Постанова

від 04.12.2024 по справі 916/5744/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. м.Київ Справа№ 916/5744/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Нагулко А.Л.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 04.12.2024:

від позивача:не з?явився

від відповідача:Онацька О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператива "Асоль-Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.05.2024 (повний текст рішення складено та підписано 28.06.2024)

у справі №916/5744/23 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний

кооператив "Асоль-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна

компанія "Нафтогаз Трейдинг"

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Одеської області звернувся Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Асоль-Сервіс" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", в якому просив визнати укладеним акт приймання - передачі природного газу між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Асоль-Сервіс" за листопад 2022 року, де зазначено обсяг спожитого газу в об?ємі 5,32100 тис. куб.м. за ціною обсягу І на загальну суму 40 353,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущено порушення прав позивача в частині отримання обсягів газу за договором за листопад 2022 року за пільговою ціною, та в обсягах зазначених у саме у акті приймання - передачі природного газу між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Асоль-Сервіс" за листопад 2022 року, де зазначено обсяг спожитого газу в об?ємі 5,32100 тис. куб.м. за ціною обсягу І на загальну суму 40 353,86 грн., який необгрунтовано не підписано відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2024 відповідний позов скеровано до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що заявлені позивачем вимоги суперечать ст. 632 Цивільного кодексу України, оскільки зміна ціни договору не допускається після його виконання. Також, відповідач посилався на те, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем, а обраний позивачем спосіб захисту у формі визнання укладеним акту приймання - передачі природного газу за листопад 2022 року на загальну суму 40 353,86 грн. є неналежним та неефективним, оскільки з відповідного способу захисту не вбачається яке саме право позивача порушено з врахуванням повного виконання сторонами зобов?язань за договором № 3511-НГТ-23.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі №916/5744/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів, що Позивачем було повернуто Відповідачу підписаний зі своєї сторони примірник оригіналу акта за листопад 2022 року та не надав у письмовій формі мотивованої відмови від його підписання, тому обсяг спожитого Позивачем у листопаді 2022 року природного газу у розмірі 5,321 тис. куб. м, що є Обсягом II, вважається встановленим, а вартість поставленого протягом листопада 2022 року газу на підставі Договору № 3511-НГТ-23 становить 215 902,30 гри.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооперативу "Асоль-Сервіс" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі №916/5744/23 - скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано наступних доводів:

- відповідачем допущено порушення прав позивача в частині отримання обсягів газу за договором за листопад 2022 року за пільговою ціною, та в обсягах зазначених у саме у акті приймання - передачі природного газу між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Асоль-Сервіс" за листопад 2022 року, де зазначено обсяг спожитого газу в об?ємі 5,32100 тис. куб.м. за ціною обсягу І на загальну суму 40 353,86 грн., який необгрунтовано не підписано відповідачем;

- договір №3511-11ГТ-23 постачання природного газу, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» ЕІС 56Х930000010610Х та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» 23 вересня 2021 року не містить жодних об`ємів газу по ціні Обсягу ІІ на листопад 2022 року;

- в результаті незаконних дій відповідача в частині нарахування вартості за спожитий газ в листопаді 2022 року за ціною обсягу ІІ на загальну суму 215 902, 30 гривень замість визначеної в договорі ціною обсягу І на загальну суму 40 353,68 гривень фактично змінені умови договору в односторонньому порядку, що порушує права та законні інтереси позивача.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

17.10.2024 через підсистему "Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи відповідача у відзиві зводяться до того, що:

- на листопад 2022 року за Договором № 3511-НГТ-23 не було визначено Обсяг І (фіксований), отже весь обсяг спожитого природного газу у цей період визначається як Обсяг ІІ;

- згідно з наданим Позивачем актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2022 №008878/11, підписаним між АТ «Одесагаз» та Позивачем, обсяг спожитого Позивачем природного газу у листопаді 2022 року склав 5 321 куб.м., і оскільки весь обсяг спожитого Позивачем природного газу у період листопада 2022 року відповідно до умов Договору № 3511-НГТ-23, що діяв у листопаді 2022 року, належить до Обсягу ІІ, Відповідачем було підготовлено та надіслано 13.12.2022 на адресу Позивача акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2022, відповідно до якого Відповідач передав, а Позивач отримав у період листопада 2022 року на підставі Договору № 3511-НГТ-23 природний газу в обсязі 5,321 тис. куб. м на загальну суму 215 902,30 грн., що є Обсягом ІІ природного газу;

- Підпунктом 3.5.3. пункту 3.5. Договору № 3511-НГТ-23 передбачено, що Позивач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Відповідачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Позивача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання; підпунктом 3.5.4. пункту 3.5. Договору № 3511-НГТ-23 передбачено, що у випадку неповернення Позивачем підписаного оригіналу акта, ненадання письмової обґрунтованої відмови проти підписання акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Позивача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Позивач на Інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Позивачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору;

- Позивач не повернув Відповідачу підписаний зі своєї сторони примірник оригіналу акта за листопад 2022 року та не надав у письмовій формі мотивованої відмови від його підписання, тому обсяг спожитого Позивачем у листопаді 2022 року природного газу у розмірі 5,321 тис. куб. м, що є Обсягом ІІ, вважається встановленим, узгодженим та переданим у власність Позивачу, а вартість поставленого протягом листопада 2022 року газу на підставі Договору № 3511-НГТ-23 становить 215 902,30 грн., що розраховано за ціною, визначеною згідно з положеннями розділу 4 Договору № 3511-НГТ-23;

- 02.12.2022 сторони уклали додаткову угоду № 12 до Договору № 3511-НГТ-23, відповідно до пункту 1 якої Позивач та Відповідач дійшли взаємної згоди призупинити постачання природного газу за Договором через шість календарних днів (на сьомий день) з дня підписання даної Додаткової угоди;

- крім того, між Відповідачем та Позивачем, було укладено Договір постачання природного газу № 1311-ПСО-23 від 02.12.2022 (далі також - Договір № 1311-ПСО-23), пунктом 13.1. якого передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності), а в частині зобов`язань Відповідача щодо передачі природного газу відповідно до п. 2.1. Договору - після настання відкладальних обставин згідно зі ст. 212 Цивільного кодексу України, а саме: укладання Позивачем договорів/додаткових угод (додаткових договорів) про договірне списання з поточних банківських рахунків, на які надходять кошти у вигляді плати за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ, строком дії до повного виконання зобов`язань Позивачем за всіма договорами, укладеними з Відповідачем, або повного погашення заборгованості за такими договорами, та виконання п.5.2 цього Договору;

- пунктом 2.1. Договору № 1311-ПСО-23 визначено обсяги природного газу, що постачатиметься за цим договором, зокрема, встановлено, що постачання Обсягу І (фіксований) природного газу за цим договором починається з грудня 2022 року;

- отже, у листопаді 2022 року між сторонами діяв лише Договір постачання природного газу від 23.09.2021 № 3511-НГТ-23, за яким Позивач спожив у листопаді 2022 року природний газ Обсягу ІІ у розмірі 5,321 тис. куб. м на загальну суму 215 902,30 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2022.

Додатково відповідач щодо обраного позивачем способу захисту наголошував на тому, що акт приймання-передачі не являється окремим правочином, оскільки сам по собі не має ознак правочину у розумінні статті 202 ЦК України. Акт приймання-передачі є лише доказом, що підтверджує виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, в даному випадку це - передача та приймання природного газу у листопаді 2022 року на підставі Договору № 3511-НГТ-23. Позивачем не доведено порушення його прав зі сторони Відповідача, а обраний Позивачем спосіб захисту у формі визнання укладеним акту приймання-передачі природного газу за листопад 2022 року на загальну суму 40 353,86 грн. є неналежним та неефективним, оскільки з відповідного способу захисту не вбачається, яке саме право Позивача порушено з врахуванням повного виконання сторонами зобов`язань за Договором № 3511-НГТ-23.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024, апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Асоль-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі №916/5744/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя Палій В.В., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №916/5744/23.

На виконання вимог вказаної ухвали до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/5744/23.

Проте, на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 суддю Північного апеляційного господарського суду Палія В.В. про звільнення у відставку з посади судді Північного апеляційного господарського суду, який є головуючим суддею (суддею-доповідачем), здійснити розгляд справи у визначеному складі суду - неможливо.

Порядок визначення/зміни складу господарського суду врегульовано ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст 32 Господарського процесуального кодексу України, визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

За змістом ч. 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, якщо невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження (ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України ).

Згідно із пунктом 17.4 частини 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 прийнято справу №916/5744/23 за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Асоль-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі №916/5744/23 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А., клопотання Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Асоль-Сервіс" про поновлення строку на апеляційне оскарження - задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі №916/5744/23, відкрито апеляційне провадження у справі №916/5744/23 за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Асоль-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі №916/5744/23, розгляд справи призначено на 17.10.2024, зупинено дію оскаржуваного рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 розгляд справи відкладено до 04.12.2024.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 04.12.2024 з?явився представник відповідача. Позивач в судове засідання 04.12.2024 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення ухвал суду в електронний кабінет в системі «Електронний суд».

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка прокурора - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.12.2024, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, Між Відповідачем та Позивачем було укладено договір постачання природного газу від 23.09.2021 № 3511-НГТ-23 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами від 11.10.2021 № 1, від 20.10.2021 № 3, від 16.11.2021 № 4, від 17.12.2021 № 5, від 06.01.2022 № 6, від 10.01.2022 № 7, від 20.01.2022 № 8, від 26.04.2022 № 11, від 02.12.2022 №12.

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору № 3511-НГТ-23, Відповідач зобов`язується поставити Позивачу природний газ, а Позивач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору № 3511-НГТ-23 Відповідач передає Позивачу на умовах цього договору замовлений Позивачем обсяг (об`єм) природного газу з червня 2021 року до червня 2024 року, зокрема, з червня 2021 року до червня 2022 року в кількості 164,000 тис. куб. м, з яких Обсяг І (фіксований) складає 125,482 тис. куб. м, Обсяг II - 38,518 тис. куб. метрів (пп. 2.1.1. п. 2.1. Договору № 3511-НГТ-23).

Підпунктом 2.1.2. пункту 2.1. Договору № 3511-НГТ-23 визначено, що на період з червня 2022 року до червня 2023 року та на період з червня 2023 року до червня 2024 року замовлені обсяги визначаються Сторонами окремими додатковими угодами до цього договору.

Пунктом 2.4. Договору № 3511-НГТ-23 передбачено, що перегляд та коригування замовлених Позивачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідно розрахункового періоду, з урахуванням умов пункту 2.2. цього договору щодо порядку визначення та коригування Обсягу І (фіксованого).

Відповідно до абзацу шостого пункту 2.2 Договору № 3511-НГТ-23 Обсяг розраховується як різниця між загальним замовленим обсягом газу Позивачем і відповідний розрахунковий період та Обсягом І (Фіксованим).

Підпунктом 3.5.2. пункту 3.5. Договору № 3511-НГТ-23 передбачено, що на підставі отриманих від Позивача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Позивача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Відповідач протягом 3-х (трьох) робочих днів готує та надає Позивачу по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Відповідача, а саме: акт на передачу Обсягу І (фіксованого) та акт на передачу Обсягу II. При цьому, Сторони в першу чергу оформляють передачу Обсягу (фіксованого) природного газу в обсягах, які не можуть перевищувати зазначені в підпункті 2.1.1. пункту 2.1. цього договору за відповідний розрахунковий період. Різниця між Фактично використаним Позивачем обсягом газу за відповідний період та Обсягом І (Фіксованим) оформлюється актом приймання-передачі газу, як Обсяг ІІ.

Підпунктом 3.5.3. пункту 3.5. Договору № 3511-НГТ-23 передбачено, що Позивач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується поверну: Відповідачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Позивача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Підпунктом 3.5.4. пункту 3.5. Договору № 3511-НГТ-23 передбачено, що у випадку неповернення Позивачем підписаного оригіналу акта, ненадання письмової обґрунтованої відмови проти підписання акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними отриманими від Позивача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Позивач на Інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Позивачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

02.12.2022 сторони уклали додаткову угоду № 12 до Договору № 3511-НГТ-23, відповідно до пункту 1 якої Позивач та Відповідач дійшли взаємної згоди призупинити постачання природного газу за Договором через шість календарних днів (на сьомий день) з дня підписання даної Додаткової угоди.

В свою чергу, позивачем до матеріалів справи подано Акт приймання - передачі природного газу від 30.11.2022 на суму 40 353,86 грн., обсяг І спожитого газу - 5,32100 тис. куб. м., який підписано головою кооперативу ОК ЖБК «Асоль-Сервіс» Майстренко О.В. та посвідчено печаткою кооперативу. Відповідачем вказаний акт не підписано і печаткою не посвідчено.

В свою чергу, відповідачем зі своєї сторони в особі начальника відділу документального оформлення з ТКЕ Ліхачова В.В. підписано та посвідчено печаткою Акт приймання - передачі природного газу від 30.11.2022 на суму 215 902,30 грн., обсяг ІІ спожитого газу - 5,32100 тис. куб. м. Позивачем вказаний акт не підписано і печаткою не посвідчено.

Між Відповідачем та Позивачем, було укладено Договір постачання природного газу № 1311-ПСО-23 від 02.12.2022 (далі також - Договір № 1311-ПСО-23), пунктом 13.1. якого передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності), а в частині зобов`язань Відповідача щодо передачі природного газу відповідно до п. 2.1. Договору - після настання відкладальних обставин згідно зі ст. 212 Цивільного кодексу України, а саме: укладання Позивачем договорів/додаткових угод (додаткових договорів) про договірне списання з поточних банківських рахунків, на які надходять кошти у вигляді плати за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ, строком дії до повного виконання зобов`язань Позивачем за всіма договорами, укладеними з Відповідачем, або повного погашення заборгованості за такими договорами, та виконання п.5.2 цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору № 1311-ПСО-23 визначено обсяги природного газу, що постачатиметься за цим договором, зокрема, встановлено, що постачання Обсягу І (фіксований) природного газу за цим договором починається з грудня 2022 року.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано договір про договірне списання № 7553649-1Г від 01.11.2022, укладений з АТ «Ощадбанк», стосовно права останнього на договірне списання коштів з рахунку позивача.

Листом № 34 від 26.12.2022 позивач просив здійснити перерахунок вартості природного газу за листопад 2022 року по пільговій ціні та просив вважати дійсним акт приймання - передачі природного газу в редакції 13 грудня 2022 , отриманої від Калниш І.А.

Листом № 125/3/1-123 від 12.01.2023 відповідач повідомив позивача про те, що ним отримано акти приймання - передачі природного газу за листопад 2022 року (загальна вартість 40 353,86 грн.), проте, відповідач повертає вказані акти, надіслані позивачем, та наполягає на проведенні належного документального оформлення природного газу відповідно до умов діючого договору, у т.ч. на підписанні споживачем та поверненні на адресу відповідача акту

Листом № 125/3/1-2869 від 15.03.2023 відповідач повідомив позивача про повернення акту приймання - передачі природного газу за листопад 2022, надіслані позивачем, та просив терміново оформити та повернути на адресу відповідача примірник акту від 30.11.2022 за Договором від 17.01.2022 № 3629-НГТ-23.

Листом № 14 від 06.10.2023 позивач просив відповідача підписати акт приймання - передачі природного газу в редакції 13 грудня 2022 на суму 40 353,86 грн. за Договором від 23.09.2021 № 3511-НГТ-23.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

У відповідності до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

При укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між сторонами існує спір саме щодо вартості спожитого газу у листопаді 2022 року, оскільки позивач вважає, що така вартість складає 40 353,86 грн., обсяг І спожитого газу - 5,32100 тис. куб. м., і акт за листопад 2022 року щодо вказаної ціни підписано головою кооперативу ОК ЖБК «Асоль-Сервіс» Майстренко О.В. та посвідчено печаткою кооперативу, а відповідачем не підписано. В свою чергу, відповідач вважає, що вартість спожитого позивачем газу складає 215 902,30 грн., обсяг ІІ спожитого газу - 5,32100 тис. куб. м., і акт за листопад 2022 року щодо вказаної ціни підписано відповідачем, а позивачем не підписано.

В свою чергу, позивач просить у позові визнати укладеним акт приймання - передачі природного газу між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Асоль-Сервіс" за листопад 2022 року, де зазначено обсяг спожитого газу в об?ємі 5,32100 тис. куб.м. за ціною обсягу І на загальну суму 40 353,86 грн.

В свою чергу, оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту, суд апеляційної інстанції вважає, що акт приймання-передачі не являється окремим правочином, оскільки сам по собі не має ознак правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. Акт приймання-передачі є лише доказом, що підтверджує виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, в даному випадку це - передача та приймання природного газу у листопаді 2022 року на підставі Договору № 3511-НГТ-23.

Аналогічна правова позиція викладена зокрема у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12827/17, від 11.06.2018 у справі № 916/613/17, від 22.05.2018 у справі № 910/12258/17, від 27.11.2018 у справі № 910/22274/17, від 20.07.2021 у справі № 911/1707/18, від 26.01.2022 у справі № 911/2525/19, від 23.02.2022 у справі № 922/2182/21.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Згідно з положеннями ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування щодо необхідності його захисту.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та від 4.06.2019 у справі № 916/3156/17 (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021, справа № 643/21744/19, провадження № 14-175цс21).

Необхідно застосовувати правові норми та судову практику таким чином, щоб вони були найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)) (див.: пункти 8.39, 8.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року, справа № 143/591/20, провадження № 14-72 цс 21).

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)).

При цьому, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в контексті заявлених позовних вимог Позивачем не доведено порушення його прав зі сторони Відповідача шляхом непідписання спірного акту, а обраний Позивачем спосіб захисту у формі визнання укладеним акту приймання-передачі природного газу за листопад 2022 року на загальну суму 40 353,86 грн. - є неналежним та неефективним, оскільки наявність у позивача саме певного грошового обов?язку з сплати коштів за Договором за спожитий газ у листопаді 2022 року має визначатись у спорі, предметом яких виступатимуть відповідні кошти (зокрема стягнення таких або як заборгованості, або як безпідставно отриманих), а не шляхом визнання укладеним відповідного акту в редакції Позивача.

При цьому, в контексті спору у справі № 916/5744/23, обставини обміну між сторонами листами стосовно необхідності підписання Акту за листопад 2022 року як в редакції позивача (40 353,86 грн., обсяг І спожитого газу - 5,32100 тис. куб. м.,), так і в редакції відповідача (215 902,30 грн., обсяг ІІ спожитого газу - 5,32100 тис. куб. м.), так і надсилання відповідних Актів у порядку, обумовленому Договором - не впливають на висновки суду апеляційної інстанції стосовно саме неналежності та неефективності обраного Позивачем способу захисту у даній справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору з урахуванням меж апеляційного оскарження, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні про відмову у задоволенні позовних вимог, з урахуванням і мотивів даної постанови.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі №916/5744/23, за наведених доводів апеляційної скарги.

Крім того, оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи судове рішення залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Асоль-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі №916/5744/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі №916/5744/23 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі №916/5744/23.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

5. Матеріали справи №916/5744/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано:09.12.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров