Рішення

від 09.12.2024 по справі 916/4129/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. Справа № 916/4129/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД" (61153, м. Харків, проспект Ювілейний, буд. 54-а, оф. 118; код ЄДРПОУ 41668794),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ІМПЕКС" (65062, м. Одеса, бульвар Французький, буд. 54/23, оф. 301; код ЄДРПОУ 43318488),

про стягнення 154285,18 грн,

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД" звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ІМПЕКС" про стягнення суми заборгованості у розмірі 154285,18 грн, з яких: 81000,00 грн - сума заборгованості за договором на транспортного експедирування № МП29/07/24_2 від 23.04.2024, 2129,02 грн - сума пені, 245,66 грн - сума 3 % річних, 486,00 грн - сума інфляційних втрат, 24300,00 грн - сума штрафу та 46124,50 грн сума штрафу за простій транспортного засобу в місці завантаження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024 справу № 916/4129/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2024 відкрито провадження у справі № 916/4129/24. Прийняти справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи визначено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.

Частиною 11 ст. 242 ГПК України встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалась судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача та на електронну адресу позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначена ухвала суду була отримана відповідачем 26.09.2024 (т.1, а.с. 91).

Станом на 09.12.2024 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Відповідно до з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 23 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД" (надалі експедитор або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "СП ІМПЕКС" (надалі клієнт або відповідач) був укладений договір № МП29/07/24_2 на транспортне експедирування (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору клієнт (вантажовласник, відправник вантажу або його довірені особи) доручає Експедитору за винагороду здійснити надати послуги з транспортно-експедиторського обслуговування з метою забезпечення перевезення різними видами транспорту, перевалки у портах, експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів вантажоодержувачам клієнта (або його довіреним особам), у міжнародних чи міських (по території України) перевезення та надання інших узгоджених сторонами послуг.

Експедитор зобов`язується виконувати свої обов`язки на умовах даного договору, а клієнт зобов`язується прийняти надані послуги й оплатити їх (п. 1.2. Договору).

За дорученням Клієнта і на підставі даного договору Експедитор виконує одне чи декілька з наступних доручень:

- здійснити транспортно-експедиторське обслуговування Клієнта зокрема: здійснити пошук і підбір перевізників (або їх довірених осіб), з метою забезпечення перевезення різними видами транспорту, перевалки у портах, експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів вантажоодержувачам Клієнта (або його довіреним особам), у міжнародних чи міжміських (по території України) перевезеннях;

- організувати перевезення вантажів Клієнта;

- укласти договори з перевізниками для перевезення вантажів Клієнта та з іншими особами, які залучаються до виконання договору на транспортне - експедиторське обслуговування;

- організувати розсилання товаро-транспортної документації;

- здійснити розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу;

- за згодою сторін виконує інші доручення Клієнта (п. 1.3. Договору).

Відповідно до умов п. 1.5. Договору конкретні умови по кожному дорученню обумовлюються у заявці на організацію транспортно-експедиторських послуг та/або додаткової угоди до Договору (надалі - «Заявка»), в якій вказуються: вид послуги, вид, найменування вантажу, відправник, отримувач, пункт відправлення та призначення вантажу, розмір плати Повіреному та інші погоджені Сторонами умови. Заявка, направлена/передана з використанням засобів електронного зв`язку прирівнюється до оригіналу. Замовлення (заявка) є невід`ємною частиною даного Договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним Договором, пріоритетними є умови (відомості), зазначені в Договорі.

У межах цього Договору Експедитор має право за плату, від імені та за рахунок Клієнта організувати перевезення вантажів Клієнта на умовах, погоджених сторонами, а також виконати інші доручення Клієнта за погодженням сторін (п. 3.1.1. Договору).

Пунктом 3.1.3. Договору встановлено, що Експедитор має право самостійно на власний розсуд визначати умови договорів з перевізниками на перевезення, страхування тощо та з іншими особами, які залучаються до виконання договору на транспортне - експедиторське обслуговування за попередньою домовленістю з замовником.

Відповідно до п. 4.2.7. Договору клієнт зобов`язаний, забезпечити власними силами та засобами здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, митного оформлення, митного очищення, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більше ніж за:

- 48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території України та 24 години на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території інших держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні (за винятком вихідних і святкових днів, якщо автомобіль було подано не пізніше ніж за 24 годин до початку таких); Вищенаведені строки вважаються нормативним простоєм і є складовою транспортного процесу.

Згідно п. 4.2.11 Договору клієнт зобов`язаний оплатити Експедитору фактично виконану роботу і виплатити йому компенсацію за понесені додаткові витрати, якщо виконання Експедитором його обов`язків за Договором припиняється з незалежних від нього причин, що підтверджується відповідними документами.

Оплата за цим Договором здійснюється клієнтом протягом 5 банківських днів з моменту розвантаження автомобіля на підставі виставленого Експедитором рахунку, якщо інше не передбачено погодженою сторонами заявкою, у національній валюті України гривні (п. 5.1. Договору).

Відповідно до умов п. 5.2 Договору у випадку погодження Сторонами вартості послуг Експедитора у грошовому еквіваленті в іноземній валюті, оплата наданих послуг здійснюється згідно курсу валюти НБУ на момент виставлення рахунку.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що Клієнт оплачує рахунки Експедитора шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Експедитора, якщо інше не передбачено Заявкою. У випадку порушення Клієнтом строків розрахунків з Експедитором на строк більше ніж З (три) робочих днів, Експедитор залишає за собою право в будь-який момент, на власний розсуд, виставлення нового рахунку відповідно до курсу, діючого на день виставлення нового рахунку. В такому випадку сума коштів, визначена в попередньому рахунку анулюється, і сплаті Клієнтом підлягає сума, коштів, визначена Експедитором у новому рахунку. Кількість реалізацій такого права Експедитором - не обмежена.

Відповідно до умов п. 5.8. Договору платою Експедитору вважаються кошти, сплачені Клієнтом Експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату Експедитору не включаються витрати Експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору про транспортне - експедиторське обслуговування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору про транспортне - експедиторське обслуговування. Експедитор оплачує перевезення вантажу та інші послуги третіх осіб на їх користь, з коштів, за рахунок і за дорученням Клієнта.

Кошти, що надходять на рахунок Експедитора від Клієнта, не переходять у його власність і не є виручкою, а вважаються транзитними для подальшої оплати перевезення та інших послуг третіх осіб (портів, перевізників, брокерів, експедиторських організацій тощо). У власності Експедитора залишається виключно експедиторська винагорода, розмір якої підлягає оподаткуванню у порядку, визначеному законодавством. Вартість містить у собі винагороду Експедитора, яка становить різницю між одержаною сумою від Клієнта і сумою перерахованою Виконавцю. Розмір винагороди Експедитора фіксується в актах виконаних робіт (наданих послуг), які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до умов п. 6.8. Договору за простій транспортного засобу під завантаженням (розвантаженням) і митним оформленням понад термін, установлений пунктом 4.2.7. даного Договору, при завантаженні, митному оформленні, в пунктах пропуску при проходженні державних кордонів, митному очищенні, розвантаженні і т.д. з будь-яких причин з вини Клієнта, в т.ч., але не виключно через неправильне/ неповне оформлення/неоформлення товарно-транспортних та інших супровідних документів, залежно від вантажу і його специфічних особливостей (ветеринарні, санітарні, якісні, свідоцтва і т.д.), внаслідок порушення Замовником або одержувачем вантажу митного (відсутність або неправильно оформлені в установленому порядку транзитні дозволи по країнам транзиту), податкового законодавства країни вантажовідправника, країн транзиту, країни призначення вантажу (несплати у встановленому порядку митних зборів, акцизів або інших, передбачених законом платежів і т.д.), очікуванні точних адрес/координат місць завантаження/ вивантаження Клієнт сплачує штраф Експедитору за кожну почату добу простою, за кожний транспортний засіб суму в розмірі:

- при перевезеннях в межах території Україні (перевезення здійснюється в межах державних кордонів України і не передбачає його перетин) за перші дві доби понаднормативного простою 50,00 (п`ятдесят) євро, а починаючи з третьої доби понаднормативного простою 100,00 (сто) євро у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день сплати що включає вихідні та святкові дні, за кожний транспортний засіб;

- при міжнародному перевезені (перевезення вантажу передбачає перетин державного кордону України) за перші дві доби понаднормативного простою 100,00 (Сто) євро, а починаючи з третьої доби понаднормативного простою 200,00 (двісті) євро у грн. еквіваленті по курсу НБУ на день сплати, за кожну розпочату добу.

Відлік строку понаднормативного простою починається з 00.01 год. доби, що слідує за добою, коли транспортний засіб було подано на завантаження та починаючи з 00.01 год. доби, що слідує за добою, коли транспортний засіб було подано на розмитнення вантажу в країні призначення), що включає вихідні та святкові дні.

Відповідно до умов п. 6.11. Договору зокрема, за несвоєчасну оплату виконаних робіт Клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті за кожний день та за весь час такого прострочення, до дня повного погашення заборгованості включно, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів Клієнт додатково сплачує Експедитору штраф у розмірі 30 % від суми оплати узгодженої в заявці. Клієнт несе відповідальність за збитки, заподіяні Експедитору відмовою в оплаті чи несвоєчасною оплатою рахунків Експедитора. Строк позовної давності при виконання сторонами своїх грошових зобов`язань, у т.ч. нарахуванні та/або стягненні штрафних санкцій (штрафу/пені) встановлюється в три роки.

Відповідно до умов п. 6.12. Договору клієнт несе відповідальність за неготовність вантажу до перевезення, а також за неправильне завантаження, як за національним законодавством, так і за законодавством інших держав. За ненадання вантажу до перевезення та/або технічної неможливості завантаження транспортних засобів через їх характеристики/габарити/висоти/способу завантаження тощо у випадку незазначення Клієнтом в Заявці вимог до транспортних засобів, та/або неможливості завантаження транспортних засобів через незабезпечення належного стану під`їзних шляхів, території, рамп тощо для забезпечення вільного під`їзду, в`їзду, виїзду, маневрів транспортними засобами в місцях завантаження/розвантаження, повернення транспортних засобів з вантажем на пункті пропуску (кордону) з пункту пропуску до складу Замовника через невідповідність фактичної ваги вантажу вказаній у товаросупровідних документах вазі вантажу, Клієнт сплачує одноразовий штраф Експедитору в розмірі 10% від вартості перевезення визначеної заявкою, по якій вантаж не був наданий Клієнтом (але не менш ніж 500 євро у грн. еквіваленті по курсу НБУ на день сплати).

Позивач зазначає, що 29.07.2024 між сторонами була підписана заявка на перевезення вантажу № МП29/07/24_1 до договору на транспортне експедирування № МП29/07/24_2 від 23.04.2024 на перевезення газовозом пропану в загальній кількості 18 тон (42 куб.) за маршрутом м. Сокула (Польша) - м. Львів (Україна), якою сторони погодили, що оплата наданих послуг здійснюється протягом 1-3 днів після вивантаження вантажу з транспортного засобу.

Відповідно до Міжнародної Товарно-транспортної накладної CMR № 1089/ЕХ/G/2024 від 06.08.2024, вивантаження вантажу з автомобіля відбулось 09.08.2024, тобто оплата наданих Експедитором послуг мала бути здійснена відповідачем до 12.08.2024.

09 серпня 2024 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № МП29/07/24_1 та акт наданих послуг № 2149А (т.1, а.с. 50-51).

Гарантійним листом від 16.08.2024 відповідач гарантував (т. 1, а.с. 58) позивачу сплатити заборгованість згідно Договору № МП29/07/24_2 від 23.04.2024 та рахунку № МП29/07/24_1 від 09.08.2024 в розмірі 103405,00 грн до 30.08.2024.

04 вересня 2024 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 04/09-1-А щодо оплати наданих експедитором послуг в розмірі 103405,00 грн, проте станом на дату звернення з позовною заявою оплата не відбулась.

Позивач зазначає, що в порушення договірних зобов`язань відповідач не виконав свій обов`язок щодо оплату наданих експедитором послуг, яка становить 81000,00 грн.

Також позивачем за порушення зобов`язань з оплати основної суми заборгованості нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 245,66 грн, пеню у розмірі 2129,02 грн, штраф у розмірі 24 300,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 486,00 грн та штраф за простій у місці завантаження у розмірі 46124,50 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД" підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

У відповідності ст. 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 173 ГК України, ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до норм законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги з організації перевезень вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 81000,00 грн, що підтверджується рахунком на оплату № МП29/07/24_1 та актом наданих послуг № 2149А (т.1, а.с. 50-51).

Відповідач в порушення договірних зобов`язань оплату за надані позивачем послуги не здійснив.

Таким чином, у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору в частині оплати наданих послуг, за відповідачем перед позивачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 81000,00 грн.

Строк та умови здійснення відповідачем розрахунку за надані послуги визначені розділом 5 Договору та заявкою на перевезення вантажу №МП29/07/24_1 від 29.07.2024 (т.1, а.с. 44).

Матеріали справі свідчать, що відповідачем в порушення умов Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України не було здійснено повного розрахунку з позивачем за надані послуги.

Отже, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач надав відповідачу послуги з транспортно-експедиторського обслуговування, а відповідач не здійснив оплату наданих послуг, в результаті чого у останнього виникла прострочена заборгованість на загальну суму 81000,00 грн.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 81000,00 грн, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 81000,00 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 245,66 грн, штрафу у розмірі 24300,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 486,00 грн, суд дійшов до таких висновків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частинами першою, другою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних втрат та % річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Відповідно до умов п. 6.11. Договору зокрема, за несвоєчасну оплату виконаних робіт Клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті за кожний день та за весь час такого прострочення, до дня повного погашення заборгованості включно, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів Клієнт додатково сплачує Експедитору штраф у розмірі 30 % від суми оплати узгодженої в заявці. Клієнт несе відповідальність за збитки, заподіяні Експедитору відмовою в оплаті чи несвоєчасною оплатою рахунків Експедитора. Строк позовної давності при виконання сторонами своїх грошових зобов`язань, у т.ч. нарахуванні та/або стягненні штрафних санкцій (штрафу/пені) встановлюється в три роки.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків 3% річних, штрафу та інфляційних втрат (т. 1, а.с. 60), та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 245,66 грн, штрафу у розмірі 24 300,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 486,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми штрафу за простій транспортного засобу в місці завантаження у розмірі 46124,50 грн, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до умов п. 6.8 Договору, за простій транспортного засобу під завантаженням (розвантаженням) і митним оформленням понад термін, установлений пунктом 4.2.7. даного Договору, при завантаженні, митному оформленні, в пунктах пропуску при проходженні державних кордонів, митному очищенні, розвантаженні і т.д. з будь-яких причин з вини Клієнта, в т.ч., але не виключно через неправильне/ неповне оформлення/неоформлення товарно-транспортних та інших супровідних документів, залежно від вантажу і його специфічних особливостей (ветеринарні, санітарні, якісні, свідоцтва і т.д.), внаслідок порушення Замовником або одержувачем вантажу митного (відсутність або неправильно оформлені в установленому порядку транзитні дозволи по країнам транзиту), податкового законодавства країни вантажовідправника, країн транзиту, країни призначення вантажу (несплати у встановленому порядку митних зборів, акцизів або інших, передбачених законом платежів і т.д.), очікуванні точних адрес/координат місць завантаження/ вивантаження Клієнт сплачує штраф Експедитору за кожну почату добу простою, за кожний транспортний засіб суму в розмірі:

- при перевезеннях в межах території Україні (перевезення здійснюється в межах державних кордонів України і не передбачає його перетин) за перші дві доби понаднормативного простою 50,00 (п`ятдесят) євро, а починаючи з третьої доби понаднормативного простою 100,00 (сто) євро у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день сплати що включає вихідні та святкові дні, за кожний транспортний засіб;

- при міжнародному перевезені (перевезення вантажу передбачає перетин державного кордону України) за перші дві доби понаднормативного простою 100,00 (Сто) євро, а починаючи з третьої доби понаднормативного простою 200,00 (двісті) євро у грн. еквіваленті по курсу НБУ на день сплати, за кожну розпочату добу.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до заявки на перевезення вантажу позивач забезпечив подання під завантаження транспортного засобу в строк, а саме 31.07.2024, проте відповідач не здійснив завантаження поданого транспортного засобу в узгоджені строки, і транспортний засіб фактично був завантажений 06.08.2024, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 1089/EX/G/2024 від 06.08.2024.

Судом перевірено правильність виконаного позивачем розрахунку штрафу за простій транспортного засобу в місці завантаження (т. 1, а.с. 61), та встановлено, що він є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми штрафу за простій транспортного засобу в місці завантаження у розмірі 46124,50 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 2129,02 грн, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до умов п. 6.11. Договору зокрема, за несвоєчасну оплату виконаних робіт Клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті за кожний день та за весь час такого прострочення, до дня повного погашення заборгованості включно, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів Клієнт додатково сплачує Експедитору штраф у розмірі 30 % від суми оплати узгодженої в заявці. Клієнт несе відповідальність за збитки, заподіяні Експедитору відмовою в оплаті чи несвоєчасною оплатою рахунків Експедитора. Строк позовної давності при виконання сторонами своїх грошових зобов`язань, у т.ч. нарахуванні та/або стягненні штрафних санкцій (штрафу/пені) встановлюється в три роки.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені за період з 13.08.20224 по 16.09.2024 (т. 1, а.с. 60), та встановлено наявність помилок у здійснених позивачем розрахунках, які призвели до зайвого нарахування пені, оскільки за розрахунком позивача прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати 81000,00 грн відбулось у період з 13.08.2024 по 16.09.2024, тобто кількість днів прострочки 35, а не 37, як зазначено позивачем.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок пені за період з 13.08.2024 по 16.09.2024, яки має наступний вигляд.

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

Період з 13/08/2024 по 16/09/2024

81000,00 x (2 x 13,00:366) x 35:100

Загальна сума пені становить 2013,93 грн.

Отже, за здійсненим судом розрахунком, загальний розмір пені за період з 13.08.2024 по 16.09.2024, становить 2013,93 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума пені лише у розмірі 2013,93 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення пені заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення судових витрат у розмірі 35000,00 грн, які понесені позивачем за надану професійну правничу допомогу, суд дійшов до таких висновків.

З матеріалів справи слідує, що 02.09.2024 між адвокатом Балла В.В. і ТОВ "Альтаріс ЛТД" укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (том 1, а.с. 76-81), відповідно до якого адвокат прийняв на себе зобов`язання щодо забезпечення та надання правової (юридичної) допомоги Клієнту за позовом Клієнта до товариства з обмеженою відповідальністю "СП ІМПЕКС " про стягнення заборгованості з урахуванням всіх санкцій, передбачених договором та чинним законодавством України за прострочення виконання своїх зобов`язань та штрафних санкцій.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що враховуючи складність справи, за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар, що визначається на основі фіксованої суми в розмірі 35000,00 грн. Сума гонорару, вказана в цьому пункті Договору є фіксованою та не залежить від обсягу послуг, проведеної роботи, кількості судових засідань/судових інстанцій, які розглядатимуть справу, обсягу послуг і роботи в органах виконавчої служби, правоохоронних органах витраченого Адвокатом часу, результату розгляду справи та прийнятого судом рішення тощо.

Інтереси товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаріс ЛТД" у справі представляв адвокат Балла Владислав Володимирович за довіреністю від 02.09.2024, копія міститься в матеріалах справи (т.1, а.с. 31-32).

16 вересня 2024 року між ТОВ "АЛЬТАРІС ЛТД" і адвокатом був підписаний акт прийому - передачі послуг (т. 1, а.с. 31-32), в якому перераховані виконані Адвокатом та прийняті Клієнтом роботи (надані послуги) в межах договору про надання правничої допомоги від 02.09.2024. Акт підписаний сторонами без зауважень.

В акті перелічено всі види робіт, які виконано адвокатом на користь позивача для вирішення даного спору, зокрема, щодо підготовки позову і процесуальних документів у справі; здійснення розрахунку позовних вимог, аналіз судової практики, направлено адвокатські запити для збору доказів у справу, здійснено представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях, адвокат оплатив за власний кошт поштове пересилання кореспонденції, що стосується справи та вчинив інші необхідні дії.

Також адвокатом позивача надано суду довідку про проведену адвокатом роботу (т.1, а.с. 31-32).

Суд зазначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 ГПК України.

Відповідно до частин 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження обставин щодо понесення судових витрат на правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне або майбутнє здійснення таких витрат учасником справи.

Поряд з цим у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126 ГПК України, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

З доказів наявних в матеріалах справи слідує, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу із розглядом справи в господарському суді, надано підписаний 16.09.2024 між адвокатом і позивачем Акт прийому-передачі послуг та Договір про надання правової допомоги від 02.09.2024.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Підсумовуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем докази підтверджують співмірність наданих адвокатом послуг, складності справи, обсяг виконаних робіт, тобто понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 35000,00 грн є доведеним та обґрунтованими.

Проте, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням вищевказаного, з огляду на те, що позовні вимоги позивача задоволено частково, суд доходить висновку про часткове задоволення витрат позивача на професійну правничу допомогу та відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, зі стягненням з позивача 34975,50 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 34975,50 грн покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "СП ІМПЕКС".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ІМПЕКС" (65062, м. Одеса, бульвар Французький, буд. 54/23, оф. 301; код ЄДРПОУ 43318488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД" (61153, м. Харків, проспект Ювілейний, буд. 54-а, оф. 118; код ЄДРПОУ 41668794) суму основного боргу у розмірі 81000,00 грн, суму пені у розмірі 2013,93 грн, суму 3% річних у розмірі 245,66 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 486,00 грн, суму 30% штрафу у розмірі 24300,00 грн, суму штрафу за простій транспортного засобу в місці завантаження у розмірі 46124,50 грн, суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 34975,50 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2420,59 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення підписано 09 грудня 2024 року.

Суддя Нікітенко С.В.