Рішення

від 09.12.2024 по справі 918/1024/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/1024/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Радивилівської міської ради Рівненської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий ключик 1+1"

про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 37 157,15 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від прокуратури: І.Ковальчук, посв. від 01.03.2023 № 071606,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Радивилівської міської ради Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий ключик 1+1" про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 37 157,15 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, відповідач тривалий час не сплачував кошти за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,1226 га, кадастровий номер 5625810100:01:013:0333, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, належний відповідачу, у зв`язку з чим місцевий бюджет Радивилівської міської територіальної громади недоотримав кошти у вигляді орендної плати за використання вказаної земельної ділянки, чим заподіяно значну шкоду інтересам територіальної громади. Ураховуючи викладене, прокурор просить суд стягнути з відповідача 37 157,15 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 12, 83, 120, 125, 152, 206 ЗК України, ст. 327, 373, 1212-1214 ЦК України, ст. 14 ПК України тощо.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ГПК України та ухвалою суду від 08.11.2024 не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

При цьому суд зазначає, що ухвали суду направлялися відповідачу на адресу, вказану в договорі та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 08.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 25.11.2024.

Ухвалою суду від 25.11.2024 у судовому засіданні оголошено перерву на 09.12.2024.

09.12.024 від прокуратури надійшло клопотання.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Радивилівської міської ради від 06.09.2017 № 335 припинено дію договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,1226 га (кадастровий номер 5625810100:01:013:0333) від 02.02.2016 № 5, укладеного між Л. Бурмей та Радивилівською міською радою, у зв`язку із відчуженням нерухомого майна, що розташоване на цій земельній ділянці відповідачу.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці з кадастровим № 5625810100:01:013:0333 загальною площею 0,1226 га наявне нерухоме майно - виробничий корпус № 3, площа якого 645,9 кв.м, що з 07.08.2017 належить відповідачу.

Як установлено судом, із фактичних обставин справи, вказане майно використовується як станція технічного обслуговування автомобілів, що відповідає основному виду економічної діяльності відповідача, визначеного у ЄДРЮОФОПГФ, а саме: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Рішенням Радивилівської міської ради від 05.03.2024 № 1576 передано у власність (шляхом викупу) відповідачу земельну ділянку з кадастровим номером 5625810100:01:013:0333, площею 0,1226 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована по вул. Фабрична, 3, м. Радивилів Дубенського району.

Державну реєстрацію права приватної власності на зазначену земельну ділянку здійснено відповідачем 03.05.2024.

Заразом Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить відомостей щодо речового права відповідача на вказану земельну ділянку з моменту набуття права власності на нерухоме майно (починаючи з 01.08.2017) до дати прийняття рішення Радивилівською міською радою від 05.03.2024 № 1567 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення».

Відтак відповідач тривалий час не сплачував кошти за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,1226 га, кадастровий номер 5625810100:01:013:0333, у зв`язку з чим місцевий бюджет Радивилівської міської територіальної громади недоотримав кошти у вигляді орендної плати за використання вказаної земельної ділянки.

Відповідно до інформації Радивилівської міської ради, викладеної у листі № 1762/01.09-20 від 27.09.2024, розмір безпідставно збережених коштів за користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,1226 га (кадастровий номер 5625810100:01:013:0333) за період з січня 2022 року по квітень 2024 року становить 37 157,15 грн.

Розрахунок виконаний фахівцем Радивилівської міської ради відповідно до вимог Положення про порядок передачі земельних ділянок комунальної власності в оренду на території Радивилівської міської ради, затвердженого рішенням Радивилівської міської ради від 26.05.2022 № 861, в якому визначаються ставки орендної плати за землі комунальної власності територіальної громади Радивилівської міської ради. Так, для земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості встановлено орендну плату на рівні 4 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Окрім того, згідно з п. 2.3. рішення Радивилівської міської ради від 28.12.2011 № 152, яким затверджено Положення про порядок передачі земельних ділянок комунальної власності в оренду на території Радивилівської міської ради, розмір річної орендної плати встановлюється на рівні 4% від нормативної грошовоїьоцінки для підприємств та підприємців, які, зокрема, займаються ремонтом та обслуговуванням автомобілів.

Вказані рішення Радивилівської міської ради є чинними, доказів визнання їх в судовому порядку суд не надано.

На час здійснення розрахунку нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5625810100:01:013:0333 становила 39 8578,97 грн, що підтверджується відповідним витягом.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні земельні правовідносини, пов`язані із безпідставним збереженням коштів за користування земельною ділянкою, регулювання яких здійснюється ЗК України, ПК України, ЦК України тощо.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.

Дубенською окружною прокуратурою направлено на адресу Радивилівської міської ради лист від 01.09.2024, якими повідомлено про факт тривалого користування відповідачем земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів на неї та наявність підстав для стягнення з нього коштів.

Згідно з відповіддю Радивилівської міської ради, останньою не вживались заходи щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів, у тому числі в судовому порядку.

Отже, незважаючи на те, що саме міська рада зацікавлена в отриманні коштів за оренду землі, розпорядником якої вона є, з метою їх подальшого використання на потреби територіального громади, жодних заходів для стягнення вказаних коштів не вжито.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд, з урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, установив, що прокурором дотримано вимоги ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

За умовами ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст.96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі ст. 122 - 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондиційними (подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19).

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України (такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Судом з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна установлено, що виробничий корпус № 3 площею якого 645,9 кв.м з 07.08.2017 належить на праві приватної власності відповідачу.

Отже, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, тобто з 07.08.2017, відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень ст. 1212 - 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Згідно із ч. 1 - 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19).

Згідно з матеріалами справи спірна земельна ділянка має кадастровий номер 5625810100:01:013:0333. На вказаній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачу.

Відповідно до п. 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17. Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. За правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 9.05/1680/20, постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, якщо певні обставини можуть підтверджуватися тільки конкретно визначеними законодавством доказами, то такі докази слід вважати допустимими. Якщо обставини, які входять до предмета доказування, можуть бути підтверджені або спростовані доказами безвідносно до конкретних засобів доказування, то ці докази вважаються належними.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов`язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.

До матеріалів справи прокурором долучено витяг № НВ-9949312232024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за яким нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5625810100:01:013:0333 становить 39 8578,97 грн.

Приписами підп. 288.5.1.-288.5.2. п. 288.5. ст. 288 ПК України унормовано, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу6 не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, належним йому на праві власності; вказана земельна ділянка станом на дату виникнення спірних правовідносин була сформована як об`єкт цивільних прав шляхом присвоєння їй кадастрового номера 5625810100:01:013:0333, площа земельної ділянки становить 0,1226 га; період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави становить з 07.08.2017 по 03.05.2024.

Щодо суми, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, то нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 39 8578,97 грн, про що свідчить відповідний витяг. Прокурором заявлено до стягнення 37 157,15 грн безпідставно збережених коштів за користування відповідачем земельною ділянкою за період з січня 2022 року по квітень 2024 року.

Відповідач обставин, установлених судом, не спростував, так само як і не заперечив розміру безпідставно збережених коштів, контррозрахунку не надав.

Суд, здійснивши перерахунок розміру безпідставно збережених коштів, установив, що останній є арифметично правильним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення у заявленому розмірі.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а отже, про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві прокурором зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено повністю, відтак судовий збір в розмірі 2 422,40 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Радивилівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий ключик 1+1» про стягнення 37 157,15 грн безпідставно збережених грошових коштів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий ключик 1 + 1» (35500, Рівненська область, Дубенський район, м. Радивилів, вул.Фабрична, 3 "3" ідентифікаційний код 41488267) на користь Радивилівської міської ради (35500, Рівненська область, Дубенський район, м. Радивилів, вул. Паркова, 5, ідентифікаційний код 04057847) безпідставно збережені кошти у розмірі 37 157,15 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий ключик 1 + 1» (35500, Рівненська область, Дубенський район, м. Радивилів, вул.Фабрична, 3 "3", ідентифікаційний код 41488267) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Позивач: Радивилівська міська рада (35500, Рівненська область, Дубенський район, м. Радивилів, вул. Паркова, 5, ідентифікаційний код 04057847).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий ключик 1 + 1» (35500, Рівненська область, Дубенський район, м. Радивилів, вул.Фабрична, 3 "3" ідентифікаційний код 41488267).

Стягувач за судовим збором: Рівненська обласна прокуратура (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 09.12.2024.

Суддя О.Андрійчук