Постанова
від 02.12.2024 по справі 910/3782/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2024 р. Справа№ 910/3782/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 02.12.2024:

від позивача: Щербина О.Ю. - в порядку самопредставництва;

від відповідача 2: Логінов К.Е. - адвокат, посвідчення № 00767;

від відповідача 5: ОСОБА_1 - особисто;

від відповідача 1, 3, 4: не з`явились;

за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 (повний текст складено - 31.05.2024)

у справі № 910/3782/21 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до

1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

3. ОСОБА_4

4. ОСОБА_5

5. ОСОБА_1

про стягнення 9 980 000,00 грн,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО/позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 /відповідач-1), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 /відповідач-2), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 /відповідач-3), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 /відповідач-4) та ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 /відповідач-5) про солідарне стягнення 9 980 000,00 грн шкоди, заподіяної АТ « АРТЕМ-БАНК» та його кредиторам.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами було прийнято рішення у вигляді протоколу кредитного комітету (надалі - КК) АТ «АРТЕМ-БАНК» №14/12 від 15.03.2012, яким вирішено придбати пакет цінних паперів - Іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» в кількості 12 500 штук за договірною вартістю 12 500 000,00 грн. На виконання цього рішення 15.03.2012 між АТ «АРТЕМ-БАНК» та ТзОВ «ФІНКОМ-КАПІТАЛ» укладено договір № ДД2-12;ДД19-4/12 купівлі-продажу цінних паперів за договірною вартістю 12 500 000,00 грн. У подальшому, 30.01.2014 частину придбаного АТ "АРТЕМ-БАНК" пакету цінних паперів в кількості 2 500 штук було відчужено за договірною вартістю 2 500 000,00 грн. 21.07.2016 уповноваженими представниками АТ «АРТЕМ-БАНК» прийнято рішення у вигляді протоколу кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №112/16, яким вирішено продати пакет Іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» у кількості 9 999 штук за договірною вартістю 20 000,00 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 у задоволенні позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами вини відповідачів щодо завдання банку збитків внаслідок здійснення фінансової операції із придбання пакету акцій - іменних інвестиційних сертифікатів емітента - ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» у кількості 12 500 шт. У свою чергу, відповідачами доведено, що приймаючи рішення про придбання пакету акцій - іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», вони діяли у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема, належно виконуючи свої фідуціарні обов`язки, діючи добросовісно і розумно, як керівники банку в його інтересах, зважаючи на попит на ринку цінних паперів іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» та, приймаючи до уваги рейтинги останнього у річних звітах НКЦПФР. А матеріалами справи підтверджено, що у період з 2012 по 2015 роки ринкова вартість іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» була стабільна та відповідала вартості придбання цих цінних паперів у березні 2012 року, прийняли обґрунтоване рішення про придбання іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт».

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 24.06.2024 (засобами поштового зв`язку) звернувся до Північного апеляційного господарського суду зі скаргою (яка була зареєстрована 26.06.2024), в якій просив прийняти до розгляду апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження. Рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідачів.

01.07.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження. Поновлено скаржнику пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 у справі № 910/3782/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 у справі № 910/3782/21. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 у справі № 910/3782/21 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.

29.07.2024 (через Електронний суд) від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

01.08.2024 (через канцелярію суду) від відповідача 5 надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та відзив.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 продовжено строк розгляду справи. Відкладено розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 у справі № 910/3782/21 на 10.09.2024.

05.08.2024 (засобами поштового зв`язку) від відповідача 5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, як вбачається з додатків до поданого відзиву долучено : "Копія Аудиторського висновку, проведеного ТОВ "КИЇВАУДИТ" на 13 арк.", у тексті поданого відзиву відповідач 5 зазначає про знайдену інформацію щодо спростування вини відповідачів, а тому долучає поданий доказ.

02.09.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою вчинено додаткові підготовчі дії. Запропоновано іншим учасникам надати суду свої міркування або заперечення стосовно доданого відповідачем 5 нового доказу до відзиву на апеляційну скаргу.

05.09.2024 (через Електронний суд) від адвоката відповідача 2 надійшла заява щодо можливості долучення нового доказу доданого відповідачем 5 до відзиву на апеляційну скаргу від 05.08.2024.

06.09.2024 (через канцелярію суду) від позивача надійшли заперечення стосовно доданого відповідачем 5 нового доказу до відзиву на апеляційну скаргу від 05.08.2024.

10.09.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою продовжено строк розгляду апеляційної скарги. Відкладено розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 у справі № 910/3782/21 на 15.10.2024. Здійснено відповідні запити до Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця перебування відповідача 1 та відповідача 3. Зобов`язано позивача з`ясувати та надати Північному апеляційному господарському суду актуальні адреси місця знаходження відповідачів 1, 3, про що надати відповідні докази суду апеляційної інстанції. Запропоновано іншим учасникам апеляційного провадження надати суду апеляційної інстанції актуальні адреси місця знаходження відповідачів 1, 3, про що надати відповідні докази суду апеляційної інстанції.

05.09.2024 (засобами поштового зв`язку) від відповідача 3 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (було зареєстровано 14.10.2024).

У зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., який входив до складу суду, на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

15.10.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою прийнято до провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 у справі № 910/3782/21, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М. Зазначений склад суду розглянув апеляційну скаргу по суті.

15.10.2024 у судове засідання з`явилися представники позивача, відповідачів 2, 4, 5. Представники інших відповідачів у судове засідання не з`явились. Відповідачі 1, 3 про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України. Відповідач 1 про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

15.10.2024 Північний апеляційний господарський суд в судовому засіданні здійснив наступні додаткові підготовчі дії, а саме : задовольнив клопотання відповідача 3 про розгляд справи за його відсутності, клопотання відповідача 5 про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, в порядку ст. 119 ГПК України задоволено, оскільки визнано причини його пропуску поважними, та протокольною ухвалою в порядку ст. 263 ГПК України прийнято відзиви на апеляційну скаргу від відповідачів 2, 5 до спільного розгляду. Також в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, судом апеляційної інстанції клопотання відповідача 5, яке було заявлено у відзиві на апеляційну скаргу, про долучення нового доказу, на підставі ст. 118, 207, 269 ГПК України було залишено без розгляду. Північний апеляційний господарський суд ухвалив: здійснювати розгляд справи з урахуванням поданих відзивів, але з урахуванням меж (на підставі ч. 1 ст. 269 ГПК України), оскільки виняткових випадків для долучення нових доказів у відповідності до ч. 3 ст. 269 ГПК України не встановлено. Тому нові докази не були прийняті.

20.11.2024 від позивача надійшли письмові пояснення. А також 27.11.2024 від відповідача 2 надійшли додаткові письмові пояснення. У судовому засіданні 27.11.2024 було прийнято всі подані пояснення сторін в межах підстав апеляційної скарги в розумінні ст. 269 ГПК України.

В судове засідання 02.12.2024 з`явились представники позивача, відповідача 2 та відповідача 5. Представники відповідачів 1, 3, 4 в судове засідання 02.12.2024 не з`явились, водночас подали клопотання про розгляд справи без їх участі, які були задоволені судом апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що дана справа була розглянута в «розумний строк» (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, враховуючи поведінку сторін; з метою належного повідомлення, зокрема, відповідачів 1, 3, 4 про час та місце судового засідання, узгодження сторонами продовження строку розгляду апеляційної скарги, з метою належного повідомлення усіх учасників апеляційного провадження, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога", перебої електроживленням та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, зазначив, що воно не було ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог.

