Постанова

від 09.12.2024 по справі 904/5719/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5719/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Коновал Д.О.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 р.

( суддя Манько Г.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 12.02.2024 р.)

у справі

за позовом

Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича

до

Державного публічного акціонерна товариства

"Будівельна компанія "УКРБУД"

про визнання зобов`язання за договором оренди виконаним та

зобов`язання укласти договір оренди

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Фізична особа - підприємець Широков Роман Юрійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просить:

- визнати відсутнім право вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія УКРБУД" до Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича, про стягнення заборгованості за договором оренди № ДЯ\20-0041 від 01.12.2019 року зі змінами та доповненнями;

- визнати зобов`язання за договором оренди № ДЯ\20-0041 від 01.12.2019 р. зі змінами та доповненнями, який укладений між Фізичного особою-підприємцем Широковим Романом Юрійовичем та Державним публічним акціонерним товариством "Будівельна компанія УКРБУД" виконаними Фізичною особою- підприємцем Широковим Романом Юрійовичем;

- зобов`язати Державне публічне акціонерне товариство "Будівельна компанія УКРБУД" укласти з Фізичною особою-підприємцем Широковим Романом Юрійовичем договір оренди на 16 нежитлових приміщень загальною площею 214, 6 квадратних метрів, що розташовані за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57.

Обґрунтовуючи позов, Позивач посилається на те, що наданими у справі доказами у повному обсязі підтверджені позовні вимоги.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. в задоволенні позову відмовлено, з посланням на відсутність доказів на підтвердження викладених у позові обставин.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Фізична особа-підприємець Широков Роман Юрійович, в якій просить рішення суду від 06.02.2024р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про призначення по справі будівельно-технічної експертизи.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

У скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми ст. ст. 638, 795 ЦК України, дійшовши до висновку про неукладеність Договору оренди у зв`язку із відсутністю акта-приймання передачі приміщень в оренду. Разом з цим, спірні приміщення були отримані Позивачем в оренду (на підтвердження чого надається копія акту-приймання передачі приміщення).

За доводами Скаржника, суд першої інстанції передчасно зробив висновок про відсутність доказів здійснення модернізації приміщень. На підтвердження цих обставин свідчать копії листів погоджень, направлених на адресу Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна Компанія "Укрбуд" від 21.05.2021, 23.05.2021, 27.05.2021, 17.01.2022.

Відповідач не заперечував проти здійснення такої модернізації, і в процесі судового розгляду не надав доказів непогодження, заперечень проти її здійснення, однак, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про непогодження Позивачу проведення модернізації за вказаними зверненнями.

Крім цього, факт здійснення Позивачем модернізації (поліпшень) орендованих ним приміщень визнавався Відповідачем, оскільки останній у відзиві зазначав про її незаконність.

На підтвердження викладених обставин Апелянтом до скарги додані фотографії орендованих приміщень до і після проведеної модернізації та документи, що були складені у процесі такої модернізації (дефектні акти, локальні кошториси, акт приймання виконаних будівельних робіт тощо).

Судом першої інстанції неповно розглянуто справу, відхилено клопотання Позивача про поновлення строків, про призначення судової експертизи, про повернення на стадію підготовчого провадження та про відкладення розгляду справи, невжито процесуальних заходів щодо з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Відповідач у спірних правовідносинах не попереджав, що орендовані приміщення знаходяться у будівлі, яка на його думку є пам`яткою архітектури, тому Позивач не погоджується з відповідним аргументом Відповідача та зазначає при цьому, що не вся будівля по просп. Дмитра Яворницького, 57 є пам`яткою архітектури, а лише її частина. Навіть якщо орендовані приміщення дійсно знаходилися у будівлі, що визнано пам`яткою архітектури, то на думку Скаржника, необхідно чітко розмежовувати поняття поліпшень самої пам`ятки архітектури та поліпшень приміщень, що знаходяться в середині такої пам`ятки. До того ж, Відповідачем не надано жодного обґрунтування та доказів стосовно того, що здійснені Позивачем поліпшення підпадають під категорії консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування в їх законодавчому розумінні.

Одночасно у скарзі Апелянтом заявлено клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, проведення якої просить доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції та поставити на вирішення експерту наступні питання: Чи вся будівля № 57 по АДРЕСА_1 є пам`яткою архітектури, чи тільки її частина, якщо пам`яткою архітектури є лише частина будівлі то яка саме? Коли побудований корпус (прибудова) будівлі № 57 по просп. Д. Яворницького у м. Дніпрі, який прилягає до вул. М. Грушевського, в якій знаходяться 16 нежитлових приміщень загальною площею 214,60м.кв., що орендуються Широковим Р.Ю., та чи є цей корпус (прибудова) будівлі пам`яткою архітектури? Чи підпадають здійснені Широковим Р.Ю. поліпшення (модернізація) 16 нежитлових приміщень загальною площею 214,60м.кв., що ним орендуються під категорію консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування, чи інших будівельних робіт в їх законодавчому розумінні, чи здійснювалися відповідні поліпшення (модернізація) у відповідності із вимогами законодавства? - Чи відповідають виконані Широковим Р.Ю. поліпшення (модернізація) 16 нежитлових приміщень загальною площею 214,60м.кв., що орендуються ним, у будівлі за адресою м. Дніпро просп. Д. Яворницького, 57 проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності? Який перелік та об`єми фактично виконаних Широковим Р.Ю. робіт щодо поліпшення (модернізації) 16 нежитлових приміщень загальною площею 214,60м.кв., що орендуються ним, у будівлі за адресою м. Дніпро просп. Д. Яворницького, 57? - Яка вартість фактично виконаних робіт, здійснених Широковим Р.Ю., щодо поліпшення (модернізації) 16 нежитлових приміщень загальною площею 214,60м.кв., що орендуються ним, у будівлі за адресою м. Дніпро просп. Д. Яворницького, 57 з будівництва (ремонту, реконструкції) об`єктів? Чи було здійснено в результаті здійснених Широковим Р.Ю. поліпшень (модернізації) орендованих 16 нежитлових приміщень загальною площею 214,60м.кв. в будівлі по просп. Д.Яворницького, 57 втручання в огороджувальні та несучі конструкції, чи у фасад будівлі по АДРЕСА_1 , в корпусі який прилягає до вул. М. Грушевського, (де знаходяться що орендуються Позивачем)?

Клопотання мотивовано тим, що Відповідач, як на підставу своїх заперечень, посилається на те, що будівля по просп. Д. Яворницького, 57 є пам`яткою архітектури. Також, Позивач наголошує на тому, що Відповідачем не доведено, що здійснені Позивачем поліпшення підпадають під категорії консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування в їх законодавчому розумінні.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач у відзиві вважає апеляційну скаргу безпідставною і необґрунтованою, посилаючись на те, що за відсутності у справі № 904/5719/23 акта приймання - передачі майна (додаток № 1 до Договору № ДЯ/20-0041), а також окремих доказів на підтвердження відповідних дій Позивача, унеможливлює надання оцінки обставинам у межах приписів ст. 601 Цивільного кодексу України та правовідносинам, визначеним приписами ст. 187 Господарського кодексу України.

Відповідач зазначає, що Позивач разом із позовною заявою зобов`язаний був надати і докази модернізації приміщень та докази наявності підстав для її проведення, однак такі докази не були надані Скаржником у визначені ГПК України строки, що дає підстави для сумнівів у необхідності її проведення та проведення взагалі.

На думку Відповідача, фотографії, додані Позивачем до апеляційної скарги, не містять відомості про необхідність проведення модернізації приміщень і відомості про об`єкт нерухомості, в якому вони зроблені та лише фіксують виконання певних робіт у невизначених приміщеннях. Додані до апеляційної скарги дефектні акти на модернізацію приміщень, договірні ціни на будівництво з розрахунками, відомостями та локальними кошторисами до них, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2021 р. і Акт приймання виконаних будівельних робiт за червень 2021 року, всупереч вимогам чинного на момент складання цих документів ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», не підписані сторонами, що їх склали. У зв`язку з цим, зазначені документи, за твердження Відповідача, відповідно до вимог ч. 1 ст. 76 ГПК України не можуть бути належними доказами у справі.

Також у відзиві йдеться про те, що представник Позивача у судовому засіданні стверджував, що Позивачем роботи з модернізації приміщень виконувалися власними силами та засобами без залучення сторонніх осіб, він не складав при виконанні таких робіт кошторисної та іншої документації, а тому не може надати первинні документи, що підтверджують виконання цих робіт і придбання матеріалів. Зазначене дає підстави сумніватися у достовірності доданих Позивачем до апеляційної скарги доказів.

Одночасно , Відповідач вказує на те, що відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, однак Позивач при поданні апеляційної скарги не навів обставин, що свідчать про неможливість подання ним даних фотографій, кошторисної документації, дефектних актів та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2021 р. і Акта приймання виконаних будівельних робiт за червень 2021 року місцевому господарському суду до прийняття оскаржуваного рішення, та не подав клопотання про поновлення йому апеляційним господарським судом строку для подання таких доказів, у зв`язку з цим і відповідно до приписів ст. 80 і ч. 3 ст. 269 ГПК України вони не можуть бути прийняті та враховані при перегляді справи в апеляційному порядку.

Щодо клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, то воно Позивачем було подано 06 лютого 2024 року, поза межами встановленого законом та судом строку.

За аргументами Відповідача, представник Позивача стверджував, що модернізація приміщень у будівлі, що розташована за адресою: м. Дніпро, проспект Д. Яворницького, 57, є поточним ремонтом цих приміщень. У п.4.6 Договору №ДЯ/20-0041 Позивач (Орендар) зобов`язався з письмового дозволу Відповідача (Орендодавця) власним коштом здійснювати поточний ремонт орендованого майна. З наведеного вбачається, що відповідно до ч. 1 ст. 776 і ст. 778 ЦК України та п. 4.6 Договору №ДЯ/20-0041 поточний ремонт та/або поліпшення нежитлових приміщень, отриманих в оренду, Позивач зобов`язаний був здійснювати за власний рахунок та з письмового дозволу Відповідача. Правочини щодо поточного ремонту або поліпшення інших приміщень в будинку між Позивачем і Відповідачем не вчинялися і зобов`язання по виконанню таких робіт між сторонами ніколи не виникали. У зв`язку з цим, жодної згоди на проведення модернізації в орендованих приміщеннях, що розташовані в будинку, Відповідач Позивачеві не надавав і не міг надати та не зобов`язувався відшкодовувати йому вартість таких робіт.

Твердження Позивача про наявність згоди Відповідача на проведення Позивачем модернізації приміщень спростовується відсутністю у справі будь-яких доказів про існування такої згоди (відповідно до п. 4.6 Договору №ДЯ/20-0041 дозвіл на поточний ремонт та/або поліпшення нежитлових приміщень в Будинку, отриманих від Відповідача в оренду, має бути наданий Відповідачем виключно у письмовій формі).

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.03.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/5719/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі № 904/5719/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

08.03.2024р. матеріали справи № 904/5719/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2024р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі № 904/5719/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів доплати судового збору, у розмірі 7912 грн. 40 коп..

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 12.06.2024р.

Ухвалою суду від 12.06.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.10.2024р. .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2024 р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 09.10.2024р..

Від представника Державного публічного акціонерна товариства "Будівельна компанія "УКРБУД" до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2024р. судове засідання у справі № 904/5719/23 призначене на 09.10.2024р. о 16:30 год. вирішено провести з представником Державного публічного акціонерна товариства "Будівельна компанія "УКРБУД", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

08.10.2024р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, у зв`язку з участю судді-члена колегії Дарміна М.О. у Форумі суддів Всесвітньої організації інтелектуальної власності, та у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Чус О.В. у відпустці, розгляд справи в судовому засіданні не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2024р. (з урахуванням ухвали суду від 20.11.2024р., про виправлення описки) розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. по справі № 904/5719/23 призначено в судове засідання на 09.12.2024р. о 14:00 год. Провести судове засідання у справі № 904/5719/23 з представником Державного публічного акціонерна товариства "Будівельна компанія "УКРБУД", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Представники Позивача та Відповідача в судове засідання 09.12.2024р. не з`явились.

Беручи до уваги, що неявка представників, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 09.12.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

01.12.2019р. Державним публічним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укрбуд" (Орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Широковим Романом Юрійовичем (Орендарем), укладено договір оренди №ДЯ/20-0041 нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" на підставі п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, склад, загальна площа та цільове призначення, якого визначаються Сторонами в акті приймання-передачі Майна (додаток 1 до цього Договору), що розташоване у нежитловій будівлі (комплексі будівель та споруд) за адресою: 49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 57, яка належить Орендодавцю на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004р. № 897.

Орендар внаслідок укладення цього Договору не набуває права власності на Майно та права на приватизацію Майна, а також не має вчиняти будь-які дії направлені на відчуження Майна або відчуження права оренди Майна, в тому числі, але не виключно, передавати Майно в суборенду, укладати договори про відступлення права оренди Майна та договори про спільну діяльність, де внеском Орендаря є набуте за цим Договором право оренди Майна (п. 1.2 Договору).

Вартість Майна, що передається в оренду за умовами цього Договору, визначається за його балансовою вартістю згідно відомостей бухгалтерського обліку Орендодавця (п. 1.3 Договору).

