Рішення

від 04.12.2024 по справі 910/9480/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2024Справа № 910/9480/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Компані"

про стягнення 6 412 412,77 грн.,

Представники учасників справи:

від прокуратури: Винник О.О. за службовим посвідченням від 01.03.2023 року № 076131;

від позивача: Буханистий О.В. (у порядку самопредставництва);

від відповідача: Єрмоленко Є.В. за ордером від 13.09.2024 серії ВВ № 1042486.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач, Рада) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Компані" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення грошових коштів у розмірі 6 412 412,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовував земельні ділянки площею 1,7313 га (кадастровий номер 8000000000:78:035:0012) та площею 0,4723 га (кадастровий номер 8000000000:78:035:1007) по вулиці Озерній, 1 в Оболонському районі міста Києва для експлуатації та обслуговування розташованого на ній власного нерухомого майна без сплати на користь позивача орендної плати, що є підставою для стягнення з Товариства безпідставно збережених останнім коштів у вигляді недоотриманої Радою орендної плати на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 05.08.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/9480/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 11.09.2024 року.

У підготовчому засіданні 11.09.2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.10.2024 року.

30.09.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства від 27.09.2024 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог Прокурора з огляду на те, що відповідно до наданого 23.01.2024 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) розрахунку, розмір орендної плати за фактичне використання відповідачем земельних ділянок площею 1,7313 га (кадастровий номер 8000000000:78:035:0012) за період з 14.09.2021 року по 31.12.2023 року становить 5 499 984,04 грн., площею 0,4723 га (кадастровий номер 8000000000:78:035:1007) за період з 12.09.2021 року по 31.12.2023 року становить 1 503 486,50 грн. Крім того, за інформацією ГУ ДПС у м. Києві від 18.04.2024 року Товариством за 2023 рік задекларовано орендної плати за земельні ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:035:0012 в розмірі 56 158,62 грн., з кадастровим номером 8000000000:78:035:0012 - 15 320,12 грн. Відповідно до облікових даних інтегрованих карток платника податків інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу наявна інформація щодо сплачених до бюджету сум орендної плати з юридичних осіб відповідача по ДПІ у Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві у 2024 році в розмірі 653 836,60 грн. Заборгованість по сплаті податків, зборів та інших загальнообов`язкових платежів, у тому числі по земельному податку та орендній платі з юридичних осіб, за Товариством не обліковується.

Крім того, у матеріалах справи відсутній витяг про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за період з 14.09.2021 року по вересень 2023 року. За витягами з ДЗК, які надано Прокурором разом із позовною заявою, дата проведення нормативної грошової оцінки за земельними ділянками - 25.08.02023 року. Відтак, за відсутності проведення такої оцінки розрахунок суми за цей період є безпідставним.

Також відповідач вказав, що суми плати за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року включено до розрахунку безпідставно, оскільки під час цього періоду землекористувачі були звільнені від орендної плати за землю.

Таким чином, стосовно земельної ділянки 8000000000:78:035:0012 не підлягає врахуванню в розрахунку сума 1 524 591,22 грн.; стосовно земельної ділянки 8000000000:78:035:1007 не підлягає врахуванню сума 415 909,68 грн. Разом із тим, не підлягає врахуванню сума, розрахована за період з 01.01.2023 року по 25.08.2023 року, оскільки протягом цього періоду не було визначено нормативну грошову оцінку земельних ділянок, а така оцінка проведена лише 25.08.2023 року. Тобто, за 2023 рік стосовно земельної ділянки 8000000000:78:035:0012 не підлягає врахуванню 1 722 269,51 грн. (по серпень 2023 року), а по земельній ділянці 8000000000:78:035:1007 не підлягає врахуванню 469 836,47 грн.

Більше того, до розрахунку безпідставно включена сума плати за 2021 рік (616 625,02 грн. та 171 302,32 грн.), за січень - лютий 2022 року в сумі 367 146,46 грн. та 100 157,84 грн.), у зв`язку з відсутністю нормативної грошової оцінки земельних ділянок взагалі. Тобто, Прокурором фактично необґрунтовано заявлено до стягнення суму коштів у розмірі 5 387 838,52 грн.

Крім того, на сторінці 6 позову допущено помилку в математичному розрахунку в таблиці. Разом сума складає 5 091 451,60 грн. На сторінці 9 в таблиці разом сума складає 1 392 124,55 грн.

З урахуванням вищенаведеного, Товариство зазначило про відсутність, на його думку, правових підстав для задоволення вимог Прокурора.

У підготовчому засіданні 02.10.2023 року суд долучив поданий Товариством відзив на позовну заяву до матеріалів справи, встановив Прокурору та позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 09.10.2024 року та встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 17.10.2024 року. Крім того, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/9480/24 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 23.10.2024 року.

02.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Прокурора від 01.10.2024 року на відзив на позовну заяву, в якій останній навів аргументи на спростування висловлених Товариством заперечень проти позову.

Ухвалою від 23.10.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/9480/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 13.11.2024 року.

У судовому засіданні 13.11.2024 року оголошувалася перерва до 04.12.2024 року.

У судовому засіданні 04.12.2024 року Прокурор та представник позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Прокурора заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 27.09.2024 року.

У судовому засіданні 04.12.2024 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Прокурора та представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 14.01.2020 року, посвідчених 14.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. та зареєстрованих у реєстрі за № 8, № 9, № 12 та № 13, Товариство набуло у власність, зокрема, наступне нерухоме майно:

- нежитлову будівлю загальною площею 104,4 м2 за адресою: місто Київ, вулиця Озерна (Оболонський район), будинок 1;

- нежитлову будівлю загальною площею 20,2 м2 (об`єкт нерухомого майна має наступні додаткові показники: замощення № 6; ворота № 1; хвіртки № 2, 3; огорожа № 4, 5) за адресою: місто Київ, вулиця Озерна (Оболонський район), будинок 1.

Зі змісту наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що майнові права відповідача на вищенаведене нерухоме майно були у встановленому законом порядку зареєстровані 14.01.2020 року.

Крім того, на підставі укладеного з ПАТ КБ "Надра" договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна від 05.11.2019 року (з урахуванням рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2020 року в справі № 910/14261/19, яким за Товариством визнано право власності на складові частини комплексу будівель та споруд, загальною площею 6 203,7 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1425383780000, як на окремі об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Озерна, 1, а саме на: адмінбудинок, літ. "А", реєстраційний номер: 1773051980000; виробничий корпус, літ. "Б", реєстраційний номер: 1773065980000; гараж, літ. "В", реєстраційний номер: 1773076380000; склад красок та мастил, літ. "Г" та допоміжне приміщення, літ. "Л", реєстраційний номер: 1773086080000; склад металу, літ. "Д", реєстраційний номер: 1773095280000; склад балонів, літ. "Е", реєстраційний номер: 1773101380000; склад паливно-мастильних матеріалів, літ. "Ж", реєстраційний номер: 1773109280000; допоміжні споруди, літ. "К", реєстраційний номер: 17731115380000; прохідну, літ. "М", реєстраційний номер: 17730121780000; побутове приміщення, літ. "Н", реєстраційний номер: 1773125980000.) Товариство набуло у власність, зокрема, будівлі та споруди загальною площею 6 203,7 м2 за адресою: місто Київ, вулиця Озерна (Оболонський район), будинок 1.

Право власності відповідача на вищевказану нерухомість було у встановленому законом порядку зареєстроване 06.10.2020 року.

Судом встановлено, що вищевказане належне Товариству нерухоме майно розташоване на земельних ділянках комунальної власності площею 1,7313 га (кадастровий номер: 8000000000:78:035:0012) та площею 0,4723 га (кадастровий номер 8000000000:78:035:1007), цільове призначення: 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями, дошкільного навчального закладу та озеленення території); категорія земель: землі житлової та громадської забудови.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:78:035:1007 та 8000000000:78:035:0012 внесені до Державного земельного кадастру 12.09.2021 року та 14.09.2021 року відповідно.

13.07.2023 року Рада прийняла рішення № 7073/7114 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Компані" земельних ділянок в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями, дошкільного навчального закладу та озеленення території на вул. Озерній, 1 в Оболонському районі міста Києва", яким затвердила відповідний проект землеустрою та вирішила передати Товариству, за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 5 років земельні ділянки площами 1,7313 га та площею 0,4723 га (кадастрові номери: 8000000000:78:035:0012; 8000000000:78:035:1007 відповідно) для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями, дошкільного навчального закладу та озеленення території (код виду цільового призначення - 02.10, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури) на вулиці Озерній, 1 в Оболонському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Зі змісту пояснювальної записки від 18.05.2023 року № ПЗН-54591 до вказаного рішення та інших матеріалів справи вбачається, що на вищевказаних земельних ділянках розташоване нерухоме майно, що належить Товариству на праві власності, про що зроблено записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номери відомостей про речове право: 35034393, 35034019, 35034354, 35033900, 38535837, 38535110, 38534213, 38532964, 38532019, 38531310, 38529601, 38528672, 38528033, 38527026.

Згідно з пунктом 6 рішення Ради від 13.07.2023 року № 7073/7114 останнє втрачає чинність через 12 місяців з моменту його оприлюднення у разі, якщо протягом цього строку не укладений відповідний договір оренди земельних ділянок.

Судом встановлено, що 28.12.2023 року між Радою та Товариством був укладений відповідний договір оренди земельних ділянок (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований у реєстрі за № 922), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Ради від 13.07.2023 року № 7073/7114 передає, а відповідач приймає в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки, визначені цим договором, для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями, дошкільного навчального закладу та озеленення території.

Згідно з пунктом 2.1 цього правочину об`єктами оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Ради від 13.07.2023 року № 7073/7114 та цього договору є земельні ділянки з наступними характеристиками:

- кадастрові номери: 8000000000:78:035:0012, 8000000000:78:035:1007;

- місце розташування: вулиця Озерна, 1 в Оболонському районі міста Києва;

- категорія земель: землі житлової та громадської забудови;

- цільове призначення: 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями, дошкільного навчального закладу та озеленення території);

- розмір земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:035:0012 - 1,7313 га;

- розмір земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:035:1007 - 0,4723 га;

За умовами пункту 2.2 наведеного договору відповідно до витягів із технічної документації від 25.08.2023 року за № НВ-9926797642023, № НВ-9926797772023 нормативна грошова оцінка земельних ділянок та дату укладення договору становить:

- з кадастровим номером 8000000000:78:035:0012 - 52 240 584,84 грн.;

- з кадастровим номером 8000000000:78:035:1007 - 14 251 272,58 грн.

У пункті 2.4 договору його сторони зазначили перелік об`єктів нерухомого майна, які перебувають у власності орендаря та розміщені на орендованих Товариством земельних ділянках.

Договір укладено на 5 (п`ять) років (пункт 3.1 договору).

Разом із тим, судом встановлено, що речові права Товариства на орендовані ним земельні ділянки площею 1,7313 га (кадастровий номер 8000000000:78:035:0012) та площею 0,4723 га (кадастровий номер 8000000000:78:035:1007) на вулиці Озерній, 1 в Оболонському районі міста Києва, були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2023 року.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у м. Києві від 19.04.2024 року № 10487/5/26-15-12-07-03 Товариство протягом 2021-2022 років податкові зобов`язання по орендній платі за вищенаведені земельні ділянки не декларувало. За 2023 рік відповідач задекларував орендну плату за земельні ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:035:0012 у розмірі 56 158,62 грн., а за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:035:1007 - 15 320,12 грн.

Оскільки з вересня 2021 року (з часу формування земельних ділянок та внесення 12.09.2021 року і 14.09.2021 року відомостей про ці земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:78:035:1007 та 8000000000:78:035:0012 до Державного земельного кадастру) до 28.12.2023 року (дата реєстрації майнових прав Товариства щодо орендованих земельних ділянок) відповідач без достатніх правових підстав та не сплачуючи належну плату за користування земельними ділянками, використовував ці ділянки комунальної власності площею 1,7313 га (кадастровий номер 8000000000:78:035:0012) та площею 0,4723 га (кадастровий номер 8000000000:78:035:1007) на вулиці Озерній, 1 в Оболонському районі міста Києва, Прокурор (з урахуванням строків позовної давності) звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Ради з означеним позовом про стягнення з Товариства безпідставно збережених останнім грошових коштів за користування протягом означеного періоду вказаними земельними ділянками у загальному розмірі 6 412 412,77 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

При зверненні із вказаним позовом в інтересах держави в особі Ради, Прокурор посилався на те, що порушення інтересів держави у даному випадку полягає у ненадходженні протягом тривалого часу до місцевого бюджету територіальної громади грошових коштів у значних розмірах, що зумовлено несплатою Товариством коштів за використання земельних ділянок комунальної власності. Такий негативний стан речей позбавив територіальну громаду міста Києва законодавчо встановленої можливості отримання стабільного та своєчасного доходу у вигляді плати за користування земельними ділянками, який є одним із основних джерел наповнення місцевого бюджету. Відсутність надходжень місцевого бюджету у вигляді плати за користування земельною ділянкою послаблює фінансову основу місцевого самоврядування, позбавляє можливості здійснювати благоустрій, проводити будівництво, розвивати інфраструктуру, вдосконалювати мережу підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку освіти та медичного обслуговування та вживати інших заходів щодо підвищення економічного благополуччя України, а також повною мірою здійснювати посилення сил оборони столиці та відновлення міських об`єктів, пошкоджених внаслідок воєнних дій, розвитку транспорту і зв`язку, вирішення інших питань, що стосуються територіальної громади та фінансуються з місцевого бюджету, що в свою чергу порушує економічні інтереси держави, підриває її економічне благополуччя.

Водночас, брак коштів місцевого бюджету держава змушена буде компенсувати шляхом надання територіальній громаді міста Києва додаткових коштів у вигляді дотацій та субвенцій з Державного бюджету України, що потягне за собою збільшення видатків Державного бюджету України. Наповненість та збільшення бюджету, у тому числі місцевого, як складової частини державних фінансових ресурсів, є запорукою стабільної економіки держави.

Також, порушення інтересів держави у даному випадку полягає у тривалому невиконанні відповідачем вимог земельного законодавства, що призвело до фактично безоплатного користування Товариством земельними ділянками комунальної власності значною площею - 1,7313 га (кадастровий номер 8000000000:78:035:0012) та 0,4723 га (кадастровий номер 8000000000:78:035:1007), і збереження без достатньої правової підстави за рахунок власника землі (територіальної громади міста Києва) коштів у загальному розмірі 6 412 412,77 грн., які відповідач повинен сплатити за користування землею.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.04.2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до змісту частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також 4) зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - другий частини четвертої).

У постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року в справі № 924/1256/17 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено;

- прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України);

- участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність (частини третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру");

- щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду;

- підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Отже, у наведеній справі колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що для підтвердження судом підстав для представництва інтересів прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган.

Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року в справі № 912/2385/18 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;

- частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Суд зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Водночас, аби інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм та судової практики стосовно представництва прокурором держави в суді, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005 року, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009 року, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави (територіальної громади) Радою.

Так, відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Згідно з частиною 1 статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За частиною 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

За частиною 1 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За змістом статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обов`язком органу місцевого самоврядування є здійснення в інтересах територіальної громади та від її імені права суб`єкта комунальної власності (у тому числі правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктом права комунальної власності).

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про охорону земель" до повноважень Київської міської ради у галузі охорони земель належить, зокрема, організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

У свою чергу, в силу статей 16, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 189 Земельного кодексу України, саме Рада має виконувати відповідні функції, здійснювати контроль за використанням земель та своєчасно реагувати на порушення земельного законодавства.

У вказаному випадку, інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Використання відповідачем земельних ділянок для розміщення та експлуатації нерухомого майна без оформлення правовстановлюючих документів на землю та без сплати до місцевого бюджету обов`язкових орендних платежів, порушує інтереси територіальної громади в особі Ради, яка в даному випадку позбавлена можливості ефективно та виключно в інтересах територіальної громади розпоряджатись землями міста Києва, регулювати земельні відносини з метою створення умов для поліпшення соціальної інфраструктури міста.

При цьому, інтереси держави охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, що відповідає змісту статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (постанова Верховного Суду від 15.10.2019 року в справі № 810/3894/17).

Крім того, спірні правовідносини фактично пов`язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти від використання земельної ділянки, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів територіальної громади міста Києва.

Внаслідок невиконання відповідачем вимог закону територіальна громада міста в особі Ради тривалий час не отримує до бюджету кошти від використання Товариством земельних ділянок, що негативно впливає на своєчасне фінансування місцевих програм соціально-економічного та культурного розвитку, розвитку комунальних підприємств, установ та організацій, вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку освіти та медичного обслуговування, посилення сил оборони столиці та відновлення міських об`єктів, пошкоджених внаслідок воєнних дій розвитку транспорту і зв`язку, вирішення інших питань, що стосуються територіальної громади та фінансуються з місцевого бюджету.

Отже, порушення інтересів держави в даному випадку полягає в невиконанні відповідачем вимог земельного законодавства, що призвело до фактично безоплатного користування Товариством земельними ділянками площею 1,7313 га з кадастровим номером 8000000000:78:035:0012 і площею 0,4723 га з кадастровим номером 8000000000:78:035:1007 та збереження без достатньої правової підстави за рахунок власника землі (територіальної громади міста Києва) коштів, які відповідач повинен сплатити за користування землею.

Як було обґрунтовано Прокурором у позові, листом від 15.01.2024 року № 15/1-45вих24 Прокурор звертався до позивача з вимогою, зокрема, надати інформацію щодо правових підстав використання Товариством земельних ділянок площею 1,7313 га з кадастровим номером 8000000000:78:035:0012 і площею 0,4723 га з кадастровим номером 8000000000:78:035:1007 та перерахування плати за їх користування, проведені Радою перевірки стану використання означених земельних ділянок та вжиті позивачем заходи, у тому числі звернення Ради до суду щодо стягнення з Товариства коштів за період користування ним земельними ділянками без правовстановлюючих документів.

Листом від 23.01.2024 року № 05708-972 Департамент земельних ресурсів Ради повідомив Прокурора про те, що за наявною в нього інформацією, Рада не вчиняла заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з Товариства безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування відповідними земельними ділянками, а відповідне доручення Департаменту земельних ресурсів не надавалося.

З матеріалів справи вбачається, що Рада, як уповноважений власник земель територіальної громади, повинна та мала знати про безоплатне та без укладення відповідного договору оренди землі (з моменту формування земельних ділянок до моменту реєстрації Товариством права оренди цих ділянок) використання Товариством земельних ділянок, з огляду, зокрема, на прийняття позивачем 13.07.2023 року рішення № 7073/7114 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Компані" земельних ділянок в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями, дошкільного навчального закладу та озеленення території на вул. Озерній, 1 в Оболонському районі міста Києва".

Однак, незважаючи на те, що на земельних ділянках площею 1,7313 га з кадастровим номером 8000000000:78:035:0012 і площею 0,4723 га з кадастровим номером 8000000000:78:035:1007 протягом тривалого часу розташована належна Товариству на праві власності нерухомість, у той час як відповідне речове право щодо зазначених земельних ділянок за відповідачем зареєстровано було лише 28.12.2023 року, Радою належних заходів, у тому числі позовного характеру, вжито не було, що свідчить про невиконання позивачем як уповноваженим органом покладених на нього функцій по захисту інтересів держави (територіальної громади) та підтверджує наявність правових підстав для звернення Прокурора до суду з даним позовом у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд зазначає, що за наявними у матеріалах справи документами протягом тривалого часу має місце бездіяльність компетентного органу, який достеменно знав про порушення інтересів територіальної громади міста Києва, а також був повідомлений Прокурором про наявність підстав та обов`язку здійснювати відповідний належний захист цих інтересів. Проте позивачем достатніх ефективних заходів для захисту та відновлення порушеного права вчинено не було, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а тому порушення суспільних інтересів територіальної громади міста Києва відповідачем на час звернення Прокурора до суду не усунуто. Надані Прокурором докази в сукупності достеменно свідчать, що позивач фактично не бажав належним чином здійснювати захист інтересів територіальної громади міста Києва шляхом звернення з позовом до суду.

Крім того, листом від 26.07.2024 року № 15/1-520вих24 Прокурор у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив позивача про підготовку ним позовної заяви в інтересах держави в особі Ради про стягнення з Товариства безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що Прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Ради в справі № 910/9480/24.

Щодо суті означеного спору, суд звертає увагу на наступне.

Як було зазначено вище, відповідно до договорів купівлі-продажу від 14.01.2020 року, посвідчених 14.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. та зареєстрованих у реєстрі за № 8, № 9, № 12 та № 13, Товариство набуло у власність, зокрема, наступне нерухоме майно: нежитлову будівлю загальною площею 104,4 м2 за адресою: місто Київ, вулиця Озерна (Оболонський район), будинок 1, а також нежитлову будівлю загальною площею 20,2 м2 (об`єкт нерухомого майна має наступні додаткові показники: замощення № 6; ворота № 1; хвіртки № 2, 3; огорожа № 4, 5) за адресою: місто Київ, вулиця Озерна (Оболонський район), будинок 1. Майнові права відповідача на вищенаведене нерухоме майно були у встановленому законом порядку зареєстровані 14.01.2020 року.

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна від 05.11.2019 року Товариство набуло у власність, зокрема, будівлі та споруди загальною площею 6 203,7 м2 за адресою: місто Київ, вулиця Озерна (Оболонський район), будинок 1. Право власності відповідача на вищевказану нерухомість було у встановленому законом порядку зареєстроване 06.10.2020 року.

Вищевказане належне Товариству нерухоме майно розташоване на земельних ділянках комунальної власності площею 1,7313 га (кадастровий номер: 8000000000:78:035:0012) та площею 0,4723 га (кадастровий номер 8000000000:78:035:1007), цільове призначення: 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями, дошкільного навчального закладу та озеленення території); категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:78:035:1007 та 8000000000:78:035:0012 внесені до Державного земельного кадастру 12.09.2021 року та 14.09.2021 року відповідно. Отже, зазначені земельні ділянки були сформовані 12.09.2021 року та 14.09.2021 року та є об`єктами цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України.

28.12.2023 року між Радою та Товариством був укладений відповідний договір оренди земельних ділянок, за умовами якого орендодавець передав, а відповідач прийняв в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:78:035:1007 та 8000000000:78:035:0012, для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями, дошкільного навчального закладу та озеленення території.

Судом встановлено, що речові права Товариства на орендовані ним за означеним договором земельні ділянки площею 1,7313 га (кадастровий номер 8000000000:78:035:0012) та площею 0,4723 га (кадастровий номер 8000000000:78:035:1007) на вулиці Озерній, 1 в Оболонському районі міста Києва, які є власністю територіальної громади міста Києва та перебувають у комунальній власності, були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2023 року.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Крім того, правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту означеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається з положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведені в оренду попередньому власнику.

Суд зазначає, що власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 року в справі № 924/856/20.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час внесення земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:78:035:1007 та 8000000000:78:035:0012 до Державного земельного кадастру) до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року в справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.

У постанові від 05.08.2022 року в справі № 922/2060/20 Верховний Суд, при розгляді спору в подібних правовідносинах, де серед іншого встановлювались обставини щодо площі земельної ділянки, яку використовував власник розташованого на ній нерухомого майна, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що після набуття права власності на нежитлові будівлі за адресою: місто Київ, Оболонський район, вулиця Озерна, 1, та з моменту формування земельних ділянок і внесення 12.09.2021 року та 14.09.2021 року відомостей про ці земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:78:035:1007 та 8000000000:78:035:0012 до Державного земельного кадастру, до 28.12.2023 року (укладення між Радою і відповідачем договору оренди та реєстрації Товариством речового права оренди земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) відповідач використовував ці земельні ділянки, на якій розташована належна йому нерухомість, без правовстановлюючих документів, а також без сплати орендної плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Так, за змістом наданої Головним управлінням ДПС у м. Києві інформації (лист від 19.04.2024 року № 10487/5/26-15-12-07-03) Товариство протягом 2021-2022 років податкові зобов`язання по орендній платі за вищенаведені земельні ділянки не декларувало. За 2023 рік відповідач задекларував орендну плату за земельні ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:035:0012 у розмірі 56 158,62 грн., а за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:035:1007 - 15 320,12 грн.

При цьому суд зазначає, що при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, з яких відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, у тому числі якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року в справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року в справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 року в справі № 917/1739/17, позивач має довести лише існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, та обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (стаття 1213 Цивільного кодексу України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно з чинним законодавством України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.

Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року в справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року в справі № 922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 року в справі № 912/1188/17.

З аналізу норм статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, абзацу 4 частини 1 статті 144, абзацу 5 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Статтею 206 Земельного кодексу України, підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що власником майна, фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада міста Києва в особі позивача (Ради). Отже, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у Товариства за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке в спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаним, у тому числі в практиці визначення Європейського суду з прав людини. Навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача в спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Встановлені обставини справи свідчать, що відповідач як власник об`єктів нерухомого майна, зокрема, з вересня 2021 року (з часу формування земельних ділянок та внесення 12.09.2021 року і 14.09.2021 року відомостей про ці земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:78:035:1007 та 8000000000:78:035:0012 до Державного земельного кадастру) до 28.12.2023 року (дата реєстрації майнових прав Товариства щодо орендованих земельних ділянок), користувався спірними земельними ділянками, на яких ці об`єкти розташовані, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельними ділянками, у зв`язку з чим місцевий бюджет недоотримував кошти у вигляді орендної плати за використання землі, а тому Товариство протягом спірного періоду було фактичним користувачем земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування ними. Враховуючи наведене, відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельних ділянок на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 року в справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 року в справі № 922/3463/19.

Спірні земельні ділянки, на яких розташовані належні відповідачу об`єкти нерухомого майна та за користування якими Прокурор просив стягнути з відповідача безпідставно збережені ним кошти, є сформованими (визначено їх площу і межі), їм присвоєно кадастрові номери, відомості про них внесено до Державного земельного кадастру.

Згідно зі статтею 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Окрім того, відповідно до положень підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Суд зауважує, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:78:035:1007 та 8000000000:78:035:0012, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, на переконання суду, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Заперечуючи проти позову, Товариство у відзиві на позовну заяву вказувало на те, що у матеріалах справи відсутній витяг про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за період з 14.09.2021 року по вересень 2023 року. За витягами з ДЗК, які надано Прокурором разом із позовною заявою, дата проведення нормативної грошової оцінки за земельними ділянками - 25.08.02023 року. Відтак, за відсутності проведення такої оцінки, розрахунок суми за цей період, на переконання відповідача, є безпідставним.

З огляду на викладене, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 року в справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі № 320/5877/17 (пункт 71).

Висновок про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 09.11.2021 року в справі № 905/1680/20.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Судом встановлено, що згідно з Витягом № НВ-9900917462024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 12.01.2024 року вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:035:1007 у 2023 році становить 14 251 272,58 грн.

Згідно з Витягом № НВ-9900917212024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 12.01.2024 року вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:035:0012 у 2023 році становить 52 240 584,84 грн.

Означена вартість також відображена у пункті 2.2 договору оренди від 28.12.2023 року, за умовами якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок та дату укладення цього договору становить: з кадастровим номером 8000000000:78:035:0012 - 52 240 584,84 грн., з кадастровим номером 8000000000:78:035:1007 - 14 251 272,58 грн.

У той же час, відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, розміщеної у відкритому доступі на офіційному сайті (https://land.gov.ua/), коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2023 рік для земель населених пунктів становить 1,051, за 2022 рік - 1,15, за 2021 рік - 1,1.

Судом встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:035:0012 у 2023 році становила 52 240 584,84 грн., у 2022 році - 45 426 595,51 грн., у 2021 році - 41 296 905,01 грн.

Разом із тим, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:035:1007 у 2023 році становила 14 251 272,58 грн., у 2022 році - 12 392 410,94 грн., у 2021 році - 11 265 828,13 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність посилань відповідача на неправильне здійснення розрахунку сум заявлених до стягнення грошових коштів (з урахуванням встановлених судом розмірів нормативної грошової оцінки земельних ділянок).

Крім того, Товариство заперечувало проти задоволення вимог Прокурора з огляду на те, що відповідно до наданого 23.01.2024 року Департаментом земельних ресурсів Ради розрахунку, розмір орендної плати за фактичне використання відповідачем земельних ділянок площею 1,7313 га (кадастровий номер 8000000000:78:035:0012) за період з 14.09.2021 року по 31.12.2023 року становить 5 499 984,04 грн., площею 0,4723 га (кадастровий номер 8000000000:78:035:1007) за період з 12.09.2021 року по 31.12.2023 року - 1 503 486,50 грн. За інформацією ГУ ДПС у м. Києві від 18.04.2024 року Товариством за 2023 рік задекларовано орендної плати за земельні ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:035:0012 в розмірі 56 158,62 грн., з кадастровим номером 8000000000:78:035:0012 - 15 320,12 грн. Відповідно до облікових даних інтегрованих карток платника податків інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу наявна інформація щодо сплачених до бюджету сум орендної плати з юридичних осіб відповідача по ДПІ у Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві у 2024 році в розмірі 653 836,60 грн. Заборгованість по сплаті податків, зборів та інших загальнообов`язкових платежів, у тому числі по земельному податку та орендній платі з юридичних осіб, за Товариством не обліковується.

У той же час, наведені посилання також не спростовують обґрунтованості пред`явлених Прокурором вимог, оскільки до предмета спору в даній справі входять обставини, зокрема, обґрунтованості розрахунку заявлених до стягнення сум, нарахованих у період з вересня 2021 року до 28.12.2023 року (з урахуванням задекларованої Товариством орендної плати за земельні ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:035:0012 в розмірі 56 158,62 грн. та з кадастровим номером 8000000000:78:035:0012 на суму 15 320,12 грн.).

Також відповідач вказав, що суми плати за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року включено до розрахунку безпідставно, оскільки під час цього періоду землекористувачі були звільнені від орендної плати за землю.

Однак, такі посилання також оцінюються судом критично, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Слід зазначити, що відповідно до абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України за період з 01.03.2022 року до 31.12.2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної форми власності) за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Зазначений Перелік затверджено відповідним наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за № 1668/39004.

Зі змісту Переліку вбачається, що у період з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року вся територія міста Києва визнана територією активних бойових дій.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що заявлені Прокурором позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у загальному розмірі 6 412 412,77 грн. за період з вересня 2021 року до 28.12.2023 року, розраховані по кожній з двох спірних земельних ділянок з урахуванням вищенаведених положення абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, оскільки останній у пред`явленому позові не заявляв вимог про стягнення з Товариства безпідставно збережених коштів за користування цими земельними ділянками протягом 01.03.2022 року - 30.04.2022 року.

Так, відповідно до наданого Прокурором розрахунку розмірів плати за фактичне використання Товариством земельною ділянкою площею 1,7313 га по вулиці Озерній, 1 в Оболонському районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:78:035:0012, розмір такої плати за період з 14.09.2021 року по 31.12.2021 року склав 616 625,02 грн., з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року - 367 146,46 грн., з 01.05.2022 року по 31.12.2022 року - 1 524 591,22 грн., з 01.01.2023 року по 27.12 2023 року - 2 583 404,26 грн. (разом - 5 091 766,96 грн.). З урахуванням задекларованої та частково сплаченої Товариством орендної плати за 2023 рік на суму 56 158,62 грн., розмір плати за користування земельною ділянкою площею 1,7313 га з кадастровим номером 8000000000:78:035:0012 протягом спірного періоду склав 5 035 608,34 грн. (5 091 766,96 грн. - 56 158,62 грн.).

Разом із тим, розмір плати за фактичне використання Товариством земельною ділянкою площею 0,4723 га по вулиці Озерній, 1 в Оболонському районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:78:035:1007 за період з 12.09.2021 року по 31.12.2021 року склав 171 302,32 грн., з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року - 100 157,84 грн., з 01.05.2022 року по 31.12.2022 року - 415 909,68 грн., з 01.01.2023 року по 27.12 2023 року - 704 754,71 грн. (разом - 1 392 124,55 грн.). З урахуванням задекларованої та частково сплаченої Товариством орендної плати за 2023 рік на суму 15 320,12 грн., розмір плати за користування земельною ділянкою площею 0,4723 га з кадастровим номером 8000000000:78:035:1007 протягом спірного періоду склав 1 376 804,43 грн. (1 392 124,55 грн. - 15 320,12 грн.).

Посилання відповідача на те, що за положеннями підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу (у редакції Закону від 11.04.2023 року № 3050-ІХ) власники та користувачі земельних ділянок не нараховують та не сплачують плату за землю (земельний податок та/або орендну плату) на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих російською федерацією: юридичні особи та фізичні особи - підприємці 2022 рік - з 1 березня до 31 грудня; 2023 рік - з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території, оцінюються судом критично, оскільки за наведеними приписами не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У той же час, матеріали справи не містять доказів перебування спірних земельних ділянок у 2022 році в оренді у Товариства чи реєстрації відповідачем іншого речового права користування означеними ділянками у цей період.

При цьому, відповідачем належним чином не доведено, а матеріали справи не містять доказів необґрунтованості здійсненого Прокурором розрахунку стягуваної суми грошових коштів.

З огляду на те, що відповідач у період з часу формування земельних ділянок та внесення 12.09.2021 року і 14.09.2021 року відомостей про ці земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:78:035:1007 та 8000000000:78:035:0012 до Державного земельного кадастру та до 28.12.2023 року (дата реєстрації майнових прав Товариства щодо орендованих земельних ділянок) користувався вищезазначеними земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів на них, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цих ділянок - територіальної громади в особі Ради, Товариство фактично зберегло в себе кошти у загальному розмірі 6 412 412,77 грн., які мало сплатити за користування земельними ділянками, а тому, відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України повинно повернути ці кошти власнику земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За умовами частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Прокурора у даній справі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Компані" (04209, місто Київ, вулиця Озерна (Оболонський р-н), будинок 1; код ЄДРПОУ 38962468) на користь Київської міської ради (01601, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) безпідставно збережені кошти у розмірі 6 412 412 (шість мільйонів чотириста дванадцять тисяч чотириста дванадцять) грн. 77 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Компані" (04209, місто Київ, вулиця Озерна (Оболонський р-н), будинок 1; код ЄДРПОУ 38962468) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) 76 948 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.12.2024 року.

Суддя В.С. Ломака