Постанова

від 05.12.2024 по справі 916/598/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/598/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Я.Ф. Савицького, Г.І. Діброви,

секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,

за участю представників:

від позивача: Р.В. Негара,

від відповідача: Г.А. Чернявська,

від третьої особи: К.О. Бойко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Оператор енергії

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024, повний текст складено 25.09.2024

у справі №916/598/24

за позовом Національного університету ,,Одеська юридична академія

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Оператор енергії

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Південного офісу Держаудитслужби

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 281 659,48 грн,

суддя суду першої інстанції: І.А. Малярчук

місце прийняття рішення суду: Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2024 року Національний університет ,,Одеська юридична академія (надалі також НУ «ОЮА») звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Оператор енергії (надалі також - ТОВ Оператор Енергії), в якому просив визнати недійсними додаткові угоди №1 від 14.10.2022 та №2 від 18.10.2022 до договору №65 від 21.02.2022 про закупівлю електричної енергії та стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 281 659,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 21.02.2022 між НУ ОЮА та ТОВ Оператор Енергії укладено договір про закупівлю електричної енергії у постачальника №65 на підставі відкритих торгів. Відповідно до п. 1 комерційної пропозиції, що є додатком до договору, визначено ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) за 1 кВт*год електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги передачі електричної енергії, що становить: 3,39098901014 y тому числі ПДВ 20% 0,67 грн. В процесі виконання договору, ТОВ Оператор Енергії зверталось до НУ ОЮА із листами про зростання середньозважених цін на ринку, у зв`язку з чим, між сторонами були укладені додаткові угоди. Так, додатковою угодою №1 від 14.10.2022, збільшено ціну за електричну енергію за 1 кВт* год. з 3,99098901014 грн з ПДВ до 4,38 грн з ПДВ, тобто збільшено на 9,75% та зменшено обсяги електричної енергії. Додатковою угодою №2 від 18.10.2022 збільшено ціну за електричну енергію за 1 кВт* год. з 4,38 грн. з ПДВ до 4,81 грн. з ПДВ, тобто на 9,82% та зменшено обсяги електричної енергії. Таким чином, зазначеними додатковими угодами було збільшено ціну на 20,5 %. Позивач відмічає, що ним належним чином виконувались зобов`язання за договором №65 від 21.02.2022 та укладених додаткових угод, однак, відповідачем було порушено вимоги п.2 ч.5 ст. 41 ЗУ Про публічну закупівлі, оскільки ТОВ Оператор Енергії не було надано позивачу належних доказів в підтвердження коливання цін, що є підставою для визнання додаткових угод №1 від 14.10.2022, №2 від 18.10.2022 недійсними. Отже, відповідачем протиправно та безпідставно збільшено тариф на електроенергію більше ніж на 10%, у зв`язку з цим, позивач просить суд визнати недійсними додаткові угоди №1 від 14.10.2022, №2 від 18.10.2022 та стягнути з відповідача на користь позивача 281 659,48 грн надмірно сплачених коштів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2024 залучено до участі у справі №916/598/24 Південний офіс Держаудитслужби в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 позов задоволено повністю. Визнано недійсними вказані вище додаткові угоди. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор Енергії на користь Національного університету Одеська юридична академія 281 659,48 грн безпідставно набутих коштів та витрати по сплаті судового збору.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що з укладених між сторонами додаткових угод №1 та №2 вбачається, що у період з 14.10.2022 по 18.10.2022 сторони збільшили ціну за одиницю електричної енергії на 20,5 %, оскільки кількість електроенергії, що підлягає поставці було зменшено та при цьому вартість 1 квт.год було збільшено, що в сукупності привело до перевищення максимального ліміту щодо зміни ціни, визначеної у договорі №65 від 21.02.2022 та передбаченого п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що укладення ТОВ Оператор Енергії з НУ ОЮА додаткових угод №1 від 14.10.2022 та №2 від 18.10.2022 відбулось в порушення вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо обґрунтованості підвищення ціни, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції зазначив, що грошові кошти в сумі 281659,48 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, у зв`язку з чим підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі статті 1212 ЦК України.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Оператор енергії звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/598/24 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що Національний університет "Одеська юридична академія" та суд першої інстанції зробили посилання на позиції Верховного Суду, а саме на тлумачення п.2. ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», однак позиція Верховного Суду може стати безапеляційним аргументом лише в судовій справі з практично ідентичними обставинам. В усіх інших справах висновки Верховного Суду розумний довід але не беззаперечний.

Апелянт звертає увагу суду, що оскаржені додаткові угоди підписані у добровільному порядку обома сторонами, а тому НУ "ОЮА" по цій справи може бути лише співвідповідачем, оскільки НУ "ОЮА" є особою, яка, підписавши спірні додаткові угоди з відповідачем, порушила законодавство у сфері публічних закупівель та відповідно порушила інтереси держави.

Скаржник зазначає, що з реєстру платіжних доручень вбачається, що НУ "Одеська юридична академія" (одержувач бюджетних коштів розпорядник нижчого рівня) сплачувала не власними коштами, а саме бюджетними коштами, а відтак належним позивачем по цій справі є Міністерство освіти і науки України (головний розпорядник), оскільки НУ "Одеська юридична академія" діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядником бюджетних коштів вищого рівня (Міносвіти). Отже, враховуючи, що витрачання бюджетних коштів планується та контролюється державою, стягнення зайво сплачених коштів необхідно здійснювати на користь держави. Апелянт вказує, що в силу п.1 ч.2 ст.55, ч.1 ст.63 Господарського кодексу України, НУ "Одеська юридична академія" є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі державної власності, однак вона не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень.

Окремо скаржник зазначає, що позов є безпідставним, оскільки ні положеннями цивільного та господарського законодавства, ні спеціальними нормами Закону України «Про публічні закупівлі», ні Договором №65 не передбачено можливості зміни істотних умов договору - зміни ціни товару - в односторонньому порядку, без згоди іншої сторони. Таким чином, на думку відповідача, під час укладання договору про закупівлю та додаткових угод до даного договору, між сторонами було погоджено всі істотні умови, як до договору про закупівлю так і до додаткових угод.

У відзиві на апеляційну скаргу Національний університет ,,Одеська юридична академія зазначає, що вказана скарга не містить жодних доводів, аргументів та положень, якими б підтверджувалось неправильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин або порушення норм процесуального права судом першої інстанції. Апеляційна скарга містить лише викладення незгоди ТОВ «Оператор Енергії» із прийнятим рішенням

На переконання позивача, усі висновки Верховного Суду, на які посилався у позовній заяві позивач, та які врахував суд першої інстанції, є релевантними до спірних правовідносин.

Окремо позивач вказує, що апелянтом не наведено жодних обґрунтувань, що підтверджують неналежність позивача у цій справі. По-перше, в апеляційній скарзі скаржник визнає, що сторона договору має право ініціювати визнання його недійсним. У зв`язку з цим, НУ «ОЮА» як сторона оспорюваних додаткових угод має право ініціювати визнання їх недійсними. Очевидним при цьому є інтерес НУ «ОЮА», оскільки внаслідок протиправного укладання оспорюваних додаткових угод НУ «ОЮА» було завдано збитків у вигляді надмірно сплачених сум грошових коштів за електричну енергію. По-друге, позивач є закладом освіти, який є юридичною особою публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності. Університет здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості та має самостійний баланс, бюджетні рахунки у територіальному органі Державної казначейської служби України та/або поточні та депозитні рахунки в установах державних банків, штампи, печатку зі своїм найменуванням, в тому числі печатку із зображенням Державного Герба України, а також може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і обов`язків, бути позивачем і відповідачем у суді. Таким чином, доводи відповідача у цій частині є безпідставними.

Крім цього, позивач зазначає, що висновки Верховного Суду, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, є не релевантними до застосування у даній справі.

У письмових поясненнях Південний офіс Держаудитслужби повідомляє, що відповідно до пункту 1.2.1.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІV квартал 2023 року проведена планова ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного університету «Одеська юридична академія» за період з 01.07.2021 по 30.11.2023, за результатами якої складено акт від 20.02.2024 № 03-11/02 (витяг з акта № 03-11/02 від 20.02.2024 додається).

За результатами проведеної ревізії встановлено, що в порушення п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», п.п.2 п.13.2 Договору від 21.02.2022 без належного документального підтвердження щодо коливання цін на ринку у бік збільшення та перевищення гранично допустимого розміру підвищення ціни за одиницю товару, безпідставно збільшено ціну за 1 кВт*год електричної енергії з 3,99098901014 грн з ПДВ до 4,81 грн з ПДВ (або на 20,5 %), що призвело до завищення вартості спожитої електричної енергії в період вересень 2022 року грудень 2022 року на загальну суму 281 659,48 грн, яку сплачено в повному обсязі, чим завдано втрат Університету на відповідну суму.

Третя особа зазначає, що змінювати ціну за одиницю товару в договорі про закупівлю, можливо у разі документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладання договору про закупівлю до моменту внесення зміни ціни за одиницю товару (укладання додаткової угоди), та у подальшому з моменту останньої зміни ціни за одиницю товару (з моменту укладання останньої додаткової угоди) до моменту наступної зміни ціни за одиницю товару (до моменту укладання наступної додаткової угоди). Поряд з цим, щодо перевищення гранично допустимого розміру підвищення ціни за одиницю товару Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 у справі №922/2321/22 визначила, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І. Колоколова, Я.Ф. Савицького, Г.І. Діброви.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/598/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області.

29.10.2024 матеріали справи №916/598/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Оператор енергії на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/598/24. Встановлено учасникам справи строк до 20.11.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 20.11.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Оператор енергії на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/598/24 призначено на 05.12.2024 о 10:30 год.

15.11.2024 від Південного офісу Держаудитслужби надійшли додаткові пояснення у справі.

20.11.2024 Національним університетом ,,Одеська юридична академія подано відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання 05.12.2024 з`явились представники учасників справи.

Представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги. Представники позивача та третьої особи заперечували проти її задоволення.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

21.02.2022 за результатами проведення відкритих торгів UA-2021-12-11-000264-а між ТОВ «Оператор Енергії» (постачальник) та НУ «ОЮА» (споживач) укладено договір про закупівлю електричної енергії у постачальника №65, згідно якого постачальник продає електричну енергію, за кодом CPV за ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Кількість електричної енергії на 2022 рік визначено в обсязі 3 638 446,00 кВт*год., відповідно до Додатку 3 до Договору «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу (чем)». Строк постачання електричної енергії: до 31.12.2022. Місце постачання електричної енергії: Центральний РЕМ: 65009, Україна, Одеська область, м. Одеса, вул. Академічна, 2; вул. Академічна, 7; вул. Академічна, 9; вул. Академічна, 5; пров. Тополиний, 8А; Набережна 8 ст. В. Фонтану, бетонний майданчик, траверс №4; вул. Рішельєвська, вул. Мечникова, 76А; вул. Старопортофранківська, 93; вул. Мельницька, 24А; Одеський РЕМ: Україна, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Затока, вул. Лазурна, 77 «А», вул. Лазурна, 72 (п.п. 2.1., 2.3., 2.4. договору).

Згідно п.п. 5.1., 5.2., 5.5., 5.6., 5.7. договору №65 від 21.02.2022 ціна цього договору становить 14520998,00 грн. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору. Ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується одна ціна електричної енергії. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на розрахунковий рахунок. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на розрахунковий рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Розрахунковий рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк не більше ніж 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі споживачем, що надсилаються споживачу після завершення розрахункового періоду. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Пунктом 13.1. договору №65 від 21.02.2022 встановлено, що цей договір діє до 31.12.2022 та укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

Додатком №1 до договору №65 від 21.02.2022 є заява-приєднання НУ «ОЮА» до умов договору.

Додатком до заяви-приєднання до договору №65 від 21.02.2022 є адреса об`єкта, ЕІС-код точки комерційного обліку (точки розподілу).

Додатком №2 до договору №65 від 21.02.2022 є комерційна пропозиція, якою встановлено ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) за 1 кВт*год електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги передачі електричної енергії, яка становить: 3,99098901014 y тому числі ПДВ 20% - 0,67 грн.

Додатком №3 до договору №65 від 21.02.2022 є обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу(ем) із встановленням 3638446 кВт*год за рік.

Додатком №4 до договору №65 від 21.02.2022 є порядок розрахунків.

На виконання пропозиції ТОВ «Оператор Енергії» №404 від 12.10.2022 про внесення змін до договору про закупівлю UA-2021-12-11-000264-а, 14.10.2022 між ТОВ «Оператор Енергії» та НУ «ОЮА» було укладено додаткову угоду №1, якою збільшено ціну за електричну енергію за 1 кВт* год. з 3,99098901014 грн з ПДВ до 4,38 грн з ПДВ, та зменшено обсяги постачання електричної енергії з 3 638 446,00 кВт*год до 3 372 511,42009 кВт*год.

Додатковою угодою №2 від 18.10.2022 збільшено ціну за електричну енергію за 1 кВт* год. з 4,38 грн. з ПДВ до 4,81 грн. з ПДВ, та зменшено обсяги постачання електричної енергії з 3 638 446,00 кВт*год до 3 137 048,83575кВт* год.

На підтвердження виконання зобов`язань за договором №65 від 21.02.2022 та додаткових угод №1 від 14.10.2022, №2 від 18.10.2022 у справі містяться: акти про прийняття електричної енергії № 3211 від 20.10.2022 на суму 413 528,94 грн, № 3641 від 07.11.2022 на суму 425 069,32 грн, № 3882 від 08.12.2022 на суму 533 150,02 грн, № 4438 від 31.12.2022 на суму 480 249,64 грн; платіжні доручення №1549 від 21.10.2022 на загальну суму 413 528,94 грн, № 1659 від 10.11.2022 на загальну суму 425 069,32 грн, № 1901 від 09.12.2022 на загальну суму 46 749,00 грн, № 1902 від 09.12.2022 на загальну суму 486 401,02 грн, № 2115 від 26.12.2022 на загальну суму 300 000,08 грн, № 2116 від 26.12.2022 на загальну суму 34 571,00 грн, №2117 від 26.12.2022 на загальну суму 145 678,56 грн.

В матеріалах справи також наявні роздруківки Акцентів РДН та ВДР з веб-сайту "Оператор ринку" за серпень-вересень 2022 року.

Згідно плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІV квартал 2023 року було проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного університету «Одеська юридична академія» за період з 01.07.2021 по 30.11.2023, за результатами якої складено акт від 20.02.2024 № 03-11/02. Ревізією дотримання законодавства про публічні закупівлі встановлено порушення вимог тендерного законодавства в частині безпідставного збільшення ціни за 1 кВт* год електричної енергії, що призвело до завищення вартості спожитої електричної енергії в період вересень 2021 року - січень 2022 року на суму 1 710 594,40 грн, та вересень 2022 року - грудень 2022 року на суму 281 659,48 грн, яку сплачено в повному обсязі (КПКВ 2201160, КЕКВ 2273, 2021 рік - 1 454 700,73 грн, 2022 рік - 537 553,16 грн).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду із даним позовом.

З огляду на зміст апеляційної скарги, першочергово колегія суддів вважає за необхідне перевірити суб`єктний склад даної справи, а саме встановити належність/неналежність позивача у даній справі.

Так, позивачем у даній справі є Національний університет ,,Одеська юридична академія.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №6301, Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. МОН у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями МОН є: забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності та інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій; забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

МОН з метою організації своєї діяльності: контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; організовує планово-фінансову роботу в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; забезпечує в межах повноважень, передбачених законом.