Плата за користування майном здійснюється орендарем щомісячно (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п.п.2.1, 2.3 Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном від дати укладання Сторонами акту приймання-передачі Майна в оренду (додаток 1 до цього Договору) і користується ним протягом встановленого цим Договором строку (терміну).

У разі припинення цього Договору Орендар, зобов`язується негайно повернути Майно Орендодавцю. Майно вважається поверненим з моменту укладання Сторонами акту приймання-передачі (повернення) Майна з оренди (додаток до цього Договору). При цьому, Сторони відзначають, що підписаний ними акт повернення Майна з оренди є документом, що підтверджує припинення орендних відносин між Сторонами за цим Договором, та не потребує вчинення ними іншого правочину про припинення цього Договору, якщо інше не буде визначено Сторонами (п. 2.3 Договору).

Згідно з п.п.3.1, 3.12 Договору Орендні платежі за місяць оренди Майна є договірними і визначаються згідно узгодженого з Орендарем розміру щомісячного платежу за оренду Майна (додаток 2 до цього Договору) та складається із плати за користування Майном (орендна плата) та відшкодування витрат Орендодавця на утримання (забезпечення комунальними послугами, експлуатація та обслуговування) Об`єкту, пропорційно площі Майна, переданого в оренду.

Розмір Орендних платежів збільшується у разі збільшення витрат Орендодавця на утримання Об`єкту (в тому числі, але невиключно, плати (цін і тарифів) за електричну та теплову енергію, водопостачання та водовідведення, технічне обслуговування ліфтів, пожежної сигналізації, плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , послуг по вивозу сміття та інших видів робіт і послуг по експлуатації та обслуговуванню Об`єкту).

Орендар має право: з письмового дозволу Орендодавця за власні кошти проводити поточний ремонт та технічне переоснащення Майна (п. 5.1, 5.1.3 Договору).

Цей договір діє до 30.11.2020р. включно (п. 10.1 Договору).

Зміни і доповнення до цього Договору укладаються у письмовій формі та оформлюється додатковими угодами до нього і вступають в силу після їх підписання повноважними представниками та скріплення печатками сторін (п. 10.3 Договору)

Державним публічним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укрбуд" та ФОП Широковим Р.Ю. підписано додаткову угоду №1 від 17.12.2019р. до вказаного вище договору оренди, за умовами якої пункт 10.1 викладено у наступній редакції: "10.1. Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та передачі Орендодавцем Майна Орендареві згідно, з актом приймання-передачі Майна в оренду (додаток 1 до цього Договору) і діє по 31 жовтня 2022 року включно.". Всі інші умови Договору оренди залишаються без змін і Сторони підтверджують свої зобов`язання по цьому Договору.

Фізична особа - підприємець Широков Роман Юрійович звернувся до Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія Укрбуд" з листами погодженнями проведення модернізації в приміщеннях що розташовані за адресою м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 57: від 21.05.2021р. вих 21/05 , від 23.05.2021р. вих 23/05 погодження Проведення модернізації в приміщеннях що розташовані за адресою м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 57, від 27.05.2021р. вих 27/05 погодження Проведення модернізації в приміщеннях що розташовані за адресою м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 57, від 17.01.2022р. вих 17/01 .

Докази погодження Відповідачем проведення модернізації за вказаними зверненнями у матеріалах справи відсутні.

Державне публічне акціонерне товариство "Будівельна компанія Укрбуд" звернулось до фізичної особи - підприємця Широкова Романа Юрійовича листом від 22.09.2022р. №08/02-271, в якому зазначило, що в зв`язку з неналежним виконанням Орендарем умов Договору № ДЯ/20-0041 Товариство не укладатиме договір оренди майна на новий строк, а Договір № ДЯ/20-0041 припиняє свою дію 31 жовтня 2022 року та не буде продовжений на новий строк. Вимагалось від Позивача в термін по 31 жовтня 2022 року звільнити і повернути ДПАТ "Будівельна компанія "Укрбуд" майно, що виступає об`єктом оренди за Договором № ДЯ/20-0041, та здійснити в повному обсязі розрахунки з Компанією за Договором.

Фізична особа - підприємець Широков Роман Юрійович вимоги Товариства не виконав, натомість звернувся до Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія Укрбуд" з заявою від 13.10.2022р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Вищевикладене слугувало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі за результатами розгляду якого прийнято оскаржуване рішення.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду необхідно змінити у його мотивувальній частині, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено у даній справі, спірні правовідносини виникли з договору оренди.

За приписами ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, за змістом ст.ст. 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У цьому зв`язку Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз.12 ч.2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 , від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц, від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має також бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6) від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29)).

Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

При цьому, з урахуванням предмета та підстав позову, суд має розглядати лише такий спір, в якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №369/10789/14-ц.

Також, апеляційний суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц , зокрема: "За висновками Верховного Суду України, сформульованими у постанові від 21.11.2012 у справі № 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:

- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, можна застосовувати лише у разі недоступності позивачу можливості захисту його права. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника є спрямованим на усунення правової невизначеності. Відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. Тому такий спосіб захисту є виключно превентивним. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите".

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, є превентивним способом захисту інтересу особи у правовій визначеності шляхом заявлення позову про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку у боржника.

Щодо досліджуваної справи, то Позивач, у тому числі, просить визнати відсутнім право вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" до Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича про стягнення заборгованості за договором оренди № ДЯ\20-0041 від 01.12.2019 року та визнати виконаним Фізичною особою- підприємцем Широковим Романом Юрійовичем зобов`язання за цим договором, і у цьому зв`язку може йтися про право вимоги у кредитора та кореспондуючий обов`язок боржника зі сплати орендної плати у спірних правовідносинах, коли Позивач себе боржником не вважає і не має іншої можливості захисту.

Разом з тим, у контексті правовідносин сторін, що склалися у даній справі, розгляд вимог про встановлення вказаних вище фактів як самостійних не відновить порушеного права Позивача і не забезпечить його реального захисту.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем також заявлено вимогу про зобов`язання Державне публічне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укрбуд" укласти з Фізичною особою-підприємцем Широковим Романом Юрійовичем договір оренди на 16 нежитлових приміщень загальною площею 214, 6 квадратних метрів, що розташовані за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57.

Між тим, предмет позову у вигляді зобов`язання Відповідача до укладення договору є примушенням останнього до вчинення дій, які є його правом, а не обов`язком та носить декларативний характер. У разі ухвалення такого судового рішення, останнє не може бути виконано шляхом звернення до виконавчих органів, оскільки не може відбутися шляхом зобов`язання особи виконати такі дії, які неможливо присудити виконати в натурі (у даному випадку укласти договір), що фактично лежить у площині особистого волевиявлення особи.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та встановлених обставин, обраний Позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання Відповідача укласти договір, визнання відсутнім у нього права вимоги до Позивача та про визнання виконаним зобов`язання Позивачем не є належним та ефективним способом захисту прав останнього.

Одночасно колегія суддів зазначає, що за обставин, які Скаржник намагався довести, належним способом захисту міг бути, зокрема, позов про визнання договору оренди укладеним.

При цьому, у рамках такого спору можуть бути встановлені, у тому числі, й обставини щодо наявності (або відсутності) права вимоги у ДПАТ "Будівельна компанія "Укрбуд" до ФОП Широкова Р.Ю. про стягнення заборгованості за договором оренди № ДЯ\20-0041 від 01.12.2019 р., а також щодо виконання / невиконання підприємцем зобов`язання за цим договором.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, оскільки визначення предмета та підстав позову є правом Позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом, колегія суддів вважає, що обрання Позивачем способу захисту, який не здатен поновити порушені права, з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Водночас , вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов загалом правильних висновків про відмову у задоволенні позову, але з інших підстав, а саме: передчасно застосував приписи статей 73, 74, 76 ГПК України у мотивувальній частині, здійснивши правову оцінку по суті спору. Між тим, у задоволенні позову необхідно було відмовити виключно у зв`язку з обранням Позивачем неналежного способу захисту.

З огляду на те, що у позовних вимогах у цій справі суд відмовляє з підстав неналежного (неефективного) обраного Позивачем способу захисту, колегія суддів апеляційного суду не робить аналізу позовних вимог по суті та не розглядає його доводи, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення у разі звернення Позивача до суду з позовом про захист права із застосуванням належного та ефективного способу захисту.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Одночасно, враховуючи, що судом апеляційної інстанції справа по суті не розглядається, колегія суддів вважає відсутніми підстави для розгляду клопотання Скаржника про призначення експертизи, заявлене ним в апеляційній скарзі.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

За приписами п.2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частини або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України підставами, зокрема, для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.4 цієї статті Кодексу зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної частини.

За наведених вище обставин, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати передбачені ст.277 Господарського процесуального кодексу України положення та змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення суду першої інстанції , виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі № 904/5719/23 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі № 904/5719/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.12.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

СуддяМ.О. Дармін

Суддя О.В. Чус