Рішення

від 09.12.2024 по справі 904/4420/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4420/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенлі", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг , Дніпропетровська область

про стягнення 3% річних та втрат від інфляції

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стенлі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - відповідач) заборгованість у загальному розмірі 309 585, 58грн.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 3% річних в розмірі - 94 040,46 грн;

- інфляційні втрати в розмірі - 215 545, 12 грн.

Ухвалою від 09.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

24.10.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов.

28.10.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

09.12.2024 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6167/23 від 01.02.2024.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач вважає, що розмір нарахованих відсотків річних підлягає зменшенню, так як Позивач не поніс суттєвих збитків у зв`язку з порушенням строків платежів з боку Відповідача, а також тому, що наявні обставини, які вказують на: погіршення умов господарювання та фінансового стану підприємства Відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення росії на територію України, зменшення чисельності працівників (зокрема, з причин призову до служби в ЗСУ та загибелі внаслідок військових дій), припинення та обмеження споживання електроенергії, надання суттєвої матеріальної підтримки Збройним силам України та Військовим адміністраціям, добросовісну поведінку Відповідача, який в складних умовах господарювання та не зважаючи на наявність судового спору продовжує зменшувати свою заборгованість перед Позивачем за договором.

Також відповідач зазначає, що підстави до притягнення відповідача до відповідальності шляхом стягнення неустойки відсутні.

Відповідач зауважує, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації на початку 2022 року для ПРАТ «ЦГЗК» були порушені традиційні логістичні ланцюги зі збуту готової продукції - зниження попиту на внутрішньому ринку, відсутність доступу до морських портів. В наслідок чого наше підприємство було вимушено переорієнтувати майже всі експортні відвантаження готової продукції за допомогою залізничного транспорту через західні кордони України, що призвело до росту середнього часу доставки продукції до кордонів.

У січні 2023 року підприємство працювало з обмеженнями з електроенергії з боку ДТЕК і підприємство було змушене закуповувати імпортовану електроенергію.

У лютому 2023 року підприємство почало отримувати електроенергію з боку ДТЕК у повному обсязі. Вказані вище обставини блек-ауту є загальновідомими.

Також за минулий рік відбулись зміни у цінових тенденціях на готову продукцію. Середні ціни, згідно світових індикаторів зменшились, що разом із зниженням обсягів виробництва суттєво зменшило рівень надходжень грошових коштів на ПРАТ «ЦГЗК».

Така ситуація призвела до суттєвих збитків, у т.ч. по результатах роботи за 2022 р. у порівнянні з 2021 роком підприємство відпрацювало зі зниженням обсягів виробництва та зазнало фінансових збитків.

Через погіршенням економічної ситуації в країні, контрагенти ПРАТ «ЦГЗК» стали не належним чином виконувати перед останнім грошові зобов`язань, що зумовило виникнення дебіторської заборгованості у значних сумах.

Проте, не зважаючи на вказані обставини, ПРАТ «ЦГЗК» продовжує працювати, забезпечувати, підтримувати обороноздатність країни, допомагати ЗСУ, силам територіальної оборони, правоохоронним органам, а саме:

У межах виконання військово - транспортного обов`язку здійснено залучення та передача власних транспортних засобів.

Також у період 24.02.2022 по 28.03.2024р. в умовах повномасштабного вторгнення рф на територію України в ПРАТ «ЦГЗК» відбулося значне зниження кількості штатної чисельності працівників.

Крім того, станом на тепер відсутні на робочих місцях та не виконують свої функціональні обов`язки через проходження військової служби за контрактом, за призовом під час мобілізації та за інших обставин в Збройних Силах України та Національній гвардії України працівники підприємства.

На думку відповідача, вищезазначені обставини є об`єктивною причиною негативного впливають на господарську діяльність підприємства та відповідно на можливість своєчасного виконання грошових зобов`язань перед контрагентами.

На підставі викладеного, відповідач просить суд зменшити нараховані позивачем 3 % річних та інфляційні до 10 % від заявленої позивачем суми.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначив, що у єдиному із наведених Відповідачем судових рішень від 18.03.2020 №902/417/18 Велика Палата Верховного суду відмовила у задоволені позовних вимог про стягнення річних, розмір яких був визначений сторонами у договорі і складав 40 % від суми боргу у випадку наявності прострочення більше 90 календарних днів та 96% від суми боргу у випадку наявності прострочення до 90 календарних днів.

Однак, ця справа не є дотичною до даної, оскільки у тому випадку нарахування річних здійснювалося в порядку передбаченому договором, згідно якого розмір річних складав не 3% визначених законодавцем, а 40% та 96%. Позивачем окрім річних також було нараховано пеню та штраф. Це призвело до того, що всі ці нарахування сумарно перевищили у 2 рази суму основного боргу. Звісно, що у вказаному випадку застосовані заходи відповідальності не відповідають принципу співмірності і розумності.

Таким чином, оскільки у даній справі розмір процентів річних передбачений законом (ч.2 ст.625 ЦК) і за своєю правовою природою не є штрафною санкцією, а компенсацією за утримуванні боржником кошти, то законодавчі підстави для зменшення 3% річних відсутні.

Інфляційна ж складова боргу взагалі за жодних обставин не може бути зменшена.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 у справі №904/6167/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2024 позовні вимоги задоволено у повному обсязі

Стягнуто з відповідача Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Стенлі 3 835 555,86грн. - заборгованості, 183 809,96грн. - 3% річних , 782 375,83грн. - інфляційних втрати та 72 026,12грн. - витрат на сплату судового збору

Господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/6167/23 17.09.2024 видано наказ про примусове виконання рішення суду.

В зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, яке встановлене рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 по справі № 904/6167/23, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 94 040,46 грн. та інфляційних втрат у розмірі 215 545,12 грн. за загальний період прострочення виконання зобов`язання з 18.11.2023 по 11.09.2024.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Щодо нарахування 3% річних.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 94 040,46 грн 3% річних нараховані за період з 18.11.2023 по 11.09.2024.

Суд перевірив розрахунок позивача, помилок не виявив, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати розмірі 215 545,12 грн. за період прострочення виконання зобов`язання з 18.11.2023 по 11.09.2024.

Суд перевірив розрахунок позивача, помилок не виявив, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 215 545,12 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення інфляційних нарахувань та 3% річних суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Верховний Суд вже звертав увагу, що частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Визначені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Крім того, Верховний Суд переглядаючи судові рішення у справі №904/4334/22 у касаційному порядку, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд не може за клопотанням відповідача (боржника) зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат.

Враховуючи, що у даній справі відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3 %, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування Позивачем Відповідачу 3 % річних судом не встановлено.

Щодо зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд виходить з того, що у законодавстві відсутні підстави для їх зменшення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 94 040,46 грн. 3% річних, 215 545,12 грн. інфляційних втрат.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенлі" до Приватного акціонерного товариства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення 3% річних та втрат від інфляції - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат (50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00190977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стенлі (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корпус 2А, код ЄДРПОУ 38683477) 94 040,46грн. - 3% річних, 215 545,12грн. - інфляційних втрат та 4 643,79грн. - витрат на сплату судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко