Рішення

від 19.11.2024 по справі 910/7282/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2024Справа № 910/7282/24Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянувши господарську справу

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро"

про стягнення 2 503 020,80 грн.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,5027 га з кадастровим номером 8000000000:75:221:0032 по бульвару Кольцова, 12, у Святошинському районі міста Києва у сумі 2 503 020,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані користуванням відповідачем земельною ділянкою без укладення договору оренди та не сплатою земельного податку.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.06.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

05.07.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не надано жодного документу, що підтверджує та встановлює, що майно відповідача перебуває на земельній ділянці, що належить позивачу, тому є безпідставними його твердження про знаходження майна відповідача на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:75:221:0032, а тому відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку та орендної плати.

29.07.2024 позивач подав суду додаткові прояснення у справі.

03.09.2024 відповідач подав суду письмові пояснення у справі.

17.09.2024 відповідач подав клопотання про долучення письмових пояснень та доказів у справі.

10.10.2024 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

18.11.2024 відповідач подав заяву про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/9062/23.

19.11.2024 відповідач подав суду письмові пояснення.

У судовому засіданні 19.11.2024 судом відмовлено в задоволені вказаного клопотання, оскільки подане всупереч вимогам ч. 2 ст. 207 ГПК України.

У судовому засіданні 19.11.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.11.2016 Київська міська рада (позивач) прийняла рішення № 440/1444 "Про передачу земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва", відповідно до п. 2 якого вирішила: передати ТОВ Торговий дім "Дніпро", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,5027 га в межах червоних ліній (кадастровий номер 800000000:75:221:0032, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000144492014) для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на майно (рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04.06.2010 та від 18.08.2011).

Як встановлено судами при розгляді справи № 910/9062/23, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" є власником нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ. Д), загальною площею 142,5 кв.м та нежитлового приміщення (літ. Е), загальною площею 32,80 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Кольцова, буд. 12.

Право власності позивача на вказані нежитлові приміщення виникло у позивача на підставі рішень Святошинського районного суду міста Києва від 04.06.2010 року у справі № 2-1954, 2010 р. від 18.08.2011 року у справі № 2-4520/11 та зареєстровано Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна 21.10.2010 року, номер запису: 1159-3 в книзі 25з-40, що підтверджується витягом № 27728432 та 06.10.2011 року, номер запису: 1159-3 в книзі 25з-40, що підтверджується витягом № 31563515.

Право власності позивача на зазначене нерухоме майно підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 335828893 від 15.06.2023 року.

Належне позивачу на праві власності нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер: 8000000000:75:221:0032, яка належить на праві комунальної власності територіальної громади міста Києва, в особі Київської міської ради, що не заперечувалось учасниками справи.

Враховуючи, що вказані обставини встановлені при розгляді справи № 910/9062/23, то в силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України доведенню не підлягають.

Тому заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

Як встановлено вище Київська міська рада ухвалила рішення № 440/1444, згідно з яким вирішила передати ТОВ Торговий дім "Дніпро" земельну ділянку площею 0,5027 га в межах червоних ліній (кадастровий номер 800000000:75:221:0032, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000144492014), за умови виконання пункту 3 цього рішення.

Пункту 3 цього рішення Київська міська рада вирішила Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро":

3.1. Виконувати обов`язки землекористувача відповідно до статті 96 Земельного кодексу України.

3.2. Виконувати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 17.03.2011 №2857/0/18/19-11 та Головного управління Держземагенства у м. Києві від 19.02.2013 №245.

3.3. Питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку.

3.4. Питання пайової участі та укладення з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору про пайову участь вирішувати в порядку та випадках, встановлених законодавством.

3.5. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.

3.6. Земельну ділянку в межах червоних ліній використовувати з обмеженням відповідно до вимог містобудівного законодавства.

3.7. У місячний термін надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені чинним законодавством, необхідні для укладання договору оренди земельної ділянки.

Позивач зазначив, що відповідач набувши у власність нерухоме майно, право власності або користування на земельну ділянку, на якій воно розташоване, не оформив. Договір оренди вказаної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстрований.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач вказав, що відповідач, як власник нерухомого майна на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 800000000:75:221:0032, використовує її безоплатно та без достатньої правової підстави, що є підставою для стягнення з нього безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що за період з 01.06.2021 по 31.05.2024 становить 2 503 020,80 грн.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

За змістом ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на земельній ділянці площею 0,5027 га з кадастровим номером 8000000000:75:221:0032 по бульвару Кольцова, 12, розташований об`єкт нерухомого майна, на який за відповідачем зареєстровано право власності.

Крім того, Київською міською радою було прийнято рішення про передачу відповідачу в оренду означеної земельної ділянки.

Водночас матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою, шляхом укладення відповідного договору оренди з Київською міською радою та державної реєстрації такого права. Проте, відсутність належним чином оформлених орендних правовідносин, не звільняє від обов`язку відповідача оплачувати вартість користування земельною ділянкою, якою він безпосередньо користується, як власник нерухомого майна, розміщеного на ділянці.

Поряд з цим, відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Слід зазначити, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною. Згідно зі ст. 284 Податкового кодексу України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зазначила, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.05.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:221:0032 становить 18 997 428,11 грн.

Відповідно до розрахунку проведеного позивачем, розмір безпідставно збережених коштів за фактичне користування відповідачем земельної ділянки площею 0,5027 га з кадастровим номером 8000000000:75:221:0032 на бульварі Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва за період з 01.06.2021 по 31.05.2024 становить 2 503 020,80 грн.

Розрахунок плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою здійснено з урахуванням: відомостей з витягу № НВ-9940370462024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (дата формування витягу 29.05.2024) та статті 289 Податкового кодексу України з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель; у разі, якщо в період 01.06.2021-31.05.2024 код виду цільового призначення земельної ділянки був визначений 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) та за розрахунковий період не змінювався (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.05.2024 № НВ-0001306032024).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок за період з 01.06.2021 по 31.05.2024, вважає його обгрунтованим та арифметично вірним. Суд визнає правомірним нарахування відповідачу плати за користування земельною ділянкою в сумі 2 503 020,80 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Таким чином предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Отже, за змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у період з 01.06.2021 по 31.05.2024, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 24.06.2020 у справі 922/2414/19, від 17.03.2020 у справі № 917/353/19.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог. Суд погоджується з відповідачем, що обов`язок зі сплати саме орендної плати у нього не виник, в зв`язку з не укладенням договору оренди та відсутністю його реєстрації. Проте, предметом даного спору не є стягнення саме орендної плати як такої, предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів, які мав сплатити відповідач за користування земельною ділянкою. А тому позов не є передчасним. Не дотримання відповідачем обов`язку з оформлення правомірного користування земельною ділянкою, шляхом укладення договору оренди, не є підставою для безоплатного користування земельною ділянкою. Суд відзначає, що рішенням Київської міської ради не встановлено строк оплати безпідставно збережених коштів, як і не встановлено, що обов`язок оплатити безпідставно збережених кошти виникне у відповідача лише після укладення договору оренди. Рішення Київської міської ради визначає обов`язок сплатити безпідставно збережені кошти та обов`язок укласти відповідний договір. А тому заперечення відповідача проти позову визнаються судом не обґрунтованими та такими, що не впливають на вирішення спору.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" (03179, місто Київ, проспект Палладіна, будинок, 13, код 23493643) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок, 36, код 22883141) 2 503 020 (два мільйони п`ятсот три тисячі двадцять) грн. 80 коп. безпідставно набутих коштів, 37 545 (тридцять сім тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн. 31 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складене 06.12.2024

Суддя О.М.Ярмак