Постанова

від 02.12.2024 по справі 910/4442/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2024 р. Справа№ 910/4442/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2024

у справі № 910/4442/24 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"

про стягнення 117 308,17 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В квітні 2024 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Зоря" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" про стягнення основного боргу у розмірі 84 559 грн 99 коп., інфляційних втрат у розмірі 27 273 грн 21 коп., 3 % річних у розмірі 5 474 грн 97 коп., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп. та судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку за договором поставки сільськогосподарської продукції від 15.01.2022 №276-01/22К в частині своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/4442/24 позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря" основний борг у розмірі 84 559 грн 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 27 273 грн 21 коп., 3 % річних у розмірі 5 474 грн 97 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем поставлено відповідачу кукурудзу 3-го класу в загальній кількості 98.08 тонн на загальну суму 686 559,90 грн (з ПДВ), що підтверджується товарно-транспортними накладними від 17.01.2022 та видатковою накладною № 26 від 17.01.2022, натомість доказів оплати поставленого товару в повному обсязі відповідачем не надано, розмір боргу у заявленому розмірі підтверджується матеріалами справи.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/4442/24, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду в частині стягнення 10 % договору в розмірі 69 999 грн, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 202, 509, 626, 655, 656, 712 ЦК України, ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 129 ГПК України, ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ "ВВТ Груп" наголосило на тому, що у відповідності до положень пункту 4.3. договору строк оплати 10% ціни договору (69 999 грн) не настав, оскільки в порушення умов 5.1. договору позивач не надав доказів надсилання оригіналу листа на фірмовому бланку, зокрема в електронній формі, що товар, який поставляється за договором є продукцією власного виробництва, а постачальник має статус сільгоспвиробника у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість.

У відзиві на апеляційну скаргу СГВК " ЗОРЯ " просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись, зокрема, на те, що після отримання у повному обсязі товару від ТОВ "ВВТ Груп" не надходило жодних претензій чи зауважень щодо порушення позивачем зобов`язань за договором; обов`язок відповідача оплатити поставлений товар не ставиться в залежність від надання постачальником документів щодо статусу виробника товару чи статусу платника ПДВ, адже, у випадку сумнівів щодо походження товару чи щодо статусу виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році, а також щодо статусу суб`єкта оподаткування ПДВ, - відповідач не прийняв би товар.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Справа № 910/4442/24 перебувала у провадженні колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючого, Сибіги О.М., Вовка І.В.

У зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді у відставку за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/514/24 від 24.09.2024 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуюча (суддя-доповідач), судді: Владимиренко С.В., Демидова А. М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/4442/24 прийнято колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М. до свого провадження; розгляд цієї справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору поставки сільськогосподарської продукції від 12.01.2022 №276-01/22К, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Зоря", останнє взяло на себе зобов`язання поставити сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу 3-го класу (код товару 1005900000 згідно УКТ ЗЕД), урожай 2021 року в кількості, у строки і на умовах передбачених у цьому договорі, а відповідач - прийняти та оплатити поставлений товар.

В п. 2.1 договору сторонами погоджено поставку кукурудзи (100 тон) на загальну суму 699 999,90 (з ПДВ).

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору постачальник поставляє товар покупцеві на умовах поставки FCA відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020 - зерновий склад постачальника (адреса: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ставчани, вул. Головна, буд. 86).

Строк постачання товару - по 31.01.2022 включно. Поставка товару партіями допускається.

Пунктом п. 4.1 договору встановлено, що попередня оплата в розмірі 86% вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку за умови підписання даного Договору.

За положеннями 4.2 договору остаточний розрахунок, згідно підпункту 4.1 цього договору, проводиться протягом 3 банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо її реєстрації, за умови надання видаткової накладної на товар.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем - прийнято кукурудзу 3-го класу в загальній кількості 98.08 тонн на загальну суму 686 559,90 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними від 17.01.2022 (з ПДВ) та видатковою накладної №26 від 17.01.2022.

Також, позивачем надано податкову накладну №7 від 13.01.2022 на суму 601 999,91 грн. (86 тонн кукурудзи 3-го класу) та податкову накладну №8 від 17.01.2022 на суму 84 559,99 грн. (12.08 тонн кукурудзи 3-го класу), зазначені податкові накладні зареєстровані 31.01.2022.

12.01.2022 позивачем виставлено відповідачу рахунок №25 на загальну суму 699 999,90 грн щодо оплати поставленого товару за договором №276-01/22К від 12.01.2022, який було оплачено частково 13.01.2022 у розмірі 601 999,91 грн.

25.12.2023 позивачем виставлено відповідачу претензію про оплату товару, якою повідомлено, що станом на 25.12.2023 за товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" рахується заборгованість по оплаті вже отриманої від Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря" кукурудзи в сумі 84 560,00 грн., згідно з договору поставки сільськогосподарської продукції №276-01/22К від 12.01.2022.

Неоплата відповідачем заборгованості і стала підставою для звернення СВК "Зоря" з позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладення СГВК " ЗОРЯ " та ТОВ "ВВТ Груп" договору поставки сільськогосподарської продукції № 276-01/22К від 12.01.2022 було спрямоване на отримання останнім товару та одночасного обов`язку по здійсненню його оплати у встановлений договором строк.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Положеннями статті 691 та частини 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.1 договору попередня оплата в розмірі 86 % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку за умови підписання даного договору.

Згідно з п. 4.2 договору остаточний розрахунок, згідно підпункту 4.1 цього Договору, проводиться протягом 3 банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо її реєстрації, за умови надання видаткової накладної на товар.

Як було правильно встановлено місцевим господарським судом, СГВК " ЗОРЯ " поставило ТОВ "ВВТ Груп" продукцію на 686 559,90 грн, що підтверджується видатковою накладною № 26 від 17 січня 2022 року та товарно-транспортними накладними: №1 від 17 січня 2022 року (поставлено 23.080 тон товару), №2 від 17 січня 2022 року (поставлено 24.880 тон Товару), №3 від 17 січня 2022 року (поставлено 25.500 тон товару), №4 від 17 січня 2022 року (поставлено 24.620 тон товару), копії яких містяться в матеріалах даної справи.

Вищезазначені накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками СГВК " ЗОРЯ " та ТОВ "ВВТ Груп" без жодних претензій та зауважень.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 25 від 12.01.2022 на загальну суму 699 999,90 грн (із ПДВ) щодо оплати поставленого товару за договором № 276-01/22К від 12.01.2022.

Відповідно до виписки з рахунку позивача, відповідачем 13.01.2022 здійснено оплату у розмірі 601 999,91 грн.

25.12.2023 позивачем виставлено відповідачу претензію про оплату товару, якою повідомлено, що станом на 25.12.2023 за ТОВ "ВВТ Груп" рахується заборгованість по оплаті вже отриманої від СГВК " ЗОРЯ " кукурудзи в сумі 84 560,00 грн, згідно договору поставки сільськогосподарської продукції № 276-01/22К від 12.01.2022.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що 31.01.2022 позивачем здійснено реєстрацію податкових накладних: № 7 від 13.01.2022 на суму 601 999,91 грн (86 тонн кукурудзи 3-го класу) та № 8 від 17.01.2022 на суму 84 559,99 грн (12.08 тонн кукурудзи 3-го класу), зазначені податкові накладні зареєстровані 31.01.2022.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що строк оплати вартості поставленої продукції настав.

Однак у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на положення пунктів 4.3., 5.1. договору, ТОВ "ВВТ Груп" зазначило про правомірність несплати 10% ціни договору (69 999 грн) у зв`язку з ненаданням СГВК " ЗОРЯ " доказів надсилання листа на фірмовому бланку, яким підтверджується, що поставлений товар є продукцією власного виробництва, а позивач, як постачальник, має статус виробника сільгосппродукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість.

За частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 4.3. договору у випадку порушення постачальником вимог пункту 5.1. договору покупець має право притримати оплату товару у розмірі 10% від його загальної вартості до моменту усунення постачальником такого порушення без застосування до Покупця будь-яких штрафних санкцій.

Згідно з умовами пункту 5.1. договору постачальник зобов`язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється за цим договором, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Водночас, у договорі відсутні умови, які визначали б, коли саме постачальник має надати покупцю, передбачений пунктом 5.1. договору оригінал листа, а відтак, вирішуючи це питання, колегія суддів виходить із загальних положень законодавства про купівлю-продаж.

Так, згідно з частиною 2 статті 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За наведених підстав колегія суддів вважає, що такі документи мали бути надані одночасно з товаром, який був поставлений позивачем та прийнятий відповідачем.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи підтверджених належними доказами зауважень покупця з цього приводу, а сама продукція була прийнята без жодних претензій та зауважень, у суду відсутні підстави вважати, що позивач не виконав передбачене пунктом 5.1. договору зобов`язання.

Разом із цим, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що в самому договорі (пункти 1.2., 1.3.) постачальником гарантовано, що: товар є продукцією власного виробництва та є вільним від будь-яких прав та/або вимог третіх осіб, в тому числі не знаходиться в заставі або під арештом; постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році.

Крім цього, рахунок виставлявся з урахуванням ПДВ, а податкові накладні з урахуванням зазначеного податку були зареєстровані.

Згідно з ч. 1ст. 595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника.

Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій щодо повідомлення свого контрагента за договором поставки про притримання оплати.

Таким чином, відповідачем неправомірно притримано оплату товару у розмірі 10% ціни договору.

Відповідно до банківської виписки по контрагенту - ТОВ "ВВТ Груп" вартість поставленої продукції була частково сплачена у розмірі 601 999, 91 грн - 13.01.2022.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо повної оплати поставленого позивачем товару за договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості за поставлений, але неоплачений товар, у розмірі 84 559, 99 грн (686 559,90 грн - 601 999,91 грн), а тому позовна вимога про стягнення вказаної суми боргу підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем коштів за поставлений товар, позивачем нараховано до стягнення 5 474, 97 грн 3 % річних (нарахованих за період з 04.02.2022 - 31.12.2022, 01.01.2023 - 31.12.2023, 01.01.2024 - 01.04.2024), та 27 273, 21 грн інфляційних втрат (нарахованих за період з 04.02.2022 - 29.02.2024).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та процентів за відповідний період, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5 474, 97 грн 3 % річних та 27 273, 21 грн інфляційних втрат.

В частині розподілу судових витрат судове рішення не оскаржується, відповідних доводів та вимог апеляційна скарга не містить, а тому згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України рішення в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з відповідача 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на надання правничої допомоги позивачем підтверджено договором №27.08/24 про надання правничої допомоги від 27.08/2024, укладеним з адвокатом Малєнко Ольгою Валеріївною, актом виконаних робіт № 1 від 17.09.2024 та ордером надання правничої допомоги серії СЕ №1093388.

За умовами п. 3.1. договору клієнт сплачує гонорар адвокату за надану правову (правничу) допомогу, виходячи із розрахунку 1 000 (тисяча) грн за 1 годину роботи адвоката.

Актом виконаних робіт від 17.09.2024 № 1 підтверджується факт виконання адвокатом та прийняття позивачем відповідно до договору таких робіт: ознайомлення та правовий аналіз апеляційної скарги від 15.07.2024 ТОВ "ВВТ ГРУП" за підписом Левченка В.С. - 1 год.; написання відзиву на апеляційну скаргу - 4 год. Загальна сума по оплаті таких робіт (юридичних послуг) складає 5 000 грн. Акт підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками позивача та адвоката Малєнко О.В.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Матеріали справи не містять доказів сплати позивачем вказаних витрат, однак відповідно до правових позицій Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, позивач згідно з вимогами ГПК України довів обставини надання останньому послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи та обґрунтував заявлений до стягнення розмір цих послуг.

Враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, обсяг наданої правової допомоги, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є співмірними, обґрунтованими і підлягають відшкодуванню у повному обсязі у заявленій сумі 5 000 грн за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі №910/4442/24 залишити без змін

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (01054, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 41 ЛІТ "А", офіс 310; ідентифікаційний код 36716311) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря" (59316, Чернівецька обл., Кіцманський р-н, село Ставчани, вулиця Головна, будинок 52; ідентифікаційний код 03801675) 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова