Ухвала

від 09.12.2024 по справі 352/1900/24

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/1900/24

Провадження № 2/352/656/24

УХВАЛА

09 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Марущака В.І.,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні заяву про затвердження мирової угоди в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

10.07.2024 року позивачі звернулися до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з цивільним позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування за законом.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 10.07.2024 року вказану цивільну справу розподілено судді Кузьменко С.В.

Ухвалою судді від 24.07.2024 року відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07.10.2024 року постановлено відмовити в затвердженні мирової угоди між сторонами.

Ухвалою суду від 07.10.2024 року постановлено задовольнити клопотання сторін про врегулювання спору за участю судді, призначено спільну нараду, провадження по справі зупинено.

Згідно ухвали суду від 22.11.2024 року припинено процедуру врегулювання спору за участю судді на підставі п.2 ч.1 ст. 204 ЦПК, постановлено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування за законом передати канцелярії Тисменицького районного суду для проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 року цивільна справа за вищезазначеним позовом розподілена судді Гриньків Д.В.

Ухвалою від 27.11.2024 року постановлено прийняти до провадження цивільну справу за вказаним позовом.

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Марущак В.І. надав суду заяву про укладення мирової угоди між сторонами, яку просив затвердити.

Зазначена мирова угода долучена до справи.

За умовами укладеної між сторонами мирової угоди, сторони, зокрема, дійшли згоди про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовляються в користь ОСОБА_1 від належного їм права власності на 1/3 частину будинковолодіння в АДРЕСА_1 та відмовляються від усіх своїх прав на вказане будинковолодіння.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 -адвокат Марущак В.І. підтримав укладену, підписану і подану до суду мирову угоду, просив затвердити її та закрити провадження у даній справі. Зауважив, що в даному спорі жодні права чи охоронювані законом інтереси третіх осіб укладенням мирової угоди ніким із сторін не порушуються. Така мирова угода є волевиявленням сторін, відповідає їх внутрішній волі та інтересам та не порушує вимог ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила мирову угоду затвердити.

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, їх представництво в суді здійснює адвокат Марущак В.І.

Представник відповідача адвокат Устінський А.В. в судовому засіданні мирову угоду підтримав, просив таку задовольнити.

Вивчивши зміст підписаної сторонами мирової угоди, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву на будь-якій стадії судового процесу. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією є ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд враховує, що одним із способів врегулювання спору між сторонами судової справи є укладення мирової угоди. В той же час, суд звертає особливу увагу, що спір це суперечності, конфлікт, протиборство сторін, тобто це відносини, які виникають виключно між позивачем та відповідачем.

Мирова угода - це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обов`язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу. Наслідком затвердження мирової угоди судом є припинення провадження по справі, а також встановлення, припинення чи зміна прав та обов`язків для сторін.

Разом з тим, вирішуючи дане питання, суд має з`ясувати чи не суперечать умови мирової угоди вимогам закону.

Згідно поданої до суду позовної заяви, сторонами в даному спорі є позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_5 .

Як зазначено вище, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін, тобто вона може бути укладена між позивачем (позивачами) і відповідачем (відповідачами), шляхом взаємних поступок між стороною позивача та відповідача.

Натомість, як вбачається із укладеної мирової угоди по даній справі, зокрема із п.п.4,5: « ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовляються в користь ОСОБА_1 від належного їм права власності на 1/3 частину будинковолодіння в АДРЕСА_1 та відмовляються від усіх своїх прав на вказане будинковолодіння».

Таким чином, аналізуючи зазначені пункти мирової угоди, суд приходить до висновку, що взаємна поступка має місце між позивачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 , а не між позивачем та відповідачем, що на переконання суду, не відповідає вимогам ч.1 ст.207 ЦПК України, оскільки згідно позовних вимог позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 претендували на 1/3 частку будинковолодіння в АДРЕСА_1 .

В той же час, як зазначає представник відповідача, ОСОБА_5 спадщину не прийняв, таким чином поступка між позивачами і відповідачем відсутня.

Суд констатує, що у відповідності до п.1 ч.5 ст.207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними.

Враховуючи наведене, суд констатує, що вищевикладені умови мирової угоди суперечать закону, оскільки сторони фактично просять визначити перехід права власності на майно від позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до позивача ОСОБА_1 .

Отже в затвердженні поданої до суду мирової угоди слід відмовити та продовжити судовий розгляд цивільної справи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.49, 207, 208, 255, 256, 258, 259, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В затвердженні мирової угоди, укладеної між позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_5 провизнання прававласності майно - відмовити.

Згідно ст.261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала складена в повному обсязі 10.12.2024 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.