Постанова

від 09.12.2024 по справі 560/5862/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5862/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

09 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарічанка" до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про звернення стягнення на майно,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зарічанка" звернулося в суд з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №ПШ069735 від 03 квітня 2024 року про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Зарічанка" адміністративно - господарського штрафу, за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у розмірі 17000 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, 26.02.2024 відділом державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області проведена перевірка додержання позивачем законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та складено акт від 26.02.2024 № 052380.

В акті перевірки зазначено, що відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, порушені вимоги статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абзацом 3 частини 1 статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевезення вантажів за відсутності у водія на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв постанову від 03.04.2024 № ПШ 069735 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважаючи дану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що законодавство встановлює альтернативний спосіб ведення обліку робочого часу водія - індивідуальну контрольну книжку водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.

Оскільки документи, визначені ст. 48 Закону № 2344, були наявні під час перевезення вантажу позивачем, суд вважав, що підстави для притягнення позивача до відповідальності були відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону №2344 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно зі статтею 6 Закону № 2344 постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку № 1567).

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: зокрема, наявність визначених статтею 39 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

За змістом статті 48 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії, повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої 24.06.2010 N 385 (далі - Інструкція N 385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 N 340 (далі - Положення N 340).

За правилами пункту 1.3 Інструкції N 385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції N 385 перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 1.1. Положення N 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) N 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) N 3821/85 та (ЄС) N 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) N 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення N 340).

За визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 6.1 Положення № 340, передбачено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Разом з тим, пунктом 6.3 Інструкції №385 визначено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

У відповідності до ст. 18 Закону №2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно ч. 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Приписи п. «а» ч. 1 ст. 10 вказаної Конвенції є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 зауважив, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.

Таким чином, для здійснення перевезення вантажними автомобілями з повною масою понад 3,5 тонн обов`язковими документами є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом, або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документів під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.12.2023 у справі № 340/5660/22.

Верховний Суд у постанові від 31.10.2023 по справі №440/17062/21 також зазначав, що з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

Тобто, законодавство встановлює альтернативний спосіб ведення обліку робочого часу водія - індивідуальну контрольну книжку водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає помилковими доводи відповідача про необхідність обов`язкової наявності у транспортному засобі позивача тахографа і відповідно протоколу перевірки та адаптації тахографа.

Однак, транспортний засіб позивача, що перевірявся, не був обладнаний тахографом. Отже, посадові особи відповідача у такому випадку мали б перевірити наявність у водія індивідуальної контрольної книжки відповідно до Положення №340.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у водія під час здійснення перевезення 26.02.2024 та проведення перевірки була наявна індивідуальна контрольна книжка водія, що не спростовується відповідачем.

Доказів відсутності у водія під час перевірки індивідуальної книжки відповідачем під час розгляду цієї справи не надано.

Крім того, колегія зазначає, що в матеріалах справи міститься індивідуальна контрольна книжка водія, відповідно до Положення №340.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на правову позицію викладену в постановах Верховного суду, зокрема у справах №823/1199/17 від 19 березня 2020 року та № 820/4624/17 від 11 лютого 2020 року, як такі що не відповідають фактичним обставинам справи, адже в обох випадках будь-яких доказів ведення індивідуально-контрольної книжки водія, позивачем ні під час розгляду справи відповідачем, ні в ході судового розгляду справи, не надано.

Так, у пунктах 44, 45 постанови Верховного суду від 19 березня 2020 року у справі №823/1199/17 зазначено, що:

- "п.44 Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії, які здійснюють перевезення на маршруті протяжністю понад 50 км, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія."

- "п.45 Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що оскільки відповідачем в ході перевірки встановлено факт здійснення водієм перевезень на ТЗ, який належить позивачу, без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія, то оскаржувані постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт є правомірними та не підлягають скасуванню."

Також у п. 42 постанови Верховного суду від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17 зазначено, що:

" п.63 З врахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010."

Також колегія суддів відхиляє посилання на правову позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 10 травня 2019 у справі №816/124/17, оскільки відповідач помилково вважає спірні правовідносини аналогічними.

Своєю чергою абзацом 3 частини першої статті 60 Закону N 2344 визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки документи, визначені ст. 48 Закону № 2344, були наявні під час перевезення вантажу позивачем, колегія суддів погоджується із виснвоком суду першої інстанції про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.