Ухвала

від 03.12.2024 по справі 927/513/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

03 грудня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/513/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В.В., розглянувши заяву Ріпкинської селищної ради про розстрочення виконання рішення суду у справі

За позовом: Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»,

вул. Реміснича, 55-Б, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області,

вул. Святомиколаївська, 85, смт. Ріпки, Чернігівський район, Чернігівська область,

Предмет спору: про стягнення 1 553 429,73 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Облтеплокомуненерго звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про стягнення 1 553 429,73 грн різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого тарифу для населення в опалювальному періоді 2021-2022 років.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 стягнуто з Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області на користь Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» заборгованість у розмірі 1 553 429,73 грн та судовий збір у розмірі 23 301,45 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 рішення суду від 12.08.2024 залишено без змін.

26.11.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву, у якій просить розстрочити виконання рішення суду від 12.08.2024 на сім місяців зі сплатою рівними щомісячними частинами (платежами), а саме:

- до 28.02.2025 225 247,32 грн;

- до 31.03.2025 225 247,31 грн;

- до 30.04.2025 225 247,31 грн;

- до 30.05.2025 225 247,31 грн;

- до 30.06.2025 225 247,31 грн;

- до 31.07.2025 225 247,31 грн;

- до 12.08.2025 225 247,31 грн.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/162/24 від 26.11.2024 на підставі п. 11 рішення зборів суддів Господарського суду Чернігівської області від 03.09.2020 та перебуванням судді Романенко А. В. у відпустці було призначено автоматизований розподіл заяви у справі №927/513/24.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області для розгляду заяви визначено суддю Шморгуна В.В.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 28.11.2024 призначено розгляд вказаної заяви на 03.12.2024 о 12:00 та запропоновано позивачу у строк до 03.12.2024 (до початку судового засідання) надати суду письмові пояснення по суті заяви та докази на підтвердження викладених у поясненнях обставин та заперечень (ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Сторони були належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в їх Електронні кабінети, але у судове засідання 03.12.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарське процесуального кодексу України судове засідання проводилось за відсутності сторін (їх представників).

Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Подана відповідачем заява про розстрочення виконання рішення обґрунтована тим, що:

- фінансування органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок місцевого бюджету. Одним із ключових викликів, що впливають на бюджет громади, є повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України. Внаслідок окупації території, наслідками воєнних дій, замінування значної території та встановлення фортифікаційних споруд на земельних ділянках, що перебувають в оренді та не використовуються за цільовим призначенням - громада зазнає втрат у надходженнях;

- з боку держави не відбулося компенсації різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води органам місцевого самоврядування, а в умовах воєнного стану можливості бюджету територіальної громади значно обмежені, втрати бюджету вже склали 81,1 млн. грн, що є надкритичним чинником для формування бюджету та економічно-соціального розвитку громади;

- виконання рішення суду №927/513/24 припадає на кінець бюджетного року у зв`язку з чим виникає необхідність сплати заборгованості з початку нового бюджетного року;

- сплату заборгованості за рішенням суду прогнозується провести за Програмою забезпечення виконання рішень суду на 2025 рік, затвердженої рішенням двадцять другої сесії Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області восьмого скликання 01 листопада 2024 року.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки або розстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку або розстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Спираючись на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

В зв`язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Суд враховує, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан неодноразово було продовжено та він діє на теперішній час.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

З початком введення в Україні воєнного стану на території Чернігівської області протягом більше ніж одного місяця велись активні бойові дії, а прикордонні громади, у якій знаходиться відповідач, зазнають ворожих обстрілів і по теперішній час, що суд вважає загальновідомим.

Суд погоджується з доводами відповідача, що внаслідок замінування значної території прикордонної громади та встановлення фортифікаційних споруд на земельних ділянках, що перебувають в оренді та не використовуються за цільовим призначенням, бюджет громади зазнає втрат у надходженнях. Крім того, наслідком зменшення надходжень місцевого бюджету є прийняття Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення підтримки обороноздатності держави та розвитку оборонно-промислового комплексу України», яким передано податок на дохід фізичних осіб - військових від місцевих громад до державного бюджету.

Враховуючи наведені відповідачем обставини щодо неможливості негайного виконання рішення суду, а також те, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за цим рішенням є досить значною 1 576 731,18 грн (з урахуванням суми судового збору), виконання рішення суду припадає на кінець бюджетного року, суд дійшов висновку про можливість розстрочення виконання рішення суду.

Разом з тим, суд також враховує, що позивач є підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечує своїх споживачів тепловою енергію.

При цьому основним джерелом надходження коштів для товариства є оплата підприємствами, установами, організаціями, населенням теплової енергії та послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Таким чином, з метою дотримання балансу інтересів сторін та досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідачів з інтересом позивача, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання рішення на 5 місяців.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України вступна та резолютивна частини ухвали була підписана судом 03.12.2024 у нарадчій кімнаті без їх проголошення.

Керуючись ст. 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Ріпкинської селищної ради про розстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 у справі №927/513/24 задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення суду Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 у справі №927/513/24 згідно з наступним графіком:

- до 28.02.2025 315 346,23 грн;

- до 31.03.2025 315 346,23 грн;

- до 30.04.2025 315 346,23 грн;

- до 30.05.2025 315 346,23 грн;

- до 30.06.2025 315 346,26 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст ухвали складено 09.12.2024.

Суддя В. В. Шморгун