Рішення

від 09.12.2024 по справі 927/980/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/980/24

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Цвіт+,

вул. Мазепи Івана, 48, офіс 14, м. Чернігів, 14017;

до відповідача: Державного підприємства Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної академії аграрних наук України,

вул. Шевченка, 26А, с. Новоселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15502;

предмет спору: про стягнення 36104,88 грн

без виклику (повідомлення) сторін

УСТАНОВИВ:

18.10.2024, через систему «Електронний суд», надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Цвіт+ (далі ТОВ Цвіт+) до Державного підприємства Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (далі - ДП ДГ Деснянське Прилуцької дослідної станції ІСНААН України ) про стягнення 36104,88 грн, а саме: 22250,88 грн основного боргу за договором поставки № 26-04/23 купівлі-продажу товару від 26.04.2023 (далі Договір), 4706,00 грн пені за період з 30.04.2023 по 25.01.2024, 784,00 грн 3% річних з період з 30.04.2023 по 29.07.2024, 1689,00 грн інфляційних нарахувань за період з травня 2023 по червень 2024 років та 6675,00 грн штрафу (в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару), нарахованих на підставі п. 7.3. Договору та статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за товар, поставлений за видатковими накладними від 26.04.2023 № 50 та від 21.07.2023 № 63, складеними сторонами на виконання умов Договору та специфікацій до нього.

У прохальній частині позовної заяви (п. 4) позивач клопотав, відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), нараховувати відсотки річних, органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, на залишок боргу, з дня винесення рішення до моменту виконання рішення Господарського суду Чернігівської області за позовом ТОВ Цвіт+ до ДП ДГ Деснянське Прилуцької дослідної станції ІСНААН України (код ЄДРПОУ 00497348) за наступною формулою: сума відсотків річних = сума, що підлягає оплаті * 3% річних * кількість днів прострочення/365 днів. Також просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн та гонорар успіху адвоката в розмірі 10000,00 грн.

Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; установив сторонам строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог, про що постановив ухвалу від 21.10.2024 (доставлена сторонам до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 21.10.2024 о 17:26, підтверджується довідками про доставку електронного листа).

31.10.2024, від відповідача, в належний строк, надійшов відзив на позов вих. № 116 від 31.10.2024, яким частково визнані позовні вимоги. Просив суд взяти до уваги дію форс-мажорних обставин, зокрема, введення в дію воєнного стану, ведення бойових дій безпосередньо на території та полях Підприємства, як наслідок, пошкодження сільськогосподарської техніки, замінування та забруднення сільськогосподарських земель Підприємства вибухо-небезпечними предметами, що призвело до виведення їх з обробітку, зниження врожайності та зменшення прибутку. До відзиву на позов додав довідку Підприємства від 31.10.2024 № 120 із статистичними даними щодо обсягу засіяних полів та зібраного врожаю у продовж 2021 2024 років; засвідчені копії актів обстеження майна, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації від 03.06.2022 № 8, від 03.06.2022 № 9, від 14.06.2022 № 22.

Відповідач письмово клопотав розглянути наявний спір за правилами загального позовного провадження з огляду на предмет спору, характер спірних правовідносин та той факт, що Підприємство постраждало від агресії РФ і дані обставини безпосередньо вплинули на виконання взятих Підприємством зобов`язань.

Ухвалою суду від 01.11.2024 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про перехід до розгляду справи № 927/980/24 за правилами загального позовного провадження.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Суд врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ :

26.04.2023, між ТОВ «Цвіт+» (продавець) та ДП ДГ Деснянське Прилуцької дослідної станції ІСНААН України (покупець) укладений договір поставки № 26-04/23 купівлі - продажу товару (далі Договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором передати в власність покупця мікродобрива, регулятор росту рослин та засоби захисту рослин (товар), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Сторони домовилися про те, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, вартість товару та термін його оплати, термін поставки покупцю та базис поставки товару, а також інші умови, будуть установлені за згодою сторін у додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 3.1. Договору ціна товару та його загальна вартість погоджується сторонами та вказується в відповідних специфікаціях. Після підписання сторонами відповідних специфікацій, ціна на товар вважається погодженою та змінюватися не може, окрім випадків коли сторони підписали відповідну додаткову угоду про зміну ціни на товар.

Пунктами 4.1., 4.3., 4.4. Договору визначено, що оплата за товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Умови та термін оплати за кожну партію товару встановлюється сторонами в відповідних додатках, платіжні реквізити постачальника в кінці тексту Договору.

Умови оплати за товар визначаються в специфікаціях на поставку до даного Договору.

Відповідно до п. 5.5. Договору датою поставки товару є дата його фактичного приймання покупцем. Факт приймання-передачі партії товару засвідчується сторонами шляхом передачі оригіналу доручення та підписання первинних документів (видаткової накладної та/або товаро-транспортної накладної), які є юридичним доказом здійснення господарської операції за цим Договором.

Сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, включаючи відшкодування збитків, понесених невинною стороною і сплату штрафних санкцій (п. 7.1. Договору).

За п. 10.1. Договір набирає сили з моменту підписання вповноваженими представникам сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині виконання сторонами своїх зобов`язань до повного їх виконання.

На виконання умов Договору поставки № 26-04/23 купівлі - продажу товару від 26.04.2023 позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 60128,30 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 50 від 26.04.2023 на суму 15290,88 грн (специфікація від 26.04.2023), № 60 від 04.07.2023 на суму 13920,00 грн (специфікація від 04.07.2023), № 63 від 21.07.2023 на суму 6960,00 грн (специфікація від 21.07.2023), № 82 від 22.09.2023 на суму 23957,42 грн (специфікація від 22.09.2023), які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

За доводами позивача, відповідач розрахувався за поставлений товар частково, а саме по видатковим накладним № 60 від 04.07.2023 на суму 13920,00 грн та № 82 від 22.09.2023 на суму 23957,42 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 14).

З урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, позивачем заявлено до стягнення за даним позовом 22250,88 грн заборгованість за видатковими накладними від 26.04.2023 № 50 та від 21.07.2023 № 63 та специфікаціями до них.

Одночасно, з огляду на порушення грошових зобов`язань, на підставі п. 7.3. Договору та статті 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача: 4706,00 грн пені за період з 30.04.2023 по 25.01.2024, 784,00 грн 3% річних з період з 30.04.2023 по 29.07.2024, 1689,00 грн інфляційних нарахувань за період з травня 2023 по червень 2024 років та 6675,00 грн штрафу (30% від суми несплаченого боргу) відповідно до наведених розрахунків (а.с. 15 16).

За п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 526 ЦК України.

За нормами статей 193 ГК України та 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків передбачених законом, не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару за переліченими видатковими накладними на загальну вартість 60128,30 грн, у тому числі за спірними на суму 22250,88 грн.

Заперечень та спростувань щодо інформації, зазначеної в цих видаткових накладних та специфікаціях, складених за підписом відповідача, від останнього не надходило.

За змістом п. 4.3. Договору умови оплати за товар визначаються в специфікаціях на поставку до даного Договору.

У специфікаціях від 26.04.2023, 04.07.2023, 21.07.2023, 22.09.2023 до Договору зазначено, що оплата товару, визначеного специфікацією здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку або поставки товару.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме по видатковим накладним № 60 від 04.07.2023 на суму 13920,00 грн та № 82 від 22.09.2023 на суму 23957,42 грн, що підтверджується банківськими виписками.

Суд установив, що за видатковою накладною № 50 від 26.04.2023 на суму 15290,88 грн (специфікація від 26.04.2023) відповідач зобов`язаний був остаточно розрахуватися по 01.05.2023 включно; за видатковою накладною № 63 від 21.07.2023 на суму 6960,00 грн (специфікація від 21.07.2023) по 26.07.2023 включно, проте доказів оплати вказаної заборгованості відповідач до суду не надав, правомірність заявлених позивачем вимог не спростував.

За таких обставин позивачем правомірно заявлено до стягнення 22250,88 грн основної заборгованості.

Щодо стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.

Статтями 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За статтею 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які сплачуються в разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонене, але й передбачене частиною 2 статті 231 ГК України.

Щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки за статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Виходячи з приписів п. 7.3. Договору в випадку порушення покупцем строків оплати товару згідно з п. 4.1. цього Договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати. За затримку оплати товару більше ніж на 7 календарних днів, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 30% від суми несплаченого боргу.

Тобто, сторони в Договорі передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов Договору в вигляді сплати неустойки (в формі пені та штрафу).

Позивач просить стягнути з відповідача 4706,00 грн пені за період з 30.04.2023 по 25.01.2024 та 6675,00 грн штрафу (30% від суми несплаченого боргу).

У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 по справі № 922/3782/17 викладений наступний правовий висновок: З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Суд, виходячи з встановлених вище граничних строків оплати вартості поставленого відповідачу товару за спірними видатковими накладними, здійснив перерахунок заявленої до стягнення суми неустойки (в формі пені), дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в межах заявлених вимог у сумі 4706,00 грн за період з 02.05.2023 по 25.01.2024.

Суд установив факт прострочення оплати товару більше ніж на 7 календарних днів, тому вимоги про стягнення 6675,00 грн штрафу (30% від суми несплаченого боргу) підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України.

Відповідач не клопотав до суду про зменшення розміру неустойки (в формі пені та штрафу).

Суд констатує, що договір поставки № 26-04/23 від 26.04.2023 укладений сторонами вже після введення в країні воєнного стану, тобто відповідач, діючи як самостійний суб`єкт господарювання, міг оцінити власні ризики підприємницької діяльності.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Статтею 625 ЦК України врегульовані правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 784,00 грн 3% річних з період з 30.04.2023 по 29.07.2024 та 1689,00 грн інфляційних нарахувань за період з травня 2023 по червень 2024 років.

Перевіривши наданий розрахунок 3% річних суд установив, що позивачем помилково визначений початок періоду прострочки з оплати поставленого товару, тому 3% річних по неоплаченій видатковій накладній № 50 від 26.04.2023 на суму 15290,88 грн (специфікація від 26.04.2023) підлягають нарахуванню за період з 02.05.2023 по 29.07.2024 в розмірі 571,12 грн; по видатковій накладній № 63 від 21.07.2023 на суму 6960,00 грн (специфікація від 21.07.2023) з 27.07.2023 по 29.07.2024 в розмірі 210,75 грн. Відтак позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на загальну суму 781,87 грн.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором, тому здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат у спірному періоді, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині вимог на суму 1312,43 грн.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

За статтею 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову, посилається на дію форс-мажорних обставин, а саме введення в країні воєнного стану з 24.02.2022, як підстави для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Пунктами 9.1. 9.4. Договору передбачено, що в випадку настання обставин, що знаходяться поза контролем сторін (форс-мажорних), які сторонами не могли бути передбачені і враховані, як то, зокрема, військові дії, - сторона, що підпала під дію таких обставин, звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язань по Договору при умові підтвердження факту існування форс-мажорних обставин довідкою територіального органу Торгово-Промислової Палати України.

За настання обставин, що вказані в п. 9.1. дійсного Договору, сторона, для якої вони виникли, повинна в триденний термін будь-якими доступними способами повідомити другу сторону про настання таких обставин з подальшим підтвердженням факту існування форс-мажорних обставин довідкою територіального органу Торгово-Промислової Палати України.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє потерпілу сторону права посилатися на вказані обставини як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання обов`язків по цьому Договору.

Існування форс-мажорних обставин звільняє сторону, яка підпала під їх дію від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим Договором, але не звільняє від обов`язку виконати свої зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 дійшов висновку про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Посилання відповідача в відзиві на позов на форс-мажорні обставини, зокрема, дію в країні воєнного стану, введення на початку повномаштабного вторгнення військ РФ, у 2022 році, бойових дій безпосередньо на території та полях Підприємства, як наслідок вилучення з обробітку значної площі земель Підприємства, що в сукупності унеможливило своєчасне виконання договірних зобов?язань перед позивачем, судом до уваги не приймаються оскільки Договір поставки № 26-04/23 від 26.04.2023 укладений сторонами вже після настання перелічених відповідачем подій.

Відповідач, діючи як самостійний суб`єк господарювання, мав можливість оцінити власні підприємницькі ризики, пов`язані з виконанням Договору поставки № 26-04/23 від 26.04.2023.

Зокрема, відповідачем в обгрунтування заявлених підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання умов Договору, не надано до матеріалів справи документів, перелік яких наведений в п.9.2. Договору.

Надані відповідачем до матеріалів справи: довідка Підприємства від 31.10.2024 № 120 із статистичними даними щодо обсягу засіяних полів та зібраного врожаю впродовж 2021 2024 років; засвідчені копії актів обстеження майна, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації від 03.06.2022 № 8, від 03.06.2022 № 9, від 14.06.2022 № 22 не є належною підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов?язань перед позивачем, оскільки Договір поставки № 26-04/23 був укладений сторонами в 2023 році, тобто після настання перелічених подій.

Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача: 22250,88 грн основного боргу, 4706,00 грн пені за період з 02.05.2023 по 25.01.2024, 6675,00 грн штрафу, 781,87 грн трьох відсотків річних за період з 02.05.2023 по 29.07.2024, 1312,43 грн інфляційних втрат за період з травня 2023 по червень 2024 років. У решті позову відмовити.

У прохальній частині позову позивач клопотав, на підставі частини 10 статті 238 ГПК України, нараховувати відсотки річних, органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, на залишок боргу, з дня винесення рішення до моменту його виконання за наступною формулою: сума відсотків річних = сума, що підлягає оплаті * 3% річних * кількість днів прострочення/365 днів.

Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків у такому випадку розраховується за правилами, визначеними в рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Вказана норма убезпечує особу, на користь якої ухвалене рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

Відповідно до частин 11, 12 статті 26 Закону України Про виконавче провадження якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними в виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Керуючись приписами частини 10 статті 238 ГПК України, суд, за клопотанням позивача, ухвалив здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу з дня набуття судовим рішенням законної сили до моменту його фактичного виконання. При здійсненні часткової сплати заборгованості, нарахування 3% річних має відбуватись на розмір основного боргу за Договором, що залишився непогашеним.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідача відшкодовуються судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог 2996,24 грн.

Виходячи з приписів статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 10000,00 грн, а також у разі задоволення позову повністю або частково відповідач просить стягнути гонорар успіху адвоката у розмірі 10000,00 грн.

Згідно з частинами 1 - 4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі статтею 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статей 1, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження надання правничої допомоги позивач надав: Договір № 15/02 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 15.02.2024; розрахунок від 17.10.2024 адвокатських послуг за договором № 15/02 від 15.02.2024; Акт виконаних послуг за договором № 15/02 від 15.02.2024; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 2030 від 26.10.2005; довіреність № 25/09 від 25.09.2023 на право адвоката Заматова Р.В. представляти інтереси товариства у всіх судах загальної та спеціальної юрисдикції.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 15/02 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 15.02.2024 (далі Договір № 15/02 від 15.02.2024) клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу з усіх питань, пов`язаних з поданням клієнтом позовів до Господарського суду Чернігівської області про стягнення заборгованості з ДП ДГ Деснянське Прилуцької дослідної станції ІСНААН України за несплачений товар на підставі Договору № 26-04/23 від 26.04.2023.

Пунктом 4.1. Договору № 15/02 від 15.02.2024 сторони визначили, що юридичну допомогу надану адвокатом, клієнт оплачує в гривнях шляхом перерахування суми, визначеної в актах виконаних робіт, складених з розрахунку фактично витраченого часу осіб, призначених для надання правової допомоги, без ПДВ, відповідно до наступного розрахунку: 1. здійснення правового аналізу документів, а також документів, наданих замовником, необхідних для з`ясування фактичних обставин справи, збір матеріалів, первинної документації тощо; 2. здійснення правового аналізу судової практики в питаннях предмету договору; 2.1. розрахунок штрафних санкцій; 3. підготовка додатків до позову; 4. складання і подання позовної заяви; 5. участь у судових засіданнях першої інстанції; 6. підготовка і подання відзиву або відповіді на відзив.

За п. 4.1.1. Договору № 15/02 від 15.02.2024 ціна за один час роботи складає 3000,00 грн.

Оплата за цим договором, відповідно до п. 4.2, здійснюється протягом 30 днів після складання повного тексту судового рішення, яке набрало законної сили.

За умовами п. 4.3 Договору № 15/02 від 15.02.2024, якщо буде досягнута мета представництва по договору повністю або частково, клієнт додаткового сплачує адвокату «гонорар успіху» у розмірі 10000,00 грн, який сплачується протягом 30 днів після складання повного тексту судового рішення, яке набрало законної сили.

За розрахунком вартості адвокатських послуг, розрахунок однієї години роботи адвоката складає 3000,00 грн; загальна вартість наданих послуг - 10000,00 грн: складання і подання позовної заяви 6000,00 грн (2 год); підготовка додатків до позову 2000,00 грн (45 хв); розрахунок штрафних санкцій 3000,00 грн (1 год).

Сторонами підписаний двосторонній акт виконаних робіт від 17.10.2024 за Договором № 15/02 від 15.02.2024 на суму 10000,00 грн згідно з наведеним переліком робіт.

Оцінивши надані позивачем документи щодо відповідності зазначених у них даних щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, суд не погоджується з включенням до судових витрат послуг, зазначених в п. 2 Акту - підготовка додатків до позову, оскільки такі роботи не можуть включатись саме до витрат на професійну правничу допомогу, така діяльність адвоката не пов`язана з наданням правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, а носить суто технічний характер, що може і повинна виконуватись навіть некваліфікованим персоналом, а відтак і не може оплачуватись на рівні оплати послуг адвоката.

Вказана послуга не є послугою з надання правничої допомоги в розумінні статей 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", тому не підлягає покладенню на відповідача.

Зазначення в Акті послуг щодо розрахунку штрафних санкцій (п. 3) є необґрунтованим, оскільки підготовка позовної заяви передбачає собою не тільки фізичний набір (друк) її тексту, але й цілий комплекс необхідних відповідних дій, як то загальне визначення предмету позову і його розміру, обґрунтування їх фактичними обставинами та правовими підставами, наведення та надання відповідних доказів, що включає в себе також здійснення і надання відповідних розрахунків позовних вимог.

Таким чином, суд вважає, що такі витрати не підлягають покладенню на відповідача.

Таким чином наявні підстави для покладення на відповідача судових витрат за надання послуг, наведених лише в п. 1 Акту - складання і подання позовної заяви, обґрунтованих та реально пов`язаних з наданням професійної правничої допомогу позивачу, в загальному розмірі 6000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка є "гонораром успіху" в розмірі 10000,00 грн, суд виходить з такого.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Зазначений висновок відповідає також позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати в твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Вказаний правовий висновок, відповідно до приписів частини 4 статті 236 ГПК України, має бути врахований при виборі і застосуванні норм права.

Отже, гонорар успіху може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу.

Оскільки гонорар успіху обумовлений сторонами до сплати під відкладальною умовою і є складовою частиною гонорару адвоката, а його розмір є розумним і співмірним із ціною позову, тому суд доходить висновку про наявність підстав для включення гонорару успіху до складу витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу в сумі 3572,62 грн (10% від суми присудженої до стягнення).

Враховуючи часткове задоволення позову, суд присуджує до відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 9472,21 грн, з урахуванням гонорару успіху.

Керуючись статтями 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 124, 126, 129, 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Цвіт+ (вул. Мазепи Івана, 48, офіс 14, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 42629500) до Державного підприємства Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (вул. Шевченка, 26А, с. Новоселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15502, код ЄДРПОУ 00497348) про стягнення 36104,88 грн.

2. Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (вул. Шевченка, 26А, с. Новоселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15502, код ЄДРПОУ 00497348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цвіт+ (вул. Мазепи Івана, 48, офіс 14, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 42629500) 22250,88 грн основного боргу, 4706,00 грн пені, 781,87 грн 3% річних, 1312,43 грн інфляційних, 6675,00 грн штрафу, 2996,24 грн судового збору та 9472,21 витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області в справі № 927/980/24, здійснювати:

- нарахування 3% річних на суму непогашеного боргу за несвоєчасну оплату за поставлений товар за договором поставки № 26-04/23 купівлі - продажу товару від 26.04.2023 за наступною формулою: сума відсотків річних = сума, що підлягає оплаті * 3% річних * кількість днів прострочення/365 днів, починаючи з дати набрання судовим рішенням законної сили до моменту його фактичного виконання.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко