Постанова

від 26.11.2024 по справі 910/9275/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р. Справа№ 910/9275/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Сабалдаш О.В.

за участі представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 26.11.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-торгівельна фірма «Абад» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 (повний текст рішення складено 07.12.2022)

у справі № 910/9275/22 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Барвінок»

до Приватного підприємства Виробничо-торгівельна фірма «Абад»

про стягнення 424 629,51 грн

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Барвінок" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства Виробничо-торгівельна фірма "Абад" (далі - відповідач) про стягнення 424 629,51 грн, у тому числі 285 433,03 грн за спожиту електроенергію, 38 742,22 грн компенсації вартості послуг з передачі електроенергії, 27 892,00 грн пені, 5 701,11 грн 10 % річних, 4 802,49 грн інфляційних втрат, 62 058,66 грн 20 % штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № 0705129 від 12.12.2018 (далі - Договір) в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленої електричної енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства Виробничо-торгівельна фірма «Абад» на користь Приватного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Барвінок» 285 433 грн 03 коп. заборгованості за спожиту електроенергію, 38 742 грн 22 коп. компенсації вартості послуг з передачі електроенергії, 5 701 грн 11 коп. 10 % річних, 4 802 грн 49 коп. інфляційних втрат, 5 020 грн 18 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, ПП Виробничо-торгівельна фірма «Абад» звернулося 27.05.2024 електронною поштою на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, яка сформована в системі «Електронний суд» 26.05.2024, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/9275/22 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ПП Виробничо-торгівельна фірма «Абад» посилається на те, що: судом першої інстанції було розглянуто справу за відсутності представника ПП Виробничо-торгівельна фірма «Абад»; стягнення місцевим судом заборгованості з відповідача, відбулося без належного аналізу усіх обставин щодо підтвердження позивачем обсягів поставленої електроенергії.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/9275/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: ОСОБА_1., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9275/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Приватного підприємства Виробничо-торгівельна фірма «Абад» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/9275/22.

20.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/9275/22.

Головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 10.06.2024 по 28.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-торгівельна фірма «Абад» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/9275/22 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024, серед іншого, поновлено ПП Виробничо-торгівельна фірма «Абад» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/9275/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП Виробничо-торгівельна фірма «Абад» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/9275/22. Розгляд справи № 910/9275/22 призначено на 19.09.2024.

21.08.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Барвінок» надійшов відзив на апеляційну скаргу ПП Виробничо-торгівельна фірма «Абад», який сформований в системі «Електронний суд», в якому заявник просив апеляційну Корнієнка Максима Олександровича подану в інтересах ПП ВТФ «АБАД» на рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2022 у справі № 910/9275/22 залишити без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2022 у справі № 910/9275/22 є таким, що винесено судом першої інстанції з урахуванням належного з`ясування усіх обставин, обґрунтованим та постановленим з повним дотриманням норм чинного матеріального і процесуального законодавства.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.09.2024 у справі №910/9275/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 прийнято справу №910/9275/22 за апеляційною скаргою ПП Виробничо-торгівельна фірма «Абад» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А. Клопотання Приватного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Барвінок» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Призначено судове засідання 19.09.2024 по справі № 910/9275/22 у режимі відеоконференції.

19.09.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного підприємства Виробничо-торгівельна фірма «Абад» надійшло клопотання, сформоване в системі «Електронний суд» 19.09.2024, про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 клопотання представника ПП Виробничо-торгівельна фірма «Абад» про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено розгляд справи № 910/9275/22 на 15.10.2024.

23.09.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Барвінок» надійшло клопотання, яке сформоване в системі «Електронний суд» 23.09.2024, про проведення судового засідання у справі № 910/1389/24, призначеного на 15.10.2024, а також у всіх наступних засіданнях, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 клопотання Приватного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Барвінок» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Призначено судове засідання 15.10.2024 по справі № 910/9275/22 у режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 15.10.2024 оголошено перерву до 26.11.2024. Розгляд справи призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з представником Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок" - Гончаренко Наталією Андріївною.

Колегія суддів зауважує, що 19.09.2024 засобами підсистеми «Електронний суд» представник ПП ВТФ «АБАД» адвокат Корнієнко М.О. подав до суду лист ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 18.09.2024 року вих № 007-66/4096.

22.11.2024 засобами підсистеми «Електронний суд» представник ПП ВТФ «АБАД» адвокат Корнієнко М.О. подав до суду заяву про поновлення процесуального строку для подання доказів за заявою про долучення доказів від 19.09.2022 року.

В судовому засіданні 26.11.2024 головуючий суддя повідомив про подання відповідачем заяви про долучення доказів з клопотанням про поновлення строку для їх подачі та поставив його на обговорення.

Представник позивача Гончаренко Н.А. зазначив, що доказ є необґрунтованим, а клопотання про поновлення строку не підлягає задоволенню.

Колегія суддів порадившись на місці ухвалила у задоволенні клопотання про поновлення строку для подачі доказів відмовити, а заяву про долучення доказів залишити без розгляду з огляду на таке.

За приписами ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до приписів ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку відповідач зазначає таке.

Лист ПАТ «Запоріжжяобленерго» не міг бути поданий вчасно ПП ВТФ «АБАД», так як був складений ПАТ «Запоріжжяобленерго» 18.09.2024, що підтверджує об`єктивну неможливість його подання до суду раніше, однак цей лист безпосередньо стосується предмету спору, так як фіксує позицію ПАТ «Запоріжжяобленерго» щодо розподілу електроенергії відносно споживача ПП ВТФ АБАД в спірний період: квітень - липень 2022.

В розумінні ст. 119 ГПК України, пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо суд визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він відновленню.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06 та від 21.02.2019 у справі №911/4590/13.

Разом з тим, в аспекті зазначеного суд вважає за доцільне також звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

У будь-якому разі на суд покладено обов`язок надавати оцінку обґрунтованості причин пропуску строку, у тому числі суд має звернути увагу, наскільки швидко й сумлінно діяла сторона при вчиненні відповідної процесуальної дії та мотивувати підстави поновлення цього строку.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Тобто за змістом вищенаведених норм господарського процесу, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Положення ч. 1 ст. 119 ГПК України пов`язують можливість поновлення пропущеного процесуального строку з обов`язковою наявністю поважних причин пропуску відповідного строку, при цьому не ставить можливість такого поновлення в залежність від тривалості прострочення. Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Клопотання про поновлення строку повинно містити належне та достатнє обґрунтування (з документальним підтвердженням) причин пропуску цього строку.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, зокрема, рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Будь-яких доказів існування поважних причин, які б перешкодили ПП Виробничо-торгівельна фірма «Абад» реалізувати свої права у встановлений судом строк (для подання доказів), суду не надано. Так з матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до ПАТ «Запоріжжяобленерго» 10.09.2024, при цьому позов було подано до суду 15.09.2022. Крім того, в суді першої інстанції відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву. Тобто клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказів фактично надійшло через два роки після подання позовної заяви до суду.

Колегія суддів також зауважує відповідачу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).

За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Також слід зауважити на правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19, у якій судом касаційної інстанції зауважено на тому, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Слід окремо зауважити на тому, що такий доказі не існував на момент розгляду по суті судом першої інстанції цієї справи.

Водночас така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.

В судове засідання 26.11.2024 з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив. Про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10.11.2024 строком на 90 діб, тобто до 08 лютого 2025 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 12.12.2018 між Приватним акціонерним товариством «Енергетична компанія «Барвінок» (постачальник) та Приватним підприємством виробничо-торгівельною фірмою «Абад» (споживач) укладено Договір.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору.

Пунктом 3 Комерційної пропозиції (Додаток №2 до Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 08.04.2020), передбачено наступний спосіб оплати:

«Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем на підставі рахунків, виставлених постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку:

перший платіж - у розмірі 30% від замовленого обсягу електроенергії за прогнозною ціною в розрахунковому періоді не пізніше 05 числа місяця поставки електричної енергії;

другий платіж - у розмірі 30% від замовленого обсягу електроенергії за прогнозною ціною в розрахунковому періоді не пізніше 15 числа місяця поставки електричної енергії;

третій платіж - у розмірі 30% від замовленого обсягу електроенергії за прогнозною ціною в розрахунковому періоді не пізніше 25 числа місяця поставки електричної енергії;

остаточний розрахунок - протягом 10 (десяти) календарних днів місяця, наступного за розрахунковим.

Якщо, день оплати припадає на вихідний або святковий день, платіж виконується в останній робочий день, що передує вказаному в дійсній комерційній пропозиції.

В разі сплати надлишково перерахованих коштів, вони вважаються попередньою оплатою в наступний розрахунковий період постачання електричної енергії. В разі недостатності коштів, остаточний розрахунок проводиться протягом 10 (десяти) календарних днів місяця, наступного за розрахунковим.».

Згідно з п. 4 Комерційної пропозиції, рахунки на оплату електричної енергії виставляються та надсилаються електронною поштою на адресу споживача (abad- buhgalt@ukr.net, belyak21@ukr.net) не пізніше 5-ти робочих днів до відповідного числа, що зазначені в п. 3 таблиці комерційної пропозиції.

Остаточний рахунок за розрахунковий період за спожиту електричну енергію та Акт прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (далі Акт) формуються постачальником на підставі фактичних даних про обсяги, погодинного графіку споживання електричної енергії в розрахунковому періоді і відповідної ціни, в порядку передбаченому ПРРЕЕ, ККО, та інших відповідних регуляторних документів затверджених НКРЕКП, і надаються Споживачу в строк не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

З матеріалів справи слідує, що у період з квітня по липень 2022 позивачем сформовані наступні акти прийому-передачі (здачі-приймання) товару/послуг, а саме:

- електроенергія за квітень 2022 року № 00000001492 від 30.04.2022р. на суму 71 064,05 грн. з ПДВ;

- компенсація вартості послуг з передачі електричної енергії за квітень 2022 року № 2464 від 30.04.2022р. на суму 9 900,52 грн. з ПДВ;

- електроенергія за травень 2022 року № 00000001871 від 31.05.2022р. на суму 46 946,33 грн. з ПДВ;

- компенсація вартості послуг з передачі електричної енергії за травень 2022 року № 3045 від 31.05.2022р. на суму 6 540,48 грн. з ПДВ;

- електроенергія за червень 2022 року № 00000002204 від 30.06.2022р. на суму 97 908,80 грн. з ПДВ;

- компенсація вартості послуг з передачі електричної енергії за червень 2022 року № 3595 від 30.06.2022р. на суму 13 640,47 грн. з ПДВ;

- електроенергія за липень 2022 року № 00000002548 від 31.07.2022р. на суму 94 374,13 грн. з ПДВ;

- компенсація вартості послуг з передачі електричної енергії за липень 2022 року № 4172 від 31.07.2022р. на суму 11 445,11 грн. з ПДВ.

Рахунки на оплату надсилались Споживачу електронною поштою на адресу: abad- buhgalt@ukr.net.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до умов п. 4 Комерційної пропозиції, акти направлялись споживачу за допомогою програмного забезпечення програмного забезпечення «M.E.Doc» 11.05.2022 за квітень 2022 року, 10.06.2022 за травень 2022 року, 10.07.2022 за червень 2022 року, 08.08.2022р. за липень 2022 року відповідно.

Згідно з підпунктами 1 та 7 п. 6.2 Договору споживач зобов`язався:

- забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору;

- відшкодувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим Договором.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції (в редакції Додаткової угоди № 3 від 08.04.2020) визначено, що споживач зобов`язаний розглянути наданий постачальником Акт за розрахунковий місяць та за відсутності зауважень, підписати його не пізніше ніж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання такого Акту від постачальника, і повернути один примірник постачальнику. В разі недотримання строків та порядку направлення Акту, він вважається підписаним та набуває дії на 9 календарний день з моменту його направлення споживачу.

За твердженнями позивача, сума заборгованості станом на 14.09.2022 становить (за період квітень 2022 року - липень 2022 року) за Договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705129 від 12.12.2018 всього 324 175,25 грн, у тому числі:

1)електрична енергія на суму 285 433,03 грн:

-за квітень 2022 року - 46 203,77 грн - залишок заборгованості за розрахунковий період;

-за травень 2022 року - 46 946,33 грн;

-за червень 2022 року - 97 908,80 грн;

-за липень 2022 року - 94 374,13 грн.

2)компенсація вартості послуг з передачі електроенергії на суму 38 742,22 грн:

-за квітень 2022 року - 7 116,16 грн - залишок заборгованості за розрахунковий період;

-за травень 2022 року - 6 540,48 грн;

-за червень 2022 року - 13 640,47 грн;

-за липень 2022 року - 11 445,11 грн.

23.08.2022 позивачем направлено на електронну адресу відповідача претензію вих. № 1206, з вимогою у строк до 31.08.2022 виконати умови Договору, в частині здійснення оплати грошового зобов`язання в сумі 324 175,25 грн, проте матеріали справи не містять відповіді відповідача на дану претензію.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електроенергію.

Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що укладений між сторонами Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами, а у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 285 433,03 грн заборгованості за спожиту електроенергію та 38 742,22 грн компенсації вартості послуг з передачі електроенергії є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення із відповідача 5 701,11 грн 10 % річних та 4 802,49 грн інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджує з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Колегія суддів оцінивши зміст Договору (а.с. 48-52 Т1), встановила, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору теплопостачальна організація-продавця бере на себе обов`язок забезпечити протягом зазначеного в договорі часу безперервне (за винятком нормативно встановлених перерв), або за затвердженням уповноваженим органом місцевого самоврядування режимом постачання теплової енергії для потреб опалення, гарячого водопостачанння, вентиляції, кондиціюваня та інші технології, в свою чергу споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Частиною 1 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що «ПАТ «Запоріжжяобленерго» було відкореговано обсяги розподілу електричної енергії ПП «ВТФ «АБАД» за період:

Квітень 2022 - мінус 23 870 кВт;

Травень 2022 - мінус 15 769 кВт;

Червень 2022 - мінус 32 887 кВт;

Липень 2022 - мінус 27 594 кВт.

що свідчить про те, що обсяги ПАТ «ЕК «БАРВІНОК» поставлено електричної енергії ПП «ВТФ «АБАД» за період квітень-липень 2022 року згідно даних з розподілу ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» дорівнює « 0» кВт.».

В обґрунтування вказаної позиції скаржник надав повідомлення щодо коригування обсягів квітня-липня 2022 року, ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» від 10.04.2024 № 007- 66/1461, рішення АКО НЕК «УКРЕНЕРГО» від 02.04.2024 № 01/19507, коригуючи акти.

Колегія суддів зауважує, що відповідь ОСР була надана на звернення ПП «ВТФ «АБАД» від 29.02.2024 за вих. №1, відповідач вирішив звернутись до Оператора системи розподілу майже через 2 роки, після споживання електричної енергії.

Крім того, акти коригування підписані між скаржником і Оператором системи розподілу - 06.05.2024. Отже, «оскарження/коригування» спожитих відповідачем обсягів електричної енергії до ОСР (ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО») розпочато ним 29.02.2024, вже після фактичного виконання рішення суду.

Так, дійсно у квітні 2024 року ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» провело коригування обсягів постачальника ПАТ «ЕК «БАРВІНОК» за вказаний період, у т.ч. по споживачу ПП «ВТФ «АБАД».

Проте, зазначена скаржником інформація, на сьогоднішній день не відповідає дійсності на підставі наступного:

1). Згідно листа Адміністратора комерційного обліку НЕК «УКРЕНЕРГО» № 01/28741 від 13.05.2024, АКО зазначив, що «у листі АКО від 02.04.2024 № 01/19507 описано чинні нормативно-правові акти, які регулюють питання щодо приведення оціночних даних комерційного обліку до фактичних.

Цим листом АКО надано роз`яснення, проте, що у разі отримання уточнених даних комерційного обліку та необхідності їх коригування, ППКО ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» зобов`язаний провести їх валідацію відповідно до п. 9.6.1, п. 9.6.2 ККОЕЕ, а також згідно п. 9.1.4 ККОЕЕ, звернутись до АКО для перезавантаження відповідних даних комерційного обліку, зазначивши причину коригування та додавши документи, що підтверджують необхідність перекладки, період та перелік ТКО, а також надати скориговані звітні документи сторонам в ТКО на підставі скоригованих даних. Рішень АКО щодо зобов`язання проведення коригування даних комерційного обліку по постачальнику ПАТ «ЕК «БАРВІНОК» за період квітень - липень 2022 року не приймалось.».

Цим листом АКО направило ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» звернення ПАТ «ЕК «БАРВІНОК» для розгляду та надання відповіді заявнику.

Листом від 30.05.2024 № 255 (у листі заявником допущено описку, зазначено дату 2023 рік, вірна дата 2024 рік), ПАТ «ЕК «БАРВІНОК» нагадав ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» щодо наявності невіришеної суперечки по споживачам, ФОП Бакай Д.О., ПП «ВТФ «АБАД», ТОВ «ВТФ «АЛЕКС І К».

Листом від 26.06.2024 за вих. № 007-66/2736 ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» повідомила ПАТ «ЕК «БАРВІНОК», що «…Зазначені в актах споживачів ФОП БАКАЙ Д.О., ПП ВТФ «АБАД», ТОВ ВТФ «АЛЕКС І К» дані не мають підстав для коригування обсягів за відповідні періоди. Відповідно до вищезазначеного, у зв`язку з відсутністю підстав для здійснення валідації, ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» виконає коригування обсягів спожитої електричної енергії за період квітень-липень 2022 року по споживачам ФОП Бакай Д.О., ПП ВТФ «АБАД», ТОВ ВТФ «АЛЕКС І К» та звернеться до АКО для перезавантаження відповідних даних комерційного обліку постачальника ПАТ «ЕК «БАРВІНОК» на платформі MMS за відповідний період до первинних даних, згідно таблиці у додатку 1.». (абз. 2, 3 арк. 2 листа).

