Постанова

від 04.12.2024 по справі 916/2150/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/2150/23(916/793/24)Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ «ЕК Виккеркаар» - адвокат Костишена В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК Виккеркаар»

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 (складено та підписано 16.07.2024, суддя Найфлейш В.Д.)

у справі №916/2150/23(916/793/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дата Сістем"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК Виккеркаар»

про стягнення 103549,66 грн

в межах справи про банкрутство № 916/2150/23 Товариства з обмеженою відповідальністю „Дата Сістем"

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дата Сістем" звернулось до Господарського суду Одеської області, в межах справи про власне банкрутство, з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК Виккеркаар", з урахуванням уточнень, про стягнення 101 712,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконання з боку відповідача обов`язку з оплати поставленого позивачем та отримано відповідачем товару.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 по цій справі позов задоволено, стягнуто з ТОВ "ЕК ВИККЕРКААР" на користь ТОВ "ДАТА СІСТЕМ" 101 712 грн. 93 коп. боргу та 3 028 грн. судового збору

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що наявні матеріли справи докази свідчать про те, що ТОВ "ЕК ВИККЕРКААР" у листопаді-грудні 2020 року здійснило закупівлю товару у позивача на суму 110 019, 71 грн, однак відповідачем такий товар було лише оплачено частково.

Місцевий господарський суд також зазначив, що при вирішенні спору враховує, що наявність або відсутність первинних документів підтверджуючих постачання товару неможливо перевірити у зв`язку з банкрутством постачальника і невиконанням керівником своїх обов`язків з передання ліквідатору документації банкрута. За таких обставин, зареєстровані постачальником податкові накладні, враховуючи юридично значимі дії іншої сторони - відповідача, по включенню їх до податкового кредиту є достатніми доказами поставки.

Не погодившись із вказаними рішеннями до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним, таким, що прийняте, не дослідивши усі обставини справи.

Так, за твердженням апелянта, місцевим господарським судом не було враховано наступне:

- відповідно до виписки по рахунку ТОВ «ЕК ВИКЕРКААР» сплачено передплату за товар ТОВ «ДАТА СІСТЕМ» за рахунками, що були виставлені позивачем;

- втім, товар, за який відповідач сплатив авансові внески (передплату) не був поставлений позивачем;

- аналізуючи докази, що є у матеріалах справи, можна встановити, що фактично відповідачем сплачено попередню оплату за товар. На дату отримання попередньої оплати позивачем складено податкові накладні із зазначенням опису (номенклатури) товару, кількості (об`єму, обсягу) товару, ціни постачання товару. Подальша оплата товару вартості товарів мала здійснюватись за умови прийняття (отримання) покупцем товарів, як і складення накладних, що корегуються на суму попередньої оплати із зазначенням фактичної кількості номенклатури товарів/послуг, за яку здійснено таку попередню оплату. Однак, товар продавцем не було поставлено, отже покупцем не було проведено оплату за отримання товару та не відбулось складення накладних, що корегувалися б на суму попередньої оплати;

- судом першої інстанції прийнято рішення, яке не ґрунтується на доказах, позивачем не доведено усіма можливими доказами - належними та допустимими, що відповідач отримав товар, зокрема не надано жодних актів приймання-передачі, ТТН, рахунок-фактуру специфікацію, видаткову накладну на відпуск товару, акт прийому-передачі Товару та ін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2024 відкрито апеляційне провадження у цій справи та призначено справу до розгляду на 30.10.2024.

Ухвалою суду від 21.10.2024 учасників справи повідомлено про те, що у зв`язку з перебуванням судді члена-колегії Філінюка І.Г. у період з 28.10.2024 по 31.10.2024 у відрядженні, судове засідання призначене на 30.10.2024 не відбудеться, а також повідомлено, що наступне судове засідання відбудеться 04.12.2024.

Під час судового засідання від 04.12.2024 представник апелянта підтримав вимоги та доводи за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скарга та участь у розгляді справи не скористався.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, постановою Господарського суду Одеської області від 17.08.2023 у справі № 916/2150/23 визнано Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТА СІСТЕМ» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру боржника, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шестопалову О.Д.

Під час здійснення ліквідаційної процедури, арбітражним керуючим було встановлено, що згідно з даними з Єдиного реєстру ПН, ТОВ "ЕК ВИККЕРКААР" у листопаді-грудні 2020 року здійснило закупівлю товару у позивача на суму 110 019, 71 грн., зокрема:

- розчинник органічний для обробки резервуарів марки Б у кількості 0,203 тон на суму 5 011,58 грн. (в тому числі ПДВ 835, 26 грн.);

- оливу базову SN-150 у кількості 0,139 тон на суму 5 004,00 грн. (в т.ч. ПДВ 834, 00 грн.);

- оливу базову SN-150 у кількості 0,827 тон на суму 30 000,25 грн. (в т.ч. ПДВ 5 000, 04 грн.); -

- оливу базову SN-150 у кількості 1,379 тон на суму 50 000,02 грн. (в т.ч. ПДВ 8 333,34 грн.);

- бензин А-92 у кількості 694 литра на суму 20 003,86 грн.(в т.ч. ПДВ 3 333,98 грн.).

Поставки ТОВ «ДАТА СІСТЕМ» вказаної продукції ТОВ «ЕК ВИККЕРКААР» стали підставою для реєстрації в ЄРПН наступних податкових накладних:

1. № ПН 1448, дата складання 16.11.2020, дата реєстрації 04.12.2020, № реєстрації 9321507409, сума ПН 5 011,58 грн., Продавець - ТОВ "ДАТА СІСТЕМ" код ЄДРПОУ 42934096, Покупець - ТОВ «ЕК ВИККЕРКААР», код ЄДРПОУ 36384714, найменування Товару - розчинник органічний для обробки резервуарів.

2. № ПН 1566, дата складання 01.12.2020, дата реєстрації 17.12.2020, № реєстрації 9337600948, сума ПН 5 004,00 грн., Продавець - ТОВ "ДАТА СІСТЕМ" код ЄДРПОУ 42934096, Покупець - ТОВ «ЕК ВИККЕРКААР», код ЄДРПОУ 36384714, найменування Товару - олива базова SN-150.

3. № ПН 1675, дата складання 16.12.2020, дата реєстрації 05.01.2021, № реєстрації 9354000411, сума ПН 30 000,25 грн., Продавець - ТОВ "ДАТА СІСТЕМ" код ЄДРПОУ 42934096, Покупець - ТОВ «ЕК ВИККЕРКААР», код ЄДРПОУ 36384714, найменування Товару - олива базова SN-150.

4. № ПН 1818, дата складання 31.12.2020, дата реєстрації 16.01.2021, № реєстрації 9368589864, сума ПН 50 000,02 грн., Продавець - ТОВ "ДАТА СІСТЕМ" код ЄДРПОУ 42934096, Покупець - ТОВ «ЕК ВИККЕРКААР», код ЄДРПОУ 36384714, найменування Товару - олива базова SN-150.

5. № ПН 1819, дата складання 31.12.2020, дата реєстрації 16.01.2021, № реєстрації 9368589886, сума ПН 20 003,86 грн., Продавець - ТОВ "ДАТА СІСТЕМ" код ЄДРПОУ 42934096, Покупець - ТОВ «ЕК ВИККЕРКААР», код ЄДРПОУ 36384714, найменування Товару - бензин А-92.

Запитом від 14.12.2023 № 02/18 ліквідатор боржника запросив у АТ «КОМІНБАНК» банківську виписку по рахунку НОМЕР_1 /IBAN НОМЕР_2 ТОВ "ДАТА СІСТЕМ" за період з 02.07.2020 по 15.04.2021 по взаєморозрахункам з ТОВ «ЕК ВИККЕРКААР».

Листом від 27.12.2023 р. виз. № 08.1/2139БТ АТ «КОМІНБАНК» надав ліквідатору запитувану інформацію стосовно розрахунків між Боржником та ТОВ «ЕК ВИККЕРКААР» за період з 02.07.2020 по 15.04.2021, згідно якої на рахунок Боржника від ТОВ «ЕК ВИККЕРКААР» надійшли наступні платежі:

- 08.12.2020 - в сумі 434,54 грн. з призначенням платежу «передплата за розчинник по рахунку № 1479 від 16.11.2020 р. в т.ч. ПДВ 20% - 72,42 грн.»;

- 21.12.2020 - в сумі 458,47 грн. з призначенням платежу «передплата за оливу по рахунку № 1619 від 01.12.2020 р. в т.ч. ПДВ 20% - 76,41 грн.»;

- 11.01.2021 - в сумі 1 000,00 грн. з призначенням платежу «передплата за оливу по рахунку № 1733 від 16.12.2020 р. в т.ч. ПДВ 20% - 166,67 грн.»;

- 20.01.2021 в сумі 6 413,77 грн. з призначенням платежу «передплата за розчинник по рахунку № 1479 від 16.11.2020 р. в т.ч. ПДВ 20% - 1068,96 грн».

З огляду на наведене, позивач вважає, що дана інформація підтверджує фактичну наявність господарських відносин між боржником та ТОВ «ЕК ВИККЕРКААР» з постачання продукції, а також наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у загальному розмірі 101 712,93 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольнив їх в повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами частини першої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до положень статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами статті 205 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що у наявних матеріалах справи відсутній, а сторонами по справі не надано укладений між сторонами у письмовій формі договір, одна зі змісту інших наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що між сторонами виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, оскільки предметом останнього виступає постачання позивачем товару відповідачеві.

Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання товару/роботи/послуги і подальшою господарською діяльністю.

У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом цієї ж статті господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, передбачено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (підпункт 2.4 пункту 2 Положення).

В силу підпункту 2.5 пункту 2 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи-підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Згідно з підпунктом 2.15 пункту 2 Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У Постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022р. по справі №922/2115/19 зазначено, що податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Так, колегія суддів зазначає, що позивачем на підтвердження поставки ТОВ "ЕК ВИККЕРКААР" товару було надано до суду зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, а саме:

1. № ПН 1448, дата складання 16.11.2020, дата реєстрації 04.12.2020, № реєстрації 9321507409, сума ПН 5 011,58 грн., Продавець - ТОВ "ДАТА СІСТЕМ", Покупець - ТОВ "ЕК ВИККЕРКААР", найменування Товару - розчинник органічний для обробки резервуарів.

2. № ПН 1566, дата складання 01.12.2020, дата реєстрації 17.12.2020, № реєстрації 9337600948, сума ПН 5 004,00 грн., Продавець - ТОВ "ДАТА СІСТЕМ", Покупець - ТОВ "ЕК ВИККЕРКААР", найменування Товару - олива базова SN-150.

3. № ПН 1675, дата складання 16.12.2020, дата реєстрації 05.01.2021, № реєстрації 9354000411, сума ПН 30 000,25 грн., Продавець - ТОВ "ДАТА СІСТЕМ", Покупець - ТОВ "ЕК ВИККЕРКААР", найменування Товару - олива базова SN-150.

4. № ПН 1818, дата складання 31.12.2020, дата реєстрації 16.01.2021, № реєстрації 9368589864, сума ПН 50 000,02 грн., Продавець - ТОВ "ДАТА СІСТЕМ", Покупець - ТОВ "ЕК ВИККЕРКААР", найменування Товару - олива базова SN-150.

5. № ПН 1819, дата складання 31.12.2020, дата реєстрації 16.01.2021, № реєстрації 9368589886, сума ПН 20 003,86 грн., Продавець - ТОВ "ДАТА СІСТЕМ", Покупець - ТОВ "ЕК ВИККЕРКААР", найменування Товару - бензин А-92.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 витребувано у Головного управління ДПС в Миколаївській області копії податкових декларацій з ПДВ ТОВ "ЕК ВИКЕРКААР" включно з додатком 5 (розшифровкою податкового кредиту) в розрізі наявності контрагента ТОВ "ДАТА СІСТЕМ" за період листопад, грудень 2020 року та 2021 рік; витребувано у Головного управління ДПС у Одеській області наступні докази: інформацію про включення до податкового кредиту операцій з придбання товару ТОВ "ЕК ВИКЕРКААР" по взаємовідносинах з ТОВ "ДАТА СІСТЕМ" за податковими накладними: № 1448 від 16.11.20 на суму 5011,58 грн.; № 1566 від 01.12.20 на суму 5004,00 грн.; № 1675 від 16.12.20 на суму 30 000,25 грн.; № 1818 від 31.12.20 на суму 50 000,02 грн.; № 1819 від 31.12.20 на суму 20 003,86 грн., тощо.

Головним управління ДПС в Миколаївській області надано копії податкових декларацій ТОВ "ЕК ВИКЕРКААР", з яких вбачається включення до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість від контрагента-постачальника ТОВ "ДАТА СІСТЕМ".

Так, ГУ ДПС в Одеській області повідомило, що згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України ТОВ "ЕК ВИКЕРКААР" включено:

- до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року (реєстраційний номер 9338307765 від 18.12.2020) від контрагента-постачальника ТОВ "ДАТА СІСТЕМ" суму 5 011,58 грн у т.ч. ПДВ 835,26 грн (податкова накладна №1448 від 16.11.2020 загальна сума 5 011,58 грн у т.ч. ПДВ 835,26 грн),

- до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року (реєстраційний номер 9368892290 від 18.01.2021) від контрагента-постачальника ТОВ "ДАТА СІСТЕМ" суму 105 008,13 грн у т.ч. ПДВ 17 501,36 грн (податкові накладні: №1556 від 01.12.2020 загальна сума 5 004,00 грн у т.ч. ПДВ 834,00 грн; №1675 від 16.12.2020 загальна сума 30 000,25 грн у т.ч. ПДВ 5 000,04 грн; №1818 від 31.12.2020 загальна сума 50 000,02 грн у т.ч. ПДВ 8 333,34 грн; №1819 від 31.12.2020 загальна сума 20 003,86 грн у т.ч. ПДВ 3 333,98 грн).

Також, наявні матеріли справи свідчать про те, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару, зокрема за період з 02.07.2020 по 15.04.2021, на рахунок позивача від ТОВ «ЕК ВИККЕРКААР» надійшли наступні платежі:

- 08.12.2020 - в сумі 434,54 грн. з призначенням платежу «передплата за розчинник по рахунку № 1479 від 16.11.2020 р. в т.ч. ПДВ 20% - 72,42 грн.»;

- 21.12.2020 - в сумі 458,47 грн. з призначенням платежу «передплата за оливу по рахунку № 1619 від 01.12.2020 р. в т.ч. ПДВ 20% - 76,41 грн.»;

- 11.01.2021 - в сумі 1 000,00 грн. з призначенням платежу «передплата за оливу по рахунку № 1733 від 16.12.2020 р. в т.ч. ПДВ 20% - 166,67 грн.»;

- 20.01.2021 в сумі 6 413,77 грн. з призначенням платежу «передплата за розчинник по рахунку № 1479 від 16.11.2020 р. в т.ч. ПДВ 20% - 1068,96 грн».

Колегія суддів зазначає, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Отже, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на зазначене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів зазначає, що у своїй сукупності, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, вони підтверджують наявність між сторонами договірних відносин щодо поставки товару, їх належне виконання з боку позивача та часткове виконання відповідачем.

При цьому, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування таких обставин.

Колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з наявними матеріалами справи твердження апелянта про те, що товар не був поставлений позивачем, з огляду на таке.

В силу підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За умовами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Саме такий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 29.06.2021 у справі №910/23097/17.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19).

Як вже було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, ТОВ "ЕК ВИКЕРКААР" включено:

- до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року (реєстраційний номер 9338307765 від 18.12.2020) від контрагента-постачальника ТОВ "ДАТА СІСТЕМ" суму 5 011,58 грн у т.ч. ПДВ 835,26 грн (податкова накладна №1448 від 16.11.2020 загальна сума 5 011,58 грн у т.ч. ПДВ 835,26 грн),

- до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року (реєстраційний номер 9368892290 від 18.01.2021) від контрагента-постачальника ТОВ "ДАТА СІСТЕМ" суму 105 008,13 грн у т.ч. ПДВ 17 501,36 грн (податкові накладні: №1556 від 01.12.2020 загальна сума 5 004,00 грн у т.ч. ПДВ 834,00 грн; №1675 від 16.12.2020 загальна сума 30 000,25 грн у т.ч. ПДВ 5 000,04 грн; №1818 від 31.12.2020 загальна сума 50 000,02 грн у т.ч. ПДВ 8 333,34 грн; №1819 від 31.12.2020 загальна сума 20 003,86 грн у т.ч. ПДВ 3 333,98 грн).

При цьому, колегія суддів зазначає, що суми за податковим кредитом повністю відповідають вартості поставленого позивачем товару.

Отже, у даному випадку, поведінку відповідача не можна визнати добросовісною та розумною, оскільки заперечуючи факт поставки товару позивачем, ТОВ "ЕК ВИКЕРКААР" одночасно зареєструвало податкові накладні на придбання товарів та сформувало, як покупець, податковий кредит за фактом поставки товару.

Одночасно, ТОВ "ЕК ВИКЕРКААР" належним чином не обґрунтував свої дії та правову підставу виникнення у нього права на податковий кредит з ПДВ.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 по справі №916/2150/23(916/793/24) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.12.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.