Рішення

від 03.09.2024 по справі 910/5622/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2024Справа № 910/5622/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь Інвест Плюс» (02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 56, пр. 757 А)

До Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європа» (01042, м. Київ, вул. Дмитра Дорошенко, 18, оф.106)

Про визнання недійсним та скасування розпорядження про початок розгляду справи

Суддя Г.П. Бондаренко-Легких

Секретар с/з В.О. Каленська

Представники сторін:

Від позивача не прибув

Від відповідача Онищенко К.П. - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ

Від третьої особи не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь Інвест Плюс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування розпорядження адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/32-рп/к від 19.03.2024 «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».

20.05.2024 Господарський суд міста Києва дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 20.05.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

27.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, сформована 24.05.2024 року на виконання вимог ухвали, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду 20.05.2024 та навів додаткові обґрунтування залучення ТОВ «Фінансова компанія «Європа» у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 03.06.2024 року було відкрито провадження у справі, з огляду на предмет спору та положення п.5 ч. 4 статті 247 ГПК України справу ухвалено слухати в загальному позовному провадженні, підготовче засідання призначено на 16.07.2024, залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європа».

Судом встановлено, що у позивача та відповідача наявні електронні кабінети, проте у третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Фінансова компанія «Європа» електронний кабінет відсутній.

Ухвала суду від 03.06.2024 року доставлена до електронний кабінетів сторін, а третій особі засобами поштового зв`язку, але з поштової адреси третьої особи ухвала суду повернулась з приміткою «за закінченням терміну зберігання».

01.07.2024 року від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.

В підготовче судове засідання 16.07.2024 року прибув представник відповідача, представники позивача та третьої особи в підготовче судове засідання не прибули. Від позивача 04.07.2024 року надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

В судовому засіданні 16.07.2024 року було вирішено протокольною ухвалою поновити відповідачеві строк на подачу відзиву в порядку статті 119 ГПК України, з огляду на закінчення строків на подання відповіді на відзив, суд вирішив протокольною ухвалою закрити підготовче провадження та призначити справу для розгляду по суті на 03.09.2024 року.

Ухвалою викликом-повідомленням від 18.07.2024 року учасників судового процесу було повідомлено про закриття підготовчого провадження та призначено розгляд справи в засіданні по суті на 03.09.2024 року, про що сторін повідомлено шляхом доставлення ухвали в кабінет «Електронного суду», а третю особу шляхом направлення ухвали на поштову адресу третьої особи.

Проте конверт, направлений на адресу третьої особи, 15.08.2024 року повернувся до суду з приміткою «за закінченням терміну зберігання».

02.09.2024 року надійшло клопотання про розгляду справи за відсутності представника позивача.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання, призначене на 03.09.2024, не прибули, і позивач повідомив, що не бажає скористатися правом на участь свого представника в судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання прибув, надав пояснення по суті спору, проти позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 03.09.2024 було досліджено наявні у справі докази, заслухано виступ в судових дебатах відповідача та проголошено вступну та резолютивну частини рішення про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи, встановлені судом за матеріалами справи.

Розпорядженням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі по тексту - ПМТВ АМК, відповідач) від №60/32-рп/к від 19.03.2024 «Про початок розгляду справи по порушення законодавства про захист економічної конкуренції» у справі №362/60/23-рп/к.24 (надалі - «Розпорядження») вирішено розпочати розгляд справи за ознаками вчинення ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» (попередня назва - ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал») (далі - Позивач) та ТОВ «Фінансова компанія «Європа» (далі - Третя особа) порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, під час участі у в аукціоні «Пул активів ПАТ «Легбанк», що складається з майнових прав на нерухомість , матеріальних цінностей, основних засобів, прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості, майнових прав за дебіторською заборгованістю, який проводився за допомогою електронної системи «Prozorro.Продажі», ідентифікатор аукціону - UA-EA-2019-12-20-000001-b. Аналіз та збір доказів доручено четвертому відділу досліджень і розслідувань (п. 2 резолютивної частини розпорядження).

Вказане розпорядження було надіслано на адресу позивача та отримано ним 02.04.2024, про що свідчить копія конверту, яка додана до позовної заяви.

07.05.2024 року позивачем було подано позовну заяву про оскарження вказаного розпорядження в межах, встановленого двомісячного строку, наданого законом на оскарження рішення у формі розпорядження ПМТВ АМК.

2. Предмет спору у справі (предмет позову).

Предметом позову є визнання недійсним та скасування розпорядження Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/32-рп/к від 19.03.2024 «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».

Юридичними підставами позову позивач визначив абзац 1, 3, ч. 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Фактичними підставами позову позивач визначив те, що викладені в оскаржувані розпорядження обставин не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях без наведення жодних доказів та конкретних обставин порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції.

3.Доводи позивача у справі.

За твердженням позивача, оскаржуване Розпорядження прийняте із порушенням норм чинного законодавства, оскільки в розпорядженні не зазначено конкретних обставин, відповідно до яких відповідач дійшов до висновку про те, що позивач та третя особа не змагалися між собою під час участі в процедурі, а відтак воно підлягає визнанню недійним.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача своїх пояснень щодо суті спору не надавала.

4. Доводи відповідача у справі.

1)оцінка доказам, зібраним за результатами розгляду справи Комітетом, проводиться на етапі прийняття відповідного рішення. Розпорядження про початок розгляду справи приймається у разі виявлення ознак порушення, а отже видання органом Комітету такого розпорядження не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у справі Комітету.

(2)за своєю правовою природою розпорядження про початок розгляду справи не є актом, що встановлює факт порушення закону про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторін у справі та має інформаційний характер.

(3)оскаржуване розпорядження прийнято за наслідком виявлення ознак порушення, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 6 та пункту 1 статті 50 пунктом Закону України «Про захист економічної конкуренції» в діях позивача та третьої особи.

6.Оцінка доказів судом та висновки суду.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним та скасування розпорядження Голови адміністративної колегії північного міжобласного територіального відділення АМК України №60/32-рп/к від 19.03.2024 у справі №362/60/32-рп/к.24 про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 40 Господарського кодексу України, державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються АМК відповідно до його повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (№ 2210 в редакції від 01.01.2024 року, далі по тексту Закон про захист економічної конкуренції) законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, Законів України «Про Антимонопольний комітет України», «;Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах.

Відповідно до ст. 12 вказаного Закону для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

Згідно із ч. 3, 4, 6, 7 ст. 121 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України утворюється головою територіального відділення Антимонопольного комітету України з числа керівних працівників територіального відділення у складі не менше ніж три особи цього територіального відділення. За згодою Голови Антимонопольного комітету України до складу адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть входити посадові особи Антимонопольного комітету України. Адміністративну колегію територіального відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення або його заступник. Діяльність адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України координує голова відповідного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України. Формою роботи Антимонопольного комітету України, адміністративних колегій Антимонопольного комітету України, адміністративних колегій територіальних відділень Антимонопольного комітету України є їх засідання.

Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій (ст. 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Пунктом 1 частини 1 статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження, серед яких: проводити, організовувати розслідування за заявами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами про надання дозволу, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, що підвідомчі адміністративним колегіям територіального відділення, а за дорученням Голови чи органів Антимонопольного комітету України - розслідування за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, підвідомчими цим органам.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має права і виконує обов`язки в межах компетенції, визначеної цим Законом, іншими актами законодавства, Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, що затверджується Антимонопольним комітетом України, здійснює керівництво діяльністю територіального відділення, забезпечує виконання завдань і функцій, покладених на територіальне відділення та його адміністративні колегії.

Згідно із ст. 23 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.

Пунктом 3 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України (затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 року №32-р, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за №291/5482) передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції відділення має такі повноваження, серед інших: приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктом 6 вказаного положення визначено, що територіальне відділення Комітету очолює голова відділення, який призначається та звільняється Головою Комітету.

Голова відділення, особа, яка виконує його обов`язки, зокрема, спрямовує діяльність відділення, створює та очолює адміністративні колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, забезпечує їх діяльність (пункт 7 зазначеного положення).

Згідно із п. 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України голова відділення має права і виконує обов`язки в межах компетенції, визначеної Законом України «Про Антимонопольний комітет України», цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами, здійснює керівництво діяльністю відділення, забезпечує виконання завдань і функцій, покладених на відділення та його адміністративні колегії.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закон України «Про захист економічної конкуренції» (надалі - Закон про захист економічної конкуренції ) антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Пунктом 1 статті 50 Закону Про захист економічної конкуренції передбачено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Абзац 4 частини 1 статті 36 Закону Про захист економічної конкуренції визначає, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

Згідно із ч. 1 та 2 ст. 37 Закону Про захист економічної конкуренції у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням про початок розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Порядок розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції затверджений розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року №5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за №90/299 (із змінами та доповненнями) (надалі - «Порядок»), відповідно до пункт 9 розділу VI якого розпорядження про початок справи або про відмову в розгляді справи на підставі статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підвідомчої адміністративній колегії територіального відділення Комітету, приймає адміністративна колегія територіального відділення Комітету.

Пункт 1 розділу VII Порядку передбачено, що розгляд справи розпочинається відповідно до статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Органи Комітету розглядають справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у строки, передбачені частиною першою статті 37-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»., а саме протягом розумного строку, але не більше трьох років з дня прийняття розпорядження про початок розгляду справи.

Судом встановлено, що оскаржуваним Розпорядженням вирішено розпочати розгляд справи за ознаками вчинення ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європа» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, під час участі у тендерних процедурах за допомогою електронної системи «Prozorro».

При цьому, із змісту спірного Розпорядження вбачається його відповідність вищевказаним нормам діючого законодавства, та направлення його позивачеві у строк, визначений чинним законодавством.

Суд зазначає, що спірним розпорядженням відповідачем не встановлено фактів порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а лише виявлено ознаки відповідних порушень. Прийняття спірного розпорядження є процедурним моментом для проведення дослідження АМК, за результатом чого може бути прийнято рішення як про встановлення факту порушення, так і протилежне рішення, що є виключною компетенцією відповідача у справі.

Отже, посилання позивача, що у розпорядженні має бути зазначено конкретні обставини порушення законодавства про захист економічної конкуренції не відповідає приписам вищенаведених норм Законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про антимонопольний комітет України».

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач визначив юридичними підставами позову, пункти 1 та 3 частини 1 статті 59 Закону про захист економічної конкуренції, а саме неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, проте не врахував, що фактично позивач оскаржуючи розпорядження про початок розгляду справи вказує щодо висновків, які можуть бути зроблені в майбутньому Комітетом за наслідками розгляду справи та прийняття рішення.

Проте, відповідно до норм діючого законодавства, наведеного судом вище, вчинення будь-якого порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпорядженням про початок розгляду справи АМКУ (його територіальним відділенням) не встановлюється, а є процедурним моментом для проведення дослідження АМК (його територіальними відділеннями).

Вирішуючи спір про визнання недійсним та скасування Розпорядження, суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження. При цьому, саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України (його територіальним відділенням) такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.

Видання розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за своєю правовою природою не є актом, що встановлює факт порушення закону про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторін у справі та має інформаційний характер і не може порушувати прав позивача, оскільки застосування будь-яких санкцій (заходів відповідальності), встановлених статтями 51-54 Закону України "Про захист економічної конкуренції", таке розпорядження не передбачає.

Наведене вище узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, що викладені у постановах від 26.06.2018 у справі N 922/3600/17, від 29.05.2018 у справі N 910/13968/17, від 23.05.2018 у справі N 910/14682/17, від 27.02.2020 у справі N 922/2695/19, від 18.01.2022 у справі N 910/17572/20.

Суд зазначає, що прийняття Відділенням Розпорядження жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки початок розгляду АМК справи про захист економічної конкуренції не свідчить про подальше прийняття рішення про визнання дій позивача порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що під час прийняття Розпорядження, Відділення діяло у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом, а відтак, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь Інвест Плюс» до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування розпорядження про початок розгляду справи не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь Інвест Плюс» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.12.2024.

Суддя Г.П. Бондаренко-Легких