Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/3391/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 910/3391/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азаро Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024

у справі № 910/3391/24 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азаро Груп"

про стягнення 167 814,52 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У березні 2023 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азаро Груп" (далі - ТОВ "Азаро Груп", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 167 814,52 грн, з яких: 130 882,01 грн основного боргу, 13 990,57 грн пені, 3 854,47 грн 3% річних та 19 087,47 грн інфляційної складової боргу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором забезпечення постачання теплової енергії №241059 від 01.03.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати спожитої теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2023 року, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 130 882,01 грн. Позивач стверджує, що оскільки законом та Договором встановлено обов`язок споживача оплачувати вартість фактично отриманого обсягу теплової енергії, відповідач зобов`язаний сплатити не лише існуючу заборгованість, а також і нараховані позивачем відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання ним грошових зобов`язань та пеню за умовами Договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі №910/3391/24 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азаро Груп" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації "Київтеплоенерго" суму заборгованості в розмірі 130 882,01 грн, суму пені в розмірі 13 990,57 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 19 087,47 грн, суму 3% річних в розмірі 3 854,47 грн та суму судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач допустив порушення зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за Договором, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 130 882,01 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та компенсаційних виплат, суд першої інстанції визнав такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги і щодо стягнення з відповідача 13 990,57 грн пені, 3 854,47 грн 3% річних та 19 087,47 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Азаро Груп" 18.06.2024 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/3391/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, прийнятим без належного повідомлення відповідача, оскільки ним не отримано ухвалу про відкриття провадження у даній справі від 01.04.2024, що позбавило відповідача права на подання відзиву на позов та призвело до неправильного вирішення справи по суті у зв`язку з тим, що він не мав змоги подати докази у справі в заперечення позовних вимог.

В апеляційній скарзі, мотивуючи неправомірне визначення позивачем заборгованості з оплати поставленої теплової енергії за укладеним Договором у розмірі 130 882,01 грн за період з листопада 2021 року по березень 2023 року, і, відповідно, правових підстав для нарахування на зазначену суму пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач посилається на обставини, які підтверджуються новими докази, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, а саме: розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 03.03.2021 №451 "Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва теплових мереж ТОВ "Азаро Груп"; акт №484 від 14.06.2021 приймання теплових мереж від ТОВ "Азаро Груп" та Департаментом комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та КП "Київтеплоенерго"; лист відповідача на адресу директора СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" Лопатина К.О. (вх. № 4/2ЦОК/9817 від 30.05.2024); Додаткова угода до договору від 01.03.2019 №241059, укладена між КП "Київтеплоенерго" та ТОВ "Азаро Груп" 17.06.2024 з Додатками № 1, 5, 6, що викладені у новій редакції; довіреність б/н і дати, видана ТОВ "Азаро Груп" Картуш М.В. на представлення інтересів товариства перед всіма відділеннями АТ "Укрпошта" на здійснення дій з отримання/відправлення посилок листів, іншої поштової кореспонденції товариства, в тому числі цінної та замовної, судової.

До апеляційної скарги відповідачем додані копії нових (додаткових) доказів, серед яких: копія адвокатського запиту до Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 14.06.2024 без доказів надіслання; копія розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 03.03.2021 №451 "Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва теплових мереж ТОВ "Азаро Груп" з додатком; копія листа відповідача на адресу директора СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" Лопатина К.О. (вх. № 4/2ЦОК/9817 від 30.05.2024); копія Додаткової угоди до договору від 01.03.2019 №241059, укладеної між КП "Київтеплоенерго" та ТОВ "Азаро Груп" 17.06.2024 з Додатками № 1, 5, 6, що викладені у новій редакції; копія довіреності б/н і дати, виданої ТОВ "Азаро Груп" на ім`я Картуш М.В. на отримання поштової кореспонденції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024 справу № 910/3391/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А., суддів Тарасенко К.В., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3391/24; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Азаро Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/3391/24 до надходження до суду матеріалів справи.

01.07.2024 матеріали справи № 910/3391/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ "Азаро Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/3391/24; надано скаржнику десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник отримав ухвалу 19.07.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

25.07.2024 (до апеляційного господарського суду надійшло 29.07.2024) скаржником було надано докази (підтвердження) реєстрації ТОВ "Азаро Груп" в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС та належні докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками позивачу (опис-вкладення).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Азаро Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі №910/3391/24; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії у встановлені судом строки.

Позиції інших учасників справи.

21.08.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від КП "Київтеплоенерго" (надіслано поштою 12.08.2024) надійшла заява про закриття провадження у даній справі про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 130 882,01 грн, пені в розмірі 13 990,57 грн, інфляційних втрат в розмірі 19 087,47 грн, 35 річних в розмірі 3 854,47 грн, судового збору в розмірі 3028,00 грн, а також вирішити питання про повернення позивачу судового збору, який був сплачений при поданні позовної заяви в сумі 3 028,00 грн та про повернення відповідачу судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, в сумі 4 542,00 грн.

В обгрунтування подання вказаної заяви позивач зазначає, що 30.05.2024 відповідач звернувся до позивача з листом про здійснення перерахунку заборгованості, за результатами розгляду якого позивач здійснив коригування нарахувань, внаслідок якого розмір заборгованості був погашений.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав Довідку від 10.07.2024 за №30/вих-241059 за підписом начальника управління продажу теплової енергії Т. Огньової, в якій повідомляється, що станом на 09.07.2024 основна заборгованість ТОВ "Азаро Груп" за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2019 №241059 за період з 01.08.2021 по 01.08.2023 у справі №910/3391/24 погашена за рахунок коригування нарахувань.

За наведених обставин позивач вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".

Відповідно до пункту 2.1 Статуту КП "Київтеплоенерго" підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з пунктом 2.2. Статуту позивача предметом діяльності підприємства є, зокрема: надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії; виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Отже, позивач є виробником теплової енергії в гарячій воді у м. Києві, яку він поставляє на потреби опалення та вентиляції.

Як убачається з матеріалів, 01.03.2019 між КП "Київтеплоенерго" (енергопостачальна організація, сторона-1) та ТОВ "Азаро Груп" (сторона-2) укладено Договір №241059 забезпечення постачання теплової енергії (далі - Договір), згідно з пунктом 1 якого предметом цього Договору є забезпечення постачання теплової енергії в гарячій воді тепловими мережами, зовнішньобудинковими системами, включаючи обладнання індивідуальних теплових пунктів, вузлів обліку та вузлів приєднання, що знаходяться у власності, або на балансі, або в експлуатації, або на технічному обслуговуванні, чи в будь-якому користуванні сторони-2 (далі - теплове обладнання сторони-2) відповідно до Додатку №5 до цього Договору на потреби об`єктів по просп. Оболонський, 54 опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, шляхом грошової компенсації теплових втрат; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

При виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, шо не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (пункт 2.1 Договору).

За умовами пункту 2.2.1. Договору енергопостачальна організація зобов`язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (Додаток №2 до Договору).

Згідно з пунктом 2.3.1, 2.3.2 Договору сторона-2 (відповідач) зобов`язується дотримуватися умов та порядку оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатках №1 та №4 до цього Договору. Додержувати норми витоку мережної води, зазначеної в Додатку №1 до Договору.

Облік теплової енергії на теплових мережах проводиться розрахунковим способом відповідно до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 Україна 244-94, затверджені Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993 з наступними змінами та доповненнями. Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана у Додатку №6 до Договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (пункти 4.1, 4.2 Договору).

Згідно з пунктами 5.1.1, 5.2.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього Договору.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до дати передання теплових мереж до комунальної власності м. Києва або іншій стороні. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку на який він був укладений; за взаємною згодою сторін; прийняття відповідного рішення місцевим господарським судом; передбачених п. 6.1. Договору; ліквідації сторін. Відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України умови Договору застосовується до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладення цього Договору з 01.2019 (пункти 8.1, 8.2, 8.3 Договору).

Відповідно до пункту 8.4 Договору припинення дії Договору не звільняє відповідача від обов`язку повної сплати нарахувань за Договором.

Додатком № 1 до Договору сторони погодили орієнтовні обсяги постачання теплової енергії сторони-2, відповідно до якого визначені орієнтовні обсяги теплової енергії, які становлять: Qрік = 93,42 Гкал/рік з тепловими витратами на ділянці трубопроводів та в місцевій системі сторони-2 згідно схеми (Додаток №5 до цього Договору Е Qвтр = 0,010663 Гкал/годину, в тому числі: а) з витіком Gв = 0,004200 Тон/годину, Qвтр = 0,000252 Гкал/годину; б) з поверхні трубопроволів підводячих мереж Qвтр = 0,010411 Гкал/годину. Орієнтовна вартість теплової енергії за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення цього Договору становить 150 553,43 грн з ПДВ. Фактичні обсяги теплової енергії визначаються з урахуванням температури теплоносія та температури зовнішнього повітря.

Схема балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін наведена в Додатку №5 до Договору.

Сторони склали Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (Додаток № 6 до Договору), згідно з яким межею балансів належності, відповідальність за технічний стан та експлуатацію теплових мереж, теплового обладнання, між КП "Київтеплоенерго" та ТОВ "Азаро Груп" - зовнішня стіна ТК-331/4 та між посередником (ТОВ Азаро Груп") та абонентом (ТОВ "ЖЕК Тауер") - зовнішня поверхня стіни житлового будинку.

Згідно з пунктом 1 Додатку №3 до Договору, розрахунки зі стороною-2 за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22.12.2018 №2340, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ на рівні: 1 342,98 грн/Гкал.

У разі зміни тарифів розрахунки із стороною-2 за теплову енергію стороною-1 здійснюються за новими тарифами з часу їх відведення в дію без внесення змін до цього Договору. Сторони погоджуються з можливим зміненням тарифів в період дії цього Договору відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (пункти 2, 3 Додатку №3 до Договору).

Пунктом 2 Додатку №4 до Договору "Порядок розрахунків за теплову енергію" встановлено, що сторона-2 до 15 числа місяця наступного за розрахунковим сплачує теплопостачальній організації вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Згідно з пунктом 3 Додатку №4 до Договору сторона-2 щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: вул. Волоська, 42:

- облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період;

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки сторона-2 повертає в Центр обслуговування клієнтів);

- акт виконаних робіт.

Договір та Додатки до нього підписано уповноваженими представниками сторін без застережень і зауважень.

На виконання умов зазначеного Договору, позивач здійснив нарахування вартості за теплові втрати з поверхні трубопроводів (Гкал) та з витіком (Гкал), а також за витіки теплоносія (тони) на теплових мережах відповідача, якими позивачем постачалась теплова енергія на потреби об`єкта за адресою: просп. Оболонський, будинок 54.

Оскільки Договір не припинив свою дію з підстав, передбачених у пункті 8.1 Договору (теплові мережі відповідача не передані до комунальної власності м. Києва або іншої особи), за період з листопада 2021 року по березень 2023 року (включно), як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач повинен був сплатити йому грошову компенсацію теплових втрат при забезпечені постачання теплової енергії своїми тепловими мережами на потреби об`єкта по проспекту Оболонський, 54 в загальній сумі 130 882,01 грн.

Проте відповідачем вчасно та у повному обсязі зазначена оплата не проведена, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у вказаному розмірі.

Так, в підтвердження забезпечення постачання теплової енергії на об`єкт абонента за адресою: просп. Оболонський, 54, у спірні періоди для потреб опалення та вентиляції і наяності підстав для нарахування відповідачу вартості теплового навантаження (витрат на ділянці трубопроводів і в місцевій системі відповідача) позивачем до матеріалів позовної заяви надані докази, зокрема: складені КП "Київтеплоенерго" за особистим рахунком абонента (ТОВ "ЖЕК Тауер", житловий будинок, просп. Оболонський, 54) № 241100 корінці нарядів № 821/210 від 25.10.2021 про включення (початок опалювального сезону); № 638 від 29.03.2022 про відключення (кінець опалювального сезону); № 1906 від 20.10.2019 про включення (початок опалювального сезону); № 619 від 08.04.2023 про відключення (кінець опалювального сезону); облікові картки за період з листопада 2021 року по березень 2022 року та з листопада 2022 року по березень 2023 року; щомісячні акти приймання-передавання товарної продукції за теплову енергію згідно з Договором від 01.03.2019 №241059 за листопад 2021 року - березень 2022 року та листопад 2022 року - березень 2023 року; Довідка про нарахування за теплову енергію ТОВ "Азаро Груп" за Договором №241059 (о/р 241059, житлова частина ТОВ "Азаро Груп") помісячно за період з листопада 2021 року по березень 2023 року по оапалювальним сезонам; деталізована інформація про коригування нарахувань за теплову енергію згідно з Договором №241059 за період виникнення заборгованості (з 01.08.2021- 01.08.2023).

Зазначені документи складені без участі повноважного представника відповідача, не містять доказів їх отримання в порядку, визначеному Договором.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач зазначив, що в порушення умов Договору та норм чинного законодавства відповідач не розрахувався в повному обсязі з постачальником теплової енергії за спожиту в період з листопада 2021 року по березень 2023 року теплову енергію, внаслідок чого станом на 31.07.2023 утворилась заборгованість у розмірі 130 882,01 грн. Крім того, за прострочення виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано пеня, 3% річних та інфляційні втрати на вказані суми заборгованості за відповідні періоди.

За розрахунками позивача загальна сума позовних вимог по заборгованості з листопада 2021 року по березень 2023 року складає 167 814,52 грн, з яких: основна заборгованість - 130 882,01 грн, пеня - 13 990,57 грн, 3 % річних - 3 854,47 грн, інфляційні втрати - 19 087,47 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи із меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції розглянуто дану справу у порядку спрощеного позовного провадження за відсутності відзиву та обгрунтування заперечень з боку відповідача, у зв`язку з неотриманням останнім повідомлення про відкриття провадження у справі та позовних матеріалів, тобто відповідач був позбавлений права на справедливий суд.

Відповідач стверджує, що ним не отримано будь-яких повідомлень, телефонограм з відділення поштового зв`язку Лівобережного поштамту 02175 за адресою: м. Київ, вул Харківське шоссе, 53 (за місцезнаходженням відповідача) про надходження поштового відправлення №060025838312, відправником за яким був Господарський суд міста Києва і яке містило ухвалу про відкриття провадження у справі №910/3391/24.

При цьому скаржник вказує, що поштову кореспонденцію він отримує у зазначеному відділенні зв`язку через свого представника Катруш М., довіреність на ім`я якої є наявною у цьому відділені із зазначенням її контактів для направлення повідомлень (копія довіреності додана до апеляційної скарги). Проте, ні представник апелянта Катруш М., ні будь-яка інша особа-представник ТОВ "Азаро Груп" не були повідомлені працівниками відділення зв`язку про надходження на його адресу поштового відправлення №0600258382312 з ухвалою Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у даній справі.

Представником скаржника направлено до зазначеного відділення зв`язку адвокатський запит (копія якого додана до апеляційної скарги) з вимогою надати інформацію та документи на підтвердження чи спростування інформації щодо повідомлення чи не повідомлення ТОВ "Азаро Груп" про надходження спірного поштового відправлення від суду першої інстанції, відповідь на який відповідачем не отримано.

За твердженням апелянта, наслідком розгляду цієї справи по суті у разі подання ним відзиву на позов, було б ухвалення судом першої інстанції іншого рішення - про відмову позивачеві у задоволенні заявлених ним позовних вимог, оскільки б у відповідача була можливість надати докази, які підтверджують неправомірність нарахування позивачем заборгованості за Договором. Отже, позбавлення відповідача права на подання відзиву на позов призвело до неправильного вирішення судом першої інстанції спору у даній справі по суті пред`явлених вимог.

Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина 2 статті 277 ГПК України).

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

За змістом приписів статей 2, 7, 13 ГПК України основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється за правилами, передбаченими главою 10 розділу ІІІ (статті 247-252) ГПК України

Так, за приписами статті 252 ГПК України:

- розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу (частина 1);

- розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частина 2);

- якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 3);

- перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин (частина 4);

- суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (частина 5);

- суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (частина 6);

- клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина 7);

- при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (частина 8).

Статтею 120 ГПК України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Положенями частини 11 статті 242 ГПК України передбачено, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення (зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 205/1129/19).

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо його явка є не обов`язковою, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Водночас, зі змісту поданої відповідачем апеляційної скарги убачається, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без врахування його заперечень та дослідження доказів, наявних у його розпорядженні, якими спростовуються доводи позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції 01.04.2024 постановив ухвалу про відкриття провадження у справі №910/3391/24, якою прийняв позовну заяву КП "Київтеплоенерго" до розгляду, відкрив провадження у цій справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у ній матеріалами, запропонував сторонам вчинити певні процесуальні дії у встановлені судом строки, зокрема, відповідачу - ТОВ "Азаро Груп":

- у строк до 15 днів з дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду;

- у строк до 7 днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення, надіслати копію заперечень позивачеві, докази чого надати суду.

Зазначену ухвалу про відкриття провадження у справі направлено судом першої інстанції на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 02.04.2024 (а.с. 98-99), проте дане поштове відправлення 25.04.202 повернулося до суду першої інстанції з відміткою поштового відділення зв`язку від 23.04.2024 "за закінченням терміну зберігання".

Отже, під час розгляду судом першої інстанції даної справи у спрощеному позовному провадженні і прийняття відповідного рішення, 29.05.2024, в матеріалах справи були відсутні належні докази повідомлення судом, зокрема відповідача, про розгляд даної справи та можливість вчинення ним процесуальних дій, передбачених нормами ГПК України, як-то: подання відзиву на позовну заяву з доказами на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог, подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (статі 247-252 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату ухвалення рішення у даній справі відповідач не подав заяву по суті справи (відзив на позовну заяву), викладені пояснення у якій і додані докази до якої, мають досліджуватися судом першої інстанції при розгляді справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (частина 8 статті 252 ГПК України).

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що при поверненні поштового відправлення №0600258382312 з ухвалою суду від 01.04.2024 про відкриття провадження у справі із зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпеля про повернення поштового відправлення (23.05.2024) в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України слід вважати днем вручення відповідачу цієї ухвали.

Як вже зазначалося, відповідно до норми пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тобто, положення цієї норми ГПК України не дають підстав для висновку, що повернення до суду кореспонденції із зазначенням причин "за закінченням терміну зберігання" є доказом вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у даній справі і відповідно повідомлення про необхідність вчинення ним певних процесуальних дій у справі. Повернення поштової кореспонденції з таких причин не свідчить ані про відмову сторони від одержання відправлення, ані про її відсутність за адресою, повідомленою суду.

Повернення повістки про виклик до суду чи ухвали суду про призначення розгляду скарги з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" або "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" не свідчить про відмову сторони від одержання повістки (поштового відправлення) чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

Подібну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17 та від 12.02.2019 у справі № 906/142/18.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2018 у справі "Созонов та інші проти України" зазначено, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

У рішенні від 04.12.1995 у справі "Bellet v. France" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, посилаючись на положення статей 2, 3, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", зазначив, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/3391/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується також і з цим висновком суду першої інстанції, оскільки ним залишено поза увагою, що ЄСПЛ у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" підкреслив, що сторони у розумні інтервали часу повинні вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Однак, матеріали цієї справи свідчать про те, що відповідач не був обізнаний про існування даного судового провадження та не приймав участі у розгляді справи у суді першої інстанції через зазначені обставини.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції не дотримався вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення відповідача, не забезпечив йому можливості реалізувати надані законом процесуальні права, оскільки розглянув справу за його відсутності, не повідомленого належним чином про відкриття провадження у даній справі та дати початку розгляду справи по суті.

Місцевий господарський суд у контексті цієї справи та доводів сторони, здійснивши розгляд справи без участі відповідача, за відсутності інформації щодо його належного повідомлення про розгляд справи, не звернув увагу на те, що конституційне право на участь у розгляді справи, бути належним чином повідомленим про дату судового засідання чи дату початку розгляду справи по суті у спрощеному провадженні не може бути формальним, це є порушенням зазначених вимог законодавства та підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового судового рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, на що посилається відповідач в апеляційній скарзі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права щодо належного повідомлення учасника справи - відповідача, оскільки розглянув справу за його відсутності та без наявності доказів належного повідомлення про відкриття провадження у даній справі та дати початку розгляду цієї справи по суті.

Досліджуючи при цьому питання чи призвело таке порушення процесуальних прав відповідача до неправильного вирішення цієї справи, суд апеляційної інстанції встановив таке.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем до останньої додані докази, які не досліджувались у суді першої інстанції, саме з причин того, що відповідачу не було відомо про наявність судового провадження у даній справі.

Відповідачем не подано клопотання про долучення вказаних доказів до матеріалів справи, проте зі змісту апеляційної скарги вбачається, що зазначеними документами відповідач обгрунтовує свою позицію щодо неправомірності нарахування позивачем грошової компенсації теплових втрат за Договором, яка є предметом позову у даній справі, а тому ці докази, за твердженням відповідача, є вкрай важливими для встановлення дійсних обставин справи і мають бути досліджені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1-3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на підстави позовних вимог; враховуючи, що предметом доказування та відповідно оцінки судом першої інстанції у даній справі були обставини щодо наявності/відсутності договірних правовідносин сторін; беручи до уваги приписи частини 2 статті 42 ГПК України щодо зобов`язань учасників справи, зокрема і позивача, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; зважаючи на необхідність дослідження доказів, що стосуються фактів, на які посилаються відповідач в апеляційній скарзі та позивач у заяві про закриття провадження у справі; встановивши допущення порушення норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача про існування провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідачем доведено об`єктивні причини неподання доказів до суду першої інстанції, тому додані до апеляційної скарги докази приймаються судом апеляційної інстанції до розгляду та долучаються до матеріалів даної справи.

Спір у даній справі стосується наявності/відсутності правових підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати позивачу заборгованості за Договором, предметом якого є забезпечення постачання теплової енергії в гарячій воді тепловими мережами, що належать відповідачу, на потреби об`єктів по просп. Оболонський, 54, опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачпння - протягом року, шляхом грошової компенсації теплових втрат в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

Суд першої інстанції правомірно встановив обставини, що також не заперечується відповідачем, про укладення 01.03.2019 між сторонами спору Договору на забезпечення постачання теплової енергії №241059.

Відповідно до умов пункту 8.1 цього Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до дати передання теплових мереж до комунальної власності м. Києва або іншій стороні.

Доданими відповідачем доказами підтверджується, що Виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) 03.03.2021 прийнято розпорядження №451 "Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва теплових мереж ТОВ "Азаро Груп" (далі - Розпорядження №451 від 03.03.2021).

Так, Виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) при прийнятті цього Розпорядження керувався положеннями статей 319, 327 Цивільного кодексу України, статті 136 Господарського кодексу України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення Київської міської ради від 15.12.2011 №844/7080 "Про впорядкування прийняття майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва, передачі його у володіння та користування, передачі до сфери управління районних в місті Києві державних адміністраці, закріплення майна на праві господарського відання або оперативного управління" та врахував звернення ТОВ "Азаро Груп" (лист від 07.12.2020 №481-1-юр), рішення єдиного учасника ТОВ "Азаро Груп від 03.12.2020 №27.

Згідно з пунктом 1 Розпорядження №451 від 03.03.2021 вирішено прийняти безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріпити на праві господарського відання за КП "Київтеплоенерго" теплові мережі ТОВ "Азаро Груп" згідно з додатком.

В додатку до Розпорядження ідентифіковані теплові мережі ТОВ "Азаро Груп", а саме: теплові мережі від ТК-331/4 до зовнішньої стіни ж/б на просп. Оболонському, 54; рік вводу в експлуатацію - 2015, довжина т/мереж у двотрубному вимірі, пог.м - 107; діаметр труб ЦО - 159/250; вартість об`єктів передачі (ринкова вартість), грн (без ПДВ) - 1 387 400,00.

ТОВ "Азаро Груп" звернулося до позивача з листом (вх. №4/2ЦОК/9817 від 20.05.2024), в якому повідомило, що на виконання Розпорядження №451 від 03.03.2021 складено та підписано Акт №484 від 14.06.2021 приймання теплових мереж між сторонами, за яким ТОВ "Азаро Груп" (відповідач у справі) здав, а КП "Київтеплоенерго" (позивач у справі) отримав теплові мережі на Оболонському проспекті, 54 у м. Київ. Зазначений Акт підписано Департаментом комунальної власності м. Києва Виконавчого органу КМР (КМДА) 04.06.2021, а КП "Київтеплоенерго" - 07.06.2021. Проте, після зазначеної передачі теплових мереж, КП "Київтеплоенерго" проводить нарахування ТОВ "Азаро Груп" платежів за Договором, тому відповідач просив позивача внести відповідні зміни до Договору та перерахувати втрати у зв`язку з передачею ним вищезазначених теплових мереж до комунальної власності міста Києва.

У додатках до вказаного листа відповідача, отриманого позивачем 30.05.2024 за вх. №4/2ЦОК//9817, значаться Розпорядження №451 від 03.03.2021 з дадатком та Акт №484 від 14.06.2021 приймання теплових мереж.

17.06.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду до договору від 01.03.2019 №241059, за якою викладено Додатки № 1, 5, 6 у новій редакції, що додається.

Додаток № 1 до Договору №241059 від 01.03.2019 "Орієнтовні обсяги теплової внергії Сторони-2" у новій редакції передбачає орієнтовні обсяги теплової енергії: Qрік = 0,00 Гкал/рік з тепловими витратами на ділянці трубопроводів та в місцевій системі сторони-2 згідно схеми (Додаток №5 до цього Договору) Е Qвтр = 0,0000000 Гкал/годину, в тому числі: а) з витіком Gв = 0,0000000 Тон/годину, Qвтр = 0,0000000 Гкал/годину; б) з поверхні трубопроволів підводячих мереж Qвтр = 0,0000000 гкал/годину. Орієнтовна вартість теплової енергії за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення цього Договору становить 0,00 грн, ПДВ - 0,00грн, всього - 0,00грн.

Згідно з Додатком №5 "Схема балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" до Договору та Додатку № 6 до Договору "Акт розмежування балансової належності теплових мереж та систем та експлуатаційної відповідальності сторін" у нових редакціях визначено межею балансової належності та відповідальності за технічний стан та експлуатацію теплових мереж, систем централізованого опалення та гарячого водопостачання між ТОВ "Азаро Груп" (стороною 2) та КП "Київтеплоенерго" (стороною 1) є зовнішня поверхня стіни житлового будинку по просп. Оболонський, 54.

Оцінюючи надані відповідачем докази у сукупності з іншими документами, наявними в матеріалах справи, що подані позивачем з позовною заявою, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що станом на дату звернення позивача з позовом у даній справі у останнього були відсутні підстави для нарахування відповідачу грошової компенсації теплових втрат за Договором в періоди опалювальних сезонів: з листопада 2021 року по березень 2022 року та з листопада 2022 року по березень 2023 року.

Зазначені обстави не спростовані позивачем, а навпаки, підтверджені змістом наданої ним до суду апеляційної інстанції 21.08.2024 заяви про закриття провадження уданій справі.

Так, у цій заяві позивач вказує на відсутність у відповідача як основного боргу, так і нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з тим, що за результатами розгляду звернення відповідача ним здійснено коригування нарахувань, внаслідок чого заборгованість була погашена.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 130 882,01 грн є безпідставними та необгрунтованими, у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Оскільки за встановлених обставин щодо відсутності у відповідача зобов`язань з оплати грошової компенсації теплових втрат за Договором у спірні періоди, неправомірним є застосування позивачем до відповідача відповідальності у вигляді нарахування пені за умовами Договору (пункт 6 Додатку №4 до Договору) та інфляційних втрат і 3% річних за приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, похідні позовні вимоги у частині стягнення з відповідача нарахованих на суму основного боргу пені за відповідні періоди у розмірі 13 990,57 грн, 3% річних у розмірі 3 845,47 грн та інфляційних втрат у розмірі 19 087,47 грн задоволенню не підлягають, у цій частині у позові також необхідно відмовити.

Щодо заяви позивача про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 95)).

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Як підтверджується матеріалами справи предмет спору на момент його виникнення (звернення позивача до суду першої інстанції і відкриття провадження у цій справі) не існував, оскільки у червні 2021 року настали обставини, які виключали виникнення у відповідача зобов`язань за Договором в частині грошової компенсації втрат при забезпеченні постачання теплової енергії в гарячій воді щодо опалення і вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року на потреби об`єкта по просп. Оболонському, 54 у м. Києві.

Підтвердженням даних обставин слугує також подана позивачем заява про закриття провадження у даній справі, оскільки в ній йдеться про коригування позивачем основної заборгованості, яка виникла до подання позову, а також нарахованих на неї пені, інфляційних втрат і 3% річних (за періоди до пред`явлення позову), незважаючи на те, що зміни до Договору укладені сторонами 17.06.2024 і фактичного погашення цих сум відповідач не здійснював.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що теплові мережі, якими здійснювалося постачання теплової енергії на потреби об`єкта по просп. Оболонському, 54 у м. Києві за укладеним сторонами спору Договором і які перебували у власності відповідача, передані у комунальну власність територіальної громади міста Києва і закріплені на праві господарського відання за КП "Київтеплоенерго". Тобто, позивачу було відомо про прийняття відповідного Розпорядження та він був учасником цих правовідносин, підписуючи у червні 2021 року Акт приймання теплових мереж від відповідача.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Відповідно до частини 1 статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, негативні наслідки неврахування підприємцем обставин, що стосуються відносин з контрагентом, якщо такий діяв добросовісно і розумно, покладаються на підприємця.

Таким чином, оскільки спір між сторонами був відсутній і до вікриття провадження у ній, тому зазначена обставина зумовлює відмову у позові, а не закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Отже, заява позивача про закриття провадження у справі на стадії апеляційного розгляду оскаржуваного рішення не підлягає задоволенню.

Зважаючи на викладене, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлені та досліджені у даній справі обставини в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ "Азаро Груп" на рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі №910/3391/24 слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог КП "Київтеплоенерго" повністю.

Судові витрати.

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, новому розподілу підлягають сума судового збору, сплачена позивачем у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами апеляційного провадження у задоволенні позовних вимог КП "Київтеплоенерго" відмовлено повністю, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне здійснити у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат понесених позивачем у даній справі, поклавши їх на останнього повністю.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азаро Груп" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі №910/3391/24 скасувати та ухвалити нове рішення.

3. У позові Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" відмовити повністю.

4. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, код ЄДРПОУ 40538421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азаро Груп" (02175, місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 144-А; код ЄДРПОУ 31450731) 4 542,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/3391/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді К.В. Тарасенко

Г.П. Коробенко