Постанова

від 04.12.2024 по справі 917/1098/14

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. Харків Справа № 917/1098/14

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Ламановій А.В.

за участю:

апелянта - адвокат Плеханов І.О., свідоцтво від 17.01.2019 року №ПТ 2560;

кредиторів - не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу представника Рибаченка Миколи Петровича - адвоката Плеханова І.О. (вх. №2278П/1-18)

на ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.08.2024 року у справі №917/1098/14, постановлену в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Паламарчук В.В.), повний текст якої складено 26.09.2024 року

за заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Білоруське підприємство "Авіс", м. Полтава

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.08.2024 року у справі клопотання Рибаченка Миколи Петровича про затвердження та стягнення основної грошової винагороди (вхід. №6330 від 07.05.2024) у справі №917/1098/14 - задоволено частково; затверджено грошову винагороду арбітражного керуючого Рибаченко М.П. за час виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" за період з 01.12.2015 по 21.01.2021 в розмірі 503 282,00грн.; в іншій частині клопотання - відмовлено.

Представник Рибаченка Миколи Петровича - адвокат Плеханов І.О. з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.08.2024 року скасувати в частині відмови в задоволенні клопотання про стягнення з АТ КБ "Приватбанк" та ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" грошової винагороди розпорядника майна, ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-білоруське підприємство "Авіс" у справі № 917/1098/14 за період з 01.12.2015 року по 21.01.2021 року пропорційну розміру вимог кожного кредитора; в цій частині постановити нове рішення, яким: стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Рибаченко Миколи Петровича грошову винагороду розпорядника майна, ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-білоруське підприємство "Авіс", код ЄДРПОУ 22542374 у справі № 917/1098/14 за період з 01.12.2015 року по 21.01.2021 року пропорційну розміру вимог кредитора (96,34 %) в розмірі 135891,90 гривень; стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь Рибаченко Миколи Петровича грошову винагороду розпорядника майна, ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-білоруське підприємство "Авіс", код ЄДРПОУ 22542374 у справі № 917/1098/14 за період з 01.12.2015року по 21.01.2021року пропорційну розміру вимог кредитора (3,66 %) в розмірі 18496,64 гривень.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.

Перед арбітражним керуючим Рибаченко М.П. існує заборгованість за виконання обов`язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-білоруське підприємство "Авіс" відповідно до вимог ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства в загальному розмірі 130 044,00 грн.

Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.01. 2019 року у справі № 910/32824/15.

Виходячи з приписів ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства право вимоги основної грошової винагороди виникає у арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень, а тому отримання винагороди не пов`язується із моментом реалізації майна боржника.

Арбітражним керуючим Рибаченко М.П., як розпорядником майна, ліквідатором, повноваження виконувались сумлінно, добросовісно та у відповідності до вимог законодавства; в матеріалах справи не міститься будь-яких рішень комітету кредиторів про визнання неналежними чи неправомірними дій ліквідатора, або поданих до суду першої інстанції скарг на дії/бездіяльність ліквідатора банкрута чи клопотань про його відсторонення у період виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-білоруське підприємство "Авіс", навпроти, самим ліквідатором подано клопотання про припинення повноважень у даній справі.

Одночасно апелянт просив поновити строк на подання апеляційної скарги, оскільки повний текст оскаржуваної ухвали апелянт отримав лише 26.09.2024 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану" встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

30.09.2024 року на адресу суду від апелянта надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№12547).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 року витребувано з господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1098/14 про банкрутство; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи про банкрутство; запропоновано учасникам справи про банкрутство для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи за засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.

24.10.2024 року на адресу суду з господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/1098/14 (вх.№ 13630).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 року апеляційну скаргу представника Рибаченка Миколи Петровича - адвоката Плеханова І.О. на ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.08.2024 року у справі №917/1098/14 залишено без руху; останнього зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

30.10.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№13848), на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2024 року, яку долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Рибаченка Миколи Петровича - адвоката Плеханова І.О. на ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.08.2024 року у справі № 917/1098/14; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "04" грудня 2024 року о 15:30 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд"; клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги не розглядалось, оскільки строк ним пропущене не було.

12.11.2024 року на адресу суду від Сергієнко Т.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№14518), який долучено до матеріалів справи, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що за інформацією, що наявна у ліквідатора, за підприємством - банкрутом рахується майно - транспортні засоби: 1) МАЗ 64229 032 днз НОМЕР_16 ідентифікатор НОМЕР_1 ; 2) МАЗ 93866 днз НОМЕР_2 ідентифікатор НОМЕР_3 ; 3) МАЗ 54329 днз НОМЕР_4 ідентифікатор НОМЕР_5 ; 4) КРАЗ -250 держ. № НОМЕР_6 , рама/шасі № НОМЕР_7 ; 5) NIEWIADOW B-1401 ДНЗ НОМЕР_8 ідентифікатор НОМЕР_9 ; 6) DAEWOO LEGANSA , 1998 року випуску, ДНЗ № НОМЕР_10 , кузов № НОМЕР_11 ; з березня 2022 року ці транспортні засоби перебувають в розшуку та Управлінням карного розшуку вчиняються заходи з метою їх розшуку; вимоги арбітражного керуючого є передчасними, оскільки стягнення з кредиторів основної винагороди до закінчення ліквідаційної процедури можливе після вичерпання всіх заходів щодо пошуку та реалізації майна в процедурі ліквідації.

13.11.2024 року на адресу суду від представника Рибаченка Миколи Петровича - адвоката Плеханова І.О. надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№14564), яку долучено до матеріалів справи, в якій останній вказує на те, що виходячи з приписів ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень, отже арбітражний керуючий має право на отримання винагороди кожний календарний місяць, а отримання винагороди не пов`язується моментом реалізації майна боржника; Кодекс України з процедур банкрутства не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів; надання послуг арбітражним керуючим відбувається виключно на платній основі; законодавством України не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

22.11.2024 року на адресу суду від представника Рибаченка Миколи Петровича - адвоката Плеханова І.О. надійшла заява (вх.№ 14931) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 04.12.2024 року о 15:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку "EasyCon".

З 25.11.2024 року по 27.11.2024 року включно суддя -доповідач Терещенко О.І. перебувала у щорічній оплачуваній відпустці.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 року, зокрема, задоволено заяву представника Рибаченка Миколи Петровича - адвоката Плеханова І.О.; судове засідання у справі, призначене на "04" грудня 2024 року о 15:30 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду ухвалено провести за участю представника Рибаченка Миколи Петровича - адвоката Плеханова І.О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника.

03.12.2024 року на адресу суду від Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" надійшли пояснення (вх.№15462), які долучено до матеріалів справи, в яких останній просить відмовити Рибаченко М.П. у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суд Полтавської області від 29.08.2024 року у справі № 917/1098/14 - залишити без змін, в обґрунтування яких вказує на те, що грошова винагорода арбітражного керуючого Рибаченко М.П. є витратами, пов`язаними з проведенням ліквідаційної процедури, які підлягають оплаті за рахунок ліквідаційної маси банкрута та у визначеній Кодексом черговості; матеріалами справи підтверджується, що наразі в розшуку перебувають 6 транспортних засобів, які рахуються на праві власності у боржника, а саме: 1. МАЗ 64229 032 днз НОМЕР_12 ідентифікатор НОМЕР_1 (перебуває в заставі Банку). 2. МАЗ 938661 днз НОМЕР_13 ідентифікатор НОМЕР_3 (перебуває в заставі Банку). 3. МАЗ 54329 днз НОМЕР_14 ідентифікатор НОМЕР_5 (перебуває в заставі Банку). 4. NIEWIADOW B-1401 ДНЗ НОМЕР_8 ідентифікатор НОМЕР_17. 5. DAEWOO LEGANSA, 1998 р.в., ДНЗ № НОМЕР_10 , кузов № НОМЕР_11 (перебуває в заставі Банку). 6. КРАЗ-250 держ. № НОМЕР_15 , рама/шасі № НОМЕР_7 ; транспортні засоби оголошені у розшук ухвалами господарського суду Полтавської області від 11.11.2021 року та від 13.06.2023 року, у разі їх розшуку можливо буде реалізувати вказане майно боржника, а кошти отримані від продажу направити на погашення вимог кредиторів та сплату винагороди арбітражного керуючого; вимога про покладення обов`язку оплати грошової винагороди на кредиторів за виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора є передчасною, оскільки ліквідаційна процедура у справі не завершена, не вичерпано всі можливості до повернення майна у ліквідаційну масу, надходження коштів від його реалізації та спрямування їх як на погашення вимог кредиторів, так і на погашення витрат у ліквідаційній процедурі, в тому числі й на сплату грошової винагороди і витрат арбітражного керуючого.

У судовому засіданні 04.12.2024 року представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представники кредиторів у судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за їх відсутності.

Ухвалу суду апеляційної інстанції від 31.10.2024 року було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" засобами поштового зв`язку (0610203020417).

Ухвали суду апеляційної інстанції від 31.10.2024 року та від 28.11.2024 року надіслано від ПАТ КБ "Приватбанк", Рибаченко М.П. , арбітражній керуючій Сергієнко Т.Г., Полтавському обласному комунально виробничому підприємству теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб сайті Східного апеляційного господарського суду веб порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 31.10.2024 року та від 28.11.2024 року були у встановленому порядку внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Постановою господарського суду Полтавської області від 01.12.2015 року ТОВ Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Рибаченка М.П.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.01.2021 року припинено повноваження ліквідатора ТОВ Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" арбітражного керуючого Рибаченка М.П. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Васіна Євгена Євгеновича.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.03.2023 року припинено повноваження ліквідатора ТОВ Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" арбітражного керуючого Васіна Є.Є. Ліквідатором ТОВ Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" призначено арбітражну керуючу Сергієнко Т.Г. (свідоцтво №2039 від 02.12.2021) з наданням їй повноважень відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

У період з 01.12.2015 року до 12.01.2021 року арбітражний керуючий Рибаченко М.П. здійснював повноваження ліквідатора банкрута.

За матеріалами справи, питання щодо виплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого розглянуто та затверджено на засіданнях комітету кредиторів, що відображено в протоколах від 12.01.2016 року та від 07.03.2016 року.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.03.2017 року затверджено винагороду арбітражного керуючого Рибаченка М.П. у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ Українсько-Білоруське підприємство "Авіс", в тому числі за період з 01.12.2015 року по 28.02.2017 року в сумі 50 080,00грн.

07.05.2024 року до господарського суду Полтавської області надійшло клопотання від Рибаченка М.П. про затвердження грошової винагороди арбітражного керуючого Рибаченко М.П. за час виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" за період з 01.12.2015 року по 21.01.2021 року, в якому останній просив затвердити грошову винагороду арбітражного керуючого Рибаченко М.П. за час виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" за період з 01.12.2015 року по 21.01.2021 року в розмірі 503 282,00грн.; стягнути з АТ КБ "Приватбанк" на користь арбітражного керуючого Рибаченка М.П. грошову винагороду розпорядника майна, ліквідатора ТОВ Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" за період з 01.12.2015 року по 21.01.2021 року пропорційну розміру вимог кредитора (96,34%) в розмірі 135 891,90грн.; стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь арбітражного керуючого Рибаченка М.П. грошову винагороду розпорядника майна, ліквідатора ТОВ Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" за період з 01.12.2015 року по 21.01.2021 року пропорційну розміру вимог кредитора (3,66%) в розмірі 18 496,64грн.

29.08.2024 року господарським судом Полтавської області постановлено оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, прийнятого 18.10.2018 року, з дня введення в дію цього Кодексу (з 21.10.2019 року) подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Подальший розгляд у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-білоруське підприємство "Авіс" здійснюється за правилами Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно поданого клопотання Рибаченка М.П. , період затвердження і стягнення грошової винагороди (з 01.12.2015 року по 21.01.2021 року) частково припадає під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, при розгляді клопотання Рибаченка М.П. підлягають застосуванню, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у відповідній редакції), та Кодекс України з процедур банкрутства.

Згідно з абзацом 7 статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно. Наведені правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 918/454/18.

Частиною 1 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Пунктом 3 ч.1 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2, 3 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним своїх повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди не може перевищувати п`яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду (ч. 5-6 ст. 115 Закону про банкрутство).

Відповідно до ч. 7 ст.115 Закону про банкрутство ліквідатор щомісяця звітує перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення ліквідаційної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг (ч. 4 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства).

Частиною 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

За матеріалами справи, 18.07.2024 року Рибаченком М.П. на адреси АТ КБ "Приватбанк", ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", комітет кредиторів ТОВ Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" та арбітражного керуючого Сергієнко Т.Г. було направлено Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 01.12.2015 року по 21.01.2021 року арбітражного керуючого Рибаченка М.П. у справі про банкрутство №917/1098/14, з проханням розглянути на засіданні комітету кредиторів та повідомити про наслідки його розгляду, однак, на момент розгляду клопотання інформація про розгляд вказаного звіту комітетом кредиторів банкрута відсутня.

Згідно чинного законодавства та усталеної судової практики відсутність погоджень комітетом кредиторів звітів про нарахування і виплату грошової винагороди та їх затвердження судом не є підставою для відмови в стягненні такої заборгованості.

Окрім того, матеріали справи не містять жодної скарги на дії або на неналежне виконання своїх обов`язків арбітражним керуючим Рибаченка М.П. за час виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ Українсько-Білоруське підприємство "Авіс".

Разом з тим, за матеріалами справи, господарський суд першої інстанції неодноразово зобов`язував кредиторів АТ КБ "Приватбанк" та ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" надати свої реагування, щодо поданого Рибаченком М.П. клопотання; жодних реагувань з боку кредиторів до місцевого господарського суду не надходило.

Так, з наданого розрахунку нарахування основної грошової винагороди арбітражного керуючого Рибаченка М.П. слідує, що нарахування з грудня 2015 року по жовтень 2019 року здійснено з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом", а з листопада 2019 року по січень 2021 року з урахуванням вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Також, у правових висновках, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 902/626/20, зокрема, зазначено, що надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі; кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

Отже, грошова винагорода та витрати арбітражного керуючого Рибаченка М.П. є витратами, пов`язаними з проведенням ліквідаційної процедури, які підлягають оплаті за рахунок ліквідаційної маси банкрута та у визначеній Кодексом черговості.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив на те, що клопотання про затвердження грошової винагороди за період з 01.12.2015 року до 21.01.2021 року в сумі 503 282,00 грн. є правомірним та підлягає задоволенню.

Щодо аргументів апелянта на те, що надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі; перед арбітражним керуючим Рибаченко М.П. існує заборгованість за виконання обов`язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-білоруське підприємство "Авіс" відповідно до вимог ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства в загальному розмірі 130 044,00 грн.; арбітражним керуючим Рибаченка М.П., як розпорядником майна, ліквідатором, повноваження виконувались сумлінно, добросовісно та у відповідності до вимог законодавства; в матеріалах справи не міститься будь-яких рішень комітету кредиторів про визнання неналежними чи неправомірними дій ліквідатора, або поданих до суду першої інстанції скарг на дії/бездіяльність ліквідатора банкрута чи клопотань про його відсторонення у період виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-білоруське підприємство "Авіс", навпроти, як зазначає апелянт, самим ліквідатором подано клопотання про припинення повноважень у даній справі, слід зазначити на таке.

Так, з відзиву Сергієнко Т.Г. на апеляційну скаргу (вх.№14518), який надійшов 12.11.2024 року та пояснень, які надійшли 03.12.2024 року на адресу суду апеляційної інстанції від Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вх.№15462), за інформацією, що наявна у ліквідатора та за матеріалами справи, у розшуку перебувають 6 транспортних засобів, які рахуються на праві власності у боржника, а саме: 1. МАЗ 64229 032 днз НОМЕР_18 ідентифікатор НОМЕР_1 (перебуває в заставі Банку). 2. МАЗ 938661 днз НОМЕР_13 ідентифікатор НОМЕР_3 (перебуває в заставі Банку). 3. МАЗ 54329 днз НОМЕР_14 ідентифікатор НОМЕР_5 (перебуває в заставі Банку). 4. NIEWIADOW B-1401 ДНЗ НОМЕР_8 ідентифікатор НОМЕР_17. 5. DAEWOO LEGANSA, 1998 р.в., ДНЗ № НОМЕР_10 , кузов № НОМЕР_11 (перебуває в заставі Банку). 6. КРАЗ-250 держ. № НОМЕР_15 , рама/шасі № НОМЕР_7 .

Вказані транспортні засоби оголошені у розшук ухвалами господарського суду Полтавської області від 11.11.2021 року та від 13.06.2023 року, а тому є слушними аргументи Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на те, що у разі їх розшуку можливо буде реалізувати вказане майно боржника, а кошти, отримані від продажу направити на погашення вимог кредиторів та сплату винагороди арбітражного керуючого.

Оплата грошової винагороди має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел.

Отже, є обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що вимога про покладення обов`язку оплати грошової винагороди та витрат Рибаченка М.П. за виконання ним повноважень ліквідатора банкрута на кредиторів пропорційну розміру їх вимог, не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною.

Також, з пояснень, які надійшли 03.12.2024 року на адресу суду апеляційної інстанції від Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вх.№15462), слідує, що грошова винагорода арбітражного керуючого Рибаченко М.П. є витратами, пов`язаними з проведенням ліквідаційної процедури, які підлягають оплаті за рахунок ліквідаційної маси банкрута та у визначеній Кодексом України з процедур банкрутства черговості.

А тому, у даному випадку, не є слушними посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/32824/15, де, зокрема, зазначено на те, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі №913/567/19 (913/403/20), де, між іншим, вказано на таке.

"Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 року у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 року №910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 року № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 року № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: п. 60 постанови від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), п. 6.30 постанови від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19, постанова від 16.01.2019 року у справі № 757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови від 16.05.2018 року у справі № 910/5394/15-г."

Таким чином, правовідносини у справі, на яку посилається апелянт та обставини вказаної справи № 910/32824/15, не є подібними до правовідносин у справі №917/1098/14, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

Окрім того, у правових висновках, викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, між іншим зазначено, що беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав. Така практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним.

А за таких обставин, господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив на те, що оскільки ліквідаційна процедура у справі не завершена та ліквідатором не вичерпано усі можливості до повернення майна у ліквідаційну масу, надходження коштів від його реалізації та спрямування їх як на погашення вимог кредиторів, так і на погашення витрат у ліквідаційній процедурі, в тому числі й на сплату грошової винагороди і витрат арбітражного керуючого та, що таке право він має, але після завершення ліквідаційної процедури у справі.

Отже, висновки місцевого господарського суду відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 269, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Рибаченка Миколи Петровича - адвоката Плеханова І.О. залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.08.2024 року у справі №917/1098/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.12.2024 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов