Ухвала

від 03.12.2024 по справі 396/1108/24

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1108/24

Провадження № 1-кп/392/263/24

УХВАЛА

03 грудня 2024 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.02.2024 за № 12024121080000086 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.122, ч.3 ст.300, ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.3 ст.300 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників обвинувачених-адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

встановив:

Прокурор в судовому засіданні оголосив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. На обґрунтування клопотання зазначив, що наявність ризиків, які було враховано судом при застосуванні запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зменшилися та продовжують існувати на даний час, а саме ризики, передбачені п.п.1,3,4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Зазначив, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не пов`язані з триманням під вартою не зможуть запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Крім того, заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів. Обґрунтовуючи клопотання зазначив, що наявність ризиків, які було враховано судом при застосуванні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 не зменшилися та продовжують існувати на даний час, а саме ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України. Вказав, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не зможуть запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що не зможе впливати на потерпілого ОСОБА_9 , оскільки останній перебуває в умовах СІЗО, не має наміру ухилятися від суду, а тому просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 підтримав позицію ОСОБА_3 , зазначивши, що ризики не доведені прокурором, обвинувачений ОСОБА_3 не зможе впливати на потерпілого, який утримується в СІЗО та не має наміру впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. Просив змінити запобіжний захід на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою, який буде сприяти належному виконанню обов`язків обвинуваченим домашній арешт цілодобово.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора, його захисник адвокат ОСОБА_10 підтримала позицію обвинуваченого, у поданій на адресу суду заяві.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_8 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора, проте просили застосувати домашній арешт в певний час доби, щоб обвинувачений зміг влаштуватися на роботу. При цьому, обвинувачений зазначив, що проживає разом з батьками, у яких на утриманні є двоє неповнолітніх дітей. На запитання головуючого у справі повідомив, що до затримання ніде офіційно не працював, мав тимчасові підробітки.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК Українинезалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Судом встановлено, що наразі відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діє продовжений ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2024 року запобіжний захід у виді тримання під вартою, до 14 грудня 2024 року.

Крім того, щодо обвинуваченого ОСОБА_5 діє продовжений 16 жовтня 2024 року ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 14 грудня 2024 року з покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Мета застосування запобіжного заходу визначена ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу судом перевіряється факт того, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція ч.2 ст.127 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.122, ч.3 ст.300, ч.2 ст.146 КК України, санкція ч.2 ст.127 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Стаття 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважує на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Судом встановлено, що ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати, враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів та відповідно з мірою можливого покарання, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 можуть переховуватися від суду, При цьому, в умовах, які наразі існують в Україні, викликаних військовою агресією російської федерації проти України, у обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинувачених та їх місцезнаходження.

Крім того, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 можуть незаконно впливати на потерпілого та свідків, з метою зміни їх показань, у даному кримінальному провадженні розпочато допит потерпілого ОСОБА_9 , свідки ще не допитані в судовому засіданні. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи звільненим умовно-достроково з невідбутим покаранням строком 1 рік 12 днів, обвинувачується у вчиненні нового умисного злочину. Обвинувачений ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте судимість знята та погашена у встановленому законом порядку. А тому, існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Суд враховує обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме: що обвинувачений ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання в Донецькій області, в м. Новоукраїнка постійного місця проживання не має, не одружений, не має на утриманні м/л чи н/л дітей, після звільнення 19.02.2024 року умовно-достроково, був затриманий 21.02.2024 року та йому оголошено підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 127 КК України, обвинувачений ОСОБА_3 має постійне місце проживання в м. Новоукраїнка, проживає разом з бабусею, не одружений, не має на утриманні м/л чи н/л дітей, зі слів до затримання працював неофіційно на будівництві, такий, що відповідно до ст.89 КК України, не має судимостей.

Наведене свідчить, що більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України (домашній арешт, особисте зобов`язання, порука, застава), не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 процесуальних обов`язків, та запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Доводи сторони захисту щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу, у своїй сукупності не є переконливими та достатніми для зміни йому такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Поряд з цим, ці обставини на даний час не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли б у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, самі по собі такі обставини без їх сукупності з іншими обставинами, не можуть слугувати безумовною підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід, не пов`язаним з триманням під вартою.

При цьому, в судовому засіданні судом не встановлено та стороною захисту не надано відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинувачених під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Вік та стан здоров`я обвинувачених дозволяє застосування до них запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування.

Суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 дію раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

З урахуваннямположеньч.4ст.183КПКУкраїни, суд вважає за можливе не визначати обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК Українидомашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч.6ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частиною 5 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченомустаттею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.127, ч.3 ст.300 КК України, які з урахуванням положень ст.12,24 КК Україниє умисними тяжким та нетяжким злочинами, за ч.2 ст.127 КК України законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та строк від п`яти до десяти років.

Суд вважає, що не зменшилися та продовжують існувати раніше встановлені ризики, а саме обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду з урахуванням тяжкості інкримінованих злочинів та відповідно з мірою можливого покарання та незаконно впливати на потерпілого та свідків, з метою зміни їх показань, які ще не допитані в судовому засіданні, з метою уникнення покарання, що загрожує в разі визнання їх винуватими, тобто наявні ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

Інших ризиків судом не встановлено та прокурором не доведено в судовому засіданні.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в дії відносно обвинуваченого ОСОБА_5 домашнього арешту, та свідчать про те, що належна поведінка обвинуваченого під час розгляду справи в суді не може бути забезпечена шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт. Доводи сторони захисту про визначення часу перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під домашній арештом в певний час доби не є переконливими для суду, з огляду на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та обставин, за яких вчинено вказані кримінальні правопорушення.

За сукупності таких обставин, суд приходить до висновку про те, що відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, слід продовжити на 60 днів із продовженням дії покладених на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-372, 331, 392 КПК України, суд,

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 03.12.2024 до 31.01.2025 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 03.12.2024 до 31.01.2025 включно.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , на 60 днів, тобто до 31.01.2025 включно, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_1 без дозволу суду цілодобово;

- утриматися від спілкування зі свідками та потерпілим у цьому кримінальному провадженні;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеномуКримінальним процесуальним кодексом України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноваженого прокурора у цьому кримінальному провадженні та на Новоукраїнський районний відділ поліції ГУНП у Кіровоградській області.

Строк дії ухвали визначити до 31.01.2025 включно.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а обвинуваченими в той самий строк з моменту вручення копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя ОСОБА_11