Рішення

від 04.12.2024 по справі 908/2538/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/147/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024 справа № 908/2538/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/2538/24

за позовною заявою: акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", 01001, м. Київ, вул. Грушевського буд. 1Д

до відповідача: приватного підприємства "ДОЛИНСЬКЕ-С", 72381, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Долинське, вул. Широка, буд. 132

про стягнення 334 979,28 грн

СУТЬ СПОРУ:

19.09.24 до Господарського суду Запорізької області шляхом застосування підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС надійшла позовна заява за вих. від 19.09.24 з вимогами акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі АТ КБ "ПриватБанк") до приватного підприємства "ДОЛИНСЬКЕ-С" (ПП "ДОЛИНСЬКЕ-С") про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу від 11.11.20 №ZPZ5FLOWW40EA-1 у розмірі 334 979,28 грн, а саме: 297 230,95 грн - несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування та 37 748,33 грн - заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу.

19.09.24 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/2538/24 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 24.09.24 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2538/24 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 25.11.24 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали цієї справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотного в матеріалах цієї справи відсутні та суду не надано.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору фінансового лізингу від 11.11.20 №ZPZ5FLOWW40EA-1 не здійснював відшкодування вартості майна, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість зі сплати такого відшкодування. Також, Лізингоодержувач не сплачує винагороду за користування майном, останній платіж здійснено 25.02.22, у зв`язку з чим у нього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такої винагороди. Порушення відповідачем покладених на нього зобов`язань щодо своєчасної сплати лізингових платежів є підставою для розірвання договору лізингу. Направлене на адресу відповідача повідомлення щодо розірвання договору фінансового лізингу та вимога щодо повернення лізингового майна залишилось без відповіді та задоволення. За доводами позивача, з 13.03.23 договір лізингу є розірваним в односторонньому порядку. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 509, 610, 627, 806 ЦК України, ст.ст. 173, 174 ГК України та Закону України «Про фінансовий лізинг», позивач просить суд позов задовольнити.

Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли.

У відповідача наявний зареєстрований електронний кабінет, тому ухвала про відкриття провадження у справі направлена до його електронного кабінету.

Згідно довідки про доставку електронного листа ухвалу суду доставлено до електронного кабінету відповідача 25.09.24.

Також, зважаючи на те, що місцезнаходженням відповідача є: Запорізька область, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Долинське, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ "Укрпошта", відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвали суду на сайті Господарського суду Запорізької області.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 20 днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та можливість ознайомитись з ухвалою суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2538/24 та розгляд справи.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.93), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому визнає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

За приписами ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Наявні матеріали справи № 908/2538/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 04.12.24.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Суд також відзначає, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжі;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.11.20 між акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (АТ КБ "ПриватБанк", позивач/Банк/Лізингодавець) та приватним підприємством "ДОЛИНСЬКЕ-С", (відповідач/Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №ZPZ5FLOWW40EA-1 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Банк зобов`язується набути у власність у ТОВ ТЕХНОТОРГ-ДОН, місцезнаходження: 54025 Україна, область Миколаївська, місто Миколаїв, проспект Героїв Сталінграда, будинок 113/1, код в ЄДРПОУ 31764816, (далі - "Продавець") предмет(ти) лізингу (далі - "Майно") відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій (далі - "Додаток № 1"), та передати його в користування Лізингоодержувачу на строк, що зазначений в цьому Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, строк Лізингу - 60 місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі Майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі Майна Лізингоодержувачу.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що загальна вартість Майна за цим договором становить 425000 грн ( чотириста двадцять п`ять тисяч гривень 0 копійок), ПДВ 85000 грн (вісімдесят п`ять тисяч гривень 0 копійок), усього до сплати 510000 грн (п`ятсот десять тисяч гривень 0 копійок).

11.11.20 договір підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис».

За визначенням п. 2.1.1 Договору загальна вартість Майна за цим Договором складається з:

2.1.1.1. авансового платежу Лізингоодержувача в рахунок викупу Майна, що становить 102000 (сто дві тисячі) гривень 0 копійок (з ПДВ) та підлягає сплаті протягом 1 робочих днів з моменту підписання цього Договору;

2.1.1.2. загальної суми лізингових платежів у частині, що йде на викуп переданого Лізингоодержувачу Майна, 408000 (чотириста вісім тисяч) гривень 0 копійок (з ПДВ), згідно з Додатком № 2 до цього Договору.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються цим Договором та Додатком № 2 до нього, та включають:

2.2.1. Винагороди, що підлягають сплаті одноразово у день укладення цього Договору:

- винагорода за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі 50 (п`ятдесят) гривень 00 копійок;

- винагорода за обслуговування операції фінансового лізингу у розмірі 1 (один ) % від суми, зазначеної в п.2.1.1.2 цього Договору, що становить суму 4080 (чотири тисячі вісімдесят) гривень 0 копійок.

2.2.2. Винагороду за користування Майном у розмірі 12 (дванадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е число кожного поточного місяця;

2.2.3. У випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, Винагорода за користування Майном складає розмір 24 (двадцять чотири) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з додатком № 2 до договору;

2.2.4. Платежі в рахунок викупу Майна, що підлягають сплаті згідно з цим договором та Додатком № 2 до нього.

Відповідно до п. 3.3 Договору Майно повинне бути передане Лізингоодержувачу згідно з Актом прийому-передачі Майна протягом 3 (трьох) календарних днів після сплати авансового платежу відповідно до умов цього договору, але не раніше дати підписання Акту приймання-передачі Майна.

За визначенням п. 3.4 Договору, з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі до Лізингоодержувача переходять всі ризики, пов`язані з користуванням та володінням Майном, у т.ч. ризик випадкового знищення або пошкодження, а також невідповідності Майна шляхом його використання.

Згідно із п. 3.5 Договору Лізингоодержувач під власну відповідальність зобов`язується неухильно дотримуватися норм та правил експлуатації, технічного обслуговування і ремонту Майна, встановлених чинним законодавством України та інструкціями виробника Майна. На період строку Лізингу Лізингоодержувач утримує Майно в справному стані, дотримується відповідних стандартів, технічних умов, правил експлуатації, інструкції та гарантійних умов (вимог) Продавця (виробника) Майна; проводить за власний рахунок без подальшої компенсації Банком у строк, встановлений виробником Майна, ремонт (в тому числі капітальний), поточне обслуговування, у т.ч. необхідне для збереження гарантійного обслуговування Майна; дотримуватись вимог до використання, утримання, технічного обслуговування та зберігання Майна згідно чинного законодавства України, цього Договору, умов договору страхування Майна та Правил страхування страховика, який здійснює страхування.

Пунктом 7.2.13 Договору передбачено, що Лізингоодержувач зобов`язується здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в Додатку 2, не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього Договору.

Відповідно до п. 10.1 Договору, цей договір може бути розірваний, зокрема:

10.1.2. За ініціативою Банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за 3 (три) робочі дні в наступних випадках:

- невиконання Лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого п.п.7.2.2-7.2.7, п.п.7.2.9-7.2.10 цього Договору;

- невиконання Лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого п.7.2.14 цього Договору, якщо порушення не буде усунуто Лізингоодержувачем впродовж 30 (тридцяти) календарних днів;

- одержання ухвали про порушення справи про банкрутство, постанови про накладення арешту на майно, вироку суду про конфіскацію майна Лізингоодержувача;

- повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії Лізингоодержувачем згідно з умовами цього Договору, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів;

- якщо Майно знищене, пошкоджене і не може бути відновлене, незалежно від того чи був такий випадок визнаний страховим;

- якщо сторони не дійшли згоди з питань, визначених п.2.4. цього Договору;

- коли здійснення ідентифікації та/або верифікації Лізингоодержувача, у т.ч. встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у Банка виникає сумнів стосовно того, що Лізингоодержувач виступає від власного імені; у випадку відмови Лізингоодержувача у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та ст. 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до п. 11.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за ним. Будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим Договором або у зв`язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаної в Україні кур`єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка за необхідності може повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони.

11.11.20 Договір підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис».

На виконання умов Договору лізингу АТ КБ «ПриватБанк» за договором купівлі продажу майна № 43/309 773 від 11.11.2020, укладеним з ТОВ «ТЕХНОТОРГ-ДОН», придбав майно, визначене Специфікацією майна (додаток 1 до Договору), а саме: Трактор Беларус - 892, він. № НОМЕР_1 , 2020 рік; повна вартість Майна з урахуванням ПДВ - 510 000,00 грн.

16.11.20 Банком та відповідачем складено Акт прийому майна на відповідальне зберігання (Додаток № 5 до договору), згідно із яким Банк передав, а Лізингоодержувач прийняв у відповідальне зберігання Майно: Трактор Беларус - 892, він. №Y4R900Z04L1100258, 2020 рік. 19.11.2020 зазначений Акт підписаний сторонами із використанням кваліфікованого електронного підпису.

19.11.20 Банком та відповідачем підписаний із використанням кваліфікованого електронного підпису Акт прийому-передачі майна (Додаток № 4), відповідно до якого Банк передав, а Лізингоодержувач прийняв у лізинг Майно: Трактор Беларус - 892, він. №Y4R900Z04L1100258, 2020 рік.

Додатком № 2 до Договору сторонами узгоджений Графік лізингових платежів (з визначенням дат та сум кредиту до погашення, сум % до погашення, всього на суму 654 024,00 грн).

За поясненнями позивача, відповідач у порушення умов Договору не здійснював відшкодування вартості майна та винагороди за користуванням майном, у зв`язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість зі сплати відшкодування вартості майна в сумі 297 230,95 грн та зі сплати винагороди за користування майном в сумі 37 748,33 грн, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір у цій справі по суті суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" унормовано, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): договору фінансового лізингу № ZPZ5FLOWW40EA-1 від 11.11.20, акту прийому майна на відповідальне зберігання (додаток № 5 до Договору), акту прийому передачі майна (додаток № 4 до Договору), протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Відповідачем договір фінансового лізингу № ZPZ5FLOWW40EA-1 від 11.11.20 та додатки до нього підписано з використанням електронного цифрового підпису.

Факт укладання з позивачем договору та відповідних додатків до нього відповідачем не заперечувався.

Отже, відповідач не заперечив (докази зворотного у справі відсутні):

- факту укладення сторонами договору фінансового лізингу № ZPZ5FLOWW40EA-1 від 11.11.20 за допомогою свого ЕЦП через систему інтернет-клієнт-банкінгу позивача;

- факту отримання від позивача предмета лізингу у користування, а також наявність станом на час розгляду цієї справи в суді боргу за лізинговим платежами та за винагородою за користування майном в загальному розмірі 334 979,28 грн (докази зворотного в матеріалах справи відсутні і суду не надано).

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, враховуючи, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки), суд дійшов висновку, що подані до суду паперові копії електронних доказів (про які зазначено вище) свідчать, що між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ПП "ДОЛИНСЬКЕ-С" шляхом накладення 11.11.20 позивачем та клієнтом їх ЕЦП на документ укладено у письмовій формі договір фінансового лізингу № ZPZ5FLOWW40EA-1.

Відповідно до частини 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (тут і надалі - в редакції, чинній на дату укладання договору лізингу) передбачено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, зокрема, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» зазначено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно погодженого сторонами Графіку лізинговий платежів (Додаток № 2 до договору) дата сплати чергового лізингову платежу - 25 числа відповідного місяця.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача зі сплати чергових лізингових платежів становить 297 230,95 грн за період з 19.11.20 по 13.03.23, зі сплати винагороди за користування майном - 37748,33 грн за період з 20.11.20 по 13.03.23. На підтвердження розрахунків заборгованості позивачем надані відповідні виписки по рахунку відповідача.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати лізингових платежів та винагороди за користування майном у спірний період, наявність вказаної заборгованості відповідачем не спростовано.

У направленому на електронну адресу відповідача листі-повідомленні про усунення порушень (вих № KATZPFLO0Z3O9 від 26.01.23) позивачем повідомлено Лізингоодержувача про одностороннє розірвання з 13.03.23 договору фінансового лізингу №ZPZ5FLOWW40EA-1 від 11.11.20 у зв`язку з наявністю простроченої заборгованості за лізинговими платежами більш ніж на 30 днів. Лист-повідомлення підписано кваліфікованим електронним підписом.

Оскільки, територія за якою зареєстрований відповідач є тимчасово окупованою територію, повідомлення Лізингоодержувачу про розірвання Договору фінансового лізингу надіслано на електронну адресу відповідача: fruktagro2019@ukr.net, що вказана нам в Анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Пунктом 10.1.2 Договору передбачено право позивача в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за 3 (три) робочі дні розірвати договір у разі, зокрема, повної або часткової несплати лізингового платежу більше 30 (тридцяти) календарних днів.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов Договору припинив сплачувати лізингові платежі, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 10.1.2 Договору фінансового лізингу, на відмову від договору в односторонньому порядку.

Отже, зважаючи на повідомлення відповідача про відмову від договору фінансового лізингу, договір припинив свою дію 13.03.23.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 297 230,95 грн несплаченого відшкодування частини вартості предмета лізингу за період з 19.11.20 по 13.03.23 (фактичний строк користування) та 37 748,33 грн заборгованості за винагородою за користування майном за період з 20.11.20 по 13.03.23 заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "ДОЛИНСЬКЕ-С" (72381, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Долинське, вул. Широка, буд. 132, код ЄДРПОУ 40799598) на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором фінансового лізингу від 11.11.20 №ZPZ5FLOWW40EA-1, а саме: 297 230 (двісті дев`яносто сім тисяч двісті тридцять) грн 95 коп. несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування, 37 748 (тридцять сім тисяч сімсот сорок вісім) грн 33 коп. заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу та 4019 (чотири тисячі дев`ятнадцять) грн 75 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України, а також приймаючи до уваги безпековий стан, періодичні відключення будівлі суду від електропостачання … повний текст рішення складено 09.12.2024.

Суддя В.Л. Корсун