Постанова

від 01.10.2024 по справі 910/12884/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа№ 910/12884/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Коробенка Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: Борейко Н.О.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 (повний текст складено 08.03.2024)

у справі № 910/12884/23 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом ОСОБА_2

до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Селянське (фермерське) господарство "Злагода"

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсним договору поруки від 22.11.2021 №221121-П/2, укладеного між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро".

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний правочин був укладений позивачем під впливом тяжких обставин, на вкрай невигідних умовах та під впливом обману, що відповідно, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі № 910/12884/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи підстави для відмови у задоволенні позовних вимог місцевим господарським судом не встановлено, а позивачем не доведено суду існування підстав для визнання недійсним договору поруки від 22.11.2021 №221121-П/2, укладеного між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" як такого, що не відповідає нормам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягали.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_2 28.03.2024 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі № 910/12884/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначив, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано та надано належної оцінки таким обставинам:

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що:

- спірний договір поруки позивач змушений був укласти задля погашення існуючої заборгованості перед іншим банком та через загрозу банкрутства, в свою чергу, відповідач відмовився надавати кошти в кредит без одночасного укладення договору поруки;

- умови спірного договору поруки містять вкрай невигідні умови щодо видів забезпечення - як застави, так і поруки, хоча вартість предмета застави повністю покривала суму кредиту;

- обумовлена кредитним договором відсоткова ставка істотно перевищує облікову ставку НБУ;

- п.1.5 договору поруки передбачає, що поручитель надає згоду на зміну будь-якого розміру основного зобов`язання та строку основного договору, тобто фактично покладає на позивача обов`язок зі сплати коштів у не визначеному наперед розмірі;

- договором поруки не передбачена винагорода поручителя за його послуги;

- строк поруки встановлений у 7 років, що перевищує строк повернення кредиту за основним договором та строк, визначений ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України;

-п.9.1 та п.9.2 договору поруки є несправедливими, оскільки порівняно з банком поручитель має істотно менше варіантів, з використанням яких його повідомлення, надіслане банку, вважатиметься належним відповідно до умов договору;

- договір поруки вчинено під впливом обману, оскільки банк стверджував, що без укладання договору поруки банк не зможе укласти кредитний договір.

Також за твердженням апелянта місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків зазначивши у оскаржуваному рішенні, що наявними в матеріалах справи доказами спростовуються твердження позивача про те, що у ОСОБА_3 відсутні повноваження як на підписання основного договору, так і оспорюваного правочину.

Апелянт зазначив, що договір поруки від 22.11.2021 №221121-П/2, укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" був підписаний з боку відповідача повіреним - ОСОБА_3 , однак у вказаному договорі не має згадки про рішення колегіального компетентного органу банку, прийнятого з цього приводу. Крім того у рішенні компетентного колегіального органу банку в рамках індивідуальних повноважень №111.1 від 18.11.2021 не вказано, що надається згода (дозвіл) на укладення оспорюваного договору поруки, не вказано умов такого договору, а також відсутні відомості про надання повноважень для укладення такого договору повіреному - ОСОБА_3 тощо, а отже таке рішення жодним чином не підтверджує і не може підтверджувати повноваження ОСОБА_3 на укладення відповідного договору поруки, внаслідок чого договір поруки був підписаний ОСОБА_3 без необхідних повноважень, що є підставою для визнання цього правочину недійсним.

Крім того, за твердженнями позивача, підставою для визнання недійсним зазначеного договору поруки є те, що основне зобов`язання забезпечене оспорюваним договором поруки є недійсним у зв`язку з тим, що відокремлений підрозділ відповідача не наділений повноваженнями підписувати (укладати) кредитні договори від імені відповідача, оскільки на офіційному веб-сайті відповідача відсутня інформація про такий відокремлений підрозділ, а на вебсайті Національного банку України, у довіднику банків, які мають банківську ліцензію, у переліку відокремлених підрозділів Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" відомості про цей відокремлений підрозділ також відсутні.

За твердженням апелянта місцевим господарським судом не було надано належної оцінки обставинам того, що кредитний договір від імені відповідача підписано не уповноваженою на те особою - старшим менеджером по роботі з клієнтами в агробізнесі Запорізького корпоративного регіонального центру Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" ОСОБА_3 без зазначення у цьому правочині про рішення компетентного колегіального органу банку з приводу надання кредиту, а рішення компетентного колегіального органу банку в рамках індивідуальних повноважень №111.1 від 18.11.2021 не уповноважує ОСОБА_3 на укладення кредитного договору, не містить положень про наділення його будь-якими повноваженнями, що стосуються вчинення зазначеного договору, відповідальність за виконання умов фінансування покладено на директора Запорізького корпоративного регіонального центру Порвіна Є.В., а отже таке рішення визначає іншу уповноважену особу на вчинення кредитного договору - директора Запорізького корпоративного регіонального центу Порвіна Є.В, а старший менеджер по роботі з клієнтами ОСОБА_3 відокремленого підрозділу відповідача не мав повноважень на укладення кредитного договору від імені відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2024 справу № 910/12884/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Агрикова О.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12884/23.

Відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі № 910/12884/23 до надходження до суду матеріалів справи.

22.04.2024 матеріали справи № 910/12884/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі № 910/12884/23 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до довідки про доставку електронного документа (з системи електронного документообігу "Діловодство спеціалізованого суду"), ухвалу від 22.04.2024 було надіслано представнику скаржника ОСОБА_1 (доставлено 23.04.2024 о 21:20).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно п.п. 2, 5, 11 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 4 ст. 116 ГПК України передбачено, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, визначений судом строк для усунення недоліків апеляційної скарги спливає 06.05.2024 (з урахуванням вихідних днів).

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 03.05.2024 (до суду надійшло 06.05.2024) усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду докази сплати судового збору у розмірі 3 220,80 грн.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2024 справу № 910/12884/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі № 910/12884/23, справу № 910/12884/23 призначено до розгляду на "02" липня 2024 року о 14 год 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі № 910/12884/23 відкладено на 25 липня 2024 року об 11 год 15 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі № 910/12884/23 відкласти на 01 жовтня 2024 року о 15 год 00 хв.

Позиції учасників справи.

20.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В обґрунтування заперечень проти вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач як поручитель, підписуючи договір поруки, погодився з умовами договору поруки, в тому числі стосовно відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору та розумів міру своєї відповідальності в разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань позичальником, а також наслідки, які спричинить для підприємства у подальшому таке невиконання.

Крім того відповідач зазначив, що позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували:

- наявність тяжких обставин у позивача (матеріали справи не містять будь-яких доказів дійсного матеріального стану позивача та наявності у нього тяжких обставин, які зумовили укладення спірного правочину);

- наявності вкрай невигідних умов спірного договору поруки (зокрема, відсутні докази на підтвердження того, що будь-яка інша банківська установа уклала б відповідний договір з позивачем на вигідніших для нього умовах);

- наявності запевнень чи тверджень банку щодо ненадання кредиту без укладення спірного договору поруки.

Також відповідач заперечуючи проти доводів апеляційної скарги зазначив, що у ОСОБА_3 - старшого менеджера по роботі з клієнтами в агробізнесі Запорізького корпоративного регіонального центру АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" були відсутні повноваження як на підписання основного договору, так і оспорюваного правочину, оскільки вчинення таких дій передбачено довіреністю від 24.03.2021, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаріфуліною Я.В. за реєстровим №308, рішенням №111.1 в рамках індивідуальних повноважень Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" від 18.11.2021, а також Положенням про корпоративний регіональний центр АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", затвердженого рішенням Наглядової Ради AT "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" №7 від 14.04.2021, що в свою чергу, свідчить про безпідставність позовних вимог позивача, оскільки зміст оспорюваного договору поруки не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Явка представників сторін.

В судове засідання апеляційної інстанції 01.10.2024 представник третьої особи не з`явився, про поважність причин нез`явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки явка представника третьої особи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/12884/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 22.11.2021 між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (банк) від імені якого діє ОСОБА_3, старший менеджер по роботі з клієнтами в агробізнесі Запорізького корпоративного регіонального центру Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", на підставі довіреності від 24.03.2021, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаріфуліною Я.В. за реєстровим №308, як позикодавцем, та Селянським (фермерським) господарством "Злагода", від імені якого діє голова ОСОБА_2 на підставі статуту, як позичальником, укладено кредитний договір від №221121-КЛН/2 (кредитний договір).

Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язується надати позичальнику кредит (грошові кошти на умовах, зазначених в договорі) одним або кількома траншами (сума кредиту у повному обсязі або частина суми кредиту) в національній валюті України в загальній сумі 820000,00 грн та в межах встановленого строку кредиту (до кінцевої дати погашення, визначеної п.2.5.2 договору), а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит та сплатити плату (проценти та комісії за договором) за кредит у порядку та на умовах цього договору (п.1.1).

Згідно п.2.5.2 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит/транш в терміни, встановлені в заяві на видачу траншу та в дати, встановлені графіком погашення/зниження загальної суми кредиту, що є додатком 2 до цього договору, але в будь-якому випадку не пізніше кінцевої дати погашення - 24.11.2023 (включно), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту/траншу, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до іншого терміну відповідно до умов цього договору. У разі надання кредиту з графіком погашення кредиту та у разі порушення позичальником встановлених у відповідному графіку термінів, розмір простроченої заборгованості за кожним траншем визначається банком самостійно.

Відповідно до п.2.6 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом/траншем у межах строку користування встановлюється фіксована в розмірі 14,0% (чотирнадцять) процентів річних, якщо інший розмір процентної ставки не застосований згідно умов цього договору.

Пунктом 2.6.5 кредитного договору передбачено, що з урахуванням ст.212 Цивільного кодексу України, банк має право встановити за користування одержаним кредитом/траншем процентну ставку збільшену на 3% (три) процентних пункти до встановленої п.2.6 договору у випадку порушення/невиконання/часткового виконання/неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, передбачених п.п.5.5, 5.9, 5.14 цього договору.

Пунктом 2.11 кредитного договору передбачено, що якщо позичальник своєчасно не поверне суму/частину кредиту/траншу в кінцеву дату погашення або у терміни, встановлені графіком погашення/зниження загальної суми кредиту/ліміту кредитної лінії або інші терміни, встановлені умовами цього договору, або у встановлений згідно п.2.12 цього договору термін повернення кредиту/траншу, позичальник зобов`язаний сплатити банку проценти за порушення грошового зобов`язання (згідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України) в розмірі 19,0% (дев`ятнадцять) процентів річних від суми простроченої заборгованості за кредитом/траншем, що надані в національній валюті України, якщо інший розмір не встановлений додатковою угодою на підставі домовленості сторін, при цьому сторони домовились, що у разі зміни розміру в сторону зменшення така угода не укладається.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками (у разі, якщо вони використовуються сторонами) і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.9.1 кредитного договору).

Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України ).

З метою забезпечення кредитних зобов`язань позичальника перед позикодавцем, між банком та третьою особою було укладено договори застави рухомого майна, що перебувало у власності позичальника, а саме:

- договір застави рухомого майна від 22.11.2021 №221121-30/1;

- договір застави рухомого майна від 22.11.2021 №221121-30/2;

- договір застави рухомого майна від 22.11.2021 №221121-ЗАВ/1;

- договір застави рухомого майна від 22.11.2021 №221121-ЗАВ/2.

Додатково, з метою забезпечення зобов`язань позичальника перед позикодавцем, між банком від імені якого діє ОСОБА_3 , старший менеджер по роботі з клієнтами в агробізнесі Запорізького корпоративного регіонального центру Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", на підставі довіреності від 24.03.2021, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаріфуліною Я.В. за реєстровим №308 та ОСОБА_2 (позивач), який також є головою Селянського (фермерського) господарства "Злагода", було укладено договір поруки від 22.11.2021 №221121-П/2 (далі - договір поруки).

Відповідно до п.1.1 договору поруки, за цим договором поручитель поручається перед банком за виконання боржником основного зобов`язання 1 (кредитний договір №221121-КЛН/2 від 22.11.2021) та основного зобов`язання 2 (сплата суми процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплати пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому, в тому числі на підставі окремих угод, що можуть бути укладені в рамках основного договору) за основним договором, а саме за кожне з цих основних зобов`язань окремо.

Крім того, п.1.5 договору поруки передбачає, що поручитель надає свою згоду та погоджується з тим, що у разі зміни розміру будь-якого основного зобов`язання та/або строку основного договору, в тому числі внаслідок новації зобов`язання, цей договір та порука за цим договором будуть діяти до повного виконання всіх основних зобов`язань без необхідності попереднього та наступного погодження із поручителем зазначених змін та/або укладання додаткової угоди до цього договору.

Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що строк дії поруки, а саме строк, протягом якого банк має право пред`явити вимоги до поручителя, становить 7 років з дати укладення цього договору.

В п.7.1 договору поруки якщо у випадку пред`явлення банком вимоги поручитель не виконає будь-яке основне зобов`язання в терміни (строки), встановлені у зазначеній вимозі, банку має право вимагати, а поручитель зобов`язаний сплатити банку проценти за порушення грошового зобов`язання (як спеціальний вид відповідальності згідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України) в розмірі 19,0% (дев`ятнадцять) процентів річних від простроченої заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення простроченої заборгованості.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками (у разі, якщо вони використовуються сторонами) і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.8.1 договору).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначав, що:

- спірний договір поруки позивач змушений був укласти задля погашення існуючої заборгованості перед іншим банком та через загрозу банкрутства, в свою чергу, відповідач відмовився надавати кошти в кредит без одночасного укладення договору поруки;

- умови спірного договору поруки містять вкрай невигідні умови щодо видів забезпечення - як застави, так і поруки, хоча вартість предмета застави повністю покривала суму кредиту;

- обумовлена кредитним договором відсоткова ставка істотно перевищує облікову ставку НБУ;

- п.1.5 договору поруки передбачає, що поручитель надає згоду на зміну будь-якого розміру основного зобов`язання та строку основного договору, тобто фактично покладає на позивача обов`язок зі сплати коштів у не визначеному наперед розмірі;

- договором поруки не передбачена винагорода поручителя за його послуги;

- строк поруки встановлений у 7 років, що перевищує строк повернення кредиту за основним договором та строк, визначений ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України;

-п.9.1 та п.9.2 договору поруки є несправедливими, оскільки порівняно з банком поручитель має істотно менше варіантів, з використанням яких його повідомлення, надіслане банку, вважатиметься належним відповідно до умов договору;

- договір поруки вчинено під впливом обману, оскільки банк стверджував, що без укладання договору поруки банк не зможе укласти кредитний договір.

Також позивач зазначив, що договір поруки від 22.11.2021 №221121-П/2, укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" був підписаний з боку відповідача повіреним - ОСОБА_3 , однак у вказаному договорі не має згадки про рішення колегіального компетентного органу банку, прийнятого з цього приводу. Крім того у рішенні компетентного колегіального органу банку в рамках індивідуальних повноважень №111.1 від 18.11.2021 не вказано, що надається згода (дозвіл) на укладення оспорюваного договору поруки, не вказано умов такого договору, а також відсутні відомості про надання повноважень для укладення такого договору повіреному - ОСОБА_3 тощо, а отже таке рішення жодним чином не підтверджує і не може підтверджувати повноваження ОСОБА_3 на укладення відповідного договору поруки, внаслідок чого договір поруки був підписаний ОСОБА_3 без необхідних повноважень, що є підставою для визнання цього правочину недійсним.

Крім того, за твердженнями позивача, підставою для визнання недійсним зазначеного договору поруки є те, що основне зобов`язання забезпечене оспорюваним договором поруки є недійсним у зв`язку з тим, що відокремлений підрозділ відповідача не наділений повноваженнями підписувати (укладати) кредитні договори від імені відповідача, оскільки на офіційному веб-сайті відповідача відсутня інформація про такий відокремлений підрозділ, а на вебсайті Національного банку України, у довіднику банків, які мають банківську ліцензію, у переліку відокремлених підрозділів Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" відомості про цей відокремлений підрозділ також відсутні.

Як стверджував позивач, кредитний договір від імені відповідача підписано не уповноваженою на те особою - старшим менеджером по роботі з клієнтами в агробізнесі Запорізького корпоративного регіонального центру Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" ОСОБА_3 без зазначення у цьому правочині про рішення компетентного колегіального органу банку з приводу надання кредиту, а рішення компетентного колегіального органу банку в рамках індивідуальних повноважень №111.1 від 18.11.2021 не уповноважує ОСОБА_3 на укладення кредитного договору, не містить положень про наділення його будь-якими повноваженнями, що стосуються вчинення зазначеного договору, відповідальність за виконання умов фінансування покладено на директора Запорізького корпоративного регіонального центру Порвіна Є.В., а отже таке рішення визначає іншу уповноважену особу на вчинення кредитного договору - директора Запорізького корпоративного регіонального центу Порвіна Є.В, а старший менеджер по роботі з клієнтами ОСОБА_3 відокремленого підрозділу відповідача не мав повноважень на укладення кредитного договору від імені відповідача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання не спричиняє недійсність основного зобов`язання (ст.548 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 Цивільного кодексу України).

Статтею 558 Цивільного кодексу України передбачено, що поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Згідно з ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з підпунктом 2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання договору недійсним суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу приписів ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Так, ст. 230 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Стаття 233 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені ст.216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст.233 Цивільного кодексу України, позивачу у сукупності необхідно довести наявність таких підстав: 1) наявність у особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з цих підстав є доведення у судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин. Тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.

Стаття 42 Господарського кодексу України встановлює, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних соціальних результатів та одержання прибутку.

В даному випадку, Селянське (фермерське) господарство "Злагода" в особі голови цього господарства ОСОБА_2 за рахунок нового кредитора здійснило погашення кредитної заборгованості за попереднім кредитором.

Господарською діяльністю згідно із ст. 3 Господарського кодексу України є діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Комерційний розрахунок та власний комерційний ризик є одним з принципів підприємництва (ст. 44 Господарського кодексу України), отже суб`єкт комерційної діяльності не лише отримує прибуток, а й несе ризики комерційної діяльності.

Отже, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю товариства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Мінімізація таких ризиків суб`єкта господарювання не може відбуватись через інститут недійсності правочину.

Позивач як поручитель, підписуючи договір поруки, погодився з умовами договору поруки, в тому числі стосовно відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору та розумів міру своєї відповідальності в разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань позичальником, а також наслідки, які спричинить для підприємства у подальшому таке невиконання.

Суть поруки і полягає у тому, що кредитор отримує додаткову гарантію виконання зобов`язання з боку солідарного боржника, а боржник, який отримав кредит (тобто матеріальне благо) отримує підтримку у вигляді поручителя.

Тому посилання апелянта на укладення договору поруки під впливом тяжкої обставини та вкрай невигідних умовах саме для позивача як фізичної особи (навіть враховуючи те, що ОСОБА_2 є учасником Селянського (фермерського) господарства "Злагода"), в розумінні приписів ст. 233 Цивільного кодексу України, обґрунтовано відхилені місцевим господарським судом з урахуванням того, що такі обставини не є важкими та вкрай невигідними саме для позивача.

Крім того, умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними, тобто явно кабальними для особи.

Всупереч зазначеному, позивачем не доведено, що умови договору поруки були вкрай невигідними для нього, а також те, що цей правочин був вчинений саме для усунення/зменшення відповідної тяжкої обставини.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В той же час, апеляційним господарським судом встановлено відсутність будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували:

- наявність тяжких обставин у позивача (матеріали справи не містять будь-яких доказів дійсного матеріального стану позивача та наявності у нього тяжких обставин, які зумовили укладення спірного правочину);

- наявності вкрай невигідних умов спірного договору поруки (зокрема, відсутні докази на підтвердження того, що будь-яка інша банківська установа уклала б відповідний договір з позивачем на вигідніших для нього умовах);

- наявності запевнень чи тверджень банку щодо ненадання кредиту без укладення спірного договору поруки (такі твердження позивачем викладені в позовній заяві, проте нічим не підтверджені).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для кваліфікації спірного договору як такого, що вчинено під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах.

Таким чином зміст оспорюваного договору поруки не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення сторін договору поруки було вільним і відповідало їх внутрішній волі, цей правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, 22.11.2021 між ОСОБА_2 як поручителем та Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" з метою забезпечення виконання зобов`язання Селянського (фермерського) господарства "Злагода" за кредитним договором №221121-КЛН/2 від 22.11.2021 було укладено договір поруки від №221121-П/2.

Вказані правочини від імені відповідача були підписані ОСОБА_3 , старшим менеджером по роботі з клієнтами в агробізнесі Запорізького корпоративного регіонального центру Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", на підставі довіреності від 24.03.2021, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаріфуліною Я.В. за реєстровим №308.

Зазначеною довіреністю від 24.03.2021 Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" в особі виконуючого обов`язки голови правління Волкова С.О., який діяв на підставі статуту уповноважив ОСОБА_3 , старшого менеджера по роботі з клієнтами в агробізнесі Запорізького корпоративного регіонального центру Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" як повіреного, представляти інтереси Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", з питань, пов`язаних з діяльністю Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро".

Для реалізації повноважень, наданих цією довіреністю, повірений уповноважується вчиняти (укладати та підписувати) від імені банку правочини та документи в обсязі, визначеному цією довіреністю, зокрема, на підставі рішення компетентного колегіального органу банку: кредитні договори, генеральні договори за документарними операціями, що укладаються банком з юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, ліміт операції до 35000000,00 грн, на підставі рішення компетентного колегіального органу банку: кредитні договори, забезпечені заставою майнових прав за вкладним рахунком (депозит), що укладаються банком з юридичними особами, та/або фізичними особами-підприємцями), договори про грошове покриття та пов`язані з цим документи, ліміт операції до 35000000,00 грн, на підставі рішення компетентного колегіального органу банку: договори забезпечення, в т.ч. договори поруки, що укладаються в забезпечення виконання зобов`язань за правочинами, передбаченими цією довіреністю, без обмежень. Довіреність видана без права передоручення повноважень третім особам і дійсна до 24.03.2024. Зазначена довіреність посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаріфуліною Я.В. та зареєстрована в реєстрі за №308.

Рішенням №111.1 в рамках індивідуальних повноважень Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" від 18.11.2021 (доповідач: ОСОБА_3) розглянуто та затверджено наступні рішення, зокрема: про відкриття Селянському (фермерському) господарству "Злагода" невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування не більше 820000,00 грн, зі строком фінансування до 24.11.2023, графік зниження ліміту кредитування, вартість фінансування: процентна ставка за строковою заборгованістю - 14,0% річних, проценти за порушення грошового зобов`язання (згідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України) за простроченою заборгованістю - 19,0% річних, ціль фінансування: погашення заборгованості за кредитним договором №5-07/2019-АМК-UАН від 12.09.2019 (укладений СФГ "Злагода" в рамках генерального договору на здійснення кредитних операцій №ГД-5-07/2019 від 12.09.2021 з AT "Мегабанк", в загальній сумі не більше 820000,00 грн, комфортні фактори: порука не нотаріально - ОСОБА_2 .

Згідно витягу із наказу голови правління Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" "Про внесення змін в організаційну структуру ПАТ "Банк Кредит Дніпро" від 01.09.2014 №603-вк згідно рішення Наглядової Ради від 29.08.2014 про внесення змін в Організаційну структуру банку вирішено створити нові структурні підрозділи, зокрема, Запорізький корпоративний регіональний центр.

За змістом Положення про корпоративний регіональний центр АТ "Банк Кредит Дніпро", затвердженого рішенням Наглядової Ради AT "Банк Кредит Дніпро" №7 від 14.04.2021 корпоративний регіональний центр є самостійним структурним підрозділом головного офісу та безпосередньо підпорядковується директору з продажів. В організаційній структурі банку Центр є складовою блоку корпоративного бізнесу, управління яким здійснює заступник голови правління з корпоративного бізнесу (п.1.3).

З огляду на зазначене, спростовуються твердження апелянта про те, що у ОСОБА_3 - старшого менеджера по роботі з клієнтами в агробізнесі Запорізького корпоративного регіонального центру Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" були відсутні повноваження як на підписання основного договору, так і оспорюваного правочину, оскільки вчинення таких дій передбачено довіреністю від 24.03.2021, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаріфуліною Я.В. за реєстровим №308, рішенням №111.1 в рамках індивідуальних повноважень Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" від 18.11.2021, а також Положенням про корпоративний регіональний центр АТ "Банк Кредит Дніпро", затвердженого рішенням Наглядової Ради AT "Банк Кредит Дніпро" №7 від 14.04.2021, що в свою чергу, свідчить про безпідставність позовних вимог позивача, оскільки зміст оспорюваного договору поруки не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Отже, з урахуванням наведеного вище, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору поруки від 22.11.2021 №221121-П/2, укладеного між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" як такого, що не відповідає нормам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягали.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про відсутність правових підстав для задоволення позову у даній справі. При цьому суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Отже рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/12884/23 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/12884/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/12884/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/12884/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з відрядженням судді Кравчука Г.А. з 12.10.2024 по 20.10.2024 та відпусткою з 21.10.2024 по 25.10.2024, відпусткою судді Тарасенко К.В. з 28.10.2024 по 01.11.2024 та з 04.11.2024 по 08.11.2024, у зв`язку тимчасовою непрацездатністю судді Кравчука Г.А. з 04.11.2024 по 06.12.2024 та відпусткою судді Коробенка Г.П. з 06.12.2024 по 09.12.2024, повний текст постанови складено 10.12.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді К.В. Тарасенко

Г.П. Коробенко