Рішення

від 03.12.2024 по справі 910/11490/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2024Справа № 910/11490/24Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участі секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТГ СОЛАР 1»

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 17 842 228,23 грн.

Представники:

позивача - Михайлова Н.М.

відповідача - Курдюмов М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТГ СОЛАР 1» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 17 842 228,23 грн., у тому числі 17 202 101,38 грн. вартості виробленої енергії, 150 479,25 грн. трьох процентів річних та 489 647,25 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 15051/01 від 20.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, встановлено строки надання заяв по суті та призначено підготовче засідання.

Позивачем 14.10.2024 сформовано в системі «Електронний суд» заяву про зменшення розміру позовних вимог (з огляду на часткове погашення боргу 27.09.2024, 30.09.2024 та 07.10.2024) до 15 676 124,75 грн., у тому числі 15 035 998,25 грн. основного боргу, 150 479,25 грн. трьох процентів річних та 489 647,25 грн. інфляційних втрат.

Відповідачем 15.10.2024 надано суду відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на нормативно-правове регулювання відносин в енергетиці під час воєнного стану.

Позивачем 21.10.2024 сформовано в системі «Електронний суд» відповідь на відзив, якою підтримано вимоги позову.

Відповідачем 28.10.2024 в системі «Електронний суд» сформовано заперечення на відповідь на відзив.

Позивачем 18.11.2024 сформовано в системі «Електронний суд» заяву про зменшення позовних вимог у зв`язку з частковим погашенням боргу у жовтні-листопаді 2024 року до 14 343 957,15 грн., у тому числі 13 703 830,65 грн. основного боргу, 150 479,25 грн. трьох процентів річних та 489 647,25 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 19.11.2024 відповідачем надано письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке судом задоволено.

Протокольною ухвалою суду від 19.11.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено дату розгляду по суті.

У судовому засіданні 03.12.24 представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 1 332 167, 60 грн. Враховуючи відсутність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення відповідної суми боргу судом відмовлено в задоволенні клопотання.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

Встановив

Державним підприємством «Енергоринок» та позивачем у справі 20.04.2018 укладено договір №15051/01 купівлі-продажу електричної енергії, що виробляється позивачем.

Додатковою угодою №291/01 від 30.06.2019 сторонами договору №15051/01 від 20.04.2018 та відповідачем у справі погоджено заміну покупця та викладено договір у новій редакції.

За умовами пункту 1.1 договору №15051/01 від 20.04.2018 в редакції додаткової угоди №291/01 від 30.06.2019 відповідач зобов`язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем за «зеленим тарифом», та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП) від 26.04.2019 №641.

Пунктом 2.3 договору №15051/01 від 20.04.2018 в редакції додаткової угоди №291/01 від 30.06.2019 визначено, що продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

За умовою пункту 2.5 договору №15051/01 від 20.04.2018 в редакції додаткової угоди №291/01 від 30.06.2019 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 (пункт 3.1 договору).

За правилами пунктів 3.2 та 3.3 договору №15051/01 від 20.04.2018 в редакції додаткової угоди №291/01 від 30.06.2019 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Пунктом 10.1 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 641 від 26.04.2019, встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцю із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 641 від 26.04.2019, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Пунктом 4.5 договору №15051/01 від 20.04.2018 в редакції додаткової угоди №291/01 від 30.06.2019 встановлено обов`язок відповідача купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію та у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.

За твердженням позовної заяви відповідачем на час звернення до суду не проведено розрахунок у повному обсязі за придбану у позивача електричну енергію за період часу з вересня 2022 року до жовтня 2023 року.

Відповідно до розрахунків споживача на час звернення до суду з даними позовом загальний розмір простроченої заборгованості за отриману електричну енергію склав 17 202 101,38 грн.

Розмір основного боргу відповідача у визначеному позивачем розмірі підтверджується підписаними сторонами у справі актами приймання-передачі та платіжними дорученнями відповідача.

Відповідачем факт наявності боргу у визначеному позивачем та підтвердженому наявними у матеріалах справи доказами не спростовано, натомість, відповідно до його висновків розрахунки за електричну енергію, отриману з вересня 2022 року до жовтня 2023 року, ним здійснювались з повним врахуванням положень наказів центрального органу виконавчої влади - Міністерства енергетики України.

Суд не може погодитись з доводами відповідача у цій частині, оскільки належним виконанням основного зобов`язання покупця за договором купівлі-продажу є сплата у повному обсязі вартості придбаного ним товару. Здійснення часткової оплати отриманого товару після спливу кінцевого терміну здійснення платежу є господарським правопорушенням, яке зумовлює настання визначених Законом і договором негативних наслідків для покупця.

Крім того, суд не може погодитись і з доводами відповідача в частині виконання ним наказу Міністерства енергетики України №206 від 15.06.2022 як на підставу припинення зобов`язань, оскільки цей підзаконний акт ненормативної дії (відповідно до пунктів 1 та 2 його дія поширюється виключно на відповідача у справі) ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої енергії, встановлене укладеним сторонами у справі договором.

Суд має зазначити, що негативні наслідки військової агресії (у перш за все постійно триваючі спроби знищення агресором генеруючих потужностей Держави) у даному випадку відносяться більше до позивача, оскільки саме він у даних відносинах є генеруючою енергію компанією.

Відповідно, доводи відповідача у цій частині не можуть створювати для відповідача додаткових підстав для ухилення від виконання власних господарсько-правових зобов`язань та перекладення саме на відповідача додаткових фінансових навантажень в умовах воєнного стану та постійно триваючих атак на об`єкти електричної генерації.

Окремо суд має зазначити, що посилання відповідача до наявності у нього права зменшення рівня розрахунків на підставі внесених 26.01.2024 Регулятором змін до Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП №641 від 14.03.2018, не приймаються до уваги, оскільки заявлена до стягнення заборгованість виникла значно раніше, що унеможливлює застосування до даних правовідносин зміненої 26.01.2024 редакції регуляторного акту.

Спір в частині наявності у відповідача вимог до позивача в частині вартості врегулювання небалансів має вирішуватись або у межах зустрічного позовного провадження, або у межах окремого позовного провадження.

За своєю правовою природою укладений сторонами у справі договір є господарсько-правовим договором, яким врегульовано саме господарсько-правові відносини його учасників.

Укладення його сторонами у справі у межах затвердженої Регулятором типової форми не змінює його правову природу.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Частиною другою статті 4 Господарського кодексу України встановлено, що особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (частина перша статті 179 Господарського кодексу України).

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (частина третя статті 173 Господарського кодексу України).

Наведені норми позитивного права фактично встановлюють загальне правило обов`язковості виконання прийнятого за укладеним договором зобов`язання.

За позитивно-правовими приписами частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію.

Таким чином, доводи відповідача в частині наявності у нього права в односторонньому порядку змінювати умови укладеного господарського договору в частині строків та розмірів оплати вартості отриманої енергії судом відхиляються.

Крім того, судом не приймаються до уваги і доводи відповідача в частині відсутності у нього відповідних грошових коштів, оскільки відповідно до статті 218 Господарського кодексу України ця обставина не є надзвичайною і невідворотною. Не є такою обставиною у низький рівень оплати населення.

Враховуючи наведені вище вимоги законодавства, судом встановлено, що відповідачем допущено господарське правопорушення в частині прострочення виконання грошового зобов`язання за укладеним сторонами у справі договором №15051/01 від 20.04.2018 в редакції додаткової угоди №291/01 від 30.06.2019

Доведеною належними доказами сумою простроченого боргу на час звернення з даним позовом є 17 202 101,38 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено часткове погашення боргу, що підтверджено відповідними платіжними інструкціями та визнано позивачем у справі.

На час ухвалення рішення непогашена частина основного боргу з оплати вартості відпущеної позивачем електричної енергії складає 13 703 830,65 грн.

Відповідно, Господарський суд міста Києва задовольняє вимогу позивача про стягнення основного боргу в розмірі 13 703 830,65 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Судом відхилено доводи відповідача про помилковість визначення позивачем дат початку перебігу прострочення виконання, оскільки розрахунки позивача у цій частині є вірними та повністю відповідають умовам укладеного сторонами у справі господарського договору. Посилання відповідача до зміни Регулятором пункту 10.4 Порядку №641 з 26.01.2024 не приймаються до уваги, оскільки заявлена до стягнення заборгованість виникла значно раніше, що унеможливлює застосування до даних правовідносин зміненої 26.01.2024 редакції регуляторного акту.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 150 479,25 грн. трьох процентів річних та 489 647,25 грн. інфляційних втрат за час прострочення відповідачем зобов`язання з повної плати вартості придбаної енергії.

Відповідачем обґрунтовано факт наявності у суду права на зменшення нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сум, проте відповідне клопотання не заявлено.

У будь-якому випадку, судом визнано помилковим посилання відповідача до правових висновків Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у справі №902/417/18) в частині наявності у суду права на зменшення розміру інфляційних втрат і трьох процентів річних, оскільки у даному випадку мова не йде про встановлені умовами укладеного договору відсотки річних та інші компенсаційні нарахування. Крім того, у даному випадку заявлені до стягнення нарахування за правилами статті 625 очевидно не порушують принцип співмірності з огляду на розмір боргу та час прострочення виконання зобов`язання.

Передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати стягнення грошового боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат має компенсаційний характер і не є штрафною санкцією за порушення зобов`язання. Відповідно, у даному випадку суд позбавлений будь-якої правової можливості впливати на розмір відповідно заявлених вимог за умови арифметичної вірності проведеного позивачем розрахунку.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх арифметичну вірність. Виходячи з наведеного, Господарський суд міста Києва задовольняє вимоги позову про стягнення з відповідача відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 150 479,25 грн. трьох процентів річних та 489 647,25 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТГ СОЛАР 1» (52200, Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Кропоткіна 14, корпус 2; ідентифікаційний код 41581457) 13 703 830,65 грн. основного боргу; 150 479,25 грн. трьох процентів річних; 489 647,25 грн. інфляційних втрат та 214 106,74 грн. витрат зі сплати судового збору

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення 09.12.2024

Суддя Т.Ю.Кирилюк