Рішення

від 05.12.2024 по справі 926/2182/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/2182/24

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Скрипник Д.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, площа Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 36068147)

до товариства з обмеженою відповідальністю «СВК НЕРО» (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9, код 43155285)

про стягнення заборгованості на загальну суму 873835,17 грн

Представники сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача Мороз В.В. адвокат.

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СВК НЕРО», в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договорами оренди землі №12608, №12609, №12610, №12611 від 01.09.2023 на загальну суму 1805094,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань передбачених п. 11.1. договорів оренди землі щодо своєчасної сплати плати за фактичне користування земельними ділянками в сумах і строки визначених даним пунктом договорів, внаслідок чого виникла заборгованість. Крім того, за несвоєчасну сплату вищевказаних коштів, позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідачем 09.09.2024 подано відзив, в якому він проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у їх задоволенні повністю. При цьому, відповідач посилається на те, що невірно визначено строк фактичного користування земельною ділянкою, оскільки до 17.05.2023 земельна ділянка не могла бути об`єктом цивільних прав та об`єктом будь-якого правочину, адже її взагалі не існувало, як такої (з визначенням її площі, меж та внесенням інформації про неї до Державного земельного кадастру). Крім того, станом на 01.09.2023, на момент підписання договору оренди, відповідач не володів жодним нерухомим майном на земельних ділянках.

25.09.2024 позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

15.10.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача надіслав заперечення на відповідь на відзив.

2. Рух справи.

26.08.2024 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№2154.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 позовну заяву передано судді Гурину М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.08.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області у справі №926/2154/24 від 28.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Роз`єднано позовні вимоги Чернівецької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «СВК НЕРО» про стягнення заборгованості за договорами на загальну суму 1805094,80 грн та виділено їх у самостійні провадження, а саме:

- за договором №12608 від 01.09.2023 на загальну суму 194516,40 грн, в тому числі основного боргу в сумі 178593,12 грн,13394,48 грн пені, 1430,89 грн інфляційних та 3% річних в сумі 1097,91 грн, яка розглядається в межах справи №926/2154/24;

- за договором №12609 від 01.09.2023 на загальну суму 873835,17 грн, в тому числі основного боргу в сумі 802302,26 грн, 60172,67 грн пені, 6428,05 грн інфляційних та 3% річних в сумі 4932,19 грн, яка розглядається в окремій справі №926/2182/24;

- за договором №12610 від 01.09.2023 на загальну суму 732385,84 грн, в тому числі основного боргу в сумі 672432,00 грн, 50432,41 грн пені, 5387,53 грн інфляційних та 3% річних в сумі 4133,80 грн, яка розглядається в окремій справі №926/2184/24;

- за договором №12611 від 01.09.2023 на загальну суму 4357,39 грн, в тому числі основного боргу в сумі 4000,70 грн, 300,05 грн пені, 32,05 грн інфляційних та 3% річних в сумі 24,59 грн, яка розглядається в окремій справі №926/2183/24.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області у справі №926/2182/24 від 28.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.09.2024.

19.09.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 10.10.2024.

10.10.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 21.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.11.2024.

У судовому засіданні 13.11.2024 оголошено перерву до 05.12.2024.

Станом на день розгляду справи представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча сторони належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представника позивача.

3. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

01.09.2023 між Чернівецькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «СВК НЕРО» укладено договір оренди землі №12609 за умовами якого на підставі рішення Чернівецької міської ради VIII скликання від 27.07.2023 №1362 Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості земельну ділянку, яка розташована за адресою: м.Чернівці, вул. Прутська, 29-Е (п.1.1. договору).

Згідно пунктів 2.1., 2.2. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2607 га, кадастровий номер земельної ділянки 7310136600:26:002:0088.

Відповідно до п. 3.1. договору він укладений строком на один рік і діє до 31 серпня 2024р. включно.

Пунктом 11.1. договору визначено, що Орендар сплачує плату за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати, розраховану згідно з Додатком 2 до цього Договору, в сумі 802302,26 грн на розрахунковий рахунок: Чернівецьке ГУК/Чернівецька ТГ/, код ЄДРПОУ 37836095, р/р №UA668999980314101931000024405, Казначейство України (ЕАП), код платежу 50110000 (цільові фонди, утворені органами місцевого самоврядування) до 31.03.2024р. (у разі дострокового розірвання/припинення договору оренди землі до дати його розірвання/припинення).

У пункті 12.4. договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної сплати плати за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати в термін, визначений цим договором, нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, відповідач, в порушення взятих на себе договірних зобов`язань визначених п. 11.1. договору, кошти у визначений строк, а саме до 31.03.2024, не сплатив.

Доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано.

4. Позиція суду по суті позовних вимог

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що сторони в добровільному порядку уклали договір оренди землі №12609 від 01.09.2023 де самостійно визначили всі істотні умови договору та погодились із взятими на себе зобов`язаннями, в тому числі з пунктом 11.1. договору, а саме добровільно погодили як розмір плати за фактичне користування земельною ділянкою, так і розрахунок даної плати та граничний строк сплати даних коштів.

Враховуючи те, що станом на день розгляду справи відповідач взяті на себе зобов`язання, які встановлені п. 11.1. договору не виконав, кошти у визначені строки не сплатив, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 802302,26 грн є обґрунтованими.

Щодо тверджень відповідача, що позивачем невірно визначено строк фактичного користування земельною ділянкою, оскільки до 17.05.2023 земельна ділянка не могла бути об`єктом цивільних прав та об`єктом будь-якого правочину, адже її взагалі не існувало, та те, що станом на 01.09.2023, на момент підписання договору оренди, відповідач не володів жодним нерухомим майном на земельних ділянках, суд зазначає, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2- 383/2010).

Судом враховано, що станом на час розгляду справи договір оренди землі є чинним, у установленому законом порядку недійсним його не визнано, відповідачем не подано жодного рішення суду про визнання недійсним в цілому чи в частині договору оренди землі, у зв`язку з чим відхиляє твердження відповідача.

У зв`язку із тим, що відповідач порушив свої зобов`язання в частині своєчасної сплати коштів, позивач нарахував відповідачу три проценти річних в розмірі 4932,19 грн та інфляційні втрати в розмірі 6428,05 грн за період з 01.04.2024 по 14.06.2024.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 4932,19 грн та інфляційних втрат у сумі 6428,05 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в сумі 60172,67 грн, суд зазначає наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 12.4. договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати плати за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати в термін, визначений цим договором, нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок суми пені, враховуючи заявлений позивачем період до стягнення з 01.01.2024 по 14.06.2024 та обґрунтовану суму боргу, суд встановив, що правомірним є нарахування 45463,79 грн пені.

Сума боргуПеріод простроченняКількість днів прострочення / Кількість днів у роціРозмір облікової ставки НБУРозмір облікової ставки НБУ x 2Сума пені за період прострочення802302.2601.04.2024- 25.04.202425 / 36614.5%29%15892.60802302.2626.04.2024- 13.06.202449 / 36613.5%27%29001.25802302.2614.06.2024- 14.06.20241 / 36613%26%569.94 Загальна сума 45463.79

З огляду на вищевикладене, в частині стягнення пені в сумі 14708,88 грн слід відмовити за необґрунтованістю.

5. Висновки суду.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вищезазначеного та в аспекті забезпечення ефективного захисту прав позивача, наявність встановленої заборгованості відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, оскільки таке рішення відповідає завданням господарського судочинства та відповідає адекватним фактичним обставинам справи.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 12887,32 грн покладаються на відповідача, решту судового збору в сумі 220,21 грн залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СВК НЕРО» (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9, код 43155285) на користь Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, площа Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 36068147) борг в сумі 802302,26 грн, 3% річних в сумі 4932,19 грн, інфляційні втрати у сумі 6428,05 грн, 45463,79 грн пені та 12887,32 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Гурин

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.