Рішення

від 09.12.2024 по справі 910/10693/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2024Справа № 910/10693/24Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗ Буд" (65005, м. Одеса, вул. Заньковецької, 7, кабінет 20, ідентифікаційний код 42588233)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Проект" (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, ідентифікаційний код 43418516)

про стягнення 115 074,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗ Буд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Проект" про стягнення заборгованості за договором підряду від 17.02.2021 № 17022021_пж, в частині повноти та своєчасності оплати виконаних позивачем за договором робіт у розмірі 115 074,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 залишено позов без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали суду, у визначений спосіб.

16.09.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, заперечення на відповідь на відзив, та позивачу - відповідь на відзив.

14.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фуд Проект» (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗ Буд» (далі - підрядник, позивач) було укладено договір підряду №17022021_пж (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати технічне переоснащення систем протипожежного захисту (надалі - роботи) в приміщеннях під фудхолл в ТРЦ Блокбастер, розташованих за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 36 (далі - об`єкт), а замовник зобов`язується прийняти такі роботи та здійснити їх оплату відповідно до умов даного договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору перелік, об`єм та строки виконання конкретних видів робіт визначаються сторонами у додатках, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1.5. договору підрядник зобов`язується прийняти весь обсяг виконаних підрядником робіт за умови їх належного виконання, підписати з останнім документи, передбачені п. 4.1. та п. 4.5. цього договору, і провести розрахунок згідно з розділом 3 цього договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору загальна ціна договору є договірною, складається з вартості всіх виконаних підрядником робіт протягом дії договору та визначається на підставі узгоджених сторонами кошторисів. Ціна договору (як і вартість робіт по кожному конкретному додатку до договору)включає в себе вартість робіт, матеріалів і обладнання, які будуть використовуватися при виконанні робіт.

Згідно з п. 3.2. договору розрахунки за виконані роботи проводяться передоплатою у розмірі 100 % вартості матеріалів та 50 % вартості робіт (з урахуванням п.3.6 цього договору) протягом 3-х робочих днів після підписання сторонами документів, передбачених п.4.1. та п.4.5. цього договору.

Відповідно до пункту 4.1. договору поточне приймання виконаних робіт здійснюється замовником за актом приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в (надалі - акт) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 (надалі - довідка), які складаються підрядником щомісячно, підписуються обома сторонами та є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п. 4.2. договору підрядник після виконання відповідного обсягу робіт зобов`язаний направити замовнику два примірники акту та довідки.

Замовник зобов`язаний прийняти виконані належним чином роботи та підписати акт та довідку або відмовитись від їх підписання та надати підряднику мотивовану письмову відмову протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання акту та довідки.

Відповідно до пункту 4.3. умов договору замовник має право відмовитись від прийняття робіт, які виконані неналежним чином, у разі виявлення замовником невідповідності обсягів чи вартості виконаних робіт, зазначених в акті та довідці, фактичним обсягам чи вартості виконаних робіт, що встановлена у додатках до цього договору та/або кошторисах, або- у разі виявлення будь-яких недоліків, допущених з вини підрядника, у виконаних роботах чи матеріалах.

В даному випадку замовник не підписує акт та довідку і надає мотивовані зауваження у письмовому вигляді із зазначенням переліку необхідних доопрацювань, строку та порядку їх проведення. Підрядник зобов`язаний своїми силами і за свій рахунок усунути виявлені недоліки у визначені замовником строки.

Відповідно до пункту 4.4. умов договору у разі не підписання замовником акту та довідки і не пред`явлення мотивованих зауважень в письмовому вигляді протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання замовником акту та довідки, даний акт та довідка вважаються підписаними по-замовчуванню, а роботи прийнятими без зауважень.

20 травня 2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду № 17022021_пж (далі - додаткова угода № 1) в якій, серед іншого, погоджено викладення графіку виконання робіт, у новій редакції, яка є додатком №1 до даної додаткової угоди № 1 та являється невід`ємною частиною даної додаткової угоди № 1 та договору підряду № 17022021-Пж від 17.02.2021 року.

20 травня 2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору підряду № 17022021_пж (далі - додаткова угода № 2) в якій, серед іншого, сторони домовились, що вартість робіт, зазначених у додатковій угоді, зазначаються у договірній ціні, що є додатком № 1 до даної додаткової угоди та являється невід`ємною частиною даної додаткової угоди та Договору підряду № 17022021_пж від 17.02.2021 року.

20.05.2021 сторонами підписано договірну ціну № 1 на виконання інженерних робіт на загальну суму 86 428, 83 грн.

22.06. 2021 року сторонами підписано договірну ціну № 2 на виконання інженерних робіт на загальну суму 268 622,29 грн.

13.07.2021 сторонами підписано договірну ціну № 3 на виконання інженерних робіт на загальну суму 195 777,83 грн.

Так, 31.05.2021 між сторонами підписано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2021 року на загальну суму 11 647 174, 52 грн.

31.05.2021 між сторонами підписано акт № 2 приймання виконання робіт за травень 2021 року на загальну суму 86 428,83 грн, відповідно до договірної ціни № 1 від 20.05.2021 на виконання інженерних робіт.

06.08.2021 між сторонами підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт виконання інженерних робіт за серпень 2021 року на загальну суму 744 496, 48 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що сума за цими актами була сплачена відповідачем в повному обсязі.

Водночас, відповідно до договірної ціни № 2 від 22.06.2021 на виконання інженерних робіт відповідачу було направлено акт № 1 приймання виконання робіт за вересень 2021 на загальну суму 268 622,29 грн.

Так, позивач зазначає, що за цим актом відповідач здійснив неповну оплату, а саме 189 095 грн. Заборгованість заданим актом складає 79 528,00 грн.

Відповідно до договірної ціни № 3 від 13.07.2021 на виконання інженерних робіт відповідачу було направлено акт № 1 приймання виконання робіт за вересень 2021 на загальну суму 195 777,83 грн.

За твердженнями позивача, за цим актом відповідач здійснив неповну оплату, а саме 160 231, 00грн. Заборгованість за даним актом складає 35 547,00 грн.

12 червня 2023 на адресу замовника позивачем було направлено претензію з приводу погашення існуючої залишкової заборгованості в сумі 115 074 грн, проте остання залишилась проігнорована відповідачем.

Отже, як вказує позивач, відповідачем порушено умови договору № 17022021_пж від 17.02.2021 в частині повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів та просить суд стягнути з відповідача 115 074,00 грн основного боргу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даного позову, з огляду на наступне.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 17022021_пж від 17.02.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За умовами частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов`язок виконати роботу, а замовник зобов`язаний її прийняти і оплатити.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно з п. 2.1.5. договору підрядник зобов`язується прийняти весь обсяг виконаних підрядником робіт за умови їх належного виконання, підписати з останнім документи, передбачені п. 4.1. та п. 4.5. цього договору, і провести розрахунок згідно з розділом 3 цього договору.

Відповідно до пункту 4.1. договору поточне приймання виконаних робіт здійснюється замовником за актом приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в (надалі - акт) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 (надалі - довідка), які складаються підрядником щомісячно, підписуються обома сторонами та є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до частин 4, 6 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

За змістом статті 882 ЦК України передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Згідно з п. 4.2. договору підрядник після виконання відповідного обсягу робіт зобов`язаний направити замовнику два примірники акту та довідки.

Замовник зобов`язаний прийняти виконані належним чином роботи та підписати акт та довідку або відмовитись від їх підписання та надати підряднику мотивовану письмову відмову протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання акту та довідки.

Суд зазначає, що правова позиція щодо застосування судами частини четвертої статті 882 ЦК України є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено в п. 6.3 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, згідно з якою передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе у разі реального виконання робіт за договором у випадку неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений у договорі.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 05.02.2020 у справі № 904/2082/19, від 21.09.2019 у справі № 917/1489/18, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 17.08.2021 у справі № 910/16308/20.

У даному випадку, з урахуванням фактичних обставин, які склались між сторонами, суд вважає, що у спірних відносинах має бути встановлена обставина реального виконання робіт за договором та їх виконання саме в обсязі (розмірі та за ціною), які заявлені позивачем та, відповідно, підлягає окремому доведенню ним у цій справі, що має важливе значення для правильного вирішення спору.

Тобто, обов`язок доведення виконання робіт за актами виконаних робіт, підписаними в односторонньому порядку, покладено на підрядника, і останній повинен подати всі необхідні докази у розумінні ст. 73-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження своїх доводів, оскільки у відповідності зі статтею 86 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Разом з тим, судом встановлено відсутність жодних доказів, які б підтверджували надсилання (передачу) замовнику актів та прийняття відповідачем робіт у встановленому договором порядку.

Крім того, у випадку не надсилання позивачем спірних актів відповідачу, останній був позбавлений можливості відмовитись від їх підписання та/або надати підряднику мотивовану письмову відмову протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання актів в порядку п. 4.2. договору.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність доказів, якими було б підтверджено факт виконання робіт, зокрема, за відсутності направлення замовнику повідомлення про готовність робіт для передання та актів виконаних робіт та відсутності виникнення обов`язку замовника стосовно здійснення оплати таких робіт, оскільки по-перше, акт виконаних робіт спрямований не лише на підтвердження факту їх виконання, а на підтвердження фактів їх приймання-передачі, а по-друге, у разі підписання акту виконаних робіт в односторонньому порядку лише підрядником, він повинен зафіксувати в цьому акті факт відмови замовника від його підписання.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 905/411/17.

Більше того, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу листа №01 від 05.08.2021 та претензії з приводу погашення існуючої заборгованості.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт реального виконання робіт за актами № 1 на загальну суму 115 074,00 грн.

За таких обставин суд вважає, що позивач не довів суду наявність правових підстав для сплати відповідачем вартості обумовлених в договорі підряду інженерних робіт.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені і в статтях 7 (рівність перед законом і судом) та 13 (змагальність сторін) Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Отже, принцип змагальності не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.

Принцип змагальності закріплений, зокрема, у частині 3 статті 13, частині 1 статті 76, частині 1 статті 78, частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов не обгрунтований належним чином та не підтверджений достатніми доказами, відтак, задоволенню не підлягає.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Позивач був звільнений від сплати судового збору при поданні позову у справі, про розподіл інших судових витрат суду не заявлено.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗ Буд" (65005, м. Одеса, вул. Заньковецької, 7, кабінет 20, ідентифікаційний код 42588233)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Проект" (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, ідентифікаційний код 43418516)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.12.2024

Суддя І.О. Андреїшина