Ухвала

від 03.12.2024 по справі 927/909/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

03 грудня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/909/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» про розстрочення виконання рішення суду у справі

За позовом: Приватного виробничо-комерційного підприємства «Вектор-Б»,

вул. Некрасова, 26, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД»,

вул. Каштанова, 17, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення боргу в сумі 65 591,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2024 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства «Вектор-Б» 65591,00 грн боргу, 3028,00 грн судового збору та 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» подано до суду заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2024 у справі №927/909/24 наступними частинами: грудень 2024 року 15 000,00 грн, січень 2025 року 15 000,00 грн, лютий 2025 року 15 000,00 грн, березень 2025 року 15 000,00 грн, квітень 2025 року 15 000,00 грн, травень 2025 року 5619,00 грн або будь-якими іншими частками на розсуд суду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/160/24 від 20.11.2024 на підставі п. 11 рішення зборів суддів Господарського суду Чернігівської області від 03.09.2020 та перебуванням судді Романенко А. В. у відпустці було призначено автоматизований розподіл заяви у справі №927/909/24.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області для розгляду заяви визначено суддю Шморгуна В.В.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 22.11.2024 призначено розгляд вказаної заяви на 03.12.2024 об 11:50 та запропоновано позивачу у строк до 03.12.2024 (до початку судового засідання) надати суду письмові пояснення по суті заяви та докази на підтвердження викладених у поясненнях обставин та заперечень (ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його Електронний кабінет, але у судове засідання 03.12.2024 не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарське процесуального кодексу України судове засідання проводилось за відсутності позивача (його представника).

Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Подана відповідачем заява про розстрочення виконання рішення обґрунтована введенням в Україні воєнного стану; систематичними обстрілами з боку країни-агресора; посиленням мобілізації; блокуванням восени 2023 року - взимку 2024 року польськоукраїнських та угорсько-українських кордонів; відключенням електроенергії; відмовою податкових органів у реєстрації податкових накладних ТОВ «Біоресурс ЛТД» в ЄРПН; поданням контрагентами відповідача позовів до нього, що, за твердженнями відповідача, суттєво вплинуло на його платоспроможність та економічний добробут.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки або розстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку або розстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Спираючись на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

В зв`язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 року у справі «Чіжов проти України» Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Звертаючись з заявою про розстрочення виконання рішення, відповідач, зокрема, посилається на введений в Україні воєнний стан та інші негативні наслідки, пов`язані зі збройною агресією рф проти України.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан неодноразово було продовжено.

Суд вважає, що в даному випадку посилання відповідача на воєнний стан та скрутний у зв`язку з цим фінансовий стан є безпідставними.

Так, договір-заявка на перевезення вантажу, внаслідок невиконання якого у відповідача виникла спірна заборгованість, був укладений між сторонами 06.05.2024, тобто більше ніж через два роки після початку військової агресії рф та введення в Україні воєнного стану, а отже ці обставини на момент підписання договору для сторін були загальновідомим фактом.

Крім того, замовником за Договором-заявкою на перевезення вантажу є сам відповідач, а отже, підписуючи договір з визначеним строком оплати за послуги з перевезення, відповідач повинен був врахувати та усвідомлювати його умови та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання з оплати, ризики та можливі негативні наслідки для себе.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема, фінансової звітності, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо).

Суд наголошує, що тяжка економічна ситуація в країні, спричинена військовою агресією, носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.

Так, спірна заборгованість виникла перед ПВКП «Вектор-Б», яке також знаходиться у м. Чернігові, а отже сторони перебувають в однакових умовах воєнного стану, військова агресія рф проти України та правовий режим воєнного стану в країні негативно впливає на обидві сторони цього спору, а відтак надання розстрочки відповідачу порушить баланс інтересів позивача.

Щодо доводів відповідача про пред`явлення до нього позовів його контрагентами, суд зазначає, що відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Як позивач, так і відповідач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Таким чином, наявність судових проваджень щодо відповідача не є підставою для невиконання ним своїх грошових зобов`язань перед позивачем за договором та не є тими обставинами, з якими приписи процесуального закону пов`язують можливість надання розстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідно до чинного законодавства зобов`язання мають виконуватись належним чином, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення; при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Наведені відповідачем обставини не свідчать про необхідність надання розстрочення виконання рішення суду у цій справі, а відтак суд доходить висновку, що заява ТОВ «Біоресурс ЛТД» про розстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 03.12.2024 відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини ухвали.

Керуючись ст. 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2024 у справі 927/909/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст ухвали складено 09.12.2024.

Суддя В. В. Шморгун