Рішення

від 25.11.2024 по справі 906/631/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. м. Житомир Справа № 906/631/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Романишин М.М., довіреність від 13.02.2024;

від відповідача: Мелешко М.А., ордер серія ВС №1297752 від 30.07.2024;

Омельянський М.М., керівник, виписка з ЄДР;

з перервою у судовому засіданні з 15.10.2024 до 25.11.2024, відповідно до ч.2 ст.216 ГПК України,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" (с.Оліївка Житомирського району Житомирської області)

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" (м.Житомир)

про стягнення 88 488,69грн.

Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" грошових коштів у розмірі 88 488,60грн, з яких: 70 173,91грн інфляційні втрати та 18 314,69грн 3% річні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач своєчасно не повернув безпідставно отримані грошові кошти в сумі 214 958,00грн (що встановлено рішенням суду в справі №906/188/24), в зв`язку з чим позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період безпідставного користування відповідачем такими коштами.

Ухвалою суду від 11.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.07.2024 зупинено провадження у справі №906/631/24 до набрання законної сили рішенням у господарській справі №906/188/24.

Ухвалою суду від 27.09.2024 провадження у справі поновлено; розгляд справи по суті призначено на 15.10.2024.

14.10.2024 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою останній просить стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" 107 581,59грн, з яких: 85 368,43грн інфляційних та 22 213,16грн 3% річних.

У судовому засіданні 15.10.2024 оголошено перерву до 25.11.2024, відповідно до ч.2 ст.216 ГПК України.

Розглядаючи заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 14.10.2024 суд враховує наступне.

Пунктом 2 ч.2 ст.46 ГПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Як зазначено вище, перше судове засідання було призначено на 30.07.2024.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Стаття 118 Господарського процесуального кодексу України визначає наслідки пропуску процесуальних строків. Так, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог до суду 14.10.2024, тобто після закінчення встановленого законом строку на її подання, суд, керуючись приписами статті 118 Господарського процесуального кодексу України, залишає таку заяву без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 25.11.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача письмового відзиву на позовну заяву не подали, у судовому засіданні проти позову заперечили, просили суд перевірити розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум.

У судовому засіданні 25.11.2024 суд оглянув матеріали господарської справи №906/188/24, та ухвалив долучити до справи №906/631/24 копію вимоги про повернення безпідставно отриманих коштів від 10.01.2024, копію опису вкладення у цінний лист від 10.01.2024, копію фіскального чеку від 10.01.2024 та копію трекінгу про відстеження поштових повідомлень, з офіційного сайту АТ "Укрпошта".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.04.2024 рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №906/188/24, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2024, позов Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" задоволено: стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" (відповідач у даній справі) на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" (позивач у даній справі) 214 958,00грн заборгованості, 10 000грн витрат на професійну правничу допомогу та 3224,37грн судового збору.

Суди під час розгляду справи №906/188/024 встановили наступне:

28.12.2021 між Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" досягнуто домовленості щодо укладання договору безпроцентної позики на суму 192 958,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №317 від 28.12.2021 ОК "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" (код ЄДРПОУ 43928544) було перераховано на рахунок ОК "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" (код ЄДРПОУ 41010937) грошові кошти в сумі 185 000,00грн. У призначенні платежу вказано "поворотна безвідсоткова позика зг дог б/н від 28.12.2021 без ПДВ".

27.01.2022 позивачем перераховано відповідачу 3 500,00грн, призначення платежу: "поворотна безвідсоткова позика зг дог б/н від 28.12.2021 без ПДВ".

13.04.2022 позивачем перераховано відповідачу 4 458,00грн, призначення платежу: "поворотна безвідсоткова позика зг дог б/н від 28.12.2021 без ПДВ".

14.11.2022 між Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" таОбслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" досягнуто домовленості щодо укладання договору безпроцентної позики на суму 22 000,00грн.

Згідно з платіжною інструкцією №925 від 14.11.2022 Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" перераховано на рахунок Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" грошові кошти в сумі 22 000,00грн з призначенням платежу: "поворотна безвідсоткова позика зг дог б/н від 14.11.2022 без ПДВ".

Суди своє рішення мотивували тим, що договір від 28.12.2021 та договір від 14.11.2022 між сторонами не підписано, печатками сторін не скріплено, тобто правові відносини, які мали були визначені договором від 28.12.2021 та договором від 14.11.2022 не виникли, відтак набуття або збереження переведених позивачем відповідачу грошових коштів, з призначеннями платежів: "поворотна безвідсоткова позика зг дог б/н від 28.12.21 р. без ПДВ та зг дог б/н від 14.11.2022 без ПДВ", відбулося за відсутності правової підстави.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, наявність грошового зобов`язання відповідача, яке виникло, в зв`язку з безпідставним набуттям/збереженням грошових коштів у сумі 214 958,00грн, що належать позивачу, підтверджується рішенням суду в справі за участі тих самих сторін, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Враховуючи, що відповідачем на вимогу позивача не повернуто грошові кошти в сумі 214 958,00грн, що встановлено рішенням суду в справі №906/188/24, позивачем пред`явлено позов про стягнення 70173,91грн інфляційних та 18314,69грн 3% річних за період безпідставного користування відповідачем такими коштами з 28.12.2021 по 30.04.2024.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

У даній справі позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат і трьох процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України на суму грошових коштів 214 958,00грн, що були одержані та збережені відповідачем без достатньої правової підстави.

Глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" знаходиться в підрозділі 2 "Недоговірні зобов`язання" розділу 3 "Окремі види зобов`язань", який входить до книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України.

Згідно із частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з м о м е н т у б е з п і д с т а в н о г о о т р и м а н н я н е ю т а к о г о м а й н а (коштів) а б о з м о м е н т у, к о л и п і д с т а в а ї х о т р и м а н н я в і д п а л а.

Із цього моменту виникає передбачений ч.2 ст.625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).

Обставини безпідставного набуття відповідачем коштів у сумі 214 958,00грн були встановлені судовими рішеннями у справі №906/188/24, тому відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат і 3% річних мають правове підґрунтя.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача нараховані за період з 28.12.2021 по 30.04.2024 інфляційні втрати в розмірі 70 173,91грн та 3% річних у сумі 18 134,69грн.

Разом з тим, перевіривши розрахунки позивача (а.с.8), суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення суми інфляційних втрат і 3% річних обчислені неправильно.

Так, системний аналіз статей 1212, 1214 ЦК України у взаємозв`язку з приписами статей 3, 509 цього Кодексу свідчить, що визначення моменту виникнення в особи (боржника) обов`язку з повернення потерпілому безпідставно набутого нею майна, з урахуванням справедливості, розумності та неприпустимості безпідставного збагачення однієї особи за рахунок іншої, передбачає доцільним урахування такого моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про володіння чужим майном без достатньої правової підстави.

Особа не може вважатися такою, що має обов`язок повернути безпідставно набуте майно (зокрема, грошові кошти) до того часу, доки вона, діючи відповідно до вимог ділового обороту, з належним рівнем розумності й обачливості, не дізналася або не могла дізнатися про самий факт свого безпідставного збагачення.

Під час визначення моменту обізнаності набувача майна про безпідставність його володіння майном потрібно брати до уваги добросовісність поведінки набувача майна (суб`єктивну складову такої поведінки) та зважати не лише на момент, коли він дізнався про набуття ним майна, а й на момент, коли він міг дізнатися про відсутність правових підстав для набуття ним майна, адже конструкція "особа дізналася або могла дізнатися про своє володіння чужим майном без достатньої правової підстави" зобов`язує набувача майна діяти розсудливо, обачно, вживаючи заходів для з`ясування підстав володіння ним таким майном.

Отже, за загальним правилом, такий момент визначається як момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про володіння чужим майном без достатньої правової підстави. Це означає також, що, вирішуючи питання про момент, коли набувач не лише дізнався, але міг дізнатися, потрібно брати до уваги добросовісність поведінки набувача.

Тож у кондикційних правовідносинах момент виникнення в особи (набувача майна) обов`язку з повернення потерпілому безпідставно набутого майна визначається як у випадку відсутності підстав набуття, збереження чужого майна, так і у разі набуття майна за наявності правової підстави, яка згодом відпала, виходячи з аналізу та оцінки обставин, за яких особа набула, зберегла чуже майно (обставин відпадіння правової підстави набуття майна), тобто з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про безпідставність отримання майна.

Слід відзначити, що кондикційні зобов`язання залежно від наявності підстави набуття майна в момент такого набуття можна класифікувати на дві групи: підстави набуття такого не існувало навіть у момент отримання (набуття); підстава набуття існувала, але згодом підстава, на якій майно було набуте, припинила існувати (втратила свою силу, чинність тощо, зокрема к о ш т и п е р е д а н і н а в и к о н а н н я у м о в д о г о в о р у, щ о н е б у в у к л а д е н и й).

В даному випадку суд враховує, що сторони мали намір укласти договори безпроцентної позики від 28.12.2021 та від 14.11.2022, у зв`язку з чим позивач перерахував відповідачу грошові кошти, з призначеннями платежів: "поворотна безвідсоткова позика зг дог б/н від 28.12.21 р. без ПДВ та зг дог б/н від 14.11.2022 без ПДВ", однак, в подальшому, відповідні угоди не були укладені.

Враховуючи, що між сторонами не було укладено жодного письмового правочину, який би містив строк виконання відповідачем обов`язку із повернення безпідставно отриманих коштів, позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив повернути безпідставно отримані грошові кошти гроші в сумі 214 958,00грн.

Так, позивач визначив термін повернення коштів на рахунок Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" - протягом семи днів з дня отримання претензії (а.с.64-67).

Відповідно до копії трекінгу поштового відправлення №2901400477323 з офіційного сайт Укрпошта, вимога адресована відповідачу, надійшла у точку видачі/доставки (за місцем знаходження відповідача) 11.01.2024. Проте, як слідує з даних, що містяться у трекінгу - 12.01.2024 відправлення не вручене під час доставки (а.с.68).

Згідно із частиною другою п.1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Тобто, фактично у разі неможливості вручення листа днем пред`явлення відповідачу вимоги слід вважати повідомлення поштового відділення про неотримання листа відповідачем.

Отже, днем пред`явлення вимоги позивачем відповідачу слід вважати 12.01.2024 (дата невручення відправлення під час доставки).

Таким чином, прострочення відповідачем виконання обов`язку із повернення коштів позивачеві розпочалося зі спливом 7 днів від 12.01.2024 з 20.01.2024.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН перерахунок заявленої до стягнення інфляційних втрат і 3% річних у межах визначеної дати початку прострочення 20.01.2024, та враховуючи визначений позивачем періоду закінчення нарахування 30.04.2024, суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 14 ГПК України, якими встановлено обов`язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, прийшов до висновку про правомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення з 20.01.2024 по 30.04.2024.

Відтак, обґрунтованими суд вважає суму у розмірі 2 156,25грн інфляційних втрат та 1 814,81грн 3% річних.

Решта інфляційних втрат у розмірі 68017,66грн і 3% річних в сумі 16 499,88грн нараховані позивачем необґрунтовано.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом статей 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у частині вимог про стягнення з відповідача 2 156,25грн інфляційних втрат і 1 814,81грн 3% річних позов є обґрунтованим і підтвердженим належними доказами, тому в цій частині підлягає задоволенню, в решті вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 68 017,66грн і 3% річних у розмірі 16 499,88грн у позові належить відмовити.

Витрати на сплату судового збору підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги у розмірі 7500грн, суд дійшов наступних висновків.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником позивача надано укладений між адвокатом Романишиним М.М. (адвокат) та ОК "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" (клієнт) договір про надання правничої допомоги №43928544-2 від 03.06.2024 (а.с.17).

Відповідно до п.1. договору, адвокат зобов`язується надати правничу допомогу, визначену клієнтом, шляхом здійснення захисту, представництва або надання інших видів правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, визначених договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, на підставі акту наданих послуг протягом семи банківських днів.

Згідно з п.2 договору, адвокат надає клієнту наступні види правничої допомоги: розробка правових документів; представництво при здійсненні господарського судочинства; представництво при здісненні виконавчого провадження; представництво у правовідносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами.

У п.4 договору сторони узгодили, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у національній валюті України, на зазначений у договорі рахунок адвоката, у розмірі:7 500,00грн за підготовку, подання позовної заяви до суду та здійснення представництва в господарському суді першої інстанції щодо стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" інфляційних втрат та 3% річних на суму грошових коштів, що були одержані та збережені відповідачем без достатньої правової підстави у розмірі 88 488,61грн.

Факт наданих адвокатом послуг на суму 7 500,00грн підтверджується актом наданих послуг №43928544-2-20240603-1 від 03.06.2024, в якому вказано найменування послуг, наданих адвокатом (а.с.18).

Відповідно до платіжної інструкції №3193 від 03.06.2024 позивач сплатив адвокату 7500,000грн за підготовку, подання позовної заяви до суду згідно з актом наданих послуг №43928544-2-20240603-1 від 03.06.2024 (а.с.19).

Приймаючи до уваги предмет спору та підстави позовних вимог та те, що інтереси позивача в судових засіданнях при розгляді справи представляв адвокат Романишин М.М., а також враховуючи прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що визначена представником позивача загальна вартість послуг адвоката у розмірі 7 500,00грн є обґрунтованою та співмірною. При цьому, судом також враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Отже, керуючись приписами ст.129 ГПК України та враховуючи, що позивачем підтверджено правовий статус представника - адвоката, надано докази оплати послуг, оцінивши заявлені до стягнення витрати, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, з урахуванням всіх аспектів цієї справи суд встановив, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яка заявлена до стягнення, погоджена сторонами, узгоджена з предметом позову та обсягом наданих адвокатом послуг.

Відповідач заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу суду не надав.

За приписами ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

При розподілі судових витрат суд також враховує те, що частина вимог (у розмірі 84 517,54грн) судом визнана безпідставною, тому у відповідності з п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, витрати на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача в сумі 336,58грн. Решта витрат покладається на позивача.

Керуючись статтями123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" (вул.Кибальчича, 4/2, м.Житомир, 10009, код ЄДРПОУ 41010937) на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" (вул.Рихлика Євгена, 15, с.Оліївка, Житомирський район, Житомирська область, 12402, код ЄДРПОУ 43928544)

- 2 156,25грн інфляційних;

- 1 814,81грн 3% річних;

- 108,71грн судового збору;

- 336,58грн витрат на правничу допомогу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 68 017,66грн інфляційних та 16 499,88грн 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 09.12.24

Суддя Соловей Л.А.