Рішення

від 06.12.2024 по справі 910/12506/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2024Справа № 910/12506/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Київської міської ради, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-95», м. Київ

про стягнення 151 027,26 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-95» про стягнення 151 027,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у Київській міській раді триває розгляд підготовленого Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) проекту рішення Київської міської ради від 10.06.2024 № 08/231-813/ПР «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-95» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки з комплексом супутніх послуг на вул. Озерній в Оболонському районі міста Києва». Відповідач не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, на якій розташований зазначений вище об`єкт нерухомого майна. Зважаючи на те, що відповідач безоплатно використовує земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:035:0017 без правовстановлюючих документів на неї, з останнього підлягають безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 01.05.2023 по 13.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням такого.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як встановлено судом відповідачем не здійснено реєстрацію електронного кабінету в підсистемі електронний суд.

Ухвала суду про відкриття провадження була направлена на адресу відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судова кореспонденція була вручена відповідачу 22.10.2024, що підтверджується поштовим повідомленням №0600297728854.

Отже, виходячи з наведеного останнім днем строку подачі відзиву на позов було 06.11.2024.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради №579/3155 від 07.07.2005 земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:78:035:0015) (додається, перебуває у розпорядженні позивача) передана в оренду на 5 років Товариству з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-95» для будівництва, експлуатації та обслуговування автостоянки з комплексом супутніх послуг.

Рішенням від 28.12.2006 по справі №524 Господарського суду міста Києва визнано укладеним договір земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автостоянки з комплексом супутніх послуг на вул.Озерній в Оболонському районі м.Києва між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-95» та Київською міською радою, згідно п.1.1 якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 07.07.2005 №579/3155 «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-95» для будівництва, експлуатації та обслуговування автостоянки з комплексом супутніх послуг на вул. Озерній в Оболонському районі м.Києва», за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

місце розташування - вул. Озерна в Оболонському районі м.Києва;

розмір - 6718 (шість тисяч сімсот вісімнадцять) кв.м, в тому числі в межах червоних ліній 1813 (одна тисяча вісімсот тринадцять) кв.м;

цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування автостоянки з комплексом супутніх послуг;

кадастровий номер - 8 000 000 000:78:035:0015.

У п.2.2 договору вказано, що згідно з витягом з технічної документації №Ю-42982/2007 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 02.04.2007 №218 нормативна грошова оцінка Земельної ділянки становить 905 529, 35 грн.

Договір укладено на 5 (п`ять) років (п.3.1 договору оренди).

Договором від 21.12.2015 поновлено на три роки договір оренди земельної ділянки, що визнаний укладеним за рішенням від 28.12.2006 по справі №524 Господарського суду міста Києва. Викладено умови договору в новій редакції.

Згідно п.2.2 договору в редакції договору від 21.12.2015 нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 3 738 218,40 грн.

Договором від 24.04.2019 поновлено на три роки договір оренди земельної ділянки, що визнаний укладеним за рішенням від 28.12.2006 по справі №524 Господарського суду міста Києва.

Рішенням №7217/7258 від 02.11.2023 Київської міської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:035:0015) комунальної власності територіальної громади міста Києва для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства на вул. Озерній в Оболонському районі міста Києва» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а саме: земельної ділянки комунальної власності, вид цільового призначення якої - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства на вул.Озерній в Оболонському районі міста Києва кадастровий номер 8000000000:78:035:0015, відповідно до якої утворені дві земельні ділянки, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:035:0017.

Як вказує позивач, наразі у Київській міській раді триває розгляд підготовленого Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проекту рішення Київської міської ради від 10.06.2024 № 08/231-813/ПР «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-95» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки з комплексом супутніх послуг на вул. Озерній в Оболонському районі міста Києва» (зазначений проект розміщений на офіційному сайті Київської міської ради за посиланням: https://kmr.gov.ua/sites/default/files/813_7.pdf ).

Підпунктом 2.9 пункту 2 вказаного проекту рішення запропоновано зобов`язати землекористувача сплатити безпідставно збереженні кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:78:035:0017 з моменту закінчення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:035:0015 (скасований кадастровий номер земельної ділянки) від 30 березня 2007 року № 78-6-00433 (зі змінами), до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі розрахунку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В пояснювальній записці до вказаного проекту рішення вказано, що земельна ділянка забудована нежитловою будівлею (закінчений будівництвом об`єкт) загальною площею 60,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 421577980000), яка належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-95» на праві власності, датою реєстрації права власності є 21.07.2014.

Станом на теперішній час орендні правовідносини між сторонами не оформлено. Доказів зворотного відповідачем не надано.

У позовній заяві вказано, що земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України 01.05.2023, про що зазначено у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002245552024 доцільно стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності саме з 01.05.2023.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:035:0017 та витягу №НВ-9948222272024 із технічної документацуіх з нормативно грошової оцінки земельних ділянок нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 3754523,87 грн.

Зважаючи на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-95» безоплатно використовує земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:035:0017 без правовстановлюючих документів на неї, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.05.2023 по 13.09.2024 на суму 151027,26 грн з урахуванням витягу № НВ-9948222272024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (дата формування витягу 12.09.2024), витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002245552024 від 12.09.2024.

Оцінюючи доводи позивача та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-95» про стягнення 151 027,26 грн. При цьому, судом враховано таке.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Крім того, правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту означеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається з положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведені в оренду попередньому власнику.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 та Верховного Суду від 15.12.2021 року в справі № 924/856/20.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року в справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.

У постанові від 05.08.2022 року в справі № 922/2060/20 Верховний Суд, при розгляді спору в подібних правовідносинах, де серед іншого встановлювались обставини щодо площі земельної ділянки, яку використовував власник розташованого на ній нерухомого майна, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що з моменту закінчення п`ятнадцятирічного строку дії договору оренди земельної ділянки, укладеного рішенням від 28.12.2006 по справі №524 Господарського суду міста Києва та формування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:035:0017, відповідач. Як власник нерухомого майна, розташованого на означені земельній ділянці, фактично використовував земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:035:0017, без правовстановлюючих документів та державної реєстрації прав відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, а також без сплати орендної плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, з яких відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, у тому числі якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За таких обставин відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не дає права на її безоплатне використання. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18 та у постанові від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком певної події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом статті 1212 Глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав.

Зокрема частина друга вказаної норми регламентує, що при цьому вина набувача майна, потерпілого чи інших осіб не має значення, а визначальним є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (частина перша статті 96 Земельного кодексу України).

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (стаття 92 цього кодексу).

Право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічні висновки неодноразово наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Отже фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Вказаний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Згідно з вимогами статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Судом було встановлено обставини формування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:035:0017, як об`єкту земельних правовідносин.

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 року в справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі № 320/5877/17 (пункт 71).

Висновок про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 09.11.2021 року в справі № 905/1680/20.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Згідно інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, розміщеної у відкритому доступі на офіційному сайті (https://land.gov.ua/), коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2023 рік для земель населених пунктів становить 1,051, отже, розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:035:0017 за 2023 становила 3 572 334,80 грн.

Отже, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення в повному обсязі позовних вимог Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-95» про стягнення 151 027,26 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-95» про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 151 027,26 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-95» (04212, м.Київ, вул..Малиновського, буд.6-Б, ЄДРПОУ 23502626) на користь Київської міської ради (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, буд.36, ЄДРПОУ 22883141) безпідставно збережені грошові кошти в сумі 151 027,26 грн та судовий збір в розмірі 3028 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено та підписано 06.12.2024.

Суддя В.В. Князьков