Так, скаржник зазначив, що відповідачами було здійснено ряд завідомо збиткових операцій для банку, однією з яких було інвестування в цінні папери (інвестиційні сертифікати) емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» (ТзОВ «КУА НЬЮ ЕССЕТ»), низької фінансової якості, без проведення належної оцінки ризиків від такого інвестування, на значні суми грошових коштів, що прямо суперечило інтересам АТ «АРТЕМ-БАНК» та його кредиторам, в результаті якої банку завдано збитків на суму 9 980 000,00 грн.

За доводами скаржника, оцінка вартості пакету цінних паперів, перед прийняттям оскаржуваного рішення (про купівлю цінних паперів) не проводилась, як не проводився аналіз фінансового та господарського стану емітента. Не досліджувалась і платоспроможність останнього, що підтверджується звітом про незалежну оцінку Іменних сертифікатів, що була проведена ТОВ «Північно-східна консалтингова група». При цьому, згідно Звіту, ринкова вартість пакету цінних паперів - Іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» в кількості 12 500 штук становила 7 750,00 грн, що, відповідно, складало 0,62 грн за 1 (один) сертифікат, а відтак, у 2012 році було прийнято рішення про придбання пакету цінних паперів за завищеною ціною.

Апелянт вказав, що оприбуткування банком у березні 2012 року вартості інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» не мало на меті отримання банком доходів від такої операції. Позивач вказує, що 95% вартості активів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» складають цінні папери емітента - ПАТ «Бюро кредитних історій "Фенікс"», за результатами діяльності поточного року останнє отримало збитки; позивач стверджує про штучне завищення вартості акцій на біржовому ринку, яка фактично не відповідає фінансовому стану емітента, а акції ПАТ «Бюро кредитних історій "Фенікс"» є лише інструментом виведення активів шляхом здійснення операцій з цінними паперами. Таким чином, за твердженням позивача, службові особи АТ «АРТЕМ-БАНК», що приймали рішення про інвестування в цінні папери (інвестиційні сертифікати) емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» зобов`язані були перевірити та проаналізувати інформацію щодо емітента інвестиційних сертифікатів та його активів, проте така перевірка не проводилась або її результати було проігноровано, що призвело до завдання збитків у розмірі 9 980 000,00 грн.

Окрім цього, апелянт зазначив про необхідність врахування правової позиції, що була викладена Верховним Судом в постанові від 05.02.2024 у справі № 910/4149/21 (та ст. 75 ГПК України щодо дій посадових осіб банку) та від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.

Також скаржник вважає, що ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції повністю проігнорував вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.10.2022 у даній справі. А тому апелянт просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати з прийняттям нового, яким задовольнити позов повністю.

5. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу (прийнятому судом апеляційної інстанції у порядку ст. 263 ГПК України) ОСОБА_3 зазначив, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою з урахуванням наступного.

Відповідач 2 зазначив, що укладаючи спірний правочин про придбання цінних паперів, у банку було достатньо необхідних документів, що підтверджували економічну обґрунтованість укладення такого правочину.

Також відповідач зазначив, що додатковим підтвердженням того, що в розпорядженні банку була наявна документація, на підставі якої кредитним комітетом здійснювалася оцінка інспектування, результати якого відображені в Звіті про інспектування Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» за період з 01.06.2009 по 01.08.2012, Національний банк України здійснив зміну класу емітента даних цінних паперів з «А», який їм було присвоєно банком, на клас «В». Ця обставина, за доводами відповідача 2, свідчить про те, що, всупереч твердженням Фонду, підрозділами та посадовими особами банку вчинялися конкретні дії з аналізу цінних паперів та наявності ризиків, пов`язаних з їх придбанням.

Вже сам факт незгоди НБУ із класифікацією банку та присвоєння спірним ЦП іншого класу ризиковості прямо підтверджує наявність фактичних та документальних підстав як первісної оцінки та присвоєння класу цінних паперів, так і подальшої їх перекласифікації. При цьому Національний банк України указував, що: «за результатами аудиту встановлена неповна наявність всієї необхідної інформації щодо визначення ризику цінного паперу». Отже, необхідна інформація банком отримувалася, що спростовує твердження Фонду про її повну відсутність.

Окрім цього, зазначив про необхідність врахування показань свідка ОСОБА_7 , який на час прийняття рішення кредитним комітетом від 15.03.2012 працював в АТ «АРТЕМ-БАНК» на посаді головного спеціаліста Відділу цінних паперів. Так, в тексті відповідного протоколу зазначено, що саме ОСОБА_7 доповідав кредитному комітету про можливість придбання пакету ЦП.

Щодо посилань апелянта на звіт НБУ про інспектування АТ «АРТЕМ-БАНК» за 2015 рік, в якому вказано про незадовільну якість активів банку, в тому числі фінансових інвестицій, є взагалі повністю не релевантним до предмету спору. Так, відповідач 2 зазначив, що предметом судового розгляду є оцінка певних дій та рішень, прийнятих відповідачами у 15.03.2012 року. У той же час із змісту вказаного Звіту можна встановити, що перевірка НБУ здійснювалася за період з 01.08.2012 по 01.07.2015.

Отже, відповідач 2 вважає, що в межах указаної інспекційної перевірки ані рішення кредитного комітету, ані сама операція з придбання ЦП не були предметом перевірки з боку Національного банку України, і будь-які висновки, здійснені Національним банком України і викладені в цьому Звіті, цих рішення та операції не стосувалися. Крім іншого, це підтверджується і цитатами, які наводить Фонд у скарзі, з яких можна бачити, що конкретні посилання на вчинену на підставі рішення кредитного комітету операцію відсутні. Тому Звіт НБУ про інспектування АТ «АРТЕМ-БАНК» за період з 01.08.2012 по 01.07.2015 взагалі не є належним доказом у справі, і не повинен братися до розгляду як такий, що взагалі не стосується предмету доказування.

Також сторона зазначила, що оцінка діяльності банку здійснена в цьому Звіті станом на 01.07.2015, у той час як рішенням кредитного комітету було визначено, що утримання ЦП у портфелі банку на продаж повинно здійснюватися не довше, ніж до 01.02.2015. Відповідно, перебування ЦП на балансі банку у період після вказаної дати та будь-які можливі результати такого перебування жодним чином не можуть бути віднесені до наслідків дій членів КК (відповідачів у даній справі) при прийняття ними рішення від 15.03.2012.

А тому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

01.08.2024 від відповідача 5 також надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, суд апеляційної інстанції поновив строк на подання відзиву та прийняв його в порядку ст. 263 ГПК України. Однак, долучений до відзиву новий доказ - копія аудиторського висновку ТОВ «Київаудит» - було залишено без розгляду на підставі ст. 118, 207, 269 ГПК України, про що зазначено в протоколі судового засідання від 15.10.2024.

