Рішення

від 04.12.2024 по справі 910/11921/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2024Справа № 910/11921/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро аналітичних досліджень безпеки АЕС» (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, буд. 7, офіс 307, ідентифікаційний код 39243239)

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Науково-технічний центр» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661)

про стягнення 2 305 960, 35 грн,

за участі представників сторін:

від позивача: Барчук А.В.

від відповідача: Завгородній Р.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро аналітичних досліджень безпеки АЕС» (далі - позивач) з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Науково-технічний центр» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом2 (далі - відповідач) про стягнення 2 305 960, 35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №22ARB-11/48-141-01-22-00390 на надання послуги на тему «Дослідження особливостей застосування кореляцій ДКБ «Гідропрес» для визначення коефіцієнта запасу до кризи теплообміну при періодичній переоцінці безпеки енергоблоків з ядерним паливом компанії «Вестінгауз» від 12.10.2022 в частині оплати наданих позивачем послуг, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути 1 900 000, 00 грн основного боргу, 41 893, 44 грн 3% річних, 92 823, 74 грн інфляційних втрат та 271 243, 17 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.10.2024.

18.10.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив що, з огляду на відсутність вини останнього в порушенні зобов`язання за договором, виконання відповідачем під час дії воєнного стану неспівмірного між доходами та витратами суспільного обов`язку, необхідності в таких умовах забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок АЕС та сталу роботу енергетичної системи України, як складової безпеки держави, існують об`єктивні обставини, які мають істотне значення та свідчать про наявність обґрунтованих підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних.

22.10.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

28.10.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній зазначив, що вважає наведені у відповіді на відзив пояснення, міркування та аргументи не спростовують доводи, зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву, вказані в ній мотиви не обґрунтовують відхилення аргументів відповідача.

29.10.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника позивача, закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

У підготовчому судовому засіданні, призначеному на 30.10.2024, представник відповідача не заперечував щодо заяви позивача про проведення судового засідання без часті представника останнього та закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Протокольною ухвалою від 30.10.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.11.2024.

01.11.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від позивача надійшла заява про виправлення описки допущеної в ухвалі суду, оскільки у вступній та описовій частинах ухвали від 02.10.2024 в частині зазначення найменування сторін допущена технічна описка у найменуванні позивача у справі. Так замість вірного: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро аналітичних досліджень безпеки АЕС», помилково зазначено: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро аналітичних досліджень АЕС». Також, в ухвалі від 30.10.2024 про повідомлення і виклики замість вірного: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро аналітичних досліджень безпеки АЕС», помилково зазначено: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро аналітичних досліджень АЕС».

01.11.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 виправлено описку у вступній та описовій частинах ухвал Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 та від 30.10.2024 у справі № 910/11921/24, а саме вважати вірним найменування позивача: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро аналітичних досліджень безпеки АЕС».

У судовому засіданні 13.11.2024 суд задовольнив заяву позивача та відклав розгляд справи на 04.12.2024.

У судовому засіданні 04.12.2024 судом заслухано пояснення представника позивача, яка позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити у повному обсязі та представника відповідача, який проти вимог заперечував з підстав наведених у відзиві та просив суд відмовити у позові повністю, а у разі ухвалення рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог розмір пені, процентів річних та інфляційних втрат зменшити на 99%.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

12 жовтня 2022 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі директора відокремленого підрозділу «Науково- технічний центр» (надалі - замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро аналітичних досліджень безпеки АЕС» (надалі - виконавець/позивач) було укладено договір № 22ARB-11/48-141-01-22-00390 на надання послуги на тему «Дослідження особливостей застосування кореляцій ДКБ «Гідропрес» для визначення коефіцієнта запасу до кризи теплообміну при періодичній переоцінці безпеки енергоблоків з ядерним паливом компанії «Вестінгауз» (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець прийняв на себе зобов`язання надати замовнику, а замовник прийняти і оплатити послугу на тему: «Дослідження особливостей застосування кореляцій ДКБ «Гідропрес» для визначення коефіцієнта запасу до кризи теплообміну при періодичній переоцінці безпеки енергоблоків з ядерним паливом компанії «Вестінгауз».

Відповідно до п. 1.2. договору наукові, технічні, економічні та інші вимоги до надання послуги, яка є предметом даного договору, визначаються Технічною специфікацією, яка є невід`ємною частиною даного договору (Додаток № 1).

Згідно з п. 1.3. договору зміст, строки надання етапів послуги визначається Календарним планом на весь обсяг послуги (Додаток № 2), який є невід`ємною частиною даного Договору.

У п. 1.4 договору сторони прийшли до згоди, що вартість послуги, яка буде виконуватися за цим договором, визначена і зафіксована сторонами в протоколі узгодження договірної ціни (Додаток № 3), який є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.5 договору вартість послуги, що буде виконана за цим договором, відповідно до протоколу узгодження договірної ціни складає 1 934 583, 33 грн, крім того ПДВ (20%) 386 916, 67 грн., всього 2 321 500, 00 грн.

Приймання та оцінка наданої послуги здійснюється відповідно до Технічної специфікації та Календарного плану (п. 1.6 договору).

У розділі 2 договору сторонами узгоджено порядок здачі-приймання послуги і проведення розрахунків, зокрема:

Послуга за етапом цього Договору вважається наданою, якщо Акт здачі- приймання наданої послуги з боку виконавця і замовника підписано із зазначенням дати та скріплено печаткою (за наявності) (п. 2.1);

Прийом-передача оформлених у встановленому порядку результатів наданої послуги оформлюється двосторонніми Актами здачі-приймання наданої послуги, які готуються у 4-х (чотирьох) примірниках по 2 (два) для кожної зі сторін. Оформлені та підписані Сторонами Акти здачі-приймання наданої послуги та надані податкові накладні, зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку, є підставою для взаємних розрахунків (п. 2.3);

Виконавець, зобов`язаний направити на електронні адреси замовника КА pdv.ntc@gmail.com та pdv2@ntc.atom.gov.ua інформацію щодо дати та номеру податкової накладної, а також надати замовнику електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН, протягом терміну, визначеного чинною редакцією Податкового кодексу України (далі ПКУ). Електронна адреса виконавця для листування (електронного адміністрування ПДВ) в межах виконання ПКУ arb@arb-npps.com.ua (п. 2.11);

Оплата наданої виконавцем послуги здійснюється замовником поетапно після приймання етапу та підписання сторонами двостороннього Акту здачі-приймання (п. 2.13);

Замовник і виконавець прийшли до згоди, що оплата послуги за кожним Актом здачі-приймання наданої послуги здійснюється замовником в строк не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з дати його підписання сторонами (п. 2.14).

Даний договір відповідно до п. 6.1. вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та завірення печатками сторін (за наявності), і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Умови Договору можуть бути змінені в порядку, встановленому чинним законодавством, з урахуванням вимог ст. 41 Закону України від 25.12.2015 №922-УІІІ (п. 6.2. договору).

За доводами позивача, сторонами декілька разів вносилися зміни до Календарного плану надання послуги.

Зокрема, додатковою угодою № 1 від 26 травня 2023 року термін виконання етапу Дослідження особливостей застосування кореляцій ДКБ «Гідропрес» для визначання коефіцієнту запасу до кризи теплообміну в рамках ППБ при експлуатації ядерного палива компанії «Вестінгауз» перенесено на 15 серпня 2023 року.

Додатковою угодою № 2 від 23 серпня 2023 року термін виконання відповідного етапу перенесено до 31.10.2023 року.

Також позивач зазначає, що 31 жовтня 2023 року у межах строку встановленого договором, між сторонами підписано Акт № 1/22ARB-11/1136/41-НТЦ здачі - приймання наданої послуги за договором № 22ARB-11 (Виконавця), № 1136/41 - НТЦ (Замовника) (№ 48-141-01-22-00390 (Дирекції) від 12 жовтня 2022 року на тему «Дослідження особливостей застосування кореляцій ДКБ «Гідропрес» для визначення коефіцієнта запасу до кризи теплообміну при періодичній переоцінці безпеки енергоблоків з ядерним паливом компанії «Вестінгауз» на загальну суму 1 900 000,00 грн.

Відповідно до вказаного акту послуги першого етапу: «Дослідження особливостей застосування кореляцій ДКБ «Гідропрес» для визначання коефіцієнту запасу до кризи теплообміну в рамках ППБ при експлуатації ядерного палива компанії «Вестінгауз» надані у повному обсязі, звітна документація задовольняє вимогам договору та технічного завдання, належним чином оформлена, здана виконавцем та прийнята замовником.

Також позивач зазначає, що Додатковими угодами № 4-5 сторони вносили зміни до календарного плану в частині виконання етапу другого (доопрацювання звітних матеріалів). При цьому, викладаючи календарний план у новій редакції сторони кожен раз підтверджували виконання першого етапу на тему «Дослідження особливостей застосування кореляцій ДКБ «Гідропрес» для визначення коефіцієнта запасу до кризи теплообміну при періодичній переоцінці безпеки енергоблоків з ядерним паливом компанії «Вестінгауз».

Проте, як вказує позивач, відповідач в порушення умов договору, зокрема п. 2.14 не здійснив розрахунок із позивачем у межах встановленого строку, внаслідок чого станом на дату подання цієї позовної заяви відповідач має перед позивачем заборгованість у розмірі 1 900 000 00 грн за надані послуги.

У позовній заяві позивача, зазначає, що наявна заборгованість у розмірі 1 900 000,00 грн не заперечується відповідачем у справі, так як у відповіді від 15.02.2024 на претензію позивача, відповідач повідомив, що виконання зобов`язань АТ «НАЕК «Енергоатом» у рамках договору від 12.10.2022 № 1136/41-НТЦ(№ 48-141-01-22-00390) в частині здійснення оплати за надані послуги в сумі 1 900 000,00 грн унеможливлено дією обставин непереборної сили (військова агресія російської федерації, її вплив на функціонування об`єктів енергетичної генерації та інфраструктури України). Оплата наданих послуг в сумі 1 900 000,00 грн буде здійснена негайно після припинення дії (впливу) зазначених обставин на можливість АТ «НАЕК «Енергоатом» виконувати свої зобов`язання у рамках договору від 12 жовтня 2022 року № 1136/41-НТЦ(№ 48-141-01-22-00390).

Оскільки, відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати наданих позивачем послуг, не виконано, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на свою користь 1 900 000, 00 грн - основного боргу, 41 893,44 грн - 3% річних, 92 823, 74 грн - інфляційних втрат та 271 243, 17 грн - пені.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтверджує, що відповідно до умов договору позивачем були надані послуги АТ «НАЕК «Енергоатом» за етапом № 1 Календарного плану відповідно до акту здачі-приймання наданої послуги від 31 жовтня 2023 року № 1/22ARB-11/1136/41-НТЦ на суму 1 900 000,00 грн (з ПДВ).

Проте, як зазначає відповідач, вказана сума неоплачених послуг, сформувалась у період з жовтня 2023 року, тобто у період, коли в Україні запроваджений воєнний стан, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відтак, на думку відповідача з початку військової агресії російської федерації проти України, сторони договору перебували під дією зазначеної форс-мажорної обставини.

Також відповідач зазначає, що АТ «НАЕК «Енергоатом» внесено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року N 83).

На АТ «НАЕК «Енергоатом», як найбільшого виробника електричної енергії, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 «Про затвердження Положення про покладання спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» (надалі - ПСО) покладені спеціальні обов`язки для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення.

За перше півріччя 2023 року витрати на виконання ПСО для АТ «НАЕК «Енергоатом» склали 49,601 млрд грн (включено до рядка 2150 Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за півріччя 2023 року). При цьому, загальний валовий прибуток відповідача (рядок 2090 Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за півріччя 2023 року) за вирахуванням собівартості продукції (рядок 2050 Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)) становив 44,943 млрд грн.

Таким чином, витрати відповідача на виконання обов`язків ПСО на п`ять мільярдів гривень більше ніж весь дохід АТ «НАЕК «Енергоатом» від реалізації електричної енергії за відповідний період Внаслідок російської агресії ускладнено й інші аспекти роботи АТ «НАЕК «Енергоатом»: реалізація інвестиційних проєктів, розрив логістичних маршрутів, труднощі з транспортуванням та страхуванням вантажів, втрата постачальників.

Робота АТ «НАЕК «Енергоатом» протягом більше тридцяти місяців в екстремальних умовах боротьби за утримання атомної генерації, від роботи якої повністю залежить життєздатність енергосистеми України в умовах воєнного стану, втрата відповідачем критично великої частини виробничих потужностей, як основного джерела отримання доходів, виконання спеціальних обов`язків (ПСО) крайнє негативно вплинули на фінансовий стан відповідача.

Своєчасна у визначені господарськими договорами строки оплата відповідачем заборгованості перед контрагентами за отримані товари, роботи та послуги, в тому числі перед позивачем у рамках договору, унеможливлена внаслідок послідовно пов`язаних подій: повномасштабне вторгнення рф в Україну; атаки збройних сил рф на об`єкти енергетичної генерації та інфраструктури України; втрата АТ «НАЕК «Енергоатом» джерела доходів у вигляді виробничих потужностей ВП ЗАЕС при необхідності нести витрати щодо забезпечення безпечного функціонування цього об`єкту та витрати, пов`язані з оплатою праці та соціальними гарантіями працівникам ВП ЗАЕС; отримання відповідачем збитків за результатами діяльності; спрямування грошових ресурсів відповідно до вимог закону в першу чергу на забезпечення потреб безпеки експлуатації АЕС.

Таким чином, недотримання відповідачем умов договору в частині своєчасності оплати отриманих від позивача послуг сталося за відсутності вини відповідача внаслідок дії непереборної сили.

Крім іншого відповідач просить суд зменшити розміру заявлених до стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних на 99 %.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем надані послуги першого етапу: «Дослідження особливостей застосування кореляцій ДКБ «Гідропрес» для визначання коефіцієнту запасу до кризи теплообміну при періодичній переоцінці безпеки з ядерним паливом компанії «Вестінгауз» на загальну суму 1 900 000,00 грн.

Судом встановлено, що вказаний Акт № 1/22ARB-11/1136/41-НТЦ здачі - приймання наданої послуги за договором № 22ARB-11 (Виконавця), № 1136/41 - НТЦ (Замовника) (№ 48-141-01-22-00390 (Дирекції) від 12 жовтня 2022 року підписано уповноваженими представниками та скріплені печаткою сторін.

Відповідач не заперечує факт отримання послуг за договором та зазначеним вище актом на суму 1 900 000, 00 грн

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, у п. 2.14 договору сторонами узгоджено, що оплата послуги за кожним Актом здачі-приймання наданої послуги здійснюється замовником в строк не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з дати його підписання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем основного боргу у повному обсязі, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не заперечується, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1 900 000,00 грн є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заявленої до стягнення 41 893, 44 грн - 3% річних, 92 823, 74 грн - інфляційних втрат та 271 243, 17 грн - пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши наданий позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично вірними, обґрунтованими та здійсненими у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що у п. 4.4. договору сторонами визначено, що у разі порушення строків оплати послуги за договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми, строк оплати якої прострочено, за кожен день прострочення, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені встановив, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що своєчасному виконанню грошового зобов`язання за договором перешкоджала дія форс-мажорних обставин, зокрема повномасштабне вторгнення рф в Україну; атаки збройних сил рф на об`єкти енергетичної генерації та інфраструктури України; втрата АТ «НАЕК «Енергоатом» джерела доходів у вигляді виробничих потужностей ВП ЗАЕС при необхідності нести витрати щодо забезпечення безпечного функціонування цього об`єкту та витрати, пов`язані з оплатою праці та соціальними гарантіями працівникам ВП ЗАЕС; отримання відповідачем збитків за результатами діяльності; спрямування грошових ресурсів відповідно до вимог закону в першу чергу на забезпечення потреб безпеки експлуатації АЕС.

Так, відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасного виконання зобов`язання, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Слід також зауважити, що Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже, в будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

За умовами пунктів 4.9, 4.10 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо воно стало наслідком дії обставин непереборної сили, таких як: стихійні лиха, пожежі, страйки, втручання з боку влади та інші сторонні дії, які неможливо передбачити на стадії укладання договору і роблять неможливим його виконання сторонами. Строк виконання зобов`язань за договором автоматично продовжується на строк дії вищезазначених обставин з оформленням сторонами відповідної додаткової угоди до договору.

У випадку, коли обставини непереборної сили тривають більше 3-х (трьох) місяців та/або їх наслідки продовжують діяти більше 3-х (трьох) місяців, одна із сто рін має право відмовитися від подальшого виконання своїх зобов`язань, причому жодна із сторін не має права вимагати відшкодування збитків. Сторона, яка не може виконати свої зобов`язання за договором, зобов`язана повідомити іншу сторону про настання таких обставин в найкоротші строки. Підтвердженням наявності таких обставин служить довідка Торгово-промислової палати України.

Однак, відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з оплати наданих послуг за укладеним договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, як і відсутні в матеріалах справи докази на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин у строк, визначений пунктом 4.10. договору з обов`язковим подальшим підтвердженням даної обставини.

Таким чином, оскільки сторона за договром належним чином не повідомила іншу сторону про настання форс-мажорних обставин, то вона позбавлена права посилатися на них в майбутньому як на підставу невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 99%, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В обґрунтування необхідності зменшення розміру пені на 99% відповідач зазначає, що недотримання відповідачем умов договору в частині своєчасності оплати отриманих від позивача послуг сталося за відсутності вини відповідача внаслідок наступних послідовно пов`язаних подій: повномасштабне вторгнення рф в Україну; атаки збройних сил рф на об`єкти енергетичної генерації та інфраструктури України; втрата АТ «НАЕК «Енергоатом» джерела доходів у вигляді виробничих потужностей ВП ЗАЕС; отримання Відповідачем збитків за результатами діяльності; спрямування грошових ресурсів відповідно до вимог закону в першу чергу на забезпечення потреб безпеки експлуатації АЕС. Стягнення з відповідача пені, в повному розмірі, заявленому в позовній заяві, додатково обтяжить фінансовий стан АТ «НАЕК «Енергоатом», призведе до його погіршення.

Погіршення фінансового стану відповідача, як об`єкту державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, як експлуатуючої організації (оператора) ядерних установок АЕС України, як найбільшого виробника електричної енергії, на якого покладені спеціальні обов`язки ПСО, буде мати прямий негативний вплив на стан економіки та безпеки держави взагалі, так і безпосередньо на сталу роботу енергетичної системи України (що критично важливо в період осінньо-зимового періоду), ставить під загрозу безпеку експлуатації ядерних установок АЕС, унеможливлює виконання спеціального обов`язку для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення, що в свою чергу спричинить соціальну напругу в країні.

Також відповідач зазначає, що у позовній заяві позивачем не зазначено про понесені ним збитки в результаті допущеного відповідачем порушення зобов`язання, не надано жодного доказу таких збитків.

А відтак, відповідач вважає, що з огляду на відсутність вини АТ «НАЕК «Енергоатом» в порушенні зобов`язання за договором, виконання відповідачем під час дії воєнного стану неспівмірного між доходами та витратами суспільного обов`язку, необхідності в таких умовах забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок АЕС та сталу роботу енергетичної системи України, як складової безпеки держави, існують об`єктивні обставини, які мають істотне значення та свідчать про наявність обґрунтованих підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» пені.

Зважаючи на надані відповідачем обґрунтування, беручи до уваги всі фактичні обставини справи, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 %, а відтак з відповідача на користь позивач підлягає стягненню пеня у розмірі 135 621, 58 грн.

Клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 99 % підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про інфляційні втрати та трьох процентів річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду зменшувати розмір процентів передбачений ст. 625 Цивільного кодексу України не приймається судом до уваги, оскільки предметом розгляду у справі № 902/417/18 були вимоги про стягнення іншого розміру процентів річних (40% річних), що був визначений умовами договору та який був судом зменшений до розміру встановленого законом, тобто до 3% річних.

Разом з тим інфляційні витрати не є неустойкою або штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, з огляду на що, у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем інфляційних витрат та 3 % річних.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, оскільки суд зменшує розмір пені, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 27 671,52 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Науково-технічний центр» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро аналітичних досліджень безпеки АЕС» (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, буд. 7, офіс 307, ідентифікаційний код 39243239) суму основного боргу у розмірі 1 900 000 грн 00 коп.; пеню у розмірі 135 621 грн 58 коп.; 3% річних у розмірі 41 893 грн 44 коп.; інфляційні втрати у розмірі 92 823 грн 74 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 27 671 грн 52 коп.

3. В іншій частині відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.12.2024.

Суддя Л.Г. Пукшин