Рішення

від 09.12.2024 по справі 908/2715/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/189/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 Справа № 908/2715/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна», (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Антонова Ігоря Володимировича, ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 25206,69 грн.

09.10.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 1-3/24 від 07.10.2024 (вх. № 2988/08-07/24 від 09.10.2024) Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна», м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця Антонова Ігоря Володимировича, м. Запоріжжя про стягнення 25206,69 грн. заборгованості за договором оренди № 06210479 від 29.10.2021, в тому числі 19902,31 грн. основного боргу, 1333,13 грн. 3 % річних та 3971,25 грн. інфляційних втрат.

Пунктом першим прохальної частини позовної заяви позивач просить суд розглядати справу у спрощеному позовному провадженні.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2024 справу №908/2715/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від14.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду тавідкрито провадження у справі № 908/2715/24 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/189/24, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 08.02.2025.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням 258, 526, 530, 610, 612, 629, 627, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 283, 286 ГК України, договором оренди № 06210479 від 29.10.2021, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 25206,69 грн. заборгованості, в тому числі 19902,31 грн. основного боргу, 1333,13 грн.3 % річних та 3971,25 грн. інфляційних втрат.

22.11.2024 через службу діловодства господарського суду Запорізької області Приватним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна», на підставі ст.46 ГПК України, подана заява про зменшення позовних вимог за вих. № 1-3/24 від 20.11.2024 (вх. № 22872/08-08/24 від 22.11.2024), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Антонова Ігоря Володимировича- 19206,69 грн. заборгованості, в тому числі 13902,31 грн. основного боргу, 1333,13 грн.3 % річних та 3971,25 грн. інфляційних втрат. Подана заява мотивована тим, що відповідачем, після подання позовної заяви до суду, сплачено 6 000,00 грн. основного боргу, що підтверджується платіжною інструкцією № @2PL470669 від 18.11.2024. Також, в зазначеній заяві позивач просив про закриття провадження у справі в частині стягнення 6000,00 грн. основного боргу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК позивач вправі позивач збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 13.11.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Наслідки пропуску процесуальних строків визначені в ст. 118 ГПК України, якою унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, зважаючи, що заява про зменшення позовних вимог за вих. № 1-3/24 від 20.11.2024 (вх. № 22872/08-08/24 від 22.11.2024)подана позивачем поза межами встановленого ст. 252 ГПК України тридцятиденного терміну наданого сторонами на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, судом вказана заява про зменшення позовних вимог залишається без розгляду, як подана з порушенням встановлених законом процесуальних строків.

Таким чином, судом у даній справі розглядаються по суті первісно заявлені позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Антонова Ігоря Володимировича 25206,69 грн. заборгованості, в тому числі 19902,31 грн. основного боргу, 1333,13 грн.3 % річних та 3971,25 грн. інфляційних втрат.

27.11.2024 на адресу Господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про повернення судового збору, в якій позивач на підставіст. 7 Закону України «Про судовий збір» просив суд повернути йому з Державного бюджету України суму судового збору за позовною вимогою про стягнення частини суми основної заборгованості в розмірі 6000, 00 грн., за Договором оренди № 06210479 від 29.10.2021, у зв`язку з закриттям провадження по справі в цій частині позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Фізичної особи-підприємця Антонова Ігоря Володимировича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_1 , що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвалою суду від 14.10.2024у справі № 908/2715/24 відповідачу запропоновано у строк до 30.10.2024, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 14.10.2024 про відкриття провадження у справі №908/2715/24, яка направлялася відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу, повернулася до суду без вручення адресату з відміткою відділення поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання».

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1)день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4)день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі №908/2715/24.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 14.10.2024 у справі №908/2715/24 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 13.11.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення - 09.12.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

29.10.2021 Приватним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» (в подальшому Орендодавець, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Антоновим Ігорем Володимировичем (в подальшому - Орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди № 06210479 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення (об?єкт оренди), розташованого в будинку за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6, кім. 4. (1 поверх), загальною площею 12,87 м2,в тому числі: 9 м2 - основна площа, 3,87 м2 - місця загального користування.

Строк оренди з 01.11.2021 р. по 31.10.2022 р. Строк дії договору - з моменту його підписання по 31.10.2022р. (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору за об?єкт оренди Орендар сплачує щомісячно Орендодавцю орендну плату, за наступними тарифами: 82 грн. 00 коп. (у т. ч. ПІДВ) за 1 м2 основної площі; 4 грн. 0 коп. (у т. ПДВ) за 1 м2 - місць загального користування.

Згідно п. 4.2. Договору щомісячний розмір орендної плати, зазначений у п. 4.1., починаючи з другого місяця оренди та за кожний наступний місяць підлягає індексації на коефіцієнт інфляції за попередній місяць, індексування розміру орендної плати здійснюється орендодавцем з наростаючим підсумком. У випадку зміни індексу інфляції у бік зменшення, розмір орендної плати за поточний місяць залишається без зміни.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що оплата за спожиті енергоресурси проводиться на підставі доданого розрахунку, узгодженого сторонами.

Встановлену в п. 4.1., 4.3 оплату Орендар зобов`язаний перераховувати на поточний рахунок Орендодавця, вказаний у п. 8 даного договору, щомісячно до 7 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем. У разі виставлення рахунку пізніше зазначеного терміну, Орендар зобов`язаний оплатити рахунок протягом 10 днів з дня його поштового відправлення Орендодавцем або вручення уповноваженому представнику Орендаря під підпис (п.4.5 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору об`єкт оренди вважається фактично переданим Орендарю -Орендодавцем з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Згідно п. 7.4. Договору Орендодавець направляє кореспонденцію, рахунки, акти наданих послуг Орендарю за адресою: 69006,м. Запоріжжя. пр. Металургів, буд.6, кім.4.

Відповідно до п. 7.5 Договору у разі зміни фактичного місця знаходження, юридичної адреси, банківських або інших реквізитів, що виливають на виконання сторонами умов даного договору, кожна із сторін зобов`язується в 10-денний термін з моменту таких змін поставити до відома іншу сторону шляхом письмового повідомлення. При недотриманні однією із сторін даної умови, у разі виникнення спору, вона позбавляється права посилатися на факт неотримання листів, рахунків тощо.

Згідно п. 7.6 Договору уразі неотримання Орендарем рахунків, актів виконаних робіт звини пошти або збудь- яких інших обставин, Орендар зобов?язується вжити всіх заходів щодо одержання даних документів і оплати орендних платежів відповідно до п.4 даного договору. При недотриманні цієї умови ОРЕНДАРЕМ, у разі виникнення спору, він позбавляється права посилатися на факт неотримання рахунків, актів виконаних робіт тощо.

За актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.11.2021 Приватне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» передало, а Фізична особа-підприємець Антонов Ігор Володимирович прийняв орендоване відповідно до Договору майно.

31.10.2022 згідно Акту про проведення одностороннього приймання приміщення від 31.10.2022 року Об`єкт оренди був повернутий Позивачу Відповідачем (додаток № 3 до Договору).

На виконання умов договору відповідачу виставлені відповідні рахунки- фактури на оплату за оренду майна, за період з грудня 2021 по жовтень 2022.

Відповідно умов п.7.4 Договору, Орендар надсилав рахунки-фактури за адресою: 69006,м. Запоріжжя. пр. Металургів, буд.6, кім.4, про що свідчать реєстри відправлених рекомендованих листів та списки згрупованих поштових відправлень.

10.09.2024 листом за вих. №16/210, після закінчення строку дії Договору, рахунки- фактури (за останній місяць строку оренди - жовтень 2022), позивач повторно надіслав відповідачу за юридичною адресою: 69068,м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 3, кв. 72.

Проте, зазначений лист, повернувся на адресу позивача, про що свідчить копія поштового конверту за поштовим відправленням за № 060090987702.

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що на момент його звернення до суду з позовом у даній справі, відповідач орендну плату у період з грудня 2021 по жовтень 2022 вносив з порушенням термінів її сплати, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 19902,31 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди № 06210479 від 29.10.2021зі сплати орендної плати, в розмірі 19902,31 грн. основного боргу, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду. Крім того, у зв`язку з невиконанням зобов`язань за Договором, позивачем нараховано 1333,13 грн.3 % річних та 3971,25 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Аналогічний припис містить ГК України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язком для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За своєю правовою природою правовідносини сторін є господарськими, а укладений сторонами договір за своїм змістом є договором оренди державного майна.

Положеннями ст. 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 ЦК України та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК Кодексу визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач орендну плату у період з грудня 2021 по жовтень 2022 вносив з порушенням термінів її сплати, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 19902,31 грн.

Отже, відповідач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору оренди оренди № 06210479 від 29.10.2021 належним чином та в повному обсязі не виконав.

Факт наявності заборгованості з орендних платежів в розмірі 19902,31 грн. підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем після подання позивачем позовної заяви сплачений борг за Договором оренди № 06210479 від 29.10.2021 в загальній сумі 6000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № @2PL470669 від 18.11.2024.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується сплата відповідачем заборгованості за Договором оренди № 06210479 від 29.10.2021 в розмірі 6000,00 грн., після відкриття провадження у справі №908/2715/24, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Антонова Ігоря Володимировича 6000,00 грн. основного боргу за Договором оренди № 06210479 від 29.10.2021, у зв`язку із чим провадження у справі №908/2715/24 в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Судом роз`яснюється сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 1333,13 грн. 3 % річних та 3971,25 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем розрахунків за договором оренди, вимоги про стягнення з нього 3 % річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення 1333,13 грн. 3 % річних, які розраховані за загальний період з 25.01.2022 по 05.10.2024.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 1333,13 грн. 3 % річних заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 3971,25 грн. інфляційних втрат, які розраховані за загальний період з лютого 2022 - вересень 2024 року.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3971,25 грн. інфляційних втратзаявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 13902,31 грн. основного боргу, 1333,13 грн.3 % річних та3971,25 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення з відповідача 6000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1, ч. 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір повертається повністю в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Враховуючи зазначене та наявне в матеріалах справи клопотання позивача про повернення йому з Державного бюджету Українисумусудового збору за позовною вимогою в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 6000, 00 грн., суд вважає за необхідне за відповідною ухвалою повернути Приватномуакціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 720,76 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна», м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця Антонова Ігоря Володимировича, м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Антонова Ігоря Володимировича, ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь`ім. А.М.Кузьміна», (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, код ЄДРПОУ 00186536) 13902 (тринадцять тисяч дев`ятсот дві) грн. 31 коп. заборгованості з орендної плати, 1333 (одну тисячу сто тридцять три) грн. 13 коп. 3% річних, 3971 (три тисячі дев`ятсот сімдесят одну) грн. 25 коп. інфляційних втрат та 2307 (дві тисячі триста сім) грн. 24 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Провадження у справі № 908/2715/24 в частині позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Антонова Ігоря Володимировича, м. Запоріжжя на користь Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна», м. Запоріжжя 6000,00 грн. основного боргу за договором оренди № 06210479 від 29.10.2021 закрити.

4. Повернути Приватному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна», (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, код ЄДРПОУ 00186536) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 720,76грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі № 908/2715/24 в частині позовних вимог.

Повне судове рішення складено «09» грудня 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.