Щодо доводів відзиву на апеляційну скаргу, який було подано відповідачем 5, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, відповідач 5 вважає, що твердження позивача про непроведення банком експертної оцінки визначення вартості ЦП під час прийняття рішення про купівлю спірних інвестиційних сертифікатів позбавлено сенсу і є хибним, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено було обов?язку Банку проводить таку оцінку. Вартість цих сертифікатів визначалась не на власний розсуд відповідачів, як зазначає позивач, а на підставі котирувальних листів, які містилися в справі емітента. Ця справа емітента під час проведення інспекційної перевірки НБУ у серпні 2012 року була в роботі у перевіряючої групи, і за результатами її дослідження було здійснено пониження класу емітента з А до В, однак потребу у формуванні резерву НБУ не визначив (потреба у формування резерву відсутня). А тому твердження позивача про відсутність справи емітента, як мінімум не відповідає реальним обставинам справи, і як максимум свідчить про штучне приховування очевидних і важливих доказів, оскільки позивачем не надано було суду будь-якого документу (Акт ревізії цінностей та документів)який свідчив би про відсутність справи емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» (ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ», код ЄДРПОУ 35253505) на час входження тимчасової адміністрації.

А тому відповідача 5 зазначив, що як діюче правління, так і підпорядкований йому кредитний комітет, станом на 30.01.2014, повністю усвідомлювало та розуміло наслідки своїх рішень. Більше того, позивачем не надано будь-якого доказу (протоколу/акту службового розслідування/службової записки, тощо) про виявлені станом на 30.01.2014 новим складом кредитного комітету порушення/недоліки/зловживання/прорахунки тощо, під час прийняття спірного рішення від 15.03.2012 колишнім складом кредитного комітету.

А відтак, приймаючи колегіальне рішення про продаж частини інвестиційних сертифікатів в межах строку їх утримання в портфелі «на продаж», укладання реальної угоди та отримання банком грошових коштів в сумі 2 500 000грн., інший - новий склад кредитного комітету погодився з рішенням КК від 15.03.2012, що також спростовує твердження позивача про фіктивність цієї угоди, вчиненої кредитним комітетом станом на 15.03.2012 для приховування реальної ринкової вартості спірних сертифікатів.

Натомість, за доводами відповідачки 5, цей частковий продаж ще раз підтвердив ліквідність спірних інвестиційних сертифікатів.

Окрім цього, відповідач 5 звертав увагу, що 21.07.2016, з невідомих співвідповідачам причин, Кредитним комітетом у іншому персональному складі ( ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 ) з грубим порушенням строківвизначених протоколом КК (а саме до 01.02.2015) приймає рішення у вигляді протоколу №112/16 про продаж пакету іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» (ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ», код ЄДРПОУ 35253505) в кількості 999 шт договірною вартістю 20 000 грн. При цьому, підставою для прийняття такого рішення є службова запискаяка не містить істотних умов, а саме: не вказано особуяка запропонувала таку ціну (20 000грн), дати її складання та наважливіше - опису причин зволікання (невиконання істотних умов) щодо продажу цих паперів у межах строку, обумовленого протоколом КК від 15.03.2012 року.

Більше того, відповідач 5 зазначив, що попри зниження класу емітента з «А» до «В», Національним банком чітко вказано у своєму Звіті, що при цьому потреба у формуванні резерву відсутня. Адже, відповідно до приписів глави 2 «Формування резерву за цінними паперами в портфелі банку на продаж» розділу ІІІ «Формування резервів за цінними паперами» Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.02.2012р. № є23, банк не формує резерв за цінним папером у разі відсутності ризику такого цінного папера (значення показника ризику цінного папера - 0,0). Таким чином, Національним банком України при аналізі якості Інвестиційних сертифікатів було встановлено повну (100%) відсутність ризику цих цінних паперів, незважаючи на зниження їх класу за результатами інспектування. А тому відповідачка 5 просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.03.2012 кредитним комітетом АТ «Артем-Банк», у складі: голови комітету: Голови Правління - Білоненка О.Г., членів комітету: Першого Заступника Голови Правління - Ковтуна Ю.М., Заступника Голови Правління - Петрухнової М.В., Начальника відділу статистичної звітності та бюджетування - Камінської А.Ф. та Начальника юридичного відділу - Щербини (Деребери) С.П. прийнято рішення у вигляді протоколу засідання кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №14/12, яким вирішено:

- придбати пакет цінних паперів - іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» в кількості 12 500 штук за договірною вартістю 12 500 000,00 грн;

- встановити термін утримання цінних паперів у портфелі на продаж до 01.02.2015.

15.03.2012 на виконання цього рішення між ПАТ «АРТЕМ-БАНК» та ТзОВ «ФІНКОМ-КАПІТАЛ» укладено договір №ДД2-12; ДД19-4/12 купівлі-продажу цінних паперів за договірною вартістю 12 500 000,00 грн, про що сторонами складено акт виконання робіт до договору купівлі-продажу цінних паперів №ДД2-12;ДД19-4/12, який було оприбутковано на балансі АТ «АРТЕМ-БАНК» за вартістю у сумі 12 500 000,00 грн.

Національним банком України у відповідності до затвердженого плану перевірок банків на 2012 рік проведено планову інспекційну перевірку ПАТ «АРТЕМ-БАНК» за період діяльності з 01.06.2009 по 01.08.2012, та за результатами проведення якої станом на 01.08.2012 складено Звіт про інспектування ПАТ «АРТЕМ-БАНК.

У подальшому, 24.01.2014 кредитним комітетом АТ «АРТЕМ-БАНК» в іншому складі, зокрема: голови комітету: Першого Заступника Голови Правління Петрухнової М.В., заступника голови комітету: Голови Правління Ганзі Д.О., членів комітету: Заступника Голови Правління Леонова С.О., Головного бухгалтера Луцького В.М., Начальника Департаменту управління ризиками Савлука В.П., Начальника юридичного департаменту Федоренко М.В., Начальника Департаменту банківської безпеки Диндо О.Л. прийнято рішення у вигляді протоколу засідання кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №5-2/14, яким вирішено продати іменні інвестиційні сертифікати ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» із портфелю банку на продаж у кількості 2 500 шт. за договірною ціною 1 000,00 грн, що становить 2 500 000,00 грн.

30.01.2014 на виконання цього рішення частину придбаного АТ «АРТЕМ-БАНК» пакету цінних паперів в кількості 2 500 штук відчужено за договірною вартістю 2 500 000,00 грн.

21.07.2016 кредитним комітетом АТ «Артем-Банк», у іншому складі: голови комітету: Першого Заступника Голови Правління Петрухнової М.В., заступника голови комітету: Голови Правління Ганзі Д.О., членів комітету: Заступника Голови Правління Леонова С.О., Головного бухгалтера Луцького В.М., Заступника начальника Департаменту управління ризиками Михєєва Т.В., Начальника юридичного департаменту Гутник А.Ж. прийнято рішення у вигляді протоколу кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №112/16, яким вирішено продати пакет Іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» в кількості 9 999 штук за договірною вартістю 20 000,00 грн.

21.07.2016 на виконання цього рішення на підставі договору №ДД6 купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів відчужено пакет Іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» в кількості 9 999 штук за договірною вартістю 20 000,00 грн.

15.11.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №416-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» до категорії неплатоспроможних».

16.11.2016 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №2447 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «АРТЕМ-БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно цього рішення ФГВФО, в АТ «АРТЕМ-БАНК» розпочато процедуру виведення з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на один місяць з 16.11.2016 по 15.12.2016 включно.

15.12.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №492-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК».

15.12.2016 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №2857 «Про початок процедури ліквідації АТ «АРТЕМ-БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням ФГВФО, в АТ «АРТЕМ-БАНК» запроваджено процедуру ліквідації строком на два роки з 16.12.2016 по 15.12.2018 включно.

15.11.2018 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №3086, яким строк здійснення процедури ліквідації АТ «АРТЕМ-БАНК» продовжено на один рік з 16.12.2018 до 15.12.2019 включно, а також продовжено повноваження ліквідатора банку.

26.03.2020 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №680, яким визначені законом повноваження під час здійснення ліквідації АТ «АРТЕМ-БАНК» до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення АТ «АРТЕМ-БАНК» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснюватиметься ФГВФО безпосередньо.

27.03.2017 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №1192, яким затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів АТ «АРТЕМ-БАНК», який з урахуванням змін (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30 травня 2019 року №1388) становить 196 829 862,83 грн.

15.05.2017 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №1978, яким затверджено ліквідаційну масу АТ «АРТЕМ-БАНК», яка з урахуванням змін становить: балансова вартість активів (без врахування резервів) - 592 172 713,45 грн; оціночна вартість активів - 131 464 864,61 грн.

24.06.2019 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №1575, яким затверджено ліквідаційний баланс та Звіт про завершення процедури ліквідації АТ «АРТЕМ-БАНК», відповідно до якого залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку складає 154 699 660,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заподіяної АТ «Артем-Банк» та його кредиторам шкоди в розмірі 9 980 000,00 грн.

Тоді як підставами позову Фондом було визначено наступні. Так, позивач зазначив, що внаслідок неналежного виконання відповідачами своїх службових обов`язків, зокрема, в частині нездійснення відповідачами перевірки та аналізу інформації щодо емітента інвестиційних сертифікатів та його активів, в результаті чого було прийнято необґрунтоване рішення у вигляді протоколу кредитного комітету АТ «Артем-Банк» № 14/12 від 15.03.2012, яким вирішено придбати пакет цінних паперів - Іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» в кількості 12 500 штук.

Водночас, щодо предмету доведення у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, із висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 05 лютого 2024 року у cправі № 910/4149/21 (п. 6.14) вбачається те, що предметом доказування у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до пов`язаних з банком осіб про відшкодування шкоди є:

1) персональний склад органів управління банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з банком особи;

2) факт ухвалення рішення органом управління банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

3) факт вчинення банком сумнівного правочину (укладення договору);

4) факт виконання банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав);

5) факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики банку, відсутність в банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам банку тощо);

6) збитки банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації банку) та їх причини;

7) розмір недостатності майна банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків банку та шкоди, завданої кредиторам банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації банку.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (редакція цієї статті лишалася незмінною з 2011 року і до дати звернення Фонду до суду з позовом).

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Також ч.2 ст. 89 Господарського кодексу України передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008 (що діяв на момент спірних правовідносин) посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Відтак, з зазначених норм вбачається, що цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалені постановою Правління Національного банку України № 98 від 28 березня 2007 року, фідуціарний обов`язок - обов`язок діяти якнайкраще в інтересах іншої особи. Керівник банку (фідуціар) зобов`язаний діяти з урахуванням інтересів банку (тобто всіх його акціонерів та клієнтів), а не з особистих (приватних) інтересів. Від фідуціара завжди вимагається діяти добросовісно. Фідуціар повинен бути чесним і не повинен вести справи в такий спосіб, що надає йому необумовлені вигоди або завдає шкоди інтересам клієнтів або акціонерів.

В цій частині суд апеляційної інстанції враховує доводи позивача, що управління банком має здійснюватися особами, які мають відповідати кваліфікаційним вимогам ділової репутації та професійної придатності (як сукупності знань, управлінського досвіду, необхідного для належного виконання посадових обов`язків з урахуванням стратегії банку, функціонального навантаження та сфери відповідальності).

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції на момент вчинення збиткових операцій) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) передбачено, що органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій), спостережна рада банку здійснює такі функції: контролює діяльність правління (ради директорів) банку.

Повноваження і порядок роботи спостережної ради банку визначаються статутом банку чи положенням про раду банку, що затверджуються загальними зборами учасників банку.

Статтею 40 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) Правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції враховує доводи апелянта про те, що управлення банком має здійснюватись особами, які повинні запобігати виникненню «невиправданих ризиків» у діяльності банку, однак з урахуванням наступного.

В даному контексті, суд апеляційної інстанції зазначає, що банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (ст.1 Закону "Про банки і банківську діяльність").

Банк є фінансовою установою, яка на підставі банківської ліцензії має право використовувати залучені кошти. Така діяльність підпадає під спеціальне регулювання, передбачене Законом "Про фінансові послуги та ринок фінансових послуг" (який діяв у 2011-2014 роках), Законом "Про банки і банківську діяльність", Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" яке встановлює цілу низку обмежень у діяльності банку для запобігання надмірним ризикам, забезпечення стабільної роботи банку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банку.

Тобто особливістю банківської діяльності є те, що банк переважно працює на "чужих", тобто залучених фінансових активах, не набуваючи право власності на них. Відтак банк не може піддавати надмірному ризику залучені кошти, тобто кошти вкладників та інших кредиторів, на відміну від звичайної юридичної особи, суб`єкта підприємницької діяльності, яка має право без обмежень ризикувати власними коштами.

В даному контексті досліджуючи питання здійснення ризикової діяльності в частині придбання цінних паперів, фактично найбільш вагомим доказом, на який посилався позивач був Звіт про оцінку, складений на замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Північно-Східна консалтингова група», вартості придбаних цінних паперів станом на 15.03.2012. У цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що при первісному розгляді даної справи, фактично єдиним доказом, що підтверджував правову позицію позивача був вказаний Звіт, складений ТОВ «Північно-Східна консалтингова група», який за вказівками Верховного Суду у даній справі слід було проаналізувати судами при новому розгляді.

В цій частині суд апеляційної інстанції також враховує на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2024 року у cправі № 910/4149/21, п. 6.11.), що відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також, у свою чергу, навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема глави 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що повертаючи справу на новий розгляд у даній справі, Верховний Суд у постанові від 20.10.2022 зазначив, що підставою для нового розгляду є, зокрема, те, що місцевий та апеляційний господарські суди не зазначили, з яких мотивів докази позивача були відхилені і які докази надали відповідачі на підтвердження вчинення ними дій, що свідчили б про відсутність вини за невиконання передбачених Законом "Про банки і банківську діяльність" та підзаконними нормативними актами обов`язків щодо добросовісного, розумного, відповідального керівництва діяльністю банку, запобігання можливим ризикам, дотримання економічних нормативів.

Більше того, суд касаційної інстанції зазначив, що «… всупереч вимогам ГПК України суд першої інстанції в повному обсязі не описав наданих Фондом та відповідачами доказів та не здійснив їх оцінки, а також не надав правової оцінки діям відповідачів на предмет дотримання вимог чинного законодавства та їх фідуціарних обов`язків, не проаналізував дії/бездіяльність відповідачів на предмет дотримання приписів нормативних актів, які регулюють банківську діяльність. Ця помилка не була виправлена й судом апеляційної інстанції. Тоді як у спірних правовідносинах позивач не повинен доводити фіктивність цінних паперів чи фіктивність емітента/контрагента. Позивачу достатньо довести, що за наявності подібних/схожих ознак, які мали бути виявлені відповідачами при належній перевірці та ухваленні ними рішень на підставі достатньої інформації (що є виконанням вимог закону та фідуціарних обов`язків відповідачів перед банком), рішення відповідачів про придбання цінних паперів було невиправдано ризикованим, таким, що вочевидь вчинялося всупереч інтересам банку, його вкладників та кредиторів».

На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 20.10.2022 в розумінні ст. 316 ГПК України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши вказаний Звіт, зазначає наступне. Відповідно до Звіту про оцінку Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Східна консалтингова група», який був складений на замовлення позивача, станом на 15.03.2012, ринкова вартість пакету цінних паперів - Іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» в кількості 12 500 штук становила 7 750,00 грн, що відповідно складало 0,62 грн за 1 (один) сертифікат. А відтак, експертами було зроблено висновок, що у 2012 році було прийнято рішення про придбання пакету цінних паперів за завищеною ціною.

Окрім вказаного звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Східна консалтингова група», в матеріалах справи наявний висновок ТОВ «Експертна група «ЕС енд ДІ» №1041/59301 від 28.10.2021 складений на замовлення відповідача 5.

Так, вирішення експертів було постановлено наступні питання: 1. Чи підтверджується документально висновок про вартість майна - 12 500 іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СТАНДАРТ» (ISIN UA 4000131866) станом на 15.03.2012 у розмірі 7 750 грн., наведений у Звіті про незалежну оцінку іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СТАНДАРТ», виконавець - ТОВ «ПІВНІЧНО-СХІДНА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА»?

2. Якою є ринкова вартість 12 500 іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СТАНДАРТ» (ISIN UA 4000131866) станом на 01.04.2013?

3. Якою є ринкова вартість 12 500 іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СТАНДАРТ» (ISIN UA 4000131866) станом на 01.02.2014?

4. Якою є ринкова вартість 12 500 іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СТАНДАРТ» (ISIN UA 4000131866) станом на 01.02.2015?»

Так, відповідно до висновків судових експертів, по першому питанню було зазначено: «Документально не підтверджується висновок про вартість майна - 12 500 іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СТАНДАРТ» (ISIN UA 4000131866) станом на 15.03.2012 у розмірі 7 750 грн., наведений у Звіті про незалежну оцінку іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СТАНДАРТ», виконавець - ТОВ «ПІВНІЧНО-СХІДНА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА»; по другому, третьому та четвертому питаннях: ринкова вартість 1 інвестиційного сертифікату ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» складала станом на: 01.04.2013 - 1 010,00 грн, 01.02.2014 - 1 010,00 грн, 01.02.2015 - 1 010,00 грн, відповідно ринкова вартість 12 500 штук інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» складала станом на: 01.04.2013 - 12 625 000,00 грн, 01.02.2014 - 12 625 000,00 грн та на 01.02.2015 - 12 625 000,00 грн».

Суд апеляційної інстанції в цій частині вважає обґрунтованим прийняття висновку судових експертів лише в частині визначення ринкової вартості 1 інвестиційного сертифікату ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» станом на 01.04.2013, 01.02.2014, 01.02.2015.

Тоді як висновок судових експертів по першому питанню, а саме в частині того, що документально не підтверджується висновок про вартість майна - 12 500 іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СТАНДАРТ» (ISIN UA 4000131866) станом на 15.03.2012 у розмірі 7 750 грн., наведений у Звіті про незалежну оцінку іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СТАНДАРТ», виконавець - ТОВ «ПІВНІЧНО-СХІДНА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА». В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає про часткову обґрунтованість доводів апелянта про неможливість прийняття висновку по даному питанню з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (в редакції, чинній на момент складання висновку №1041/59301 від 28.10.2021) рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Згідно з положеннями ст. 13 вказаного Закону рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Таким чином стосовно цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідь по першому питанню не є рецензуванням в розумінні положень ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а тому не спростовує зазначеного у Звіті про незалежну оцінку іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СТАНДАРТ». Водночас, суд апеляційної інстанції враховує висновки, викладені у висновку №1041/59301 від 28.10.2021 по 2-4 питаннях щодо вартості цінних паперів на конкретну дату. А саме, що вартість іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СТАНДАРТ» (ISIN UA 4000131866) станом на 01.04.2013, 01.02.2014, 01.02.2015 - становила 12 625 000,00 грн. А тому досліджує всі докази наявні матеріалах справи на підставі ч. 1 ст. 269 ГПК України в сукупності.

Щодо доводів апелянта про неможливість прийняття вказаного висновку, суд апеляційної інстанції зазначає, що на аркуші 3 вказаного висновку №1041/59301 від 28.10.2021 (т. 3, а.с. 190) міститься застереження про попередження судових експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про анулювання свідоцтв на право здійснювання проведення економічних експертиз за певними експертними спеціальностями експертам Педь І.В. та Бойко Ю.В. (у 2024 році) та притягнення їх до відповідальності, оскільки на момент проведення експертних досліджень (28.10.2021) доказів анулювання таких свідоцтв матеріали справи не містяться, як і вироків про притягнення вказаних осіб до відповідальності. А тому доводи в цій частині визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи наявні фактично 2 експертних висновки щодо вартості спірних цінних паперів, відомості в яких суттєво відрізняються. В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що клопотань про призначення судової експертизи в межах даної справи ані позивачем, а ні відповідачами не заявлялось ні в першій інстанції, ні в апеляційній інстанції. Тоді як, виходячи із принципу рівності, змагальності та диспозитивності, виходячи із повноважень суду, суд апеляційної інстанції з урахуванням наявності в матеріалах справи доказів та відсутність необхідності спеціальних знань при їх дослідженні - самостійно встановив обставини справи пов`язані з предметом спору.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що при новому розгляді відповідачами було долучено до матеріалів справи докази на спростування доводів позивача про завищену вартість придбаних цінних паперів, що спричинило шкоду банку.

Так, матеріали справи містять, зокрема, надані до суду першої інстанції адвокатом відповідача 4, 5 - річні звіти Національної комісії з цінних паперів та фондових ринків за 2012-2014 роки. З долучених звітів вбачається, що вартість активів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» становлять станом на: 31.12.2012 - 215,92 млн. грн; 31.12.2013 - 236,60 млн. грн; 31.12.2014 - 236,00 млн. грн. Тому доводи Фонду в цій частині є безпідставні і лише припущенням сторони.

Більше того, згідно з даними річного звіту НКЦПФР за 2015 рік інвестиційні сертифікати ТзОВ «КУА "НЬЮ ЕССЕТ"» (ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт») потрапили: до ТОП цінних паперів ІСІ закритого типу, які користуються найбільшим попитом на біржовому ринку у 2015 році (за обсягом виконаних біржових контрактів); до ТОП ІСІ закритого типу диверсифікованого та спеціалізованого виду з найбільшою вартістю активів станом на 31.12.2015 в сумі 212,53 млн. грн; до ТОП 10 КУА з найбільшою вартістю активів невенчурних ІСІ в управлінні станом на 31.12.2015 в сумі 0,44 млрд. грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно офіційно оприлюдненої інформації, розміщеної на сайті https://smida.gov.ua/db/prof/kua/report/kv/show/342 вартість чистих активів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» станом на 01.01.2012 становила 1 501 091,00 грн, а вже на 30.06.2012 вартість чистих активів складала 53 145 019,14 грн.

Згідно відкритої та офіційної інформації, розміщеної на сайті https://smida.gov.ua/db/prof/35253505 у період з 29.03.2013 по 29.02.2016 договори купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів бездокументарний іменний ISIN UA4000131866 укладалися як на ПАТ «Українська Міжнародна Фондова Біржа» код ЄДРПОУ 30554892 за ціною 1 010,00 грн - 1 015,00 грн за шт. так і за поза біржею (в період з 28.02.2013 по 01.03.2016) за ціною від 1 000,00 грн - 1 017,00 грн за шт., що підтверджує стабільний попит на актив та повністю спростовує припущення Фонду про завищену вартість придбаних цінних паперів.

Також, в матеріалах справи наявний звіт про інспектування ПАТ «АРТЕМ-БАНК». Так, Національним банком України у відповідності до затвердженого плану перевірок банків на 2012 рік проведено планову інспекційну перевірку ПАТ «АРТЕМ-БАНК» за період діяльності з 01.06.2009 по 01.08.2012, та за результатами проведення якої складено Звіт про інспектування ПАТ «АРТЕМ-БАНК» станом на 01.08.2012.

Зокрема, зі Звіту Національного банку України про інспектування ПАТ «АРТЕМ-БАНК» (за період з 01.06.2009 по 01.08.2012) вбачається, що найбільший вплив на фінансовий стан установи має кредитний ризик, кількість якого - значна, якість управління - потребує вдосконалення, сукупний рівень - високий. Загальні активи мають тенденцію до скорочення (на 28,1%) до 413 737,9 тис. грн, насамперед, за рахунок активних активів. Якість активів є незадовільною: негативно класифіковані кредити та дебіторська заборгованість становлять 69 103,9 тис грн (18,5% класифікованих активів), без врахування зустрічних міжбанківських операцій, що штучно збільшують валюту балансу - 24.9%.

Судом першої інстанції було правомірно зазначено, щодо фінансових інвестицій у Звіті Національним банком України зазначено, що портфель фінансових інвестицій банку (портфель на продаж) наповнений недоходними цінними паперами (акціями, інвестиційними сертифікатами пайових інвестиційних фондів, цільовими інвестиційними облігаціями, придбаними переважно у 2005-2007 роках), що збільшують обсяг неробочих та проблемних активів банку. Тоді як підставою позову Фондом були визначені інші.

Разом із тим, у Звіті щодо портфелю цінних паперів - інвестиційні сертифікати ТзОВ «КУА "Нью Ессет"» ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» (12 500 штук) балансовою вартістю 12 500 000,00 грн, придбані у ТзОВ «Фінком-Капітал» відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 15.03.2012 №ДД2-12;ДД19-4/12 за 12 500 000,00 грн Національним банком України зазначено, що інспектуванням понижено лише клас емітента з А до В, однак потреба у формуванні резерву відсутня. Таким чином, НБУ було зазначено про відсутність необхідності у формуванні резерву.

У цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи відповідача 2, викладені у відзиві на апеляційну скаргу з посиланням на п. 2.5. Постанови № 23, відповідно до якого банк під час розрахунку резерву за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком, що оцінюються за собівартістю, дотримується послідовності дій, визначених у пункті 4.13 глави 4 цього розділу. Банк не формує резерв за цінним папером у разі відсутності ризику такого цінного папера (значення показника ризику цінного папера - 0,0).

В цій частині суд апеляційної інстанції приймає також доводи відповідача 2, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що позивачем частково наведені посилання зі звіту про інспектування діяльності банку у 2012 та 2015 роках. Однак, такі посилання апелянт на Звіт НБУ про інспектування АТ «АРТЕМ-БАНК» за 2015 рік, в якому вказано про незадовільну якість активів банку, в тому числі фінансових інвестицій, є необґрунтованим та не входить до предмету спору у даній справі. Оскільки така перевірка НБУ здійснювалася за період з 01.08.2012 по 01.07.2015. При тому, що в матеріалах справи містяться 2 звіти НБУ. І врахуванню підлягає інформація, яка викладена у звіті за 2008-2012 роки (та охоплює період, який було придбано цінні папери).

Також щодо неправомірної поведінки відповідачів, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту протоколу кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №14/12 від 15.03.2012 вбачається, що вказане рішення прийнято на підставі пропозиції від ТзОВ «ФІНКОМ-КАПІТАЛ». Рішення про придбання цінних паперів - іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» прийнято всіма членами кредитного комітету одноголосно. При цьому, при придбанні цінних паперів було чітко визначено термін їх утримання. Так як правомірно встановлено судом першої інстанції та не було спростовано позивачем, що кредитним комітетом АТ «АРТЕМ-БАНК» у складі відповідачів було чітко встановлено термін утримання цінних паперів в портфелі на продаж до 01.02.2015, тобто кінцевою датою продажу іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» визначено вказану дату. Разом з цим, з огляду на те, що станом на 01.02.2015 ринкова вартість 1 інвестиційного сертифікату ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» складала 1 010,00 грн, відповідно продаж пакету акцій іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» у кількості 9 999 штук мала б відповідати ринковій вартості цих цінних паперів.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення про продаж пакету іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» в кількості 9 999 штук було прийнято лише 21.07.2016, тобто з простроченням встановленого строку на його продаж майже на півтори роки. Тоді як це не є підставою позову.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що виходячи із підстав та предмету позову, Фонд не зазначав як підставу позову бездіяльність відповідачів (або інших посадових осіб) в частині нездійснення продажу таких цінних паперів (саме до 01.02.2015). Підставою позову було невиконання відповідачами своїх фідуціарних обов?язків саме на момент придбання зазначених цінних паперів.

В даному аспекті суд апеляційної інстанції приймає доводи відповідачки 5, що матеріалами справи підтверджується, що 30.01.2014 на виконання рішення кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №5-2/14 частину придбаного АТ «АРТЕМ-БАНК» пакету цінних паперів в кількості 2 500 штук відчужено за договірною ціною 1 000,00 грн за 1 шт., що становить 2 500 000,00 грн, тобто за ціною не меншою, ніж їх придбано у 2012 році та за ціною, яка відповідала ринковій вартості інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» станом на 2014 рік. А тому доводи відповідачів в цій частині приймаються як обґрунтовані. Вказане фактично підтверджує ліквідність придбаних цінних паперів як на момент їх придбання, так і на момент, коли такі цінні папери мали бути продані. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази неможливості відчуження решти цінних паперів (зокрема, саме 30.01.2014 за визначеною вартістю 1 000,00 грн за 1 шт). Апелянт не надав доказів неможливості продажу в указаний період таких цінних паперів. А його припущення щодо неможливості продажу решти - не підтверджені жодними доказами.

Щодо доводів скаржника про відсутність котирувань придбаних цінних паперів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.2012 №23 (надалі - Постанова №23, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов`язаннями.

Відповідно п. 4.12. глави 4 Постанови № 23 банк під час розрахунку резерву за цінними паперами, справедлива вартість яких не може бути визначена банком за даними оприлюднених котирувань цінних паперів, унесених до біржового реєстру, має дотримуватися такої послідовності дій: здійснює за потреби нарахування процентів, амортизацію дисконту/ премії, нарахування дивідендів; здійснює перегляд усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику цінного папера.

Водночас, згідно із підпунктом 4.1.1 глави 4 розділу ІІІ Постанови №23 Банк під час розрахунку резерву за цінними паперами, справедлива вартість яких визначається банком за даними оприлюднених котирувань лістингових цінних паперів, унесених до біржового реєстру, має дотримуватися таких послідовних дій: - здійснює за потреби нарахування процентів, амортизацію дисконту/ премії, нарахування дивідендів; визначає поточну справедливу вартість цінного папера за його котирувальною ціною покупця за даними оприлюднених котирувань лістингових цінних паперів на фондових біржах за станом на час закриття останнього біржового дня звітного місяця. У разі відсутності таких котирувань на зазначену дату банк має визначати справедливу вартість цінного папера за останнім біржовим курсом, що визначений за результатами біржових торгів, які відбулися протягом останніх п`яти робочих днів звітного місяця; розраховує різницю між поточною справедливою вартістю цінних паперів і балансовою вартістю таких цінних паперів і здійснює переоцінку цінних паперів на величину такої різниці; здійснює перегляд усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику цінного папера.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним (на період укладення спірного правочину) законодавством було передбачено можливість придбання цінних паперів, вартість яких не могла бути визначена банком за даними оприлюднених котирувань цінних паперів. Більше того, був передбачений механізм подальших дії щодо визначення такої вартості та визначення ризиків придбаних цінних паперів. Таким чином, суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані доводи апелянта в частині того, що відсутність котирувань цінних паперів - є ознакою їх фіктивності, що в свою чергу свідчить про невиконання відповідачами своїх фідуціарних обов`язків. Такого невиконання за результатами перегляду судом апеляційної інстанції не встановлено.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника з посиланням на кримінальну справу № 755/4976/17. Оскільки як вбачається з ЄДРСР, вироком від 24" квітня 2017 року було встановлено вину певної особи (винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1ст.205-1 КК України) (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців). Водночас, вказаний вирок не стосується здійснення емітентом - Закритим диверсифікованим пайовим інвестиційним фондом «Інвестиційний стандарт» (ТзОВ «КУА НЬЮ ЕССЕТ») господарської діяльності, вироків щодо вчинення економічних злочинів учасниками даного апеляційного провадження матеріали справи не містять. Більше того, вказаний вирок був ухвалений в 2017 році, тоді як в даному випадку досліджувалась діяльність емітента в 2012-2015 роках. А тому доводи скаржника з посиланням на певні кримінальні провадження, що не стосуються перемету спору у даній справі - відхиляються через необґрунтованість.

В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до ст. 2 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції чинній на момент придбання цінних паперів) фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Учасники фондового ринку - емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку. Емітент - юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов`язання щодо них перед їх власниками.

Тоді як професійні учасники фондового ринку - юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України. Професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності цим Законом та законодавством.

Відповідно до ст. 47 вказаного Закону регулювання фондового ринку здійснює держава та саморегулівні організації. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом. Таким чином, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснювала регулювання ринку цінних паперів.

Скаржник наголошує, що матеріали справи не містять доказів перевірки відповідачами цінних паперів, в цьому аспекті суд апеляційної інстанції враховує, що події мали місце у 2012 році, коли не існувало норм законодавства про відповідальність посадових осіб юридичної особи. Тоді як ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у відповідній редакції (після внесення змін до цієї норми за Законом України №629-VIII від 16.07.2015) набрала чинності 12.08.2015.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції приймає доводи відповідачки 5, що на період укладення договору придбання цінних паперів (2012 рік) у посадових осіб був відсутній обов`язок щодо зберігання документів, на підстав яких було прийнято відповідне рішення. Тоді як на момент розгляду справи відповідачі, як колишні посадові особи банку, позбавлені можливості надати відповідні документи. Вказане підтверджується адвокатськими запитами (відповідачів 4, 5) та відповідями на них, зокрема, у відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.07.2021 № 60-9463/21 вказано, що до завершення ліквідаційної процедури Фонд зобов`язаний забезпечити збереженість архівних документів неплатоспроможного банку і передати їх на зберігання Національному банку України. Тому відповідні документи були передані НБУ. Тоді як НБУ на запит від 05.07.2021 було зазначено, що в НБУ відсутні підстави для надання на запит адвоката копій документів, що містять інформацію з обмеженим доступом (т. 2, а.с. 268-269). Водночас, позивач таких документів не надав, а, зокрема, відповідачка 5 в суді апеляційної інстанції неодноразово наголошувала на неможливості їх надання з підстав, що від неї не залежать.

Тоді як зазначалось раніше, в матеріалах справи наявні річні звіти Національної комісії з цінних паперів та фондових ринків за 2012-2014 роки, з яких вбачається наступне.

Так, в матеріалах справи наявні наступні докази (інформація, яка розміщена на веб-сайті Національної комісії з цінних паперів та фондових ринків (далі НКЦПФР), що фактично спростовують доводи апелянта про завідомо збитковість операції з придбання ЦП ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» (ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ», код ЄДРПОУ 35253505). Зокрема: річний звіт НКЦПФР за 2012р (табл. 29) вартість активів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» станом на 31.12.2012 року - 215,92 млн. грн. - (https://www.nssmc.gov.ua/wp-content/uploads/2017/03/Annual-Report-2012.pdf); річний звіт НКЦПФР за 2013р (табл. 28) вартість активів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» на 31.12.2012 року - 215,92 млн.грн, вартість активів станом на 31.12.2013 року - 236,60 млн. грн - (https://www.nssmc.gov.ua/wp-content/uploads/2017/03/Annual-Report-2013.pdf); річний звіт НКЦПФР за 2014 рік ( табл. 33) вартість активів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» станом на 31.12.2014 року - 236,60 млн. грн - (https://www.nssmc.gov.ua/wp-content/uploads/2017/03/Annual-Report-2014.pdf); річний звіт НКЦПФР за 2015 рік( табл. 47, 57 та 62) - https://www.nssmc.gov.ua/wp-content/uploads/2017/03/Annual-Report-2015.pdf (табл.47) (на момент перегляду рішення судом апеляційної інстанції вказана інформація розміщена на сайті НКЦПФР). Також з вказаної інформації вбачається, що Інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» (ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт») потрапили до ТОП цінних паперів ІСІ закритого типу, які користувалися найбільшим попитом на біржовому ринку у 2015 році (за обсягом виконаних біржових контрактів). Більше того, ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» потрапили до ТОП ІСІ закритого типу диверсифікованого та спеціалізованого виду з найбільшою вартістю активів станом на 31.12.2015 року в сумі 212,53 млн.грн.

В дому аспекті, враховуючи дискреційні повноваження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, - суд апеляційної інстанції вважає належними наявні докази та інформацію регулятора, які не були спростовані позивачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Щодо доводів апелянта з посиланням на правові висновки та встановлені обставини Верховним Судом в постанові у справі № 910/4149/21 від 05 лютого 2024 року, (які, на думку апелянта, мають бути враховані судом при розгляді даної справи також на підстав ст. 75 ГПК України), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, в межах справи № 910/4149/21 досліджувались обставини прийняття відповідачами, як членами керівних колегіальних органів Акціонерного товариства "Артем-Банк", рішення у вигляді протоколу кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №40-1/15 від 02.04.2015 про придбання пакету облігацій іменних дисконтних емітента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгімпорт", у кількості 19 330 штук, код ISIN UA4000179808, за договірною вартістю 14 497 500,00 грн, що призвело до спричинення банку збитків на суму 15 938 891,02 грн, відшкодування яких і просили покласти на відповідачів. Господарський суд міста Києва рішенням від 09.08.2022 у справі №910/4149/21 у задоволенні позову Фонду до відповідачів відмовив повністю. Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.04.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 у справі №910/4149/21 скасував. Прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнув солідарно з відповідачів заподіяну АТ "Артем-Банк" та його кредиторам шкоду в розмірі 15 938 891,02 грн на користь Фонду. При цьому постанова апеляційного суду мотивована тим, що діючи недбало, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, відповідачі у справі спричинили нанесення шкоди АТ "Артем-Банк" в сумі 15 938 891,02 грн, яка є сумою неповернутих та списаних у збиток коштів в результаті укладеного договору №ДД 21 купівлі-продажу цінних паперів від 02.04.2015, і такі дії були необґрунтованими та безпідставними; враховуючи предмет цього спору і суть правовідносин, у межах яких виник спір, питання протиправності дій Фонду/уповноваженої особи по виведенню банку з ринку не входять у предмет доказування у цій справі, натомість у предмет доказування у справі входить, зокрема, розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами, а не оцінка дій Фонду/уповноваженої особи щодо продажу кредитного портфелю, що, більш того, вчинені після прийняття відповідачами рішень з придбання цінних паперів (облігацій іменних дисконтних емітента ТОВ "Торгімпорт"), подальшого їх продажу, внаслідок чого Банку завдані збитки, та виявлення факту залишку незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, що за балансом банку станом на 03.06.2016 становила 154 699 660,00 грн; висновки, що недостатність майна Банку, який виводиться з ринку, може бути зумовлена діями чи бездіяльністю Фонду/уповноваженої особи під час виведення Банку з ринку без підтвердження належними доказами протиправності дій Фонду/уповноваженої особи, прийнятих ними рішень та встановленої у судовому порядку незаконності таких рішень, на переконання колегії суддів ґрунтуються на припущеннях, що відповідно до вимог статей 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) не можуть бути покладені в основу рішення суду.

Саме вказані обставини на підставі ст. 75 ГПК України просив врахувати апелянт. Суд апеляційної інстанції в цій частині зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачами у справі №910/4149/21 є інші фізичні особи. Більше того, період в який було вчинено спірний правочин, що спричинив збитки (у справі №910/4149/21) є 02.04.2015. Тоді як у даній справі спірний правочин по придбанню цінних паперів було вчинено 15.03.2012, іншими відповідачами.

В цій частині обґрунтованими є доводи відповідачів, що економічна ситуація, зокрема в Україні (порівнюючи періоди 2012-2013 та 2014-2015) є суттєво різними. Зокрема, вказане підтверджується в тому числі і прийняттям Указу Президента №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", яке суттєво вплинуло і на рівень інфляції в Україні (показник 24,9% - найвища з 2000 року).

Також обґрунтованими є посилання відповідача 1, що предметом дослідження у справі №910/4149/21 було придбання облігацій (боргових цінних паперів), тоді як при розгляді даної справи - інвестиційні іменні сертифікати. А тому обставини встановлені судами при розгляді справи №910/4149/21 - не є преюдиційними в розумінні ст. 75 ГПК України, однак правові висновки, щодо застосування норм права на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України - враховуються судом апеляційної інстанції, що підтверджується неодноразовим посиланням в мотивувальній частині даної постанови. Але зазначене врахування не є підставою для задоволення апеляційної скарги через наведене вище мотивування.

Так, відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 зі справи № 908/2846/19, від 27.05.2021 зі справи № 910/702/17, від 17.11.2021 зі справи № 910/2605/20.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Оцінивши та дослідивши докази, наявні в матеріалах даної справи, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта з посиланням на Звіт про оцінку, складений на замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Північно-Східна консалтингова група» - як підставу для задоволення позову, у зв`язку з наявністю в матеріалах справи належних доказів, наданих відповідачами, а саме: звіти Національної комісії з цінних паперів та фондових ринків за 2012-2014 роки; Звіт Національного банку України про інспектування ПАТ «АРТЕМ-БАНК» (в частині, де надається оцінка портфелю цінних паперів - інвестиційні сертифікати ТзОВ «КУА "Нью Ессет"» ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» (12 500 штук) балансовою вартістю 12 500 000,00 грн, придбані у ТзОВ «Фінком-Капітал» відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 15.03.2012 №ДД2-12;ДД19-4/12 за 12 500 000,00 грн, де НБУ зазначено, що потреба у формуванні резерву відсутня); а також частково наведено висновки ТОВ «Експертна група «ЕС енд ДІ» №1041/59301 від 28.10.2021, складений на замовлення відповідача 5, а також доказів продажу частини цінних паперів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надані відповідачами докази є більш вірогідними та спростовують твердження позивача про придбання цінних паперів за здалегідь завищеною вартістю.

Натомість в даному випадку відсутні докази того, що укладаючи спірний договір про придбання цінних паперів, відповідачі як посадові особи банку піддавали надмірному ризику залучені кошти вкладників, а відтак - відсутня протиправна поведінка вказаних осіб. А тому доводи апелянта в цій частині відхиляються через необґрунтованість. Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для застосування положень ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Тоді як доводи сторін щодо позовної давності не розглядаються судом апеляційної інстанції через відмову в позові по суті.

Таким чином, в даному випадку фактично відповідачами спростовано доводи позивача, що приймаючи рішення про придбання пакету акцій пов`язаними особами такого банку - було здійснено ряд завідомо збиткових операцій, однією з яких було інвестування в цінні папери (інвестиційні сертифікати) емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» (ТзОВ «КУА НЬЮ ЕССЕТ»), низької фінансової якості, без проведення належної оцінки ризиків від такого інвестування, на значні суми грошових коштів, що прямо суперечило інтересам АТ «АРТЕМ-БАНК» та його кредиторам, в результаті якої банку завдано збитків на суму 9 980 000,00 грн. Відповідачами доведено, що вони діяли у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема, належно виконуючи свої фідуціарні обов`язки, діючи добросовісно і розумно, зважаючи на попит на ринку цінних паперів іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» та приймаючи до уваги рейтинги останнього у річних звітах НКЦПФР, а матеріалами справи підтверджено, що у період з 2012 по 2015 роки ринкова вартість іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» була стабільна та відповідала вартості придбання цих цінних паперів у березні 2012 року, прийняли обґрунтоване (на той момент) рішення про придбання іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт». Тоді як подальші дії посадових осіб банку щодо несвоєчасного продажу цінних паперів, або їх продажу за заниженою ціною - не входять в предмет дослідження у даній справі, виходячи із підстав позову визначених позивачем.

Отже, правомірним є висновку суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог у даній справі. Інші доводи апелянта фактично направлені на переоцінку правильно встановлених судом першої інстанції обставин справи. А тому відхиляються судом апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість заявлених позовних вимог. Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 2, 269, 270, ст. 275 - 277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 у справі №910/3782/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 у справі №910/3782/21 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3782/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.12.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення02.12.2024
Оприлюднено11.12.2024
Номер документу123632357
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди

Судовий реєстр по справі —910/3782/21

Ухвала від 27.01.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кролевець О.А.

Ухвала від 06.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Постанова від 02.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Ухвала від 04.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Ухвала від 15.10.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Ухвала від 15.10.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Ухвала від 10.09.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Ухвала від 02.09.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Ухвала від 01.07.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Рішення від 20.05.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондарчук В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні