Рішення

від 09.12.2024 по справі 911/378/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. Справа № 911/378/17 (911/1266/24)

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовомКомунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства",

Київська область, м. Славутич

до ОСОБА_1 , Київська область, м. Славутич

простягнення 22 912,59 грн

В межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"

Обставини справи:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/378/17 за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою суду від 06.07.2017 р.

Наразі триває процедура санації Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства".

20.05.2024 р. надійшла позовна заява Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про стягнення 22 912,59 грн з фізичної особи ОСОБА_1 , з яких: 14 627,10 грн основного боргу за договором № 35-13-Т від 01.09.2013 р.; 1 186,15 грн 3% річних, 5 806,15 грн інфляційних втрат,1293,19 грн пені, а також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 028,00 грн витрат на оплату судового збору.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що як стверджує позивач, ним було поставлено позивачу теплову енергію за період з 31.01.2019 р. по 30.04.2019 р., проте відповідач не оплатив за поставлену теплову енергію, в зв`язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем станом на 14.05.2024 р. у сумі14 627,10 грн.

Ухвалою господарського суду від 27.05.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; роз`яснено відповідачу, що відзив на позовну заяву подається до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження (частина перша статті 251 ГПК України). У зазначений строк відповідач має подати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копії відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до частини сьомої статті 252 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення у порядку, передбаченому статтями 166, 167, 251 Господарського процесуального кодексу України; зобов`язано учасників справи всі заяви, пояснення, клопотання, заперечення у справі викладати в письмовій формі (частина друга статті 169 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) визначено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Наведена ухвала суду була надіслана сторонам у справі у встановленому порядку.

Відповідач вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив, відзиву на позовну заяву не подав.

Таким чином, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.

Згідно із частиною дев`ятою статті 165 та частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вище перелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.01.2005 р., зареєстрованого в реєстрі за № 65, Мале приватне підприємство "Експрес" (продавець) продало, а покупці, - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (покупці) купили приміщення кафе "Іверія", загальною площею 215,8 кв.м., місцезнаходження якого: м. Славутич Київської області, Тбіліський квартал, буд. 1.

01.09.2013 р. між Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" (енергопостачальна організація) та фізичною особою-підприємцем Малешко Ольгою Миколаївною (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 35-13-Т (надалі за текстом "Договір"), відповідно до п. 1.1. якого, за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах на об`єкт, розташований за адресою: м. Славутич, Тбіліський квартал, буд. 1, а споживач зобов`язується сплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: гаряче водопостачання протягом року; опалення та вентиляція в період опалювального сезону.

Згідно з пунктом. 2.3. Договору, енергопостачальна організація та споживач у рамках виконання умов цього договору свою діяльність повинні виконувати у відповідності з вимогами "Правил користування тепловою енергією".

Відповідно до пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р., споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно додатку 1 до Договору (пункти 1-3), енергопостачальна організація постачає споживачу в період з 01.09.2013 р. по 31.08.2014 р. теплову енергію в межах Q рік = 60,68Гкал/рік. Орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить 53320,24грн у т.ч. ПДВ 8 886,71 грн. Згідно Постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 р. № 44 тариф на теплову енергію складає 732,26 грн за 1 Гкал (без ПДВ). Дата зняття споживачем показань приладів обліку 21-е число поточного місяця; подання звіту енергопостачальній організації не пізніше 23-го числа. Розподіл теплової енергії в гігакалоріях по місяцям: січень "6,99", лютий - "6,19" , березень "6,25", квітень - "4,45".

Відповідно до пп. 3.2.2., 3.2.5.Договору, споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором. Письмово сповіщати енергопостачальну організацію про зміну контактних номерів телефонів, юридичної адреси, власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача (субспоживачів) не пізніше 3 днів з моменту настання зазначених подій.

Згідно з п. 5.1. Договору, облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом згідно "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні. Київ 1995 р.".

Відповідно до пункту 5.2. Договору, межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку 2 до Договору та не може бути змінена односторонньому порядку.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що вартість теплової енергії в гарячій воді визначається відповідно до затверджених уповноваженим державним органом тарифів.

Пунктом 6.2. Договору сторони обумовили, що тариф на теплову енергію,згідно Постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 р. № 44 складає 732,26 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

Згідно з п. 6.3., 6.4., 6.5. Договору, тарифи на теплову енергію визначені в пункті 6.2. цього Договору можуть змінюватися у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів та рішень. У разі зміни тарифів на теплову енергію сторонами здійснюється перерахунок спожитої теплової енергії за новими тарифами, що оформляється додатковими угодами до цього договору. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Пунктом 6.6. Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.7. Договору, споживач щомісячно до 1-го числа поточного місяця перераховує на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації попередню оплату в розмірі 70% від суми послуг з постачання теплової енергії за поточний місяць, відповідно до заявлених обсягів постачання та затверджених тарифів на теплову енергію. Остаточний розрахунок проводиться споживачем після пред`явлених енергопостачальною організацією відповідних рахунків на оплату та актів виконаних робіт протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунків.

Пунктами 7.1., 7.3.2. та 7.3.5. Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов`язань, крім випадку письмової відмови сторони. У разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію передбачених пунктом 6.7. цього договору споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.4. Договору сторонами обумовлено, що строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Відповідно до пунктів 10.1., 10.4. Договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання представниками сторін і діє до повного взаєморозрахунку. Термін надання послуги з 01.09.2013 р. по 31.08.2014 р. Згідно пунктів 10.2., 10.3. Договору, останній припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; дострокового розірвання згідно пункту 11.1. цього договору; за рішенням суду; ліквідації сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Відповідно до пункту 10.4. Договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до пунктів 11.2., 11.3. Договору, всі зміни і доповнення до цього договоруповинні бути викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками. Всі зміни та доповнення до цього договору являються невід`ємною частиною цього Договору.

У пункті 11.4. Договору сторони дійшли згоди про те, що для постійного зв`язку з енергопостачальною організацією та узгодження всіх питань, пов`язаних з виконанням умов цього договору, споживач призначає свого відповідального за теплове господарство в особі: Малешко О.М.

До Договору сторонами було укладено п`ять додаткових угод, якими вносились зміни до Договору, в тому числі до тарифу на теплову енергію.

Договір, додатки до Договору та додаткові угоди до нього підписані уповноваженим представником позивача та відповідачем, скріплені відтисками печаток позивача та відповідача.

Відповідно до матеріалів справи, споживач споживав теплову енергію, що поставлялась позивачем за Договорому 2016 - 2019 роках, що підтверджено відомостями листа позивача № 01-07-16/1388 від 11.08.2021 р., що свідчить про те, що відповідно до положень пункту 10.4. Договору, останній вважався пролонгованим.

Заперечень даної обставин від відповідача до суду не надходило.

20.10.2017 р. Виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області було прийнято рішення № 632 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, які надаються КП "УЖКГ". Відповідно до додатку № 1 до вказаного рішення, тариф на теплову енергію для інших споживачів склав 1814,00 грн.

Рішенням Виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області № 739 від 08.12.2017 р. було внесено зміни до рішення Виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області від 20.102017 р. № 632, яким змінено тарифи на теплову енергію. Так, відповідно до додатку 1 до Рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області від 08.12.2017 р. № 739, тариф на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яка надається комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" (нова редакція) для інших споживачів становить 1811,18 грн без ПДВ.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, відповідач систематично споживав та оплачував теплову енергію, що постачалась йому позивачем за Договором, в тому числі за листопад, грудень 2017 р., січень-квітень, листопад, грудень 2018 р., про що свідчить лист позивача № 01-07-16/1388 від 11.08.2021 р., направлений засобами поштового зв`язку відповідачу 11.08.2021 р., що підтверджено документально, разом з яким позивачем відповідачу було направлено рахунки-фактури, акти за використану теплову енергію за перелічені періоди, а також про вказану обставину свідчить відсутність боргу відповідача перед позивачем за перелічені періоди, що підтверджено претензією позивача № 32 (№ 01.07-13/1538) від 04.09.2023 р., згідно зі змістом якої станом на 31.08.2023 р. відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем у розмірі 14 627,10 грн за період січень-квітень 2019 р., що підтверджено бухгалтерською довідкою, долученою до претензії № 32, в якій вказані рахунки-фактури, за якими обліковується заборгованість, що за номерами та датами ідентичні долученим позивачем у цій справі, що входять до предмету спору.

Отже, сплачуючи за поставлену теплову енергію за попередні періоди, зокрема у 2018 році, відповідач погодив оплату теплової енергії за встановленим тарифом.

Позивач стверджує, що він у повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором за січень-квітень 2019 р., на підтвердження чого долучив акти про використану теплову енергію до Договору № 35-13-Твід 01.09.2013 р., рахунки-фактури за січень-квітень 2019 р. (№ тп-000000079 від 31.01.2019 р., № тп-000000190 від 28.02.2019 р., № тп-000000299 від 31.03.2019 р., № тп-000000394 від 30.04.2019 р.), зауважуючи, що направляв (пред`являв) дані акти відповідачу, проте останній їх не повернув позивачу. Відповідно до позовної заяви відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором за використану, поставлену позивачем у вказаний період теплову енергію не розрахувався в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 14 627,10 грн.

Відповідно до довідки головного бухгалтера позивача про нарахування та оплату послуг за період з 01.01.2019 р. 30.04.2019 р. станом на 14.05.2014 р. за Договором № 35-13-Т від 01.09.2013 р. відповідач борг не погасив, загальна заборгованість за період січень-квітень 2019 р. складає 14 627,10 грн.

На переконання позивача, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання на підставі пунктів 7.3.2., 7.4. Договору, ст. 625ЦК України, він має сплатити на користь позивача, крім основного боргу, 1 186,15 грн 3% річних, 5 806,15 грн інфляційних втрат, а також 1 293,19 грн пені.

У позові позивач вказує на те, що ним щомісячно направлялись відповідачу за його місцезнаходженням рахунки-фактури та акти про надання послуг, які не були підписані та повернуті відповідачем позивачу, але ці листи були направлені відповідачу звичайними листами, в зв`язку з чим позивач не має можливості надати докази відправки.

Суд відхиляє наведені посилання позивача на щомісячне направлення відповідачу рахунків-фактури та актів про надання послуг звичайними листами, де факт направлення документів відповідачу не підтверджено позивачем документально, як не обґрунтовані та не доведені суду за допомогою належних та допустимих доказів.

Судом встановлено, щоакти наданих послуг до Договору № 35-13-Т від 01.09.2013 р. за періодсічень-квітень 2019 р., наявні в матеріалах справи, не підписані відповідачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги за період січень-квітень 2019 р. позивач посилається на те, що ним повторно надсилались відповідачу за адресою: 07101, Київська область, м. Славутич, Московський квартал, 1/171 рахунки-фактури № тп-000000079 від 31.01.2019 р., № тп-000000190 від 28.02.2019 р., № тп-000000299 від 31.03.2019 р., № тп-000000394 від 30.04.2019 р., акти про використану теплову енергію за січень, лютий березень, квітень 2019 р., вказуючи на те, що відповідач так їх і не повернув підписаними з його боку позивачу, та жодних претензій щодо ненадання чи надання неякісних послуг, позивачем від відповідача отримано не було.

Факт надсилання позивачем відповідачу перелічених актів про використану відповідачем теплову енергію за Договором за січень, лютий, березень, квітень 2019 р., рахунківфактури за січень, лютий, березень, квітень 2019 р. (№ тп-000000079 від 31.01.2019 р., № тп-000000190 від 28.02.2019 р., № тп-000000299 від 31.03.2019 р., № тп-000000394 від 30.04.2019 р.) підтверджено належними доказами, а саме копією листа позивача № 01-07-16/1388 від 11.08.2021 р., до якого долучались перелічені документи, описом вкладення до цінного листа з штрихкодовим ідентифікатором 0710100822307, скріпленого відбитком штампу Укрпошти, датованого 11.08.2021 р., фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 11.08.2021 р., №3000392122, накладною Укрпошти з штрих кодовим ідентифікатором 0710100822307 від 11.08.2021 р.

Таким чином, факт надсилання 11.08.2021 р. позивачем відповідачу перелічених актів про використану відповідачем теплову енергію за Договором за січень, лютий, березень, квітень 2019 р., рахунківфактури за Договором за січень, лютий, березень, квітень 2019 р. (№ тп-000000079 від 31.01.2019 р., № тп-000000190 від 28.02.2019 р., № тп-000000299 від 31.03.2019 р., № тп-000000394 від 30.04.2019 р.) підтверджено належними доказами, що відповідно до положень пункту 6.7. Договору є пред`явленням енергопостачальною організацією рахунків на оплату; теплова енергія є отриманою споживачем (відповідачем) в кількості, вказаній в актах про використану теплову енергію та перелічених рахунках-фактури за січень-квітень 2019 р. Отже, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором з постачання теплової енергії за січень-квітень 2019 р., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів наданих послуг до Договору за січень-квітень 2019 р., рахунками-фактури № тп-000000079 від 31.01.2019 р., № тп-000000190 від 28.02.2019 р., № тп-000000299 від 31.03.2019 р., № тп-000000394 від 30.04.2019 р.

Жодні докази, що відповідач направляв заперечення до актів про використану теплову енергіюза січень-квітень 2019 р. щодо кількості спожитої теплової енергії, якості або тарифу, в матеріалах справи відсутні.

22.06.2023 р. позивач засобами поштового зв`язку направляв відповідачу Вимогу про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 14 627,10 грн № 01-07.16/1007 від 22.06.2023 р., в якій вимагав сплатити заборгованість у сумі 14 627,10 грн. Факт направлення Вимоги підтверджено копію квитанції Укрпошта від 22.06.2023 р.

05.09.2023 р. позивачем було надіслано засобами поштового зв`язку відповідачу Претензію № 32 (№ 01.07-13/1538 від 04.09.2023 р.) про сплату боргу за надані послуги з долученою бухгалтерською довідкою, де факт надсилання підтверджено фіскальним чеком від 05.09.2023 р., в якій позивач повідомляв відповідача про заборгованість у сумі 14 627,10 грн, яку вимагав погасити.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Приписами частини першої статті 173 Господарського кодексу України (надалі за текстом "ГК України") встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 175 Господарського кодексу України ,майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України(далі - "ЦК України"), зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Нормами частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами частин першої, другої статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Нормами частини першої статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частини другої статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини сьомої статті 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частина перша статті 629 ЦК України, частина перша статті 525 ЦК України передбачають, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно з частиною другою статті 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частин першої, другої статті 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось, відповідно до пункту 6.7. Договору, споживач щомісячно до 1-го числа поточного місяця перераховує на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації попередню оплату в розмірі 70% від суми послуг з постачання теплової енергії за поточний місяць, відповідно до заявлених обсягів постачання та затверджених тарифів на теплову енергію. Остаточний розрахунок проводиться споживачем після пред`явлених енергопостачальною організацією відповідних рахунків на оплату та актів виконаних робіт протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунків.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, вартість теплової енергії визначається відповідно до затверджених уповноваженим органом тарифів та обсягів спожитої теплової енергії.

Судом встановлено, що відповідно до актів про використану теплову енергію за січень-квітень 2019 р. тариф встановив 1 811,18 грн/ Гкал.

Як встановлено судом зазначений тариф встановлено рішенням № 632 року від 20.10.2017 р. Виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області з урахуванням змін, внесених рішенням Виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області № 739 від 08.12.2017 р.

Пунктом 6.6. Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 2.1. Договору узгоджено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору, яким в свою чергу визначено, що енергопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 60,68 Гкал/рік.

Як встановлено судом, належним доказом направлення позивачем відповідачу актів про використану теплову енергію, рахунків-фактури за Договором за січень-квітень 2019 р. (пред`явленням рахунків на оплату) є лист позивача № 01.07-16/1388 від 11.08.2021 р., направлений засобами поштового зв`язку11.08.2021 р.

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 р. № 958, днем отримання поштової кореспонденції відповідачем слід вважати 16.08.2021 р.

Таким чином, враховуючи положення пункту 6.7. Договору, днем прострочення відповідачемоплати за спожиту теплову енергію слід вважати: за січень місяць, 01.01.2019 р. щодо 70 % попередньої оплати відповідно до заявлених обсягів постачання та затверджених тарифів, таз 20.08.2021р. щодо остаточного розрахунку за місяць; за лютий місяць 01.02.2019 р. щодо 70 % попередньої оплати відповідно до заявлених обсягів постачання та затверджених тарифів, та з 20.08.2021 р. щодо остаточного розрахунку за місяць; за березень місяць 01.03.2019 р. 70 % попередньої оплати відповідно до заявлених обсягів постачання та затверджених тарифів, та з 20.08.2021 р. щодо остаточного розрахунку за місяць; за квітень місяць 01.04.2019 р. 70 % попередньої оплати відповідно до заявлених обсягів постачання та затверджених тарифів, та з 20.08.2021 р. щодо остаточного розрахунку за місяць.

Зважаючи на те, що заявлені обсяги постачання теплової енергії за Договором значно перевищують фактично спожиту відповідачем кількість теплової енергії за спірний період, розрахунки зобов`язань справедливо здійснити від фактично спожитих обсягів теплової енергії за спірний період помісячно.

Відповідачем доказів оплати заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором за січень-квітень 2019 р. суду не надано.Жодних заперечень від відповідача щодо кількості, якості, вартості поставленої теплової енергії від відповідача не надходило.

Таким чином, позивачем було пред`явлено відповідачу рахунки на оплату шляхомнаправлення рахунків-фактур та актів про використану теплову енергію за січень-квітень 2019 р.та відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, за поставлену позивачем усічні-квітні 2019 р. теплову енергію не розрахувався, у зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість за вказаний період поставки теплової енергії у сумі: 4 238,16 грн за січень 2019 р., 4020,82 грн за лютий 2019 р., 4477,24 грн за березень 2019 р., 1890,88 грн за квітень 2019 р., що разом становить 14 627,10 грн, та відповідач є таким, що прострочив строк виконання зобов`язань за отриману теплову енергію за січень-квітень 2019 р.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 76, частини першої статті 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за спожиту теплову енергію закон покладає на відповідача.

Водночас, як встановлено вище, відповідачем доказів сплати зазначеної заборгованості не надано, наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано.

Окрім того, суд врахував, щопозивач у позові зазначає, що з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань йому стало відомо про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Малешко О.М., про що 29.08.2016 р. було внесено відповідний запис до Реєстру.

Так, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.04.2024 р. наявний запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Малешко Ольги Миколаївни 29.08.2016 р.

Судом встановлено, що в матеріалах справи докази того, що відповідач на виконання пункту 3.2.5. Договору повідомляла позивача про припинення своєї підприємницької діяльності, відсутні. Відповідачем таких доказів суду не надано.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, провадження N 14-144цс18, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою (пункт 70).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі N 910/8729/18, провадження N 12-294гс18 від 13.02.2019 р. Верховний Суд дійшов правових висновків (пункти 4.21-4.23) про те, що відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

На підставі викладеного, керуючись статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи наведені висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, в тому числі статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", судом встановлено, що не зважаючи на те, що Договір було укладено між фізичною особою підприємцем Малешко Ольгою Миколаївною 01.09.2013 р. та позивачем, а після цього 29.08.2016 р. проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Малешко Ольги Миколаївни, її господарські зобов`язання за Договором не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (крім відповідного майна, визначеного Законом) та спір підлягає розгляду судом. Поряд з цим, слід зазначити, що даний позов, з огляду на положення статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, має бути розглянутий в межах провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства".

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу за січень-квітень 2019 р. обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, включаючи акти про використану теплову енергіюза січень-квітень 2019 р., рахунки-фактури за січень-квітень 2019 р., складені на виконання Договору від 01.09.2013 р. № 35-13-Т про постачання теплової енергії в гарячій воді, та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений і його розмір не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача за період січень-квітень 2019 р. 14 627,10 грн по оплаті вартості поставленої відповідачу теплової енергії за Договором є обґрунтованою і доведеною позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 5 806,15 грн інфляційних втрат, 1 186,15 грн. 3% річних, 1 293,19 грн пені, нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним Договоромза січень-квітень 2019 р., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 цього ж кодексу, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 7.3.2. Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію передбачених пунктом 6.7. цього Договору споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шістьмісяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частин першої, другої статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині 3% річних в межах визначеного позивачем періодуз 01.09.2021 р. по 14.05.2024 р., нарахованих на борг, що виник, у зв`язку з не здійсненням оплати поставленої теплової енергії за період: січень 2019 р. квітень 2019 р., судом встановлено, що відповідний розрахунок здійснено вірно, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 186,15 грн 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині інфляційних втратв межах визначеного позивачем періодуз 01.09.2021 р. по 14.05.2024 р., нарахованих на борг, що виник, у зв`язку з не здійсненням оплати поставленої теплової енергії за період: січень 2019 р. квітень 2019 р., судом встановлено, що відповідний розрахунок здійснено вірно, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 806,15 грн інфляційних втрат.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, нарахованої на борг, що виник, у зв`язку з не здійсненням оплати поставленої теплової енергії за період: січень 2019 р. квітень 2019 р., судом встановлено, що такий розрахунок здійснено не вірно, оскільки позивачем не враховано, щопрострочення попередньої оплати у розмірі 70 % від суми послуг з постачання теплової енергії за поточний місяць відповідача, наступило з першого числа відповідного поточного місяця, що вплинуло на дати сплину шестимісячного терміну нарахування пені; крім того, виходячи з нормативів пересилання поштових відправлень та положення пункту 6.7. Договору, прострочення остаточного розрахунку наступило 20.08.2021 р., в зв`язку з чим шестимісячний термін нарахування пені по ньому відповідно до статті 232 ГК України спливає 19.02.2022 р.Судом, не виходячи за межі періоду розрахунку, здійсненого позивачем, одночасно врахувавши наведені встановлені судом обставини, встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 387,70 грн пені.

Приписами частин першої, другої статті 73, частини першої статті 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що встановлений судом борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд задовольняє позов частково та стягує з відповідача на користь позивача 14 627,10 грн основного боргу за Договором за період січень-квітень 2019 р., 387,70 грн. пені, 1 186,15 грн 3% річних,5 806,15 грн інфляційних втрат, в іншій частині в задоволенні позову відмовляє.

Витрати позивача зі сплати судового збору, у відповідності до вимог п. 2 частини першої статті 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Малешко Ольги Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" (вул. Військових Будівельників, буд. 8, м. Славутич, Київська область, 07100; код ЄДРПОУ 31476318):14 627 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять сім) гривень 10 копійок основного боргу; 1 186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) гривень 15 копійок 3% річних; 5 806 (п`ять тисяч вісімсот шість) гривень 15 копійок інфляційних втрат; 387 (триста вісімдесят сім) гривень 70 копійок пені; 3081 (три тисячі вісімдесят одна) гривня 28 копійок судового збору.

3.В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4.Видати наказ.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання 09.12.2024 р.

Суддя А.В. Лопатін