Відповідно до статуту НУ «ОЮА» університет провадить свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про вищу освіту», «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про професійно-технічну освіту» та інших нормативно-правових актів, чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цього Статуту.

Пунктом 2.1 Статуту встановлено, що університет є окремим видом установи, яка є юридичною особою публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Пункт 2.3. Статуту передбачає, що університет має самостійний баланс, бюджетні рахунки у територіальному органі Державної казначейської служби України та/або поточні та депозитні рахунки в установах державних банків, штампи, печатку зі своїм найменуванням, в тому числі печатку із зображенням Державного Герба України, а також може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і обов`язків, бути позивачем і відповідачем у суді.

Розділом 4 Статуту передбачено, що МОН реалізує права та обов`язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно Університету, як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває Університет. МОН в межах своїх повноважень реалізує такі права та обов`язки по управлінню Університетом: 1) за поданням конференції трудового колективу Університету затверджує Статут Університету, затверджує нову редакцію Статуту Університету; 2)здійснює контроль за дотриманням Статуту Університету; З) укладає в місячний строк контракт із ректором Університету, обраним за конкурсом у порядку, встановленому Законом України «Про вищу освіту»; 4) за поданням конференції трудового колективу достроково розриває контракт із ректором Університету з підстав, визначених законодавством про працю, чи за порушення цього Статуту та умов контракту; 5) забезпечує фінансування Університету 6) здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Університету; 7) здійснює інші повноваження, передбачені законом і цим Статутом. 4.3. МОН може делегувати окремі свої повноваження ректору або іншому органу управління Університету.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що МОН, як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, забезпечує фінансування Університету та здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Університету, проте НУ «ОЮА» самостійно провадить господарську діяльність із забезпечення функціонування університету в рамках наданого фінансування.

Таким чином, НУ «ОЮА» може бути учасником цивільних та господарських правовідносин.

Вказані обставини не заперечується скаржником. При цьому, саме з НУ «ОЮА», а не з МОН скаржником укладено спірний договір про закупівлю електричної енергії.

За змістом статей 203, 215, 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа.

Таким чином, НУ «ОЮА» як учасник цивільних правовідносин, як особа, яка самостійно провадить господарську діяльність в рамках наданого фінансування, та як сторона спірного договору, є належним позивачем у даній справі, з огляду на що колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 185 Господарського кодексу України унормовано, що до укладення господарських договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних організованих ринків капіталу, організованих товарних ринків, ярмарків та публічних торгів.

В силу частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частин другої, третьої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Дослідивши зміст договору про закупівлю електричної енергії №65 від 21.02.2022, колегія суддів зазначає про те, що сторонами останнього на момент підписання вказаного договору були погоджені всі істотні умови (предмет, ціна і строк) відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та приписів Закону України "Про публічні закупівлі", відтак зазначений договір став належною підставою виникнення господарського зобов`язання згідно зі статтями 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Частиною п`ятою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частини перша-третя статті 632 Цивільного кодексу України).

У наведеному приписі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов`язковості виконання умов договору, встановленої статтею 629 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що в умовах ринкової економіки ціна в договорі визначається попитом і пропозицією, конкуренцією та іншими економічними чинниками, відтак при укладенні договору та визначення його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватись, зокрема, враховувати тенденції зростання (падіння) цін на ринку товарів та послуг тощо.

Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2018 у справі №904/8354/16.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В силу частин третьої, четвертої статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки (частини перша, друга статті 334 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, зокрема, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

З системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У цьому Законі в редакції до 19.04.2020 норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції до 19.04.2020 не дозволяла зміну ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18.09.2019, яким Закон України "Про публічні закупівлі" було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Таким чином, в новій редакції, норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме: не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель", метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Описана вище можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісної конкуренції, зловживань та корупційних дій робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є очевидним порушенням принципів процедури закупівлі, встановлених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, принципів добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, недискримінації учасників, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, запобігання корупційним діям і зловживанням.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №913/308/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів наголошує на тому, що загальне збільшення ціни за одиницю товару не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

За умовами частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, внаслідок укладання оспорюваної додаткової угоди №1 сторонами збільшено ціну за електричну енергію за 1 кВт* год. з 3,99098901014 грн з ПДВ до 4,38 грн з ПДВ. Тобто збільшено ціну за електричну енергію на 9,75%.

Колегія суддів зауважує, що вказане збільшення ціни за додатковою угодою №1 не перевищує 10% від ціни, встановленої в договорі, що передбачено нормами Закону №922-VIII.

Між тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції, що викладена у висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати, викладеного у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Пунктом 13.4 Договору сторони погодили, що Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов`язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.

У додатковій угоді №1 від 14.10.2022 сторони погодили, що додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, при цьому зміни набувають чинності з 01.09.2022.

Таким чином, у даному випадку, додатковою угодою №1 підвищено ціну на електричну енергію, яку вже було поставлено на момент внесення змін, що порушує вимоги п. 13.4 Договору.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України.

З огляду на зазначене, колегія суддів виснує, що додаткова угода №1 від 14.10.2022 підлягає визнанню недійсною, про що правильно виснував суд першої інстанції.

Крім цього, як встановлено судом апеляційної інстанції, додатковою угодою №2 від 18.10.2022 збільшено ціну за електричну енергію за 1 кВт* год до 4,81 грн. з ПДВ. Тобто збільшено ціну за електричну енергію на 20,52% в порівнянні з ціною, яка встановлена в основному договорі.

Таким чином, підвищення ціни за додатковою угодою №2 відбулося з порушенням умов договору та Закону України «Про публічні закупівлі».

З огляду на викладене, беручи до уваги імперативно встановлену чинним законодавством заборону на зміну ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару, а також визначену пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" неможливість збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними додаткових №1 та №2 у зв`язку з тим, що вказані правочини суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України унормовано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В силу частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як встановлено судом, НУ «ОЮА» загалом перераховано 1851998,00 грн ТОВ «Оператор Енергії» за поставлену електричну енергію в обсязі 393471 кВт/год з вересня по грудень 2022 року, що підтверджується актами про прийняття електричної енергії № 3211 від 20.10.2022, № 3641 від 07.11.2022, № 3882 від 08.12.2022, № 4438 від 31.12.2022 та платіжними дорученнями №1549 від 21.10.2022, № 1659 від 10.11.2022, № 1901 від 09.12.2022, № 1902 від 09.12.2022, № 2115 від 26.12.2022, № 2116 від 26.12.2022, №2117 від 26.12.2022, саме за період з вересня по грудень 2022 року по ціні 4,38 грн з ПДВ за вересень 2022 року та 4,81грн за жовтень-грудень 2022 року НУ «ОЮА» було сплачено 281659,48 грн за поставлену електричну енергію в обсязі 393471 кВт/год.

Між тим, НУ «ОЮА» за фактично поставлену електроенергію з вересня по грудень 2022 року без врахування додаткових угод №1 від 14.10.2022 та №2 від 18.10.2022 до договору №65 від 21.02.2022 повинен був сплатити кошти у сумі 1570338,00 грн (393471 кВт/год х 3,99098901014).

Отже, різниця між сумою коштів, яка перерахована ТОВ «Оператор Енергії» за отриману електроенергію по ціні, визначеній з урахуванням додаткових угод №1 від 14.10.2022 та №2 від 18.10.2022, а саме 1851998,00 грн та сумою, яку мав сплатити позивач за отриману електроенергію по ціні, зазначеній у договорі №65 від 21.02.2022 без урахування наступних додаткових угод, а саме 1570338,00 грн, становить 281659,48 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 281659,48 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття внаслідок недійсності додаткових угод відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам ст. 216, 1212 ЦК України, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 284 ГПК України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Оператор енергії залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/598/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.12.2024.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

СуддяГ.І. Діброва

СуддяЯ.Ф. Савицький