Рішення

від 27.11.2024 по справі 914/2136/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 Справа № 914/2136/24

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХМАРОЧОС ПЛЮС»

про: стягнення штрафу у розмірі 68 000,00 грн. та 68 000,00 грн. пені,

представники:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

30.08.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХМАРОЧОС ПЛЮС» про стягнення штрафу у розмірі 68 000,00 грн. та 68 000,00 грн. пені.

Ухвалою суду від 04.09.2024р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.10.2024р., явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою, викликано представників сторін у підготовче засідання.

Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Протокольною ухвалою від 06.11.2024р. суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 27.11.2024р.

Суть спору:

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач у передбачений законом термін та станом на час подання даного позову не виконав рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.07.2021р. №63/41-р/к, за результатами розгляду справи №63/4-01-50-2021.

Позиція позивача:

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем не сплачено штраф у розмірі 68 000,00 грн, накладений рішенням Адміністративної колегії Відділення від 22.07.2021р. №63/41-р/к, за результатами розгляду справи №63/4-01-50-2021, у зв`язку з чим відповідачу, окрім штрафу, нарахована пеня в розмірі 68 000,00 грн. В якості правових підстав позову вказує на норми статей 17, 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та статтей 56, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Позиція відповідача:

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Із 18.10.2023р. введено в дію Закон України № 3200-IX від 29.06.2023р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами». Наведеним Законом внесено відповідні зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до частини сьомої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Отже, чинна редакція Господарського процесуального кодексу України зобов`язує юридичних осіб/адвокатів та рекомендує іншим особам зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку та встановлює наслідки невиконання таких вимог-фактичне повернення/не врахування поданих учасниками (що не зареєстрували електронний кабінет в ЄСІТС) заяв по суті спору.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження поданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

Згідно з рішенням Адміністративної колегії Відділення від 22.07.2021р. №63/41-р/к (далі рішення), визнано, що відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які передбачені пунктом 4 частини другої ст.6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкуретних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів; на Відповідача накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Рішення з повідомленням Відділення від 26.07.2021р. №63-02/4122 надіслані Відповідачу, що підтверджується поштовим відправленням (рекомендоване) АТ «Укрпошта» №7900065257110, реєстром Відділення рекомендованих поштових відправлень №288 від 26.07.2021р. та списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих АТ «Укрпошта» №23055, однак, дане поштове відправлення було повернуто Відділенню.

У зв`язку з неможливістю вручити відповідачу рішення, Відділення, на підставі частини першої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оприлюднило в офіційному друкованому органі - газеті «Урядовий кур`єр» від 26.10.2021р. №205 (7073) - інформацію про прийняте рішення, тобто, рішення вважається таким, що вручене відповідачу 08.11.2021р.

На підставі вищенаведених обставин та норм Закону України «Про захист економічної конкуренції» констатується, що останнім днем сплати відповідачем штрафів, що накладені згідно з рішенням було 10.01.2022р.; двомісячного строку оскарження відповідачем рішення до господарського суду було 10.01.2022р.

У свою чергу, відповідач, протягом вищенаведених строків не сплатив штрафи, що накладені згідно з рішенням (не надіслав Відділенню документ, що підтверджує сплату відповідачем штрафів, які накладені згідно з рішенням); не оскаржив рішення до господарського суду, тому рішення є чинним і обов`язковим до виконання відповідачем.

Відтак, позивач зазначає, що відповідач у встановлений законом строк штраф у розмірі 68 000,00 грн не сплатив, у зв`язку з чим останньому було нараховано пеню за 67 днів, яку було обмежено розміром штрафу на підставі ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Отже, за розрахунком позивача, загальна сума заборгованості становить 136 000,00 грн, в тому числі штраф у розмірі 68 000,00 грн та пеня в розмірі 68 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач у добровільному порядку вказаний штраф не сплатив, що і стало причиною виникнення спору.

Оцінюючи надані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

За змістом статті 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно з ч.1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон), за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

Статтею 51 Закону визначено, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

У відповідності до ч.2-3 ст.56 Закону, рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону, за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 7 статті 56 Закону передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (в редакції чинній станом на момент прийняття Рішення).

Згідно з ч. ч. 8-9 ст. 56 Закону, протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Отже, відповідно до вищевказаних норм, позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п`яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов`язковим для виконання.

Суд встановив, що відповідач, станом на час розгляду справи, штраф, накладений Рішенням, не сплатив.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження рішення Адміністративної колегії Відділення від 22.07.2021р. №63/41-р/к.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 68 000,00 грн обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на те, що штраф, накладений згідно з Рішенням, відповідачем не сплачений, зазначене Рішення не виконано, при цьому Рішення є чинним та обов`язковим до виконання, господарський суд, перевіривши правильність нарахування позивачем розміру пені (з урахуванням законодавчого обмеження її максимального розміру, за вирахуванням періодів оскарження спірного рішення), дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача також пені в розмірі 68 000,00 грн.

Накладений Рішенням на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані АМК на підставі Закону та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів.

Щодо застосування абзаців третього - п`ятого частини п`ятої статті 56 Закону, у спорах про стягнення пені у зв`язку з невиконанням рішень органів АМК, існує стала судова практика, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.06.2019р. №910/9272/18, від 04.07.2019р. у справі № 910/14288/18, від 22.01.2019р. у справі № 915/304/18, від 19.03.2019р. у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018р. у справі № 910/4081/18, від 16.06.2022р. у справі №917/530/21, від 10.10.2019р. у справі №910/14537/18, від 13.02.2018р. у справі №910/20661/16.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем по сплаті штрафу в розмірі 68 000,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов`язання відповідно до статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №330 від 28.06.2024р. на суму 2 422,40 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХМАРОЧОС ПЛЮС» (адреса: Україна, 81300, Львівська обл., Мостиський р-н, місто Мостиська, вулиця Б. Хмельницького, будинок 5; ідентифікаційний код 36587001) в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 68 000,00 грн. та пеню у розмірі 68 000,00 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХМАРОЧОС ПЛЮС» (адреса: Україна, 81300, Львівська обл., Мостиський р-н, місто Мостиська, вулиця Б. Хмельницького, будинок 5; ідентифікаційний код 36587001) на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (адреса: Україна, 79000, Львівська обл., місто Львів, вулиця Коперника, будинок 4; ідентифікаційний код 20812013) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 09.12.2024 р.

СуддяКороль М.Р.