Згідно додатку 1 до листа по ПП ВТФ «АБАД» (код ЄДРПОУ 31508355):

04.2022: обсяг споживання згідно реєстру 0 кВт*год, обсяг споживання фактичний 23 870 кВт*год, різниця +23 870 кВт*год;

05.2022: обсяг споживання згідно реєстру 0 кВт*год, обсяг споживання фактичний 15 769 кВт*год, різниця +15 769 кВт*год;

06.2022: обсяг споживання згідно реєстру 0 кВт*год, обсяг споживання фактичний 32 887 кВт*год, різниця +32 887 кВт*год;

07.2022: обсяг споживання згідно реєстру 0 кВт*год, обсяг споживання фактичний 27 594 кВт*год., різниця +27 594 кВт*год.

Всього різниця по ПП ВТФ «АБАД» + 100 120 кВт*год.

Отже, згідно додатку 1 до листа ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» від 26.06.2024 підтверджено обсяг фактично спожитої ПП ВТФ «АБАД» електричної енергії у період квітень-липень 2022 року в загальному розмірі 100 120 кВт*год.

Згідно актів прийому-передачі електроенергії та актів надання послуг з її передачі постачальником визначено обсяги споживання ПП ВТФ «АБАД»:

- у квітні 2022 - 23,870 тис.кВт*год;

- у травні 2022 - 15,769 тис.кВт*год;

- у червні 2022 - 32,887 тис.кВт*год;

- у липні 2022 - 27,594 тис.кВт*год.

Листом від 26.06.2024 за вих. № 342 ПАТ «ЕК «БАРВІНОК» надано свою згоду на коригування обсягів квітня-липня 2022 року у бік збільшення по Споживачам:

ФОП Бакай Д.О. (РНОКПП НОМЕР_1 ), ПП ВТФ «АБАД» (ідентифікаційний код 31508355), ТОВ «ВТФ «АЛЕКС і К» з 0 кВт*год до 158 990 кВт*год.

Із зазначеного вбачається, що фактичний обсяг споживання ПП ВТФ «АБАД» за період квітень-липень 2022 року, як на момент вирішення справи судом першої інстанції, так і на сьогоднішній день (вирішення справи апеляційним судом) становить 100 120 кВт*год.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Таким чином, оцінивши фактичні обставини справи, місцевий суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 285 433,03 грн заборгованості за спожиту електроенергію та 38 742,22 грн компенсації вартості послуг з передачі електроенергії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 5 701,11 грн 10% річних, 4 802,49 грн інфляційних втрат колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 6 Комерційної пропозиції передбачено, що пеня нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати та за порушення грошового зобов`язання 10% річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України).

За розрахунковий місяць, в якому споживач порушив порядок і строки розрахунків, передбачені цим Договором, постачальник може застосувати штраф:

в разі прострочення платежу до 5 календарних днів у розмірі 1% від вартості спожитої електричної енергії за розрахунковий місяць;

в разі прострочення платежу до 10 календарних днів у розмірі 10% від вартості спожитої електричної енергії за розрахунковий місяць;

в разі прострочення платежу більше 20 календарних днів у розмірі 20% від вартості спожитої електричної енергії за розрахунковий місяць.

Споживач сплачує пеню, штраф та відсотки у розмірі, що визначається цим Договором, зазначивши в призначені платіжного доручення «сплата пені, штрафу чи відсотків за порушення грошового зобов`язання».

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів перевіривши надані позивачем розрахунки 10% річних (визначених п. 6 Комерційної пропозиції) та інфляційних нарахувань, встановила, що такірозрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене, місцевий суд правильно задовольнив вимоги позивача про стягнення із відповідача 5 701,11 грн 10% річних та 4 802,49 грн інфляційних втрат.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги про стягнення 27 892,00 грн пені та 62 058,66 грн 20 % штрафу не підлягає задоволенню, оскільки період нарахування пені та штрафу позивачем заявлено такий, який входить в період дії воєнного стану, а за приписами п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Щодо аргументів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права і апелянта не було повідомлено про розгляд справи колегія суддів зауважує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали від 20.09.2022 про відкриття провадження у справі № 910/9275/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, місто Київ, вул. Ґедройця Єжи, будинок 2, квартира 168, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105492927348 (а.с. 69 Т1).

Зазначене відправлення з трек-номером 0105492927348 вручене відповідачу не було про що свідчить Довідка Укрпошти про причини повернення/досилання Ф.20 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вчинялись всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального права при ухвалені оскаржуваного рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-торгівельна фірма «Абад» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/9275/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/9275/22 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Справу №910/9275/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 05.12.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров