Рішення

від 28.11.2024 по справі 926/2270/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

28 листопада 2024 року Справа № 926/2270/24

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Адвокатського об`єднання «Правовий Альянс» (01010, місто Київ, вул. Острозьких Князів, 32/2, код ЄДРПОУ 41558229)

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (58005, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Винниченка, 9А, код 03336166)

про стягнення 2 314 333,58 грн,

представники:

від позивача адвокат Павліченко Л.М.;

від відповідача Миронов С.І.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Адвокатське об`єднання «Правовий Альянс» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз», в якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором надання правової допомоги № 38А580-4524-22 від 01.06.2022 в сумі 2 314 333,58 грн, з яких 995 821,95 грн основного боргу, 983 016,00 грн штрафу, 232 668, 43 грн пені, 40 762, 81 грн 3 % річних та 62 064, 39 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання умов договору АО «Правовий Альянс» надало товариству юридичні послуги у квітні 2023 року та травні 2023 року загальною вартістю 995 821, 95 грн, однак відповідач не здійснив оплату отриманих послуг.

Крім того, за неналежне виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу зазначені вище штрафні санкції, проценти річних та інфляційні втрати.

У відзиві на позов відповідач просив повернути позивачу позовну заяву відповідно до вимог ч. 5 ст. 175 ГПК України, оскільки позовна заява підписана представником Позивача Павліченко Л.М., на підтвердження повноважень якої надано довіреність №01/24-13 від 02.01.2024, підписану заступником голови Лебеденком А.О., який, в свою чергу діє, на підставі довіреності №01/24-01 від 01.01.2024. Разом з тим, позивачем не надано до позовної заяви копії зазначеної довіреності № 01/24-13 від 02.01.2024, якою могло би бути підтверджено правомочність Лебеденка А.О. на видачу довіреностей іншим особам, зокрема, в порядку передоручення. Таким чином, вважає, що позивачем при поданні позовної заяви не надано всіх необхідних доказів на підтвердження повноважень представника на право підписання позовних заяв, а також - на право представництва інтересів позивача у господарських судах України. Однак у разі продовження судового розгляду просить відмовити в задоволенні позову з огляду на таке:

1) У позовній заяві позивач посилається на укладений між сторонами договір №38А580-4524-22 від 01.06.2022 надання правової допомоги, який підписано головою (керуючим партнером) Костенком О.В., який діє на підставі Статуту, а також на додаткову угоду № 1 від 31.03.2023 до вказаного договору, яка підписана виконуючим обов`язки голови (керуючого партнера) Лебеденком А.О., повноваження якого відповідно до преамбули вказаної Додаткової угоди підтверджуються наказом № 07-в від 23.03.2023 та Статутом. Разом з тим, позивачем не надано в якості доказів копії зазначеного наказу та Статуту позивача, якими могло бути підтверджено правомочність Лебеденка А.О. на виконання обов`язків голови (керуючого партнера) в момент підписання Додаткової угоди, а також - правомочність ОСОБА_1 на підписання самого Договору № 38А580-4524-22 від 01.06.2022 надання правової допомоги.

Таким чином, вважає, що позивачем при поданні позовної заяви не надано всіх необхідних доказів на підтвердження повноважень представників позивача на підписання Договору № 38А580-4524-22 від 01.06.2022 надання правової допомоги, а також Додаткової угоди № 1 від 31.03.2023 до вказаного Договору.

Крім того, договір надання правової допомоги передбачає оплату вартості послуг у розмірі 491 508,00 грн щомісяця (п.3.1.1 Договору), 12% плати від стягнутих та/або перерахованих на користь Замовника коштів штрафних та/або фінансових санкцій (інфляційні нарахування, проценти річних, пеня) (п.3.1.2 Договору), а також 10% плати від стягнутих та/або перерахованих на користь Замовника коштів за необліковані об`єми (обсяги) природного газу (п.3.1.3 Договору). При цьому, згідно з п. 5.1 договору надання правової допомоги останній на момент укладення визначав строк дії Договору в частині надання послуг з 01.06.2022 по 31.12.2025 включно, тобто 3,5 роки або 42 місяці. Таким чином, ціна Договору № 38А580-4524-22 від 01.06.2022 становить, як мінімум 20 643 336,00 грн (491 508,00 х 42 = 20 643 336,00) відповідно до п.3.1.1 Договору (без врахування п.п.3.1.2 та 3.1.3 Договору). Разом з тим, позивачем не надано суду доказів правомочності голови (керуючого партнера) Костенка О.В. на укладання такого виду договорів та/або з такою ціною договору.

Наведені обставини в їх сукупності виключають можливість задоволення позовних вимог АО «Правовий Альянс», оскільки Договір № 38А580-4524-22 від 01.06.2022 надання правової допомоги та Додаткова угода до нього підписані особами, які не уповноважені на це установчими документами та/або довіреністю позивача. Таким чином, Договір № 38А580-4524-22 від 01.06.2022 надання правової допомоги та Додаткова угода до нього є нікчемними, тобто такими, що не породжують правових наслідків та не можуть бути правовою підставою для стягнення коштів з відповідача.

2) Договір датується червнем 2022 року, тобто періодом особливо критичного фінансового стану відповідача, коли було введено воєнний стан, який одночасно призвів до різкого ускладнення умов господарської діяльності відповідача. Утворення та накопичення у відповідача збитків обумовлюється воєнним станом, який як прямо, так і опосередковано вплинув на фінансові можливості відповідача, зокрема утворився дефіцит коштів, пов`язаний із систематичними неплатежами за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб, в тому числі тих, які знаходяться під захистом критичної інфраструктури під час воєнного стану.

За результатами господарської діяльності відповідача, перед останнім існує значна дебіторська заборгованість всіх категорій споживачів. Так, станом на 01.07.2023 лише дебіторська заборгованість населення складала 55,2 млн. грн., станом на 01.10.2023 вона складала вже 61,8 млн. грн., а станом на 01.01.2024 її розмір складав вже 63,2 млн. грн. Таким чином, немає вини відповідача у несвоєчасній сплаті позивачу коштів по договору в зв`язку з неналежним отриманням відповідачем коштів за розподіл газу від фізичних осіб (населення), які є кінцевими споживачами природного газу.

3) На час вирішення спору нараховані позивачем значні штрафні санкції при їх сплаті істотно зменшать фінансові можливості відповідача, що є вкрай небажаним в нинішній період. Більше того, як вбачається з матеріалів справи, нарахований позивачем штраф значно перевищує нарахований ним же розмір пені, річних та інфляційних разом узятих, при тому, що позивачем не доведено факту завдання йому збитків саме внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів по спірному договору.

В цей же час, відповідач за результатами фінансової діяльності за попередні періоди є збитковим. Так, відповідно до фінансових результатів за 2021 рік чистий збиток відповідача становив 252,8 млн. грн. (майже у двічі більший ніж у 2020 році, який становив 161,6 млн. грн.). Відповідно до фінансових результатів за 2022 рік чистий збиток відповідача становив вже 506,2 млн. грн. (тобто у двічі більший ніж у 2021 році), а лише за 1 кв. 2023 року чистий збиток відповідача вже становив 59,3 млн. грн.

4) Основним видом господарської діяльності АТ «Чернівцігаз», як оператора газорозподільних систем, був розподіл природного газу. АТ «Чернівцігаз» як суб`єкт природної монополії, був обмежений у своєму праві здійснення інших видів господарської діяльності (розділ 2 «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу», затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201), а тому тариф на розподіл природного газу є основним джерелом фінансування діяльності відповідача. В цей же час, з 2014 року встановлений НКРЕКП тариф для АТ «Чернівцігаз» був економічно необґрунтованим та таким, що не покриває витрати підприємства, причому тарифна виручка не забезпечує відшкодування навіть обов`язкових та першочергових витрат Товариства (заробітна плата, матеріали для забезпечення безпечного та безперервного газопостачання).

Взаємозв`язок між відсутністю встановленого економічно обґрунтованого тарифу та відсутності вини АТ «Чернівцігаз» підтверджується Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 №1639-ІХ.

5) Постановою НКРЕКП від 22.02.2024 року №374 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, АТ «Чернівцігаз» зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. Тобто, з 01.03.2024 АТ «Чернівцігаз» повністю позбавлено права на провадження ліцензованої діяльності з розподілу природного газу, в зв`язку з чим переважна більшість працівників АТ «Чернівцігаз» перейшла на роботу до нового Оператора ГРМ - ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ». Більше того, АТ «Чернівцігаз» з 01.03.2024 повністю припинило отримувати дохід з поточної діяльності, оскільки не проводить ліцензованої господарської діяльності з розподілу природного газу та відповідно не отримує від споживачів плату за надані їм послуги з розподілу природного газу. Таким чином, Товариство опинилось у вкрай важкому фінансовому становищі, оскільки втратило фактично єдине джерело надходження коштів та отримання доходу від здійснення ліцензованої господарської діяльності.

Адвокатське об`єднання «Правовий Альянс» подало відповідь на відзив, в якій на спростування заперечень відповідача на позов зазначає:

1) Відповідно до Договору АО «Правовий Альянс» надав АТ «Чернівцігаз» комплекс послуг правової допомоги, Замовник прийняв зазначені послуги, проте не здійснив оплату послуг, наданих в квітні та травні 2023 року загальною вартістю 995 821,95 грн, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується, натомість обґрунтування з боку відповідача невиконання власних договірних зобов`язань з оплати отриманих послуг правової допомоги зводиться до безпідставних сумнівів у повноваженнях посадових осіб позивача на підписання Договору №38А580-4524-22 від 01.06.2022, Додаткової угоди № 1 від 31.03.2023 та довіреності представника Адвокатського об`єднання, а також до пояснень щодо скрутного фінансового становища відповідача.

Аргументи відповідача щодо непідтвердження повноважень представника позивача на підписання позовної заяви є надуманими та не заслуговують на увагу з огляду на таке. До позовної заяви представником позивача долучено довіреність представника № 01/24-13 від 02.01.2024 року, якою заступник Голови Адвокатського об`єднання Андрій Лебеденко уповноважив адвоката Павліченко Людмилу на представництво інтересів АО «Правовий Альянс», в тому числі на підписання позовних заяв. Також до позовної заяви було долучено Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по Адвокатському об`єднанню «Правовий Альянс», код ЄДРПОУ 41558229, відповідно до якої до ЄДРПОУ внесено відомості щодо ОСОБА_2 як особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності. При цьому в ЄДРПОУ не міститься жодних обмежень щодо представництва юридичної особи АО «Правовий Альянс» Лебеденком Андрієм Олександровичем. Таким чином, Лебеденко Андрій Олександрович уповноважений вчиняти дії від імені юридичної особи Адвокатського об`єднання «Правовий Альянс» без довіреності.

Крім того, повноваження щодо підписання довіреностей адвокатам Адвокатського об`єднання «Правовий Альянс» на представництво інтересів об`єднання зазначені у довіреності № 01/24-01 від 01.01.2024, виданій Лебеденку Андрію Олександровичу Головою (керуючим партнером) Адвокатського об`єднання Олександром Костенком. Щодо правомочностей Голови (керуючого партнера) Костенка Олександра Вікторовича на підписання договорів, в тому числі і з такою вартістю як Договір №38А580-4524-22 від 01.06.2022, зазначає, що Статут Адвокатського об`єднання «Правовий Альянс» не передбачає жодних обмежень щодо повноважень Голови (керуючого партнера) на укладення договорів, на підтвердження чого надано копію Статуту Адвокатського об`єднання «Правовий Альянс».

Щодо Додаткової угоди № 1 від 31.03.2023 року до Договору № 38А580-4524-22 від 01.06.2022, яка підписана Лебеденком Андрієм як виконуючим обов`язки Голови (керуючого партнера), зазначає, що в Додатковій угоді № 1 від 31.03.2023 року зазначено, що Лебеденко Андрій Олександрович діє на підставі наказу № 07-в від 23.03.2023 року та Статуту. На підтвердження зазначених повноважень додано копію наказу № 07-в від 23.03.2023 року про покладення виконання на період відпустки Олександра Костенка обов`язків Голови (керуючого партнера) Адвокатського об`єднання на заступника Голови Адвокатського об`єднання Лебеденка Андрія Олександровича. Виконання обов`язків Голови (керуючого партнера) заступником Голови (керуючого партнера) на час відсутності на роботі Голови (керуючого партнера) також відповідає положенням п. 10.4 Статуту Адвокатського об`єднання.

Таким чином, повноваження Костенка Олександра на підписання Договору №38А580-4524-22 від 01.06.2022 та повноваження Лебеденка Андрія на підписання Додаткової угоди № 1 від 31.03.2023 року до Договору № 38А580-4524-22 від 01.06.2022 є належними та підтверджуються доданими документами;

2) Відповідач у відзиві на позовну заяву причиною виникнення заборгованості називає неналежне виконання зобов`язань споживачами (населенням) щодо здійснення платежів за послуги розподілу природного газу. Проте, відповідно до умов Договору надання правової допомоги здійснення оплати відповідачем послуг позивачу не ставиться в залежність від оплати вартості послуг розподілу природного газу споживачами відповідачу.

Крім того, відповідач зазначає, що в зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 було заборонено стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, також було заборонено припинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати. Проте Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 було внесено зміни в Постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 та скасовано вказану заборону, але це жодним чином не вплинуло на стан розрахунків відповідача за Договором № 38А580-4524-22 від 01.06.2022;

3) Відповідач посилається на те, що АТ «Чернівцігаз» позбавлено права на провадження ліцензованої діяльності з розподілу природного газу, у зв`язку з чим відповідач припинив отримувати дохід з поточної діяльності з розподілу природного газу. Звертає увагу, що дію ліцензії АТ «Чернівцігаз» з розподілу природного газу зупинено Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.02.2024 № 374, вказана Постанова НКРЕКП набрала чинності з 01 березня 2024 року.

Оплата вартості юридичних послуг згідно п. 3.1.1 Договору за квітень 2023 року повинна була бути здійснена не пізніше 1 квітня 2023 року, оплата вартості юридичних послуг згідно п. 3.1.1 Договору за травень 2023 року повинна була бути здійснена не пізніше 1 травня 2023 року, а оплата вартості юридичних послуг згідно п. 3.1.2, п. 3.1.3 Договору за квітень 2023 року повинна була бути здійснена до 10 травня 2023 року, оплата вартості юридичних послуг згідно п. 3.1.2, п. 3.1.3 Договору за травень 2023 року повинна була бути здійснена до 10 червня 2023 року. У зв`язку з чим пояснення відповідача щодо зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу з 01 березня 2024 року не мають жодного відношення до заборгованості, яка виникла в квітні, травні та червні 2023 року;

4) В порушення вимог чинного законодавства та умов Договору АТ «Чернівцігаз» договірне зобов`язання щодо сплати вартості отриманих юридичних послуг за квітень 2023 року та травень 2023 року, а також зобов`язань, які виникли відповідно до надходжень коштів у квітні 2023 року та травні 2023 року за результатами проведеної АО «Правовий Альянс» претензійно-позовної роботи, належним чином не виконав. Відтак наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості та нарахованих на неї штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Окрім відзиву на позов відповідачем додатково подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому просить зменшити розмір стягуваних штрафних санкцій (пені та штрафу) з відповідача на 90 відсотків, обґрунтоване тим, що якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій (ч. 1 ст. 233 ГПК). Позивачем проведено нарахування відповідачу штрафних санкцій (пеня та штраф) в загальному розмірі 1 215 684,43 грн., з яких пеня становить 232 668,43 грн., а штраф - 983 016,00 грн. В цей же час, основний борг становить 995 821,95 грн. Отже, лише штраф в сумі більше 900 000,00 грн нараховано фактично в тому самому розмірі, як і основний борг. Таким чином, нараховані штрафні санкції значно перевищують розмір основного боргу.

На даний час відповідач фактично позбавлений можливості виконати судове рішення по даній справі (за умови прийняття судом рішення на користь позивача) з об`єктивних причин, які не залежать від відповідача, а спричиненні в тому числі діями держави в особі Регулятора на ринку природного газу - НКРЕКП. Нараховані позивачем санкції при їх сплаті істотно зменшать фінансові можливості відповідача, що є вкрай небажаним в нинішній період. Відповідач за результатами фінансової діяльності за попередні періоди є збитковим. В цей же час, позивачем не доведено факту завдання йому збитків саме внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів по спірному договору.

Крім того, АТ «Чернівцігаз» подано заяву про розстрочення виконання рішення, в якій просить у разі прийняття судом рішення на користь позивача розстрочити виконання судового рішення на один рік рівними частинами з моменту набрання рішенням законної сили. Вимоги заяви обґрунтовує тими ж обставинами і фактами, які викладені у відзиві на позов та в клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій.

Адвокатське об`єднання «Правовий Альянс» подало заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та на клопотання про розстрочення виконання рішення, просить суд відмовити у задоволенні вказаних клопотань АТ «Чернівцігаз», посилаючись на обов`язковість договору та передбаченої договором неустойки як міри відповідальності за порушення виконання зобов`язання.

Щодо аргументів відповідача про недоведеність факту завдання позивачу збитків внаслідок несвоєчасної сплати коштів за договором зазначає, що у правовідносинах, пов`язаних з укладенням та виконанням договору, сторони виступають як господарюючі суб`єкти, і вони несуть відповідний ризик під час здійснення такої господарської діяльності. Зменшення за клопотанням сторони розміру заявлених до стягнення штрафу і пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої відповідна санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів те, що вони не бажали вчинення таких порушень і що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.

Обов`язок з обґрунтування і доведення того, що порушення договірних зобов`язань не завдало значних збитків контрагенту, покладається в даному разі на відповідача, натомість позивач не зобов`язаний доводити наявність у нього збитків у зв`язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмується (її нетреба доводити) і компенсується за рахунок неустойки. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20, від 09.03.2023 у справі № 902/317/22 тощо.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, що прострочення виконання умов договору відповідачем відбулось внаслідок наявності об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне виконання ним договірних зобов`язань. Обставини, які склались у цих правовідносинах, є звичайними ризиками підприємницької діяльності, мали та могли бути передбачені відповідачем.

Надані відповідачем документи не можуть бути достатніми доказами наявності виняткових обставин, які могли б слугувати підставою для зменшення штрафних санкцій. Наявність заборгованості споживачів перед відповідачем не є підставою для звільнення останнього від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань перед позивачем.

Щодо клопотання про розстрочення виконання рішення зазначає таке. Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні статті 331 ГПК України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання. Крім того, скрутне фінансове становище не є безумовною підставою для розстрочки виконання судового рішення. При цьому, фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі за умови надання розстрочення виконання на 12 місяців відповідачем не надано. Відтак клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду може порушувати баланс інтересів сторін та суперечити положенням процесуального закону щодо виконання рішення суду у розумні строки.

Крім того, подані відповідачем докази не відображають актуальний фінансовий стан відповідача, матеріали справи взагалі не містять доказів щодо наявності чи відсутності у боржника грошових коштів на рахунках, щодо наявності чи відсутності майна у відповідача.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2024 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 10.09.2024 суд прийняв позовну заяву Адвокатського об`єднання «Правовий Альянс» до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив підготовче засідання на 30.09.2024 та встановив відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу запропонував надати відповідь на відзив.

Ухвалою від 25.09.2024 підготовче судове засідання за участю представника позивача адвоката Павліченко Л.М. вирішено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

26.09.2024 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позов, в якому просить повернути позивачу позовну заяву відповідно до вимог ч. 5 ст. 175 ГПК України, оскільки позовна заява підписана представником Позивача Павліченко Л.М., на підтвердження повноважень якої надано довіреність № 01/24-13 від 02.01.2024, підписану заступником голови Лебеденком А.О., який, в свою чергу діє, на підставі довіреності №01/24-01 від 01.01.2024. Разом з тим, позивачем не надано до позовної заяви копії зазначеної довіреності № 01/24-13 від 02.01.2024, якою могло би бути підтверджено правомочність Лебеденка А.О. на видачу довіреностей іншим особам, зокрема, в порядку передоручення. Таким чином, вважає, що позивачем при поданні позовної заяви не надано всіх необхідних доказів на підтвердження повноважень представника на право підписання позовних заяв, а також - на право представництва інтересів позивача у господарських судах України. Однак у разі продовження судового розгляду просить відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою від 30.09.2024 судом продовжено позивачу строк на подання відповіді на відзив до 04.10.2024, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 05.11.2024, судове засідання за участю представника позивача вирішено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

04.10.2024 Адвокатське об`єднання «Правовий Альянс» подало до суду відповідь на відзив, який просить долучити до матеріалів справи та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

До початку судового засідання 05.10.2024 АТ «ОГС «Чернівцігаз» звернулось до суду із клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 відсотків та клопотанням про розстрочення виконання судового рішення на один рік рівними частинами з моменту набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 05.10.2024 судом продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву в розгляді справи до 12.11.2024, судове засідання за участю представника позивача вирішено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

11.11.2024 позивачем до суду подано заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та на клопотання про розстрочення виконання рішення.

За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 12.11.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 28.11.2024, судове засідання за участю представника позивача вирішив провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 28.11.2024 суд заслухав вступне слово представника позивача, яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі, та представника відповідача, який проти позову заперечив, водночас просив зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи та судових дебатів.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

01 червня 2022 року між Адвокатським об`єднанням «Правовий Альянс» (далі Виконавець) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (далі Замовник) укладено договір № 38А580-4524-22 надання правової допомоги (далі Договір), відповідно до умов якого в порядку та нам умовах визначених цим Договором, Виконавець зобов`язався надавати комплекс послуг правової допомоги, а Замовник приймати та оплачувати їх (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє в частині надання послуг з « 01» червня 2022 року по «31» грудня 2025 року включно, а в частині проведення розрахунків до їх остаточного завершення.

Положеннями пп. 2.2.4 п.2.2 Договору закріплено право Виконавця отримувати щомісячну оплату за надані послуги у порядку та в розмірі згідно Розділу 3 цього Договору, яке кореспондується з передбаченим пп. 2.3.4 п. 2.3 Договору обов`язком Замовника своєчасно та в повному розмірі здійснювати оплату вартості послуг у відповідності з умовами цього Договору.

Пунктом 3.1 Розділу 3 Договору передбачено наступну вартість послуг Виконавця та порядок їх оплати:

3.1.1. щомісячної плати за отримання правової допомоги у розмірі 491 508, 00 (чотириста дев`яносто одна тисяча п`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

3.1.2. плати, що розраховується як 12% від стягнутих та/або перерахованих на користь Замовника, внаслідок претензійно-правової роботи Виконавця, коштів штрафних та/вбо фінансових санкцій (інфляційні нарахування, проценти річних, пеня).

3.1.3. плати, що розраховується як 10% від стягнутих та/або перерахованих на користь Замовника, внаслідок позовної роботи Виконавця, коштів за необліковані об`єми (обсяги) природного газу.

Пунктом 3.3. Розділу 3 Договору передбачено наступний порядок та строк розрахунків за договором:

3.3.1. щомісячна оплата за отримання правової допомоги (п. 3.1.1 Договору) перераховується Замовником на рахунок Виконавця на умовах передоплати не пізніше 1-го числа місяця, в якому будуть надаватися послуги.

Підпункт 3.3.2. Договору змінено додатковою угодою.

Так, 31 березня 2023 року між сторонами було укладено додаткову угоди № 1 від 31.03.2023 до Договору № 38А580-4524-22 від 01.06.2022, в якій сторони домовились викласти з 01 квітня 2023 року підпункт 2.3.3 Договору в наступній редакції:

« 2.3.3 Щомісячно, в строк до 3 (третього) числа місяця, наступного за звітним місяцем, надавати Виконавцю інформацію про розмір коштів штрафних та/або фінансових санкцій, а також суму коштів за необліковані об`єми (обсяги) природного газу, фактично зарахованих на рахунок Замовника за звітний місяць.».

Сторони також домовились викласти з 01 квітня 2023 року підпункт 3.3.2 Договору в наступній редакції:

« 3.3.2 плата, передбачена пунктом 3.1.2 та пунктом 3.1.3 цього Договору перераховується Замовником Виконавцю щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулось фактичне зарахування на банківський рахунок Замовника коштів штрафних та/або фінансових санкцій, чи коштів вартості необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу.».

Крім того, сторонами викладено з 01 квітня 2023 року пункт 3.4 Договору в наступній редакції:

« 3.4 Виконавець щомісячно, до 5 числа місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику у електронному вигляді Акти приймання-передачі послуг, що складені на підставі звітів працівників Виконавця. Звіти працівників Виконавця про фактично надані послуги надаються в електронному вигляді. Замовник підписує Акт приймання-передачі або надсилає Виконавцю мотивовану відмову від його підписання протягом 5 календарних днів після одержання Акта приймання-передачі. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за звітним, Виконавець не одержить від Замовника підписаний Акт приймання-передачі або мотивовану відмову від його підписання, Сторони визнають, що Акт приймання-передачі послуг вважається підписаним, а Послуги наданими Виконацем і прийнятими Замовником в обсязі і на умовах, зазначених у такому Акті приймання-передачі.

Виконавець щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, надсилає Замовнику в електронному вигляді Акт приймання-передачі послуг, складений на підставі інформації, отриманої від Замовника згідно п. 2.3.3. Договору, в якому зазначається сума, що підлягає сплаті Замовником на користь Виконавця згідно п.п. 3.1.2 та пп. 3.1.3 Договору. Замовник підписує Акт приймання-передачі або надсилає Виконавцю мотивовану відмову від його підписання протягом 5 календарних днів після одержання Акта приймання-передачі. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за звітним, Виконавець не одержить від Замовника підписаний Акт приймання-передачі або мотивовану відмову від його підписання, Сторони визнають, що Акт приймання-передачі послуг вважається підписаним, а Послуги наданими Виконавцем і прийнятими Замовником в обсязі і на умовах, зазначених у такому Акті приймання-передачі.

Згідно пункту 3.5 вказаного Договору сторони домовилися, що обмін Актами приймання-передачі послуг відбувається за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doc», при цьому документи в електронному вигляді скріплюються електронним цифровим підписом кожної із Сторін.

Відповідно до умов Договору АО «Правовий Альянс» надало юридичні послуги Акціонерному товариству «Чернівцігаз» у квітні 2023 року та травні 2023 року загальною вартістю 995 821, 95 грн, що складається з:

щомісячної плати 491 508,00 грн за квітень 2023 року;

щомісячної плати 491 508,00 грн за травень 2023 року;

плати у розмірі 12 570,26 грн згідно п.п. 3.1.2 та п.п. 3.1.3 п. 3.1 Договору за результатами надходжень коштів на рахунок Замовника у квітні 2023 року;

плати у розмірі 235,69 грн згідно п.п. 3.1.2 та п.п. 3.1.3 п. 3.1 Договору за результатами надходжень коштів на рахунок Замовника у травні 2023 року.

На виконання п.п. 2.3.3 п. 2.3 Договору АТ «Чернівцігаз» надало АО «Правовий Альянс» інформацію про фактичне надходження коштів у квітні 2023 року за результатами проведеної претензійно-позовної роботи по п. 3.1.2 Договору № 38А580-4524-22 від 01.06.2022 в розмірі 9 517,17 грн, відповідно 12% вказаної суми складає 1 142, 06 грн; та по п. 3.1.3 Договору № 38А580-4524-22 від 01.06.2022 в розмірі 114 282,02 грн, відповідно 10% вказаної суми складає 11 428,20 грн, що в сумі становить 12 570, 26 грн, які на виконання п.п. 3.1.2 та п.п. 3.1.3 п. 3.1 Договору підлягають сплаті на користь АО «Правовий Альянс» за результатами надходжень коштів на рахунок Замовника за квітень 2023 року, що підтверджується копією зведеного звіту про фактичне надходження коштів та розрахунок сум по п. 3.1.2 та по п. 3.1.3 Договору № 38А580-4524-22 від 01.06.2022 про надання правової допомоги у квітні 2023 року.

Крім того, на виконання п.п. 2.3.3 п. 2.3 Договору АТ «Чернівцігаз» надало АО «Правовий Альянс» інформацію про фактичне надходження коштів у травні 2023 року за результатами проведеної претензійно-позовної роботи по п. 3.1.2 Договору №38А580-4524-22 від 01.06.2022 в розмірі 380,81 грн, відповідно 12% вказаної суми складає 45,69 грн; та по п. 3.1.3 Договору №38А580-4524-22 від 01.06.2022 в розмірі 1900,00 грн, відповідно 10% вказаної суми складає 190,00 грн, що в сумі становить 235, 69 грн, які на виконання п.п. 3.1.2 та п.п. 3.1.3 п. 3.1 Договору підлягають сплаті на користь АО «Правовий Альянс» за результатами надходжень коштів на рахунок Замовника за травень 2023 року, що підтверджується копією зведеного звіту про фактичне надходження коштів та розрахунок сум по п. 3.1.2 та по п. 3.1.3 Договору № 38А580- 4524-22 від 01.06.2022 про надання правової допомоги у травні 2023 року.

Факт надання юридичних послуг за квітень 2023 року та травень 2023 року підтверджується актами наданих послуг, які було сформовано АО «Правовий Альянс» та направлено за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doc» до АТ «Чернівцігаз»:

1)акт наданих послуг № АОЯ83000104 від 30.04.2023 на суму 491 508, 00 грн;

2)акт наданих послуг № АОЯ83000123 від 31.05.2023 на суму 491 508, 00 грн.

Вказані акти наданих послуг погоджено та підписано АТ «Чернівцігаз».

За результатами отриманих від АТ «Чернівцігаз» звітів про фактичне надходження у квітні 2023 року та у травні 2023 року коштів та розрахунок сум по п. 3.1.2 та по п. 3.1.3 Договору № 38А580-4524-22 від 01.06.2022 про надання правової допомоги АО «Правовий Альянс» сформовано та направлено за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doc» до АТ «Чернівцігаз»:

1)акт наданих послуг № АОЯ83000139 від 30.04.2023 на суму 12 570, 26 грн;

2)акт наданих послуг № АОЯ83000156 від 31.05.2023 на суму 235, 69 грн.

Вказані акти наданих послуг погоджено та підписано Замовником.

У порушення умов Договору АТ «Чернівцігаз» не здійснило оплату отриманих послуг, наданих АО «Правовий Альянс» в квітні 2023 року та травні 2023 року на виконання умов Договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати послуг, що надаються Виконавцем Замовнику, Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку прострочення оплати та/або підписання Актів приймання-передачі на строк понад 30 днів, Замовник додатково сплачує Виконавцю штраф в розмірі щомісячної плати (підпункт 3.1.1 Договору) за отримання правової допомоги.

Вартість юридичних послуг, наданих АО «Правовий Альянс» у квітні 2023 року, згідно п. 3.3.1 Договору повинна була бути сплачена не пізніше 1-го числа місяця, в якому будуть надаватися послуги, тобто не пізніше 1-го квітня 2023 року. Отже, з 2-го квітня 2023 року зобов`язання зі сплати вартості послуг по акту №АОЯ83000104 від 30.04.2023 на суму 491 508, 00 грн є простроченим, аналогічно зобов`язання зі сплати вартості послуг за травень 2023 року по акту наданих послуг № АОЯ83000123 від 31.05.2023 на суму 491 508,00 грн, є простроченим, починаючи з 2-го травня 2023 року, у зв`язку з цим позивачем на підставі п. 4.2 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховано АТ «Чернівцігаз» штраф, пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Враховуючи надходження на рахунок АТ «Чернівцігаз» у квітні 2023 року та травні 2023 року коштів за результатами здійснення АО «Правовий Альянс» претензійно-позовної роботи розраховано суми в зведених звітах АТ «Чернівцігаз» про фактичне надходження коштів та розрахунок сум по п. 3.1.2 та по п. 3.1.3 Договору у квітні 2023 року та травні 2023 року, які підлягали сплаті на користь АО «Правовий Альянс», а саме: у квітні 2023 року підлягала сплаті сума 12 570, 26 грн, у травні 2023 року - 235,69 грн. У зв`язку з несплатою вказаних сум АО «Правовий Альянс» нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Отже, позивачем на виконання умов Договору надано відповідачу комплекс послуг правової допомоги, проте відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати цих послуг, у зв`язку із чим станом на 27.08.2024 утворилась заборгованість АТ «Чернівцігаз» перед АО «Правовий Альянс» у розмірі 995 821,95 грн (491 508,00 грн + 491 508,00 грн+ 12 570,26 грн. + 235,69 грн).

Зважаючи на прострочення по оплаті за надані послуги позивачем нараховано відповідачу наступні штрафні санкції: штраф в сумі 983 016,00 грн (491 508,00 грн + 491 508,00 грн), пеня в сумі 232 668, 43 грн. (116 965,44 грн + 112 817,92 грн + 2 835,71 грн + 49, 36 грн), 3% річних в сумі 40 762, 81 грн (20 738,04 грн + 19 526,10 грн + 490,08 грн + 8,59 грн) та інфляційні втрати в сумі 62 064,39 грн (31 162,08 грн + 30 118,82 грн + 770,29 грн + 13,20 грн).

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

А. Основна заборгованість.

Як встановлено судом, предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо оплати вартості наданих послуг правової допомоги, пені та штрафу відповідно до умов договору, а також інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Підставами позову позивач визначає обставину укладення між сторонами договору № 38А580-4524-22 надання правової допомоги від 01.06.2022 та додаткової угоди № 1 від 31.03.2023 до вказаного Договору, який відповідачем в частині обов`язку з оплати наданих послуг не виконано.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що договір надання правової допомоги та додаткова угода до нього підписані особами, які не уповноважені на це установчими документами та/або довіреністю позивача, позивачем не надано суду доказів правомочності голови (керуючого партнера) адвокатського об`єднання на укладання такого виду договорів та/або з такою ціною договору, отже, договір № 38А580-4524-22 від 01.06.2022 надання правової допомоги та додаткова угода до нього є нікчемними, тобто такими, що не породжують правових наслідків та не можуть бути правовою підставою для стягнення коштів з відповідача.

Надаючи оцінку наявності між сторонами договірних відносин, суд зазначає таке.

Положеннями статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами першою та другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір № 38А580-4524-22 надання правової допомоги від 01.06.2022 від імені позивача підписано головою (керуючим партнером) Костенком О.В., а додаткову угоду № 1 від 31.03.2023 до вказаного договору підписано виконуючим обов`язки голови (керуючого партнера) Лебеденком А.О.

Судом досліджено копію Статуту Адвокатського об`єднання «Правовий Альянс» та не встановлено, що він не передбачає жодних обмежень щодо повноважень Голови (керуючого партнера) на укладення договорів, відтак Голова (керуючий партнер) Адвокатського об`єднання «Правовий Альянс» Костенко Олександр Вікторович мав повноваження на підписання договору №38А580-4524-22 надання правової допомоги від 01.06.2022.

Зі змісту Додаткової угоди № 1 від 31.03.2023 року до Договору № 38А580-4524-22 від 01.06.2022, вбачається, що Лебеденко Андрій Олександрович діє на підставі наказу № 07-в від 23.03.2023 року та Статуту. Згідно пункту 2 наказу № 07-в від 23.03.2023 «Про надання відпустки» на період відпустки Олександра Костенка обов`язків Голови (керуючого партнера) Адвокатського об`єднання покладено на заступника Голови Адвокатського об`єднання Лебеденка Андрія Олександровича.

Виконання обов`язків Голови (керуючого партнера) заступником Голови (керуючого партнера) на час відсутності на роботі Голови (керуючого партнера) також відповідає положенням п. 10.4 Статуту Адвокатського об`єднання.

Таким чином, повноваження Костенка Олександра на підписання Договору №38А580-4524-22 від 01.06.2022 та повноваження Лебеденка Андрія на підписання Додаткової угоди № 1 від 31.03.2023 року до Договору № 38А580-4524-22 від 01.06.2022 є належними та підтверджуються доданими документами.

Питання щодо правомірності підписання та подання позовної заяви, а також наявність підстав для її повернення було вирішено судом під час підготовчого провадження.

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини другої цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На підставі встановлених обставин суд приходить до висновку, що позивач належно виконав свої зобов`язання за договором № 38А580-4524-22 надання правової допомоги від 01.06.2022 та додатковою угодою № 1 від 31.03.2023 до вказаного Договору, натомість відповідач свого обов`язку щодо оплати наданих послуг не виконав.

Зазначеними вище актами наданих послуг №АОЯ83000104 від 30.04.2023 на суму 491 508,00 грн, № АОЯ83000123 від 31.05.2023 на суму 491 508,00 грн, які було сформовано АО «Правовий Альянс» та направлено АТ «Чернівцігаз», а також актами наданих послуг за результатами отриманих від АТ «Чернівцігаз» звітів про фактичне надходження у квітні 2023 року та у травні 2023 року коштів та розрахунок сум по п. 3.1.2 та по п. 3.1.3 Договору № АОЯ83000139 від 30.04.2023 на суму 12 570,26 грн, № АОЯ83000156 від 31.05.2023 на суму 235,69 грн підтверджується надання позивачем та отримання відповідачем юридичних послуг у квітні та травні 2023 року в загальній сумі 995 821,95 грн.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Положеннями пп. 2.2.4 п.2.2 Договору закріплено право Виконавця отримувати щомісячну оплату за надані послуги у порядку та в розмірі згідно Розділу 3 цього Договору, яке кореспондується з передбаченим пп. 2.3.4 п. 2.3 Договору обов`язком Замовника своєчасно та в повному розмірі здійснювати оплату вартості послуг у відповідності з умовами цього Договору.

Пунктом 3.1 Розділу 3 Договору передбачено вартість послуг Виконавця та порядок їх оплати.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 38А580-4524-22 про надання правової допомоги від 01.06.2022 та додатковою угодою № 1 від 31.03.2023 до вказаного Договору в сумі 995 821,95 грн є обґрунтованими та підставними.

Б. Штраф, пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами у Договорі було погоджено строки оплати наданих юридичних послуг. Вартість юридичних послуг, наданих АО «Правовий Альянс» у квітні 2023 року, згідно п. 3.3.1 Договору повинна була бути сплачена не пізніше 1-го числа місяця, в якому будуть надаватися послуги, тобто не пізніше 1-го квітня 2023 року. Отже, з 2-го квітня 2023 року зобов`язання зі сплати вартості послуг по акту №АОЯ83000104 від 30.04.2023 на суму 491 508, 00 грн є простроченим. Зобов`язання зі сплати вартості послуг за травень 2023 року по акту наданих послуг № АОЯ83000123 від 31.05.2023 на суму 491 508,00 грн, є простроченим, починаючи з 2-го травня 2023 року.

Крім того, враховуючи надходження на рахунок АТ «Чернівцігаз» у квітні 2023 року та травні 2023 року коштів за результатами здійснення АО «Правовий Альянс» претензійно-позовної роботи розраховано суми в зведених звітах АТ «Чернівцігаз» про фактичне надходження коштів та розрахунок сум по п. 3.1.2 та по п. 3.1.3 Договору у квітні 2023 року та травні 2023 року, вказані кошти підлягали сплаті на користь АО «Правовий Альянс», а саме: у квітні 2023 року підлягала сплаті сума 12 570, 26 грн, у травні 2023 року - 235,69 грн.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати послуг, що надаються Виконавцем Замовнику, Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку прострочення оплати та/або підписання Актів приймання-передачі на строк понад 30 днів, Замовник додатково сплачує Виконавцю штраф в розмірі щомісячної плати (підпункт 3.1.1 Договору) за отримання правової допомоги.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК України).

За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у п. 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Завданням неустойки є сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

У підпункті 7.3.2 пункту 7.3 Договору сторони досягли згоди, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості невчасно поставленого Товару.

Отже, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі щомісячної плати (підпункт 3.1.1 Договору) на підставі п. 4.2 Договору за прострочення оплати наданих послуг за квітень 2023 року в сумі 491 508,00 грн та за травень 2023 року в сумі 491 508,00 грн, а також пеню в сумі 229 783,36 грн.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунки штрафу та пені та визнано їх правильними та обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 90% суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, якщо її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У своїх висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (Провадження №14-224цс21) з посиланням на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру пені суд виходить з такого.

Положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості, а тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 90 % та більше фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21).

Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

Тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), до якого суд має право її зменшити, залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 та підтримана у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

В даному випадку суд вважає за необхідне зменшити пеню та штраф на 50 %, виходячи з наступного.

Події, пов`язані з введенням воєнного стану, суттєвим чином вплинули на фінансовий стан відповідача та призвели до ускладнення умов господарської діяльності. За результатами господарської діяльності відповідача, перед останнім існує значна дебіторська заборгованість всіх категорій споживачів. Так, станом на 01.07.2023 лише дебіторська заборгованість населення складала 55,2 млн. грн., станом на 01.10.2023 вона складала вже 61,8 млн. грн., а станом на 01.01.2024 її розмір складав вже 63,2 млн. грн.

Також суд враховує, що заявлені до стягнення з АТ «Чернівцігаз» штрафні санкції є значними та надмірними. Так, позивачем проведено нарахування відповідачу штрафних санкцій (пеня та штраф) в загальному розмірі 1 215 684,43 грн., з яких пеня становить 232 668,43 грн, а штраф - 983 016,00 грн. В цей же час, основний борг становить 995 821,95 грн. Отже, лише штраф в сумі більше 900 000,00 грн нараховано фактично в тому самому розмірі, як і основний борг. Таким чином, нараховані штрафні санкції значно перевищують розмір основного боргу.

При цьому, позивач застосовує своє право на стягнення з відповідача втрат майна, що передбачені законом як річні та інфляційні.

Суд звертає увагу на те, що наявність у постачальника можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми у вигляді штрафу та пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для замовника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для виконавця, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності.

На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належних до сплати штрафу з 983 016,00 грн до 491 508,00 грн та пені з 232 668,43 грн до 116 334,22 грн, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань. Цей захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу та пені ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності. Також судом зазначається, що відповідач не просить зменшити розмір 3% річних.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних в сумі 40 762, 81 грн та інфляційних втрат в сумі 62 064,39 грн суд зазначає таке.

Так, за порушення відповідачем строків оплати за надані послуги правової допомоги

позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 40 762, 81 грн (20 738,04 грн + 19 526,10 грн + 490,08 грн + 8,59 грн) та інфляційні втрати в сумі 62 064,39 грн (31 162,08 грн + 30 118,82 грн + 770,29 грн + 13,20 грн). Вказані суми нараховані на щомісячні плати та плати згідно п.п. 3.1.2 та п.п. 3.1.3 п. 3.1 Договору за результатами надходжень коштів на рахунок замовника за квітень та травень 2023 року.

Відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідна правова позиція щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України викладена також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

У постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо можливості застосування положень статті 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що від є арифметично правильним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

V. Розстрочення виконання рішення.

Згідно з статтею 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Системний аналіз зазначеної статті ГПК України свідчить про те, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності конкретні обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Крім того, розглядаючи питання про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 331 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що реально ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду.

Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. Суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Також, вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін, чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Савіцький проти України» від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Отже, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Також, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відтак, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, при цьому суд повинен досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. Також, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду відповідач посилається на вкрай тяжкий фінансовий стан, який виник не з його вини, а у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану та затвердження НКРЕКП економічно необґрунтованих тарифів на послуги з розподілу природного газу для АТ «Чернівцігаз». Так, станом на 01.07.2023 лише дебіторська заборгованість населення складала 55,2 млн. грн., станом на 01.10.2023 вона складала вже 61,8 млн. грн., а станом на 01.01.2024 її розмір складав вже 63,2 млн. грн. Відповідно до фінансових результатів за 2021 рік чистий збиток відповідача становив 252,8 млн. грн. (майже у двічі більший ніж у 2020 році, який становив 161,6 млн. грн.), за 2022 рік чистий збиток відповідача становив вже 506,2 млн. грн. (тобто удвічі більший ніж у 2021 році), а лише за 1 кв. 2023 року чистий збиток відповідача вже становив 59,3 млн. грн.

Суд зазначає, що введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Боржник не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Судом враховується, що військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану має загальний характер та впливає на діяльність, без виключення, усіх суб`єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, саме відповідачем порушено зобов`язання, тобто через його винні дії виник спір, при цьому відповідачем під час розгляду справи не було доведено, що порушення зобов`язання сталося внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, тому доводи АТ «Чернівцігаз» щодо настання надзвичайних подій для боржника, які можуть ускладнити виконання рішення суду, є безпідставними та необґрунтованими.

Суд зазначає, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» є юридичною особою.

Згідно статті 96 ЦК України однією з ознак юридичної особи є можливість самостійно відповідати за своїми зобов`язаннями та відповідальність за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Стаття 42 ГК України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Таким чином, юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.

Згідно статті 140 ГК України джерелами формування майна суб`єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об`єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб`єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.

Надані боржником звіти про оплату населенням житлово-комунальних послуг за 2021, 2022 та перший квартал 2023 року відображають наявність заборгованості населення з оплати житлово-комунальних послуг, однак вказані докази не є беззаперечними та належними доказами неплатоспроможності боржника, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема інформацією про рахунки боржника, доказами відсутності руху коштів по банківських рахунках божника, доказами про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів.

Боржник - АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» не надав суду доказів відсутності на його рахунках грошових коштів, наявності або відсутності у нього майна, за рахунок якого можливе погашення заборгованості.

Крім того, заявником не надано суду фінансову звітність за попередні роки, що унеможливлює здійснити порівняльний аналіз збитків підприємства відповідача.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд звертає увагу боржника також і на ту обставину, що скрутне фінансове становище та збитковість діяльності не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки виконання рішення, оскільки фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки та належного планування власної діяльності, в тому числі й в частині своєчасного і належного стягнення дебіторської заборгованості.

Крім того, суд враховує, що належних доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочення виконання на один рік боржником не надано, а згоди стягувача на відстрочення виконання рішення суду не отримано.

Поряд із цим, Адвокатське об`єднання «Правовий Альянс» як стягувач, який має право на отримання коштів за рішенням суду у даній справі, не повинен нести відповідальність за неефективну діяльність боржника.

Суд враховує ту обставину, що існування заборгованості, підтвердженої обов`язковим і таким, що підлягає виконанню судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, заява №3236/03, п.43).

Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п.40; рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява №59498/00, п.34, ECHR 2002-ІІІ, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява №41510/98, п.27).

Задоволення заяви означало б, фактично, врахування інтересів лише боржника. В той же час, дотримання справедливого балансу прав та інтересів вимагає врахування інтересів також і стягувача. Відсутність коштів на рахунках чи їх арешт, на що також посилається відповідач, ще не свідчать про неможливість виконання рішення суду, з огляду на існуванні інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», способів виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи, наведені в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення, не підкріплені належними доказами та не підтверджують наявність обставин, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, у зв`язку з чим вважає, що підстави для задоволення заяви АТ «Чернівцігаз» про відстрочення виконання рішення відсутні.

VІ. Висновок суду.

За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач надав відповідачу послуги правової допомоги, проте останній неналежно виконав обов`язок щодо її оплати, внаслідок з нього підлягає стягненню 995 821,95 грн основного боргу, 40 762,81 грн 3 % річних, 62 064,39 грн інфляційних втрат та 50% заявлених до стягнення штрафу в сумі 491 508,00 грн та пені в сумі 116 334,22 грн.

У зв`язку зі зменшенням розміру штрафу та пені у задоволенні решти позовних вимог про стягнення 50% штрафу та пені відмовити.

VІІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем за подання позову сплачено судовий збір в сумі 34 715,00 грн згідно платіжної інструкції № 175 від 28.08.2024.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, згідно усталеної судової практики судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

За таких обставин сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача.

Про понесення інших судових витрат сторони не заявляли.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (58005, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Винниченка, 9А, код 03336166) на користь Адвокатського об`єднання «Правовий Альянс» (01010, місто Київ, вул. Острозьких Князів, 32/2, код ЄДРПОУ 41558229) заборгованість за договором надання правової допомоги № 38А580-4524-22 від 01.06.2022 в сумі 995 821,95 грн, штраф в сумі 491 508,00 грн, пеню в сумі 116 334,22 грн, 40 762,81 грн 3 % річних та 62 064,39 грн інфляційних втрат, а також 34 715,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. У задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 09 грудня 2024 року.

Суддя І.В. Марущак