Постанова

від 09.12.2024 по справі 394/546/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2024 року м. Кропивницький

справа № 394/546/24

провадження № 22-ц/4809/1488/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О. Л.,Чельник О. І.,

за участі секретаря - Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Підвисоцька сільська рада,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькомуцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року у складі судді Запорожця О. М. і

В С Т А Н О В И Т И:

Короткий зміст позовної заяви

В червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Підвисоцької сільської ради та просив визначити йому додатковий строк для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку з кадастровим номером 3523688500:02:000:0279 загальною площею 4,35 га, яка розташована та території Підвиської сільської ради.

Заповіти від імені ОСОБА_2 сільською радою та нотаріусами не посвідчувалися, а ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті батька.

В період з квітня 2003 року по жовтень 2004 року, а також з 27 січня 2024 року по 27 квітня 2024 року позивач перебував за межами України.

17 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу з метою оформлення спадщини, проте, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця.

ОСОБА_1 вважав поважною та об`єктивною причину пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини через велику відстань між місцем перебування спадкоємця на день смерті батька та місцем знаходження спадкового майна, як наслідок, звернувся до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Підвисоцької сільської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено в повному обсязі.

Судові витрати по справі віднесено за рахунок ОСОБА_1 .

Рішення суду мотивовано тим, що проміжок часу, протягом якого позивач не звертався із заявою до нотаріуса є значним, оскільки між закінченням строку на подання заяви про прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини минуло більше двадцяти років, дана обставина вказує на те, що позивач не бажав та не мав наміру успадковувати майно. На це вказує його фактична, реальна та правова поведінка.

Причин, що є поважними, а саме, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій з приводу реалізації свого права на спадкування майна, що заважали вчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини, не встановлено.

За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом при розгляді справи було допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення прийнято при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 позбавлено можливості успадкувати спадкове майно після смерті батька.

Висновок суду першої інстанції про те, що надана позивачем довідка Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області від 27 березня 2024 року № 165 не належним та допустимим доказом є надуманим, необґрунтованим та не може не вказувати на поважність причин попуску шестимісячного терміну.

Посилання суду першої інстанції на те, що проміжок часу, протягом якого позивач не звертався із заявою до нотаріуса значний, є помилковим і в ході судового засідання не знайшов свого підтвердження.

В рішенні суду першої інстанції взагалі не йдеться про те, що строк для прийняття спадщини є строком спеціальним, протягом якого існує саме право на спадщину і законодавець не надає жодного значення тривалості періоду, який пройшов із дня закінчення строку для прийняття спадщини, оскільки він не є строком позовної давності.

Подані до суду першої інастнції суперечливі листи відповідача свідчать про те, що аргументів для заперечення позовних вимог позивача не має.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою ОСОБА_1 та довідкою про доставку електронного документу Підвисоцькій сільській раді.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки, учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

За змістом ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання, призначене на 12 годину 45 хвилин 20 листопада 2024 року, не з`явились, датою ухвалення рішення є дата складення повного тексту.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ятрань Новоархангельського району Кіровоградської області помер ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ятранської сільської ради Кіровоградської області, загальною площею 4.35 га.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком записано ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_3 .

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Підвисоцької сільської ради № 88 від 13.03.2024 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживав і був зареєстрований до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ятрань Голованівського (бувшого Новоархангельського) району Кіровоградської області. На день смерті в даному домоволодінні була зареєстрована і проживала: співмешканка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 13.12.1999 по червень 2009 року. Виписана у зв`язку зі смертю. Підвисоцькою сільською радою (село Ятрань) заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався.

Відповідно до довідки Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області від 27 березня 2024 року за № 165 громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 в період з квітня 2003 року по жовтень 2004 року був відсутній за місцем реєстрації та проживання у зв`язку з виїздом на заробітки за межі України в Бельгію.

Приватний нотаріус Голованівського районного нотаріального округу Степаненко Р. Г. відмовила позивачеві у видачі свідоцтва про прийняття спадщини у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Згідно із пунктом 4, абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 145/797/15-ц зазначено, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

З огляду на викладене, спірні правовідносини щодо регулюються положеннями ЦК Української РСР, оскільки виникли до набрання чинності ЦК України і визначений у статті 549 ЦК Української РСР шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчився 15 грудня 2003 року, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до частини першої статті 524 ЦК УРСР (тут і далі в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_5 ) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

Згідно з частиною першою статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК УРСР).

Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Згідно частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року в справі № 565/1145/17 зазначив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі№ 494/498/16-ц (провадження № 61-5303св18) вказано, що «вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд зобов`язаний дослідити поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку (постанова Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі № 463/4590/16-ц (провадження № 61-13989св21).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини четвертої статті 10 ЦПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey) від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком записано ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_3 (а. с. 10).

Копією державного акту на право приватної власності на землю від 30 грудня 2001 року підтверджується, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належала земельна ділянка з кадастровим номером 3523688500:02:000:0279 загальною площею 4,35 га, яка розташована та території Підвиської сільської ради (а. с. 11).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 18 червня 2003 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 5).

З довідки виданої виконавчим комітетом Підвисоцької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області № 88 від 13.03.2024 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 проживав і був зареєстрований до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ятрань Голованівського (бувшого Новоархангельського) району Кіровоградської області. На день смерті в даному домоволодінні була зареєстрована і проживала: співмешканка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 з 13 грудня 1999 року по червень 2009 року. Виписаний у зв`язку зі смертю. Підвисоцькою сільською радою (село Ятрань) заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався ( а. с. 8).

Відповідно до довідки Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області від 27 березня 2024 року за № 165 громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 в період з квітня 2003 року по жовтень 2004 року був відсутній за місцем реєстрації та проживання у зв`язку з виїздом на заробітки за межі України в Бельгію (а. с. 9).

Постановою приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу Степаненко Р. Г. від 20 травня 2024 року відмовлено спадкоємцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що належить покійному ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, щоспадкоємець пропустив строки для прийняттяспадщини (а. с. 13).

З наведеного вбачається, що шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 закінчився 15.12.2003, а до нотаріуса позивач звернувся лише 20.05.2024, тобто через двадцять років і чотири місяці після закінчення строку для прийняття спадщини.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що в період з квітня 2003 року по жовтень 2004 року, а також з 27 січня 2024 року по 27 квітня 2024 року він перебував за межами України, що є поважною та об`єктивною причину пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини через велику відстань між місцем перебування спадкоємця на день смерті батька та місцем знаходження спадкового майна.

При цьому, причин, які перешкоджали позивачу звернутись до нотаріальних органів із відповідною заявою в період з жовтня 2004 року по 27 січня 2024 року, позивачем не наведено.

Надана позивачем довідка органу місцевого самоврядування про те, що він в період з квітня 2003 року по жовтень 2004 року був відсутній за місцем реєстрації та проживання у зв`язку з виїздом на заробітки за межі України в Бельгію, не є достатнім доказом, який підтверджує вказані обставини, оскільки сільська рада не наділена повноваженнями ведення обліку громадян, які перетинають кордон України.

Крім того, посилання ОСОБА_1 на те, що він з 27 січня 2024 року по 27 квітня 2024 року перебував за межами України не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не надано безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не доведено наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що у силустатті 81 ЦПК Україниє його процесуальним обов`язком, а тому суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що подані до суду першої інастнції суперечливі листи відповідача свідчать про те, що аргументів для заперечення позовних вимог позивача не має, оскільки в даній справі позиція відповідача не впливає на вирішення справи по суті спору, з огляду на встановлену судом недоведеннність та необґрунтованість позовних вимог позивача.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, однак вони спростовуються матеріалами справи та наведеними нормами права, а тому відхиляються судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 362, 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Дуковський

О. І. Чельник