Рішення

від 25.11.2024 по справі 908/1503/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/99/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024 Справа № 908/1503/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В. при секретарі судового засідання Красніковій С.І. розглянув матеріали справи

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (електронна пошта: info@teploseti.zp.ua; oslik2899@gmail.com; бул. Героїв полку "Азов", буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Приватного підприємства "Комерційно-виробничий центр "Анапас" (електронна пошта: невідома; вул. Перша Ливарна, буд. 46, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 13637621)

про стягнення 160 888,73 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Калініна-Заєць Ю.М., довіреність № 808/20-24 від 08.05.2024;

від відповідача: Бондаренко Т.О., довіреність № 23 від 22.07.2024;

від відповідача: Плецька Ю.В., ордер серії АР № 1180547 від 04.06.2024;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

20.05.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна Концерну "Міські теплові мережі" до Приватного підприємства "Комерційно-виробничий центр "Анапас" про стягнення 160 888,73 грн.

20.05.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 21.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/1503/24 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 20.06.2024, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

07.06.2024 від Приватного підприємства "Комерційно-виробничий центр "Анапас" до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 04.06.2024 (вх. № 11955/08-08/24 від 07.06.2024), в якому відповідач заперечив проти позовних вимог та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Так, разом з відзивом на позовну заяву від ПП "КВЦ "Анапас" до суду надійшло клопотання № б/н від 04.06.2024 (вх. № 11956/08-08/24 від 07.06.2024) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

12.06.2024 від Концерну "Міські теплові мережі" до суду надійшла відповідь на відзив № б/н від 12.06.2024 (вх. № 12253/08-08/24 від 12.06.2024), в якій позивач не погодився із запереченнями відповідача та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

19.07.2024 від Приватного підприємства "Комерційно-виробничий центр "Анапас" до суду надійшли письмові пояснення (заперечення на відповідь на відзив), в яких відповідач частково заперечив проти заявлених позовних вимог та зазначив про наявність заборгованості перед Концерном "МТМ" на суму 28 442,97 грн.

Також, 19.07.2024 від ПП "КВЦ "Анапас" до суду надійшло повторне клопотання № б/н від 19.07.2024 (вх. № 14570/08-08/24 від 19.07.2024) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 22.07.2024 задоволено клопотання Приватного підприємства "Комерційно-виробничий центр "Анапас" № б/н від 04.06.2024 (вх. № 11956/08-08/24 від 07.06.2024) про розгляд справи № 908/1503/24 за правилами загального позовного провадження. Вирішено розгляд справи № 908/1503/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження, відкрити провадження у справі № 908/1503/24 в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на 02.09.2024 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

У судовому засіданні 02.09.2024 судом оголошено перерву до 18.09.2024 об 11 год. 00 хв.

Представник відповідача надала до матеріалів справи письмові додаткові пояснення від 08.10.2024.

Ухвалою суду від 18.09.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 09.10.2024 на 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 09.10.2024р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.10.2024 о 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Запропоновано позивачу у строк до 24.10.2024 надіслати на адреси суду та відповідачу письмові пояснення на додаткові пояснення від 08.10.2024, докази направлення (фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист) надати суду у визначений строк.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті судом оголошувалися перерви до 13.11.2024р. та 25.11.2024р.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГПК України, судове засідання 25.11.2024 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Акорд".

В обґрунтування заявлених позовних вимог Концерн "Міські теплові мережі" посилається на те, що ПП "КВЦ "Анапас" " володіє нежитловим приміщенням XXV в будинку № 68 по вул. Незалежної України, м. Запоріжжя на підставі права власності. Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", станом 01.11.2021 Типовий індивідуальний договір № 72210961 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України буд 68, приміщення XXV , між Позивачем та Відповідачем з 01 листопада 2021 року є укладеним. Житловий будинок № 68 по вул.. Незалежної України оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії. Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії Відповідачу за період з 01.11.2021 - 31.03.2024 на загальну суму 160 888,73 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості, та детальним розрахунком нарахувань, які додані до позовної заяви. Відповідач за період 01.11.2021 - 31.03.2024 не виконав свої обов`язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, у зв`язку з чим за у Відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 160 888,73 грн. З урахуванням викладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на позовну заяву Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог зазначивши, що згідно договору купівлі-продажу державного майна № 564 від 07.03.2022, приміщення відповідача є полу підвальним з загальною площею 189,9 м2 до якої входить два неопалювальних тамбури - 4,2 м2 та 4,0 м2 . Опалювальна площа складає 181,7 м2. Крім цього, 01.01.2007 між сторонами укладено договір № 202060 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, який станом на час звернення до суду з вказаною позовною заявою свою дію не припинив, не розірваний між сторонами та є чинним. Також, відповідач заперечив щодо розрахунків позивача. Просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

У відповіді на відзив Позивач не погодився із запереченнями відповідача посилаючись на те, що з 1 травня 2019 року в повному обсязі введено в дію Закон України від 09.11.2017 N 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон), яким Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" визнано таким, що втратив чинність. Договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води № 202060 від 01.01.2007 р. є розірваним з підстав прямо зазначених в законі. Щодо нарахування послуг з постачання теплової енергії на тамбур № 1 та тамбур № 16 позивач посилається на положення статті 1 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022) в якій дано визначення опалювальної площі, а саме опалювана площа (об`єм) приміщення - загальна площа (об`єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас. Таким чином, приміщення тамбуру № 1 та тамбуру № 16 є опалювальною площею. Також, до відповіді доданий окремий розрахунок спожитої теплової енергії приміщення споживача. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У письмових поясненнях (запереченнях на відповідь на відзив) Відповідач зазначив, що позивач не вірно визначив категорію приміщення відповідача після введення нової Методики розподілу та застосував хибні формули для розрахунку обсягу теплової енергії, таким чином, необґрунтовано виставив обсяг Гкал, що не відповідає фактично відпущеному теплу. Позивачем невірно розраховане навантаження на опалення. З урахуванням наданого відповідачем контррозрахунку, фактична заборгованість відповідача складає 28 442,97 грн. Просить суд задовольнити позовні вимоги частково, та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрат на правничу допомогу.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

У судовому засіданні 25.11.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" (далі - позивач) діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну "МТМ" є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивач та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019, № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 про затвердження "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (надалі - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору:

- такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин;

- раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.

02.10.2021 на виконання вимог Закону Позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаного договору будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об`єктами нерухомого майна у відповідності до ч. 8 ст. 14 Закону, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «КВЦ «Анапас» » володіє нежитловим приміщенням XXV в будинку № 68 по вул. Незалежної України на підставі права власності, що підтверджується листом регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетрвоській, Запорізькій та Кіровоградській областях (Управляння забезпечення реалізації повноважень у Запрізькій області) від 20.11.2023р. № 11/1-38-02303, з якого вбачається, що при здійсненні приватизації, згідно з договором купівлі-продажу державного майна шляхом викупу від 07.03.2002 № 564, укладеним між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Приватним малим підприємством комерційно-виробничий центр "Анапас" (код ЄДРПОУ 13637621), останнім придбано напівпідвальне нежитлове приміщення ХХV, літ. А-5, внутрішньою площею 189,9 кв.м, яке розташоване за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (40 років Радянської України) /вул. Сталеварів, 68/5. Інформація щодо подальшого продажу або укладених на сьогодні договорів оренди зазначеного приміщення в Управлінні відсутня.

Відповідач проти вказаного факту не заперечив, доказів зворотного а також доказів продажу вказаного приміщення іншій особі, або передання його в оренду у спірному періоді суду не надав, а отже погодився з тим, що споживав теплову енергію у вказаному приміщенні протягом спірного періоду (01.11.2021 - 31.03.2024).

Також у відзиві на позовну заяву Відповідач підтвердив, що ПП «КВЦ «АНАПАС» володіє нежитловим приміщенням № ХХV в будинку № 68/5 по вул. Незалежної України на підставі права власності. Згідно Договору купівлі-продажу державного майна № 564 від 07.03.2002 приміщення є полупідвалом з загальною площею 189,9 м2 до якої входять два неопалюваних тамбури - 42 м2 та 4,0 м2. Площа тамбурів 4,2 м2 та 4,0 м2 також підтверджується «Експлікацією», де такі приміщення вказані під № 1 та № 16 . Таким чином, опалювана площа приміщення складає 181,7 м2.

Таким чином станом 01 листопада 2021 року ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР № 72210961 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України буд 68, приміщення XXV , між Позивачем та Відповідачем з 01 листопада 2021 року є укладеним (вказаний договір розміщено на сайті Концерну «МТМ», копія публічного договору додана Позивачем до позову.

Також суд враховує положення ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України, якими встановлено, що зміна або розірвання договору(господарського договору) допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З 1 травня 2019 року в повному обсязі введено в дію Закон України від 09.11.2017 N 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», яким Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» визнано таким, що втратив чинність.

Також вказаним Законом визначенонову класифікацію житлово-комунальних послуг, нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг, передбачено різні моделі договірних відносин у сфері комунальних послуг, а також визначено особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг, до яких належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Частина 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає обов`язки індивідуального споживача, серед яких в т.ч.: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5); дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (п. 8).

Відповідно до статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою КМУ №1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до Постанови Кабінету міністрів Про затвердження правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 від 21.08.2019 року, у тому числі, щодо публічних договорів приєднання.

Вказане спростовує доводи Відповідача про те, що у спірному періоді та до цього часу є чинним попередній Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202060 від 01.01.2007р., та який, відповідно до його п. 10.14, діяв до 1 січня 2008 року, але був пролонгованим на кожен наступний рік, оскільки жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявляла про розірвання цього договору (п. 10.2 та п. 10.4).

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (40 років Радянської України) /вул. Сталеварів, 68/5 оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії SHARKY 775 за № 51479788, № 72575093, що підтверджується доданими до позову доказами.

Згідно п. 4 Договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги.

Пунктом 5 договору зазначено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Матеріали справи свідчать, що на виконання пункту 5 договору, позивач фактично надавав послугу з постачання теплової енергії відповідачу у напівпідвальне нежитлове приміщення ХХV, літ. А-5, внутрішньою площею 189,9 кв.м, яке розташоване за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (40 років Радянської України) /вул. Сталеварів, 68/5, за період часу з 01.11.2021 - 31.03.2024 рр. на загальну суму 160888,73 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості, та детальним розрахунком нарахувань, які додані позивачем до позову, відповідними рішеннями Запорізької міської ради про початок та завершення відповідних опалювальних сезонів.

Відповідно до визначення наведеного у п. 3 вимог, абонентський номер споживача Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №23 затверджено - номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі. Номер договору і абонентський номер споживача відповідно є одним і тим же числом та дає змогу ідентифікувати споживача. Вимог щодо присвоєння чи алгоритму встановлення певного номеру законодавством не передбачено.

Відповідно до визначення наведеного в Методиці опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Частиною 1 статті 7 Закону визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води, згідно Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019 року.

Отже, враховуючи знаходження вказаного приміщення Відповідача в багатоквартирному будинку та ненадання ним суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту відключення приміщення від мережі опалення, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено, що вказане приміщення є опалювальними.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Відповідно до пункту 11 договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Так, Розділом І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики, яким визначено, що Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.

Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг. Так, загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та(у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку здійснюється у відповідності до пунктів 5,6 Розділу ІІІ Методики.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулами 13,14.

У будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється за формулою 16 враховуючи вимоги розділів VI, VIІІ цієї Методики.

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії розрахунок здійснюється з урахуванням Розділу VI Методики 315. Так, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/ будинку.

Згідно з п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 договору вказано, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п. 38 договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

Згідно «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. № 869 Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021р. № 374 (зі змінами).

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/ годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Відповідно до умов укладених договорів плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування. Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги , здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води.

Концерном «Міські теплові мережі» абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг.

В силу виконання Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830 Позивачем формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Пунктом 34 Правил визначено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Концерном "МТМ" були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату за надані послуги. Рахунки направлені Відповідачу в електронному вигляді за допомогою системи MEDOC, що підтверджується наданим Позивачем скріншотом. Факт отримання вказаних рахунків не заперечується Відповідачем.

Судом встановлено, що у рахунках на оплату спожитої послуги міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку(за яким відбуваються нарахування на будинок/будівлю), опалювальної площі будинку/будівлі та приміщення Відповідача, а також інформація щодо спожитої будинком теплової енергії.

Однак, в порушення умов договору Відповідач оплату за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору за період 01.11.2021 - 31.03.2024 рр. не здійснив, у зв`язку з чим у Відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 160888,73 грн.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходяться приміщення відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірному періоді, відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі, які додані позивачем до позову та досліджені судом, знаходженням нежитлових приміщень відповідача у багатоквартирному житловому будинку. Доказів зворотного Відповідачем суду не надано.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять ч., ч. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Статями 6, 627 ЦК України визначені загальні принципи цивільного законодавства, зокрема принцип свободи договору, який полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Разом з тим, закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексі України законодавець визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

За приписами ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Аналогічне визначення міститься у ст.1 Закону України "Про теплопостачання".

За змістом ст., ст. 1, 13 цього Закону послуги з надання теплової енергії в гарячій воді є одним з видів комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 12 Закону передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статті 7, 8 цього Закону визначають обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, і з урахуванням вказаних положень Закону позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є їх споживачем.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії врегульовано Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст., ст. 1, 19 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено і статтями 24 і 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

Так, приписами статті 25 цього Закону визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас приписами статті 24 Закону встановлено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії.

Згідно з пунктами 4 та 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як вказувалось вище, на виконання вимог ч. 7 ст. 14 та ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Позивач 02.10.2021 на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними в порядку , визначеному цим Законом.

Отже, ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР № 72210961 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України буд 68, приміщення XXV , між Позивачем та Відповідачем є укладеним з 01 листопада 2021 року.

Як встановлено судом ПП «КВЦ «АНАПАС» володіє нежитловим приміщенням № ХХV в будинку № 68/5 по вул. Незалежної України у м. Запоріжжі на праві власності згідно Договору купівлі-продажу державного майна № 564 від 07.03.2002., у зв`язку з чим судом встановлено факт користування Відповідачем вказаним приміщенням у спірному періоді період з 01.11.2021 - 31.03.2024 рр.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Згідно з п. 8 "Правил надання послуги з постачання теплової енергії" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.

Пунктом 3 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 382 від 23.10.2021 позивачу було доручено забезпечити початок опалювального періоду для житлових будинків з 01.11.2021.

Пунктом 1 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 126 від 29.03.2022 було визначено, що опалювальний сезон закінчити у м. Запоріжжі з 31.03.2022.

Пунктом 1 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 410 від 31.10.2022 позивачу було доручено забезпечити початок опалювального періоду для житлових будинків з 02.11.2022.

Пунктом 2 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 186 від 27.03.2023 було визначено, що опалювальний сезон закінчити у м. Запоріжжі з 31.03.2023.

Пунктом 1 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 665 від 09.11.2023 позивачу було доручено забезпечити початок опалювального періоду для житлових будинків з 15.11.2023.

Пунктом 1 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 87 від 27.03.2024 було визначено, що опалювальний сезон закінчити у м. Запоріжжі 29.03.2024.

Тобто, керуючись діючим законодавством та рішеннями виконавчого комітету ЗМР позивач надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії у період з 01.11.2021 - 31.03.2024 рр.

Отже, користуючись належним йому на праві власності нежитловим приміщенням м. Запоріжжя, вул. Незалежної України буд 68, приміщення XXV в період з 01.11.2021 по 31.03.2024 рр., Відповідач споживав теплову енергію, що постачалася позивачем до цього будинку у спірному періоді.

Приймаючи рішення у справі суд також враховує, що згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України (падалі ГК України) договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, який відповідно до статей 193 ГК України та статей 525, 526 ЦКУ має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння зміна умов зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов`язаннями; господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст. 179 ГК України).

За ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких па вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором про постачання та використання теплової енергії, отже між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов`язки.

Доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

За вказаних обставин, сума основної заборгованості ПП «КВЦ «АНАПАС» за надані житлово-комунальні послуги у період з 01.11.2021 по 31.03.2024, включно, складає 160888,73 грн. та підтверджена матеріалами справи, а тому вказані вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення та доводи Відповідача суд не бере до уваги з наступних підстав.

1. Яки вказувалося вище суд дійшов висновку про те, що між сторонами в силу вимог ч. 7 ст. 14 та ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з 01.11.2021 укладено ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР № 72210961 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України буд 68, приміщення XXV. Отже, розірвання договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води № 202060 від 01.01.2007 р. відбулося зі встановлених законодавством підстав (ст. 651 ЦК України, 188 ГК України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги»), а тому договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води № 202060 від 01.01.2007 р. є розірваним, а тому відсутність у Позивача додаткової угоди про розірвання договору або відсутність рішення суду щодо визнання його недійсним чи відсутність заяви-приєднання до публічного договору не є порушенням з боку Позивача норм чинного законодавства. Оскільки договір №72210961 є укладеним з 01.11.2021 року через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту опублікування (02.10.2021 року), та саме з цієї дати вважається розірваним попередній договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води № 202060 від 01.01.2007 р.

З огляду на викладене є безпідставними доводи Відповідача про те, що у нього не виникало жодних підстав для укладання нового Типового індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та, як наслідок, проводити оплату згідно нового договору, який вказувався у платіжних документах; рішення виконкому ЗМР не є належним доказом надання Відповідачу саме «послуги з постачання теплової енергії» у нежитлове приміщення продовжує постачатись теплова енергія згідно п. 4.2.1 попереднього Договору де встановлено, що теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати надійне постачання теплової енергії.

2. Також є неправомірними твердження Відповідача про те, що заява-приєднання є невід`ємним додатком до публічного договору приєднання, який затверджено як типовий у «Правилах надання послуги з постачання теплової енергії», у Постанові Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, де обов`язково вказується «опалювана площа приміщення», а також розміщено реквізити та ставиться підпис споживача. Заява - приєднання є обов`язковим додатком до публічного договору приєднання, для дотримання вимог ст. 207 та 208 Цивільного кодексу України щодо вимог укладення договорів у письмовій формі, якщо він укладається між юридичними особами. За відсутності такого документу договір вважається не укладеним.

В цій частині суд зазначає, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги (п. 4 Договору).

Таким чином, оскільки, як встановлено судом, Відповідач отримував у спірному періоді послугу за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України буд 68, приміщення XXV, то він приєднався до публічного Договору саме за фактом отримання послуги, а тому незалежно від подання ним заяви-приєднання чи сплати рахунків за надані послуги, вказаний договір є укладеним і Відповідач зобов`язаний здійснювати оплату за отримані послуги.

3. Крім цього відповідач не погоджується із здійсненими Позивачем розрахунками суми заборгованості та обсягами спожитої теплової енергії, які вказані Позивачем у відповідних рахунках.

В цій частині суд погоджується з доводами Позивача, зокрема про те, що відносини між споживачами та виконавцями послуг з постачання теплової енергії врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 р. № 830, згідно п. 24 яких: розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315.

Відповідно до вимог Методики № 315 для всіх споживачів будинку спочатку визначаються та розподіляються обсяги спожитої у будівлі теплової енергії на опалення загально-будинкових потреб (далі - ЗБП) - місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Нежитлове приміщення №XXV за адресою м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (40 років Радянської України) /вул. Сталеварів, 68/5 площею 189,9 кв.м, вбудоване в житловий будинок та має сумісну із будівлею систему опалення та не оснащено розподільним приладом обліку теплової енергії. Вказаний житловий будинок обладнано приладами комерційного обліку теплової енергії SHARKY 775 за № 51479788, № 72575093.

В житловому будинку за адресою вул. Незалежної України, 68 обсяги теплової енергії на МЗК визначаються як частка 12% від загальних обсягів споживання теплової енергії в розрахунковому періоді. Функціонування - 8 % від обсягу теплової енергії, спожитої в будівлі в січні місяці, попереднього опалювального періоду).

При розподілі обсягів спожитої теплової енергії на опалення приміщень, не оснащених приладами обліку застосовується коефіцієнт до площі опалюваних приміщень, для житлових приміщень приймається ks = 1, для нежитлових приміщень ks = 1,5. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 року №358 внесено зміни до Методики № 315, якими скасовано коефіцієнт до площі нежитлових приміщень (ks = 1,5) без приладів обліку.

Так, відповідно до п. 1 розділу IV Методики № 315 «У разі, якщо у будівлі/будинку незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, то обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення окремо не визначається, а входить до загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення».

В житловому будинку за адресою вул. Незалежної України, 68 обсяги теплової енергії на ЗБП визначаються як частка 25% від загальних обсягів споживання теплової енергії в розрахунковому періоді.

Таким чином, нарахування за період з 01.11.2021 по 31.01.2022 здійснювалися згідно першої редакції Методики, з наступним перерахунком за січень 2022.

Відповідно до «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. №869 Концерну «МТМ» при здійсненні нарахувань для споживачів категорії «інші споживачі» затверджені двоставкові тарифи на послуги з постачання теплової енергії.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний , серед в т.ч.: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5); дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (п. 8).

З наданих Позивачем та досліджених судом помісячних рахунків за надані послуги у спірному періоді; детальної інформації щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії (інформації по будинковому приладу обліку опалення (в розрізі по кожному місяцю); інформації щодо спожитої теплової енергії по будинку та споживачу (в розрізі по кожному місяцю); інформації по нарахуванням споживача (в розрізі по кожному місяцю); актів по приладам обліку можна дійти висновку, що надана Позивачем інформація є вичерпною та достатньою для здійснення нарахувань за надану послугу.

Здійснення нарахувань за послугу з постачання теплової енергії на тамбур № 1 та тамбур № 16 відбувалось на підставі ст.. 1 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня

2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022), якою визначено, що опалювальною площею (об`ємом) приміщення є - загальна площа (об`єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас. Таким чином, приміщення тамбурів № 1 та № 16 є опалювальною площею.

4. Також суд не погоджується з наданим Відповідачем контррозрахунком суми заборгованості, оскільки він безпідставно застосовує до розрахунку формулу 19 (першої редакції методики) та формулу 23 (другої редакції методики).

Так, формула 23 методики стосується розділу IV методики: «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення». Загальнобудинкові потреби на опалення - це витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Тобто, застосування формули 23 та 24 можливо тільки для розрахунку загально-будинкових потреб (ЗБП) будинку (у разі надання інформації стосовно довжини трубопроводів, площ місць загального користування та допоміжних приміщень будинку) а не для розрахунку обсягу спожитої теплової енергії приміщення споживача.

В свою чергу формула 19 методики стосується п.4 розділу V методики: «Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та ГВП».

Згідно п.1 розділу V «Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення, складається із: загального, що розподіляється між усіма приміщеннями; індивідуального, що дорозподіляється на неопалюване приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, за обсяг теплової енергії, що надходить від таких трубопроводів у це приміщення. За відсутності результатів енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем будівлі при розподілі загальні обсяги теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймаються як частки від загального обсягу спожитої теплової енергії на опалення будівлі (Qопбуд.) та загального обсягу теплової енергії, витраченої на ГВП у будівлі (QГВПбуд.) у січні попереднього опалювального періоду згідно з пунктом 2 розділу V цієї Методики.

Індивідуальні обсяги теплової енергії від транзитних трубопроводів визначаються згідно з пунктом 4 цього розділу: обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки неізольованого транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньо-будинкової системи опалення (Qопінд.ф.с.), визначається розрахунково або за результатом енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем цього приміщення.

Неопалюване приміщення - приміщення у будівлі, яка забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води.

Приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від`єднане від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Нежитлові приміщення, які знаходиться у житловому будинку та через які проходять транзитні трубопроводи системи опалення будинку не можливо віднести до неопалювальних приміщень. Тому, слід зауважити, що формула 19 методики (п.4 розділу V), може застосовуватись тільки до приміщень з індивідуальним опаленням.

Отже, суд погоджується з Позивачем, що використання формули 19 (першої редакції методики) та формули 23 (другої редакції методики) для визначення кількості теплової енергії на обігрів приміщення споживача суперечить чинній редакції методики.

Також суд враховує, що Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради затверджено «Порядок визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя» № 513 від 14.09.2023р. (надалі - Порядок). Цей Порядок визначає процедуру визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку, які перебувають у приватній власності/спів власності фізичних осіб-підприємців, до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя.

Чинною редакцією методики передбачено окремий механізм нарахувань для таких приміщень. Такими приміщеннями у будівлі/будинку відповідно до типових проектів на всі об`єкти будівництва житлового фонду можуть бути тільки підвальні приміщення.

Відповідно до п.2 Розділу I Методики - окремі приміщення з транзитними мережами опалення це окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до п.4.2 розділу ІІ Порядку обстеження нежитлових приміщень відбувається за участю представників управителя багатоквартирного будинку, уповноважених осіб співвласників багатоквартирного будинку/об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, власника/уповноваженого представника власника підвального приміщення.

У разі визнання на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради підвального приміщення споживача, як приміщення з транзитними мережами опалення, змінюється порядок розподілу обсягів спожитих у будівлі послуги з постачання теплової енергії для нежитлового приміщення. У рішенні зазначається дата, з якої виконується перерахунок спожитої послуги у межах будинку, згідно комерційного приладу обліку, окрім періодів, за які заборгованість стягнута в судовому порядку.

Відповідач не надав суду доказів прийняття відповідного Рішення Запорізької міської ради щодо визнання спірного підвального приміщення споживача приміщенням з транзитними мережами опалення, а тому його доводи в цій частині є безпідставними.

5. Щодо застосування теплового навантаження для розрахунку умовно-постійної частини зі старого договору.

Відповідно до умов індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку.

Відповідно до п. 55 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869: для формування двоставкових тарифів на теплову енергію теплове навантаження об`єктів теплоспоживання в розрізі категорій споживачів (із зазначенням величини теплового навантаження на систему опалення споживачів, які користуються централізованим опаленням, споживачів, які відмовилися від централізованого опалення та постачання гарячої води, систему опалення місць загального користування та теплового навантаження на постачання гарячої води) визначається за показниками типових та/або індивідуальних проектів, за якими збудовані такі об`єкти (у разі зміни вихідних даних проектів, зокрема під час переходу частини споживачів на автономне опалення, зміни призначення приміщень навантаження повинні бути підтверджені уповноваженою установою).

За відсутності проектів з визначеним тепловим навантаженням на будівлю, теплове навантаження визначається відповідно до КТМ 204 України 244-94 Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні.

У зв`язку з відсутністю типових проектів на житлові будинки, Рішенням ЗМР №273 від 27.08.2021р. затверджено теплові навантаження на опалення для кожної окремо розташованої будівлі м. Запоріжжя.

Відповідно до наведеного розрахунок умовно-постійної частини тарифу виконується відповідно до теплового навантаження будинку пропорційно площі приміщень та не залежить від кількості, наявності або відсутності опалюваних приладів.

Таким чином, твердження відповідача щодо застосування договірного навантаження на приміщення, яке було зазначено у договорі купівлі-продажу №202060 при розрахунку умовно-постійної частини тарифу є неприпустимим, оскільки суперечить умовам договору та Порядку.

Інші доводи Відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вказаних висновків суду.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на Сторони. Кожна Сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не Стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які Сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності Сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Комерційно-виробничий центр "Анапас" (вул. Перша Ливарна, буд. 46, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 13637621) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (вул. Героїв полку "Азов", буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за період 01.11.2021 - 31.03.2024 рр. у розмірі 160888 (сто шістдесят тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 73 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 05.12.2024р.

Суддя К.В.Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.