Постанова

від 03.12.2024 по справі 916/4377/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4377/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

представників сторін у судове засідання не з?явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.10.2024 про відмову у забезпеченні позову, суддя суду першої інстанції Щавинська Ю.М., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 04.10.2024

по справі №916/4377/24

за заявою ОСОБА_1

до особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25»

про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

02.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) - Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», в якій просить суд заборонити державним реєстраторам будь-яких органів, а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Житлово-будівельний кооператив «Центральний-25» та вносити відомості та/або зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25».

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник зазначає, що рішенням загальних зборів Житлово-будівельний кооператив «Центральний-25», яке оформлене Протоколом Загальних зборів членів Житлово-будівельний кооператив «Центральний-25» від 12 вересня 2024 року, було неправомірно змінено склад виконавчих органів Кооперативу, що може призвести до внесення до реєстру відомостей про незаконних членів правління, яким на тривалий час розгляду даної справи будуть надані відповідні повноваження, що вкрай ускладнить виконання справедливого законного рішення у даній справі.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.10.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх.№4-88/24 від 02.10.2024) про забезпечення позову до подачі позовної заяви (справа №916/4377/24).

Приймаючи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано суду ані Протокол Загальних зборів членів Житлово-будівельний кооперативe «Центральний-25» від 12 вересня 2024 року, ані будь-які інші докази, що підтверджують викладені у заяві обставини.

Крім того, зазначаючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що є власницею квартири, загальною площею 69.6 кв.м, житловою площею 39.4 кв.м, яка в цілому складається з трьох житлових кімнат, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2361722651101. При цьому, ОСОБА_1 не надано до суду підтверджуючих доказів щодо права спадщини або власності на квартиру АДРЕСА_2 , відтак суд на підставі поданих доказів не в змозі встановити правове становище позивачки у ЖБК «Центральний-25».

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.10.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/4377/24.

Апелянт зазначає, що нею не було надано копію протоколу загальних зборів, оскільки на даний час невстановлені особи виготовляють чи вже виготовили підроблений протокол від 12.09.2024 року загальних зборів членів ЖБК «Центральний-25», зміст якого наразі ОСОБА_1 невідомий, тому такий протокол у позивачки відсутній.

Апелянт вказує, що у випадку недостатності наданих до заяви доказів щодо права на спадщину або власності на квартиру АДРЕСА_2 , коли суд на підставі поданих доказів не в змозі перевірити «правове становище позивачки у ЖБК «Центральний-25», така заява позивача про забезпечення мала би розглядатися у судовому засіданні з викликом сторін.

Крім того, апелянт вказує, що правове становище ОСОБА_1 як особи, права якої порушено, має бути досліджено в судовому засіданні під час розгляду справи по суті шляхом вивчення документів щодо порядку створення ЖБК «Центральний-25», кількість членів ЖБК станом на дати затвердження кожної редакції Статутів ЖБК, відомостей про прийняття ОСОБА_1 до членів ЖБК та укладання із нею договорів про відшкодування витрат не утримання будинку, споруд і прибудинкової території, оплату комунальних послуг, проведення ремонту, реконструкції та технічного переоснащення, будинку.

ОСОБА_1 також зазначає, що у випадку нової державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пов`язаних зі зміною складу виконавчих органів Кооперативу, ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки буде ускладнений, оскільки вона не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.10.2024 року у справі № 916/4377/24 та ухвалити нове судове рішення, яким задовільнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/4377/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/4377/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.10.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/4377/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 04.10.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/4377/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4377/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.10.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/4377/24 залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були додані докази сплати судового збору у розмірі, встановленому законом. Таким чином, недоліки апеляційної скарги були усунуті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.10.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/4377/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 21.11.2024; призначено справу №916/4377/24 до розгляду на 03.12.2024 о 14:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

03.12.2024 представники учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.1.2024, якою призначено справу № 916/4377/24 до розгляду на 03.12.2024 о 14:00, була отримана в електронному кабінеті представником ОСОБА_1 адвокатом Варбаногло Г.А. 05.11.2024, ЖБК «Центральний-25» - 05.11.2024.

Крім того, копія даної ухвали направлялася засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_1 , однак повернулась без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 03.12.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.10.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/4377/24, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.10.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/4377/24 по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

02.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) - Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», в якій просила суд заборонити державним реєстраторам будь-яких органів, а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Житлово-будівельний кооператив «Центральний-25» (65110, Одеська область, місто Одеса, вулиця Балківська, будинок 21, код ЄДРПОУ 23210119) та вносити відомості та/або зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25».

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначала, що є власницею квартири, загальною площею 69.6 кв.м, житловою площею 39.4 кв.м, яка в цілому складається з трьох житлових кімнат, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2361722651101, та єдиною спадкоємницею зазначеної квартири після свого чоловіка ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 558, виданий 19.05.2021, видавник: Марченко А.М., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.05.1985 № 265 «Про організацію житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» / дом стр. № 4 мкр Фрунзе_Е/, розглянувши списки кандидатів в члени ЖБК, організовано ЖБК на 107 квартир та первинно затверджено список кандидатів на надання квартир з 78 сімей, до яких було включено родину ОСОБА_3 . Заявник зазначає, що на підставі вказаного рішення ОСОБА_2 став членом даного кооперативу як засновник.

Заявник зазначала, що 12.09.2024 ОСОБА_1 стало відомо про те, що 12.09.2024 відбулися збори приблизно 30 мешканців будинку, розташованого по АДРЕСА_3 , які заявили про намір переобрати голову та членів правління ЖБК «Центральний-25». Про вказані збори заявнику не було відомо.

При цьому, заявник зазначала, що жодної реєстрації присутніх осіб ніхто не проводив, документи останніх також не перевірялися, не обиралися також Голова та секретар зборів. На вказаних зборах 12.09.2024 також не були присутні більше половини його членів.

Так, ОСОБА_1 зазначила, що у випадку незадоволення цієї заяви та можливості в подальшому провести реєстраційні дії щодо ЖБК «Центральний-25» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, це може привести до внесення до реєстру відомостей про незаконних членів правління, яким на тривалий час розгляду даної справи будуть надані відповідні повноваження, що вкрай ускладнить виконання справедливого законного рішення у даній справі.

При цьому, заявник вважала, що у випадку нової державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пов`язаних зі зміною складу виконавчих органів Кооперативу, ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки буде ускладнений, оскільки вона не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження.

Крім того, на думку ОСОБА_1 , запропонований захід забезпечення позову заявник вважає цілком достатнім та таким, що відповідає вимогам розумності й співмірності, а також зазначає, що в даному випадку відсутня необхідність вжиття заходів зустрічного забезпечення, позаяк запропонований захід має мінімальний вплив на господарську діяльність відповідача.

При цьому, заявник вказав, що має намір протягом 10 днів з дня подання цієї заяви пред`явити позов до Господарського суду Одеської області до відповідача Житлово-будівельний кооператив «Центральний-25» про визнання недійсним рішення загальних зборів Житлово-будівельний кооператив «Центральний-25».

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що вжиття судом заходів забезпечення позову можливе, зокрема, у разі наявності загрози для реалізації особою своїх прав та інтересів або неможливості їх захисту (відновлення) у подальшому.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі №916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому, суд зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Крім того, адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018р. у справі №916/2786/17).

До того ж, заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд дає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 21.12.2020 року у справі №916/401/17).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.

Разом з заявою про забезпечення позову заявником було надано до суду першої інстанції:

- копію рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 16.05.1985 № 261 «Об организации жилищно-строительного кооператива «Центральний-25» /дом. стр. №4 мкр Фрунзе - Е/ з витягом (з додатку) зі Списку ЖСК «Центральний 25», стр. № 4, мкр. Фзунзе Е відносно гр. ОСОБА_2 , 1941р.н., який працює в Стальканатному об`єднанні ім. Дзержинського, в електродному цеху на посаді начальника лабораторії з 1975 р., його дружини ОСОБА_1 , 1947 р.н., доньки ОСОБА_4 1972 р.н., ОСОБА_5 1982 р.н.;

- копію витягу з рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 16.08.1985р. № 438 «О доукомплектовании ЖСК «Малиновський-3», «Киевский-16», «Ильичевский-26», «Центральный-25», «Суворовский-1», «Ильичевский-28», «Киевский-15», «Ильичевский-24», «Ильичевский-25», «Центральный-24», «Вымпел-17», «Ильичевский-27»;

- копію рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 06.02.1986 № 70 «О внесении изменений в рещения исполкома горсовета №261 от 16.05.85г. и № 438 от 16.08.85г. по формированию и доукомплектовании ЖСК «Центральный-25» /ж/д №4 мкр. Е ул. Фрунзе/».

Матеріали заяви також містять протокол №1 Загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» щодо внесення даних про засновників до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та затвердження Статуту кооперативу у новій редакції, та містять статути кооперативу у редакції 1996, 2000, 2016 років.

Крім того, заявником надано повідомлення про проведення позачергових зборів кооперативу «Центральний-25» 12.09.2024 о 18:00 з визначенням порядку денного, адресоване власнику квартири АДРЕСА_4 .

Так, в обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник зазначає, що рішенням загальних зборів Житлово-будівельний кооператив «Центральний-25», яке оформлене Протоколом Загальних зборів членів Житлово-будівельний кооператив «Центральний-25» від 12 вересня 2024 року, було неправомірно змінено склад виконавчих органів Кооперативу, що може призвести до внесення до реєстру відомостей про незаконних членів правління, яким на тривалий час розгляду даної справи будуть надані відповідні повноваження, що вкрай ускладнить виконання справедливого законного рішення у даній справі.

Водночас, заявником не надано суду ані Протокол Загальних зборів членів Житлово-будівельний кооператив «Центральний-25» від 12 вересня 2024 року, ані будь-які інші докази, що підтверджують викладені у заяві обставини.

Посилання апелянта на те, що Протокол Загальних зборів відсутній не приймається колегією суддів до уваги, адже за відсутності протоколу колегія суддів не може встановити факт проведення таких зборів та відповідно оцінити необхідність застосування заходів забезпечення позову у даному випадку.

Крім того, зазначаючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що є власницею квартири, загальною площею 69.6 кв.м, житловою площею 39.4 кв.м, яка в цілому складається з трьох житлових кімнат, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2361722651101.

При цьому, ОСОБА_1 не надано до суду першої інстанції підтверджуючих доказів щодо права спадщини або власності на квартиру АДРЕСА_2 , таким чином, суд першої інстанції на підставі поданих доказів не мав можливості встановити правове становище позивачки у ЖБК «Центральний-25».

В свою чергу, колегія суддів не приймає до уваги докази, які були надані позивачкою до апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зокрема, колегія суддів не приймає до уваги доданий до апеляційної скарги витяг з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно, адже позивач не навів об`єктивних, незалежних від нього причин не подання такого доказу разом з заявою про забезпечення позову.

Посилання на те, що дані докази не були подані через технічну помилку адвоката чи у зв`язку зі збоєм у роботі кабінету Електронного суду, не приймаютсья колегією суддів до уваги. Адже саме заявник відповідає за змістом додатків, які він долучає до тієї чи іншої заяви. Тому технічна помилка адвоката не є виключною підставою для прийняття відповідного доказу у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

В той же час, суд першої інстанції вірно вказав, що заявником необхідність забезпечення позову не доведена, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

Колегія суддів наголошує, що позивач у даному випадку не обмежений правом повторного звернення за заявою про забезпечення позову, до якої можуть бути долучені всі необхідні докази.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 04.10.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/4377/24, за результатами її апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 04.10.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/4377/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.10.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/4377/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.10.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/4377/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, не підлягає оскарженню до Верховного Суду відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 255 та п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.12.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран