Постанова

від 09.10.2024 по справі 912/3134/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2024 року м.Дніпро Справа № 912/3134/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

арбітражний керуючий: Пуговкіна А.В. (власні засоби EasyCon);

інші учасники: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2023 (суддя Кабакова В.Г., повний текст якої підписаний 02.10.2023) у справі № 912/3134/20

за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Холдінг "АКС" м. Полтава

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Прайд" с. Покровське (пн), Кропивницький район, Кіровоградська область

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2023 у справі № 912/3134/20 відмовлено у задоволенні заяви №02-01/77-01 від 13.10.2022 ліквідатора, арбітражного керуючого Фіцуліна О.О. про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника на ОСОБА_1 та стягнення 103 939 841,00 грн.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України, в який просить скасувати оскаржувану ухвалу повністю та задовольнити заяву, арбітражного керуючого-ліквідатора Фіцуліна О.О. про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника на ОСОБА_1 .

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що заява ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника обґрунтована тим, що за наявною у ліквідатора інформацією між ТОВ «Преміум Прайд» та ТОВ «Люкс-Торг Плюс» був укладений договір комісії від 30.09.2019 №30к та підписаний акт приймання-передачі товару від 30.09.2019, за яким ТОВ «Преміум Прайд» передало, а ТОВ «Люкс-Торг Плюс» прийняло на комісію товар загальною вартістю 65 974 956,21 грн.

Станом на момент проведення ліквідаційної процедури колишнім керівником ТОВ «Преміум Прайд» ОСОБА_1 не надано ліквідатору банкрута жодної інформації про реалізацію майна, переданого за Договором та/або відомостей про виконання.

ТОВ «Люкс-Торг Плюс» своїх обов`язків по Договору не виконало. Зважаючи на невиконання ТОВ «Люкс-Торг Плюс» своїх обов`язків по Договору, колишній директор ТОВ «Преміум Прайд» ОСОБА_1 , який одночасно був і його єдиним учасником, мав би вжити всіх можливих заходів для розірвання Договору комісії та повернути передане майно.

Вважає, що саме неналежне виконання колишнім директором ТОВ «Преміум Прайд» ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків спричинило стійку фінансову неспроможність Боржника виконувати зобов`язання перед кредиторами, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка значно перевищує активи/майно банкрута.

У справі №912/3134/20 жодними доказами не спростовано факту не надання ліквідатору колишнім керівником банкрута ОСОБА_1 первинних фінансових документів боржника, не з`ясовано причину відповідної бездіяльності колишнього керівника боржника.

Суд не сприяв встановленню вищевказаних обставин. Суд витребував інформацію про дебіторську заборгованість та договір комісії у ліквідатора ОСОБА_2 . Проте, ліквідатор зазначив, що колишнім керівником боржника ОСОБА_1 не передана бухгалтерська документація, і зокрема, договори тощо, які підтверджують наявність та природу дебіторської заборгованості.

Вважає, що суд першої інстанції повинен був визнати обов`язковою участь у справі ОСОБА_1 , зобов`язати передати його ліквідатору боржника бухгалтерську та іншу документацію та у разі невиконання вимог суду застосувати до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу та вирішити питання про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 з урахуванням його процесуальної поведінки, виконання вимог суду та заперечень щодо заяви ліквідатора.

Ліквідатор ТОВ «Преміум Прайд» Пуговкіна А.В. у відзиві на апеляційну скаргу заперечила щодо її задоволення, зазначила, що висновки проведеного аналізу фінансового стану ТОВ «Преміум Прайд» свідчать про відсутність ознак фіктивного банкрутства та приховування банкрутства. Але виявлені ознаки доведення до банкрутства - дії, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв`язку з чим Товариство було не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів та сплатити обов`язкові платежі.

Але ж, при цьому, більша частина Договорів про надання безвідсоткової фінансової допомоги, на підставі яких утворилася дебіторська заборгованість, були укладені до 01.10.2019.

Звернутися до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника можливо лише після продажу ліквідаційної маси, упевнившись, що коштів для погашення вимог кредиторів недостатньо.

Згідно протоколу від 18.09.2024 №1 проведення засідання комітету кредиторів в порядку опитування, відповідно до абз.3 п.1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства, кредиторами схвалено умови продажу майна (права вимоги) на загальну суму 115024715,19грн.. Перші торги призначені на 28.10.2024.

Отже, доки не буде реалізовано активи банкрута, розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності на керівника ТОВ «Преміум Прайд» ОСОБА_1 є передчасним.

А тому вважає, що оскаржувана кредитором - АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» ухвала господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2023 у справі №912/3134/20 є обґрунтованою та законною, а апеляційна скарга - не підлягає задоволенню.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.10.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 17.10.2023 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

30.10.2023 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2023 апеляційну скаргу залишено без руху. Надано скаржнику строк - протягом 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: сплати судового збору в сумі 2147,20 грн; подання доказів направлення скарги всім учасникам справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2023 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Вєрхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Державна продовольча-зернова корпорація України на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2023 у справі №912/3134/20; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 06.02.2024.

У судовому засіданні 06.02.2024 оголошена перерва до 09.04.2024.

При розгляді 09.04.2024 апеляційної скарги у призначений ухвалою Центрального апеляційного господарського суду час секретар судового засідання намагався вийти на зв`язок з Олександрійським міськрайсудом в режимі відеоконференції, але суд на зв`язок не вийшов, у зв`язку з чим судове засідання в режимі відеоконференції не відбулося. Зазначені обставини стали підставою для оголошення перерви у судовому засіданні на 02.07.2024.

При розгляді 02.07.2024 апеляційної скарги у призначений ухвалою Центрального апеляційного господарського суду час секретар судового засідання намагався вийти на зв`язок з Олександрійським міськрайонним судом в режимі відеоконференції, але суд на зв`язок не вийшов через відсутність у ньому світла, у зв`язку з чим судове засідання в режимі відеоконференції не відбулося. Зазначені обставини стали підставою для оголошення перерви у судовому засіданні на 09.10.2024.

В судовому засіданні 09.10.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення арбітражного керуючого, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Постановою від 28.01.2021 господарський суд припинив процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Прайд", припинив повноваження розпорядника майна, арбітражного керуючого Фіцуліна О.О., визнав ТОВ "Преміум Прайд" банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 28.01.2022, ліквідатором призначив арбітражного керуючого Фіцуліна О.О.

28.01.2021 (номер публікації: 65826, дата публікації на сайті ВГСУ: 28.01.2021 16:52) на вебсайті Вищого господарського суду України офіційно оприлюднене повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Прайд".

До господарського суду 18.10.2022 надійшла заява №02-01/77-01 від 13.10.2022 ліквідатора, арбітражного керуючого Фіцуліна О.О. про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника - ТОВ "Преміум Прайд" на керівника та засновника (учасника) ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 103 939 841,00 грн.

Ліквідатором банкрута зазначено, що наявні підстави для застосування субсидіарної відповідальності у справі №912/3996/20 про банкрутство ТОВ "Преміум Прайд", а саме:

- керівником ТОВ "Преміум Прайд" не надано ліквідатору банкрута жодних звітів/ інформації про реалізацію майна, переданого за Договором комісії № 30к від 30.09.2019 та/або відомостей про виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкс-торг плюс" (комісіонером) своїх обов`язків по Договору, у тому числі - укладення угод із третіми особами. За відсутності фактичного виконання ТОВ "Люкс-торг плюс" зобов`язань за Договором № 30к від 30.09.2019, колишній директор ТОВ "Преміум Прайд" мав здійснити всі можливі заходи щодо розірвання зазначеного договору та повернути передане майно та/або грошові кошти на суму вартості переданого майна. Водночас керівник ТОВ "Преміум Прайд" недостатньою мірою вживав заходів щодо повернення належного боржнику товару/ майна, переданого на комісію за Актом приймання-передачі від 30.09.2019 за Договором № 30к від 30.09.2019 або відшкодування його вартості у розмірі 65 974 956,21 грн;

- з урахуванням наявної дебіторської заборгованості керівником банкрута допущено утворення непогашеної кредиторської заборгованості та застосування до боржника штрафних санкцій;

- неналежне виконання вимог чинного законодавства та постанови суду від 28.01.2021 у даній справі, а саме: ненадання керівником інформації/ документів про фінансовий стан за останні три роки до моменту визнання банкрутом (необоротні/ оборотні активи, власний капітал, показники щодо зобов`язань тощо); ненадання керівником інформації/ документів про осіб, що перебували у трудових відносинах з ТОВ "Преміум Прайд" (кількість, посади, наявність/ відсутність заборгованості з заробітної плати тощо); ненадання керівником таких документів для подальшого направлення до архівної установи (у тому числі, але не виключно), як - установчі документи ТОВ "Преміум Прайд", виписки та витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, бухгалтерська документація, бухгалтерська/податкова звітність та звітність до фондів тощо, накази директора підприємства з особового складу, книга реєстрації наказів з особового складу, особові картки співробітників, розрахунки по оплаті праці співробітникам, штатний розклад тощо, інші документи підприємства-банкрута, що відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню.

Оскаржувана ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2023 у цій справі, якою відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника на ОСОБА_1 та стягнення 103 939 841,00 грн., мотивована тим, що заява ліквідатора не ґрунтується на належних та допустимих доказах щодо підтвердження вини керівника ОСОБА_1 , яка складає об`єктивну та суб`єктивну сторону цивільно-правової відповідальності при доведенні субсидіарної відповідальності керівника боржника, яка призвела до відсутності майнових активів у банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Заява обґрунтована неналежним виконанням зобов`язань колишнім керівником ТОВ "Преміум Прайд" з повернення дебіторської заборгованості боржника по договору комісії №30к від 30.09.2019 на загальну суму 65 974 956,21 грн, що зумовило неможливість здійснення подальшої господарської діяльності та погашення кредиторських вимог.

Разом з тим, заявником не надано суду для дослідження зазначений договір, додатки до нього, складені на його виконання первинні та бухгалтерські документи, а також інші докази, що свідчили б про виникнення та існування станом на день звернення до суду з відповідною заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства (в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ) дебіторської заборгованості в означених розмірах. Ліквідатор банкрута не вжив жодних заходів з отримання цих доказів іншим шляхом, як і не здійснено спроб щодо їх відновлення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Нормами Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосування / притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас перебуває у взаємозв`язку з нормами КУзПБ, які встановлюють порядок провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури, з огляду на таке.

Частина перша статті 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Водночас, частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно із частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною третьою цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Щодо субсидіарної відповідальності за правилами КУзПБ, то Суд зазначає, що за змістом преамбули цього Кодексу одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

За загальним правилом, визначеним частинами першою - третьою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

Порядок формування і використання ліквідаційної маси встановлено статтями 61- 65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто, недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

При цьому, визначена в абзаці першому статті 61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення частини другої статті 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 14.09.2023 у справі № 908/2414/21, від 15.02.2024 у справі № 908/2538/22, від 14.03.2024 у справі № 34/5005/4591/2012 тощо).

Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії:

- з відчуження майна за заниженими цінами;

- придбання майна за завищеними цінами;

- надання послуг за цінами, нижчими за ринкові;

- здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо.

Тобто, зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність становлять об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають братися до уваги також положення частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, спрямованих на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника щодо його інших зобов`язань;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок про вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії суб`єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб`єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів (стаття 42 Господарського кодексу України).

Тлумачення положень частини 2 статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

Установлення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства) належить до об`єктивної сторони цього правопорушення, обов`язок доведення якого покладається на ліквідатора.

Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.

Якщо дії третьої особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не спричинені використанням нею своїх можливостей щодо визначення дій боржника на шкоду кредиторам боржника. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною 2 статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. За статтею 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.

Розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які згідно із законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, за приписами абзацу першого частини 2 статті 61 КУзПБ визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Вартість майна, яке було виведено з активів боржника, не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а його визначенню передує формування ліквідаційної маси.

Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі № 911/2243/18, заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду в разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Якщо після визнання боржника банкрутом за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи боржника погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника допоки такі особи не доведуть протилежного.

Отже, однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Суд наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19 червня 2024 року у cправі № 906/1155/20 (906/1113/21) прийшов до наступних висновків:

« 9.25. Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

9.26. Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини другої статті 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята статті 39 цього Кодексу)

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя статті 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 № 3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

9.28. Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини першої статті 61 КУзПБ).

9.29. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

9.31. Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то Суд зазначає про таке.

Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.

Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:

- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації / продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;

- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ).

9.32. Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності (пункт 9.13), її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).

9.33. Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності,визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож, сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

9.34. Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13.

9.35. Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової (пункт 9.4).

9.36. Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності (пункти 9.32- 9.34) є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора / кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

Матеріалами справи підтверджено, що після 01.10.2019 контрагентами ТОВ «Преміум Прайд» були:

- ТОВ «Директив Агро» і.к. 38991200 (дебітор в сумі 906 290,0 грн.) за договором надання поворотної фінансової допомоги, згідно дог.№06/6-1 від 06.06.19;

- ТОВ «ВЕСТ ТОРГ ПЛЮС» і.к. 42917573 (дебітор в сумі 1 075 179,57 грн.) за договором поставки №19/09 від 19.09.19;

- ТОВ «КЕЙБІТО», і.к. 42540940 (дебітор в сумі 1 302 700,00 грн.) за договором надання поворотної фінансової допомоги, згідно дог.№01/10 від 01.10.19;

- АТ «ДПЗКУ», і.к. 37243279, визнаний кредитором ухвалою господарського суду Кіровоградської обл.. в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ «Преміум Прайд» №912/3134/20;

- ТОВ ФГ «Гал Солюшнз», і.к. 42465773, визнаний кредитором ухвалою господарського суду Кіровоградської обл.. в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ «Преміум Прайд» №912/3134/20;

- ТОВ «ГРОНА ПЛЮС», і.к. 42374562, (дебітор в сумі 14 112 140,00 грн.) за договором надання поворотної фінансової допомоги, згідно дог.№05/6-1 від 05.06.19;

- АО «Декстум», і.к. 39445093, оплата за надання юридичних послуг за договором від 30.09.19 №30/09-2019;

- ТОВ «Люкс Торг Плюс», і.к. 42609622, (дебітор в сумі 9000 820,00 грн.) за договором поставки №1410 від 14.10.19;

- ТОВ «Мантор», і.к.. 40157061 (дебітор в сумі 9 900 000,00 грн.) за договорами про відступлення права вимоги угода №2602 від 26.02.20, №25/03 від 25.03.20, №0704 від 07.04.20, №1304 від 13.04.20, №1704 від 17.04.20, №2204 від 22.04.20, №2404 від 24.04.20;

- ТОВ «Люкс Торг Плюс» за договором комісії №30-к від 30.09.2019 (дебітор в сумі 65 974 956,21 грн.).

Згідно протоколу від 18.09.2024 №1 проведення засідання комітету кредиторів в порядку опитування, відповідно до абз.3 п.1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства, кредиторами схвалено умови продажу майна (права вимоги) на загальну суму 115 024 715,19грн..

Перші торги призначені на 28.10.2024.

Отже, доки не буде реалізовано активи банкрута, розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності на керівника ТОВ «Преміум Прайд» ОСОБА_1 є передчасним.

Висновки проведеного аналізу фінансового стану ТОВ «Преміум Прайд» свідчать про відсутність ознак фіктивного банкрутства та приховування банкрутства. Але виявлені ознаки доведення до банкрутства - дії, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв`язку з чим Товариство було не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів та сплатити обов`язкові платежі.

У зв`язку із викладеним та враховуючи встановлені колегією суддів обставини щодо:

- невиявлених у Боржника матеріальних активів (товарно-матеріальних цінностей, нерухомого майна);

- визначення ліквідатором Боржника при зверненні із вимогами до відповідача про покладення субсидіарної відповідальності суми вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів боржника, - 103 939 841,00 грн;

- встановлення ліквідатором Боржника за результатами аналізу фінансово-господарського стану Боржника фактів вчинення відповідачами винних протиправних дій з доведення Боржника до банкрутства;

- однак, наявності у боржника активів (права вимоги) на загальну суму 115 024 715,19 грн (підтверджено протоколом від 18.09.2024 №1 проведення засідання комітету кредиторів в порядку опитування); перші торги призначені на 28.10.2024,

колегія суддів, керуючись мотивами, наведеними в цій постанові, погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні заяви № 02-01/77-01 від 13.10.2022 ліквідатора, арбітражного керуючого Фіцуліна О.О., про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника на ОСОБА_1 та стягнення 103 939 841,00 грн., з підстав саме передчасності такої вимоги через не завершення формування ліквідаційної маси (внаслідок не завершення реалізації всіх виявлених у боржника активів).

Дійшовши цього висновку, колегія суддів саме з мотивів, викладених в цій постанові, погоджується з остаточним висновком господарського суду та відхиляє протилежні аргументи заявника апеляційної скарги.

З огляду на що, оскаржувана кредитором - АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» ухвала господарського суду Кіровоградської області від 25.09.3023 у справі №912/3134/20 є обґрунтованою та законною, а апеляційна скарга - не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державна продовольча-зернова корпорація України на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2023 у справі №912/3134/20 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2023 у справі №912/3134/20 залишити без змін.

Судові витрати Акціонерного товариства Державна продовольча-зернова корпорація України за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження постанови визначені ст.ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.12.2024.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков