Постанова

від 03.12.2024 по справі 913/375/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Харків Справа № 913/375/23(913/338/24)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

від відповідача 1 адвокатка Герасименко О.О., на підставі довіреності (поза межами приміщення суду)

інші учасники справи в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Луганської обласної прокуратури (вх. № 2268Л/1),

на рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2024 (повний текст судового рішення складений та підписаний 20.09.2024, суддя Яресько Б.В.)

у справі № 913/375/23(913/338/24)

за позовом Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах:

позивач-1 Луганська обласна державна адміністрація - обласна військова адміністрація, м. Дніпро

позивач-2 Північно-східний офіс Держаудитслужби, м. Харків

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА СХІД, м. Старобільськ Луганської області.

відповідача-2 - Лисичанського гірничого індустріального фахового коледжу, м. Лисичанськ Сєвєродонецького району

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення незаконно отриманих бюджетних коштів,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2024 року заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Луганської обласної державної адміністрації-обласної військової адміністрації та Північно-Східного офісу Державної аудиторської служби України з позовом, в якому просив про визнання недійсними додаткових угод №6 від 08.10.2021, №8 від 05.11.2021, №9 від 19.11.2021, №10 від 15.12.2021 та №15 від 24.01.2022 до договору №327-ЛС від 04.02.2021 про постачання електричної енергії та про стягнення незаконно отриманих бюджетних коштів у сумі 61 430 грн. 90 копійок; солідарно стягнути з відповідачів сплачений судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 14 534 гривні 40 копійок та перерахувати їх на користь Луганської обласної прокуратури.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.09.2024 у справі №913/375/23(913/338/24) позов задоволено частково.

Визнано недійсними додаткові угоди №6 від 08.10.2021, №8 від 05.11.2021, №9 від 19.11.2021, №10 від 15.12.2021 та №15 від 24.01.2022 до Договору №327-ЛС від 04.02.2021 про постачання електричної енергії укладені ТОВ ЕНЕРА СХІД та Лисичанським гірничо-індустріальним фаховим коледжем.

Стягнуто з ТОВ ЕНЕРА СХІД на користь Луганської обласної прокуратури 6056 грн. 00 коп. за сплату судового збору.

Стягнуто з Лисичанського гірничо-індустріального фахового коледжу на користь Луганської обласної прокуратури 6056 грн. 00 коп. за сплату судового збору.

В решті вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване висновком суду першої інстанції про те, що:

- перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 59,85 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, а укладання спірних угод у цьому випадку фактично призвело до нівелювання результатів відкритих торгів;

- спірні додаткові угоди до договору є недійсними в силу статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", та, відповідно, не породжують жодних правових наслідків для сторін, а отже вимоги прокуратури в цій частині підлягають задоволенню;

- для визначення розміру коштів, які підлягають поверненню, необхідні належні докази, що підтверджують кількість електроенергії, переданої за кожен період, зокрема акти прийому-передачі електроенергії із зазначенням обсягів поставки, які відсутні в матеріалах справи, а розрахунок прокурора, здійснений на основі припущення про відповідність цін електроенергії додатковим угодам та даних з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів, не може вважатися належним та допустимим доказом, що унеможливлює встановлення точної суми переплати, яка підлягає стягненню, і є підставою для відмови в цій частині позову.

Заступник керівника Луганської обласної прокуратури не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2024 у справі № 913/375/23(913/338/24) в частині відмови в задоволенні позовних вимог прокурора про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА СХІД на користь Луганської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації коштів в сумі 61 430 гривень 90 копійок; ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відшкодувати на користь Луганської обласної прокуратури за рахунок відповідачів.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилався на те, що:

- суд першої інстанції неправильно застосував ст. 670 ЦК України щодо правового регулювання повернення коштів за товар, який не був поставлений, замість ст. 216 та 1212 ЦК України, на які посилався прокурор, що призвело до невірного висновку щодо відсутності підстав для стягнення коштів;

- місцевим господарським судом не враховано, що акти прийому-передачі електроенергії відсутні через окупацію підприємств-відповідачів, але існують інші докази, які дозволяють визначити обсяг і вартість постаченої електроенергії, зокрема - платіжні доручення, що підтверджують вартість сплаченої електроенергії, а також встановлені додатковими угодами тарифи, які у сукупності шляхом поділу надають можливість встановити обсяг спожитої електричної енергії;

- господарським судом першої інстанції не враховано принцип "вірогідності доказів", згідно з яким суд має обирати найбільш ймовірні та переконливі докази, поряд із тим, що перший відповідач не надав доказів, що кошти не отримані, або що вони були повернуті, що залишає твердження прокурора не спростованими;

- визнання недійсними додаткових угод без стягнення переплачених бюджетних коштів залишає інтереси держави незахищеними, тому суд мав прийняти рішення про відшкодування надмірно сплачених бюджетних коштів для забезпечення ефективного судового захисту.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 26.09.2024 для розгляду справи № 913/375/23(913/338/24) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Східним апеляційним господарським судом листом від 27.09.2024 повідомлено заявника зокрема, що суддя-доповідач Гребенюк Н.В. перебуває у відпустці по 11.10.2024 включно.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у справі №913/375/23 (913/338/24) витребувано у господарського суду Луганської області матеріали справи №913/375/23(913/338/24); відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Заступника керівника Луганської обласної прокуратури (вх. № 2268Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2024 у справі №913/375/23(913/338/24), до надходження матеріалів справи.

22.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №913/375/23 (913/338/24).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №913/375/23 (913/338/24) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Луганської обласної прокуратури (вх. № 2268Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2024 у справі № 913/375/23(913/338/24); призначено справу до розгляду на "03" грудня 2024 р. об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; визнано необов`язковою явку представників учасників справи та доведено до відома, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; доведено до відома учасників справи про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв чи клопотань (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з доказами їх надсилання іншим сторонам у справі до 08.11.2024.

13.11.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА СХІД надійшла заява про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, в яких останнє посилається на те, що представник останнього у період з 21.10.2024 по 04.11.2024 перебував на лікуванні, а також зазначає про те, що на підприємстві відповідача встановлений скорочений час роботи, що, на переконання заявника, свідчить про наявність підстав для поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що самого відзиву на апеляційну скаргу першим відповідачем надано до суду апеляційної інстанції не було.

За змістом положень статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Враховуючи неподання заявником відзиву на апеляційну скаргу разом із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку, вказане свідчить про те, що остання фактично не спрямована на реалізацію першим відповідачем свого процесуального права, передбаченого статтями 165, 263 ГПК України, та про відсутність підстав для її задоволення.

Водночас, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст. 263 ГПК України).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 у справі №913/375/23 (913/338/24) задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СХІД", про участь його представниці у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; судове засідання у справі №913/375/23(913/338/24), призначене на "03" грудня 2024 р. об 11:30 годині, та усі наступні судові засідання з розгляду справи, встановлено провести за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СХІД" в особі його представниці - адвокатки Герасименко Ольги Олегівни, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявників.

В судовому засіданні представник першого відповідача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив відмовити у їх задоволенні; оскаржуване судове рішення просив залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать відомості про доставку документів засобами модуля «Електронний суд», а також відомості оператора поштового зв`язку, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши першого відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.01.2021 Лисичанський гірничо-індустріальний фаховий коледж (далі Відповідач-2, Споживач) розмістив оголошення про намір здійснити переговорну публічну закупівлю з придбання товару за кодом ДК 021:2015: 09310000-5 Електрична енергія (за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-01-29-002801-a). Закупівля відбувалась у формі переговорної процедури.

Відповідно до річного плану закупівель, розміщеного за посиланням: https://prozorro.gov.ua/plan/UA-P-2021-01-18-002653-a, зазначена закупівля профінансована за рахунок коштів місцевого бюджету.

У подальшому 04.02.2021 між Лисичанським гірничо-індустріальним фаховим коледжем та ТОВ «Енера Схід» (далі Відповідач -1, Постачальник) укладено Договір №327-ЛС (Далі Договір №327-ЛС від 04.02.2021), відповідно до якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити споживачу електричну енергію загальним обсягом 257 700 кВт/год., а останній оплатити її відповідно до визначеного тарифу.

За умовами наведеного договору:

- загальна ціна договору складає 604 233,31 грн. у т.ч. ПДВ 100 705,55 грн (п.5.7 договору);

- тариф на електричну енергію становить 1,95393 грн. без ПДВ за 1 кВт/год, ПДВ 0,39079, грн., всього з ПДВ - 2,34472 грн (п.5.2 договору);

- договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі їх наявності) та діє в частині постачання електроенергії з моменту завершення процедури зміни Постачальника до 31 грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків та виконання інших зобов`язань - до їх повного здійснення (п.13.1 договору);

- усі зміни та доповнення до Договору допускаються з урахуванням положень статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» і здійснюються шляхом укладання додаткових угод, оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками Сторін та скріплюються їх печатками (за наявності) (п.13.5 договору);

- збільшення ціни за одиницю товару (1 кВт-год електричної енергії) до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення загальної ціни Договору до вказаного Договору №327-ЛС від 04.02.2021 вносились зміни шляхом укладання Додаткових угод №№ 1-17 (відомості про які, крім додаткових угод №№1, 4, наявні у системі Prozorro) (п.п 13.6.2 договору).

Додатковими угодами №2 від 04.02.2021, №3 від 09.02.2021, №7 від 08.10.2021, №11 від 30.12.2021, №13 від 19.01.2022, №14 від 24.01.2022, №16 від 20.10.2022, №17 від 27.12.2022 вносились зміни до умов Договору №327-ЛС від 04.02.2021, окрім зміни ціни за одиницю товару. Вказані зміни не є суттєвими та законність їх укладання не оспорюється прокурором у даному позові.

Додатковою угодою №12 від 30.12.2021 строк дії Договору №327-ЛС від 04.02.2021 продовжено до 31.03.2022. Законність вказаної додаткової угоди також не оспорюється у позовній заяві.

Разом з тим, відповідачами протягом жовтня 2021 січня 2022 вносились зміни до істотної умови Договору №327-ЛС від 04.02.2021, а саме - збільшено вартість одиниці закуповуваного товару, а саме:

1) додатковою угодою №5 від 08.10.2021 внесені зміни у тариф на електричну енергію з 2,34472 грн. за 1 кВт/год до 2,57896 грн. за 1 кВт/год, у зв`язку із чим відбулось підвищення тарифу на 9,08%. Передбачено, що умови додаткової угоди застосовуються до правовідносин, починаючи з 01.08.2021;

2) додатковою угодою №6 від 08.10.2021 внесені зміни у тариф на електричну енергію з 2,57896 грн. на 1 кВт/год до 2,836596 грн. за 1 кВт/год, у зв`язку із чим відбулось підвищення тарифу на 9,99%. Передбачено, що умови додаткової угоди застосовуються до правовідносин, починаючи з 02.08.2021. Таким чином, відповідачами суттєво збільшено вартість електричної енергії, загалом на 19,07% від ціни, що була передбачена Договором №327-ЛС від 04.02.2021.

З моменту укладання додаткової угоди №6 від 08.10.2021 відбулось підвищення вартості на одиницю товару більше ніж на 10%, у зв`язку із чим вказана додаткова угода та наступні додаткові угоди оспорюються прокурором.

3) додатковою угодою №8 від 05.11.2021 змінено тариф на електричну енергію з 2,836596 грн. за 1 кВт/год до 3,046776 за 1 кВт/год, у зв`язку із чим відбулось підвищення тарифу на 6,9%. Умови Додаткової угоди застосовуються до правовідносин, починаючи з 01.09.2021.

4) додатковою угодою №9 від 19.11.2021 внесені зміни у тариф на електричну енергію з 3,046776 за 1 кВт/год до 3,351144 грн. за 1 кВт/год, у зв`язку із чим відбулось підвищення тарифу на 9,99%. Передбачено, що умови додаткової угоди застосовуються до правовідносин, починаючи з 01.10.2021.

5) додатковою угодою №10 від 15.12.2021 підвищено тариф з до 3,351144 грн. за 1 кВт/год до 3,68592 грн. за 1 кВт/год, у зв`язку із чим відбулось підвищення тарифу на 9,08%. Передбачено, що умови додаткової угоди застосовуються до правовідносин, починаючи з 01.11.2021.

6) додатковою угодою №15 від 24.01.2022 внесені зміни до тарифу на електричну енергію з 3,68592 грн. за 1 кВт/год до 3,747972 грн. за 1 кВт/год, у зв`язку із чим відбулось підвищення тарифу на 1,68%. Передбачено, що умови додаткової угоди застосовуються до правовідносин, починаючи з 01.01.2022.

Таким чином, за період дії Договору №327-ЛС від 04.02.2021 за ініціативою Відповідача-1 тариф на електричну енергію переглядався 6 разів, внаслідок чого відбулось суттєве підвищення вартості 1 кВт/год електричної енергії, загалом на 59,85% від первісного тарифу, який був обумовлений вказаним договором при його укладенні (2,34472 грн. за 1 кВт/год електричної енергії).

Прокурором не оспорюється законність внесення змін до ціни на електричну енергію відповідно до умов Додаткової угоди №5 від 08.10.2021, оскільки таке підвищення відбулось вперше та у межах 10%, як то передбачено п. 2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до наявної у відкритому доступі інформації про перерахування коштів за вказаним Договором, що міститься на Єдиному веб-порталі використання публічних коштів https://spending.gov.ua/new/, Відповідачем-2 на користь Відповідача-1 у рамках вказаного договору перераховані кошти у наступному розмірі:

1) 23.03.2021 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за лютий 2021 року у розмірі 38 774,57 грн;

2) 27.04.2021 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за березень 2021 року у розмірі 16 881,96 грн;

3) 20.05.2021 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за квітень 2021 року у розмірі 34 443,88 грн;

4) 24.06.2021 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за травень 2021 року у розмірі 5 683,60 грн;

5) 15.07.2021 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за червень 2021 року у розмірі 6 816,08 грн;

6) 19.08.2021 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за липень 2021 року у розмірі 9 357,76 грн.

Правомірність вказаних платежів Прокурором не оспорюється.

Разом з тим, Відповідчем-2 на користь Відповідача-1 здійснені наступні перерахування коштів, на підставі внесених змін відповідно до Додаткової угоди №6 від 08.10.2021 (яка передбачає застосування її умов, починаючи з 02.08.2021) та наступними Додатковими угодами №№8,9,10,15, тобто, після підвищення ціни на електричну енергію більше ніж на 10%:

1) 21.10.2021 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за серпень 2021 року у розмірі 11 230,09 грн. Прокурор зазначає, що шляхом поділу вказаної суми на вартість за 1 кВт/год електричної енергії, яка діяла на час оплати (2,836596 грн.) ним встановлено, що оплачено 3 959,00227 кВт/год.;

2) 16.11.2021 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за вересень 2021 року у розмірі 14 895,68 грн. Прокурор зазначає, що шляхом поділу вказаної суми на вартість за 1 кВт/год електричної енергії, яка діяла на час оплати (3,046776 грн.) ним встановлено, що оплачено 4 888,99742 кВт/год;

3) 30.11.2021 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за жовтень 2021 року у розмірі 32 884,78 грн. Прокурор зазначає, що шляхом поділу вказаної суми на вартість за 1 кВт/год електричної енергії, яка діяла на час оплати (3,351144 грн.) ним встановлено, що оплачено 9 813,00117 кВт/год;

4) 24.12.2021 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за листопад 2021 року у розмірі 72 435,70 грн. Прокурор зазначає, що шляхом поділу вказаної суми на вартість за 1 кВт/год електричної енергії, яка діяла на час оплати (3,68592 грн.) ним встановлено, що оплачено 19 652 кВт/год;

5) 29.12.2021 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за грудень 2021 року у розмірі 28 009,31 грн. Прокурор зазначає, що шляхом поділу вказаної суми на вартість за 1 кВт/год електричної енергії, яка діяла на час оплати (3,68592 грн.) встановлено, що оплачено 7 599,00106 кВт/год;

6) 11.03.2022 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за січень 2022 року у розмірі 35 448,32 грн. Прокурор зазначає, що шляхом поділу вказаної суми на вартість за 1 кВт/год електричної енергії, яка діяла на час оплати (3,747972 грн.) ним встановлено, що оплачено 9 458,00022 кВт/год;

7) 18.11.2022 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за лютий 2022 року у розмірі 29 893,82 грн. Прокурор зазначає, що шляхом поділу вказаної суми на вартість за 1 кВт/год електричної енергії, яка діяла на час оплати (3,747972 грн.) ним встановлено, що оплачено 7 975,99875 кВт/год.

Загальна сума перерахованих за період з 21.10.2021 по 18.11.2022 (тобто у період дії умов додаткової угоди № 6 та наступних) складає 224 797,7 грн.

На вказану суму, як зазначає прокурор, закуплено 63 346,0009 кВт/год електричної енергії.

Прокурор стверджує, що у разі, якщо б вказаний обсяг електричної енергії був закуплений за ціною, визначеною Додатковою угодою №5 від 08.10.2021 (перша зміна ціни в бік зростання на 9,08%, законність якої не оспорюється), Відповідач-2 мав би сплатити Відповідачу-1 кошти у розмірі 163 366,802 грн. (63 346 кВт/год х 2,57896 грн. за 1 кВт/год).

Таким чином, як зазначає прокурор, сума необґрунтованої переплати складає 61 430,90 грн. (224 797,7 грн. 163 366,802 грн.).

Посилаючись на наведені обставини, прокурор звернувся з даним позовом, в якому просив визнати недійсними додаткові угоди №6 від 08.10.2021, №8 від 05.11.2021, №9 від 19.11.2021, №10 від 15.12.2021 та №15 від 24.01.2022 до Договору №327-ЛС від 04.02.2021 про постачання електричної енергії в силу порушень вимог ст. 203 ЦК України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та стягнення незаконно отриманих бюджетних коштів у сумі 61 430 грн. 90 копійок. відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України.

Відповідач-1 проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, зокрема, посилаючись на те, що прокурором не доведено обсяг поставленої другому відповідачу електроенергії, адже зміна ціни, яка відбувалась за укладеними додатковими угодами до договору, відбувалась на певний обсяг (залишковий обсяг) поставленої електричної енергії у конкретному місяці (за вирахуванням попередніх місяців) після укладання додаткових угод до договору, натомість, як зазначає останній, у ТОВ «ЕНЕРА СХІД» відсутній доступ до первинних документів, а матеріали справи не містять актів приймання-передавання електричної енергії із наявністю такої інформації, що у повній мірі не надає можливість встановити всі обставини справи і свідчить про обрання прокурором неефективного способу захисту.

Крім того, перший відповідач посилався на те, що додаткові угоди укладені у відповідності до положень Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі Закон, Закон України «Про публічні закупівлі») та забезпечують баланс інтересів сторін. Також, перший відповідач посилався на відсутність правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Луганської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації, та Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області.

Місцевий господарський суд з доводами прокурора погодився частково, задовольнивши позовні вимоги щодо визнання недійсними додаткових угод, водночас дійшов висновку щодо недоведеності належними та допустимими доказами наявності правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з першого відповідача суми надмірно сплачених бюджетних коштів.

Прокурор рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не оскаржує.

Таким чином, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 61 430,90грн.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.

Щодо повноважень прокуратури

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками.

Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015.

Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

У контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі № 1697-VII інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор зазначив Північно-східний офіс Державної аудиторської служби України, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю та Луганську обласну державну адміністрацію-обласна військова адміністрація, яка приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов`язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.

Положеннями статті 7 Закону України Про публічні закупівлі визначено органи, які здійснюють державне регулювання, контроль у сфері закупівель та громадський контроль, а саме: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Згідно ст. 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, яка визначає права органу державного фінансового контролю, останньому надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Пунктом 1 Положенням про Північно-східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23, визначено, що Північно-східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.

У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Луганській, Полтавській, Сумській областях.

Основним завданням офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Луганської, Полтавської, Сумської, Харківської областей (п. 3 Положення).

У відповідності до п. 4 Положення офіс відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, дотриманням законодавства про закупівлі. Офіс вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Також офіс має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (п.п. 18 п. 6 Положення).

Отже, наведене свідчить про те, що Північно-східний офіс Держаудитслужби також наділений повноваженнями звертатися до суду на захист інтересів держави в спірних правовідносинах.

Обставинами справи встановлено, що Лисичанська окружна прокуратура Луганської області надіслала інформацію Північно-східному офісу Держаудитслужби від 23.04.2024 №50-870вих-24 щодо належного реагування Офісом на виявлені порушення.

Листом №201231-17/762-2024 від 29.04.2024 Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області повідомило окружну прокуратуру про те, що заходи державного фінансового контролю за результатами вказаної закупівлі не проводились.

Крім того, у відповідності до приписів ст. 4 Закону України Про правовий режим воєнного стану на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження по управлінню майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (п.12. ч.2 ст.15 Закону України Про правовий режим воєнного стану).

У відповідності до п.п.2, 10 ч. 2 ст. 15 Закону України Про правовий режим воєнного стану військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із, серед іншого, забезпечення ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету; здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади; управління закладами освіти, установами освіти, закладами охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, надавачами соціальних послуг, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними, підлітковими закладами за місцем проживання; організації їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організації надання ними послуг, у тому числі соціальних.

Указом Президента України № 665/2022 від 23.09.2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганської області» на виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» утворено Луганську обласну державну адміністрацію - обласну військову адміністрацію.

Лисичанською окружною прокуратурою Луганської області на адресу Луганської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації направлено лист від 23.04.2024 №50-871вих-24 в якому повідомлено про виявлені порушення інтересів держави, запропоновано самостійно вжити заходи, спрямовані на їх усунення, а також повідомити про такі вжиті або заплановані заходи.

Листом Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації від 13.05.2024 №05/07-1452 повідомлено прокуратуру про те, що вказаний орган заходи, спрямовані на усунення порушень не вживав. Підтверджено належність коштів, за рахунок яких здійснена закупівля до коштів обласного бюджету. Також повідомлено про направлену Відповідчем-2 на адресу Відповідача-1 письмову претензію з вимогою повернути кошти, яка залишена без задоволення.

Прокурор повторно направив на адресу позивача-1 лист від 18.06.2024 №50-1301вих-24 з проханням повідомити про вжиті заходи реагування, спрямовані на усунення виявлених прокурором порушень інтересів держави.

Листом від 24.06.2024 № 05/07 - 1887 Департамент освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації повідомив, що 21.06.2024 направив на адресу ТОВ «Енера Схід» листа з пропозицією повернути незаконно отримані бюджетні кошти у сумі 61 430,90 грн.

Листом від 08.07.2024 №05/07-2036 Департамент освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації повідомив, що станом на 08.07.2024 відповідь на вказаний лист від ТОВ «Енера Схід» не надходила.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки зазначеними органами до теперішнього часу не було вжито заходів до усунення зазначених порушень, що призводить до порушення інтересів держави, прокурором доведено наявність підстав для представництва державних інтересів.

Щодо позовної вимоги прокурора про стягнення коштів у сумі 61 430,90 грн, судова колегія зазначає наступне.

Місцевий господарський суд зазначив, перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 59,85 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, а укладання спірних угод у цьому випадку фактично призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні додаткові угоди до договору є недійсними в силу статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", та, відповідно, не породжують жодних правових наслідків для сторін, а отже вимоги прокуратури в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 статті 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що перший відповідач не заперечує існування договірних відносин з Лисичанським гірничо-індустріальним фаховим коледжем в рамках договору №327-ЛС від 04.02.2021 щодо постачання електричної енергії протягом 2021 року та січня-березня 2022 року, постачання електричної енергії та отримання за неї оплати у розмірах та на умовах, визначених договором (у розмірі, що діяла на час укладання відповідної додаткової угоди, якою змінювалась вартість товару, та які визнані судом першої інстанції недійсними).

Також судом встановлено, що перший відповідач не оспорює факт отримання коштів у сумах, зазначених у платіжних дорученнях, копії яких надані прокурором, а також у строки, що в них вказані, а також достовірність відомостей, що внесені у вказані платіжні доручення, зокрема, і те, що оплата здійснювалась за ціною, визначеною відповідною додатковою угодою, які діяли на момент здійснення перерахування коштів.

Згідно з положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Сторонами спору не заперечується, що на даний час м. Лисичанськ Луганської області (місцезнаходження ліцею) та м. Старобільськ Луганської області (місцезнаходження ТОВ «ЕНЕРА СХІД») є окупованими збройними силами РФ (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22.12.2022 №309).

Таким чином, як прокурором, так і відповідачами акти приймання-передавання електричної енергії на час розгляду справи надано не було.

Відповідні акти розміщені в публічному доступі на сайті Єдиного веб-порталу використання публічних коштів, однак відомості щодо обсягів спожитої електричної енергії останні не містять.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20).

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 908/2846/19, від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 17.11.2021 у справі № 910/2605/20.

Прокурором зазначалось про те, що доведення розміру поставленої електричної енергії та вартості переплати можливо здійснити і за відсутності актів приймання-передавання товару з огляду на наявність інших письмових доказів у матеріалах справи та відомостей, які вони містять.

Так, прокурором до позовної заяви додані копії 13 платіжних доручень, які розміщені Лисичанським гірничо-індустріальним фаховим коледжем у Єдиному веб-порталі використання публічних коштів https://spending.gov.ua/new/.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відкритість використання публічних. коштів», Єдиний веб-портал використання публічних коштів є офіційним державним інформаційним ресурсом у мережі Інтернет, на якому оприлюднюється інформація згідно з цим Законом. Доступ до інформації оприлюдненої на єдиному веб-порталі використання публічних коштів, є вільним та безоплатним.

Частиною 1 статті 3 вказаного Закону передбачено, що інформація про використання публічних коштів, що підлягає оприлюдненню, надається за встановленими законодавством України формами та має містити такі відомості, у разі використання коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, зокрема: обсяги проведених видатків бюджету та наданих кредитів з бюджету за звітний період всього та в розрізі бюджетних програм (при цьому зазначаються також види та обсяги відповідних надходжень щодо коштів спеціального фонду бюджету).

Надані платіжні доручення містять наступу інформацію: 1) деталі трансакції (№ трансакції, дата оплати, сума оплати, номер розрахункового документу та інші); 2) найменування платника (Лисичанський гірничо-індустріальний фаховий коледж) та отримувача коштів (ТОВ «ЕНЕРА СХІД»), їх код ЄДРПОУ та номера банківських рахунків; 3) призначення платежу (код класифікації видатків, інформація щодо договору, в рамках якого здійснено перерахування коштів, зазначення додаткової угоди до договору, що діяла на час проведення оплати, номер та дата акту приймання- передавання товару).

Кожне платіжне доручення містить інформацію про суму перерахованих коштів в рамках договору №327-ЛС від 04.02.2021 та зазначення, яка саме додаткова угода до Договору №327-ЛС від 04.02.2022 діяла на час перерахування чергової частини бюджетних коштів в рамках оплати поставленої електричної енергії.

Аналізуючи положення оспорюваних додаткових угод №6 від 08.10.2021, №8 від 05.11.2021, №9 від 19.11.2021, №10 від 15.12.2021, №15 від 24.01.2022 до Договору №327-ЛС від 04.02.2021, в яких зазначено точну дату, з якої вони розповсюджують свою дію на умови договірних відносин у сукупності з датою проведення відповідної оплати, можна встановити вартість електричної енергії на кожну таку дату оплати.

При цьому, обсяг оплаченої кожним таким платіжним дорученням електричної енергії визначений прокурором шляхом поділу суми оплати на тариф, що був введений в дію конкретно взятою додатковою угодою, на яку міститься посилання у кожному платіжному дорученні у розмірі «Призначення платежу».

Таким чином, прокурором надано наступний розрахунок суми необґрунтовано отриманих бюджетних коштів внаслідок оплати електричної енергії на підставі вартості, визначеної оспорюваними додатковими угодами:

1) 21.10.2021 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за серпень 2021 року у розмірі 11 230,09 грн.

Шляхом поділу вказаної суми на вартість за 1 кВт/год електричної енергії, яка діяла на час оплати (2,836596грн) встановлено, що оплачено 3 959,00227 кВт/год. (№№ трансакції 216304463);

2) 16.11.2021 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за вересень 2021 року у розмірі 14 895,68 грн.

Шляхом поділу вказаної суми на вартість за 1 кВт/год електричної енергії, яка діяла на час оплати (3,046776 грн.) встановлено, що оплачено 4 888,99742 кВт/год. (№ трансакції 219073249).

3) 30.11.2021 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за жовтень 2021 року у розмірі 32 884,78 грн.

Шляхом поділу вказаної суми на вартість за 1 кВт/год електричної енергії, яка діяла на час оплати (3,351144 грн.) встановлено, що оплачено 9 813,00117 кВт/год. (№ трансакції 220771872);

4) 24.12.2021 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за листопад 2021 року у розмірі 72 435,70 грн.

Шляхом поділу вказаної суми на вартість за 1 кВт/год електричної енергії, яка діяла на час оплати (3,68592 грн.) встановлено, що оплачено 19 652 кВт/год. (№ трансакції 224229962);

5) 29.12.2021 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за грудень 2021 року у розмірі 28 009,31 грн.

Шляхом поділу вказаної суми на вартість за 1 кВт/год електричної енергії, яка діяла на час оплати (3,68592 грн.) встановлено, що оплачено 7 599,00106 кВт/год. (№ трансакції 225059790);

6) 11.03.2022 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за січень 2022 року у розмірі 35 448,32 грн.

Шляхом поділу вказаної суми на вартість за 1 кВт/год електричної енергії, яка діяла на час оплати (3,747972 грн.) встановлено, що оплачено 9 458,00022 кВт/год. (№ трансакції 230397855);

7) 18.11.2022 згідно акту приймання-передавання електричної енергії за лютий 2022 року у розмірі 29 893,82 грн.

Шляхом поділу вказаної суми на вартість за 1 кВт/год електричної енергії, яка діяла на час оплати (3,747972 грн.) встановлено, що оплачено 7 975,99875 кВт/год (№ трансакції 244718212).

Загальна сума перерахованих за період з 21.10.2021 по 18.11.2022 (тобто у період дії необґрунтовано підвищених цін) складає 224 797,7 грн.

Таким чином, за наведеним розрахунком прокурора, на вказану суму закуплено 63 346,0009 кВт/год електричної енергії.

При цьому, у разі, якщо б вказаний обсяг електричної енергії був закуплений за ціною, визначеною Додатковою угодою №5 від 08.10.2021 (перша зміна ціни в бік зростання на 9,08%, законність якої не оспорюється), відповідач-2 мав би сплатити відповідачу-1 кошти у розмірі 163 366,802 грн (63 346 кВт/год х 2,57896 грн. за 1 кВт/год).

Отже, за відповідним розрахунком прокурора сума необґрунтованої переплати складає 61 430,90 грн. (224 797,7 грн. 163 366,802 грн.)

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що стаття 670 ЦК України, на яку послався суд першої інстанції, регулює правовідносини між продавцем і покупцем у разі невиконання зобов`язання щодо передачі товару. Вона зобов`язує продавця передати товар або повернути отримані за нього кошти.

Водночас, у даній справі електроенергія була поставлена, тобто факт виконання постачальником зобов`язання щодо передачі товару (електроенергії) не заперечується, а тому стаття 670 ЦК України у цьому випадку не підлягає застосуванню.

Оскільки електроенергія була поставлена, але її ціна завищена на підставі недійсних додаткових угод, підставою для повернення коштів є не ст. 670 ЦК України, а саме ст. 1212 ЦК України (зобов`язання, що виникають з безпідставного збагачення).

Зі змісту положень ст. 1212 ЦК України вбачається, що обов`язок повернення безпідставно отриманого майна або коштів виникає за умови: (1) отримання майна без достатньої правової підстави; (2) неможливості підтвердити правомірність підстави отримання цього майна.

У випадках безпідставного збагачення, де обставини виникнення зобов`язання обґрунтовуються відсутністю правової підстави для набуття майна або коштів, обов`язок доведення правомірності набуття таких коштів покладається на сторону, яка їх отримала.

Це узгоджується з принципом, за яким факт отримання майна чи коштів має бути обґрунтований правовою підставою.

Судова колегія зауважує на тому, що у розумінні природи правовідносин з повернення безпідставно збережених коштів, обов`язок доказування спростування факту отримання таких коштів у цьому випадку лежить на особі, яка отримала ці кошти, тобто на ТОВ «ЕНЕРА СХІД».

Вказане твердження ґрунтується як на загальних засадах розподілу тягаря доказування в господарському процесі, так і на специфіці правовідносин, що виникають із безпідставного збагачення.

Пункт 1 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачає, що положення цієї глави застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У даній справі, визнання недійсними додаткових угод, які передбачали завищення ціни електроенергії, автоматично означає відсутність правової підстави для отримання першим відповідачем відповідних коштів.

З моменту визнання додаткових угод недійсними відповідач втрачає можливість посилатися на ці правочини як на підставу для отримання коштів.

Відтак, обов`язок довести іншу правомірну підставу для отримання коштів покладається на нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з невчиненням процесуальних дій (наприклад, ненадання доказів на підтвердження своїх заперечень).

У даному випадку прокурором доведено факт передачі коштів (платіжними дорученнями) та обґрунтувано їх надмірність, базуючись на тому, що ціна електроенергії була визначена недійсними угодами.

Прокурором у цій справі надано належні та допустимі докази у вигляді платіжних доручень, що підтверджують факт перерахування коштів за завищеними цінами, встановленими недійсними додатковими угодами. На підставі цих документів прокурором здійснено розрахунок, що дозволяє визначити суму переплати, яка становить 61 430,90 грн.

Розрахунок базується на співвідношенні суми сплачених коштів і тарифів, встановлених недійсними додатковими угодами. Прокурор також порівняв ці суми з тарифом, що був встановлений останньою додатковою угодою, визнаною правомірною, і дійшов висновку про наявність переплати.

Такий метод розрахунку є логічним і обґрунтованим, оскільки ціна електроенергії прямо корелює з її обсягом.

Також судом апеляційної інстанції враховано, що другим відповідачем на адресу першого відповідача, зокрема, направлялась претензія №1 від 07.05.2024 №01/5-54, у відповідності до якої споживач зазначив про те, що загальна сума перерахованих коштів за період з 21.10.2021 по 18.11.2022 (тобто у період дії необґрунтовано підвищених цін) складає 224 797,7 грн. На вказану суму закуплено 63 346,0009 кВт/год електричної енергії. При цьому, у разі, якщо б вказаний обсяг електричної енергії був закуплений за ціною, визначеною Додатковою угодою № 5 від 08.10.2021 (перша зміна ціни в бік зростання на 9,08%, законність якої не оспорюється), коледж мав би сплатити постачальнику 163 366,802 грн. (63 346 кВт/год х 2,57896 грн за 1 кВт/год). Таким чином, як зазначено споживачем, сума необґрунтованої переплати складає 61 430,90 грн. (224 797,7 163 366,802). На підставі вищевикладених даних, Лисичанський гірничо-індустріальний фаховий коледж просив розглянути питання можливості відшкодування грошових коштів в розмірі 61 430,90 гривень.

Вказане в свою чергу свідчить про те, що другий відповідач як споживач електричної енергії, не заперечив визначений прокурором обсяг її споживання.

Відповідач заперечував проти вимог прокурора, посилаючись на відсутність актів приймання-передавання електроенергії, які б підтвердили обсяги поставленого товару, водночас суд також зазначає наступне.

Акти приймання-передавання є належним, але не єдиним доказом у справах щодо постачання товару. У цій справі факт оплати за електроенергію за завищеними цінами підтверджується платіжними дорученнями з посиланнями на акти передачі та встановлені у відповідні періоди тарифи, які у сукупності є належними доказами відповідно до ст. 76 ГПК України.

Перший відповідач не надав жодних інших доказів, які б спростовували достовірність цих даних.

ТОВ «Енера Схід» не надано жодних альтернативних розрахунків або документів, які б доводили, що обсяг отриманих коштів відповідає фактичній вартості поставленої електроенергії.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, розрахунок прокурора є обґрунтованим та арифметично правильним, що свідчить про те, що останнім доведено наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» на користь Луганської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації, коштів у розмірі 61 430,90грн.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та є підставою для його скасування в наведеній частині.

З огляду на вищевикладене, оскільки місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин та застосування норм матеріального права в наведеній частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з підстав викладених в мотивувальній частині постанови, а рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2024 у справі №913/375/23(913/338/24) в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СХІД» на користь Луганської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації, коштів у розмірі 61 430,90грн слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

У розумінні положень статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги та позовної заяви за вказану позовну вимогу підлягають розподілу між відповідачами.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Луганської обласної прокуратури (вх. № 2268Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2024 у справі №913/375/23(913/338/24) задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2024 у справі №913/375/23(913/338/24) в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СХІД» на користь Луганської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації, коштів у розмірі 61 430,90грн скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» (код ЄДРПОУ 42010964, площа Базарна, 32А, м. Старобільськ, Луганська область, 92702) на користь Луганської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 00022450, просп. Центральний, буд. 59, м. Сєверодонецьк, Луганська область, 93405) кошти у розмірі 61 430,90грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СХІД» (92702, Луганська обл., Старобільський р-н, м. Старобільськ, пл. Базарна, буд. 32 А) на користь Луганської обласної прокуратури (вул. Богдана Ліщини, буд. 27, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код 02909921) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1211,20грн та за подання апеляційної скарги в сумі 1816,8грн.

Стягнути з Лисичанського гірничого індустріального фахового коледжу (пр. Перемоги, 84, м. Лисичанськ, Сєвєродонецький район, Луганська обл., 93120, код ЄДРПОУ: 00173290) на користь Луганської обласної прокуратури (вул. Богдана Ліщини, буд. 27, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код 02909921) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1211,20грн та за подання апеляційної скарги в сумі 1816,8грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.12.2024

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко