Постанова
від 14.11.2024 по справі 904/1365/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1365/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 (суддя Ярошенко В.І.)

у справі № 904/1365/23

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс"

про стягнення штрафних санкцій

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС"

до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

про стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" пеню у розмірі 129 447,17 грн.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" надійшла зустрічна позовна заява, в якій просить стягнути матеріальні збитки у розмірі 11 500 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 в задоволенні позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» про стягнення пені у розмірі 128 345,09 грн відмовлено у повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн за подання первісного позову покладено на позивача за первісним позовом.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення збитків у розмірі 11 500 грн відмовлено. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн за подання зустрічного позову покладено на позивача за зустрічним позовом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 у справі №904/1365/23 в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, в результаті неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- судом 1 інстанції не враховано, що заявки на поставку продукції Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" не виконані, поставку продукції не здійснено, у зв`язку з чим нараховано штрафні санкції, з урахуванням уточненої позовної заяви Головного центру за не поставку товару;

- в рішенні суду 1 інстанції зазначено, що «в підтвердження направлених заявок позивачем за первісним позовом надано суду лише скріншоти з електронної пошти (том 2, арк. с. 209-211), які були направлені з адреси ІНФОРМАЦІЯ_4, що не являється належним доказом у відповідності до умов договору, адже іншої електронної адреси не передбачено умовами договору.» В той же час судом 1 інстанції не враховано, що договором 91-22, не передбачено з якої саме електронної пошти Позивача повинні бути направлені заявки на адресу Відповідача;

- судом першої інстанції не враховано норму частини 1 статті 193 ГК України, якою передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- в оскаржуваному рішенні не враховано, що щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

20.02.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Також просить стягнути з позивача понесені витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 000,00 грн

31.07.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшла заява про визнання позову.

07.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшла заява про залишення без розгляду заяви від 31.07.2024р. про визнання апеляційної скарги.

В судовому засіданні 14.11.2024 приймав участь представник відповідача. Водночас, зв`язку з складністю та тривалим процесом розгляду попередньої справи, в пізніший час, ніж призначений ухвалою Центрального апеляційного господарського суду час, секретар судового засідання намагався вийти на зв`язок з представником скаржника в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми EasyCon, однак представник скаржника на зв`язок не вийшов, з ним було встановлено зв`язок шляхом телефонного дзвінка, в ході розмови представником скаржника було повідомлено, що він не має можливості прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, не заперечує провести розгляд справи без його участі, позицію викладену в апеляційній скарзі підтримує повністю, тому засідання в режимі відеоконфернеції відбулося без його участі, про що складено Акт «Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції» від 14.11.2024.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої позивачем апеляційної скарги, в межах їх доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень до апеляційних скарг протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи та обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішень суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача (апелянта).

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін. Також, просив стягнути на його користь понесені стороною витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 16.03.2022 між ІНФОРМАЦІЯ_1 (покупець) та ТОВ «Ісполін Плюс» (постачальник) укладено договір поставки № 91-22 (далі - договір).

Відповідно до умов пункту 1.1 постачальник зобов`язується у визначені договором строки передати покупцю у власність Свинину (м`ясні блоки заморожені) (код 15110000-2 М`ясо), якість, кількість, асортимент і ціна якого зазначені у специфікації та технічному завданню, які є невід`ємною частиною цього договору (додатки-1,2), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до розділу 2 договору сторонами погоджені умови щодо якості товару та гарантій, а саме: якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів на цей вид товару та технічному завданню (додаток 2).

Разом з товаром постачальник повинен передати покупцю документи на всю партію, що підтверджують безпечність та якість харчових продуктів, у тому числі забезпечують їх простежуваність відповідно до ЗУ "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", а саме: декларація виробника (якісне посвідчення) та експертний висновок (протокол досліджень), завірені постачальником, відповідно до вимог чинного законодавства. Строк придатності товару повинен відповідати строку, визначеному у ГОСТ, ГСТУ, ДСТУ, СОУ або ТУ на цей вид товару і становити не менше 85 % від терміну зберігання даного виду товару з дня поставки на склад покупця (п.2.1) Сторони домовилися , що Інструкції П-6 та П-7 не застосовуються до умов цього договору (пункт 2.2 договору).

Згідно з пункту 2.3 на вимогу покупця проведення експертизи щодо якості поставленого товару в акредитованих лабораторіях проводиться за рахунок коштів постачальника . Постачальник зобов`язаний надавати покупцю результати проведених досліджень не пізніше 2 робочих днів з дати отримання таких документів .

Постачальник обов`язково повинен мати та надати покупцю на етапі постачання продукції сертифікат (копія ) виданий Переможцю на систему управління якістю ДСТУ ISO 9001:2015 (ISO 9001:2015, IDT) виданий органом із сертифікації, акредитованим Національним агентством з акредитації України та сертифікат (копія), наданий Переможцю на систему управління безпечністю харчових продуктів (пункт 2.7 договору).

Загальна сума договору становить 787 200 грн з ПДВ (пункт 3.1 договору) Розрахунки за товар проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 45 календарних днів (пункт 4.2 договору).

Відвантаження та доставка товару до покупця проводиться на підставі документів, оформлених замовником (покупцем) з подальшим його перевезенням за кінцевим місцем призначення, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, селище Оршанець … Поставка товару здійснюється за рахунок та автотранспортом постачальника або автотранспортом компаній перевізників за рахунок постачальника (пункт 5.1 договору).

Поставка товару складає три робочі дні з моменту отримання заявки. Заявка покупця подається шляхом надсилання її на електронну пошту постачальника, зазначену в договорі, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2. Доказом отримання заявки вважати лист-підтвердження, направлений на електронну пошту покупця cherkasy gcpos@dpsu.gov.ua про отримання заявки від постачальника протягом однієї робочої доби. У разі відсутності такого листа доказом отримання постачальником заявки покупця вважати лист - підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену @dpsu.gov.ua ( провайдера ) (пункт 5.2 договору).

Відповідно до пункту 5.3 договору до кожної партії товару, що постачається постачальник обов`язково надає покупцю видаткові накладні, рахунки-фактури, завірені підписами уповноваженої особи постачальника.

Присутність представника постачальника під час приймання товару покупцем є обов`язковою. Представник постачальника повинен мати підтверджуючий документ (доручення), який уповноважує його на участь в прийманні товару, відбору зразків для проведення досліджень щодо якості товару (у разі потреби). У разі відсутності підтверджуючих документів, які уповноважують представника постачальника на участь в прийманні покупцем товару , відбору зразків для проведення досліджень щодо якості товару, приймання товару покупцем не проводиться (пункт 5.7 договору).

Відповідно до підпункту 5.7.1 пункту 5.7 договору при поставці кожної партії товару покупець проводить обов`язкову перевірку окремих показників якості та безпечності товару, що постачається постачальником. Обов`язкова перевірка включає в себе перевірку безпечності та окремих показників якості - за зовнішнім виглядом, органолептичними показниками, відповідність маркування (етикетування, пакування, тощо) товару, що постачається відповідно до умов цього договору, відповідність транспортних засобів, що використовуються для транспортування товару за цим договором, відповідно до вимог ст. 44 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» та іншим нормативно-правовим документам.

При перевірці доставленого товару та у разі виявлення представниками покупця порушень вимог щодо якості та безпечності, або маркування, або тари, або упаковки, встановлених вимогами нормативних документів (ДСТУ, ТОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ), відомості про такі порушення зазначаються в Акті огляду та повернення товару (додаток 3), який є невід`ємною частиною цього договору. Вищезазначений акт складається у 3-ох примірниках, які підписуються представниками покупця, що здійснювали перевірку та представником постачальника. У разі відмови представника постачальника від підписання та отримання примірника акту - комісійно (у складі не менше трьох осіб представника покупця, та в подальшому такий акт протягом 3 (трьох) календарних днів, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, що вважається належним доказом ознайомлення постачальника з вищезазначеним актом.

Якщо під час проведення перевірки за вимогою покупця виникає потреба підтвердження якості товару лабораторним шляхом, зразок такого товару відбирається комісією покупця, за участі постачальника (представника постачальника) та у відповідності до вимог чинного законодавства і направляється до уповноваженої лабораторії, яка може проводити лабораторні дослідження (випробовування) для цілей державного контролю (далі - уповноважена лабораторія), яку визначає покупець та узгоджує з постачальником (представником постачальника), для проведення лабораторних досліджень. Такими уповноваженими лабораторіями можуть бути лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

При встановленому порушенні вимог щодо якості за результатом лабораторного дослідження, навіть за одним з показників якості, постачальник протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання результатів досліджень, має право звернутись листом до покупця щодо проведення повторного відбору зразків (проб) з тієї самої партії у подвійній кількості та направити до уповноваженої лабораторії, яку визначає замовник за узгодженням з постачальником (представником постачальника). Результати повторних досліджень є остаточними, але виключно якщо вони проводились за зверненням постачальника. У разі відсутності у визначений термін звернення постачальника про проведення повторного відбору зразків (проб), остаточними є результати первинних досліджень.

Згідно з пунктом 5.7.2 договору у разі проведення лабораторного дослідження під час приймання товару фактично поставленого на адресу покупця, партія товару, з якої було здійснено відбір зразків (проб), вважається переданою на тимчасове зберігання покупцю. Така партія товару розміщується на складі покупця з дотриманням вимог щодо умов зберігання, на строк достатній для встановлення показників якості товару. У разі встановлення порушення вимог щодо якості, партія товару, яка знаходиться на тимчасовому зберіганні, підлягає поверненню постачальнику у найкоротші терміни, але не більше 5 (п`яти) робочих днів з дати повідомлення постачальника про таке порушення.

Факт приймання покупцем партії товару на тимчасове зберігання, засвідчується сторонами шляхом підписання Акту приймання на тимчасове зберігання, який складається у двох примірниках протягом 24 годин з моменту направлення відібраних зразків (проб) до уповноваженої лабораторії. Один примірник залишається у покупця, другий примірник надається представнику постачальника під підпис, а у разі відмови від підписання Акту приймання на тимчасове зберігання засвідчується підписами (у складі не менше трьох осіб) представників покупця та протягом 3 (трьох) календарних днів надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, що вважається належним доказом ознайомлення постачальника з вищезазначеним актом.

Згідно з пунктом 5.7.3 договору покупець має право запросити для здійснення відбору зразків (проб) компетентних осіб (за родом роботи, за освітою, з досвіду трудової діяльності) у питаннях визначення якості і комплектності продукції, відбору зразків (проб) продукції або інших незацікавлених осіб.

Відповідно до пункту 5.7.4 договору про відбір зразків (проб) складається акт, який підписується представниками покупця, постачальником (представником постачальника) та іншими незацікавленими або компетентними особами (у разі їх залучення), які приймають участь у відборі.

В акті відбору зразків (проб) повинно бути зазначено:

1)дата, місце час і складання акту, найменування замовника продукції, прізвища та посади осіб, які брали участь у відборі зразків (проб);

2) найменування виробника та постачальника продукції;

3) номер і дата накладної, за якою надійшла продукція, супровідні документи щодо якості продукції;

4) дата виробництва, вага партії товару, з якої відбиралися зразки (проби) продукції;

5) опечатані або опломбовані зразки (проби), чиєю печаткою або пломбою (відтиски на пломбах), їхні номера;

6) чи забезпечені відібрані зразки (проби) етикетками, що містять дані, передбачені стандартами або технічними умовами;

7) до якої уповноваженої лабораторії направлені відібранні зразки (проби): назва установи та її адреса;

8) інші дані, у тому числі заперечення (застереження), які представники замовника, постачальник або представник постачальника та інші незацікавлені або компетентні особи (у разі їхнього залучення) вважають необхідним включити в акт для більш докладної характеристики зразків (проб).

Акт відбору зразків (проб) затверджується керівником установи та скріплюється печаткою установи.

Згідно з пунктом 5.7.5 договору відібрані зразки (проби) упаковуються і опечатуються (опломбовуються) представниками покупця, представником постачальника та іншими незацікавленими або компетентними особами (у разі їхнього залучення).

З відібраних зразків (проб) один залишається у покупця, другий зразок надається представнику постачальника, про що зазначається у акті відбору зразків (проб). Третій зразок направляється до уповноваженої лабораторії. Транспортування відібраних зразків до уповноваженої лабораторії здійснюється представниками покупця у день відбору, але не пізніше наступного дня. Постачальник (представник постачальника) має право бути присутнім при транспортуванні та передачі відібраних зразків (проб) до уповноваженої лабораторії (пункту 5.7.6 договору).

Відповідно до пункту 5.7.7 договору відібрані зразки (проби) продукції, в разі отримання невідповідності результатів досліджень, повинні зберігатися покупцем, постачальником до вирішення спору про якість продукції.

Відвантаження товару проводиться постачальником у тарі й упаковці з відповідним маркуванням згідно з вимогами ГОСТ, ДСТУ, СОУ, ТУ. Тара та упаковка товару під час транспортування до місця поставки повинна бути цілісною і непошкодженою (пункт 5.9 договору).

Транспортування товару, здійснюється на плоских конструкціях - палетах (піддонах), що забезпечує розвантаження будь-яким пересувним вантажопідйомним засобом. Транспортування проводиться постачальником спеціалізованим транспортом або в спеціалізованих контейнерах (боксах) (пункту 5.10 договору).

В розділі 6 договору сторони погодили свої права та обов`язки, серед яких - покупець має право:

- на одностороннє розірвання цього договору у разі невиконання зобов`язань з боку постачальника, повідомивши постачальника рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладення, направленим на адресу постачальника, зазначену в цьому договорі, за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання цього договору;

- на одностороннє розірвання цього договору за умови відсутності фінансування покупця, повідомивши постачальника рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладення, направленим на адресу постачальника, зазначену в цьому договорі, за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання цього договору;

- контролювати поставку товарів у строки, встановлені цим договором;

- на коригування строку поставки та/або кількості товару, що постачається за цим договором, залежно від загальної фактичної потреби у цьому товарі. Такі коригування (строку поставки та/або кількості товару, що постачається) оформлюються належним чином листом замовника (на фірмовому бланку за підписом особи замовника, уповноваженої на підписання господарських договорів), який має юридичну силу та є невід`ємною частиною цього договору. У разі такого коригування у всіх підпунктах договору вважаються дійсними ті кількість, асортимент, ціни та строк поставки, з урахуванням виконаного коригування відповідно до цього підпункту договору;

- повернути рахунки постачальника без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 4.4 розділу 4 цього договору (пункт 6.2 договору).

Постачальник в свою чергу, відповідно до п.6.3. зобов`язаний:

- забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором;

- забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору;

- здійснити поставку товару до товароодержувачів, визначених в специфікації;

- попередити замовника про всі права третіх осіб (у разі їх наявності) на товар, що є предметом цього договору.

Згідно із пунктом 6.4 договору постачальник має право:

- своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари;

- у разі невиконання зобов`язань покупцем щодо своєчасної сплати за поставлений товар, постачальник має право достроково розірвати цей договір, письмово повідомивши про це замовника у десятиденний строк.

В розділі 7 сторони узгодили відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за договором.

Так, постачальник приймає на себе всі ризики, пов`язані з поставкою товару за цим договором, до моменту підписання накладної та акту приймання-передачі товару уповноваженими на це представниками покупця і постачальника. Крім цього, постачальник відповідає перед замовником за товар відповідно до пунктів 11.3, 11.4 цього договору (пункт 7.1 договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів законодавства України та цим договором (пункт 7.2 договору).

За порушення строку поставки товару, зазначеного у пункті 5.2 цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого товару (пункт 7.3 договору).

У разі поставки товару з порушенням вимог щодо якості товару постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 5% вартості недоброякісного товару. Сплата штрафу не звільняє винну сторону від виконання зобов`язань (пункт 7.4 договору).

У разі поставки товару з порушенням вимог щодо тари, упаковки та маркування відповідно п.5.9 цього договору постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 2% вартості товару, поставленого з порушенням таких вимог, з подальшою заміною такого товару (пункт 7.5 договору)

В розділі 13 «Банківські реквізити та юридичні адреси сторін» поміж іншим наведено і електронні адреси сторін, замовника (покупця) - cherkasy gcpos@dpsu.gov.ua; та постачальника - ІНФОРМАЦІЯ_2. (т. 1, а.с. 10-20).

Сторонами укладено специфікацію (додаток №1 до договору), в якій погоджено поставку товару, а саме: свинина (м`ясні блоки заморожені), код ДК 15110000-2, термін постачання - до 31.12.2022; кількість товару - 10 000 кг; ціна за одиницю - 78,72 грн (з ПДВ); сума - 787 200 грн. Також - наведено електронні адреси сторін, зазначені в розділі 13 договору (т. 1, а.с. 21).

Додатком №2 до цього договору є «Технічне завдання», в якому сторони узгодили наступні умови поставки товару: свинина (м`ясні блоки заморожені) - блоки заморожені із знежилованого м`яса свинини не жирні (маса шматків не менше 200 г) повинні відповідати ГСТУ 46.019-2002 «Блоки із м`яса та субпродуктів заморожені. Загальні технічні умови», Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та ості харчових продуктів» та іншим вимогам законодавства в сфері обігу харчових продуктів.

Пакування і тара - м`ясні блоки повинні бути запаковані в ящики вагою нетто не більше 25 кг, виготовленими із матеріалів, дозволених до використання центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я України і контакту з харчовими продуктами. Кожна пакувальна одиниця (ящики, мішки, пакети) маркується фарбою, яка не змивається і не має запаху, за допомогою трафарету, штампа, наклеювання етикетки або вкладання під упаковку етикетки (в обгортці з полімерної плівки) із зазначенням:

найменування та адреси підприємства-виробника;

найменування, виду та сорту продукції;

категорії вгодованості (для потушних та сортових блоків, блоків із одно сортного знежилованого м`яса);

дати заморожування;

терміну та умов зберігання;

інформаційних даних про харчову та енергетичну цінність;

позначення стандарту.

Маркування має бути виконане державною мовою, типографським способом згідно Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" та відповідати вимогам законодавства в сфері обігу харчових продуктів та містити всю необхідну інформацію.

Термін придатності товару до споживання повинен становити не менше 85% від загального терміну його зберігання з дати поставки на склад замовника. Термін придатності до споживання м`ясних блоків у день їх постачання до замовника повинен становити не менше 5 місяців при температурі не вище мінус 18,0 С (т. 1, а.с. 22).

Звертаючись з цим позовом, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) стверджує, що ним на електронну пошту ТОВ «Ісполін Плюс» ІНФОРМАЦІЯ_2 були направлені заявки на постачання свинини (м`ясні блоки заморожені) в кількості 200,00 кг, за ціною 78,72 грн (з ПДВ), вартістю 15 744 грн (з ПДВ), термін постачання - до 15.04.2022 (заявка від 12.04.2022); в кількості 2 000,00 кг, за ціною 78,72 грн (з ПДВ), вартістю 157 440 грн (з ПДВ), термін постачання - до 29.04.2022 (заявка від 26.04.2022); в кількості 3 000,00 кг, за ціною 78,72 грн (з ПДВ), вартістю 15 744 грн (з ПДВ ), термін постачання - до 07.05.2022 (заявка від 04.05.2022).

На підтвердження факту направлення цієї заявки позивачем надано «Заявки на постачання продукції до договору від 16.03.2022 № 88-22, 89-22, 91-22 та 92-22, яка містить найменування товару, терміни постачання, одиниці виміру, кількість товару, ціну та вартість за 4 (чотирма) окремими договорами; підписана лише з боку замовника (покупця), вказано, що ця заявка подається шляхом надсилання її на електронну пошту постачальника, зазначену в договорі - ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а.с. 40-42).

Позивач за первісним позовом вказує, що фактично автомобіль з Свининою (м`ясні блоки заморожені ) в кількості 200,00 кг, за ціною 78,72 грн (з ПДВ), вартістю 15 744 грн відповідно до вищенаведеної заявки не прибув до місце розташування покупця.

Позивач за первісним позовом претензією від 26.10.2022 № 701/4933-22-вих проінформував відповідача за первісним позовом про порушення пункту 5.2 Розділу 5 Договору № 91-22, а саме зазначено про те, що заявка на постачання Свинина (м`ясні блоки заморожені) в кількості 200,00 кг, продукції на загальну суму 15 744 грн не виконана та станом на 24.10.2022 року бракована продукція в повному обсязі замінена на якісну не була, чим постачання продукції протерміновано на 192 дні.

У зв`язку з вищезазначеним, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) була нарахована пеня:

- відповідно до пункту 7.3 Розділу 7 Договору №91 -22 становить - 15 744 грн*0,1%* 192 дні = 3 022,85 грн та 15 744 грн *7 % - 1 102,08 грн.

26.04.2022 об 11 год 26 хв позивач за первісним позовом звернувся із заявкою до відповідача за первісним позовом на постачання Свинина (м`ясні блоки заморожені) в кількості 2000,00 кг, на загальну суму 157 440 грн, яка не виконана та станом на 24.10.2022 року, фактичне постачання товару не відбулось, чим постачання продукції протерміновано на 179 днів.

У зв`язку з вищезазначеним, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) була нарахована пеня:

- відповідно до пункту 7.3 Розділу 7 Договору № 91-22 становить - 157 440 грн*0,1%*179 днів = 28 181,76 грн та 157 440 грн*7 % = 11 020,80 грн.

04.05.2022 об 11 год 45 хв позивач за первісним звернувся із заявкою до Відповідача на постачання Свинина (м`ясні блоки заморожені) в кількості 3 000 кг на загальну суму 236 160,00 грн (з ПДВ), яка не виконана та станом на 24.10.2022, фактичне постачання товару не відбулось, чим постачання продукції протерміновано на 167 (сто шістдесят сім) днів.

У зв`язку з вищезазначеним, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) була нарахована пеня:

- відповідно до пункту 7.3 Розділу 7 Договору № 91-22 становить - 236 160 грн*0,1%*167 дні =39 438,72 грн та 236 160 грн*7 % = 16 531,20 грн.

29.08.2022 з поштового домену @.dpsu.gov.ua позивач вкотре звернувся із заявкою до відповідача на постачання Свинина (м`ясні блоки заморожені) в кількості 3 000 кг продукції на загальну суму 236 160 грн (з ПДВ), яка не виконана та станом на 24.10.2022 року фактичне постачання товару не відбулось, чим постачання продукції протерміновано на 53 дні.

У зв`язку з вищезазначеним, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) була нарахована пеня:

- відповідно до пункту 7.3 Розділу 7 Договору № 91-22 становить - 236 160 грн*0,1 %*53 дні = 12 516,48 грн та 236 160 грн*7 % - 16 531,20 грн.

Отже, за непоставку товару позивачем за первісним позовом нараховано пеню ТОВ «Ісполін Плюс» у розмірі 128 345,09 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), як Покупцем за умовами укладеного Договору було нанесено матеріальних збитків позивачу за зустрічним позовом як Постачальником, що складається з транспортних витрат, логістики, пов`язаною з поставкою товару на адресу ВЧ НОМЕР_1 , та поверненням товару на склад ТОВ «Ісполін Плюс» через невмотивоване не прийняття товару з боку ВЧ НОМЕР_1 , що складає 11 500 грн.

Вказані обставини і стали причиною виникнення спору.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ВЧ НОМЕР_1 не доведено факт направлення відповідачу заявок про постачання товару на визначену в договорі електронну адресу (що з урахуванням умов п. 5.2. договору виключає ґрунтовність його доводів відносно порушення відповідачем строків поставки товару), тому у суду відсутні правові підстави для застосування відповідальності, передбаченої п. 7.3 договору, а саме, відповідальності за порушення строків поставки товару.

В частині зустрічного позову суд виснував, що позивач за зустрічним позовом, заявляючи вимогу про відшкодування збитків, не довів протиправності поведінки ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )і його вини та причинного зв`язку між діями відповідача за зустрічним позовом і завданими збитками, тобто не довів повного складу цивільного правопорушення в його діях, необхідного для застосування такої міри відповідальності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Позивач за первісним позовом обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням ТОВ «Ісполін Плюс» своїх зобов`язань № 91-22 від 16.03.2022 в частині своєчасної поставки товару.

Позивач за первісним позовом зазначає, що заявка покупця подається шляхом надсилання її на електронну пошту постачальника, зазначену в договорі № 91-22, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 Позивач за первісним позовом зазначає, що за заявкою від 12.04.2022, відповідач за зустрічним позовом повинен був поставити товар до 15.04.2022 включно, однак товар поставлений не був.

Тому, у зв`язку з непоставкою товару за заявками від 12.04.2022, від 26.04.2022, 04.05.2022 позивачем за первісним позовом нараховано пеню у розмірі 128 345,09 грн.

ТОВ «Ісполін Плюс» проти задоволення позовних вимог заперечує, вказуючи на недоведеність позивачем за первісним позовом обставин направлення на адресу відповідача заявки на поставку товару відповідно до умов договору та недоведеність факту поставки відповідачем товару неналежної якості та в неналежній упаковці, тощо.

Відповідач за первісним позовом стверджує, що лише в грудні 2022 року, він отримав від Головного центру належну складену офіційну претензію, з приводу сплати штрафних санкцій на рахунок позивача за первісним позовом щодо нібито не поставки товару на підставі поданих заявок, які б були в належному стані складені з боку Головного центру.

Проте, відповідач за первісним позовом повідомив, що не має жодних правових підстав для задоволення вимог ВЧ НОМЕР_1 через порушення умов Договору з приводу подання відповідних належних заявок на поставку товару та крім того, грубо порушено позивачем умови Договору № 91-22 від 16.03.2022, як Замовником (Покупцем) даного укладеного Договору.

Натомість позовні вимоги відповідача/позивача за зустрічним позовом обґрунтовані неприйняттям товару під час поставки товару, без дотримання процедури дослідження якості товару, через що підприємство понесло збитки, пов`язані з транспортуванням, логістикою даного товару.

ТОВ «Ісполін Плюс» зазначає, що при перевірці доставленого товару та у разі виявлення представниками покупця порушень вимог щодо якості та безпечності, або маркування, або тари, або упаковки, встановлених вимогами нормативних документів (ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ), відомості про такі порушення зазначаються в Акті огляду та повернення товару (додаток 4), який є невід`ємною частиною цього договору. Вищезазначений Акт складається у 3-ох примірниках, які підписуються представниками покупця, що здійснювали перевірку та представником постачальника. У разі відмови представника постачальника від підписання та отримання примірника акту, - комісійно (у складі не менше трьох осіб представника покупця, та в подальшому такий акт протягом 3 (трьох) календарних днів, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, що вважається належним доказом ознайомлення постачальника з вищезазначеним актом.

Якщо під час проведення перевірки, за вимогою покупця, виникає потреба підтвердження якості товару лабораторним шляхом, зразок такого товару відбирається комісією покупця, за участі постачальника (представника постачальника) та у відповідності до вимог чинного законодавства і направляється до уповноваженої лабораторії, яка може проводити лабораторні дослідження (випробовування) для цілей державного контролю (далі - уповноважена лабораторія), яку визначає покупець та узгоджує з постачальником (представником постачальника), для проведення лабораторних досліджень. Такими уповноваженими лабораторіями можуть бути лабораторії Державної служби України а питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

При встановленому порушенні вимог щодо якості за результатом лабораторного дослідження, навіть за одним із показників якості, постачальник протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання результатів досліджень, має право звернутись листом до покупця щодо проведення повторного відбору зразків (проб) з тієї самої партії у подвійній кількості та направити до уповноваженої лабораторії, яку визначає замовник за узгодженням з постачальником (представником постачальника). Результати повторних досліджень є остаточними, але виключно якщо вони проводились за зверненням постачальника. У разі відсутності у визначений термін звернення постачальника про проведення повторного відбору зразків (проб), остаточними є результати первинних досліджень.

Після укладення між сторонами договору, позивач за зустрічним позовом, направив 20.04.2022 товар на адресу відповідача за зустрічним позовом на підставі вимоги, що була зазначена в телефонній розмові між сторонами, з приводу поставки необхідної продукції у відповідній кількості 200 кг відповідно до товарно-транспортної накладної № ТТН340 від 20.04.2022, рахунку-фактури № СФ-340 від 20.04.202, видаткової накладної № РН-340 від 20.04.2022 на суму товару 15 744 грн.

Зазначена поставка товару, здійснювалась позивачем за зустрічним позовом за допомогою послуг перевезень, які надав перевізник ФОП Перепаденко Елла Валеріївна, що підтверджується договором-заявкою № 19/04-2 від 20.04.2022 на транспортно-експедиційні послуги, рахунком № 197 від 20.04.2022, Актом № 197 здачі-прийняття робіт (надання послуг), за відповідні послуги перевезення товару, що здійснювалось водієм ОСОБА_1, позивач за зустрічним позовом, сплатив перевізнику 11 500 грн.

Однак, прибувши на територію Військова частина НОМЕР_1 об 10 год 00 хв ранку 21.04.2022, представники відповідача за зустрічним позовом, попросили почекати водія (експедитора), ОСОБА_1, який був уповноважений позивачем за зустрічним позовом, здійснювати послуги перевезення та відвантаження товару на адресу Військова частина НОМЕР_1 , на підставі довіреності № 240 від 20.04.2022, із замороженою продукцією, де таке очікування було до 16 год 30 хв, після чого представник Військової частини НОМЕР_1 , а саме ветеринарний лікар оглянув транспортний засіб із поставленою необхідною продукцією позивачем за зустрічним позовом і повідомив, що продукти харчування не відповідають вимогам, а саме в товарі Свинина (м`ясні блоки заморожені) багато води.

Замовник безпідставно без дослідження належним чином якості товару, повернув поставлений товар позивачу за зустрічним позовом. Через що з боку відповідача за зустрічним позовом, позивачу за зустрічним позовом, було нанесено матеріальні збитки у розмірі 11 500 грн через невмотивоване неприйняття товару, де таке транспортування товару було здійснено за допомогою послуг перевезень ФОП Перепаденко Елли Валеріївни.

Головний центр підготовки заперечує проти задоволення зустрічного позову та зазначає, що ним було проведено перевірку безпечності та окремих показників якості - за зовнішнім виглядом, органолептичними показниками, відповідність маркування (етикування, пакування, тощо) товару, що постачається відповідно до умов договору, відповідність транспортних засобів, що використовується для транспортування товару за договором, відповідно до вимог ст. 44 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" та іншими нормативно-правовим документам.

Крім того, як стверджує ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )до Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» на виконання вимог Договору № 91-22 не поставлялася свинина (м`ясні блоки заморожені), а тому, у зв`язку з чим відсутній предмет спору.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з боку ТОВ «Ісполін Плюс» ВЧ НОМЕР_1 додатковою угодою від 16.12.2022 на підставі ч. 1 ст. 188 ГК України, п. 6.2. Розділу 6 Договору № 91-22, розірвав такий Договір в односторонньому порядку із залишенням в силі дію пунктів 7.3., 7.4., 7.5., 7.7. Договору до повної сплати штрафних санкцій та завданих збитків.

Таким чином, предметом спору за первісним позовом є стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 128 345,09 грн штрафних санкцій.

Предметом спору за зустрічним позовом є стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 11 500,00 грн. збитків.

Тому предметом доказування у справі є обставини укладання договору №91-22 від 16.03.2022, строк дії договору, порядок та строки поставки товару, факт направлення / не направлення заявок на отримання товару, факт отримання / неотримання заявок на поставлення товару, наявність / відсутність прострочення поставки товару, наявність / відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару, поставку товару неналежної якості, наявність / відсутність підстав для стягнення збитків.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Згідно статей 626 - 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За визначенням ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

В свою чергу, ч.ч. 1, 3, 5 ст. 268 ГК України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (ст. 679 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 ГК України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - "двічі за одне і те саме не карають") має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.

Згідно п. 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів законодавства України та цим договором.

У разі поставки товару з порушенням вимог щодо тари, упаковки та маркування відповідно п. 5.9 цього договору постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 2% вартості товару, поставленого з порушенням таких вимог, з подальшою заміною такого товару (п. 7.3 договору).

Щодо надсилання/отримання заявок на постачання продукції до Договору від 16.03.2022 №91-22, апеляційний господарський суд зазначає про таке.

На підтвердження заявлених вимог ВЧ 9930 зазначає, що направляв заявку № 1 на постачання свинини (м`ясні блоки заморожені) в кількості 200,00 кг за ціною 78,72 грн (з ПДВ), вартістю 15 744 грн (з ПДВ), термін постачання - до 15.04.2022 на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", зазначену в договорі - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заявка №1 надіслана 12.04.2022 об 11 годині 10 хвилин (заявка направлена з електронної адреси замовника - ІНФОРМАЦІЯ_4), тобто, з іншої електронної адреси, не передбаченої умовами договору.

ТОВ "Ісполін Плюс" заперечує факт отримання вказаної заявки на електронну адресу, що передбачена договором, та зазначає, що заявку на постачання свинини (м`ясні блоки заморожені) в кількості 200,00 кг на суму 15 744 грн отримав 20.04.2022 в телефонному режимі.

З огляду на те, що ТОВ "Ісполін Плюс" визнає факт отримання заявки № 1, хоч й в усній формі, апеляційний суд доходить висновку про те, що датою отримання заявки на постачання м`яса свинини (м`ясні блоки заморожені) в кількості 200,00 кг на суму 15 744 грн є 20.04.2022.

Отже, строк поставки товару - до 25.04.2022, адже з урахуванням положень пункту 5.2. договору поставка здійснюєтьс я протягом трьох робочих днів з дати її отримання.

Визначаючи строк поставки товару, суд апеляційної інстанції враховує вимоги ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Апеляційним судом також встановлено, що 21.04.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" поставлено товар - м`ясо свинини (м`ясні блоки заморожені) без дотримання умов договору №91-22 від 16.03.2022.

Претензією Позивача від 26 жовтня 2022 року № 701/4933-22-вих Відповідача було проінформовано про порушення пункту 5.2. Розділу 5 Договору № 91 -22, а саме зазначено, що заявка на постачання свинини (м`ясні блоки заморожені) в кількості 200,00 кг, продукції на загальну суму 15 744 грн., 00 коп. (п`ятнадцять тисяч сімсот сорок чотири грн. 00 коп. з ПДВ) не виконана та станом на 24.10.2022 року бракована продукція в повному обсязі замінена на якісну не була, чим постачання продукції протерміновано на 192 (сто дев`яносто два) дні.

Таким чином, товар було забраковано та повернуто відповідачу через недотримання вимог щодо якості. При цьому слід зауважити, що Постачальник своїм листом вих. № 04/05/22-5 від 04.05.2022 підтвердив повернення продовольства від 21.04.2022 від ВЧ НОМЕР_1 .

Доказів поставки товару в кількості 200,00 кг належної якості по заявці № 1 матеріали справи не містять.

Колегія суддів не погоджується з позицією відповідача/позивача за зустрічним позовом про те, що для визначення свіжості м`яса свинини, ВЧ НОМЕР_1 не здійснила всіх залежних від неї дій для правильного відбору зразків та лабораторного аналізу поставленого ТОВ "Ісполін Плюс" м`яса свинини, тому порушення вимог щодо якості товару не є доведеним зі сторони позивача.

Такі заперечення спростовуються п. 5.7.1. Договору, зі змісту якого вбачається, що підтвердження якості товару лабораторним шляхом з відібранням зразків такого товару комісією Покупця за участі Постачальника та направленням до уповноваженої лабораторії можливе лише за вимогою Покупця, якщо у такому лабораторному дослідженні виникає потреба. Таким чином, сторони погодили, що підтвердження якості товару лабораторним шляхом з відібранням зразків товару є правом Покупця, а не обов`язком.

У даному випадку у Покупця не було сумнівів щодо невідповідності товару умовам договору та вимогам чинного законодавства, тому, необхідності у проведенні лабораторних досліджень не було.

З урахуванням порушення строків поставки товару, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій за заявкою № 1 у розмірі 5 069,57 грн:

- відповідно до пункту 7.3 договору за порушення строків поставки товару стягненню підлягає пеня у розмірі 0,1% за період з 26.04.2022 по 24.10.2022 у сумі 3 967,49 грн (15744,00 грн х 0,1% х 182 дні) та штраф у розмірі 7% у сумі 1 102,08 грн (15 744,00 грн х 7 %).

26.04.2022 об 11 год 26 хв позивач за первісним позовом звернувся із заявкою до відповідача за первісним позовом на постачання свинина (м`ясні блоки заморожені) в кількості 2 000,00 кг, на загальну суму 157 440 грн, яка, за його твердженням, не виконана та станом на 24.10.2022 року фактичне постачання товару не відбулось, чим постачання продукції протерміновано на 179 днів.

У зв`язку з вищезазначеним, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) була нарахована пеня:

Щодо нарахованих штрафних санкцій по заявці №2 судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) посилається на те, що направляв на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", зазначену в договорі - ІНФОРМАЦІЯ_2, заявку з електронної адреси замовника - ІНФОРМАЦІЯ_3

Однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" заперечує факт отримання вказаної заявки.

Враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) не надано доказів направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" Заявки №2 від 26.04.2022 в порядку, встановленому договором, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення на підставі пункту 7.3 договору пені у сумі 28 181,76 грн та штрафу у розмірі 11 020,80 грн.

04.05.2022 об 11 год 45 хв позивач за первісним звернувся із заявкою до Відповідача на постачання свинина (м`ясні блоки заморожені) в кількості 3 000 кг на загальну суму 236 160,00 грн (з ПДВ), яка, за його твердженням, не виконана та станом на 24.10.2022 фактичне постачання товару не відбулось, чим постачання продукції протерміновано на 167 (сто шістдесят сім) днів.

У зв`язку з вищезазначеним, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) була нарахована пеня:

Щодо нарахованих штрафних санкцій по заявці №3 судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) посилається на те, що направляв на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", зазначену в договорі - ІНФОРМАЦІЯ_2, заявку з електронної адреси замовника - ІНФОРМАЦІЯ_3

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" заперечує факт отримання вказаної заявки.

Між тим, в матеріалах справи міститься копія листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" №06/05/22-19 від 06.05.2022, яка надана позивачем за первісним позовом та відповідачем, які хоч і є різними за своїм змістом, однак і в примірнику покупця і в примірнику постачальника міститься посилання на отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" 06.05.2022 заявки на постачання продукції, зокрема, згідно договору №91-22 від 16.03.2022 на поставку свинини (м`ясні блоки заморожені) в кількості 3 000,00 кг.

В обох примірниках листа №06/05/22-19 від 06.05.2022 зазначено про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" 06.05.2022 заявки та про погодження ним 06.05.2022 здійснити таке постачання та зазначено, що через брак паливно-мастильних матеріалів постачання буде здійснено двома поставками протягом 09-13 травня 2022 року.

При цьому аргументи відповідача/позивача за зустрічним позовом про те, що у відповідному тексті листа (вих. № 06/05/22-19 від 06.05.2022 р,) ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» не надає чіткого посилання, яку саме офіційну заявку підприємство отримало від ВЧ НОМЕР_1 на поставку товару, спростовуються вчиненими відповідачем конклюдентними діями щодо постачання позивачу товару в кількості та обсягом, визначеним ним у заявці № 3.

Враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) не надано доказів направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" Заявки №3 від 04.05.2022 в порядку, встановленому договором 04.05.2022, однак постачальником визнається факт отримання такої заявки 06.05.2022, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що датою отримання заявки на постачання свинини (м`ясні блоки заморожені) в кількості 3000 кг на загальну суму 236 160,00 грн слід вважати 06.05.2022, відповідно строк поставки настав 11.05.2022 (строк поставки обчислено з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України).

За таких обставин позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій за заявкою №3 у сумі 55 733,76 грн:

- відповідно до пункту 7.3 договору за порушення строків поставки товару стягненню підлягає пеня у розмірі 0,1% за період з 12.05.2022 по 24.10.2022 у сумі 39 202,56 грн (236160,00 грн х 0,1% х 166 днів) та штраф у розмірі 7% у сумі 16 531,20 грн (236 160,00 грн х 7 %), всього - 55 733,76 грн.

29.08.2022 з поштового домену @.dpsu.gov.ua позивач вкотре звернувся із заявкою до відповідача на постачання свинина (м`ясні блоки заморожені) в кількості 3 000 кг продукції на загальну суму 236 160 грн (з ПДВ), яка, за його твердженням, не виконана та станом на 24.10.2022 року фактичне постачання товару не відбулось, чим постачання продукції протерміновано на 53 дні.

У зв`язку з вищезазначеним, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) була нарахована пеня:

Щодо нарахованих штрафних санкцій по заявці №4 судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) посилається на те, що направляв на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", зазначену в договорі - ІНФОРМАЦІЯ_2, заявку №4 з поштового домену @dpsu.gov.ua.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" заперечує факт отримання вказаної заявки.

Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) не надано доказів направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" Заявки №4 від 29.08.2022 в порядку, встановленому договором 29.08.2022, а постачальником заперечується отримання такої заявки, враховуючи також те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" Заявки №4 від 29.08.2022, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій на підставі пункту 7.3 договору по вказаній заявці.

При цьому апеляційний суд враховує, що ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 8 ст. 269 ГК України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

До того ж сторонами договір 91-22 укладено 16.03.2022, тобто вже після внесення змін до чинного законодавства.

Тому, сторони на момент укладення договору розуміли, що строк нарахування штрафних вже не буде обмежений 6-місячним строком.

Щодо вимог зустрічного позову про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на свою користь 11 500,00 грн матеріальних збитків.

За приписами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Заявляючи до стягнення збитки, позивач повинен, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розмінні статті 22 ЦК України, статей 224 та 225 ГК України (упущена вигода/реальні збитки/моральна шкода).

Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення збитків з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у розмірі вартості перевезення вантажу 11 500,00 грн., оскільки ТОВ "Ісполін Плюс" не виконало умови договору про поставку товару відповідно до Технічного завдання та Договору; поставило 21.04.2022 товар, який не відповідав положенням договору №91-22 від 16.03.2022 щодо вимог по якості товару (без дотримання температурного режиму, встановленого, в тому числі, декларацією виробника, та не був прийнятий позивачем; поставка товару за заявками № 1 від 12.04.2022 та № 3 від 04.05.2022 здійснена з порушенням умов договору та визнана судом такою, що не відбулася.

Таким чином, відсутність вини в діях позивача причинно-наслідкового зв`язку та протиправних дій унеможливлює задоволення позовних вимог за зустрічним позовом. Більше того, як вбачається з матеріалів справи та встановлених обставин, повернення неякісної продукції відбулося саме з вини ТОВ "Ісполін Плюс".

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням встановлених обставин справи щодо порушення ТОВ "Ісполін Плюс" умов договору щодо строків поставки продукції, вимог щодо якості товару, тари, упаковки та маркування по заявці №1 від 12.04.2022 та умов договору щодо строків поставки продукції по заявці № 3 від 04.05.2022, первісні позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 60 803,33 грн, з яких: пеня в розмірі 42 067,97 грн, штраф в розмірі 18 735,36 грн; натомість у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, відтак колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення в частині вирішення первісного позову, з огляду на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та прийняття в цій частині нового рішення - про часткове задоволення первісного позову та стягнення з відповідача на користь позивача 60 803,33 грн штрафних санкцій, а в іншій частині позовних вимог відмовити. В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 у справі № 904/1365/23 залишити без змін.

Щодо заявлених позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Положення статті 16 ГПК України закріплено право учасника справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розподіл судових витрат визначений статтею 129 ГПК України, частиною четвертою якої передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини третьої статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 915/436/23.

Натомість відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження витрат, які поніс позивач за зустрічним позовом у зв`язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, ТОВ "Ісполін Плюс" з дотриманням строку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України, надано наступні копії доказів: акту надання юридичних послуг №1/НК/24 на суму 7 000,00 грн; платіжної інструкції № 3445 від 20.02.2024 на суму 7 000,00 грн; рахунку на оплату №1402/24 від 14.02.2024 на суму 7 000,00 грн.

Як вбачається зі змісту зазначених доказів, відповідно до умов договору про надання правової допомоги №1/НК/24, в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати йому правову допомогу на умовах, передбачених п.2.1 договору, у справі № 904/1365/23 (п.1.1). За правову допомогу, надану адвокатом, клієнт сплачує гонорар, розмір та порядок сплати якого є конфіденційною інформацією і зазначається у додатковій угоді, яка є частиною цього договору (п.4.1) Після виконання наданих послуг адвокатом, та за відсутності з боку клієнта обґрунтованих претензій, між клієнтом та адвокатом укладається акт виконаних наданих юридичних послуг, який клієнт зобов`язаний прийняти та затвердити підписом протягом 2 робочих днів з дня отримання.

При цьому судом встановлено, що у даній справі сторони домовилися про гонорар у формі погодинної оплати.

Згідно з актом надання юридичних послуг №1/НК/24 надано послуги з правової допомоги на загальну суму 7 000,00 грн, зі змісту якого вбачається наступний обсяг правової допомоги: підготовка, складання та подання до Центрального апеляційного господарського суду у справі №904/1365/23 відзиву на апеляційну скаргу (1 500,00 грн. * 4,6 год. = 7 000,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 126 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

При цьому Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі №911/1563/18, зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Отже, саме на позивача, як сторону яка заперечує проти витрат відповідача, покладається обов`язок надати докази необґрунтованості та неспівмірності заявлених останнім витрат, чого в даному випадку зроблено не було.

Оцінивши надані ТОВ "Ісполін Плюс" докази на підтвердження понесених витрат на надання правової допомоги в контексті співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом відзиву на апеляційну скаргу, а також часом, витраченим на його складання та подання, з урахуванням того, що адвокат Мондріч А.Є. представляла інтереси ТОВ "Ісполін Плюс" в суді першої інстанції, тому, добре обізнана з обставинами справи та сформованою правовою позицією ТОВ "Ісполін Плюс" у даній справі, з огляду на зазначені положення ГПК України, визначені практикою ЄСПЛ критерії, принципи реальності та розумності судових витрат, їх пропорційності, враховуючи специфіку та складність справи, колегія суддів вважає обґрунтованою суму витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 000,00 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених вимог, таким чином, стягненню з позивача підлягає 3712,10 грн (7 000,00 грн х 53,03 % первісних позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено).

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Як визначено ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на результат апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, на підставі приписів ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 260,67 грн - судового збору за подання позовної заяви, 1 706,70 грн - судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 у справі № 904/1365/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 у справі №904/1365/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» про стягнення пені у розмірі 128 345,09 грн - скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 2, код ЄДРПОУ 33667686) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) пеню в розмірі 42 067,97 грн, штраф в розмірі 18 735,36 грн, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 260,67 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 1 706,70 грн, про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 у справі № 904/1365/23 залишити без змін.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 2, код ЄДРПОУ 33667686) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 712,10 грн, про що видати наказ.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 09.12.2024

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко


Суд	Центральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	14.11.2024
Оприлюднено	12.12.2024
Номер документу	123633244
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Ярошенко Вікторія Ігорівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 14.11.2024 по справі 904/1365/23ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —904/1365/23

Постанова від 14.11.2024

Постанова
від 14.11.2024 по справі 904/1365/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД