Рішення

від 05.12.2024 по справі 910/9137/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024 Справа № 910/9137/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Смітюх С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", м. Київ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз", смт. Славське, Львівська обл.,

про: стягнення 1 110 725,63 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Лівочка М.О.;

від відповідача: Немоловська-Хмара З.П.;

Хід розгляду справи.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" про стягнення 1 110 725,63 грн.

29.07.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив матеріали позовної заяви за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" про стягнення 1 110 725,63 грн передати за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

27.08.2024 до Господарського суду Львівської області надійшли матеріали позовної заяви № 910/9137/24 та за результатом автоматизованого розподілу справи між суддями були передані для розгляду судді Запотічняк О.Д.

Ухвалою від 29.08.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 01.10.2024.

16.09.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву (Вх. № 22528/24).

В судовому засіданні 01.10.2024 судом було оголошено перерву до 22.10.2024.

18.10.2024 позивачем подано заяву про закриття провадження у справі в частині основного боргу (Вх. № 25327/24).

Ухвалою від 22.10.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті 21.11.2024.

Ухвалою від 21.11.2024 суд відклав розгляд справи по суті до 05.12.2024.

В судове засідання 05.12.2024 з`явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, просив позовні вимоги задоволити. Відповідач з`явився, зазначила про сплату основного боргу, просила в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 05.12.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 521452-0201 від 24.01.2019 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати теплової енергії, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість з постачання теплової енергії у розмірі 908 333,67 грн та 838,89 грн заборгованість за абонентське обслуговування. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 162 881,94 грн інфляційних втрат та 38 671,13 грн - 3 % річних.

18.10.2024 подав заяву про закриття провадження у справі в частині сплати основного боргу внаслідок повної сплати відповідачем заборгованості в розмірі 908 333,67 грн.

Правова позиція відповідача.

16.09.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне.

Зазначив, що сплатив на рахунок позивача 910 993,24 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями №0000305506 від 17.06.2024, №0000305507 від 17.06.2024, №0000305508 від 17.06.2024, №0000305510 від 17.06.2024, №0000305512 від 17.06.2024.

Щодо стягнення штрафних санкцій зазначив, що АТ «Концерн Галнафтогаз» входить до складу OKKO Group та є провідною українською компанією, основною діяльністю якої є роздрібна реалізація пального та супутніх товарів через мережу автозаправних комплексів «ОККО», а також є однією з компаній оборонно-промислового комплексу України, боргові зобов`язання перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» погашені повністю 17.06.2024 року (тобто до винесення ухвали про відкриття провадження у справі від 29.08.2024 року), а стороною позивача не доведено понесення збитків у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань, просимо Суд відмовити у задоволенні позову щодо стягнення з АТ «Концерн Галнафтогаз» 162 881,94 грн інфляції та 38 671,13 грн - 3% річних.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

21.01.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Публічним акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз" (абонент за договором) укладено договір № 521452-0201 на постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та вентиляції, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

Згідно з пунктом 2.1 договору сторони погодили, що при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією. Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

У відповідності до пункту 2.2.1 договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Пунктом 5.1 договору сторонами погоджено, що облік споживання абонентом теплової енергії здійснюється згідно з Законом України «Про комерційний облік».

Згідно з пунктом 8.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з 01.02.2019 та діє до 15.04.2019. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (пункт 8.4 договору).

Відповідно до пунктів 1 та 2 додатку 4 до договору, розрахунки за теплову енергію, що споживаються, проводиться виключно у грошовій формі. Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договору кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Пункт 3 додатку 4 до договору визначено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вулиця Волоська, буд. № 42: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК), акт виконаних робіт.

За період з листопада 2021 року по березень 2023 року відповідачем було спожито теплової енергії на загальну суму 908 333,67 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами надання послуг.

Однак відповідач своїх договірних зобов`язань не виконав, внаслідок чого позивач звернувся до суму з даним позовом.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань щодо оплати теплової енергії, позивач просить суд стягнути з відповідача 162 881,94 грн інфляційних втрат та

38 671,13 грн - 3 % річних нарахованих за період з 01.11.2021 по 31.03.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перерахував позивачу 909 603,45 грн, що підтверджується платіжними інструкціями долученими до матеріалів справи №0000305506 від 17.06.2024 на суму 303 201,15 грн, №0000305507 від 17.06.2024 на суму 303 201,15 грн, №0000305508 від 17.06.2024 на суму 303 201,14 грн, №0000305510 від 17.06.2024 на суму 907,21 грн, №0000305512 від 17.06.2024 на суму 482,58 грн.

Оцінка суду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Судом встановлено, що відповідачем в порушення умов договору № 521452-0201 від 21.01.2019 на постачання теплової енергії належним чином не виконано взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати послуг за спожиту теплову енергію, внаслідок чого за період з листопада 2021 року по березень 2024 року включно, виникла заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 908 333,67 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з наданих відповідачем платіжних інструкцій, відповідач оплатив заборгованість за спожиту теплову енергію та абонентське обслуговування 17.06.2024 загалом на суму 910 993,24 грн.

З огляду на викладене, на день подання позову у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість за спожиту теплову енергію за період листопад 2021 березень 2024 року.

Так сплата відповідачем суми основного боргу зокрема у розмірі 908 3233,67 грн та 838,89 грн за абонентське обслуговування була здійснена до відкриття провадження у справі, провадження у справі відкрито ухвалою від 29.08.2024 року.

Позивач просив закрити провадження у справі в частині сплати основного боргу, покликаючись на п. 2ч. 1 ст. 231 ГПК України на що суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

За наведених обставин, з урахуванням поданих відповідачем доказів сплати грошових коштів у розмірі, що заявлені позивачем як основний борг та абонентське обслуговування, до відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 908 333,67 грн основної заборгованості та 838,89 грн абонентського обслуговування як безпідставно заявлених.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 162 881,94 грн інфляційних втрат та 38 671,13 грн - 3 % річних за період з 01.11.2021 по 31.03.2024.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено помилку при обрахунку інфляційних втрат (не враховано період дефляції), за розрахунком суду правильна сума інфляційних втрат складає 150 506,76 грн, яка підлягає до стягнення з відповідача. В задоволенні решти відмовити за безпідставністю.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, суд зазначає, що такий здійснено позивачем арифметично не вірно. До стягнення з відповідача підлягає 38 654,94 грн. В задоволенні решти відмовити за безпідставністю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі грн 38 654,94 грн 3% річних та 150 506,76 грн інфляційних втрат. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Судові витрати.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Відтак до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 2837,42 грн сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 38 654,94 грн 3% річних, 150 506,76 грн інфляційних втрат та 2837.42 грн судового збору.

3. В задоволенні решти відмовити.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2024 р.

СуддяЗапотічняк О.Д.