Рішення

від 05.12.2024 по справі 925/740/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року Справа № 925/740/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Гаврилюк М.В. - адвокат,

від відповідача представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЛІЛАК,

м. Чернівці

до товариства з обмеженою відповідальністю Черкаський

м`ясокомбінат, м. Черкаси

про стягнення 4 064 680 грн. 15 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю ЛІЛАК до товариства з обмеженою відповідальністю Черкаський м`ясокомбінат про стягнення 4 064 680 грн. 15 коп. заборгованості, а саме: 3 564 620 грн. 37 коп. суми основного боргу, 127 023 грн. 92 коп. пені, 362 595 грн. 54 коп. - штрафу та 10 440 грн. 32 коп. 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №22/03-2024 від 22 березня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11 год. 00 хв. 16 липня 2024 року.

Проте, судове засідання призначене на 11 год. 00 хв. 16 липня 2024 року не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 16 липня 2024 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Призначено розгляд справи в підготовчому засіданні на 10 год. 00 хв. 12 вересня 2024 року.

Однак, судове засідання призначене на 10 год. 00 хв. 12 вересня 2024 року також не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 12 вересня 2024 року призначено розгляд справи в підготовчому засіданні на 10 год. 00 хв. 20 вересня 2024 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 20 вересня 2024 року, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 24 жовтня 2024 року.

23 жовтня 2024 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, для надання часу на залучення адвоката.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року відкладено розгляд справи по суті на 10 год. 30 хв. 21 листопада 2024 року.

20 листопада 2024 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв?язку з наданням часу на укладення із позивачем мирової угоди.

Однак, судове засідання призначене на 10 год. 30 хв. 21 листопада 2024 року не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги та відсутністю електроенергії в приміщенні суду.

Ухвалою суду від 21 листопада 2024 року розгляд справи по суті призначено на 14 год. 15 хв. 28 листопада 2024 року.

27 листопада 2024 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв?язку з викликом по повістці до Головного слідчого управління Національної поліції України директора ТОВ Черкаський м`ясокомбінат Іванченка Олексія Леонідовича.

Однак, судове засідання призначене на 14 год. 15 хв. 28 листопада 2024 року не відбулося, у зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду.Ухвалою суду від 29 листопада 2024 року розгляд справи по суті призначено на 14 год. 15 хв. 05 грудня 2024 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду чергове клопотання про відкладення розгляду справи, у зв?язку з необхідністю отримання професійної правничої допомоги.

Судом враховано, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) не залежно від причин неявки.

Водночас, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, чи клопотання цих осіб про відкладення розгляду справи, а неможливість вирішення судом спору у відповідному судовому засіданні.

Неможливість проведення судового засідання без участі представника відповідача судом не встановлено.

Як вже зазначалося вище, ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року розгляд справи по суті було відкладено за клопотанням відповідача.

Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання, клопотання останнього задоволенню не підлягає.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечував та вказував, що особою, яка має право представляти інтереси ТОВ Черкаський м`ясокомбінат є директор товариства - Іванченко Олексій Леонідович.

Додані до позовної заяви видаткові накладні не підписані уповноваженою на те особою відповідача.

Крім того, відповідач вказував, що позивачем додано в якості додатків до позовної заяви копії товарно-транспортних накладних посвідчених не позивачем.

В наданих позивачем ТТН відсутній підпис водія (експедитора), що суперечить вимогам Правил.

У зв?язку з чим, на думку відповідача, позивачем не надано належних та допустимих доказів що підтверджують здійснення постачання товарів.

У зв?язку з чим, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач вказував, що відповідачем товар прийнято та частково оплачено.

Сторони домовилися, що підписанням договору покупець підтверджує, наявність у особи, що здійснює фактичне приймання товару, всіх необхідних повноважень, пов`язаних з прийманням передачею товару.

Заперечення на відповідь на відзив відповідач не надавав.

В судовому засіданні, яке відбулося 05 грудня 2024 року згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/740/24.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на підставі договору поставив відповідачу товар, проте зобов`язання щодо оплати придбаного товару відповідач виконав частково, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 3 564 620 грн. 37 коп. боргу, 10 440 грн. 32 коп. 3% річних, а також неустойку (127 023 грн. 92 коп. пені, 362 595 грн. 54 коп. - штрафу).

Судом встановлено, що 22 березня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю ЛІЛАК (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Черкаський м`ясокомбінат (покупець) було укладено договір поставки №22/03-2024.

Договір було укладено в редакції з урахуванням протоколу розбіжностей (додаток №3 до договору).

Згідно з п. 1.1. вищевказаного договору, на умовах даного договору постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві товар, визначений у п. 1.2. цього договору, а покупець - прийняти та оплатити товар.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.2. договору, товаром за даним договором є харчові продукти, за номенклатурою, у кількості та за ціною, що визначається в додатку №1 до даного договору Специфікація (надалі товар та/або харчові продукти). Кожна окрема партія товару, строки постачання, порядок фасування та/або пакування визначається в заявках покупця та видаткових накладних на кожну окрему партію товару. Видаткові накладні формуються за заявками покупця, які узгоджуються засобами зв?язку, які зазначені в Розділі 13 даного договору або інші засоби зв`язку представників сторін.

Згідно з п. 4.2. договору, приймання передача товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару покупцю (за умови, якщо у покупця не виникає підозри, щодо якості товару), яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник покупцю, 1 примірник постачальнику. Видаткові накладні також можуть бути підписані в порядку, передбаченому п. 11.2 даного договору (в тому числі як альтернативний спосіб підписання) та товарно транспортною накладною.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 466 247,54 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками видатковими накладними:

- №Л-149 від 26 березня 2024 року на суму 1 175 326,80 грн.;

- №Л-155 від 27 березня 2024 року на суму 354 880,44 грн.;

- №Л-157 від 28 березня 2024 року на суму 490 140,00 грн.;

- №Л-171 від 03 квітня 2024 року на суму 790 635,42 грн.;

- №Л-172 від 04 квітня 2024 року на суму 815 923,56 грн.;

- №Л-182 від 06 квітня 2024 року на суму 839 341,32 грн.

Водночас, 19 квітня 2024 року відповідачем було повернуто позивачу частину товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.2. договору, розрахунки за цим договором між постачальником та покупцем здійснюються у строк 21 банківський день з моменту отримання товару покупцем, підписання видаткових, та виставлення постачальником рахунку фактури.

Так, з урахуванням п. 2.2 договору, покупець зобов`язаний був оплатити поставлений товар:

- за видатковою накладною №Л-149 від 26 березня 2024 року на суму 1 175 326,80 грн. не пізніше 24 квітня 2024 року;

- за видатковою накладною №Л-155 від 27 березня 2024 року на суму 354 880,44 грн. не пізніше 25 квітня 2024 року;

- за видатковою накладною №Л-157 від 28 березня 2024 року на суму 490 140,00 грн. не пізніше 26 квітня 2024 року;

- за видатковою накладною №Л-171 від 03 квітня 2024 року на суму 790 635,42 грн. не пізніше 02 травня 2024 року;

- за видатковою накладною №Л-172 від 04 квітня 2024 року на суму 815 923,56 грн. не пізніше 03 травня 2024 року;

- за видатковою накладною №Л-182 від 06 квітня 2024 року на суму 839 341,32 грн. не пізніше 06 травня 2024 року.

23 травня 2024 року відповідач сплатив позивачу 200 000,00 грн., а 10 червня 2024 року 61 335,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку.

Судом враховано, що переданий позивачем товар за видатковою накладною:

- №Л-149 від 26 березня 2024 року на суму 1 175 326,80 грн., був частково повернутий відповідачем позивачу 19 квітня 2024 року на суму 280 085,65 грн., а також 23 травня 2024 року був частково оплачений на суму 200 000.00 грн., та 10 червня 2024 року на суму 61 335, 00 грн., тому борг відповідача перед позивачем за цією поставкою на момент звернення до суду становив 633 906 грн. 15 коп.;

- №Л-155 від 27 березня 2024 року на суму 354 880,44 грн., був частково повернутий відповідачем позивачу 19 квітня 2024 року на суму 217 235,22 грн., тому борг відповідача перед позивачем становив 137 645,22 грн.;

- №Л-157 від 28 березня 2024 року на суму 490 140,00 грн., був частково повернутий відповідачем позивачу 19 квітня 2024 року на суму 13 860,00 грн., тому борг відповідача перед позивачем становив 476 280,00 грн.;

- №Л-171 від 03 квітня 2024 року на суму 790 635,42 грн., був частково повернутий відповідачем позивачу 19 квітня 2024 року на суму 10 275,00 грн., тому борг відповідача перед позивачем становив 780 360,42 грн.;

- №Л-172 від 04 квітня 2024 року на суму 815 923,56 грн., був частково повернутий відповідачем позивачу 19 квітня 2024 року на суму 15 337,85 грн., тому борг відповідача перед позивачем становив 800 585,71 грн.;

- №Л-182 від 06 квітня 2024 року на суму 839 341,32 грн. був частково повернутий відповідачем позивачу 19 квітня 2024 року на суму 118 836,00 грн., тому борг відповідача перед позивачем становив 720 505,32 грн.

Про факт повернення покупцем товару продавцю на вказані вище суми зазначає сам позивач у позові, тобто визнає дані обставини.

Факт часткової оплати товару підтверджується виписками по рахунку.

Отже, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача становила 3 549 282, 82 грн.

Водночас, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 564 620 грн. 37 коп. основного боргу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що після звернення позивача до суду відповідач частково сплатив борг в розмірі 149 282 грн. 52 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції №917 від 17 червня 2024 року.

У призначенні платежу вказано: за товар згідно договору №22/03-2024 від 22 березня 2024 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині вимог про стягнення 149 282 грн. 52 коп. боргу слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

У своїх додаткових поясненнях до клопотання про скасування заходів забезпечення позову (т.1 а.с.63-64) відповідач не заперечував факт отримання товару, а лише вказував про те, що здійснює належні заходи щодо погашення заборгованості перед контрагентами, в тому числі і перед позивачем. Наявність заборгованості утворилася внаслідок неналежного проведення розрахунків зі сторони ДП МОУ ДОТ за поставлені товари на виконання державних контрактів, і що дані товари були придбані товариством з обмеженою відповідальністю Черкаський м`ясокомбінат у великій кількості контрагентів, в тому числі і в товариства з обмеженою відповідальністю ЛІЛАК.

При цьому, матеріалами справи підтверджується часткове повернення товару покупцем, а також його часткова оплата.

Відповідно до п. 4.4. договору, перехід права власності на товар та ризики випадкового знищення або випадкового пошкодження товару відбувається в момент його передачі, що оформлюється видатковою накладною. Підписанням даного договору покупець підтверджує, наявність у особи, що здійснює фактичне приймання товару, всіх необхідних повноважень, пов`язаних з прийманням передачею товару.

Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє доводи відповідача, що наведені у відзиві на позов.

Водночас суд дійшов висновку, що докази, які надані позивачем на підтвердження факту поставки товару по договору, є більш вірогідними ніж докази, які надані відповідачем на спростування даної обставини.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного виконання на підставі умов договору розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином борг в розмірі 3 400 000 грн. 30 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10 440 грн. 32 коп. 3% річних, нарахованих за період з 25 квітня 2024 року по 10 червня 2024 року на суму боргу з урахуванням часткової оплати та повернення товару.

Перевіривши нарахування 3% річних, судом встановлено, що за період з:

25.04.2024 року до 22.05.2024 року 3% річних нарахованих на суму 895 241,15 грн. становлять 2 054,65 грн.;

23.05.2024 року до 09.06.2024 року 3% річних нарахованих на суму 695 241,15 грн. становлять 1 025,77 грн.;

26.04.2024 року до 10.06.2024 року 3% річних нарахованих на суму 137 644,92 грн. становлять 518,99 грн.;

27.04.2024 року до 10.06.2024 року 3% річних нарахованих на суму 476 280,00 грн. становлять 1 756,77 грн.;

03.05.2024 року до 10.06.2024 року 3% річних нарахованих на суму 780 360,42 грн. становлять 2 494,59 грн.;

04.05.2024 року до 10.06.2024 року 3% річних нарахованих на суму 799 955,71 грн. становлять 2 491,67 грн.;

07.05.2024 року до 10.06.2024 року 3% річних нарахованих на суму 720 505,32 грн. становлять 2 067,02 грн.

Отже, з розрахунку вбачається, що загальний розмір 3% річних складає 12 409 грн. 46 коп.

Водночас, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача лише 10 440 грн. 32 коп. річних, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до абз. 3 п. 7.2.5 (з урахуванням додатку №3 до договору) договору поставки №22/03-2024 від 22 березня 2024 року, при порушенні умов договору щодо строків оплати поставки харчових продуктів, згідно видаткової накладної, покупець сплачує, штраф 10% від вартості поставлених харчових продуктів та пеню 0,1% від вартості несплачених харчових продуктів за кожен день прострочки виконання умов оплати за договором.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 127 023 грн. 92 коп. пені, нарахованої за період з 25 квітня 2024 року по 10 червня 2024 року на суму боргу з урахуванням часткової оплати та повернення товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Особливості застосування пені за несвоєчасне виконання саме грошового зобов`язання встановлено спеціальним Законом.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення всупереч положенням вищенаведеного спеціального Закону.

За приписом статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені нарахований за період з:

25.04.2024 року до 22.05.2024 року на суму 895 241,15 грн. становить 18 540,79 грн.;

23.05.2024 року до 09.06.2024 року на суму 695 241,15 грн. становить 9 231,89 грн.;

26.04.2024 року до 10.06.2024 року на суму 137 644,92 грн. становить 4 670,90 грн.;

27.04.2024 року до 10.06.2024 року на суму 476 280,00 грн. становить 15 810,93 грн.;

03.05.2024 року до 10.06.2024 року на суму 780 360,42 грн. становить 22 451,35 грн.;

04.05.2024 року до 10.06.2024 року на суму 799 955,71 грн. становить 22 424,99 грн.;

07.05.2024 року до 10.06.2024 року на суму 720 505,32 грн. становить 18 603,21 грн.

Отже, підлягає стягненню з відповідача 111 734 грн. 06 коп. пені, а в решті вимог щодо неустойки (пені) слід відмовити.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 362 595 грн. 54 коп. штрафу.

Судом враховано, що на момент звернення позивача до суду відповідач частково оплатив товар, проте з порушенням умов договору на суму 261 335 грн., а також взагалі не оплатив поставлений товар на суму 3 549 282, 82 грн.

Сума штрафу (10%) від 3 811 263, 82 грн. (3 549 282, 82 грн. + 200 000, 00 грн. + 61 335,00 грн.) становить 381 126, 38 грн.

Водночас, позивач самостійно визначив зміст своїх позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню лише 362 595 грн. 54 коп. штрафу.

При цьому судом було також враховано, що будь-яких клопотань про зменшення судом штрафних санкцій від відповідача до суду не надходило.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Черкаський м`ясокомбінат, вул. Панченка Олексія, буд. 15, кв. 512, м. Черкаси, Черкаська область, ідентифікаційний код 44785285 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЛІЛАК вул. Кушніренка Андрія, 7А, м. Чернівці, Чернівецька область, ідентифікаційний код 40220106 3 400 000 грн. 00 коп. боргу, 362 595 грн. 54 коп. штрафу, 111 734 грн. 06 коп. пені, 10 440 грн. 32 коп. 3% річних та 46 618 грн. 29 коп. судового збору.

3.Провадження у справі №925/740/24 в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 149 282 грн. 52 коп. боргу - закрити.

4.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 09 грудня 2024 року.

Суддя А.В.Васянович