Рішення

від 28.11.2024 по справі 917/1298/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 Справа № 917/1298/24

за позовною заявою В. о. керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Центральна, 191, м. Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область, 39000,

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради, вул. Остроградського, 75/15, селище Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39100

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", вул. Чумацький шлях, 62, м. Полтава, 36034

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 81 096,00 грн,

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Михатило А.В.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

В. о. керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про визнання недійсними додаткових угод №1 від 12.04.2021 року, №2 від 19.05.2021 року, №3 від 03.09.2021 року, № 4 від 03.11.2021 року до договору №91 від 11.03.2021 року та стягнення надмірно сплачених коштів у сумі 81 096,00 грн (вх. № 1361/24).

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що внесення змін до умов договору №91 від 11.03.2021 шляхом укладення численних додаткових угод, відбулося з порушенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII"Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 922-VIII) та прав замовника, тому вказані додаткові угоди мають бути визнані судом недійсними.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: Тендерну документацію щодо проведення процедури відкритих торгів на закупівлю товару за предметом (з додатками) (затверджену 18.01.2021 року), Тендерну документацію щодо проведення процедури відкритих торгів на закупівлю товару за предметом (з додатками) (затверджену 03.02.2021 року), договір №91 від 11.03.2021 року, специфікація до договору №91 від 11.03.2021 року, рахунки - фактури №КО000000060 від 11.03.2021 року, №КО000000065 від 11.03.2021 року, платіжне доручення №70 від 22.03.2021 року на суму 57 375,00 грн, виписку за 23.03.2021 р., додаткову угоду №1 від 12.04.2021 року з додатком №1 (специфікація), лист від 05.04.2021 року №21/07-442, цінову довідку №791/21 від 02.04.2021 року, рахунки - фактури №КО000000086 від 12.04.2021 року, №КО000000092 від 12.04.2021 року, платіжне доручення №128 від 16.04.2021 року на суму 62 910,00 грн, виписку за 20.04.2021 року, додаткову угоду №2 від 19.05.2021 року з додатком №1 (специфікацією), лист від 14.05.2021 року № 21/07-602, цінову довідку №1125/21 від 14.05.2021 року, рахунки - фактури №КО000000118 від 19.05.2021 року, рахунки - фактури №КО000000124 від 19.05.2021 року, платіжне доручення №206 від 27.05.2021 року на суму 30 720,00 грн, виписки за 28.05.2021 року, додаткову угоду №3 від 03.09.2021 року з додатком №1 (специфікація), лист від 02.08.2021 року №21/07-957/1, цінову довідку №1737/21 від 03.08.2021 року, рахунки - фактури №КО000000219 від 03.09.2021 року, №КО000000220 від 03.09.2021 року, платіжне доручення №341 від 10.09.2021 р., виписку за 13.09.2021 р., рахунки - фактури №КО000000118 від 19.05.2021 року, рахунки - фактури №КО000000244 від 04.10.2021 р., №КО000000244 від 04.10.2021 року, №КО000000246 від від 04.10.2021 року, платіжні доручення №373 від 08.10.2021 р., рахунки - фактури №КО000000260 від 11.10.2021 року, №КО000000263 від 11.10.2021 року, виписку за 11.10.2021 р., платіжне доручення №414 від 25.10.2021 року на суму 8 370,00 грн, виписку за 26.10.2021 р., додаткову угоду №4 від 03.11.2021 року з додатком №1 (специфікація), лист від 07.10.2021 року №21/07-1408-1, цінову довідку №2413/21 від 04.10.2021 року, цінову довідку №2469/21 від 07.10.2021 р., лист від 01.11.2021 р. №21/07-1436/1, цінову довідку №2731/21 від 02.11.2021 р., рахунки - фактури №КО000000292 від 10.11.2021 року, №КО000000294 від 10.11.2021 р., №КО000000296 від 11.11.2021 р., №КО000000298 від 11.11.2021 р., платіжні доручення №463 від 19.11.2021 року на суму 102 479,40 грн, №462 від 19.11.2021 року на суму 93 462,60 грн, №146 від 19.11.2021 р. на суму 3 468,00 грн, виписки за 22.11.2021 р., за 22.11.2021 р., додаткову угоду №5 від 02.12.2021 року з додатком №1 (специфікація), лист №50/1-89 вих - 24 від 04.03.2023 року, лист №01-06/153 від 07.03.2024, рішення шостої сесії восьмого скликання Козельщинської селищної ради від 02.02.2021 року, положення про Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради, розпорядження селищного голови №88к від 29.05.2018 року, посадова інструкція начальника відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету селищної ради, звіт про виконання договору про закупівлю UA -2021 - 02-23-012270-b, наказ від 12.07.2024 року №360к, лист №50/1-2806 вих. - 24 від 19.07.2024 року.

21.10.2024 року на електронну адресу суду від позивача надійшла заява, в якій зазначено про підтримання в повному обсязі вимог прокуратури (вх. № 13968, а. с. 266, без ЕЦП), також 25.10.2024 року до суду через засоби поштового зв`язку від позивача надійшла заява, що є ідентичною вищезазначеній заяві (вх. №14281, а. с. 268).

Інших заяв по суті спору не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

05.08.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява в. о. керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про визнання недійсними додаткових угод №1 від 12.04.2021 року, №2 від 19.05.2021 року, №3 від 03.09.2021 року, № 4 від 03.11.2021 року до договору №91 від 11.03.2021 року та стягнення надмірно сплачених коштів у сумі 81 096,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 справу № 917/1298/24 розподілено судді Тимощенко О. М.

Суд ухвалою від 07.08.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі; ухвалив справу розглядати у порядку загального позовного провадження; призначив дату підготовчого засідання на 03.09.2024 року на 09:00; встановив учасникам процесу строки для подання заяв по суті спору.

Ухвалу суду від 07.08.2024 року, що була направлена на адресу вул. Чумацький шлях, 62, м. Полтава, 36034, відповідач отримав 12.08.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 252).

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Тимощенко О.М. підготовче судове засідання, призначене на 03.09.2024 року, не відбулось.

Ухвалою від 09.09.2024 року суд призначив підготовче судове засідання на 15.10.2024 року на 09:00 год.

В судове засідання 15.10.2024 року з`явився представник прокуратури, не з`явився представник позивача та відповідача, належним чином повідомлені про час, день та місце судового засідання.

Протокольною ухвалою від 15.10.2024 року суд продовжив строк підготовчого провадження та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 31.10.2024 року до 11 год. 40 хв. для надання можливості учасникам справи скористатися їхніми правами.

Ухвалою від 17.10.2024 року суд виправив описку в ухвалі суду від 15.10.2024 року, зазначивши в абзаці 1 описової частини ухвали та в п. 1 резолютивної частини ухвали вірну дату призначення підготовчого судового засідання, а саме - "31.10.2024 на 11:40 год.".

В судові засідання 31.10.2024 року та 28.11.2024 року з`явився прокурор, який наполягав на задоволенні позовних вимог; не з`явилися представники позивача та відповідача, хоча були належним чином повідомлені про час, день та місце судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронних листів (а. с. 260, 265, 274) та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а. с. 267, 270, 276).

Протокольною ухвалою від 31.10.2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.11.2024 року на 09 год. 00 хв.

Відповідач правом на участь в судових засіданнях та подачу відзиву на позов з дотриманням приписів ГПК України не скористався.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду.

Із змісту ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Протягом січня 2021 позивачем було проведено дві процедури відкритих торгів на закупівлю газу скрапленого пропану (талони) на потребу 2021 року, відповідно до інформації зі звітів про результати проведення процедур закупівель: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-01-18-000929-a/print/report/html, повторна процедура https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-02-03-002533-b/print/report/ html. Двічі торги не відбулись через відсутність достатньої кількості пропозицій (учасників). Оскільки потреба в закупівлі товару залишається та згідно з вимогами Закону України «Про публічні закупівлі» та відповідно до затвердженого річного плану закупівлі товарів, робіт та послуг, рішенням уповноваженої особи відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради прийнято рішення застосувати переговорну процедуру закупівлі згідно п.1 4.2 ст.40 Закону України «Про публічні закупівлі», як найбільш прийнятну процедуру для проведення закупівлі газу скрапленого пропану (талони).

11 березня 2021 року між Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради (далі - позивач, замовник) та ТОВ «Татнєфть - АЗС - Україна» (далі - відповідач, постачальник) укладено договір № 91 (далі - договір №91, а. с. 123), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2021 році поставити замовникові товар згідно коду ДК 021:2015 (CPV 2008) - 09120000-6 - газове паливо, а саме - газ скраплений пропан (талони) (далі - товар (и)), що зазначено в специфікації, яка додається до цього договору і є його невід`ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити визначені умовами даного договору товари (п. 1.1 договору №91).

Вартість цього договору становить 550 162,50 грн у т. ч. ПДВ - 91 693,75 грн (п. 3.1 договору №91).

Ціна товару кожного найменування зазначається у специфікації, яка додається до договору і яка є його невід`ємною частиною (п. 3.2 договору №91).

Замовник має право за ініціативи постачальника, погоджувати збільшення ціни за одиницю товару, у разі якщо підвищення ціни за одиницю має фінансове та економічне обґрунтування, та не перевищує середній рівень споживчих цін в регіоні у відповідні періоди (п. 6.2.5 договору №91).

Постачальник має право збільшувати ціну за одиницю товару, який є частиною предмета закупівлі за даним договором, при цьому зменшуючи обсяг продукції, яка постачається в межах суми договору, але не більше ніж на 10 (десять) % від ціни за одиницю товару. Така зміна ціни за одиницю товару повинна бути фінансово та економічно обґрунтованою в письмовому вигляді, з наданням документу від постачальника із зазначенням опису причин та обставин, які вплинули на зміну ціни із додатковим наданням документу від уповноваженого на те органу (Інспекції по цінам, Торгово - промисловою Палатою України (або її структурними підрозділами) та ін.), що свідчитиме про рівень ціни товару у відповідному регіоні (п. 6.4.4 договору №91).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2021 року, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами (п. п. 10.1, 10.2 договору №91)

Усі зміни та доповнення до договору, а також його дострокове розірвання за згодою сторін є чинним лише у тому випадку, якщо оформлені письмово у вигляді додаткових угод, які підписуються обома сторонами. Усі додаткові угоди є невід`ємними частинами договору (п. 11.3 договору №91).

Невід`ємною частиною цього договору є специфікація (додаток 1), додаткові угоди до цього договору, якщо вони підписані протягом строку обома сторонами договору (п. 12.1 договору №91).

Відповідно до специфікації (додаток №1, а. с. 128) сторони дійшли згоди про закупівлю наступного товару - газ скраплений в кількості 43150, ціна за одиницю 12,75 грн, всього на суму 550 162,50 грн (з ПДВ).

Після укладення договору №91 від 11.03.2021 року, Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" укладено п`ять додаткових угод. Зокрема, чотирма з яких збільшено ціну за одиницю товару, а саме :

1)Додатковою угодою № 1 від 12.04.2021 року (а. с. 134) у зв`язку зі зміною формування ціни на нафтопродукти в 2021 році закупівельні і роздрібні ціна на газ скраплений збільшилась та становить: газ скраплений - 13,98 грн, за 1 літр, сторони дійшли згоди: «внести зміни до п. 3.1 договору: №91 від 11.03.2021 року зменшити суму договору на 6,48 грн. Пункт 3.1 викласти в наступній редакції: «Загальна сума договору становить 550 162,02 грн в тому числі ПДВ 91 692,67 грн».

Отже вказаною додатковою угодою №1 збільшено ціну за 1 л скрапленого газу з 12,75 грн до 13,98 грн з ПДВ.

Сторони у п. 2 Додаткової угоди № 1 зазначили, що угода вступає в силу з 12.04.2021.

Відповідно до додатку 1 до додаткової угоди № 1 (а. с. 135) сторони дійшли згоди про закупівлю наступного товару - газ скраплений:

- в кількості 4500 літрів, ціна за одиницю 12,75 грн на суму 57 375,00 грн (з ПДВ);

- в кількості 35249, ціна за одиницю 13,98 грн на суму 492 781,02 грн (з ПДВ).

Додаткову угоду № 1 укладено на підставі листа ТОВ "Татнєфть - АЗС - Україна" №21/07-442 від 05.04.2021 та цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №791/21 від 02.04.2021 року. У листі товариства міститься прохання перегляду ціни та внесення змін у договір, у зв`язку з значною зміною формування ціни по 1-му кварталу 2021 року та зростанням закупівельної ціни на нафтопродукти.

2) Додатковою угодою № 2 від 19.05.2021 року (а. с. 143) у зв`язку зі зміною формування ціни на нафтопродукти в 2021 році закупівельні і роздрібні ціна на газ скраплений збільшилась та становить: газ скраплений - 15,36 грн, за 1 літр, сторони дійшли згоди: «внести зміни до п. 3.1 договору: №91 від 11.03.2021 року зменшити суму договору на 6,06 грн. Пункт 3.1 викласти в наступній редакції: «Загальна сума договору становить 550 149,96 грн в тому числі ПДВ 91 691,66 грн».

Отже вказаною додатковою угодою №1 збільшено ціну за 1 л скрапленого газу до 15,36 грн з ПДВ.

Сторони у п. 2 Додаткової угоди № 2 зазначили, що угода вступає в силу з 19.05.2021 року.

Відповідно до додатку 1 до додаткової угоди № 2 (а. с. 144) сторони дійшли згоди про закупівлю наступного товару - газ скраплений:

- в кількості 4500 літрів, ціна за одиницю 12,75 грн на суму 57 375,00 грн (з ПДВ);

- в кількості 4500 літрів, ціна за одиницю 13,98 грн на суму 62910,00 грн (з ПДВ);

- в кількості 27 986 літрів, ціна за одиницю 15,36 грн на суму 429 864,96 грн (з ПДВ).

Додаткову угоду № 2 укладено на підставі листа ТОВ "Татнєфть - АЗС - Україна" №21/07-602 від 14.05.2021 року та цінових довідок Харківської торгово-промислової палати №791/21 від 02.04.2021 та №1125/21 від 14.05.2021. У листі товариства міститься прохання перегляду ціни та внесення змін у договір, у зв`язку з значною зміною формування ціни по 1-му та початку2-го кварталу 2021 року та зростанням закупівельної ціни на нафтопродукти.

3) Додатковою угодою № 3 від 03.09.2021 року (а. с. 153) керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» у зв`язку з коливанням ціни на газ скраплений, яке документально підтверджується довідкою Харківської торгово-промислової палати №1737/24 від 03.08.2021 року сторони внесли зміни внесли зміни до п. 3.1 договору №91 від 11.03.2021 року зменшити суму договору на 13,14 грн. Пункт 3.1 викласти в наступній редакції: «Загальна сума договору становить 550 136,82 грн в тому числі ПДВ 91 689,47 грн».

Сторони у п. 2 Додаткової угоди № 2 зазначили, що угода вступає в силу з 03.09..2021 року.

Відповідно до додатку 1 до додаткової угоди № 3 (а. с. 154) сторони дійшли згоди про закупівлю наступного товару - газ скраплений:

- в кількості 4500 літрів, ціна за одиницю 12,75 грн на суму 57 375,00 грн (з ПДВ);

- в кількості 4500 літрів, ціна за одиницю 13,98 грн на суму 62910,00 грн (з ПДВ);

- в кількості 2 000 літрів, ціна за одиницю 15,36 грн на суму 30 720,00 грн (з ПДВ);

- в кількості 23843 літрів, ціна за одиницю 16,74 грн на суму 399 131,82 грн (з ПДВ).

Додаткову угоду № 3 укладено на підставі листа ТОВ "Татнєфть - АЗС - Україна" №21/07-957/1 від 02.08.2021 року та цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №1737/21 від 03.08.2021 року. У листі товариства міститься прохання перегляду ціни та внесення змін у договір, у зв`язку зі зміною формування ціни по 1-му півріччю та 3-му кварталу 2021 року та зростанням закупівельної ціни на нафтопродукти.

4) Додатковою угодою № 4 від 03.11.2021 року (а. с. 176) керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» у зв`язку з коливанням ціни на газ скраплений, яке документально підтверджується довідкою Харківської торгово-промислової палати №2731/21 від 02.11.2021 року сторони внесли зміни внесли зміни до п. 3.1 договору №91 від 11.03.2021 року зменшити суму договору на 4,02 грн. Пункт 3.1 викласти в наступній редакції: «Загальна сума договору становить 550 132,80 грн в тому числі ПДВ 91 688,80 грн».

Відповідно до додатку 1 до додаткової угоди № 4 (а. с. 177) сторони дійшли згоди про закупівлю наступного товару - газ скраплений:

- в кількості 4500 літрів, ціна за одиницю 12,75 грн на суму 57 375,00 грн (з ПДВ);

- в кількості 4500 літрів, ціна за одиницю 13,98 грн на суму 62910,00 грн (з ПДВ);

- в кількості 2 000 літрів, ціна за одиницю 15,36 грн на суму 30 720,00 грн (з ПДВ);

- в кількості 4400 літрів, ціна за одиницю 16,74 грн на суму 73 656,00 грн (з ПДВ);

- в кількості 18770 літрів, ціна за одиницю 17,34 грн на суму 325 471,80 грн (з ПДВ).

Додаткову угоду № 4 укладено на підставі листа ТОВ "Татнєфть - АЗС - Україна" №21/07-1408-1 від 07.10.2021 року та цінової довідок Харківської торгово-промислової палати №2413 від 04.10.2021 року та №2469/21 від 07.10.2021 року. У листі товариства міститься прохання перегляду ціни та внесення змін у договір, у зв`язку зі зміною формування ціни по 1-му півріччю, 3-му та 4-му кварталу 2021 року та зростанням закупівельної ціни на нафтопродукти.

Додатковою угодою №5 від 02.12.2021 року (а. с. 197) сторони вирішили внести зміни до п. 3.1 договору №91 від 11.03.2021 року зменшити суму договору на 126 061,80 грн. Пункт 3.1 викласти в наступній редакції: «Загальна сума договору становить 424 071,00 грн в тому числі ПДВ 70 678,50 грн».

Як стверджує прокурор, додатковою угодою №5 від 02.12.2021 року ціна палива не збільшувалася. Водночас зменшилась кількість палива, яке заплановано придбати.

Таким чином, до Договору №91 від 11.03.2021 у період з 12.04.2021 по 03.11.2021 внесені зміни, в результаті яких вартість одиниці товару - скрапленого газу збільшилась загалом з 12,75 грн за літр до 17,34 грн за літр, що склало 36% від початкової вартості товару.

Прокурор наголошує, що Довідки Харківської торгово-промислової палати, на підставі яких вносилися зміни до основного Договору № 91 від 11.03.2021 в частині збільшення ціни за одиницю товару не містять відомостей щодо динаміки ціни на скраплений газ, в них відсутній аналіз вартості ціни на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни на скраплений газ на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі"

На виконання Договору відповідач передав у власність Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради скраплений газ, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №КО000000065 від 11.03.2021 року (4 500 літрів на загальну суму 57 375,00 грн (з ПДВ) (а. с. 130);

- №КО000000092 від 12.04.2021 року (4 500 літрів на загальну суму 62 910,00 грн (з ПДВ) (а. с. 139);

- №КО000000124 від 19.05.2021 року (2000 літрів на загальну суму 30 720,00 грн (з ПДВ) (а. с. 149);

- №КО000000220 від 03.09.2021 року (3 600 літрів на загальну суму 60 364,00 грн (з ПДВ) (а. с. 159);

- №КО000000246 від 04.10.2021 року (300 літрів на загальну суму 5 022,00 грн (з ПДВ) (а. с. 164);

- №КО000000263 від 11.10.2021 року (500 літрів на загальну суму 8 370,00 грн (з ПДВ) (а. с. 167);

- №КО000000294 від 10.11.2021 року (5 910 літрів на загальну суму 102 479,40 грн (з ПДВ) (а. с. 186);

- №КО000000298 від 11.11.2021 року (5 590 літрів на загальну суму 93 930,60 грн (з ПДВ) (а. с. 188).

Відповідно до видаткових накладних, Відділ освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради прийняв від постачальника (відповідача) скраплений газ на загальну суму 424 071,00 грн.

Вказану суму - 424 071,00 грн Відділ освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради повністю сплатив постачальнику (відповідачу), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень: №70 від 22.03.2021 року на суму 57 375,00 грн (а. с. 131), № 128 від 16.04.2021 року на суму 62 810,00 грн (а. с. 140), №206 від 27.05.2021 року на суму 30 720,00 грн (а. с. 150), №341 від 10.09.2021 року на суму 60 264,00 грн (а. с. 160), №373 від 08.10.2021 року на суму 5 022,00 грн (а. с. 165), № 414 від 25.10.2021 року на суму 8 370 грн (а. с. 171 ); №463 від 19.11.2021 року на суму 102 479,40 грн (а. с. 189), №462 від 19.11.2021 року на суму 93 462,60 грн (а. с. 140), №146 від 19.11.2021 року на суму 3 468,00 грн (а. с. 141), а також копіями виписок за 23.03.2021 року (а. с. 132, 133), за 20.04.2021 року (а. с. 141, 142), за 28.05.2021 року (а. с. 151, 152), за 13.09.2021 року (а. с. 161, 162), за 11.10.2021 року, (а. с. 168 - 170), за 26.10.2021 року (а. с. 172 - 175), за 22.11.2021 р. (а. с. 192, 193), за 22.11.2021 року (а. с. 194 - 196).

Прокурор зазначає, що відповідно до Договору № 91 від 11.03.2021 без змін товариству за постачання аналогічної кількості товару підлягало сплаті 342 975,00 грн, проте, з урахуванням Додаткових угод відділом освіти сплачено 424 071,00 грн, а тому сума зайво сплачених коштів Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради постачальнику ТОВ "Татнєфть - АЗС - Україна" внаслідок укладання Додаткових угод № 1, № 2, № 3, №4 до Договору № 91 від 11.03.2021 на постачання газу скрапленого становить 81 096,00 грн.

Прокурор посилається на те, що внесення зазначених змін до умов договору шляхом укладення численних додаткових угод, відбулося з порушенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII "Про публічні закупівлі" та прав замовника, тому вказані додаткові угоди мають бути визнані судом недійсними, грошові кошти в сумі 81 096,00 грн (надлишково сплачені кошти) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, що і є причиною виникнення спору.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

В частині першій ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6, ч. 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

У цій справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції станом на дату укладання договору) визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону).

В силу вимог ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (п. 2 ч. 4 ст. 41 Закону).

Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

У абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Аналогічні положення вказані і у розділі ХІ Договору № 41 від 06.04.2021. Зокрема, у підпункті 11.1.2 пункту 11.1 Договору встановлено, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Таким чином, відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).

Суд встановив, що станом на момент підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Необхідність укладення додаткових угод до договору обґрунтовано збільшенням ціни товару.

Для внесення змін до договору постачальник надав покупцю цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, які носять довідково-інформаційний характер та містять інформацію про те, що згідно з проведеним аналізом цінових пропозицій АЗС та АГЗС на ринку м. Полтава та Полтавської області станом на певну дату встановлено певний рівень роздрібних цін (з урахуванням ПДВ) на газ скраплений пропан-бутан автомобільний.

З матеріалів справи вбачається, що до Договору №91 від 11.03.2021 у період з 12.04.2021 року по 03.11.2021 року внесені зміни, в результаті яких вартість одиниці товару - газу скрапленого збільшилась загалом з 12,75 грн за літр до 17,34 грн за літр, що склало 36 % від початкової вартості товару.

Отже матеріалами справи підтверджується, що до Договору за вказаними додатковими угодами протягом зазначеного вище періоду часу граничну ціну бензину та дизельного палива збільшено більше, ніж на 10 % від початкової граничної ціни, визначеної у договорі.

При укладенні спірних додаткових угод не обґрунтовано документально неврахування вказаних у цінових довідках мінімальних ринкових цін на товар та підстав для застосування збільшеної ціни товару.

Відповідач не надав жодного доказу в підтвердження, за якими даними визначалася ним ціна товару, указана у тендерній пропозиції, та в договорі на дату його укладення; жодного доказу щодо розміру ринкової ціни товару на дату укладення договору, що нівелює його посилання на значне збільшення такої ціни.

Вказані цінові довідки Харківської торгово-промислової палати не є належними доказами наявності установлених ЗУ "Про публічні закупівлі" підстав для внесення змін до договору щодо збільшення ціни на товар, оскільки вони не містять інформації щодо дати та первісної ціни та дати, коли збільшилася ціна. Вони також не містять інформації щодо коливання ціни товару на ринку в бік її збільшення у період з дати укладання договору до дати укладання спірних додаткових угод. У них не вказано даних щодо ціни товару на дату укладення договору між сторонами.

Ціна за одиницю товару, визначена в договорі, є такою, що сформована сторонами за результатами проведення процедури закупівлі (тендеру) на основі вільного волевиявлення в домовленості між собою та не може братися для порівняння при визначенні коливання ціни товару на ринку.

Верховний Суд у постановах неодноразово зазначав, що відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження ринкової вартості вказаного товару на момент укладення договору позбавляє суд можливості порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни (постанова від 13.10.2021 у справі № 910/20141/20, постанова від 18.03.2021 по справі № 924/1240/18, постанова від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21).

Таким чином, необхідність внесення зазначених змін ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Відтак, усі зміни, внесені спірними додатковими угодами до Договору, якими безпідставно змінено істотні умови договору, відповідно суперечать статтям 5, 41 ЗУ"Про публічні закупівлі", що має наслідком їх недійсність у порядку статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі".

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору.

Відповідно до ст. 5 названого Закону, закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників; максимальної економії, ефективності та пропорційності; відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель; недискримінації учасників та рівного ставлення до них; об`єктивного та неупередженого визначення переможців процедури закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

В силу ч. 4 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% з урахуванням попередніх змін, та у разі коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Суд також зазначає, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п. 57 постанови).

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як встановлено судом, сторони уклали договір шляхом застосування переговорної процедури на виконання вимог Закону №922-VIII, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою Закону №922-VIII є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст.13 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких конкурентних процедур: відкриті торги; торги з обмеженою участю; конкурентний діалог. Як виняток та відповідно до умов, визначених у частині другій статті 40 цього Закону, замовники можуть застосовувати переговорну процедуру закупівлі.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про публічні закупівлі» переговорна процедура закупівлі використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю після проведення переговорів щодо ціни та інших умов договору про закупівлю з одним або кількома учасниками процедури закупівлі. Переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі: якщо було двічі відмінено процедуру відкритих торгів, у тому числі частково (за лотом), через відсутність достатньої кількості тендерних пропозицій, визначеної цим Законом. При цьому предмет закупівлі, його технічні та якісні характеристики, а також вимоги до учасника процедури закупівлі не повинні відрізнятися від вимог, що були визначені замовником у тендерній документації.

Положеннями статті 3 Закону №922-VIII визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 22 Закону №922-VIII тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

У частині четвертій статті 41 Закону №922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд зазначає, що за загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону №922-VIII). Однак вказана норма передбачає випадки, при яких допускається зміна істотних умов договору про закупівлю.

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII зміна істотних умов договору можлива у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Тобто положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII прямо передбачає, що обов`язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин коливання цін на ринку щодо відповідного товару, зокрема і електричної енергії.

Суд також зазначає про те, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону №922-VIII дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Прокурор, звертаючись з позовом у справі, що розглядається, підставою для визнання недійсними спірних додаткових угод до Договору визначив саме положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII.

Таким чином системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22, постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22 від 24.01.2024).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом.

Суд враховує, сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону №922-VIII, а саме - закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/232/22 вказав, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Судом встановлено, що при укладанні оспорюваних додаткових угод не додержані вимоги про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10%. Зокрема, споживач (Відділ освіти) мав беззаперечне право на отримання газу скрапленого (пропан) по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, підписав оскаржувані додаткові угоди,

внаслідок чого ціна гранична одиниці товару - газу скрапленого (пропан) збільшилась на 36% від початкової вартості товару.

З урахуванням вищевикладеного та з огляду на положення статті 5 Закону №922-VIII, суд зазначає, що укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця та вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при укладенні Відділом освіти та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" оспорюваних додаткових угод, сторони не дотримали вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінили істотні умови Договору, кожного разу при укладенні Додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни товару в період виконання умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У той же час, ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

Враховуючи те, що спірні додаткові угоди укладено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", то відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Отже, позов прокурора в цій частині суд задовольняє.

Суд встановив, що на підставі Договору № 91 від 11.03.2021 постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" відповідно до видаткових накладних поставлено Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради газ скраплений (пропан) у кількості 26 900 л загальна вартість товару з ПДВ становить 424 071,00 грн.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень та банківських виписок Відділом освіти сплачено відповідачу 424 071,00 грн.

Виходячи з умов Договору щодо ціни товару сума надміру сплачених постачальнику грошових коштів, з урахуванням недійсності окаржуваних додаткових угод, складає 81 096,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка нафтопродуктів, і їх оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Таким чином, грошові кошти в сумі 81 096,00 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути в дохід місцевого бюджету в особі позивача, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що позов прокурора підтверджений належними та допустимим доказами та підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст. 89 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов`язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У постанові від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

У даному випадку порушенням інтересів держави прокурор зазначає те, що під час укладання додаткових угод № 1,2, 3, 4 до Договору № 91 від 11.03.2021 сторони порушили вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання.

Прокурор зазначає, що укладення додаткових угод до Договору № 91 від 11.03.2021 всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" є прямим порушенням законності в бюджетній системі, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і спричиняє вагомий матеріальний і моральний збиток, що не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави.

Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у захисті майнових інтересів держави, з метою поновлення порушеного права щодо ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти територіальної громади, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ.

Недоотримання значної суми коштів суттєво послаблює дохідну частину місцевого бюджету та призводить до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету, забезпечення виконання відповідних програм і, як наслідок, до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету. Місцеві інтереси пов`язані із загальнодержавними і, внаслідок порушення економічних інтересів місцевого самоврядування, порушуються інтереси держави. Невжиття заходів правового характеру по захисту інтересів територіальної громади є підставою для захисту цих прав органами прокуратури шляхом представництва інтересів у суді.

Отже правильне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить державний інтерес.

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави особі Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради, який є стороною Договору № 91 від 11.03.2021 року.

Таким чином, Відділ освіти на даний час є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у відносинах щодо контролю за розпорядженням та використанням коштів, та в разі встановлення порушень, має право звертатись до суду за захистом своїх інтересів.

Згідно із п. 1.1 Положення про відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинськї селищної ради, затвердженого рішенням VI сесії Козельщинської селищної ради восьмого скликання від 02.02.2021 Відділ о освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинськї селищної ради є самостійним структурним підрозділом виконавчого комітету Козельщинськї селищної ради.

Відповідно до п. 1.4 Положення відділ освіти є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у територіальних представництвах Державного казначейства України, гербову печатку із своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка, має право у межах своїх повноважень укладати від свого імені угоди з юридичними і фізичними особами, мати майнові і немайнові права, нести зобов`язання, бути позивачем і відповідачем у судах.

Відділ освіти фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету (п.1.5 Положення).

Відділ освіти організовує матеріально-технічне забезпечення закладів загальної, середньої, дошкільної та позашкільної освіти та підготовку освітніх закладів до нового навчального року, зокрема у осінньо-зимовий період, (п.п.3.18, 3.18.2 Положення).

Відповідно до п. 22 Посадової інструкції начальника Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради, начальник даного відділу розпоряджається коштами межах затвердженого кошторису витрат.

Відповідно до ст. 4 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування .

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п.38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звернутися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, адже Відділ є стороною спірних правочинів, юридичною особою, що має право у межах своїх повноважень укладати від свого імені угоди з юридичними і фізичними особами, мати майнові і немайнові права, нести зобов`язання, бути позивачем і відповідачем у судах.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 визначив, що Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

З огляду на викладене прокурор обґрунтовано подав позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради.

Суд встановив, що Глобинська окружна прокуратура листом від 04.03.2024 (вих. №50/1-89 вих. 24, а. с. 199-201) звернулася до Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради з пропозицією самостійно вжити заходи реагування до усунення порушень Закону України "Про публічні закупівлі" та стягнення надмірно сплачених коштів за Додатковими угодами шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно інформації Відділу освіти від 07.03.2024 (вих. № 01-06/153), останній вказує на відсутність законодавчих підстав вчинення дій щодо вжиття заходів та пред`явлення позовної заяви до суду (а. с. 202).

Таким чином, прокурором дотримано передбачений статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" порядок. Оскільки компетентні органи протягом розумного строку після отримання повідомлень прокуратури самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження їхньої бездіяльності.

Враховуючи викладене, прокурор правомірно подав цей позов на захист інтересів держави, оскільки позивач упродовж тривалого часу не вживав заходів спрямованих на стягнення заборгованості.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, зазначає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими як поданими доказами, так і нормами права, відповідачем не спростовані, а тому судом задовольняються.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 12.04.2021 року до договору № 91 від 11.03.2021 року про закупівлю газ скраплений пропан, укладену між Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - АЗС - Україна".

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 19.05.2021 року до договору № 91 від 11.03.2021 року про закупівлю газ скраплений пропан, укладену між Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - АЗС - Україна".

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 03.09.2021року до договору №91 від 11.03.2021 року про закупівлю газ скраплений пропан, укладену між Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнефть - АЗС - Україна".

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 03.11.2021 року до договору № 91 від 11.03.2021 року про закупівлю газ скраплений пропан, укладену між відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - АЗС - Україна".

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Чумацький шлях, 62, м. Полтава, 36010, код ЄДРПОУ 38194448) на користь Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради (вул. Остроградського, 75/15, селище Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39100, код ЄДРПОУ 42120272) грошові кошти в сумі 81 096,00 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Чумацький шлях, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010, код ЄДРПОУ 38194448) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060) 15 140,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати накази із набранням рішенням законної сили.

8. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення складено та підписано 09.12.2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду .

Суддя О. М. Тимощенко