Рішення

від 21.11.2024 по справі 199/4712/24

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 199/4712/24

Провадження 2/206/1529/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Плінської А.В.,

за участю секретаря Білої О.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Павленко І.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ,треті особи - орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 12.03.2010 року між ним та відповідачем був укладений шлюб. Від цього шлюбу вони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їх сімейне життя не склалось та з грудня 2021 року фактично шлюбні відносини між ними були припинені, у зв`язку з чим у липні 2024 року шлюб між ними було розірвано. З грудня 2021 року по березень 2022 року дружина з донькою проживали, окремо за адресою: АДРЕСА_1 , але через війну дружина переїхала проживати в приватний сектор до свого батька за адресою: АДРЕСА_2 . Однак через те, що дитина відвідує Дніпровський ліцей №134 та займається спортивними танцями, які територіально є ближчими до місця його проживання, а також через часті відрядження відповідача по роботі, дитина з жовтня 2022 року повернулася жити до нього за адресою: АДРЕСА_3 . На канікули дружина декілька разів забирала дитину за кордон, але такі довготривалі від`їзди негативно вплинули на успішність дитини, її режим навчань, та тренувань. Вважає, що дитині краще проживати разом із ним, ніж з матір`ю, яка опікується лише власною роботою, і не може приділяти достатньо часу дитині, бо відповідачка має ненормований робочий день та закордонні відрядження. Просив суд, виходячи з інтересів дитини визначити її місце проживання із ним за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2024 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2024 року залучено в якості третьої особи - орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради.

23 серпня 2024 року відповідач подала відзив на позовну заяву в якому просила відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що обставини викладені в позовній заяві викривлені та не відповідають дійсності. Вважає, що беручи дитину з собою за кордон під час робочих відряджень вона розвиває кругозір дитини,що не може негативно впливати на розвиток дитини. По поверненню з відряджень вона забирає дитину за місцем свого фактичного проживання у будинку батька за адресою: АДРЕСА_2 , де дитина має все необхідне для проживання та розвитку. Вона постійно цікавиться своєю дитиною, її успіхами. Вважає, що така агресивна поведінка позивача щодо неї спричинена тим, що він дізнався, що вона влаштовує своє особисте життя і зустрічається з чоловіком, після чого позивач звернувся з даним позовом. Вона зі свого боку ніколи не перешкоджала в спілкуванні дитини з батьком та його родичами, але вважає, що позивач не може приділяти достатньо часу дитині, бо він має позмінний графік роботи. Вважає, що позивач діє всупереч інтересам дитини, оскільки вона ніколи не ухилялася від свого батьківського обов`язку щодо виховання дитини.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2024 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. В подальшому подала заяву про розгляд справи в її відсутності в якій зазначила, що місце реєстрації дитини разом із батьком не перешкоджає фактичному проживанню із нею. Вважає, що місце проживання дитини має бути визначено лише з нею.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що позивач її син, а відповідачка невістка. В 2021 році невістка пішла з сім`ї та забрала з собою доньку. Спочатку невістка неподалік винаймала квартиру, а коли почалась війна, то разом із дитиною переїхала жити до свого батька. Дитина сумувала за батьком, своїми друзями та танцювальним гуртком. У відповідачки почались робочі відрядження та вона залишала доньку разом із своїм батьком. Однак, дитині там не дуже подобалось, оскільки побутові умови не дуже та дідусь потребує допомоги. Невістка - це розуміла,тому відпустила доньку проживати до батька.

Відповідно до вимог ст. 171 СК України судом заслухана думка малолітньої дитини ОСОБА_3 , яка пояснила, що навчається у 8-му класі та зараз проживає разом із татом та бабусею за адресою: АДРЕСА_4 . Коли мама з татом розлучились та почалась війна, вони з мамою переїхали жити до дідуся. Жити їй більше подобається з татом та бабусею. Мама багато працює. Більше секретиками вона ділиться з бабусею, а «шопінг» більше любить робити з мамою. Коли вона живе у мами, то часто пропускає заняття в школі та на танцях. В квартирі тата вона живе з самого дитинства. Переїздити не хоче. Свята та вихідні хоче проводити з мамою. Переїздити жити до хлопця мами не хоче, оскільки там ще живуть двоє хлопців. Тиждень до цього вона жила у мами. Влітку жила із мамою і з татом, але більше часу живе з татом.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 березня 2010 року, який було розірвано на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2024 року (справа № 199/4632/124) (а.с.10).

У шлюбі у сторін народилася донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Позивач ОСОБА_1 разом із донькою ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 . Дана квартира на праві власності належить матері позивача ОСОБА_4 (а.с.12,13).

Позивач ОСОБА_1 працює в ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь» на посаді оператора з обслуговування установок для пилогазоуловлювання. За місцем роботи характеризується позитивно (а.с.16,17).

Згідно характеристики з місця проживання (а.с.19) ОСОБА_1 проживає разом із донькою за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_5 активно займається вихованням дочки, часто проводить з нею час, сприяє її фізичному та інтелектуальному розвитку (водить на заняття з танців та англійської мови). За період проживання скарг від сусідів на нього не було.

Відповідач ОСОБА_2 на теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Даний будинок на праві власності належить батькові відповідача ОСОБА_6 (а.с.42).

Згідно характеристики з місця проживання відповідач ОСОБА_2 , періодично проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_2 , допомагає йому по господарству. Вона часто буває у відрядженнях, та коли повертається разом із нею часто приїжджає і дочка, ОСОБА_7 . Дівчинка вихована, чемна, завжди вітається. Коли вона залишається з дідусем, вони разом ходять на рибалку (а.с.41).

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування адімінстрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради №5/5-464 від 18.09.2024 року згідно актів обстежень умов проживання, що за місцем проживання батька, так і матері створені задовільні умови для проживання, виховання та розвитку дитини.

Із пояснень сторін встановлено, відповідачка працює не офіційно, має закордонні відрядження. Дана обставина визнається сторонами, тому відповідно до ч. 1 ст.82 ЦК України не підлягає доказуванню.

Згідно довідки Дніпровського ліцею №134 гуманістичного навчання і виховання Дніпровської міської ради №222 від 29.05.2024 - дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ученицею 7-Ві класу за програмою інтелект. Навчанням та вихованням дитини опікуються батьки (а.с.18).

Також, малолітня дитина ОСОБА_3 займається спортивними танцями з 2015 року у «Танцклубі гукових». ОСОБА_3 є призеркою та переможницею багатьох змагань зі спортивного танцю, має ІІ спортивний розряд. ОСОБА_7 має величезну підтримку від своєї родини. Мати, ОСОБА_8 , бере участь у підготовці до виступів, розробляючи та шиючи танцювальні костюми для доньки. Робить неймовірні спеціальні зачіски. Батько, ОСОБА_5 , неймовірна людина, фінансово забезпечує всі витрати: заняття з видатними педагогами-лекторами в різних танцювальних програмах, участь та поїздки на змагання, придбання спеціального взуття та тканин для костюмів (а.с.20).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Виходячи зі змісту частини шостої статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин;(г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19).

Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

У цій справі встановлено, що батьки мають належні житлові умови, доходи (обидва працюють), мають бажання виховувати доньку.

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).

При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.

У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).

Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).

Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.

Водночас труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації, і завдяки тривалому контакту батьків ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.

З урахуванням вищезазначеного, при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком. У постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20 Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною.

Як встановлено судом, що як батько, так і мати дитини належним чином ставляться до виконання своїх батьківських обов`язків, позитивно характеризуються в побуті, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання та розвитку дитини, у той же час між сторонами існує особистий конфлікт, що унеможливило вирішення питання про фізичну опіку щодо їх спільної дитини в позасудовому порядку.

Під час вирішення питання щодо можливості встановлення спільної фізичної опіки, суди, окрім загальних обставин, мають також враховувати: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться не далеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини) тощо.

Судом встановлено, що сторони проживають в одному місті, позитивно характеризуються, висловлюють бажання в однаковій мірі піклуватися про доньку.

Більш тривалий період часу за останні два роки дитина проживала з батьком, однак у дитини є стійкий емоційний контакт з матір`ю. В ході судового розгляду дитина висловила бажання проводити у матері вихідні та свята. Своє бажання проживати з батьком дитина обґрунтовувала тим, що в квартирі батька проживає від народження та їй звідти зручніше відвідувати школу та гуртки.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини № 5/5-464 від 18.09.2024 року орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 (а.с. 53-55).

Суд дослідивши та оцінивши висновок органу опіки та піклування, не може в повній мірі з ним погодитись, оскільки у ньому не наведено підстав та аргументів, які саме інтереси малолітньої дитини було враховано при визначенні її місця проживання тільки з батьком, оскільки дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків.

Фактично висновок ґрунтується лише на думці дитини про її бажання продовжувати проживати з батьком і знову ж тих підстав.

У постанові від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18, провадження № 61-16426св20, Верховний Суд дійшов висновку, що саме лише висловлене дитиною бажання проживати з батьком не може бути безумовною підставою для відповідного визначення місця проживання, оскільки при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у сукупності.

Разом із цим, суд виходячи із тих показів, які були надані дитиною в судовому засіданні, вважає, що більша прихільність дитини щодо місця її проживання разом із батьком, зокрема, була сформована тим, дитина проживає за місцем мешкання батька від самого народження, та відповідно за місцем його проживання має сформовані соціальні контакти. Однак, вочевидь дитина має гарні відносини з матір`ю, потребує її материнської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на її розвиток.

Отже, в даному випадку суд вважає, що доцільним буде визначити спільну фізичну опіку, оскільки дитина потребує як материнського, так і батьківського виховання, що у їх синтезі формують основу становлення дитини як повноцінного члена суспільства.

Таким чином, вимоги позивача, підлягають частковому задоаоленню.

Також, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір підлягає стягненню у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 ; два тижні з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Двотижневий період проживання дітей з кожним з батьків починається з 10:00 год. неділі та завершується через два тижні о 10.00 год. неділі.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів.

Суддя: А.В. Плінська