Ухвала

від 06.12.2024 по справі 907/1019/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" грудня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/1019/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачівська 44", м. Ужгород, від 04.12.2024 (вх. № 02.3.1-02/9509/24) про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 907/1019/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачівська 44", м. Ужгород

до відповідача Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мукачівська 44" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в особі Управління архітектурно-будівельного контролю № ЗК012240710956 від 17.07.2024 про видачу дозволу Приватному підприємству "Ритм 2011" на виконання будівельних робіт на будівництво ПП "Ритм 2011" об`єкту "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно-побутовий комплекс по вул. Мукачівська № 44 у м. Ужгород".

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1019/24 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024.

04.12.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Мукачівська 44" просить до набранням рішенням у даній справі законної сили вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони Виконавчому комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю приймати в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно-побутовий комплекс по вул. Мукачівська № 44 у м. Ужгород" шляхом реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

- заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що належить Приватному підприємству "РИТМ 2011" та знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 27925121101).

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що на підставі отриманого дозволу на виконання будівельних робіт Приватне підприємство "РИТМ 2011" здійснює будівництво, у тому числі з використанням раніше зведених конструкцій на належній Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРКАН" земельній ділянці, чим фактично порушує законний інтерес Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачівська 44" як девелопера, який вимушений на даний час утримуватись від завершення проєктних робіт до вирішення даної справи по суті, щоб уникнути додаткових витрат під час проєктування комплексу багатоквартирних житлових будинків. Вказує при цьому, що внесення змін до проєкту, пов`язаних з коректуванням протипожежної відстані з будівлями, які реконструюються Приватним підприємством "РИТМ 2011", буде коштувати 700 000,00 грн.

За доводами заявника, до завершення розгляду даної справи по суті, Приватне підприємство "РИТМ 2011" може завершити будівельні роботи, подати документи для введення реконструйованого об`єкту до експлуатації та зареєструвати право власності на реконструйований об`єкт. Якщо вказані дії відбудуться до завершення розгляду по суті цієї справи, задоволення позову не призведе до захисту інтересів позивача, оскільки до вирішення питання щодо знесення самочинно збудованого майна, позивач не буде мати можливість виконувати умови договору на організацію будівництва від 03.06.2024.

Отже, заявник доводить, що в даному випадку між обраними позивачем заходами забезпечення позову (заборона здійснювати реєстрацію дозвільних документів та речових прав щодо об`єктів, які самочинно будуються на його земельній ділянці на підставі оскаржуваного дозволу) та предметом позовної вимоги (визнання незаконним та скасування рішення про видачу Приватному підприємству "РИТМ 2011" дозволу на здійснення будівельних робіт) існує безпосередній зв`язок; вказані заходи забезпечення позову співмірні з предметом позову; обрані позивачем заходи є тимчасовими (до закінчення розгляду справи) та спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті, а їх застосування забезпечить ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду в межах даної справи, у разі задоволення позову.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.12.2024 заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Мірошниченку Д. Є.

Згідно з частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з`ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення на цій стадії судового процесу, виходячи з такого.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 у справі № 921/40/20).

Відтак, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20).

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд зауважує, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деякими визначеними в частині 2 статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, як-то рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому таке судове рішення стає обов`язковим до виконання до його апеляційного перегляду.

Тобто інститут забезпечення позову є однією із гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, механізмом, який покликаний гарантувати у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав виконання майбутнього рішення суду та ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Так, предметом оскарження у даній справі є дозвіл № ЗК012240710956 від 17.07.2024, виданий Приватному підприємству "Ритм 2011" на об`єкт будівництва "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно-побутовий комплекс по вул. Мукачівська № 44 у м. Ужгород".

Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе прокурор (позивач) їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18.

При цьому суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що оскаржуване рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними у статті 2 ГПК України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

На стадії розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про очевидну протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність цього рішення.

Крім того, саме існування очевидних ознак протиправності рішення не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії такого рішення, оскільки дана ознака є лише передумовою для такого забезпечення та повинна прийматись судом до уваги із врахуванням іншої підстави забезпечення позову невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

А отже, на підтвердження застосування заходів забезпечення позову в даному разі суду має бути надане підтвердження існування реальної загрози, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Більш за те, забезпечення позову має бути максимально обґрунтованим, тобто заявник повинен аргументувати, чому саме невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, без нових звернень до суду.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такі заходи не будуть перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач фактично обґрунтовує (пов`язує з) наявністю очевидних ознак протиправності дозволу № ЗК012240710956 від 17.07.2024 вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у зв`язку із подання відповідачем недостовірних відомостей для отримання такого дозволу, що, за доводами позивача, мало б бути наслідком відмови відповідачу у видачі відповідного дозволу на виконання будівельних робіт на підставі частини 4 статті 37 названого Закону.

Однак, як уже зазначалось судом, наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.

Судом враховується, що наявний у матеріалах справи примірник дозволу № ЗК012240710956 від 17.07.2024 не містить очевидних ознак протиправності такого і не свідчить про очевидне порушення прав позивача.

Наведені ж заявником доводи потребують встановлення фактичних обставин справи та оцінки наявних у матеріалах справи доказів на предмет відповідності або невідповідності спірного дозволу чинному законодавству у сфері містобудівельної діяльності, що є неможливим на стадії підготовчого провадження у справі.

При цьому оцінюючи необхідність забезпечення позову в даному випадку, суд враховує відсутність належних та допустимих доказів в підтвердження обґрунтувань того, що невжиття вказаних в заяві заходів забезпечення позову (з урахуванням предмету спору у цій справі) призведе до ускладнення чи унеможливлення в подальшому виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

В той же час, слід прийняти до уваги, що вжиття неведених у заяві заходів забезпечення позову може призвести до непередбачених фінансових витрат (збитків) Приватного підприємства "Ритм 2011" у відносинах з замовниками та контрагентами з будівництва.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд приходить до висновку про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачівська 44" про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на відповідні докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності невідкладного забезпечення позову.

З огляду на викладене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачівська 44" (вх. № 02.3.1-02/9509/24) про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 09.12.2024.

Суддя Д. Є. Мірошниченко