Постанова

від 19.11.2024 по справі 902/903/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Справа № 902/903/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Бучинська Г.Б.

суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Захарова М.О.

за участю представників сторін:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - адв. Кемінь В.В.

відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця - предст. Попатенко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.09.2024 р.

постановлене у м. Вінниця, повний текст складено 30.09.2024 р.

у справі № 902/903/24 (суддя Шамшуріна М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця

про стягнення 363004,63 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та відсотків річних і пені

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 24.09.2024 р. Господарський суд Вінницької області частково задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у справі № 902/903/24. Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 328651,53 грн. заборгованості, 7090,41 грн. пені, 2855,49 грн. 3 % річних та 4289,58 грн. інфляційних втрат. Суд зменшив належну до стягнення суму пені і відмовив у стягненні 20117,62 грн. пені.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 20117,62 грн. пені та в цій частині просить позов задоволити.

Вважає, що оскаржуване рішення в частині зменшення пені є таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству і умовам договору, тому заявлена правомірно.

Посилається на пункти 5.1, 7.2 договору та доводить, що відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність. Вважає, що здійснюючи діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики і відповідач погодився з умовами щодо порядку і строків виконання грошових зобов`язань, а також погодився з умовами договору щодо відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про неплатоспроможність відповідача, погіршення його фінансового стану та господарської діяльності.

Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції порушив норми статей 236 та 238 ГПК України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині зменшення розміру пені.

Просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 24.09.2024 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 20117,62 грн. та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги про стягнення пені у повному обсязі.

Відповідач Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця подав відзив на апеляційну скаргу у якому вважає, що скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Вінницької області необхідно залишити без змін.

Пояснює, що КЕВ м.Вінниця є бюджетною установою, фінансування якого здійснюється у межах одного фінансового року. Заборгованість у сумі 328651,53 грн. виникла з незалежних від відповідача обставин у зв`язку із значним навантаженням на державний бюджет України в умовах воєнного стану, відсутністю фінансування від розпорядників коштів вищого рівня.

Звертає увагу, що наразі у відповідача наявна значна заборгованість за спожиті комунальні послуги та енергоносії у сумі 49146870,97 грн., що також викликана недостатнім фінансуванням в умовах воєнного стану.

Доводить, що умови договору відповідачем виконувались добросовісно, і КЕВ м.Вінниця сплачено 73,94% вартості спожитого газу за грудень 2023 року (сума несплаченої заборгованості складає 26,06%).

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про понесені позивачем збитки внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Просить залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 24.09.2024 р. у справі № 902/903/24 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - без задоволення.

В судовому засіданні 19.11.2024 р. представник скаржника/позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити. Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

12.09.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"/постачальник/позивач та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця/споживач/відповідач уклали договір постачання природного газу № 01-4339/23-БО-Т /а.с.12 17 у т.1/.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1., 2.1.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 16.09.2023 р. по 31.12.2023 р. (включно), в кількості 200 тис. куб. метрів у тому числі по місяцях: вересень 2023 року - 17 тис. куб. м., жовтень 2023 року - 40 тис. куб. м., листопад 2023 року - 60 тис. куб. м., грудень 2023 року - 83 тис. куб. м. Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.

Пунктом 3.5. договору сторони визначили, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 4.1. договору визначено, що ціну та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором; всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн.

Згідно з п. 4.3 договору загальна вартість цього договору на дату укладання становить 2758981,67 грн, крім того ПДВ 551796, 83 грн, разом з ПДВ - 3310778,00 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

За умовами п. 5.3. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

Згідно з п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).

Даний договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (пункт 13.1. договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Як установлено судом та не оспорюється сторонами, представниками обох сторін на виконання умов договору підписані акти приймання-передачі природного газу від 12.10.2023 р. за вересень, від 14.11.2023 р. за жовтень, від 11.12.2023 р. за листопад та від 12.01.2024 р. за грудень 2023 року /а.с. 18 19 у т.1/, на підставі яких відповідач отримав від позивача природний газ на загальну суму 2517415,68 грн.

Відповідач на час звернення позивачем до суду виконав розрахунки за переданий природний газ повністю за актами приймання-передачі природного газу від 12.10.2023 р., від 14.11.2023 р., від 11.12.2023 р. та частково - за актом приймання-передачі природного газу від 12.01.2024 р. на загальну суму 2188764,15 грн. /а.с. 20 у т.1/, і такі відомості сторонами не заперечуються.

Суду не надано доказів сплати відповідачем позивачеві заборгованості у сумі 328651,53 грн. з оплати газу, спожитого у грудні 2023 року, за актом приймання передачі від 12.01.2024 р.

З метою досудового врегулювання спору 20.02.2024 р. позивач надсилав відповідачу вимогу про сплату заборгованості за природний газ /а.с.67 у т.1/. Відповідач заборгованість не заперечив і листом від 22.02.2024 р. пояснив, що у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, відсутністю фінансування від розпорядників коштів вищого рівня у відповідача відсутні кошти на оплату заборгованості в сумі 328651,53 грн. /а.с. 66 у т.1/.

20.08.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця 328651,53 грн. заборгованості з урахуванням 2855,49 грн. 3 % річних та 4289,58 грн. інфляційних втрат, обрахованих за період прострочення з 16.02.2024 р. по 31.05.2024 р. та 27208,03 грн. пені обрахованої за період прострочення з 16.02.2024 р. по 31.05.2024 р.

Отже, на умовах договору № 01-4339/23-БО-Т від 12.09.2023 р. між сторонами відбулись правовідносини з постачання природного газу, які врегульовані нормами пар.1, 3, 5 глави 54 ЦК України та пар.3 глави 30 ГК України.

Відповідно до норм ст. 275 ГК України, ст. 714 ЦК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство зобов`язане надавати енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, іншій стороні (споживачеві, абоненту), яка зобов`язана оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом норм ст.193 ГК України та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, і сторонами не оспорюється порушення відповідачем строків оплати поставленого природного газу. Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення 328651,53 грн. заборгованості, 2855,49 грн. 3 % річних та 4289,58 грн. інфляційних втрат сторонами не оспорюється.

У відзиві, поданому суду першої інстанції, відповідач зокрема просив зменшити розмір пені, 3 % річних та інфляційних втрат до 0,00 грн. /а.с. 42 44 у т.1/.

Обґрунтовуючи таке зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач зазначив, що є бюджетною установою, фінансування якого здійснюється у межах одного фінансового року. Пояснював, що заборгованість у сумі 328651,53 грн. виникла з незалежних від відповідача обставин у зв`язку із значним навантаженням на державний бюджет України в умовах воєнного стану, відсутністю фінансування від розпорядників коштів вищого рівня. Зауважив, що у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

11.09.2024 р. позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, у якому зокрема зауважив, що бюджетне фінансування відповідача не є винятковою обставиною для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором, адже споживаючи природний газ відповідач мав планувати розрахунок за нього та можливість здійснення оплати за поставлений природний газ у 2023 році залежала від відповідача та від включення ним відповідних сум зобов`язань до проекту кошторису на 2023 рік. /а.с. 69 72 у т.1/.

16.09.2024 р. відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, зазначивши про наявність у нього значної заборгованості за спожиті комунальні послуги та енергоносії у сумі 49146870,97 грн., на підтвердження чого долучив довідку про стан розрахунків за спожиті комунальні послуги та енергоносії за військові частини ЗСУ станом на 10.09.2024 р. /а.с. 74 75, 78 зв. у т.1/.

Суд першої інстанції частково задоволив клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 20117,62 грн. пені, зменшивши суму належної до стягнення пені на 73,94 % - до суми 7 090,41 грн.

Обґрунтовуючи відмову у стягненні 20117,62 грн. пені, суд першої інстанції врахував ступінь виконання зобов`язань за укладеним договором - те, що відповідачем сплачено 73,94% заборгованості за договором за грудень 2023 року (сума несплаченої заборгованості складає 26,06%) Також суд врахував, що інтереси позивача захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, тоді як позивачем не надано доказів наявності негативних наслідків порушення зобов`язання, у тому числі збитків у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання та їх розміру.

Керуючись нормами ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому апеляційний суд перевіряє рішення по суті позовних вимог в частині відмови у стягненні 20117,62 грн. пені.

Колегія суддів, оцінюючи доводи позивача, викладені в запереченні на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та в апеляційній скарзі, зазначає наступне.

Згідно ст. 233 ГК України ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Верховний Суд неодноразово вказував, що виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру для забезпечення дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання. При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені чи штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі № 902/538/18, інших. Судова практика щодо застосування норм ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України є усталеною і відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст.236 ГПК України колегія суддів враховує правові позиції Верховного Суду.

Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2014 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення суми пені, оскільки вирішуючи питання про зменшення розміру пені відповідно до наведених норм суд першої інстанції об`єктивно оцінив конкретні обставини справи.

Натомість судом в першу чергу враховується ступінь виконання зобов`язання і звертається увага, що відповідачем сплачено 73,94% заборгованості за договором - за природній газ, поставлений у грудні 2023 року (сума несплаченої заборгованості складає 26,06%). Період прострочення є незначним, тоді як причиною виникнення боргу стало відсутність фінансування від розпорядників коштів вищого рівня. Відповідач на підтвердження складного фінансового стану надав суду довідку про стан розрахунків за спожиті комунальні послуги та енергоносії за військові частини ЗСУ станом на 10.09.2024 р. /а.с. 78 зв. у т.1/, яка свідчить про наявну заборгованість за спожиті комунальні послуги та енергоносії у сумі 33108475,95 грн. Таким чином, спростовані доводи позивача/скаржника про неподання суду доказів, які б свідчили про неплатоспроможність відповідача, погіршення його фінансового стану та господарської діяльності.

Оцінюючи доводи відповідача про причини виникнення боргу, судом враховано, що КЕВ м. Вінниця є бюджетною установою, і невиконання оплати за газ відбулось з незалежних від відповідача обставин у зв`язку із значним навантаженням на державний бюджет України в умовах воєнного стану, відсутністю фінансування від розпорядників коштів вищого рівня.

Колегія суддів звертає увагу, що запровадження обмежень воєнного часу в Україні, як зазначають і позивач і відповідач, безумовно має негативний вплив на умови господарювання обох сторін. Натомість позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення належної до стягнення суми пені, жодним чином не доводить про власний складний фінансовий стан.

Колегія суддів зауважує, що штрафні санкції не повинні перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника в умовах врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу та не має стати джерелом невиправданих додаткових прибутків кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 р. у справі № 924/570/19). При цьому колегією суддів враховується, що у даній справі також заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, і судом першої інстанції задоволені такі вимоги, таким чином задоволені вимоги щодо відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів в даному випадку погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для реалізації права на зменшення розміру пені та вважає дотриманим баланс інтересів обох сторін.

Господарський суд Вінницької області зменшив розмір належних до сплати штрафних санкцій, і рішення є обґрунтованим і мотивованим, ухваленим відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

Підсумовуючи викладене, за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 24.09.2024 р. у справі № 902/903/24 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 24.09.2024 р. у справі № 902/903/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 902/903/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складено 06.12.2024 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.