Постанова

від 27.11.2024 по справі 902/126/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року Справа № 902/126/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача - Давидюк Т.В., Чорний А.В.

відповідача - Слюсар О.В.

третьої особи на стороні позивача - Ковальчук С.В.

третьої особи на стороні відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.07.2021 у справі №902/126/21 (суддя Маслій І.В.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" (вул. Київська 78, м. Вінниця, 21032)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" (вул. Київська 78, м. Вінниця, 21032)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач" (вул. Київська 78, м. Вінниця, 21032)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю "Вінницяметалопостач" (м. Вінниця, вул. Київська, 78)

про визнання недійсним договору, витребування майна та стягнення 262 550, 91 грн. шкоди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.07.2021 у справі №902/126/21 відмовлено у задоволенні позову.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" 50000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Вінницької області та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити. Стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/126/21 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.07.2021 у справі №902/126/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.10.2021 об 15:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду. Запропоновано відповідачу у строк до 29.09.2021 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Запропоновано третій особі у строк до 29.09.2021 надати суду письмові пояснення щодо апеляційної скарги та докази надсилання копії цих пояснень та доданих до них документів іншим учасникам справи. Також роз`яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 ГПК України.

04.10.21 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли пояснення щодо апеляційної скарги. Із підстав висвітлених у письмових поясненнях, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач" просить задоволити апеляційну скаргу та скасувати повністю оскаржуване судове рішення (том 3, а.с. 55-66).

04.10.21 від апелянта до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення до апеляційної скарги (том 1, а.с. 67-70).

05.10.24 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" надійшов відзив на апеляційну скаргу. Із підстав висвітлених у відзиві, відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Вінницяголовпостач" на рішення Господарського суду Вінницької області у даній справі (том 3, а.с. 71-90).

06.10.24 від Товариства з додатковою відповідальністю "Вінницяметалопостач" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про залучення його третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (том 3, а.с. 91-101).

У зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Гудак А.В., за розпорядженням керівника апарата Північно-західного апеляційного господарського суду Турович Н.С. від 21.10.2021 на підставі службової записки головуючої судді Розізнаної І.В. від 21.10.2021, згідно пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, затвердженого рішенням зборів суддів Північно-західного апеляційного господарського суду №1 від 04.10.2018 року, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №902/126/21 між суддями визначено склад колегії: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.07.2021 у справі №902/126/21 колегією суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.11.2021 р. об 16:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1. Залучено до участі у справі №902/126/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Вінницяметалопостач". Зобов`язано позивача надіслати на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача копії позовної заяви та апеляційної скарги з додатками. Докази надіслання надати суду до 03.11.2021. Запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариству з додатковою відповідальністю "Вінницяметалопостач" надати суду письмові пояснення з врахуванням вимог ст.168 ГПК України в строк до 03.11.2021. Зобов`язано учасників справи у строк до 02.11.2021 надати апеляційному суду орієнтовний перелік питань, які необхідно поставити судовому експерту та запропонувати експертну спеціалізовану установу чи безпосередньо осіб, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу" для проведення експертизи.

26.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" до суду апеляційної інстанції надійшла заява про видачу копії технічного запису судового засідання, яке відбулося 21.10.2021 (том 3, а.с. 123-124).

02.11.2024 від Товариства з додатковою відповідальністю "Вінницяметалопостач" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли пояснення на апеляційну скаргу (том 3, а.с. 133-152).

04.11.2024 від Товариства з додатковою відповідальністю "Вінницяметалопостач" надійшло клопотання про розгляд справи без участі (том 3, а.с. 159-160).

04.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач" надійшло клопотання з проханням долучити перелік питань для експерта під час проведення експертизи (том 3, а.с. 161-165).

04.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" надійшло клопотання з проханням долучити перелік питань для експерта під час проведення експертизи (том 3, а.с. 166-168).

04.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення проти призначення експертизи (том 3, а.с. 175-189).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 призначено у справі №902/126/21 судову експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

- Чи підтверджено документально набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" права власності (в т.ч. спільної) на об`єкти нерухомого майна, а саме приміщення на першому поверсі №10,11,12, 60-66, 49-59,67, на другому поверсі №67а, 76, на третьому поверсі №91,92,101 в адміністративній будівлі літ. "А" майнового комплексу розташованого по вул. Київській, 78 у м. Вінниці за результатами приватизації ВАТ "Вінницяголовпостач"?

- У володінні якої особи фактично перебувають об`єкти нерухомого майна, а саме приміщення на першому поверсі №10,11,12, 60-66, 49-59,67, на другому поверсі №67а, 76, на третьому поверсі №91,92,101 в адміністративній будівлі літ. "А" майнового комплексу розташованого по вул. Київській, 78 у м. Вінниці?

Матеріали справи №902/126/21 направлено Вінницькому відділенню Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз. Апеляційне провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи та/або повернення матеріалів справи №902/126/21 до Північно-західного апеляційного господарського суду.

01.02.2022 від експерта Вінницького відділення Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз Олега Казака до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про надання матеріалів технічної інвентаризації на об`єкт нерухомого майна, розташованого по вул. Київська, 78, в м. Вінниці (том 3, а.с. 221-222а).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 задоволено клопотання експерта Вінницького відділення Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз Казака О. Зобов`язано Комунальне підприємство "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" в строк до 21.02.2022 надати суду апеляційної інстанції: оригінал інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 78. Зобов`язано учасників справи в строк до 21.02.2022 надати суду апеляційної інстанції додаткові матеріали, які необхідні для проведення судової будівельно-технічної експертизи, а саме: інвентаризаційну справу на об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 78.

11.02.22 від Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали інвентаризаційної справи №2824 (том 3, а.с. 229-232).

05.04.22 від Вінницького відділення Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про продовження строку для проведення експертизи понад 90 календарних днів (том 3, а.с. 247).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2022 поновлено провадження у справі №902/126/21. Розгляд клопотання експерта призначено на 10.05.2022 об 15:00 год у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 погоджено строк проведення судової експертизи понад три місяці, але не пізніше 01.09.2022 на підставі листа №8212/21-21/301 від 25.03.2022 В.о. завідувача Вінницького відділення Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз А.Лозінської. Зупинено провадження у справі №902/126/21. Зобов`язано Вінницьке відділення Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз направити апеляційному суду експертний висновок у справі №902/126/21 після його виготовлення.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/126/21/985/23 від 13.02.2023 надіслано запит Вінницькому відділенню Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз з проханням терміново надати інформацію та повідомити суд про те, на якому етапів перебуває виконання судової експертизи у справі №902/126/21 (том 4, а.с. 20).

03.04.23 від Вінницького відділення Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист-відповідь, у якому повідомляється, що наразі зазначена експертиза знаходиться на стадії підбору та вивчення нормативно-правових актів, спеціалізованої літератури і інших інформаційних джерел, також вирішується питання щодо проведення натурного обстеження об`єктів дослідження, про що завчасно буде повідомлено (том 4, а.с. 26).

27.03.24 від Вінницького відділення Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про призначення обстеження об`єктів дослідження, необхідних для проведення експертизи (том 4, а.с., а.с. 44).

08.08.24 від Вінницького відділення Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов висновок експерта №8212/21-21 від 30.07.2024 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у господарській справі №902/126/21 (том 4, а.с. 50-67).

26.08.24 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.07.2021 у справі №902/126/21 поновлено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.09.2024 об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1.

23.09.24 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач" надійшли додаткові пояснення з урахуванням висновку експерта (том 4, а.с. 92-99).

25.09.24 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (том 4, а.с. 100-101).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.24 розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.10.2024 об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1. Ухвалено судове засідання 30.10.24 об 14:30 год. провести в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів системи "Easy Con" із представником ТзОВ "Вінницяелектромашпостач" - Ковальчуком С.В.

28.10.24 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" надійшло клопотання про долучення доказів (том 4, а.с. 132-136).

28.10.24 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" надійшла заява про виклик експерта (том 4, а.с. 137-144).

29.10.24 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" надійшли заперечення щодо виклику експерта (том 4, а.с. 148-157).

29.10.24 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" надійшли заперечення щодо долучення нових доказів, які подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" (том 4, а.с. 159-169).

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Петухова М.Г., на підставі службової записки головуючої судді Розізнаної І.В. за розпорядженням керівника апарата №01-05/923 від 29.10.24 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №902/126/21 між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №902/126/21 між суддями від 21.10.24 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.07.2021 у справі №902/126/21 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.24 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.07.2021 у справі №902/126/21 до свого провадження у складі колегії: головуюча суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.24 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання нового доказу на стадії апеляційного перегляду рішення та долучення його до матеріалів справи. Оголошено перерву у судовому засіданні до 14.11.2024 об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1. Забезпечено представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" (Чорному А.В.), Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач" (Ковальчуку С.В.) участь в судовому засіданні 14.11.2024 о 11:00 год. у справі №902/126/21 в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів системи відеоконференцзв`язку.

Заслухавши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши докази, на які учасники справи просили суд апеляційної інстанції звернути додаткову увагу, з метою повного та всебічного розгляду справи ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 27.11.2024 об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1. Забезпечено представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" (Чорному А.В.), Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач" (Ковальчуку С.В.) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" (Глівінська С.Й.) участь в судовому засіданні 27.11.2024 об 15:00 год. у справі №902/126/21 в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів системи відеоконференцзв`язку.

27.11.2024 у судове засідання з`явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр", які підтримали усі свої усні та письмові доводи і заперечення.

Згідно з ст.ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Як вказує позивач, у грудні 2020 року керівництво ТОВ "Промцентр" за допомогою сторонніх осіб самоуправно заблокували вхідні двері до адміністративної будівлі, де знаходяться на 1-3 поверхах офісні приміщення належні позивачу та робочі місця, де позивач займається господарською діяльністю. У порушення закону, який регламентує порядок здійснення права спільної сумісної та часткової власності, відповідач без погодження з іншими співвласниками приміщень адмінкорпусу, уклавши угоду з охоронною компанією "Легіон" заблокував силою вхід до будівлі всім співвласникам, створилась конфліктна ситуація де охоронці "Легіону" силою утримували вхідні двері під контролем, не допускаючи працівників позивача до офісних приміщень та робочих місць, перешкоджаючи фактично господарській діяльності останнього.

Позивач стверджує, що за наказом керівництва відповідача були захоплені площі спільного використання належні частково в т.ч. позивачу на праві спільної часткової власності, як то сходові клітини, коридори, умивальники тощо. В першу чергу було самочинно зруйновано туалети належні сторонам, останні до речі були повністю знищені, обладнання демонтовано, стіни та перегородки самочинно розібрані, потім почались ремонтні роботи по переобладнанню туалетів під офісне приміщення. Були зірвані вхідні двері та замки до приміщення архіву позивача, де останній зберігав бухгалтерську документацію та зарплатні відомості за десятки років роботи. В подальшому, не зважаючи на супротив позивача, люди найняті відповідачем зруйнували приміщення архіву позивача, розваливши стіни. Представником позивача були складені акти про пошкодження та знищення майна.

Як зазначає позивач, неодноразові звернення до поліції нічого не дали, лише після скарги в обласну прокуратуру на адресу позивача надійшов лист - відповідь з Вінницької місцевої прокуратури № 32-20-21 від 20.01.2021 року, де зазначено, що 30.12.2020 року Вінницькою обласною прокуратурою до ЄРДР за №42020020000000434 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.189 КК України.

З метою урегулювання спору у позасудовому порядку, позивачем 08.12.2020 року було направлено на адресу відповідача письмову претензію №52, в якій зазначалось, що позивач є співвласником приміщень загального користування (коридори, сходові клітини, туалети та умивальні) в адміністративній будівлі під літ. "А" майнового комплексу по вул. Київській 78 в м. Вінниці на підставі Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.11.2020 р. за реєстровим № 34498970. Відповідач своїми протиправними діями порушує режим права спільної часткової власності, адже без дозволу позивача, як співвласника приміщень загального користування, здійснив демонтаж перегородок в коридорах та туалетах №№ 60-66 на першому поверсі адмінбудівлі літ «А». З огляду на те, що відповідач заблокував двері в приміщеннях № 60 - № 66 та змінив на них замки, позивач вимагав усунути перешкоди у користуванні даними приміщеннями шляхом надання доступу до них (том 1, а.с. 18-19).

Відповідач на претензію надіслав лист-відповідь №27 від 10.12.2021 р. де зазначив що його дії носять цілком законний характер, адже він є власником спірних приміщень в адміністративній будівлі літ. "А" №11, № 12 та №60 по № 66 на першому поверсі майнового комплексу по вул. Київській 78 в м. Вінниці, а тому виключно він вирішуватиме у який спосіб використовувати майно належне на праві власності за договором дарування від 28.12.2016 року, зареєстрованим в державному реєстрі речових прав на майно №77286768 від 28.12.2016 року, довідка КП "ВМБТІ" №751 від 26.10.2020 року (том 1, а.с. 20).

Позивач звертає увагу на самостійно встановлені обставини набуття у власність відповідачем частини приміщень в адмін. будівлі літ. "А" майнового комплексу по вул. Київська 78. Вивчення правовстановлюючих документів попередника, що відчужив відповідачу приміщення, на погляд позивача викликають сумнів у їх законності, а тому позивач вимушений ставити перед судом питання про витребування майна з чужого незаконного володіння, яке вибуло з володіння власника поза його волею.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2000 року ДОКП "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" здійснило первинну реєстрацію права приватної власності на реальну частку виробничих будівель по вул. Київська 78 в м. Вінниці за ВАТ "Вінницяметалопостач", в т.ч. по літ. "А" частина приміщень площею 1191,1 кв.м., про що видано відповідне реєстраційне посвідчення за реєстровим №167 від 16.05.2000 року (том 1, а.с. 29).

Згідно додатку №2 до порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду Державного Майна України від 22.07.1998, сформовано запис про те, що площі будівель переданих на праві приватної власності товариству підтверджено довідкою-характеристикою ВООБТІ від 30.03.2000 року №1804 (том 1, а.с. 29-30). Відтак згідно первинного правовстановлюючого документа ВАТ "Вінницяметалопостач" - даному підприємству по адміністративному корпусу літ. "А" належить на праві приватної власності частина приміщень загальною площею 1191,1 кв.м.

На підставі рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №2044 від 07.09.2006 вирішено оформити право приватної власності ВАТ "Вінницяметалопостач" на комплекс по вул. Київська 78. У даному рішенні загальна площа належна товариству по літ. "А" в цілому складає 1333,1 кв.м., серед інших приміщень зазначено також спірні №№10,11,49-59,60,63-66,67; на II поверсі №№ 67а,76; на III поверсі №№ 91, 92, 101 (том 2, а.с. 68).

Позивач вважає, що свідоцтво №258 від 07.09.2006 року про право власності відповідача на частину приміщень в КП «ВООБТІ» не мало бути зареєстровано, оскільки реєстратор при проведенні реєстрації права власності на нерухоме майно, згідно посадової інструкції зобов`язаний був перевірити перед проведенням процедури реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, його правову історію, тобто про попередніх власників, яким раніше належав об`єкт нерухомого майна, виходячи з матеріалів інвентарної справи на даний об`єкт нерухомого майна.

Встановивши належність спірних приміщень позивачу ще з 1996 року, реєстратор мав би відмовити в реєстрації згаданого вище свідоцтва.

В свідоцтві №258 від 07.09.2006 року, виданому ВАТ "Вінницяметалопостач" на підставі спірного рішення виконкому ВМР № 2044 від 07.09.2006 року зазначено, що свідоцтво видане в замін договору купівлі-продажу від 15.01.2004 №66, акта приймання - передачі від 15.04.2004 року, акта передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Вінницяметалопостач" від 16.04.1999 року , переліка нерухомого майна від 12.05.2000 року № 1-16/1190.

В подальшому, 24.03.2009 року виконком ВМР ухвалив рішення №600, яким вирішив оформити право приватної власності ВАТ «Вінницяметалопостач» на комплекс по вул. Київській 78 в м. Вінниці, який складається з 31/50 частки будівель і споруд, в т.ч. частина літ. «А» загальною площею - 1333,1 кв.м.. окрім іншого у п. 10 рішення доручено КП «ВМБТІ» видати свідоцтво про право власності згідно з п. 1 - 9 цього рішення, в замін свідоцтва №258 на будівлі та споруди від 07.09.2006 року, виданого на підставі рішення виконкому ВМР № 2044 від 07.09.2006 року.

Позивач стверджує, що реєстрацією права власності в органах БТІ фактично було вичерпано дію рішення виконкому ВМР, воно припинило своє існування, тому його скасування не породжує правових наслідків і не впливає на здійснення особою права власності. Проте встановлення факту незаконності рішення ВМР по суті є підставою для подальшого визнання недійсними правовстановлюючих документів товариства на майно чи їхніх правонаступників.

На думку позивача з наведеного вище вбачаються підстави для визнання недійсним договору дарування від 28.12.2016 року, укладеного між ВАТ "Вінницяметалопостач" та ТОВ "Промцентр", оскільки в даному випадку право власності обдарованого порушує права іншого співвласника майнового комплексу - позивача, де-юре ТОВ "Промцентр" набуло право приватної власності на спірні приміщення на підставі незаконного правочину, в силу того, що дарувальник обґрунтовував наявність свого права незаконним рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради, що є однозначною підставою для визнання недійсним всіх похідних від нього правочинів.

Оскільки частина майна вже є знищеною та демонтованою, а на його відновлення потрібно витратити чималі кошти, позивач стверджує, що відповідачем було завдано значних матеріальних збитків. Про реальні затрати які потрібно понести позивачу для відновлення приміщень свідчать кошториси на ремонт приміщень складені станом на 19 січня 2021 року.

Враховуючи, що рішення виконкому ВМР були фактично виконані, на їх підставі дарувальник, а в подальшому і відповідач набув право власності на спірні приміщення, ефективним і правильним в даному випадку буде обрання способу захисту порушеного права яке виражене положеннями ст. 388 ЦК України, де законодавець визначає, що в тому разі якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею, останній має право на витребування майна з чужого незаконного володіння.

З огляду на викладене позивач звернувся з позовом до місцевого господарського суду, в якому просить: визнати недійсним договір дарування від 28.12.2016 року, укладений між ТОВ "Вінницяметалопостач" та ТОВ "Промцентр"; витребувати з незаконного володіння ТОВ "Промцентр" на користь ТОВ "Вінницяголовпостач" належні йому на праві приватної власності приміщення на І поверсі №№ 10,11,12, 60-66,49-59,67 на II поверсі №№ 67а,76 , на III поверсі №№ 91, 92, 101 в адміністративній будівлі літ. "А" майнового комплексу розташованого по вул. Київська 78 м. Вінниця; стягнути з ТОВ "Промцентр" на користь ТОВ "Вінницяголовпостач" завдану шкоду в розмірі 262 550,91 грн., які необхідні для відновлення належних позивачу на праві приватної власності приміщень на І поверсі №12 та спільної часткової власності - №11, №60-66 в адміністративній будівлі літ. "А" майнового комплексу розташованого по вул. Київська 78 м. Вінниця та понесені судові витрати.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що укладаючи 26.12.2016 договір дарування 7/100 частини будівель та споруд, які знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 78 ТОВ "Вінницяметалопостач" мало всі правові підстави для реалізації ним своїх прав як власника належних йому 7/100 частин будівель та споруд.

Нотаріус під час посвідчення даного договору дарування пересвідчився у правомочності дарувальника - ТОВ "Вінницяметалопостач" на складання даного правочину, а саме наявність державної реєстрації права власності за ним. На виконання зазначеного, у п.3 вказаного нотаріального договору дарування вказано, що документом, який підтверджує право власності дарувальника є Свідоцтво про право власності №1165 серії №215489, видане Виконкомом Вінницької міської ради 24.03.2009р., взамін свідоцтва №258 на будівлі та споруди від 07.09.2006р., виданого на підставі рішення виконкому міської ради від 02.09.2006р. №2044, на підставі якого право власності на 31/50 частку у праві власності на комплекс господарських будівель та споруд було зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.04.2009 року Комунальним підприємством "Вінницьке бюро технічної інвентаризації", за реєстраційним номером: 25667126, за номером запису: 167, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу: 22392214, виданого 06.04.2009 року. Згідно п.3 договору право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.12.2013 року за номером запису про право власності: 3968047, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 249586305101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 15075753, виданий 20.12.2013 року Свириденком В.Б., державним реєстратором - приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу.

Відповідач зазначає, що документи, якими позивач підтверджує право власності на предмет спору є неналежними та не допустимими, оскільки не відповідають чинному законодавству, не підтверджують право власності на конкретне індивідуально визначене майно, видані з порушенням Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445 та Наказу ФДМ України №1450 від 22.07.1998 року, норм матеріального права ст. 128 ЦК УРСР, Наказу ФДМ України від 11.07.1996 року №788 "Про затвердження додатка про перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду відкритого акціонерного товариства", ст.37 Закону України "Про власність", п.5 Порядку утворення акціонерного товариств в процесі приватизації, випуску та розміщення акцій такого товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 №1099р., п.4.1 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 №1450.

Витяг №21156029 від 04.12.2008, який надав позивач в підтвердження свого права власності, не містить опису майна - найменування будівель, споруд та їх літеровки, розмірів площі, тощо, що унеможливлює визначення конкретного майна, яке зареєстровано за позивачем на праві власності.

Даний витяг містить тільки вид і розмір часток у спільній частковій власності - 9/100.

З аналізу поданих позивачем документів про підтвердження його права власності вбачається, що позивач володіє лише часткою приміщень за даною адресою - 9/100 без індивідуалізації майна, на яке зареєстровано право власності.

Посилання позивача на Акт розподілу приміщень в адмін. будівлі по вул. Київській, 78 згідно з Наказом Н637-П від 09.09.96р. ФДМУ по Вінницькій області за підписом 3-х підприємств ВАТ "Вінницяметалопостач", ВАТ "Вінницяелектромашпостач" та ВАТ "Вінницяголовпостач" є нікчемним, оскільки такий документ не передбачений жодним нормативно-правовим актом і не може бути доказом набуття права власності у визначеному законодавством порядку.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що право приватної власності позивача на предмет спору - приміщення на 1 поверсі №10,11,12, 60-66, 49-59, 67 на 2 поверсі №67а, 76, на 3 поверсі №91,92,101 в адміністративній будівлі літ "А" майнового комплексу, розташованого по вул. Київська,78 в м. Вінниця не доведено належними та допустимими засобами доказування, що зумовлює неможливість посилання на будь-яке порушення його прав укладеним договором дарування від 26.12.2016 між ТОВ "Вінницяметалопостач" та ТОВ "Промцентр", а вимога про витребування майна не підтверджена відповідним доказами наявності такого права.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову щодо витребування майна з чужого незаконного заволодіння в повному обсязі. Також вважає, що вище зазначені обставини і відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення не підтверджують заподіяння відповідачем шкоди позивачу, тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

19.05.21 від ТОВ "Вінницяелектромашпостач" до місцевого господарського суду надійшла заява про залученння його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. У заяві ТОВ "Вінницяелектромашпостач" вказує, що він разом з позивачем, так і відповідачем є співвласниками оспорюваних приміщень. При цьому зазначене право він набув в процесі приватизації 1996-2003 років, яку проводив Фонд державного майна України. Відтак, на переконання заявника, ТОВ "Вінницяметалопостач" apriori не могло набути права власності на спірні приміщення з огляду на те, що усі правовстановлюючі документи за своїм матеріально-правовим змістом були видані однакові як йому, так і позивачу й ТОВ "Вінницяметалопостач". Отже, на переконання ТОВ "Вінницяелектромашпостач" відповідач незаконно отримав привілеї набуття права приватної власності на оспорювані приміщення, які повинні перебувати у спільній частковій власності, чим порушив положення ст.ст. 355, 356, 358 ЦК України.

19.05.21 протокольною ухвалою Господарського суду Вінницької області задоволено заяву ТОВ "Вінницяелектромашпостач" про вступ у справу та залучено його в якості третьої особи на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.07.2021 у справі №902/126/21 відмовлено у задоволенні позову. Рішення місцевого господарського суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено в межах даної справи порушеного його цивільного права, зокрема як співвласника спірного майна.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" 50000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Вінницької області та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити. Стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які на її думку необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві". Якраз "необхідність у демократичному суспільстві" і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути "відповідними і достатніми"; для такого втручання має бути "нагальна суспільна потреба", а втручання - пропорційним легітимній меті.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Щодо вимоги ТОВ "Вінницяголовпостач" про визнання недійсним договору дарування від 28.12.2016 року, укладеного між ТДВ "Вінницяметалопостач" та ТОВ "Промцентр" через порушення права позивача, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Як вбачається з тексту оскаржуваного договору дарування, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяметалопостач" подарувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Промцентр" частину спірних приміщень, а саме згідно п. 2 договору дарувальник передає обдарованому в дар 7/100 часток комплексу виробничих будівель та споруд, яка складається, зокрема з приміщень в адміністративно-побутовому корпусі літ. "А" на I поверсі пр. з №1-5 по №1-11 площею 122,7 кв.м., пр. з №1-13 по №1-15 площею 143,6 кв.м., пр. з №1-18 по №1-20 площею 94,5 кв.м., пр. з №1-42 по №1-60 площею 214,2 кв.м., пр з №1-63 по №1-67 площею №23,2 кв.м., пр. №1-117- площею 9,4 кв.м., пр. №1-118 площею 11,7 кв.м., на II поверсі пр. №1-98 площею 24,2 кв.м., пр. з №1-101 по №1-108 площею 125,4 кв.м., пр. з №1-110 по №1-112 площею 47, кв.м., пр. №1-119 площею 13,3кв.м., пр. №1-120 площею 12,9 кв.м., загальною площею в літ. "А" 966,8 кв.м.

Позивач стверджує, що укладаючи вищезазначений договір дарування сторони розпорядилися майном позивача, що в свою чергу порушило його майнові права. Адже його право приватної власності на дані приміщення було зареєстровано у 1996 році, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Право власності позивача на приміщення скасовано не було, про позбавлення права власності на спірні приміщення позивача не повідомляли, також інформацію про передачу у власність належних йому приміщень виконкомом ВМР на користь ВАТ "Вінницяметалопостач" позивачу ніхто не довів до відомості.

Як слідує з матеріалів справи 09.06.1996 згідно наказу №637 Регіонального відділення ФДМ України по Вінницькій області проведено реструктуризацію ВАТ "Вінницяголовпостач" за наслідками якої було створено 4 відкритих акціонерних товариства (ВАТ), а саме: "Вінницяголовпостач"; "Вінницяелектромашпостач"; "Вінницяметалопостач"; "Вінницясервіспостач". Також згідно наказу №637 зобов`язано здійснити приватизацію майна новостворених підприємств (том 1, а.с. 58).

15.12.1998 згідно наказу Фонду державного майна України №1398 було завершено приватизацію ВАТ "Вінницяголовпостач" (том 1, а.с. 59).

В додатку №2 до порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМ України по Вінницькій області №1398 від 15.12.1998, підписаний представником Державного органу приватизації, наведений перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Вінницяголовпостач", у тому числі: головний адміністративний корпус, м. Вінниця, вул. Київська, 78, інв. №2, площа - 232,5м2. (том 1, арк. 61).

Згідно акта передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Вінницяголовпостач" від 30.12.1998, Регіональне відділення ФДМ України по Вінницької області передало ВАТ "Вінницяголовпостач" нерухоме майно, у тому числі: головний адміністративний корпус, м. Вінниця, вул. Київська, 78, інв.№2, площа - 232,5м2. (том 1, а.с. 60).

Також, у матеріалах справи наявні наступні документи, які посвідчують право власності ВАТ "Вінницяголовпостач" на спірний об`єкт нерухомого майна, а саме:

-Реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 06.01.1999 (реєстрова книга №3, реєстровий №167), видане КП «ВСЮ БТІ» про те, що по вул. Київська, 78 в м. Вінниці за ВАТ "Вінницяголовпостач" зареєстровано частину приміщень в будівлі літ. "А": I поверх - №2, II поверх - №№ 82, 83, 84, 85, 89, 90, III поверх-№ № 96, 97, 99, 100, 109, 113, 114, Загальна площа всіх приміщень - 232,5 м2. Підстава: наказ Регіонального відділення ФДМ України по Вінницької області №1398 від 15.12.1998, акт передачі нерухомого майна від 30.12.1998 (том 1, а.с. 62).

-Реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 06.01.1999 (реєстрова книга №3, реєстрові-: №166), видане КП "ВОО БТІ" про те, що по вул. Київська, 78 в місті Вінниці за ВАТ "Вінницяголовпостач" зареєстровано приміщення будівлі літ. "А" загальною площею - 256,7м2. Підстава: наказ Регіонального відділення ФДМ України по Вінницькі області №1398 від 15.12.1998, Акт передачі нерухомого майна від 30.12.1998. (том 1, а.с. 65).

-Підтвердження права власності на будівлю, передану до статутного фонду ВАТ "Вінницяголовпостач №1-16/596 від 26.02.2001 на частину будівлі адміністративного корпусу 3-поверх приміщень адміністративної будівлі літ. "А" з додатковою площею 115,8м2, видане Регіональним відділення ФДМ України по Вінницьке області, завірене печаткою РВ ФДМУ та підписом начальника Вовк МА (том 1, а.с. 63., арк.63).

-Реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 07.03.2001 (реєстрова книга №3, реєстрові №167), видане КП "ВОО БТІ" про те, що по вул. Київська, 78 в м. Вінниці за ВАТ "Вінницяголовпостач" зареєстрована частина приміщень в адміністративному будинку літ. "А" загальною площею 348,3м2. Підстава: наказ Регіонального відділення ФДМ України по Вінницької області №637-Я від 09.09.1996 та №1398 від 15.12.1998, акт передачі нерухомого майна від 30.12.1998. (том 1, а.с. 64).

-Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Вінницьке міське БТІ" №21156029 від 04.12.2008, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 25667126, на підставі: наказів Регіонального відділення ФДМ України по Вінницької області №63"- від 09.09.1996 та №1398 від 15.12.1998, акта прийняття-передачі нерухомого майна від 30.12.1998, підтвердження права власності - будівлю, виданого Регіональним відділенням ФДМ України по Вінницької області №1-16/596 від 26.02.2001, ВАТ "Вінницяголовпостач" володіє 9/100 частками у спільній часткової власності в комплексі виробничих будівель і споруд по вул. Київська, 78 в м. Вінниці. (том 1, а.с. 66).

-Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №235189646 від 02.12.2020 на підставі наказу Регіонального відділення ФДМ України по Вінницької області №637-Я від 09.09.1996 та №1398 від 15.12.1998, акта прийняття-передачі нерухомого майна від 30.12.1998, переліку нерухомого майна №1-16/596 від 26.02.2001, ВАТ "Вінницяголовпостач" володіє 9/100 частками у спільній часткової власності в комплексі виробничих будівель і споруд по вул. Київська, 78 в м. Вінниці. Додаткові відомості: 9/100 частка комплексу нежитлових будівель складається з частини будівлі літ. "А" загальною площею - 300,1 м2. (том 1, а.с. 79).

Як вказується у висновку експерта №8212/21-12 від 30.07.2024, згідно планів поверхів інвентаризаційної справи БТІ №2824, номера приміщень на першому поверсі адміністративної будівлі літ. "А", по вул. Київська, 78 в міст Вінниці, починаються з №10, а приміщення з №1 по №9 знаходяться (знаходились) в прибудові будівлі літ. "А". Таким чином, на початок приватизації, приміщення (їх площі) адміністративної будівлі літ. "А" розглядались разом з прибудовами.

Відтак з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, з урахуванням висновку експерта №8212/21-21 від 30.07.2024 та наявних документів в матеріалах інвентаризаційної справи №2824, колегія суддів апеляційної інстанції виснує про підтверджене право позивача на 9/100 частки у спільній частковій власності в комплексі виробничих будівель і споруд по вул. Київська, 78 в м. Вінниці без конкретизації нумерації приміщень.

Дане також підтверджується наступним висновком експерта:

"Таким чином, аналізуючи всі наявні на дослідженні документи, які посвідчують право власності ТОВ "Вінницяголовпостач" на об`єкти нерухомого майна, що розташовані в комплексі нежитлових будівель і споруд по вул. Київська, 78 в м. Вінниці, встановлюємо, що у період з початку приватизації, тобто з 1996 року по 2020 рік, ВАТ "Вінницяголовпостач" володіло частиною приміщень адміністративної будівлі літ. «А», які входять до 9/100 частки спільного майна зазначеного комплексу з різною площею, а саме: 232,5м2, 256.7м2,348.3м2 (232,5м2 + 115.8м2) і 300.1м2, в цілому (дивись нижче), без конкретизації нумерації приміщень. " (том 4, а.с. 63).

Колегією суддів під час дослідження матеріалів Інвентаризаційної справи №2824 встановлено призначення частин приміщень як на момент дарування, так і після дарування. Так, згідно експлікацій внутрішніх площ та журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень до плану житлового будинку літера "А" (том 2 інв. справи, арк. 178-180; 282-283; 709) приміщення №№ 10,11 - коридори; приміщення №12 архів; №49 частина сходової клітини; №50; №55 частина умивальні; №56 - частина туалету; №57 частина коридору; №58 частина туалету; №59 частина туалету; №60 частина коридору; № 61 частина коридору); №62 частина коридору; №63 частина коридору; №64 частина туалету; №65 частина туалету; №66 частина туалету; №67 частина сходової клітини; №91 частина сходової клітини; №92 - частина коридору та №101 частина сходової клітини.

Під час слухання справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що позивачем було помилково заявлено вимогу щодо витребування приміщень №№51-54 (це склади та кабінети).

Додатково колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що частина оспорюваних приміщень, а саме №№ 12, 61, 62 згідно рішення виконкому Вінницької міської ради №2044 від 07.09.2006 (том 2, а.с. 99) у приватну власність ВАТ "Вінницяметалопостач" не передавались. Водночас згідно сформованого висновку експерта №8212/21-21 від 30.07.2024 в наслідок проведених робіт по переплануванню, вищезазначені приміщення фактично відсутні в натурі і за змінними об`ємно-планувальними рішеннями, знаходяться у використанні ТОВ "Промцентр" (том 4, а.с. 64).

Здійснивши арифметичний обрахунок актуальних на момент укладення договору дарування від 28.12.2016 площ приміщень згідно інвентаризаційної справи (том 2 інв. спр., арк. 282), які були подаровані відповідачу, судом апеляційної інстанції встановлено, що приміщення були подаровані повністю, а не частково. Тобто усі приміщення були зареєстровані на праві приватної власності за дарувальником (Товариством з додатковою відповідальністю "Вінницяметалопостач") та подаровані обдарованому (Товариству з обмеженою відповідальністю "Промцентр").

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Тому колегія суддів враховує окрім складеного експертного висновка й інші докази, які підтверджують або ж спростовують зазначені обставини.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що майже всі спірні приміщення є приміщеннями загального користування, що прослідковується з матеріалів інвентаризаційної справи №2824, зокрема експлікації приміщень до плану поверхів громадського будинку №78 за літ. "А" майнового комплексу, розташованого по вул. Київській, 78 в м. Вінниці.

До того ж експертом надано фотофіксацію загального вигляду приміщень коридорів та сходових клітин, а також приміщень вбиральні адміністративної будівлі літ. "А" по вул. Київська, 78 в місті Вінниці на час проведення експертизи (том 4, а.с. 66-67). Отже, зазначені приміщення досі є приміщеннями, які первинно визначалися в експлікації приміщень як коридори та вбиральні (окрім приміщення №12, який первинно визначався як архів, однак в подальшому внаслідок проведених робіт по переплануванню став відсутнім).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно висновку експертизи фактично приміщення №№12, 61,62 в натурі стали відсутніми і, за змінними об`ємно-планувальними рішеннями, знаходяться у використанні ТОВ "Промцентр" (том 4, а.с. 64).

В експертному висновку сформовано висновок, що ТОВ "Промцентр" є фактичним власником частини приміщень спірної адміністративної будівлі літ. "А", зокрема приміщень: I поверх №№ 10, 11, 49-60, 63-67; II поверх №№ 67а, 76; III поверх №№91, 92,101.

Також судом апеляційної інстанції враховуються пояснення ТОВ "Вінницяелектромашпостач", у яких він вказує про те, що відповідач піддає сумніву правовстановлюючі документи позивача, звертаючи увагу на дефекти форми та неспівпадіння інформації у них, однак при цьому їх формування відбувалося в однаковий період як для нього (ТОВ "Вінницяелектромашпостач"), так і для позивача (ТОВ "Вінницяголовпостач") й дарувальника (ТДВ "Вінницяметалопостач"), який уподальшому подарував оспорювані приміщення ТОВ "Промцентр", а саме в процесі приватизації 1996-2003 років, яку проводив Фонд державного майна України (том 1, а.с. 58).

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що з початку проведення приватизації сторони проводили реєстраційні дії та отримували однакові правовстановлюючі документи. До того ж в матеріалах справи наявний акт розподілу приміщень в адмін.будівлі по вул. Київській 78 згідно з Наказом №637-П від 9.09.96 ФДМУ по Вінницькій області, у якому ВАТ "Вінницяелектромашпостач", ВАТ "Вінницяметалопостач" та ВАТ "Вінницяголовпостач" умовно поділили між собою приміщення. Даний акт хоча й не передбачено чинним законодавством, однак його існування не відміняє тієї обставини, що сторони початково підтримували комунікацію між собою стосовно спірних приміщень. До того ж, даний акт долучено до матеріалів самої Інвентаризаційної справи, а отже його існування безпосередньо підтверджено сторонами і він містив для сторін певне юридичне навантаження. У подальшому між сторонами не відбулось комунікації щодо самостійного відчуження зазначених приміщень ВАТ "Вінницяметалопостач", тобто без жодного погодження з іншими співвласниками. Отже, виникнення права приватної власності у ВАТ "Вінницяметалопостач" на частину приміщень загального користування виникло поза волею інших співвласників.

Відтак з огляду на зазначене, наразі de facto власником оспорюваних приміщень є ТОВ "Промцентр", однак de jure ТОВ "Промцентр" не мало права набувати права власності на дані приміщення з огляду на те, що зазначені приміщення є приміщеннями загального користування та внаслідок отримання права власності ВАТ "Вінницяметалопостач" на такі приміщення, по суті порушуються інтереси інших співвласників та зокрема позивача, який має право співвласності щодо частини приміщень адміністративної будівлі літ. "А".

Проведення арифметичних розрахунків, зокрема підрахунків розміру площ кожного окремого приміщення, які вказані в експлікації до 2017 року, свідчать про те, що відповідачу було подаровано усю площу спірних приміщень, а не їх певну частину. Очевидно, що в такому випадку приміщення загального користування повністю були передані в приватну власність ТОВ "Промцентр". Зазначене не досліджувалося місцевим господарським судом та не спростовується жодними доказами в матеріалах справи. Відтак враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками ТОВ "Вінницяголовпостач", що укладення даного договору дарування безпосередньо порушує його права та інтереси як співвласника спірного майна.

Відтак враховуючи вищезазначені встановлені обставини суд апеляційної інстанції виснує, що право позивача як співвласника було порушене з огляду на те, що частина спірних приміщень (зокрема приміщень загального користування) була зареєстрована повністю на праві приватної власності та в подальшому подарована відповідачу. Зазначене місцевим господарським судом не було досліджено та жодним чином не спростовується відповідачем документально.

Щодо ефективного способу захисту цивільного права, суд апеляційної інстанції виснує наступне.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі №910/7164/19.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи №912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлене порушене право позивача як співвласника нерухомого майна, адже частина спірних приміщень (загального користування) були зареєстровані на праві приватної власності та подаровані відповідачу повністю, з врахуванням приміщень, які також належать і позивачу.

Варто зазначити, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження, суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч. 1 статті 2 ГПК України (ч. 1 ст.2 ЦПК України). Близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

У разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, адже не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Суд апеляційної інстанції виснує, що визнання недійсним договору дарування в даному випадку не призведе до поновлення порушеного права позивача, адже останній не був стороною правочину, а відтак застосування реституції є неможливим. Ефективним способом захисту, на думку суду апеляційної інстанції, є додаткова/похідна вимога, яка за наслідком визнання недійсним оскаржуваного правочину могла б реально відновити право позивача як співвласника.

ТОВ "Вінницяголовпостач" заявлено вимогу про витребування з незаконного володіння ТОВ "Промцентр" на користь ТОВ "Вінницяголовпостач" належні йому на праві приватної власності приміщення на I поверсі №№10,11,12, 49-59, 60-66,67; на II поверсі №№67а, 76; на III поверсі №91,92,101 в адміністративній будівлі літ. "А" майнового комплексу, розташованого по вул. Київська 78 м. Вінниця.

Згідно ч. 1 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №922/3838/21 сформовано наступну правову позицію:

"У цивільному законодавстві під віндикаційним позовом слід розуміти вимогу про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Метою такого позову є повернення об`єкта права власності у володіння власника. Ознаками віндикаційного позову є: подається власником або титульним володільцем; стосовно індивідуально визначених речей; зміст позову становить вимога про повернення речі; річ перебуває у володінні іншої особи (відповідача); річ перебуває в чужому володінні незаконно…

Умовами для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна обставин того 1) чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким; 2) чи перебуває спірне майно у володінні іншої особи (відповідача) та чи підтверджене таке володіння фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку; 3) чи знаходиться спірне майно у чужому володінні незаконно; 4) чи є об`єкт віндикаційного позову індивідуально-визначеним майном, що існує в натурі станом на час звернення з позовом."

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що об`єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначена річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Водночас колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач просить витребувати з незаконного володіння ТОВ "Промцентр" на користь ТОВ "Вінницяголовпостач" належні йому на праві приватної власності приміщення та як наслідок стягнути з відповідача 262 550, 91 грн на користь позивача необхідні для відновлення в натурі належні позивачу на праві приватної власності приміщення. Як встановлено місцевим, так і апеляційним господарським судом, позивачем не доведено право одноосібної власності на зазначені приміщення і у разі задоволення позовних вимог, судом буде порушено права та інтереси інших співвласників, які також мають право часткової власності на спірні приміщення, зокрема частини приміщень загального користування.

Із огляду на зазначене, судом апеляційної інстанції виснується про порушене право позивача, однак останнім обрано неефективний спосіб захисту свого порушеного права з огляду на те, що визнання недійсним договору дарування як самостійна вимога в даному випадку не призведе до поновлення порушеного права позивача і при цьому додаткова/похідна вимога, яка обрана позивачем, на думку колегії суддів є неефективним способом захисту, адже витребувати можливо виключно індивідуально визначену річ, яка зареєстрована на праві власності. До того ж акт розподілу приміщень в адмін. будівлі по вул. Київській, 78 згідно з Наказом Н637-П від 09.09.96р. ФДМУ по Вінницькій області за підписом 3-х підприємств ВАТ "Вінницяметалопостач", ВАТ "Вінницяелектромашпостач" та ВАТ "Вінницяголовпостач" не підтверджує факт виділення частки приміщень загального користування та зокрема приміщення №12(архіву) в натурі, як це визначає законодавець. Позивачем не заявлено окремої вимоги щодо виділу/поділу майна в натурі, а відтак і встановлення відповідних обставин в даному випадку зумовить вихід суду апеляційної інстанції за межі апеляційного перегляду судового рішення. До того ж з урахуванням того, що певна частина приміщень стала відсутньою в натурі та перебуває у власності ТОВ "Промцентр", то в такому випадку слід встановлювати чи можливо проводити такий виділ/поділ майна в натурі, зокрема з проведенням будівельно-технічної експертизи, що також виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції під час розгляду даного спору.

Щодо поданої заяви відповідачем про застосування строку позовної давності, колегія суддів апеляційної інстанції виснує наступне.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №752/13695/18, від 09.09.2020 у справі №355/1177/17 аналіз статті 387 Цивільного кодексу України свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто, позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №907/50/16.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень нежитлового будинку №78 за літ. "А" (том 2 інв. спр., арк 709) вбачається наявність станом на 11.07.2018 приміщення №12 (архіву) та приміщень №№61,62 (коридорів). Однак згідно експертного висновку станом на момент проведення експертизи вищезазначені приміщення стали відсутніми в натурі.

Отже, доводи позивача про те, що він фактично дізнався про своє порушене право в грудні 2020 року відповідає реальним обставинам справи, адже зміна площ почалася вже після 2018 року. Також судом апеляційної інстанції враховується претензійна робота та звернення позивача до Національної поліції України у Вінницькій області Вінницького районного управління поліції відділу поліції №2, Вінницької обласної прокуратури, Вінницької міської ради (том 1,а.с. 15-20).

Доводи відповідача, які зокрема підтверджують укладення типового договору №6859 на централізоване водопостачання та водовідведення та/або на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових системи) від 02.03.2017 та інші договори, які стосуються комунальних послуг, не є підставою вважати, що позивач міг дізнатися про своє порушене право, адже це є договори між відповідачем та комунальними підприємствами, де позивач не був стороною правочинів (том 1,а.с. 122-147).

До того ж під час звернення позивача до БТІ з проханням надати йому відомості щодо приміщень, які перебувають у спільному користуванні на підставі договору №13079 від 08.12.2020 (том 2 інв. спр, арк. 746-748) від БТІ була надана відповідь, що за позивачем зареєстровано 9/100 частки комплексу нежитлових будівель, яка складається з частини будівлі літ. "А" та зокрема з частин спірних приміщень. Тобто позивач реально вважав, що він має право на спірні приміщення як співвласник. Адже комунальне підприємство, яке є держателем інвентаризаційної справи №25667126 самостійно надало та підтвердило таку інформацію позивачу, що й відобразилося у стійкій позиції останнього, що у нього завжди було і є право спільної часткової власності на оспорювані приміщення.

Відтак колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що ТОВ "Вінницяголовпостач" не порушено строку позовної давності на звернення до суду з позовом у справі №902/126/21.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, однак не через те, що позивачем не підтверджено порушення його права на частину спірного майна, а через те, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту не призведе до фактичного відновлення права останнього, оскільки даний спосіб та заявлені позовні вимоги в даному випадку є неефективними.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на неправильне зазначення судом першої інстанції мотивів як підстави для відмови у задоволенні позову в даній справі.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, 4 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли своє матеріально-правове підтвердження. Однак, апеляційний суд вважає за необхідне, з врахуванням вищевикладених у постанові мотивів, змінити рішення суду першої інстанції, виклавши мотивувальну і резолютивну частини рішення у редакції цієї постанови.

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи ту обставину, що судом апеляційної інстанції встановлене порушене право позивача, однак останнім було обрано неефективний спосіб захисту задля відновлення свого порушеного права, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про можливість розподілу усіх судових витрат, які сторони понесли у даній справі (зокрема подання позовної заяви та апеляційної скарги, витрат на професійну правничу допомогу відповідача, проведення судової експертизи) згідно пропорції 50% позивач, 50% відповідач.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції змінює резолютивну частину оскаржуваного судового рішення в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.07.2021 у справі №902/126/21 задоволити частково.

2. Змінити рішення Господарського суду Вінницької області від 13.07.2021 у справі №902/126/21, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Вінницької області від 13.07.2021 у справі №902/126/21 викласти в наступній редакції:

"1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" про визнання недійсним договору, витребування майна та стягнення 262 550, 91 грн. шкоди - відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" (вул. Київська 78, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 32648070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" (вул. Київська 78, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 01880612) 3405 грн судових витрат за подання позовної заяви.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" (вул. Київська 78, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 01880612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" (вул. Київська 78, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 32648070) 25000,00 грн витрат на правову допомоги."

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" (вул. Київська 78, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 32648070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" (вул. Київська 78, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 01880612) 5107 грн 50 коп. судових витрат за подання апеляційної скарги та 9438 грн 50 коп. витрат за проведення судової експертизи.

5. Господарському суду Вінницької області видати накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

7. Справу №902/126/21 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "09" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.