця рішення про арешт майна покладаються на податкового керуючого або іншого працівника податкового органу, призначеного керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу (ч.1 розділу V наказу № 632).

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення податкового органу до суду (ч.1 розділу VІІ наказу № 632).

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків податковий орган подає до суду заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (пункт 3 розділу VII наказу №632).

За наведеного, податковий орган може звертатися до суду про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків, який має податковий борг, у разі відсутності майна та/або якщо його балансова вартість менша від суми податкового боргу, та/або якщо таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 813/2018/17 зазначив, що на законодавчому рівні положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків. Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, у той же час має особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, що не можна вважати тотожними у межах спірних правовідносинах. До повноважень податкового органу законодавець відніс право цього суб`єкта владних повноважень звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (підпункт 20.1.33 пункт 20.1 статті 20 ПК України). Правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, свідчить про те, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог. У даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Звертаючись до суду з позовом, податковий орган єдиною підставою застосування арешту коштів на рахунках платника податку визначив положення підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України (не допуск до перевірки), яка взагалі є підставою лише для застосування адміністративного арешту майна. Жодних інших підстав (наявність боргу, відсутність майна, передумови застосування арешту коштів) податковим органом не заявлено та не доводиться.

Верховний Суд у постанові від 21 липня 2020 року у справі №520/3517/19 зазначив, що арешт коштів на рахунках платника можливий як з підстав передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України так і з підстав передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України у разі недопуску платником податків до проведення перевірки. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не створюють конкуренцію правових норм та регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків, за підстав визначених у зазначеному пункті. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України підлягає застосуванню виключно у випадку неможливості погашення податкового боргу платником у разі, якщо у такого платника відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та /або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, у тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, що залежно від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, що застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені в постановах від 15 травня 2020 року у справі №813/890/18, від 24 квітня 2020 року у справі №821/1158/15-а, від 12 листопада 2019 року у справі № 813/3944/17.

Водночас, судом встановлено, що у справі № 580/12329/23 заяву Головного управління ДПС у Черкаській області (до товариства з обмеженою відповідальністю «Ентерпрайз Оіл» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків суд задовольнив - підтвердив обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Ентерпрайз Оіл», застосованого на підставі рішення в. о. начальника Головного управління ДПС у Черкаській області від 21.12.2023 №22933/6/23-00-07-02-04 яким застосований умовний адміністративний арешт майна (всього рухомого та нерухомого) платника податків ТОВ «Ентерпрайз Оіл».

Беручи до уваги відсутність відомостей про наявний податковий борг у платника податків, відсутність майна, а також інформації щодо балансової вартості у порівнянні із сумою податкового боргу, підтвердження про майно, яке не може бути джерелом погашення податкового боргу, за відсутності інформації про рахунки у банках, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги контролюючого органу про накладення арешту на рахунках ТОВ «Ентерпрайз Оіл».

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Ю.К.Черпак

суддя І.В.Штульман