Рішення

від 09.12.2024 по справі 910/10637/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2024Справа № 910/10637/24

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/10637/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НУАРЕ" до проФізичної особи-підприємця Таймасова Рашида Ніазовича стягнення 7361,92 грн.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НУАРЕ" через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Фізичної особи-підприємця Таймасова Рашида Ніазовича про стягнення 7361,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором оренди обладнання для приготування кави № 231204/1-О від 04.12.2023, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 6500,00 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 716,60 грн, інфляційні втрати - 65,18 грн і 3% річних у сумі 80,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

13.09.2024 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, до Єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.09.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Щербаківського Данила, буд. 52, кв. 283, м. Київ, 04111.

Втім, ухвала суду була повернута відділенням поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

За аналізом приписів пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомлені відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи про відсутність особи за адресою місцезнаходження вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.09.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

04.12.2023 між позивачем, як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем Таймасовим Рашидом Ніазовичем, як орендарем, було укладено Договір оренди обладнання для приготування кави № 2301204/1-О (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, яке є об`єктом права власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим Договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, перелік, вартість обладнання та вартість оренди обладнання орендодавця визначається в Акті приймання-передачі обладнання в оренду (Додаток № 1).

Найменування обладнання, яке передається орендарю за цим договором оренди, його відновна вартість, комплектність, а також строк та вартість оренди обладнання зазначаються в Акті приймання-передачі обладнання в оренду (п. 1.4. договору).

Умовами п. 4.2. Договору визначено, що початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання відраховується з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі такого обладнання.

Відповідно до п. 5.4. Договору, поверненням обладнання вважається його передача орендарем орендодавцю за відповідним Актом приймання-передачі.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що відповідач сплачує орендну плату на поточний рахунок позивача щомісячно не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з пунктом 6.3 Договору, Орендодавець надає Орендарю Акт здавання-прийняття послуг та рахунок-фактуру на оплату в останню п`ятницю кожного звітного місяця. Орендар зобов`язується підписати Акт здавання-прийняття послуг та повернути один його примірник Орендодавцю в термін, визначений п. 6.1. Договору оренди.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору сторони підписали Акт приймання-передачі обладнання від 04.12.2023, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування кавомашину Casadio undici S2 (заводський номер 1899203) і кавомолку Quamar (заводський номер 138). Розмір орендної плати за 1 (один) місяць оренди складає 3 250,00 грн. Строк ооренди становить 1 рік.

12.04.2024 згідно з Актом приймання-передачі (повернення) обладнання за Договором, відповідач повернув з оренди, а позивач прийняв кавомашину Casadio Undici S2 (заводський номер 1899203) і кавомолку Quamar (заводський номер 138).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 6500,00 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд також стягнути з Фізичної особи-підприємця Таймасова Рашида Ніазовича 3% річних у розмірі 80,14 грн, інфляційні втрати - 65,18 грн та пеню у розмірі 716,60 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оренди обладнання для приготування кави № 231204/1-О від 04.12.2023 між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як установлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України установлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов договору оренди надав в орендне користування обладнання, а відповідач, у свою чергу, прийняв його, про що свідчить Акт приймання-передачі обладнання від 04.12.2023.

12.04.2024 згідно з Актом приймання-передачі (повернення) обладнання за Договором, відповідач повернув з оренди, а позивач прийняв кавомашину Casadio Undici S2 (заводський номер 1899203) і кавомолку Quamar (заводський номер 138).

Однак, відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором та не сплатив установлений договором строк орендну плату за лютий та березень 2024 року.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що відповідач сплачує орендну плату на поточний рахунок позивача щомісячно не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з пунктом 6.3 Договору оренди Орендодавець надає Орендарю Акт здавання-прийняття послуг та рахунок-фактуру на оплату в останню п`ятницю кожного звітного місяця. Орендар зобов`язується підписати Акт здавання-прийняття послуг та повернути один його примірник Орендодавцю в термін, визначений п. 6.1 Договору оренди.

Позивач 15.07.2024 цінним листом надіслав на адресу відповідача для підписання у 2-х примірниках акти надання послуг № 22757 від 29.02.2024 та № 24150 від 31.03.2024, а також для оплати рахунки-фактури № 11948 від 01.02.2024, № 12807 від 01.03.2024.

Проте, відповідач у поштовому відділенні 04111 Укрпошти відправлення № 0407100005584 не отримав, у зв`язку з чим цінний лист було повернуто на адресу позивача, у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Крім того, з метою досудового врегулювання спору позивач також надсилав на адресу відповідача претензію за вих.№ 29/05/24 від 29.05.2024 на суму 6 500,00 грн. та Акт звірки взаєморозрахунків цінним листом, які відповідач отримав 05.06.2024, що підтверджується інформацією на сайті Укрпошти (трекінг відправлення № 0407143221353). Проте, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, підписаний примірник Акту звірки взаєморозрахунків на адресу позивача не повернув.

Ураховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги умови Договору оренди обладнання для приготування кави № 231204/1-О від 04.12.2023, суд приходить до висновку, що обов`язок Фізичної особи-підприємця Таймасова Рашида Ніазовича по сплаті орендної плати за період користування обладнанням у період лютий-березень 2024 року станом на момент розгляду даної справи настав.

Відповідачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів, відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження сплати заборгованості по орендній платі у розмірі 6500,00 грн.

Отже, відповідач, у порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив сплату орендних платежів у повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 6500,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.04.2021 по 28.08.2024 у розмірі 80,14 грн та інфляційні втрати у розмірі 716,60 грн, розраховані за період з квітня по липень 2024 року.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання, в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, дійшов висновку, що він є арифметично вірними, відповідачем не оспорений, відтак, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 65,18 грн.

Водночас, розрахунок 3% річних позивачем здійснено без урахування тієї обставини, що у 2024 році 366 днів. Відтак, за розрахунком суду розмір 3% річних за період з 01.04.2024 по 28.08.2024 становить 79,92 грн.

Крім того, враховуючи порушення відповідачем грошового зобов`язання за Договором, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 716,60 грн.

Приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", приписами статті 1 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Ураховуючи положення вказаного закону, штрафні санкції за прострочення грошового зобов`язання можуть бути стягнуті саме у разі, якщо такі штрафні санкції передбачені умовами договору (встановлені за згодою сторін).

При цьому, господарська санкція у вигляді пені, у разі порушення строку виконання грошового зобов`язання, умовами укладеного між сторонами спору Договору не передбачена.

Приймаючи до уваги викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 716,60 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Таймасова Рашида Ніазовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НУАРЕ" (вул. Ярославська, 6, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 40770343) заборгованість у розмірі 6500,00 грн, 3% річних - 79 грн 92 коп., інфляційні втрати - 65 грн 18 коп. та судовий збір у розмірі 2733 грн 17 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 09.12.2024.

Суддя А.І. Привалов